Полегшення адаптації для учнів, які пережили траматичні події

В 1 раз у 1 клас (батьківська підтримка)

 

Осенние консилиумы по адаптации учеников 1-х,5-х,10-х классов

 На осінніх канікулах в школі відбулися постійно діючи психолого-педагогічні консиліуми (ППК) з питання адаптації учнів при переході на нову ступень навчання, тобто по 1-м (27.10.2021 р.), по 5-м та по 10-м класам (28.10.2021 р.). В ППК прийняли активну участь класні керівники в цих паралелях, вчителі-предметники, адміністрація школи, соціально-психологічна служба. ППК пройшли в доброзичливій, невимушеній формі спілкування спеціалістів суміжних професій, були виявлені діти, які мають ознаки дезадаптації, вирішені шляхи психолого-педагогічної допомоги дітям та подальшої роботи з класами та з учнями в адаптаційний період протягом навчального року. Кожен вчитель на ППК розповідав про свої враження та досягнення в роботі з класами та окремими учнями. Практичний психолог школи Кравченко А.М. провела з учасниками тренінгові вправи, розповіла про результати діагностичної та корекційної роботи з дітьми, надала рекомендації вчителям та класним керівникам, підготувала тематичну виставку літератури. Соціальні педагоги Дімова О.Д. та Ченкова О.Г. висвітлили питання роботі с сім'ями СЖО, відвідувань вдома окремих дітей, проаналізували причини пропусків учнями занять. Адміністрація школи зробила моніторинг навчальних досягнень учнів в цих паралелях, висвітлила особливості інклюзивного навчання в 1-А класі. Класні керівники 1-х (Місержи О.К., Кічук Г.О.), 5-х (Каллон Л.І., Аргірова Н.І.) та 10-х класів (Антова В.М., Тодорова А.С.) дали змістовні психолого-педагогічні характеристики на свої класи та на кожного учня, розповіли про роботу з батьками та роботу по згуртуванню колективів і підвищенню мотивації дітей до навчання. Рішенням ППК було продовження роботи з 1-ми, 5-ми та 10-класами протягом навчального року по програмам психолого-педагогічних проектів з адаптації учнів.

Уровни адаптации 1-классников

 

Причины школьной дезадаптации

Как развивать моторику руки

 

Тест адаптации 1-классника к школе

Учителям об адаптации в 5 классе

Учителям об адаптации в 1 классе

Родителям об адаптации в 1 классе

Родителям об адаптации в 5 классе

Адаптация в 10 классе

Режим дня

Кризис 7 лет

Зачисление в 1 класс

Буклеты для родителей 1-классников

Адаптация в сентябре

Абетка 1-классника

Что делать если...

Поради психолога батькам першокласників

1. Для дитини ви - зразок мовлення, адже діти вчаться мови, наслідуючи. Слухаючи, спостерігаючи. Ваша дитина обов’язково говоритиме так, як ви.

2. Дитина успішно засвоює мову в той момент, коли дорослі слухають її, спілкуються з нею, розмовляють. Виявляйте готовність слухати. Якщо роль слухача вас втомлює, якщо ви поспішаєте, не забувайте: терпіння, виявлене вами в дошкільний період, суттєво полегшить ваші проблеми в майбутньому.

3. Приділяйте дитині якомога більше часу. Саме в дошкільні роки закладаються основи впевненості в собі та успішного мовного спілкування поза сім’єю. Від ступеня раннього мовного розвитку залежатиме подальший процес розвитку дитини в школі.

4. Не забувайте, що мова та мовлення краще розвиваються в атмосфері спокою, безпеки, любові.

5. У кожної дитини свій темперамент, свої потреби, інтереси, симпатії та антипатії, поважайте її неповторність.

6. Ставте для себе та для дитини реальні завдання. Ведіть і спрямовуйте, але не підштовхуйте.

7. Забезпечуйте дитині широкі можливості користування кожним із 5 відчуттів: вона повинна бачити, слухати, торкатися руками, куштувати на смак різноманітні елементи навколишнього світу.

8. Допомагайте дитині розвивати дрібну моторику м’язів руки, аби їй було легше опанувати письмо. Для цього необхідно багато вирізати, малювати, зафарбовувати, будувати, складати невеликі за розміром деталі, зображення тощо.

9. Забезпечуйте всі можливості та умови для повноцінної гри дитини. Гра – це її провідна діяльність, це її робота. Л. Виготський зазначав: «Чим краще дитина грається, тим краще вона підготовлена до навчання в школі».

10. Допомагайте дитині осягнути склад числа. Немає необхідності, щоб дитина механічно могла лічити до 100 і більше. Нехай вона рахує до 10-20, але їй вкрай необхідно розуміти, знати, з яких чисел можна скласти 5, а з яких – 7 тощо. Це є основою понятійного розуміння основ арифметики, а не механічного запам’ятовування.

11. Працюйте з дитиною над розвитком її пам’яті, уваги, мислення. Для цього сьогодні пропонується багато ігор, головоломок, задач у малюнках, лабіринтів тощо в різних періодичних та інших виданнях для дітей.

12. Запровадьте для дитини вдома єдиний режим і обов’язково дотримуйтеся його виконання всіма членам родини.

13. Дитина повинна мати вдома певне доручення і відповідати за результат його виконання.

14. Необхідною умовою емоційно-вольового розвитку дитини є спільність вимог до неї з боку всіх членів родини.

15. Не завищуйте і не занижуйте самооцінки дитини, оцінюйте її результати адекватно, і доводьте це до її відома.

16. Яке головне завдання батьків в період адаптації дитини до школи?

17. Основа батьківської позиції взагалі полягає в тому, що вдома у жодному випадку не можна дублювати школу. Батько ніколи не повинен ставати другим вчителем. Основне завдання батьків в допомозі першокласникові - емоційна підтримка, надання максимально можливої самостійності в організації його власних дій по виконанню шкільних правил.

 Як підготуватися до першого вересня?

1. Розповісти про те, що чекає дитину цього дня.

2. За декілька днів почати вводити його в ритм "підйому і відбою".

3. Улюблене ведмежа (лялька або улюблена іграшка) повинне бути взяте з собою в портфель (він теж в перший день піде вчитися).

4. Можна дати дитині з собою камінчик – амулет (забезпечує «зв'язок з батьками»).

6. Основний одяг повинен бути новим і особливим (шкільна форма), але певна деталь одягу повинна бути знайомою і улюбленою (шкарпетки, майка, значок на сорочці і ін.)

7. Мобільний телефон першого вересня (і взагалі в період адаптації) краще з собою не давати. Дитина гірше звикає до нової життєвої ситуації і нових дорослих, якщо у нього є можливість постійного контакту з батьками.

8. Квіти вчителеві повинні бути такими, щоб дитина відчувала їх особливу красу (хай їх буде небагато). Краще, якщо дитина вибиратиме квіти разом з Вами. Це важливо, щоб у нього не виникало відчуття, що інші діти принесли красиві квіти, а він – погані.

9. Приготувати все з вечора, щоб вранці не виникло суєти або паніки. Розрахувати час, щоб дитина з ранку могла не поспішаючи поїсти, сходити в туалет.

Які непередбачені труднощі можуть виникнути першого вересня?

Часто діти (особливо ті, що не відвідували раніше дитячих садів або дитячих груп) в останню мить відмовляються розлучатися з мамою або татом, які привели їх в школу, починають плакати, чіплятися за батьків. У такій ситуації краще піти на заняття разом з дитиною. Для цього потрібно наперед звільнити собі весь день. Про можливість ходити разом з дитиною на уроки краще поговорити з вчителем (адміністрацією школи) на батьківських зборах завчасно.

Які непередбачені труднощі можуть виникнути другого вересня?

  Мама будить Петрика другого вересня: «Вставай. Пора йти в школу!» Петя: «Я ж вже вчора сходив.»

Що робити, якщо дитина зранку погано себе почуває, а потрібно йти в школу?

                                                                                                                                                          У шести-семирічних дітей рідко трапляється «запалення хитрості». Або дитина, дійсно, хворіє, або погане самопочуття пов'язане з необхідністю йти в школу. У будь-якому випадку, варто це перевірити. Якщо дитина після того, як Ви залишили її вдома, відразу відчуває себе краще, то, можливо, її погане самопочуття пов'язане із стресом, що отримала в школі. Постарайтеся з'ясувати (у дитини, у вчителя, у знайомих дітей), що відбувалося в школі вчора, позавчора. Важливо зрозуміти, що відбувається, особливо якщо таке повторюється систематично.

Якщо ж Ви все-таки вирішили відправити дитину до школи, давши їй пігулку від головного болю (або не виявивши ніяких симптомів хвороби), не робіть цінністю подолання нею поганого самопочуття. Не хваліть дитину за те, що вона пішла в школу, переборовши себе. Якщо Ви гордитиметеся, що Ваша дитина вчиться (трудиться), незважаючи на своє погане самопочуття, то у неї може підсвідомо закріпитися установка на хворобу: можна добитися похвали, хворіючи

  Як реагувати, якщо дитина злиться на вчителя (дітей) в школі або відчуває страх перед школою?

Перш за все: не забороняти переживання. Не потрібно твердити дитині: «Не можна злитися! Не можна боятися!» Переживання – цілком природна річ, і вони повинні мати право на існування. Проте необхідно обговорити з дитиною, що викликає страх або злість, разом з нею зрозуміти, чому інші люди здійснюють дії, що викликають у неї ті або інші емоційні реакції. Розуміння дій інших часто саме по собі знімає переживання. Є і інші культурні форми, що допомагають людині справлятися із страхом. Для дітей це, перш за все, читання страшних казок в ситуації повної захищеності (на маминих колінах). Казки дають людині пережити відчуття неминучості торжества добра над злом, співпереживання радості і співчуттю, що забезпечують перемогу маленького, слабкого, але доброго, над великим злом. Інша корисна для дітей форма культурного подолання страху - спортивні ігри, що викликають переживання азарту, упевненості в перемозі.

В процесі дорослішання дитина повинна отримати досвід подолання труднощів і конфліктів. Завдання дорослих полягає в тому, щоб, знаходячись поряд, допомагати дитині визначати конструктивні способи своєї поведінки в таких ситуаціях.

Що робити, якщо потрібно поспішати в школу, а дитина не поспішає?

Психологами відмічений негативний вплив активного організуючого тиску дорослого на дитину. Якщо постійно квапити дитину: «Давай швидше, ми вже спізнюємося! Ну що ти копаєшся?!», - те може, навпаки, закріпитися зворотна реакція. Сформується захисний стереотип «повільності»: у будь-якій ситуації, що вимагає швидкого реагування, дитина сповільнюватиметься і «гальмуватиме». У цьому вона нітрохи не винна, так її організм захищається від тривоги і напруги, викликаних "емоційним пресингом" ззовні.Тому доцільно проводити "профілактику цейтнотів". З цією метою, організовуючи збори дитини в школу, бажано:

Передбачити раніше вставання, що дозволяє дитині прокидатися, снідати, одягатися, умиватися в його власному темпі.

Прослідкувати, щоб дитина зібрала портфель і приготувала одяг і взуття з вечора.

Як відноситися до невдач дитини, майже неминучих на початку шкільного життя?

Батьки часто відносяться різко негативно до перших невдач дитини. Негативні оцінки дорослих підвищують тривожність дитини, його невпевненість в собі і своїх діях. Це, у свою чергу, веде не до поліпшення, а до погіршення результатів. Так складається порочний круг. Постійні побоювання дитини почути негативні оцінки з боку домашніх приводять до страху зробити помилку. Це відволікає дитину від сенсу виконуваних ним завдань і фіксує його увагу на дрібницях, примушує переробляти, виправляти, нескінченно перевіряти. Прагнення зробити роботу якнайкраще на цьому етапі тільки погіршує справу. Особливо сильно це виявляється у тривожних, здібних, старанних дітей.

Тому найправильніше відношення до перших поразок дитини – відношення з розумінням, підтримка, допомога: «У тебе все вийде. Я тобі допоможу». Важливо створити умови для переживання дитиною (хоч би іноді) власної перемоги.

 Які типові прояви стресу і дезадаптації?

1. Дитина часто плаче (більше, ніж зазвичай).

2. У неї, на відміну від звичайного, пригнічений або, навпаки, збуджений стан (гірше засинає).

3. Дитина проявляє необґрунтовану агресію (лається, нападає, відповідає агресивно, лізе в бійку).

4. Дитина відмовляється йти в школу.

Як можна знімати стрес?

1. Забезпечити ритмічне життя і порядок будинку (тут дуже важливий власний приклад і наслідування його дитиною).

2. Важлива тепла, природна, спокійна манера поведінки дорослих вдома (без зривів, підвищеного тону).

3. Необхідне на якийсь час продовження традиційних «дитячих» ритуалів укладання, їжі, умивання, сумісної гри-обіймів, читання на ніч, які були прийняті в дошкільному дитинстві дитини.

4. Знімають напругу гри з водою, піском, малювання фарбами (з дозволом забруднюватись - відсутністю критики або засудження за забруднений одяг, підлогу!), виготовлення колажів в "рваній" техніці (рвати кольоровий папір, старі журнали і клеїти з них картини), спортивні ігри на повітрі (м'яч, скакалки, «класики» і ін.)

5. Надзвичайно важлива відсутність зайвих постійних подразників (телевізор, приймач).

6. Необхідно давати дитині можливість переживати час від часу справжню дитячу радість (свято, театр).

7. Для багатьох краще всього знімає напругу відпочинок на природі (особливо, праця)

Які незвичайні прояви дитини вимагають звернення до фахівця?

Страхи (нічні страхи). Енурез (нетримання сечі), особливо якщо перед школою цього вже не було.Гризіння нігтів, заїкання або сіпання повік, лицьових м'язів. Яскраво виражена агресія.

Про що краще запитати дитину, коли вона повертається з школи?

Психологи встановили, що батьки своїми питаннями про школу показують дитині свої пріоритети і цінності. Марійку мама завжди питає дорогою додому: «Що ти сьогодні отримала? Тебе хвалили або лаяли?». Ваню питають про те, з ким він подружився, чи було йому цікаво. Петю про те, що він нового сьогодні дізнався. Сашу – що було в школі на сніданок, чи не зголоднів він.

Саме те, про що Ви весь час питаєте, і покаже дитині, що для Вас в житті головне, а що другорядне. Він інтуїтивно орієнтуватиметься, швидше за все, на Ваші цінності. Це не означає, що він і розвиватиметься саме відповідно до ваших бажань. Часто буває так, що дуже різко заявлені батьками пріоритети викликають важкі кризи у дитини, що відчуває, що він не в змозі відповідати цим батьківським запитам. Іноді, навпаки, орієнтуючись на інтереси батьків, дитина починає ігнорувати освітні цінності школи.

 З Ваших питань про школу дитина повинна зрозуміти що Вам цікаво все, що з ним відбувається що Вам важливі його успіхи,але Ви любите і приймаєте його таким,який              він є.

 Що не може бути зроблене без участі батьків?

Без участі батьків не може бути побудована самостійність молодшого школяра в організації свого робочого місця, у виконанні домашніх робіт, в підготовці свого одягу і портфеля до завтрашнього дня. Культивування самостійності – це відповідальна і поступова робота часто буває простіше щось зробити самому, чим чекати, поки це зробить дитина. Іноді дії дитини представляють для неї реальну небезпеку. І тоді батьки застерігають її: «Не роби сам, це небезпечно (важко), за тебе зроблю я». Ця неправильна установка приводить до «вивченої безпорадності», відмові дитини надалі від будь-яких самостійних дій, невірі у власні сили.

 За чим повинен простежити батько, якщо він хоче допомогти дитині вчитися?

 Найголовніше завдання батьків під час шкільного навчання дитини – не стати вчителями-дублерами, а залишитися батьками, що приймають, розуміють і люблять свою дитину, незважаючи на його шкільні успіхи або невдачі. Тому і стежити батько винен, в першу чергу, за рівнем самостійності дитини в домашніх справах (у тому числі і у виконанні шкільного домашнього завдання).

Якщо до початку навчання в школі дитина не опанувала прийомами самостійного одягання (наприклад, зав'язуванням шнурків), укладання спати, прибирання «своєї території», чищення зубів перед сном і ін., то це – найперша турбота батька. Причому окремі справи або дії дитина до цього часу вже може виконувати самостійно, без нагляду дорослого і за власною ініціативою.

 З першого вересня до цього додаються:

- підготовка столу до виконання домашньої роботи;

- збір портфеля;

- підготовка за допомогою батьків шкільної форми (або одягу і взуття, в якому завтра дитина піде в школу).

 Як допомогти дитині організувати своє робоче місце?

По-перше, особистим прикладом. Якщо на Вашому робочому місці постійний безлад, то абсолютно марно привчати до порядку дитину.

Коли Ви покажете дитині своє робоче місце (кухонний стіл, письмовий стіл, робочий стіл), то звернете її увагу, якими предметами Ви користуєтеся, для чого вони потрібні і в якому порядку Ви їх розкладаєте на робочому місці.

Хай дитина розповість Вам, якими речами вона користується при підготовці до уроків і як їй зручніше за них розкласти на столі. Визначивши разом з дитиною зручні для різних речей місця, можна наклеїти на поверхню столу наклейки – «будиночки» для кожної речі.

Зверніть увагу на позу сидячої за столом дитини. Їй ще важко контролювати себе, вона не дуже добре відчуває власне тіло, а тим більше важко довго сидіти в одній позі. Можна зробити декілька фотографій сидячої в різних позах дитини, а потім вивчити їх разом з нею – імітуючи ці пози і обговорюючи, чим вони погані (викривлення хребта, затікання ніг, закривання власної роботи від світла і ін.). Навчіть її різним веселим вправам, які краще робити в перервах між заняттями (якщо їй вже показали в школі, хай покаже їх Вам), – вправи для пальців рук, фізкультхвилинки під ритмічні вірші.

Як часто потрібно взаємодіяти з вчителем в період адаптації?

У адаптаційний період повинен бути налагоджений постійний зв'язок між школою і батьками. На жаль, вчителі рідко знають про те, що відбувається з дитиною будинку після занять, а батьки мають слабке уявлення про те, що відбувалося з дитиною в школі. Потрібно домовитися про місце і час зустрічей вчителя і батьків, на яких вони могли б обмінятися своїми спостереженнями, враженнями з приводу дій дітей. Протягом першого року навчання дітей батьки і вчителі повинні стати однодумцями.

Родительское собрание

Адаптация первоклассника в школе

Родительское собрание

Для многих детей адаптация к школе является сложным испытанием. Ребенок сталкивается с рядом проблем, которые не в силах решать сам и взрослые призваны помочь ему в этом.

 В развитии детей от 5 до 7 лет происходит множество важных изменений. Этим и обусловлен тот факт, что в большинстве культур именно на этот возраст приходится начало систематического обучения.

1.     Психофизиологические особенности детей 6-7 лет.

            Между 6 и 8 годами происходит стремительный рост мозга. К концу этого периода мозг ребенка составляет 90% от величины мозга взрослого. Эти физиологические изменения влекут за собой постепенные изменения и в когнитивной сфере (восприятии, мышлении, памяти, внимании, воображении).

     Особенности восприятия детей 6-7 лет.

 Первоклассники воспринимают объекты как целое, плохо схватывают детали, не увязывают их между собой, т. е. систематический анализ воспринимаемых свойств вызывает у детей трудности.

            Для полноценного восприятия детьми 6-7 лет им необходима возможность практически оперировать с объектами.

     Особенности мышления детей 6-7 лет.

              Первоклассники уже способны устанавливать несложные причинно-следственные связи, особенно при использовании наглядного материала. Детей уже можно научить делать простые умозаключения.

У ребят этого возраста появляется способность мысленно выходить за пределы ситуации, имеющейся в настоящий момент.

            Однако, несмотря на новые возможности, мышление учеников 1-ых классов еще сохраняет многие черты незрелости, что нельзя не учитывать при освоении ими нового материала.

            Так, наглядно-образное мышление находится по-прежнему на низком уровне развития, преобладающим остается наглядно-действенное мышление. Следовательно, в работе с детьми нужно опираться на практическую деятельность.

            Первоклассники обычно уже умеют обобщать, классифицировать.

     Особенности памяти детей 6-7 лет.

            Ведущим типом памяти первоклассников остается непроизвольная память (непосредственное запечатление и воспроизведение материала, не требующее применения особых усилий или вспомогательных методов).

            Однако в 7 лет процесс запоминания уже может быть опосредован использованием внешних стимулов, например схем или карточек.

            На процесс запоминания начинает влиять наличие установки, систематизация материала, подведение итогов, что необходимо использовать при объяснении им нового материала.

            В этом возрасте у детей начинает формироваться способность контролировать свои процессы памяти и мышления.

     Особенности внимания детей 6-7 лет.

            В начале обучения у детей преобладает непроизвольное внимание, поэтому способность сосредоточиться напрямую связана с тем, насколько ребенку интересна выполняемая работа. Чем больше первоклассники вовлечены в активную деятельность, тем устойчивее их внимание.

            Учащиеся 1-ых классов не могут сохранять активное внимание более 10 минут, следовательно, через такие промежутки времени необходимо менять вид деятельности.

            Труднее всего удержать внимание детей при монологе учителя (родителя), т.е. пассивном восприятии ими информации. Временной предел в этом виде деятельности - 5 минут. Увеличить этот период можно превращая монолог в диалог.

            Формулируя задания для первоклассников, нужно учитывать, что объем их внимания еще очень невелик – всего 2-3 объекта. Следовательно, наиболее эффективная помощь в организации детьми своей работы – пошаговое управление, предъявление коротких и четких инструкций.

            При групповой работе важно помнить о том, что уровень распределения внимания детей этого возраста очень низкий, а значит, они не могут выполнять два вида деятельности одновременно. Эта проблема актуальна на уроках, т.к. отставшие в выполнении задания ученики не могут, доделывая его, слушать объяснения учителя, касающиеся нового задания. Как мы видим, в таких ситуациях необходимо четко фиксировать начало и конец задания, используя приемы синхронизации темпа работы в классе.

     Особенности воображения детей 6-7 лет.

            Развитие воображения детей 6-7 лет значительно превосходит их интеллектуальное развитие, поскольку оно начинает формироваться гораздо раньше, чем мышление. Воображение ребенка наполнено множеством образов, новые образы возникают довольно легко, при минимальном внешнем стимулировании. Учитывая это обстоятельство, а также то, что регулирующие функции у первоклассников еще недостаточно сформированы, можно сделать вывод о необходимости умеренного использования, например, наглядного материала. Если он будет содержать много дополнительных подробностей, особенно ярких, эмоциональных, то это будет отвлекать детей от сути задания, уводить в мир воображения.

            Надеемся, что сведения, почерпнутые на данном семинаре, помогут вам подойти к организации интеллектуального развития ваших детей вооруженными не только творческой активностью, но и научными знаниями, что обязательно сделает ваше общение легким и радостным.

2.     Работа с изображением цветка.

Цветок – это  ребенок, ваш ученик.

Корни цветка -  физиология, психофизиология первоклассника.

Листья - общее психологическое развитие и саморегуляция.

Именно они способствуют качественному развитию цветка, т.е. ребенка. Посмотрите, на этом рисунке нигде не обозначены навыки письма, чтения, счета. Если у ребенка хорошо развиты высшие психические функции, то эти навыки успешно сформируются и разовьются.  

Также, взрослые должны помочь адаптироваться к новым социальным условиям.

3.      Адаптация – что это?...

Прежде чем, мы перейдем к вопросу об адаптации, я предлагаю решить вам следующие задачи.

              «Представьте себе ситуацию: Вы сменили работу и оказались в незнакомом коллективе. Какие чувства вы испытываете в первое время на новом месте?» (Участники семинара пишут ответы индивидуально, затем обмениваются мнениями в группе и представляют общий ответ, где все мнения учтены).  

            Поэтому следующее задание может быть таким: «Представьте себя на месте ребят, пришедших в 1-й класс. С какими трудностями могут встретиться дети, придя в школу?*  

*(Важно, чтобы  родители осознали чувства ребенка, оказавшегося в новой ситуации, его трудности, так как от соответствующей позиции классного руководителя зависит эффективность адаптации школьника).

            Наталья Семаго, кандидат психологических наук, приводит следующие восемь причин трудностей и тревог у первоклассников:

1.      Ребенок попадает в малознакомое место, где он физически должен тратить свой ресурс на своеобразное «ориентирование».

2.      Новые формальные отношения: директор, учитель, дежурный, охранник, гардеробщица и т.д.

3.      Наличие большого количества просто незнакомых людей, с которыми надо взаимодействовать, необходимость ориентироваться в пространстве неформальных отношений.

4.      Недостаточная структурированность школьных правил и прав самого ребенка, т.е. «нерасписанность» всех возможных проблем и путей их решения – может стать источником истинного стресса для ребенка, ведь ему неоткуда брать новые модели поведения, их просто нет в арсенале ребенка, а взрослые часто просто запугивают детей, считая, что чем жестче они расскажут ребенку о том, как надо вести себя в школе, что там нельзя делать, тем послушнее и правильнее будет его поведение.

5.      Повышение своего внутреннего статуса, что также часто не позволяет ребенку обратиться к родителям с простым вопросом, своеобразное неудобство перед близкими - «ведь я уже взрослый!». Подобное повышение собственного статуса, традиционно называемого в педагогике «становлением позиции школьника», именно в начале школьной жизни часто является тормозящим адаптацию ребенка фактором.

6.      Значительно возрастающие уже к третьей декаде сентября, а тем более к началу октября образовательные нагрузки, хоть формально и без домашнего задания.

7.      Несовпадение ожиданий, то есть того, что ребенок в своем внутреннем плане представлял как ШКОЛУ, и того, на что он на самом деле «напоролся».

8.      Нарастание педагогических и родительских претензий к ребенку, вполне объяснимых, поскольку все семь вышеперечисленных пунктов приводят к тому, что ребенок оказывается в ситуации настоящего стресса, усугубляющего его эмоциональное и физическое неблагополучие.

Получается достаточно грустная картинка. В результате всего перечисленного уже к началу октября месяца все  участники образовательного процесса могут наблюдать, что дети истощены, расторможены, раздражены. Из своего тяжелого состояния ребенок не всегда может выбраться сам. Ему нужно помочь. За отношения отвечает всегда старший. Вместе учитель, родитель и школьный психолог могут многое сделать для того, чтобы «детские» трудности свести к минимуму. Вот и постараемся уходить от конфликтов любой ценой. Отнесемся к новоиспеченному первокласснику как к другу, у которого сейчас в жизни трудный период.  

Однако психологи считают, что учитель, взявший первый класс, родители, переживают тот же непростой   период, что и первоклассник – период адаптации к классу, новым детям и т.д. После взрослых, все понимающих с полуслова четвероклассников снова вернутся на уровень детского сада – это не всем дается легко.

Цель данного родительского собрания - помочь учителю, родителям вместе с детьми «пережить» период адаптации с меньшими потерями.

    Адаптация – что это? Дайте определение, основываясь на ваш жизненный    опыт. (Варианты записываются психологом на доске).

Адаптация - это перестройка организма на работу в изменившихся условиях (академическое определение).  

Адаптация к школе имеет две стороны: социально-психологическую - коренным образом меняется социальная ситуация, формируется новый для ребенка вид деятельности - учебная, физиологическую - организм должен привыкнуть работать в новом режиме.

Первые 2-3 недели обучения получили название "физиологической бури". В этот период на все новые воздействия организм ребенка отвечает значительным напряжением практически всех своих систем, то есть дети тратят значительную часть ресурсов своего организма. Продолжительность всего периода адаптации варьируется от 2 до 6 месяцев в зависимости от индивидуальных особенностей ученика.

            Школа с первых же дней ставит перед ребенком ряд задач. Ему необходимо успешно овладеть учебной деятельностью, освоить школьные нормы поведения, приобщиться к классному коллективу, приспособиться к новым условиям умственного труда и режима. Выполнение каждой из этих задач связано непосредственно с предшествующим опытом ребенка.

4.     Упражнение “Снежинка”.

Всем участникам предлагается упражнение “Снежинка”.

  Сейчас мы с вами выполним интересное упражнение. Главное условие: не смотреть ни на кого и слушать мою инструкцию. Перед вами у каждого на столе лежит лист. Все листы одинаковой формы, размера, качества, цвета. Слушайте внимательно и выполняйте следующее:

1. Сложите лист пополам.

2. Оторвите правый верхний уголок.

3. Опять сложите лист пополам.

4. Снова оторвите правый верхний уголок.

5. Сложите лист пополам.

6. Оторвите правый верхний уголок

Продолжите эту процедуру, пока она будет возможна. Теперь раскройте свою красивую снежинку. Сейчас я прошу вас найти среди остальных снежинок точно такую же, как и у вас. Снежинки должны быть совершенно одинаковые.

Нашли? Участники отвечают, что не нашли.

Ведущий: А почему? Как вы думаете?

Варианты поступают самые разные и постепенно, по мере их поступления, аудитория приходит к выводу: одинаковых людей нет, поэтому и снежинки получились разные, хотя инструкция для всех была совершенно одинаковая.

Этот вывод - дети все разные. Различны их способности, возможности и личностные качества. Поэтому и приспособление к школе протекает у детей по-разному.

5.     Скорость и устойчивость процесса адаптации.

В работах Э.М. Александровской и М.М. Безруких выделяют три группы детей, отличающихся скоростью и устойчивостью процесса адаптации (выделяются группы детей, дающих легкую адаптацию, средней тяжести и тяжелую):

1 группа – большинство детей адаптируется в течение двух первых месяцев обучения. Эти дети быстро вливаются в коллектив, осваиваются в школе, приобретают новых друзей в классе, у них почти всегда хорошее настроение, они спокойны, доброжелательны, добросовестны и без видимого напряжения выполняют требования учителя. Иногда у детей отмечаются сложности либо в контактах с детьми, либо в отношениях с учителями, так как им еще трудно выполнять все требования. Но к концу октября трудности, как правило, нивелируются, отношения нормализуются, ребенок полностью осваивается с новым статусом ученика, с новым режимом.

2 группа – дети имеют более длительный период адаптации. Период несоответствия их поведения требованиям школы затягивается. Дети не умеют принять ситуацию обучения, общения с учителем и другими детьми, они могут играть на уроках или  выяснять отношения с товарищами, не реагируя на замечания учителя или реагируют слезами, обидами. Как правило, эти дети испытывают трудности и в усвоении учебной программы. Лишь к концу первого полугодия их реакции становятся адекватными требованиям школы, учителя.

3 группа – дети, у которых социально-психологическая адаптация связана со значительными трудностями. Кроме того, они не осваивают учебную программу, у них отмечаются негативные формы поведения, резкое проявление отрицательных эмоций. И хотя период острой физической адаптации организма к учебным нагрузкам заканчивается до 10-15 октября, весь первый год считается периодом неустойчивой и напряженной регуляции всех систем организма.

 «Третья группа -  ДА…

6.     Дезадаптация – что это?...

       Дезадаптация - характеризуется нарушением процесса приспособления к окружающей среде. 

      Понятие «школьная дезадаптация» стало использоваться в последние годы для описания различных проблем и трудностей, возникающих у детей различного возраста в связи с обучением в школе. С этим понятием связывают отклонения в учебной деятельности – затруднения в учёбе, конфликты с одноклассниками, учителями и т. д. Эти отклонения могут быть у психически здоровых детей или у детей с разными нервно–психическими расстройствами, но не распространяются на детей, у которых нарушения учебной деятельности вызваны олигофренией, органическими расстройствами, физическими дефектами.

            Школьная дезадаптация – это образование неадекватных механизмов приспособления ребёнка к школе  в форме нарушений учёбы и поведения, конфликтных отношений, психогенных заболеваний и реакций, повышенного уровня тревожности, искажений в личностном развитии.

           Какие же причины лежат в основе школьной дезадаптации?

Главная причина школьной дезадаптации в младших классах связана с характером семейного воспитания. Если ребенок приходит в школу из семьи где он не чувствовал сопереживания, он и в новую социальную общность – школу – входит с трудом. Бессознательное стремление к отчуждению, неприятие норм и правил любой общности во имя сохранения неизменного «я» лежит в основе школьной дезадаптации детей, воспитанных в семьях, где родителей от детей отделяет стена безразличия, отвержения.

Одной из главных причин многие исследователи называют несоответствие функциональных возможностей детей требованиям, предъявляемым существующей системой обучения, иначе говоря, отсутствие «школьной зрелости».

      В числе других причин можно назвать недостаточный уровень интеллектуального развития ребенка, его социальную незрелость, неумение общаться с окружающими, неудовлетворительное состояние здоровья. Все это — комплекс внутренних причин, так называемые «проблемы ребенка».

      Однако существуют и внешние причины школьной дезадаптации — «проблемы учителя»: несоответствующие возможностям ребенка содержание обучения и методика преподавания, сама личность учителя, стиль его отношений с детьми и родителями и т.п. 

Чаще всего эти факторы существуют взаимосвязано, вытекают один из другого, а в целом приводят к вполне определенным трудностям обучения.

                      

Дезадаптация может проявляться в 3 формах:

1) невротической (невроз);
2) агрессивно- протестной;
3) капитулятивно- депрессивной (психосоматические  заболевания и нарушения   поведения).

Признаки  дезадаптации

1. Отвлекаемость.
2. Двигательная  расторможенность. 3. Непослушание. 4. Пассивность на уроке. 5. Скованность при  ответах. 6. Растерянность  при малейших  замечаниях. 7. Печальное,  тревожное настроение. 8. Легкая   смена  окраски  лица,  плаксивость,  переход на крик. 9.Раздражительность. 10.Застенчивость. 11.Страх  перед ответом или письменным заданием. 12.Занятие посторонними  делами. 13.Ответы   тихим  голосом. 14.Жалобы  на головные   боли,  боли в животе. 15.Одиночество  на переменах, нежелание   выходить из  класса. 16.Снижение  работоспособности.

Проявление 80% и более признаков говорит о начавшейся дезадаптации. Своевременное их преодоление требует активного взаимодействия школы, родителей и ребенка, определенного мужества от взрослых во время признать свои ошибки во благо своего ребенка.

7.     Меры, облегчающие процесс адаптации:

Ключевыми моментами успешности работы на начальном этапе обучения являются:

Ø  Оказание помощи первоклассникам в осознании и принятии правил школьной жизни и себя в роли ученика;

Ø  Приучение к режиму дня и соблюдению санитарно-гигиенических норм.

В работе с родителями делать упор на том, что первый год обучения определяет порой всю последующую школьную жизнь ребенка. В этот период школьник под руководством взрослых совершает чрезвычайно важные шаги в своем развитии. Многое на этом пути зависит от родителей первоклассника, насколько они поддержат, помогут и поймут своего ребенка.   Учителям предложены несколько коротких правил и советов.

Несколько коротких правил:

-         Показывайте ребенку, что его любят таким, каков он есть, а не его достижения.

-         Нельзя никогда (даже в сердцах) говорить ребенку, что он хуже других.

-         Следует по возможности честно и терпеливо отвечать на любые вопросы ребенка.

-         Учите ребенка свободно и непринужденно общаться не только со своими сверстниками, но и со взрослыми.

-         Не стесняйтесь подчеркивать, что вы им гордитесь.

-         Будьте честны в оценках своих чувств к ребенку.

-         Всегда говорите ребенку правду, даже когда вам это невыгодно.

-         Оценивайте только поступки, а не самого ребенка.

-         Не добивайтесь успеха силой. Принуждение - есть худший вариант нравственного воспитания. 

-         Признавайте права ребенка на ошибки.

-         Думайте о детском банке счастливых воспоминаний.

-         Ребенок относится к себе так, как относятся к нему взрослые.

-         И вообще, хоть иногда ставьте себя на место своего ребенка, и тогда будет понятнее, как вести себя с ним.

Если:

·        Ребенка постоянно критикуют, он учится ненавидеть;

·        Ребенка высмеивают, он становится замкнутым;

·        Ребенка хвалят, он учится быть благородным;

·        Ребенка поддерживают, он учится ценить себя;

·        Ребенок растет в упреках, он учится жить с чувством вины;

·        Ребенок растет в терпимости, он учится понимать других;

·        Ребенок растет в честности, он учится быть справедливым;

·        Ребенок растет в безопасности, он учится верить в людей;

·        Ребенок живет во вражде, он учится быть агрессивным;

·        Ребенок живет в понимании и дружелюбии, он учится находить любовь в этом мире.

 Советы для родителей:

-         Проявление заинтересованности в новой школьной жизни ребенка – «Что узнал нового? Что понравилось на уроке? Что получилось? Где было трудно?»

-         Совместные мероприятия (игры, просмотр телепередач, на выходных – прогулка, выезд на природу, походы в кинотеатр, развлекательный центр и т.п.)

-         Ежедневные водные процедуры (с использованием солей, масел и трав снимающих утомление).

Совместные усилия учителей, родителей, социально-психологической службы  способны снизить риск возникновения у ребенка  школьной дезадаптации и трудностей обучения.