8 клас 31.03.25 Урок № 26

Тема: Правила дорожнього руху. Регулювання дорожнього руху. Пріоритети в дорожньому русі. Практична робота № 12 «Визначення пріоритетів у дорожньому русі»                                                                                                                             Домашнє завдання: Опрацювати інформацію в §21 (ст.98-101); описати (з ілюстрацією) пріоритетність у дорожньому русі біля вашої школи або біля дому.
  

 Кожного разу, виходячи з дому у своїх справах, ви стаєте учасником дорожнього руху. Ваше здоров'я та життя значною мірою залежать від власної поведінки на дорозі й поведінки інших учасників дорожнього руху, зокрема інших пішоходів, водіїв, велосипедистів і пасажирів. Учасники дорожнього руху — особи, які беруть участь у дорожньому русі як пішоходи, водії, пасажири, погоничі тварин. Організація дорожнього руху — це створення умов за допомогою інженерно-технічних і організаційних заходів для досить швидкого, безпечного та зручного руху транспортних засобів і пішоходів. Учасники дорожнього руху зобов’язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інший учасники виконують ці Правила. Події, пішоходи та пасажири зобов'язані бути особливо уважними до таких категорій учасників дорожнього руху, як діти, люди похилого віку та люди з особливими потребами. Особи, які порушують Правила дорожнього руху, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Регулюваня дорожнього руху

Регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою:

ü  дорожніх знаків,

ü  дорожньої розмітки (вертикальної і горизонтальної),

ü  дорожнього обладнання (огорожі, тумби, стовпці, дзеркала тощо),

ü  світлофорів,

ü  регулювальника.

Сигнали регулювальника — положення його корпуса, а також жести руками, у тому числі з жезлом або диском із червоним світлоповертачем, які мають такі значення. Руки витягнуті в сторони, опущені або права рука зігнута пород грудьми: з лівого й правого боків — дозволено рух трамвая прямо, нерейковим транспортним засобам — прямо й праворуч; пішоходам дозволено переходити проїзну частину за спиною та перед грудьми регулювальника;

з боку грудей і спини — рух усіх транспортних засобів і пішоходів заборонено. Права рука витягнута впоред: з лівого боку — дозволено рух трамвая ліворуч, нерейковим транспортним засобам — у всіх напрямках; пішоходам дозволено переходити проїзну частину за спиною регулювальника; з боку грудей — усім транспортним засобам дозволено рух лише праворуч; з правого боку та спини — рух усіх транспортних засобів заборонено; пішоходам дозволено переходити проїзну частину за спиною регулювальника. Рука піднята вгору: рух усіх транспортних засобів і пішоходів заборонено в усіх напрямках. Жезл використовується тільки працівниками підрозділів Доржавтоінспекції та військової інспекції безпеки дорожнього руху. Для привертання уваги учасників дорожнього руху використовується сигнал, поданий свистком. Також регулювальник може подавати інші сигнали, зрозумілі водіям і пішоходам.

Пріоритет у дорожньому русі — право на першочерговий рух щодо інших учасників руху — дається, наприклад, маршрутним транспортним засобам для того, щоб не зменшувати швидкості їхнього пересування на маршруті. У дорожньому русі при перехрещенні (злитті) траєкторій руху транспортних засобів, пішоходів та інших учасників руху виникає пи­тання: хто має право на рух першим? Щоб уникнути можливих кон­фліктів, у Правилах спеціально обумовлюється порядок черговості руху учасників дорожнього руху.

Наприклад,

ü  на нерегульованих пішохідних переходах пішоходи мають перевагу в русі перед транспортними засобами з того момен­ту, коли вони ступили на перехід.

ü  У будь-якому місці, навіть поза пі­шохідним переходом, водій повинен пропустити сліпих пішоходів, які подають сигнал тростиною білого кольору, спрямованою вперед.

ü  Водій повинен зупинитися перед пішохідним переходом, якщо така вимога надійшла від членів шкільного патруля, загону юних інспекторів руху, відповідним чином екіпірованих, або осіб, що супроводжують групи дітей, і дати дорогу дітям, які переходять проїзну час­тину дороги.

ü  Водій транспортного засобу повинен зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, які йдуть із боку відчинених дверей до (або від) трамвая, що стоїть на вулиці, якщо посадка чи висадка прово­диться з проїзної частини чи посадкового майданчика, розміщеного на ній. Перевага пішоходів перед транспортним засобом у даному випадку настає тільки тоді, коли на позначеній трамвайній зупинці зупинився трамвай.

Пріоритети в дорожньому русі — це встановлена система відносин між учасниками дорожнього руху, згідно з Правилами дорожнього руху, на підставі якої визначається порядок користування дорогою. У дорожньому русі при перехрещенні (злитті) траєкторій руху транспортних засобів, пішоходів та інших учасників руху виникає запитання, хто має право на рух першим. Щоб уникнути можливих конфліктів, у Правилах спеціально обумовлюється порядок черговості руху учасників дорожнього руху. Наприклад, на неврегульованих пішохідних переходах пішоходи мають перевагу в русі перед транспортними засобами з того моменту, коли вони стали на перехід. У будь-якому місці, навіть поза пішохідним переходом, водій повинен пропустити пішоходів із вадами зору, які подають сигнал тростиною білого кольору, спрямованою вперед. Водій повинен зупинитися перед пішохідннм переходом, якщо така вимога надійшла від осіб, що супроводжують групи дітей. Водій транспортного засобу повинен зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, які йдуть з боку відчинених дверей до (або від) трамвая, що стоїть на вулиці, якщо посадка чи висадка проводиться з проїзної частини чи посадкового майданчика. Пішоходи мають перевагу не|)ед транспортним засобом у цьому випадку тільки тоді, коли на позначеній трамвайній зупинці зупинився трамвай. Отже, питання переваги, або пріоритету, сприяє виявленню ознаки першочерговості в русі для йот учасників, що дає змогу запобігти конфліктній ситуації, яка може призвести до ДТП.

Таким чином, питання переваги або пріоритету сприяє виявлен­ню ознаки першочерговості в русі для його учасників, що дає змогу запобігти конфліктній ситуації, яка може призвести до ДТП. Цьому також сприяють знаки пріоритету, які встановлюють чер­говість проїзду перехресть і перехрещень окремих проїзних частин, а також вузьких ділянок дороги. Деякі із цих знаків надають перевагу в русі, інші - зобов'язують надати дорогу транспортним засобам, яким надається така перевага. До таких знаків належать «Дати дорогу», «Проїзд без зупинки заборонено», «Головна дорога», «Кінець головної дороги», «Перева­га зустрічного руху», «Перевага перед зустрічним рухом». До знаків пріоритету належать також знаки «Перевага зустрічного руху» і «Перевага перед зустрічним рухом»). Перший знак застосовується для заборони в'їзду на вузь­ку ділянку дороги за наявності на ній або на протилежному під'їзді до неї зустрічних транспортних засобів, яким можуть бути створені пе­решкоди або небезпека в русі. Другий знак застосовується для позначення вузької ділянки дороги, під час руху по якій водій користу­ється перевагою стосовно зустрічних транспортних засобів.

«Топ-10» безпеки транспорту

1. Потяг. Залізничний транспорт у світі вважається найбезпечнішим, тому він займає найвищу сходинку рейтингу. 

2. Літак. На другому місці  - авіатранспорт. Однак не слід забувати те, що у разі авіакатастрофи майже нікому із числа пасажирів та екіпажу не вдається врятуватися. Але парадоксальним є той факт, що люди більше бояться літати на авіатранспорті, ніж їздити на мотоциклах.

3. Автобус. У Європі даний вид громадського транспорту входить до числа найбезпечніших.

4. Автомобіль. Раніше машини вважалися дуже небезпечним видом транспорту. Та за останні роки конструкція автомобілів істотно змінилася, що знизило кількість аварій. Однак це не означає, що можна сміливо забути про заходи безпеки, ставати прихильниками швидкої їзди.

5. Мікроавтобус. У середині рейтингу перебувають мікроавтобуси. Нерідко люди гинуть під час аварій на такому виді транспорту через низький рівень кваліфікації водіїв.

6. Космічний корабель. Було тільки 18 ракет, відправлених у космос, починаючи з першого польоту 1961 року, які не змогли повернутися назад. Усього їх було 530. Слід зауважити, що люди гинули не в самому космосі. Трагедії траплялися при злетах або в моменти приземлення.

7. Паром. Пароми не такі безпечні, як вважаються поціновувачами водного транспорту. Слід зазначити, що не кожна жертва є результатом аварії. Відомі випадки, коли за борт падають самі пасажири.

8. Метро. Цей вид транспорту при аваріях губить життя багатьох людей одразу.

9. Велосипед. «Молодший брат» мопеда постійно потрапляє в ДТП, особливо під час зіткнення з іншими видами транспорту. Число аварій за участю велосипедистів щороку зростає, частіше гинуть у них підлітки.

10. Мопед і мотоцикл. Мопеди і мотоцикли по праву займають 10-у позицію рейтинга найбезпечніших видів транспорту. Багато років поспіль цей вид транспорту вважається найнебезпечнішим. 20% смертей у ДТП припадають саме на нього. Смертність водіїв і пасажирів автомобілів у 28 разів менша, ніж смертність водіїв і пасажирів мотоциклів.

 

7 клас 19.03.25 Урок № 35

Тема: Планування навчальних цілей і їх реалізація. Власні потреби та інтереси підлітків у навчанні. Підсумкова робота «Гр.1 Безпека».                                                                           Домашнє завдання: Опрацювати інформацію в §13 (ст.146-148); скласти план дій на день, на тиждень, на місяць.

     Мудрим ніхто не вродився, а навчився.                                                                                           Українська народна приказка

Зазвичай дітей віком від 10 до 16 років називають підлітками, а цей вік заведено називати перехідним чи підлітковим. Він починається, коли частина мозку, відома як гіпоталамус, починає виділяти гормон, що приводить у дію гіпофіз і статеві залози, які починають виробляти чоловічі або жіночі статеві гормони. Як правило, це відбувається, коли людина досягає 14- річного віку. Дехто з учених вважає: попри те що вікові категорії, завжди визначалися досить довільно, період із 10 до 14 років підходить якнайкраще під цю категорію. Під час перехідного віку організм і поведінка підлітків зазнають багатьох змін, які проявляються під час навчання. Наприклад, деякі учні безперервно розмовляють і, зазвичай, не дуже захоплені навчальною діяльністю на уроці. Перешкоди в навчанні підлітків можна значною мірою подолати, якщо зрозуміти основні причини їхньої поведінки, а також потреби підліткового віку.

• повага та визнання, безоцінна увага та підтримка;
• спілкування і прийняття однолітками;
• уміння впевнено обстоювати власну думку;
• чіткі правила та межі;
• розвиток і навчання через «власний досвід»;
• свобода самовираження;
• творче самовираження та самореалізація;
• поставлення життєвих цілей.

Підлітки мають також специфічні потреби, які, безумовно, є в будь-якому шкільному віці, проте вони найбільш виражені в підлітковому віці:

• потреба гри та соціальної взаємодії. Підліткам подобається бути зі своїми однолітками, і вони іноді не можуть дочекатися, поки закінчиться урок, щоби розважитися з однокласниками/однокласницями;
• потреба відпочинку. Підліткам потрібно близько дев’яти годин сну вночі, щоби залишатися активними впродовж дня. Однак здебільшого рідко хто з них отримує таке задоволення, і саме тому вони можуть спати на уроках. Вони просто борються зі сном!;
• потреба фізичної активності. Перерв між уроками підліткам не вистачає. Кінестетичне навчання може допомогти протидіяти сонливості та зосередитися. Коротка діяльність, яка передбачає рух, призводить до збільшення концентрації, що допомагає бути уважнішими протягом усього заняття;
• потреба навчатися в менш напруженому середовищі. Стрес, зазвичай, пов’язаний із дорослим життям і роботою. Але підлітки також можуть піддаватися високому рівню стресу в школі.

Якщо у підлітковому віці ці потреби не реалізуються, частина учнів втрачає інтерес до навчання. Це може статися також через:

·         Зміну життєвих пріоритетів.

У підлітковому віці стає важливим вміння зрозуміти себе і навчитися вибудовувати стосунки з однолітками.

·         Надмірне навантаження та втому

Якщо в підлітка немає можливості відпочити, якщо все життя перетворюється на навчання та відсутність часу, щоб просто подихати повітрям, поспілкуватися з друзями (поза школою), приділити увагу своєму хобі, побути наодинці зі своїми думками, — бажаннями.

·         Стрибкоподібний розвиток головного мозку

У підлітковому віці розумове навантаження збільшується, з’являється більше складних предметів. При цьому частина мозку, яка відповідає за довготривалу пам’ять, контроль, планування, структурування інформації, навчання, — «спить». У цей період активніші частини мозку, які відповідають за задоволення і за сприйняття небезпеки. Тому виникають спалахи тривоги, страху, агресії, перепади настрою, розгубленість, неможливість зосередитися.

·         Страх, відчуття небезпеки.                                                                                                          Підліток може боятися конкретного вчителя, конкретних однокласників, які його дражнять, боятися зробити помилку, щоб не розчарувати значущих для нього близьких або не бути покараним за погані оцінки вдома. Коли підлітку страшно, він перестає сприймати інформацію, а довгострокова пам’ять об’єктивно знижується.

·         Розчарування/втрата авторитету вчителя.

Якщо вчитель не здатний зацікавити своїм предметом, а стиль подачі інформації наказовий та повчальний — саме ці предмети будуть нелюбими.

·         Віковий опір правилам.

Підлітковий вік — це період знецінення та опору тому, що було значуще. Учень/учениця може чинити опір шкільній системі з її жорсткими правилами, батькам, сфокусованим лише на зовнішній успішності, тиску з боку вчителів або несправедливому ставленню однолітків.

·         Внутрішні протиріччя та конфлікти.                                                                                           У період статевого дозрівання в підлітка в голові виникають мільйони різноманітних запитань на тему «Хто я?», «Навіщо я народився?», «Що мені робити в цьому житті?» тощо. Всі ці роздуми можуть породжувати низку внутрішніх протиріч та відсунути думки про навчання на задній план.

·         Закоханість                                                                                                                                            На підлітковий вік, як правило, припадає перший досвід романтичних почуттів та стосунків. Стан закоханості буває настільки сильним і важливим, що решта втрачає для підлітка значення.

·         Несприятливий психологічний клімат у сім’ї

Складні стосунки в сім’ї, відсутність довіри та порозуміння як між батьками, так і у дитини зі своїми близькими, дуже впливають на пізнавальний інтерес підлітка та його бажання вчитися.

 Навчальні цілі — це кінцевий результат будь-якої навчальної діяльності, який виражають у точних та однозначних категоріях і поняттях.

Потужним інструментом для досягнення успіху у всіх сферах життя є планування та постановка цілей — процес, який можна порівняти з малюванням карти, коли ти плануєш вирушити в подорож з точки А в точку Б із зупинками на шляху. Постановка цілей — важливий крок на шляху до успіху та втілення мрій у життя. Планування допомагає виявити потенційні перешкоди і дає можливість вимірювати свій прогрес на шляху досягнення цілей. Постановка цілей означає процес визначення конкретних результатів, яких ти хочеш досягти. Вона може включати різні аспекти життя, такі як навчання, здоров’я, відносини і багато іншого. Коли ти визначаєш свої цілі, то створюєш ясне бачення майбутнього та ставиш собі завдання, які допомагають тобі рухатися в цьому напрямку. Якщо ти хочеш досягти у житті більшого — тобі потрібен план. Планування є інструментом, який допомагає досягти наших цілей. Перед тим як ставити цілі і втілювати їх у життя, потрібно проаналізувати минулі звершення та визначити, що може стати на заваді твоїх планів. Наприклад, безпідставний оптимізм або песимізм. Занадто високі очікування щодо реалізації планів і, навпаки, — упевненість, що нічого не вийде.

Для цього тобі допоможе стане запропонована таблиця. Заповни її, орієнтуючись на наведені запитання.

Які перешкоди стояли переді мною в навчанні?	Як я долав/долала ці перешкоди?
Чого я навчився/навчилась?	Чого я хочу навчитися?

Створення плану — це процес встановлення цілей і детального розбиття їх на кроки, необхідні для їх досягнення.

Заплануй та заповни «Мої цілі»  на тиждень…; на місяць…; на семестр…; на рік..

Важливо регулярно оцінювати свій прогрес, щоб переконатися, що ти на правильному шляху. Веди записи про те, що ти зробив/зробила, і що ще потрібно зробити. Це допоможе тобі оцінювати свій прогрес і розуміти, що потрібно зробити, щоб досягти мети. Постійно аналізуй свої результати та коригуй свій план, якщо необхідно. Ці прості кроки допоможуть створити план втілення своєї мрії в реальність. Пам’ятай, що планування — це процес, і не варто боятися змінювати свій план, якщо ти бачиш, що щось не працює. Успіх досягається завдяки постійному руху вперед, навіть якщо це означає зміну твого плану на шляху до досягнення ваших цілей.

7 клас 18.03.25 Урок № 34

 Тема: Ефективні навчальні засоби. Проведення дослідження для створення сприятливих умов навчання. Відпрацювання вправ для розвитку навичок ефективного навчання.                                                                                                                        Домашнє завдання: Опрацювати інформацію в §13 (ст.142-143), знайдіть в Інтернеті, запишіть та виконайте вправи для розвитку мислення, уваги, пам’яті, уяви (по 1-2 вправи).

Хтось народжений бути митцем, хтось – фінансовим генієм, а хтось – майбутнім олімпійцем. Та більшість людей можуть почуватися щасливими, лише виконавши особливе призначення.   Кожна людина має певні фізичні й психічні здібності.                                                            Здібності – це особливості людини, які є необхідною умовою для успіху.                                         Існують різні види здібностей, є і такі які вчені називають інтелектуальними.                              Інтелект — це здатність людини думати, мислити, тобто її розум, здатність до пізнання. Кожна людина має певні інтелектуальні здібності, тому вона вміє вчитися. Особливістю інтелекту є те, що він здатний розвиватися. Для розвитку інтелекту необхідні увага й пам’ять. Будь-яка діяльність людини потребує зосередженості та цілеспрямованості. Тому кожному з вас важливо розвивати увагу. Коли ви уважні на уроці під час пояснення вчителя, то найкраще запам’ятовуєте навчальний матеріал, можете активно мислити. Щодня ви дізнаєтеся багато нового, ваші знання збагачуються, тренується пам’ять. Без знань неможливо плідно працювати й успішно навчатися. Щоб ефективно вчитися, стати успішним у житті, треба вміти раціонально планувати час і володіти прийомами якісного засвоєння інформації. Досвід застосування різних засобів планування показав, що справа не тільки в конкретних пристроях для планування (перекидні календарі, щоденники, органайзери, електронні записні книжки і т. д.), а в системі планування, яку застосовує людина. Плануванням рекомендовано починати день або ж ним його закінчувати. У міру того, як складається план, людина більш активно включається в процес його виконання.  «Той, хто щоранку планує справи дня і послідовно виконує цей план, бачить, що планування прокладає йому шлях у лабіринті дуже насиченого життя. Впорядкування свого часу подібно променю світла, який проноситься через усі справи людини. Але там, де немає плану, де контроль часу відданий на поталу випадковостей, незабаром починає царювати хаос», — писав Віктор Гюго. Подумавши, що необхідно зробити, легко переходити до втілення плану в реальність. У разі точного визначення пріоритетів залишається менше вірогідності відволікання під час їх здійснення.                                 

Для успішного тренування пам'яті й запам'ятовування потрібно:

■  мати основні знання, необхідні для розуміння інформа­ції;

■ усвідомлювати свою мету;

■  виявляти максимальну зацікавленість в інформації, бажан­ня її запам'ятати;

■   створювати або обирати сприятливі умови для роботи;

■ мати гарний настрій і зосереджувати увагу на потрібній ін­формації;

■  регулярно тренувати свою пам'ять.

Ефективні техніки запам’ятовування. Організація запам’ятовування.

1.         Будь уважним до всього — яка інформація, якими буквами (курсив тощо) написана, яке графічне оформлення...

2.         Перевіряй засвоєння нової інформації.

3.         Від загального до конкретного — спочатку прочитай зміст книжки, погортай її, прочитай перші абзаци розділів, проглянь графічний зміст.

4.         Учися цілості, а не частин, навіть якщо з книжки чи розділу тебе цікавить лише якась частина.

5.         Створюй асоціації та поєднання зі знаним матеріалом.

Ангажуй своє тіло

1.         Вчися в русі — ходи з книжкою по кімнаті, читай голосно, рецитуй.

2.         Перед навчанням виконай вправи на розслаблення.

3.         Створюй образи — діаграми, ментальні карти — недомінуючою рукою.

4.         Повторюй і рецитуй.

5.         Записуй — конспектуй своїми словами прочитане.

Використовуй властивості мозку

1.         Створи образ себе самого з чудовою пам’яттю — віра в себе релаксує мозок і зміцнює розумовий процес.

2.         Розвивай у собі прагнення запам’ятати.

3.         Учися зі зрозумінням вивченого.

4.         Будь творчим — уявляй, додавай відчуття.

5.         Під час перерви переглядай вивчене — з короткотривалої пам’яті пересунеш матеріал до довготривалої.

Ефективне читання. Читати швидше.

1.         Читай, пересуваючи пальцем під читаним рядком. Уникатимеш повернення назад і перечитування прочитаного.

2.         Швидкість читання допасовуй до виду літератури.

3.         Читай відразу кілька слів одночасно.

Читати з кращим зрозумінням

1.         Читай швидше, це збільшить зосередження і, тим самим, розуміння прочитаного.

2.         Читай активно, став питання, записуй свої зауваження.

3.         Читай, щоб зрозуміти, а не запам’ятати.

4.         Починай читати із сильною мотивацією.

5.         Організуй читання. Мозок краще сприймає і запам’ятовує інформацію, посортовану блоками.

6.         Користуйся іншими органами чуття.

7.         Роби замітки під час читання і після.

8 клас 17.03.25 Урок № 25

 Тема: Безпека на дорозі.  Організація дорожнього руху. Модель безпечного дорожнього середовища («трикутник небезпеки»).                                                       Домашнє завдання: Опрацювати інформацію в §21 (ст.98-100); намалювати плакат на тему «Безпека на дорозі».

 «А чи знаєте ви…»
На дорогах України майже кожні 2 години гине людина.

ü  В середньому за добу в ДТП гинуть 14 і отримують травми понад 100 осіб.

ü  Кожні 16 хвилин у країні відбувається дорожньо-транспортна пригода (ДТП).

ü  Лише за минулий рік їх сталося майже 50 тисяч, загинули понад 7,5 тисяч людей - пішоходів, водіїв та пасажирів. Це удвічі більше, ніж при навмисних убивствах.

ü  Також зростає кількість травмованих людей у дорожніх аваріях - щороку понад 60 тисяч українців отримують травми різного ступеня тяжкості.

ü  Кожні два роки в Україні у дорожніх транспортних пригодах 
гине українських громадян більше, ніж за всю афганську війну загинуло громадян усього СРСР.

ü  Порівняно із країнами Європи, в Україні незадовільний стан 
безпеки руху, високий рівень смертності через аварії та дорожньо-транспортний травматизм, низька транспортна дисципліна учасників дорожнього руху.

ü  Україна входить до групи країн найвищого ризику для пішоходів.

 Щодня, виходячи з будинку, ми навіть не здогадуємося, наскільки в Україні небезпечно ходити пішки. Близько половини потерпілих на дорогах у ДТП - це саме пішоходи. Ми випереджаємо розвинуті країни як за числом подій, так і за серйозністю їхніх наслідків.  Дорожньо-транспортна пригода (ДТП) - це подія, пов'язана з рухом транспорту, у результаті якої завдано матеріальних збитків, загинули або дістали поранення люди. Безпека стан захищеності життєво-важливих інтересів особистості, суспільства, організації, підприємства від потенційно й реально існуючих загроз або відсутність таких загроз.

Правила дорожнього руху — перелік правил, що регулюють обов’язки водіїв транспортних засобів і пішоходів, а також технічні вимоги щодо транспортних засобів для забезпечення безпеки дорожнього руху. Відповідно до Закону України «Про дорожній рух», установлюють єдиним порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на накритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. В Україні, як і в більшості країн світу, прийнято правосторонній рух, для якого при­стосовані облаштування доріг і конструкція автомобілів.                                                                         Учасники дорожнього руху зобов’язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інший учасники виконують ці Правила. Події, пішоходи та пасажири зобов'язані бути особливо уважними до таких категорій учасників дорожнього руху, як діти, люди похилого віку та люди з особливими потребами. Особи, які порушують Правила дорожнього руху, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Слід розуміти, что організація дорожнього руху - це створення умов за допомогою інженерно-технічних засобів і організаційніх заходів для  достатньо швидкого, безпечного та зручного руху транспортних засобів і пішоходів. Сюди входить: планування перехресть і доріг, спорудження острівців безпеки, обладнання зупинок громадського транспорту, установка дорожніх знаків, світлофорів, розробка графіків руху громадського транспорту, різні обмеження в русі тощо.  Одним із перших засобів організації дорожнього руху було обме­ження швидкості транспортних засобів та розділення проїзної части­ни на дві смуги для відокремлення зустрічних потоків.  Безпека пішоходів, водіїв та пасажирів залежить від знання і дотримання ними Правил дорожнього руху, які встановлюють та регулюють взаємостосунки та взаємозалежності між трьома складниками дорожнього середовища – людиною, транспортним засобом і дорогою. Майже всі фактори ризику, що викликають дорожню аварійність, можна об'єднати у три основні групи: "дорога", "транспортний засіб" та "людина як учасник дорожнього руху". Дорожнє середовище стає безпечним, якщо стає можливим уникнути всіх факторів ризику дорожньої аварійності, що належать до груп: "дорога", "транспортний засіб" та "людина як учасник дорожнього руху". Існують певні принципи й інструменти для зниження факторів ризику, що викликають дорожню аварійність. Вони різняться в залежності від груп факторів. Основою безпеки на дорозі повинно стати розуміння всіма учасниками дорожнього руху тріади "ЛЮДИНА-ДОРОГА-ТРАНСПОРТНИЙ ЗАСІБ". Особливо це актуально тоді, коли середовище існування людини перенасичене ризиком та небезпеками дорожньо-транспортних пригод. Тому постає нагальна потреба навчання людей ще із шкільного віку не тільки Правилам дорожнього руху, а перш за все формування в них культури поведінки на дорозі.Усвідомлення власного місця у системі відносин "ЛЮДИНА-ДОРОГА-ТРАНСПОРТНИЙ ЗАСІБ" сприяє формуванню особистого ставлення до себе як учасника дорожнього руху, до власної безпеки та безпеки інших.

Регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою:

ü  дорожніх знаків,

ü  дорожньої розмітки (вертикальної і горизонтальної),

ü  дорожнього обладнання (огорожі, тумби, стовпці, дзеркала тощо),

ü  світлофорів,

ü  регулювальника.

 Дорожні знаки мають перевагу перед дорожньою розміткою і можуть бути постійними і тимчасовими (на жовтому тлі), зі змінною інформацією (таблички). Вони розміщуються так, щоб їх було видно усім учасникам дорожнього руху (на відстані не менше 100 м. по напрямку руху) в різну пору доби, за різних умов видимості. Регулювальник - це працівник поліції, військової інспекції безпе­ки дорожнього руху, дорожньо-експлуатаційної служби, черговий на залізничному переїзді, поромній переправі. Виступаючи в ролі регулювальників, вони повинні бути у форменому одязі, мати жезл, а також свисток. Регулювання дорожнього руху регулювальниками, як правило, застосовується лише як тимчасовий захід при несправності світло­форів, у місцях, де короткочасно утворюються інтенсивні потоки транспортних засобів чи пішоходів, або при проведенні спеціальних заходів. Сигнали регулювальника мають перевагу над сигналами світлофорів і вимогами дорожніх знаків, є обов’язковими для виконання. Сигнали світлофорів, крім жовтого мигаючого, мають переваги перед дорожніми знаками пріоритету. Водії і пішоходи повинні виконувати додаткові вимоги регулювальника, навіть якщо вони протирічать сигналам світлофорів.                                                                                                                                                 Дорожні знаки — це засоби організації дорожнього руху, які є стандартизованими графічними малюнками, що передають певні повідомлення учасникам дорожнього руху.                        Дорожні знаки можна розділити на:

• попереджувальні знаки, які інформують водіїв про наближення до небезпечної ділянки дороги й характер небезпеки. Під час руху по цій ділянці необхідно вжити заходів для безпечного проїзду;

• знаки пріоритету, що встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги;

• заборонні знаки, що запроваджують або скасовують певні обмеження в русі;

• наказові знаки, що показують обов'язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рухатися по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження;

• інформаційно - вказівні знаки, що запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об'єктів, територій, де діють спеціальні правила;

• знаки сервісу, що інформують учасників дорожнього руху про розташування об'єктів обслуговування.

Майже всі хлопці і деякі дівчата мріють про свій автомобіль та права водія,але для цього потрібно багато знати,перш за все ПДР,бути уважним на дорогах,щоб не потрапити в ДТП та не стати його причиною. У кожній країні багато роблять для того, щоб на дорогах було безпечно, бо рівень оснащення доріг, надійність транспорту й толерантна поведінка учасників руху — визначний показник досягнень кожної країни, культури, нації.