8 клас 19.02.26 Урок № 36

Тема: Лимани. Озера, їхні типи за походженням улоговин. Болота, їхні типи й поширення. Значення і охорона боліт. Підземні води. Основні артезіанські басейни. Водні ресурси України, шляхи їх раціонального використання та охорони. Штучні водойми: канали, водосховища, ставки. Підсумкова робота (Гр.1). Практична робота №11 «Позначення на контурній карті найбільших річок, озер, водосховищ, каналів України».                                                                                                           Домашнє завдання: Опрацювати §29-30 (ст.134-145), підготувати проєкт для краєзнавця (ст.139 або ст.145).

 Вабить мене царство таємниче —

Озерце блакитно-синє кличе.

                                                                                                                                       Олекса Ющенко

До поверхневих вод України, крім річок і каналів, належать також озера, лимани, водосховища. Ті об’єкти, про які ми будемо говорити сьогодні, можуть бути літературним місцем, поетичним заповідним, історичним джерелом багатства і натхнення для створення чудової музики, місцем відпочинку. З-поміж поверхневих вод  та природних водойм провідне місце в Україні належить озерам і лиманам. Вони дуже різноманітні: за походженням, розмірами, глибиною, солоністю. Та завжди для людей вони мали значення,на їх берегах виникали населені пункти, в їх водах люди ловили рибу, видобували  мінеральні ресурси і просто відпочивали. Їх краса надихала художників, письменників і поетів на створення нових картин творів. 

Озеро - це природна водойма (улоговина,заповнена водою), яка не має безпосереднього сполучення з морем). Від річки озеро відрізняється тим, що вода в ньому не тече, як потік в річищі.  Озера вивчає наука лімнологія.

 В Україні озер небагато  - близько 20 тис. озер. Озера розміщені по території нерівномірно. Але є у нас свої озерні краї – це Західне Полісся, Українські Карпати, Крим та Північно-Західне Причорномор’я. Трапляються вони також у заплаві Дніпра, Дунаю, Сіверського Дінця, у басейні Десни. На узбережжі Чорного моря є численні лимани. Колись багато озер було в заплаві Дніпра, але тепер там побудований каскад водосховищ, унаслідок чого більшість озер була затоплена.   Найбільше прісноводне озеро України — Ялпуг. Найбільшою групою озер є Шаць­кі озера на Поліссі. Найбільший лиман — Дністровський.

Полісся – край сотень озер. Поліські озера — це перлини зачарованого краю, блакитні очі чудового обличчя неповторного куточка української природи. Так, зачарована дикою красою озера Нечимне, яке лежало тоді в глухому незайманому лісі українського Полісся, Леся Українка увінчала його в своєму геніальному творі «Лісова пісня». Саме озеро - тиховодне вкрите ряскою та лататтям, але з чистим плесом посередині. «Лісова пісня» - це красива казка, яка пролунала на весь світ як захоплений гімн любові до рідної природи і людської мрії про щастя.                 Поширені озера скрізь на Поліссі, але найбільше їх у західній частині України — на Волині. Поети називають цей край «краєм голубих озер», «малою тайгою». Тут зосереджено понад 170 озер і озерець. Відрізняються поліські озера і за формою. Більшість із них має овальну або круглу форму. Але трапляються і складніші за формою природні утворення, наприклад схожі на цифру вісім (о. Луки). Цікаво, що вода в деяких озерах має різний колір. Так, у Світязі вона кришталево-прозора, в Островському — голубувата, в Пісочному — білувата, в Любязі — коричнювата. На схід від Волинського Полісся озера зустрічаються вже рідше. Вони знаходяться переважно в заплавах і на терасах Дніпра, Десни та їх великих приток.                                               Озеро Світязь. Воно найглибше в Україні. Вода в озері в двадцять разів чистіше, ніж в московському водогоні. У сонячну погоду дно видно на кількаметровій глибині. Та і сам Світязь чимось схожий на море. Він має довжину 9,3 і ширину 4,8 кілометра. Площа озера - 2750 гектарів. Найбільша глибина - 58,4 метра, а середня - 6,9 метра. У вітряну погоду хвилі тут досягають півтораметрової висоти.                                                                                                          

Озера Карпат. Не менш відомим на всю Україну є чудове гірське озеро Синевир. Воно розташоване в північно-східній частині Міжгірського району біля підніжжя гори Озірної. Це озеро загатного походження. Має площу 7 га. Середня глибина — 17 м. Уявіть собі, що ви перебуваєте на південному схилі Українських Східних Карпат. Унизу, в гірській ущелині, котить свої бистрі води річка Теребля. Таку назву їй дали недарма: вона невтомно рве, точить, шарпає скелясті береги русла, скочується по кам’янистих порогах та бистринах, подекуди рине вниз дзвінкими водоспадами. Але в одному місці річка замовкає, впадаючи в невелике мальовниче озеро. Звідки воно ж взялось в гірської швидкоплинної річки? Якось із крутого високого схилу несподівано обвалилися частина гори. Величезні маси землі, каміння й уламків скелі впали в річку. Гуркіт обвалу чули за десятки кілометрів від цього місця — до неба шугонув гігантський стовп пилюки. Обвал перегородив долину річки, її води заповнили улоговину. Так виникло озеро. За чарівну красу йому дали чудову ніжну назву — Синевир. А дехто чомусь називає його Морським Оком. Чиста і повсякчас прохолодна озерна вода, температура її ніколи не піднімається вище 11°. На найбільшій глибині (24 м) на дні озера видно навіть дрібні камінці. Лежить озеро на висоті 989 м над рівнем моря. Та висота — не перешкода для охочих помилуватись гірським чудом. Побувавши біля озера, люди виносять звідти найцінніший скарб — пам’ять про чарівний Синевир. Це слово знайоме багатьом. Відусюди з’їжджаються люди, щоб милувати око і серцем радіти від неповторної краси зелених Карпат, у долонях яких лежить Синевир.

Придунайські озера. Заплавні озера. Цікаві і різноманітні придунайські водойми. Гідрологічну мережу цієї території становлять рукави Дунаю, численні озера в заплаві та поза нею. Багато в Україні заплавних озер, які утворилися в результаті мандрування і зміщення річища. Як правило такі озера сполучаються з річкою і їхній режим залежить від її режиму. Заплавні озера, здебільшого не глибокі, але багаті рибою, птицею, є прекрасними місцями для відпочинку.            

Озера Криму. Колись ці озера були мілководними морськими затоками. Потім вони відмежувалися від моря намитими водою піщаними пересипами і південне сонце перетворило морську воду лиманів на насичений сірководнем та солями розчин, який називають ропою. У донних відкладеннях озер відбуваються складні біохімічні та геохімічні процеси, які утворюють цілющий мул – славнозвісні лікувальні грязі Криму.  Бережіть красу наших озер, милуйтеся ними, пам’ятайте, що вони довго служитимуть людям.

Всі озера поділяються за характером водообміну, походженням озерних улоговин, солоністю вод тощо.

Схема «Класифікація озер»

генетична (за походженням) – заплавні, лиманні, карстові, льодовикові, вулканічні, завальні, залишкові;

гідрологічна  (за  характером водного балансу) – стічні, безстічні;

гідрохімічна  (за ступенем мінералізації) – прісні, солонуваті, солоні, мінералізовані.

Озер тектонічного походження в Україні практично немає. Значно поширені озера, що утворились під дією роботи річок. Морського походження озера поширені в Причорномор’ї та При­азов’ї. Озера-лимани утворились у результаті затоплення річкових до­лин. Льодовикові озера мають місце тільки в найвищих частинах Кар­пат. Карстові озера поширені в місцях поширення легкорозчинних гірських порід — на Поліссі, в Кримських горах. Завальні озера характерні для Карпат. Вулканічного походження озера зустрічаються в Закарпатті. Озера іноді порівнюють з мініатюрними морями. В Україні цих водойм небагато, але найбільші з них ввійшли до семи природних чудес України. Головна цінність озер – прісна вода. Завдяки їй і існує життя на Землі. Бережіть красу наших озер, милуйтеся ними, пам’ятайте, що вони довго служитимуть людям. Пам'ятайте, діяльніть людини спричиняє не лише забруднення річок, а й озер. Основна причина забруднення озер – надходження азота і фосфора, що призводить до «цвітіння» води; а з часом – до заростання озера, перетворення його на болото. Природа потребує бережливого ставлення!

Лиман – це витягнута мілководна затока, що утворюється від затоплення морем пригирлової частини річкової долини або балки. Формується в результаті опускання суходолу і      підтоплення його морем.                                                                                                                                                         На відміну від лиманних озер лимани сполучаються з морем і мають з ними постійний зв’язок. Так найбільший в Україні Дністровський лиман, хоча і відокремлений від моря піщаним пересипом, сполучається з Чорним морем Цареградським гирлом і судноплавним каналом. Дніпровсько-Бузький лиман має з Чорним морем безпосередній зв’язок через протоку завширшки 3км. Так само вільний обмін з морськими водами мають і інші великі лимани України, як-от: Молочний, Тилігульський, Хаджибейський,  Куяльницький.                                                                У води багато дивовижних властивостей, які роблять її несхожою на всі інші речовини. І серед них є одне, надзвичайне — її безсмертя. Скільки б води людство не споживало, від цього її загальна кількість на планеті не зменшується. Вода — мандрівниця, здійснюючи свій великий кругообіг, вона постійно змінюється, перетворюючись то на прозору легку пару, то на крихітні крапельки, то на крижинки та великі льодовики. З нею відбувається безліч всіляких пригод, і вона на диво дуже добросовісна — адже завжди працює. Вода знайшла собі роботу й під землею. Невпинно маленькі крапельки створюють цілий світ печер, підземних ходів і пустот. Завдяки своїй унікальній здатності просочуватися між частинками гірських порід, вона утворює підземні струмки, річки, величезні сховища найчистішої прісної та частково мінералізованої лікувальними солями води. У води під землею є «помічники» — гірські породи, одні з яких пропускають воду, другі затримують, а треті можуть розчинятися в ній.

Водні ресурси України — це поверхневі і підземні води, придатні для використання в народному господарстві України. Води, що містяться в порожнинах, тріщинах, порах гірських порід верхніх шарів земної кори, називають підземними.

Підземні води складають 2 % усієї води на Землі. Загальні запаси підземних вод — більше 60 млн км2. Підземні води є корисними копалинами. Артезіанські води використовувалися людьми ще з 12 століття. Водні ресурси виступають джерелом промислового і побутового водопостачання, а тому відіграють вирішальну роль у розвитку всього народного господарства та у життєдіяльності населення.  Підземні води є дуже своєрідною частиною гідросфери, режим і умови формування якої істотно відрізняються у поверхневих вод. Тому підземні води вивчає особлива наука — гідрогеологія, яка, на відміну від гідрології, що вивчає всі води Землі, особливу увагу приділяє континентальним водам.  Як утворюються підземні води? (Вони утворюються від просочування атмосферних опадів. Гірські породи мають властивість пропускати й погано пропускати воду. Затримують воду глина, щі льний пісковик, глинистий сланець, граніт. Ці породи — водонепроникні. Вода, просочуючись вниз, заповнює проміжки водопроникної породи й утворює водоносний шар. Водоносних шарі в в одній місцевості може бути кілька на різних глибинах.)    За умовами залягання підземні води поділяють на верховодку, ґрунтові та міжпластові.          На території України виділяють три великих артезіанських басейни, у яких водоносні шари залягають на глибині 175-800 м. Найбільшим є Дніпровсько-Донецький басейн, у надрах якого прихована половина усіх запасів підземних вод України. Вода тут за­лягає кількома горизонтами в гірських породах мезозойської та початку кайнозойської ери. У західній частині України розташований Волино-Подільський артезіанський басейн з водоносними пластами, що лежать у породах різних геологічних ер: від палеозойської до кайнозойської. Південні області України забезпечує якісною питною водою Причорноморський артезіанський басейн, води якого лежать у породах мезозойської та кайнозойської ер. Оскільки підземні води є найбільш чистими, їхнє господарське значення постійно зростає. Велику оздоровчу роль відіграють під­земні мінеральні води.

Мінеральні води — багатство, дароване нам природою. Протягом багатовікової історії медицини багато, свого часу поширені методи лікування, наприклад, кровопускання, виявилися забутими. Та сама доля спіткала більшість фармацевтичних засобів. Проте лікування мінеральними водами залишається одним з основних поряд з лікувальним харчуванням, методом лікування захворювань, на­самперед захворювань органів травлення і порушення обміну речовин. За своїм лікувальним ефектом мінеральні води перевершують багато медикаментів.Україна надзвичайно багата на мінеральні води. На її території існує понад 500 джерел мінеральних вод, на базі яких функціонує 50 курортів і близько 48 заводів з розливання мінеральних вод. Далеко за межами України відомі такі води, як «Миргородська», «Свалява», «Поляна Квасова», «Луганська», «Нафтуся» та ін. Найвідомішим курортом мінеральних вод на Харківщині є «Бермінводи» — бальнеологічна оздоровниця міждержавного значення. Одним із найвідоміших мінеральних джерел Криму є Аджен-Су або, як його ще називають, Чорні води. Аджен-Су виходить на поверхню трьома джерелами, розташованими досить близько одне від одного. Одне із джерел дає чисту прісну воду, інші два, що розташовані на 18 і 45 м нижче від нього, не тільки гірко-солоні на смак, але й містять значну кількість газу.

Штучні водойоми

Штучні водойми ─ це водойми, що знаходяться у заглибинах поверхні, створених людиною, або виникли в результаті прекриття русла річки греблею. Залежно від розмірів штучні водойми поділяють на:

 ставки ─ невеликі за розмірами штучні водойми, що виникають у результаті спорудження греблі у руслі струмка або невеликої річки, або у штучно створених заглибленнях;

 водосховища ─ великі за розмірами штучні водойми, що виникають у результаті спорудження греблі у руслі річки.

Водосховище — штучна водойма переважно у руслі річки або в пониженні земної поверхні. Його створюють, будуючи греблі, перемички та ін. Водосховища необхідні для регулювання стоку води (з метою вирівнювання роботи ГЕС, поліпшення умов судноплавства та ін.) і для задоволення потреб господарства у воді (водопостачання, зрошення та ін.). Невеликі водосховища називають ставками. В Україні найбільші водосховища — Київське, Канівське, Кременчуцьке, Дніпродзержинське, Каховське. Створення водосховищ має позитивне і негативне значення. Позитивне те, шоу водосховищах нагромаджується вода під час розливу рік, а згодом використовується для побутових потреб, промисловості, зрошення та ін. До негативних явиш належить затоплення значних площ родючих земель. Навколо водосховищ підвищується рівень грунтових вод, грунти перезволожуються.                                                                               

Канал — штучна водна артерія для перекидання води з річки в район її споживання. За призначенням канали бувають: 1) судноплавні; 2) енергетичні, або гідросилові; 3) іригаційні, або зрошувальні; 4) осушувальні, або дренажні; 5) водопровідні; 6) лісосплавні та ін.                                                     

Особливості водних ресурсів України:

-        Неможливість використання їх більшої частини /транзит річкового стоку/;

-        Нерівномірне розміщення по території /найбільше – на заході, найменше – на півдні та сході/;

-        Основні запаси припадають на басейн Дніпра /60%/;

-        Надходження води із сусідніх територій перевищує місцевий стік;

-        Забрудненість.

Як ми знаємо, вода є важли­вим мінералом, без якого неможливе існування людини, адже її тіло на 70 % складається з води, кров — на 90%, м’язи — на 75%, навіть у кістках міститься близько 25% води. За своє життя людина випиває в середньому 35 тон води. Без їжі людина може існувати до 2-3 місяців, а без води не зможе прожити і тижня. Отже, яка якість води – таке і здоров’я людини. Вода необхідна для діяльності промислових підприємств, сільського господарства, житлово- комунального господарства. Це основні споживачі води.

Водний баланс – це кількісне співвідношення приходу, витрат і накопичення води для певної території. Сумарні запаси вод України становлять 209 км³. У розрахунку на одного жителя країни припадає близько 1000 м³ прісних вод. Це одні із найнижчих показників у Європі. Таким чином, з цього виходить, що ми повинні раціонально використовувати водні ресурси й охороняти їх.        В цілому водні ресурси України можна охарактеризувати як недостатні. Всього на території України понад 70 тис. річок, але тільки 117 з них мають довжину понад 100 км.

Заходи з охорони водних ресурсів

Основними споживачами води є промисловість (в першу чергу електроенергетика, металургія, хімічна промисловість), сільське господарство, житлово-комунальне господарство. До заходів ощадливого і раціонального використання водних ресурсів належать: впровадження систем зворотного водопостачання та безстічного водокористування (із циклом повного очищення відпрацьованих вод); розробка і впровадження науково обґрунтованих норм зрошення; заміна водяного охолодження агрегатів повітряним; зменшення в структурі господарства України частки водоємних виробництв; проведення комплексу заходів щодо охорони поверхневих і підземних вод від забруднення, зокрема стічними водами, збереження якості природних вод тощо.  Для державного регулювання водокористування, охорони й відновлення водних ресурсів в Україні ухвалено низку законів та нормативних актів: «Про охорону навколишнього середовища», «Водний кодекс України», «Правила охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами»; розроблена і затверджена Національна програма екологічного оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води. Покладено великі надії на: маловодні технології та технології повторного використання води; очисні споруди світових стандартів; науково обґрунтоване застосування хімічних добрив і отрутохімікатів; раціональне водокористування. Ми вже підійшли до тієї межі, за якою подальше зростання масштабів господарської діяльності, якщо воно й далі ґрунтуватиметься на споживацьких принципах використання води, може порушити екобаланс усієї планети.

Ми повинні раціонально використовувати водні ресурси й охороняти їх. Пам’ятаймо про те, що за нами прийдуть наступні генерації, для яких ми маємо зберегти в чистоті наші річки, озера, джерела. Тож об’єднаймося всі разом — і державні, і громадські організації, і кожна людина зокрема — і захистимо, збережімо те, що дісталось нам у спадок. Щаслива та людина, яка любить мандрувати рідним краєм, яка може подолати сотні кілометрів, щоб відчути живий пульс Землі, неповторну заповідну красу української природи.   Неможливо зберегти красу природи, не вивчивши її самої. А тому не шкодуйте часу. Не можна любити щось або когось, не знаючи. Любити — це насамперед знати. Отож і природу любити — значить, вивчати її, спостерігати, аналізувати, берегти, і вона, розкриваючи дивовижні таємниці, озветься у вашій душі радістю життя!