7 клас 13.05.26 Урок № 49

Тема: Закономірності формування рельєфу дна океанів. Практична робота №13 (Гр.1). Позначення на контурній карті основних форм рельєфу та течій Світового океану.        Домашнє завдання: Опрацювати §51 (ст.254-260), закінчити п.р.

 Ти не крапля в океані, ти весь океан в краплі.

Румі (перський поет–суфій ХІІІ ст.)

 

Людині властиве прагнення пізнати невідоме. Підкорення полюсів та найвищих вершин, багатоденні переходи через пустелі та непрохідні лісові хащі, вихід у космічний простір — усе це приклади невтомного пошуку відкриття таємниць, які пропонує людству природа. Однак, незважаючи на високий рівень розвитку людської цивілізації, величезні простори Світового океану, зокрема його дна, ще й сьогодні залишаються недостатньо вивченими. За допомогою сучасної апаратури вдалося з’ясувати, що рельєф дна Світового океану не менш різноманітний, ніж рельєф суші.

Рельєф дна Світового океану різноманітний: від мілководних шельфів до глибоководних жолобів, сформований рухом літосферних плит. Основні частини — підводна окраїна материка (шельф, схил) та ложе океану (рівнини, гори). Ключова закономірність — утворення гір (середньоокеанічних хребтів) у зонах розходження плит та жолобів у зонах їх зіткнення.

Основні частини дна океану

Дно океану — це не рівна поверхня, а складна структура:

• Підводна окраїна материка (до 2000–3000 м):
• Шельф (материкова мілина): Мілководна частина (до 200–500 м), продовження материка.
• Материковий схил: Різкий спуск від шельфу до ложа океану.
• Ложе океану (глибини 3000–6000 м):
• Абісальні рівнини: Величезні рівні ділянки, вкриті осадовими породами.
• Серединно-океанічні хребти: Найдовші гірські системи (понад 60 тис. км), що виникають у місцях розходження літосферних плит.
• Глибоководні жолоби (понад 6000 м): Найглибші місця (наприклад, Маріанський жолоб — 11 022 м), утворюються, коли одна плита підсувається під іншу.

Закономірності формування

1. Внутрішні сили Землі (Тектоніка плит): Рельєф дна, як і суші, визначається рухом плит.
2. Зони розходження (Рифти): На межах літосферних плит, що розходяться, магма підіймається, утворюючи серединно-океанічні хребти.
3. Зони зіткнення (Субдукція): Там, де океанічна плита (важча) підсувається під материкову (легшу), формуються глибоководні жолоби та вулканічні острови.
4. Вік дна: Наймолодші породи знаходяться поблизу серединно-океанічних хребтів, найстаріші — біля країв океанів.

Як досліджують дно

• Ехолот: Прилад, що вимірює глибину за допомогою звукових хвиль.
• Космічні дослідження: Супутники дозволяють картографувати навіть найвіддаленіші частини океану.

Висновки

Висновок 1. Рельєф

Рельєф дна Світового океану характеризується складністю і різноманітністю. Учені виділяють три основні частини в рельєфі дна Світового океану: шельф, материковий схил і ложе океану.

2. Шельф

Континентальний шельф — широка смуга дна, що перебуває на глибині до 200 м. Межі шельфу проводять береговою лінією та вздовж перегину поверхні (брівка) шельфу до материкового схилу. Межа лежить на глибині 50–600 м та більше. Якщо чіткого перегину немає, межу проводять ізобатою 200 м. Ширина шельфу різна — від 1 до 1500 км.

3. Материковий схил

Материковий схил — підводний уступ, що відокремлює шельф від глибоководної частини та опускається на глибину 3,5–4 км. Це затоплена частина континенту із земною корою материкового типу. Материковий схил має нахил від 1 до 10°, характеризується різним розчленуванням рельєфу: наявністю довгих і глибоких каньйонів, терас, зсувів. Окремі каньйони сягають 3–5 км глибини та врізаються в континентальний схил на 1000 м, як наприклад, перед гирлами річок Св. Лаврентія, Парани, Конґо.

4. Ложе океану

Основна частина дна Світового океану — ложе із земною корою океанічного типу. На ложі є пасма, плато, височини, які розділяють його на котловини.У центральних частинах океану пролягають серединно-океанічні хребти з глибокими розколинами завширшки кілька десятків кілометрів, уздовж яких розходяться літосферні плити та піднімається розплавлена речовина мантії. Найглибші місця океані — жолоби, які утворюються там, де одна плита заходить під іншу, поринаючи в мантію.

Географічні об’єкти Світового океану

Категорії географічних об’єктів		Назви географічних об’єктів
Форми              рельєфу	Серединно-океанічні хребти	Північноатлантичний, Південноатлантичний,Аравійсько-Індійський,     Східнотихоокеанське
	Глибоководні  жолоби	Маріанський, Філіппінський, Тонга, Чилійсько-Перуанський, Пуерто-Рико, Зондський, Південно-Сандвічів
Океанічні течії	Теплі	Гольфстрім, Бразильська, Північна Пасатна, Південно Пасатна, Куросіо, Північнотихоокеанська, Північноатлантична, Мадагаскарська, Східноавстралійська, Норвезька
	Холодні	Західних Вітрів, Перуанська, Каліфорнійська, Лабрадорська, Канарська, Бенгальська, Західноавстралійська

Практична робота№13

 Позначення на контурній карті основних форм рельєфу та течій Світового океану.                           Робота виконується на контурних картах кожного океану окремо або контурній карті океанів

Завдання. Позначити на контурній карті основні форми рельєфу океанів:                  Атлантичний океан:                                                                                                                                  • хребти: Північноатлантичний, Південноатлантичний;                                                                     • улоговини: Північноамерианська, Аргентинська, Канарська, Ангольська;                                         • острови: Канарські, Бермудські, Зеленого мису;  Ісландія;                                                                • жолоб Пуерто-Ріко.

течії: Гольфстрім, Північноатлантична, Канарська, Лабрадорська, Бразильська, Бенгельська;

Тихий океан:                                                                                                                                              • хребти: Східнотихоокеанське підняття;                                                                                             • улоговини: Північно-Східна, Північно-Західна, Південна;                                                                   • острови: Нова Зеландія, Нова Гвінея, Гавайські, Маріанські, Маршалові, Соломонові, Туамоту, Каролінські;                                                                                                                                                 • Маріанський жолоб.

течії: Північна та Південна Пасатна, Куросіо, Західних Вітрів, Каліфорнійська, Перуанська, Північнотихоокеанська,  Східноавстралійська.

Північний Льодовитий океан:                                                                                                               * хребти: Ломоносова, Менделєєва;                                                                                                        • улоговини: Канадська, Амундсена, Нансена;                                                                                       • острови: Шпіцберген, Нова Земля;                                                                                                      * Гренландське море.                                                                                                                        течії: Норвезька, Шпіцбергенська, Східногренландська.

Індійський океан                                                                                                                                       • хребти: Західноіндійський, Східноіндійський, Аравійсько-Індійський, Австрало-Антарктичне підняття;                                                                                                                                                    • улоговини: Сомалійська, Центральна, Західно-Австралійська,  Австрало-Антарктичне підняття;                                                                                                                                                    • острови: Мальдівські, Сейшельські;                                                                                                    • Зондський жолоб.

течії: Мадагаскарська, Мусонна, Західноавстралійська, Західних вітрів.

9 клас 12.0526 Урок № 33

Тема: Екологічні проблеми людства. Екологічна ситуація в Україні. Шляхи розв’язання екологічних проблем. Сталий розвиток — стратегія людства на ХХІ століття. Дослідження №4: Прояв глобальних проблем у своєму регіоні.                        Домашнє завдання: Опрацювати §46-47 (ст.255-265), створити «Модель екологічно чистого міста».

Піднявся зранку, вмився, привів себе до ладу – одразу ж приведи до ладу свою планету.                                           Антуан де Сент Екзюпері

Е - енергозбереження, впровадження новітніх технологій та  альтернативних джерел енергії.

К - катастрофа екологічна.

О - обов’язки людей захищати природу.

Л – любов до природи і свого міста.

О – очищення повітря і води.

Г – газові вихлопи на автодорогах.

І – інформація, яку ми можемо отримувати з теми екологічна безпека.

Я – «Я» відповідаю за навколишнє середовище.

  Природа! З дитячих років ми звикаємо до її чарівної краси. Любимо бувати в лісі, в полі, радіємо спілкуванню з нею. Адже Людина є частиною природи. А самій природі ми зобов’язані своїм існуванням, досконалістю і могутністю. Але, мабуть, не всі задумуються над тим, що природа – це наша домівка. З 1992 року територія України оголошена зоною екологічної кризи. На екологічній карті ООН Україна забарвлена у чорний колір - це колір країни, де є вимираюча нація. Екологи стверджують, що Україна - «найбрудніша» країна в Європі: «в ній на одного жителя припадає близько 500 тонн накопичених твердих побутових відходів». Українці переважно п'ють забруднену воду, дихають забрудненим повітрям, живуть на виснажених ґрунтах.  На сьогодні в 21 місті України, де проживає більше 21 % населення держави, рівень забруднення повітря шкідливими речовинами перевищує допустиму норму в 15 разів і лише  чотири  із 45 великих міст країни знаходиться в допустимих межах. Планета нашої мрії – прекрасна, квітуча, чиста, мальовнича. Рідний край – це наш дім, квітуча вишенька біля хати, тиха вулиця, де ми ходимо, срібляста річечка, де ми купаємось. І так хочеться , щоб наш дім був затишний.

Екологічні проблеми людства

Забруднення навколишнього середовища

    ⦁ Види забруднення: атмосферне (парниковий ефект, кислотні дощі), водне (нафтове забруднення, стічні води), ґрунтове (пестициди, важкі метали).

    ⦁ Джерела забруднення: промислові підприємства, транспорт, сільське господарство, побутові відходи.

    ⦁ Наслідки забруднення: глобальне потепління, зміна клімату, загибель рослин і тварин, погіршення здоров'я людини.

Зміна клімату

    ⦁ Причини: парниковий ефект, вирубування лісів, спалювання викопного палива.

    ⦁ Наслідки: підвищення рівня моря, екстремальні погодні явища, зміна кліматичних зон.

Руйнування озонового шару

    ⦁ Причини: використання фреонів та інших озоноруйнівних речовин.

    ⦁ Наслідки: підвищення рівня ультрафіолетового випромінювання, збільшення захворюваності на рак шкіри.

Зменшення біорізноманіття

    ⦁ Причини: руйнування середовищ існування, забруднення, браконьєрство, зміна клімату.

    ⦁ Наслідки: втрата генетичного різноманіття, порушення екосистем.

Деградація земель

    ⦁ Причини: ерозія ґрунтів, опустелювання, вирубування лісів.

    ⦁ Наслідки: зниження родючості ґрунтів, втрата сільськогосподарських угідь.

Екологічні проблеми в Україні:

—  високий рівень забруднення атмосферного повітря внаслідок неконтрольованих промислових викидів. Особливо високим рівнем забрудненості повітря характеризуються Донецький та Придніпровський райони;

—  усі великі річки України та їх основні притоки забруднені. Наші річки та водосховища за складом хімічних речовин у недалекому майбутньому можуть перетворитися на демонстраційну таблицю елементів Менделєєва;

—  порушення рівноваги у верхніх зонах літосфери через проведення гірничих робіт, промислової та міської забудови призвело до активації несприятливих фізико-географічних процесів — зсувів, карсту, просідання, провалів, підтоплення;

—  за останні десятиріччя істотно змінилася якість ґрунтів, зменшилася їхня кількість, збільшилося забруднення;

—  найбільшої шкоди природному середовищу завдала катастрофа на Чорнобильській АЕС. Минуло вже понад двадцять років, але наслідки настільки порушили екологічну рівновагу, що викликають хвороби і смерть людей, у тому числі маленьких дітей.

Шляхи розв'язання екологічних проблем:

v Використання нових, досконаліших технологій на небезпечних для навколишнього середовища підприємствах.

v Комплексна переробка сировини (металургійних шлаків, відходів спаленого вугілля тощо), утилізація відходів.

v Удосконалення державного законодавства про відповідальність підприємств і приватних осіб за завдання шкоди будь - якій частині природного середовища.

v Використання наукових принципів еколого-ландшафтного землеробства.

v Запровадження в навчальних закладах курсу «Раціональне природокористування» та інших екологічних спецкурсів і факультативів, які сприятимуть вихованню людини з новим екологічним світоглядом.

v Державна підтримка тих підприємств, які дбають не тільки про отримання прибутку, а й про охорону природи.

 

Термін "сталий розвиток" має досить тривалу історію, яку веде від Декларації першої Конференції ООН з навколишнього середовища (Стокгольм, 1972 р.) і праць Римського клубу початку 1970-х років: саме тоді був усвідомлений зв'язок між проблемами навколишнього середовища, екологічним і соціальним розвитком. Основи даної концепції закладено ще у працях відомого вченого В.І.Вернадського, який розробив вчення про ноосферу (сферу розуму, сферу взаємодії суспільства і природи). В 1980-х рр. почали говорити про екорозвиток, розвиток без руйнування, необхідність стійкого розвитку екосистем. Автором інноваційної економічної теорії сталого розвитку є Дейлі Ґерман. В основу Концепції сталого розвитку якої покладено врахування довготермінових екологічних наслідків прийнятих зараз економічних рішень.  Невід’ємною частиною концепції сталого розвитку є система індикаторів, розроблена Комісією ООН зі сталого розвитку. В  1996 р. Комісією були опубліковані 134 індикатори, які розділені на наступні основні групи:  

1. Група соціальних індикаторів: боротьба з бідністю; демографічна динаміка і стан; поліпшення освіти, поінформованості і виховання суспільства; захист і поліпшення здоров'я людей; поліпшення розвитку поселень.  
2. Група економічних індикаторів: міжнародна кооперація для прискорення сталого розвитку і пов'язана з цим місцева політика; зміна характеристик споживання; фінансові ресурси і механізми; передача екологічно чистих технологій, співробітництво і створення потенціалу.

3. Група екологічних індикаторів: збереження якості водяних ресурсів і забезпеченість ними; захист морів і прибережних територій; комплексний підхід до планування і раціонального використання земельних ресурсів; раціональне управління вразливими екосистемами, боротьба з опустелюванням і посухами; сприяння веденню сталого сільського господарства і розвитку сільських районів; боротьба за збереження лісів; збереження біологічної розмаїтості; екологічно безпечне використання біотехнологій; захист атмосфери; екологічно безпечне управління твердими відходами і стічними водами; екологічно безпечне управління токсичними хімікатами; екологічно безпечне управління небезпечними відходами; екологічно безпечне управління радіоактивними відходами.  
4. Група інституціональних індикаторів: облік питань екології і розвитку в плануванні і управлінні для сталого розвитку; національні механізми і міжнародне співробітництво для створення потенціалу в країнах, що розвиваються; міжнародний інституціональний порядок; міжнародні правові механізми; інформація для прийняття рішень; посилення ролі основних груп населення.

 Основними принципами концепції сталого розвитку є:
- повага і турбота до всіх живих співтовариств;
- поліпшення якості людського життя;
- збереження життєздатності і розмаїтості Землі;
- забезпечення сталого використання відновлюваних ресурсів;
- мінімізація виснаження не відновлюваних ресурсів;
- зміна індивідуальних позицій і діяльності.

Ідеї сталого розвитку з’являються як альтернатива недостатньо організованому і керованому суспільному розвитку в усіх сферах людської життєдіяльності. Приходить розуміння, що подальше слідування його траєкторією веде у безвихідь. У порядок денний світового розвитку входить пошук виходу з такого становища, визначення шляхів переходу на засади сталості в усіх галузях суспільного управління.  Сталий розвиток — це керований розвиток. Основою його керованості є системний підхід та сучасні інформаційні технології, які дозволяють дуже швидко моделювати різні варіанти напрямків розвитку, з високою точністю прогнозувати їх результати та вибрати найбільш оптимальний.

Цілями сталого розвитку для України мають стати:

1) Соціальна справедливість

2) Економ. прогрес

3) Відтворення природи

4) Раціональне ресурсокористування

5) Демографічна стабільність

6) Добробут (запровадження єдиних соц. стандартів)

7) Освіта

8) Міжнародне співробітництво.

Тільки цифри та факти

Кожної години на нашій планеті:

ü  1700 акрів продуктивної землі стає пустелею;

ü  близько 2000 дітей помирають з голоду;

ü  55 чоловік отруюються й гинуть від пестицидів та інших хімічних речовин;

ü  1000 чоловік вмирають від отруєння водою;

ü  2000 тонн кислотних дощів випадає у Північній півкулі;

ü  5-6 видів тваринного чи рослинного світу зникають.                                                  

Кожної хвилини:

ü  Знищується більше 51 акра тропічних лісів;

ü  Використовується близько 35000 барелі нафти;

ü  Знищується 50 тонн родючого ґрунту через неправильне його використання;

ü  виділяється більше 12000 тонн вуглекислого газу в атмосферу.

Звертаюся до Вас, я люди!

Планета Ваша я – Земля!

У мене є своє багатство,

Ліси, луги, поля, моря!

Для вас я дім цей збудувала,

І зараз живите ви в ньому!

Шануйте дар мій цей безцінний

Як дівчина шанує свою вроду!

Я хочу, щоб поля родили,

Та хліб у вас був на столі!

Щоб були ситі усі люди!

На всій планеті, на Землі.

Щоб чисті ріки омивали,

Красиві, гарні береги,

Ліси, щоб буйно вирували!

Ви бережіть мої ліси!

Наказ даю я Вам важливий!

Любіть мене, як рідну матір,

Плекайте Ви людську колиску,

Планету треба захищати!