7 клас 18.03.26 Урок № 35

Тема: Населення та політична карта Північної Америки. Підсумкова робота (гр.3) «Країни Північної Америки та їх столиці» (робота з к/к.)                                                  Домашнє завдання: Опрацювати §39 (ст.195-199), виконати завдання «Довіряй, але перевіряй» (ст.200).

  Чи уявляв собі Христофор Колумб, вирушаючи на пошуки західного морського шляху до Індії, масштаби свого відкриття? Що сталося б із доколумбовими цивілізаціями на материку у разі набагато пізнішого відкриття цих земель європейцями? Ці питання й дотепер викликають хвилювання та суперечки сучасних вчених. Але історію нікому ще не вдавалося повернути назад. Як би там не було, за словами сучасного дослідника Північної Америки, «...те, що створено людиною на цьому континенті, гідне поваги...».

У наш час в Північній Америці проживає 460 млн чоловік. На материку існує три раси: монголоїдна, європеоїдна і негроїдна. 94% населення є представниками європеоїдної, 5% - негроїдної раси. Аборигенів – індіанців – 1%. Найбільша густота населення на островах Карибського моря та на материковій частині Центральної Америки, східній частині материка (100 чол/км2)  та в районі Великих озер; найменша – у гірських районах Кордільєр, на півночі материка.  У містах проживає близько 3/4 населення Північної Америки. Найбільші міста: Мехіко (із пригородами близько 20 млн осіб), Нью-Йорк (16,6 млн), Лос- Анджелес (13,1 млн), Торонто (4,5 млн.), Монреаль (3,4 млн.). До приходу європейців на материк, тут жили численні племена різних мовних груп, а саме індіанці, ескімоси, алеути /переважно представники монголоїдної раси/. Ці племена з’явилися на материку близько 27 – 15 тис. років тому. Після колонізації Північної Америки тут з’явилися переселенці з усіх європейських і багатьох азіатських та африканських країн. Найвищого рівня досягли племена півдня материка, що створили землеробські держави.                                                                                                           Корінні жителі Америки — ескімоси й індіанці, які належать до амери­канської гілки монголоїдної раси. Ці племена зявилися на материку близько 27-15 тис. років тому. Під назвою індіанці об'єднані численні етноси, які відрізняються за зовнішнім виглядом, культурою, мовою. До приходу європейців індійські племена перебували на різному рівні розвитку. На вищому щаблі стояли народи Мексики й Центральної Америки — майя, ацтеки. У середні віки майя вже будували міста, мали свою писемність і сис­тему лічби, володіли технологією обробки металу. Усе це було б неможливо без праці хлібороба і головної культури давньої Америки – маїсу. Майя вирощували різні культури (батат, маніокові, гарбуз, квасолю, томати, перець), але маїс (кукурудза) служив основною продовольчою культурою. З маїсового тіста пекли коржі, готували різноманітні страви й напої. Майя створили календар, що дозволяло вчасно проводити господарські роботи. Зазвичай у квітні здійснювалося випалювання ділянки лісу, наприкінці травня – на початку червня проводилася сівба. Упродовж сезону дощів на ділянках здійснювалося прополювання, а з листопада до березня, залежно від сорту маїсу, збирався врожай. Наступного року земля очищалася від старих стебел і трави, випалювалася і засівалася знову.                                                                                                                                                 Ацтеки прийшли на Мексиканське нагір'я з півночі, де заснували місто Теночтитлан. Спочатку більшість ацтеків жили в цьому місті та його око­лицях, створивши своєрідне місто-державу. Потім було створене  політичне об'єднання, що складалося з ацтеків і деяких сусідніх народів та простягалося від берегів Мексиканської затоки на сході до Тихого океану на заході. На поливних землях ацтеки вирощували ті самі сільськогосподарські культури що і майя, а також розводили гусей, качок та індиків, займалися полюванням і збиранням. Ацтецькі ремісники вміли мистецьки обробляти камінь, мідь, золото і срібло, виготовляти гарні прикраси й керамічний посуд, прикрашений малюнками. Після колонізації Пн. Америки тут з’явилися переселенці з усіх  держав  світу. Від XV ст. на материк стали прибувати переселенці з Європи. Іспанці на чолі з Е. Кортесом завоювали сучасну Мексику. На початок XVII ст. великою територією на східному узбережжі материка володіла Англія. У долині річ­ки Св. Лаврентія жили французи. У 1619 р. до Америки прийшов перший корабель із чорними невільни­ками з Африки. Сьогодні нащадки рабів — афроамериканці — становлять понад 12 % населення США. До відкриття Нового світу на сучасній політичній карті США проживало близько 400 індіанських племен. Нині їх налічується 250 тис. Населення Північної Америки, як і Південної, сформувалось внаслідок європейської колонізації материка. Але склад населення цих двох материків дуже різний: якщо у Південній Америці переселенці змішувались з корінним населення, то у Північній більша частина індіанців була витіснена у резервації, вихід за межі якої до початку ХХ ст.. вважався злочином. Після відкриття Північної Америки Х. Колумбом в 1492 році на материк почали переселятись європейці. Це була перша хвиля переселення. Друга хвиля  - 19 – 20 ст. – пошук нових земель. Третя хвиля – к. 20 ст. – біженці. У Північній Америці та прилеглих до неї островах нараховуються 38 країн включаючи залежні. Однак більшу частину території займають три великі держави: Канада, США і Мексика. З острівних держав найбільшою є Куба, розташована на однойменному острові та дрібних островах у Карибському морі. США і Канада, які займають більшу частину материка, мають вигідне для розвитку господарства географічне положення і колосальні природні багатства. Це високорозвинені країни світу із багатогалузевим господарством і високим рівнем життя населення. Мексика та інші країни Північної Америки належать до країн, що розвиваються. Господарства цих держав перебувають у тісному взаємозв’язку з економікою США. У Північній Америці розташо­вана одна з найбільш високорозвинених країн світу — Сполучені Штати Америки. Високий рівень розвитку господарства має й Канада. Решта, здебільшого неве­ликих за площею, держав належить до країн, що роз­виваються. Серед них вирізняється Мексика. На ост­ровах Карибського моря — численні острівні держави, зокрема Куба і Гаїті. Там збереглися ще колонії США, Великої Британії, Нідерландів. Країни Центральної Америки разом з усіма країнами Південної Америки утворюють регіон, який називають Латинською Америкою. Населення там розмовляє               зде­більшого іспанською і португальською мовами, що мають латинське походження.             США – найрозвинутіша країна світу. Площа одна  з найбільших – 9, 3 млн. км². Населення – 277 млн. чол, які носять спільну назву «американці», хоча є вихідцями з різних регіонів світу, насамперед з Європи. Міське населення складає близько 77 % від загальної кількості. США мають 6 міст – мільйонерів, міських агломерацій - понад 40. Державний лад – федеративна республіка у складі 50 штатів та федерального округу Колумбія. Столиця - Вашингтон. Офіційна мова – англійська. За економічними показниками США утримують світове лідерство. Промисловість відрізняється високим рівнем розвитку. Найрозвинутіші галузі промисловості – автомобільна, нафтова, нафтопереробна, авіа космічна. Сільське господарство також має високий рівень розвитку, основною формою ведення сільськогосподарського виробництва є ферми, що виробляють продукцію на продаж. Транспорт також високорозвинений, представлений усіма видами. Основну роль відіграє автомобільний. Найбільші міста – Вашингтон, Нью – Йорк, Балтимор, Новий Орлеан, Сьєрра – Невада, Чикаго. Символом Федеративного устрою США є й державний прапор країни, який було схвалено скоро після завоювання незалежності у 1776 році. В лівому верхньому куті прапора розміщено синій прямокутник з білими п’ятикутними зірками, кількість яких відповідає кількості штатів, що входять у федерацію; кількість їх поступово збільшувалася. 50-ту зірку було нанесено на прапор у 1959 році після надання статусу штату Гавайським островам. Саме полотнище прапора складається з 13 білих і червоних смуг, які чергуються; вони символізують перші 13 штатів, що об’єдналися у 1776 р. в єдину державу. Місто Вашингтон було закладено у 1791 р. в нижній течії р. Потомак на кордоні штатів Півночі і Півдня першим Президентом  США Джорджем Вашингтоном як столицю держави, що незадовго до цього утворилася. В центрі міста знаходиться резиденція президента – Білий дім. Ця назва виникла на початку ХІХ століття, після того як будівлю, що постраждала від пожежі, було пофарбовано білою фарбою. На відміну від інших великих американських міст у Вашингтоні нема хмарочосів. Тут заборонено зводити будівлі, вищі за Капітолій – будинок конгресу Сполучених Штатів.                                                                                                                        Канада. Назва походить від індіанського каната – «селище». Європейці, що колонізували країну, вважали, що це назва місцевості.За площею займає 2 місце в світі – 9, 9 млн км². Населення становить 28, 3 млн. чол. Столиця – Оттава. Проживають англо – канадці, франко – канадці, німці, італійці, індіанці, ескімоси. Це індустріально – аграрна країна. З галузей промисловості розвинена хімічна, кольорова, металургія, машинобудування. Розвинене і сільське господарство – зернове, молочно – м’ясне тваринництво. Розвинені всі види транспорту. Найбільші міста – Квебек, Оттава.                                                                                                                                       Ще недавно слово «діаспора» було мало не лайливим. Вважалося в радянські часи, що закордоном живуть ті українці, які проти радянської влади – «зрадники Батьківщини». Але виявилося, що живуть там сьогодні українці з складною долею, яким дорога доля України. «Нашого цвіту – по всьому світу» – за межами України знаходиться близько 20 млн. українців. Зокрема, в США – 2 млн. українців, в Канаді – 1,5 млн. чоловік. Перші українці Іван та Василь Пилипіви з села Небилів Рожнятівського району 7 вересня 1891 року на кораблі «Орегон» прибули у порт «Квебек», а з 1896 року почалася масова міграція. Українська діаспора налічує понад 1 млн. осіб. Україна веде активну роботу майже з усіма країнами Північної Америки. Найбільше ж наша держава співпрацює з Канадою та США. Канада - це перша країна, яка визнала незалежність України. Саме в Канаді проживає найчисельніша українська діаспора. Українці зробили великий внесок в освоєнні канадських прерій, зараз значний вплив на політичне життя країни має Союз українців Канади, що об’єднує понад 30 тис. чол.. Функціонують навчальні та дослідницькі, культурні та музейні українські заклади, проводяться щорічні національні фестивалі.  

9 клас 17.03.26 Урок № 26

 Тема: Транспорт як вид економічної діяльності. Транспортні системи. Види транспорту. Транспорт України.                                                                                               Домашнє завдання: Опрацювати §34,36 (ст.189-205), створити інформаційний лист «Види транспорту нашого району».

  Транспорт посідає одне з головних місць у нашому житті. Ним ми користуємося майже кожного дня, не залежно від того, якою є сфера нашої діяльності. Будь-хто: школяр чи студент, працююча людина чи пенсіонер – кожен користується громадським транспортом. Можливо для когось цей вид діяльності стане професією.                                                                                               Транспорт – це вид економічної діяльності, який здійснює переміщення людей і вантажів у просторі. Він є своєрідною «кровоносною системою» великого організму – країни, області міста. Транспорт забезпечує зв’язки між виробництвом і споживанням, задовольняє потреби населення в перевезеннях, має велике оборонне значення. За обсягом і структурою транспортних перевезень визначають рівень розвитку та особливості структури господарства країни чи регіону, а за конфігурацією транспортної мережі – особливості та закономірності розміщення господарської діяльності. З цього випливає, що попит на транспорт є, і він досить великий. Транспорт — одна з найважливіших галузей економіки будь-якої країни. Це важлива система в складному механізмі госпо­дарства країни, що забезпечує виробничі зв’язки між окремими галузями та районами країни, здійснює перевезення вантажів і пасажирів. Усі види транспорту взаємодіють, доповнюють один одного, утворюючи складну транспортну систему.                          Транспортна система — це сукупність усіх видів транспорту, об’єднаних між собою транспортними вузлами. У транспорт­них вузлах сходяться декілька видів транспорту, здійснюється обмін вантажами. Рівень і характер розвитку транспортної системи залежать від багатьох факторів — від рівня розвитку економіки, розмірів і заселеності території, ступеня участі країни у світовому госпо­дарстві та міжнародному поділі праці. Для характеристики роботи транспортної системи викорис­товуються такі показники, як обсяг перевезених вантажів, ван­тажообіг (ураховує вагу й дальність транспортування вантажів), пасажирооборот, густота транспортної інфраструктури, собівар­тість перевезень, швидкість, залежність від погодних умов та сезонних змін, маневреність та ін.

Види транспорту. Розрізняють такі види транспорту: наземний (залізничний, автомобільний і гужовий, трубопровідний); водний (річковий, озерний, морський); повітряний (авіація). Найменш поширеним видом транспорту у світі є космічний, для функціонування якого потрібна дорога інфраструктура та засоби переміщення. В Україні працюють усі види транспорту: наземні — залізничний, автомобільний; водні — морський та річковий; повітряний, або авіаційний; трубопровідний та електронний.

Автомобільний транспорт швидкий і маневрений, але має значну собівартість перевезень унаслідок високих цін на паливо. Крім того, автомобіль вимагає певних умов (стан шляхів).

Характерною особливістю залізничного транспорту є його незалежність від сезонних та погодних коливань, терміновість доставки вантажів і людей, масовість перевезень.

Морський транспорт має складне господарство: флот, порти, судноремонтні заводи, потребує додаткового обслуговування, висококваліфікованих працівників, але це найдешевший вид транспорту завдяки великій вантажопідйомності суден.

Річковий транспорт порівняно більш дешевий у результаті природності його шляхів. Головним недоліком річкових шляхів є те, що вони мають певний напрям, їх використання залежить від пір року.

Повітряний транспорт відрізняється найбільшою швидкістю руху, але від дуже дорогий та потребує висококваліфікованого обслуговування.

Трубопровідний транспорт призначений тільки для певних видів вантажів — нафти, газу та деяких хімічних речовин (амі­аку, етилену).

 Завдяки рівнинній території в Україні добре розвинена транспортна мережа. За географічним положенням Україна перебуває в дуже вигідних умовах. Цей факт впливає на розвиток її господарства.                                                                                                                                             Завдання  транспортної системи -  забезпечення стійких зв’язків між окремими галузями й районами країни, своєчасне й повне задоволення потреб господарства й населення в перевезеннях.         Транспортний вузол – це населений пункт, у якому сходяться кілька видів транспорту і здійснюється обмін вантажами між ними                                                                                                         Транспортна мережа – сукупність усіх шляхів сполучення, що зв’язують між собою підприємства, населені пункти або регіони.                                                                                        Густота транспортної мережі – довжина шляхів сполучення певного виду транспорту на одиницю площі.                                                                                                                                               Транспортні магістралі – найважливіші транспортні шляхи з високою пропускною здатністю. Розрізняють спеціальні транспортні магістралі та полімагістралі, що містять шляхи сполучення двох або навіть трьох видів транспорту.                                                                                                Транспортні коридори – це полімагістралі, які забезпечують масове перевезення вантажів і пасажирів у напрямку їх найбільшої концентрації та мають розвинену інфраструктуру. Розрізняють національні та міжнародні транспортні коридори (МТК).                                                              Завданням електронного транспорту є транспортування  електричної енергії від місць її виробництва до споживачів. Система електричної мережі України охоплює всю її територію. Потужні ЛЕП пов’язують усі найбільші електростанції як між собою, так і з найпотужнішими промисловими центрами і районами. Також до електронного транспорту відноситься комп’ютерна мережа, передача інформації комп’ютерною мережею.                                                                                                   Основне призначення міського транспорту – перевезення пасажирів. Трамвайне сполучення виникло в Україні ще наприкінці ХІХ ст. Перший  трамвай у Російській імперії було введено в експлуатацію в 1892 році в Києві. Нині в 24 містах України працює трамвайне сполучення. Перший тролейбус в Україні було введено в дію в Києві у 1935 році. Зараз тролейбуси перевозять пасажирів у 46 містах України. Більшість міст України має автобусне сполучення. Першу регулярну автомобільну лінію було відкрито в Києві у 1925 році. Найбільш прогресивний і зручний вид міського транспорту – метрополітен. Уперше його було збудовано в Києві. Будівництво розпочалося з 1949 року, першу дільницю відкрито у 1960 році. З 1978 року працює метрополітен у Харкові, а з 1995 року – у Дніпропетровську.                                                                                                                           Пасажирські перевезення поділяють на міські, приміські та магістральні. До міських належать: регулярні маршрути руху трамвая, тролейбуса, автобуса й маршрутних таксі, таксі, метрополітену, міської залізниці. До приміських – автобусні й залізничні маршрути в межах міської агломерації.  До магістральних – потяги далекого прямування, міжобласні  регулярні автобусні маршрути.                        За періодичністю здійснення перевезень розрізняють такі маршрути руху видів наземного пасажирського транспорту: регулярні (циркулюють протягом року), сезонні (курсують лише влітку або взимку), за призначенням (здійснюються тимчасово).                                                                            Робота різних видів транспорту характеризується певними показниками:                                 Вантажообіг – добуток обсягу перевезення вантажу на відстань перевезень (т-км).              Пасажирообіг – добуток кількості перевезених за певний час  пасажирів на відстань перевезень (пас-км).                                                                                                                                  Вантажонапруженість – показник інтенсивності використання шляхів сполучення (вантажообіг на 1км)Висновки

До третинний сектору господарства, або сфери послуг відносять транспорт і торгівлю, фінанси й страхування, комунальне господарство та інформаційну галузь, освітню, наукову, медичну, туристичну діяльність тощо. Одна з провідних галузей сфери послуг – транспорт. Головною спільною ознакою всіх галузей сфери послуг є те, що вони не створюють матеріальних цінностей. Однак у розвинених країнах саме у сфері послуг створюється понад двох третин сукупного ВВП та зосереджується переважна частка зайнятих. Це свідчить про велику роль галузей третинного сектора в національній та світовій економіці. Транспортна мережа України досить густа, чому сприяє рівнинна територія і транзитне положення держави. Розвинені всі види транспорту. Провідними у вантажоперевезеннях є трубопровідний, залізничний і автомобільний. Кожен вид транспорту має певні проблеми: водний – сезонність, автотранспорт – низька якість доріг, підвищений ризик аварійності, залізничний – низька маневреність, авіаційний – висока собівартість. Україна прагне зайняти чільне місце у світовому господарстві, для цього необхідна сучасна транспортна система.

8 клас 17.03.26 Урок № 43

Тема: Гірські природні країни: Українські Карпати, Кримські гори. Підсумкова робота (Гр.3). Практична роботи №13 «Складання порівняльної характеристики природних гірських країн України».                                                                        Домашнє завдання: Опрацювати §38-39 (ст.181-189), намалювати та розповісти по одну тварину (птицю) або рослину з Червоної книги України.

Долини та гори,

Хребтів перекати

Джерел кришталевих сльоза.

Карпати, Карпати,    

Зелені Карпати

Гуцульського краю довічна краса

                                                                                                               Д.Луценко

 

Легенда про походження назв «Говерла» і «Прут»

   В одному селі жив хлопець на ім'я Прут. Чому його так назвали, не знає. Якось забарився Прут у горах і вирішив там заночувати. Стара смерека простелила йому ковдру із моху і вкрила духмяними вітами. Дивний сон йому наснився. Біля нього дівчина вся в зеленому, очі в неї зелені і довга коса до пояса. Щось тихо наспівує, Прут не може на неї надивитися. Та. коли простягнув руку, щоб її торкнутися, дівчина зникла. Аж дивиться — висить стрічка на смерековій гілці й світиться теплим зеленим вогнем. Коли сонячні промені поцілували землю, стрічка перестала світитися. Вирішив Прут будь-що, але відшукати красуню. Раптом, наче з-під землі, з'явилась дівчина. Захоплена піснею, незчулася, як до неї підкрався Прут. Міцно схопив і пригорнув до себе.

-           Хто ти?       

-          Я Говерла.

-          Говерла, Говерла,— прошепотів вітер,

 Неосяжне, як синє небо над горами, кохання заполонило їхні душі. Недовгим було їхнє щастя. Не могла Говерла без дозволу батька, гірського царя, піти до людей. Довелося відкрити батькові таємницю. Розгнівався батько і прокляв доньку. Прибігла Говерла до старої смереки й залилася слізьми, огорнула смерека дівчину зеленим гіллям і щось довго шепотіла.

-          Добре, - мовила Говерла. Побігла вона й стала на край прірви. Ніби земля розверзлася - так загуло навкруги. То гуляв вітер.

 Він ламав все навкруги, кидав у долину величезні кам’яні брили. На ранок сонце здивувалося. На місці долини виросла гора. Вона сягала аж до хмар своєю сніговою вершиною. Люди захоплено дивилися на гору.

Тільки у Прута стислося серце.

-          Говерло, - де ти?

-          Це я - гора, твоя Говерла, - і біла ромашка зронила сльозинку.

 Не повернувся Прут до людей. Тільки згодом побігла поміж гір гомінка річка. Бігла швидко, ніби боялась, що не встигне. Дивиться Говерла в чисті води Прута, а він гомонить їй про своє вічне кохання                  

   Українські Карпати – один з найбільших прекрасних і чарівних куточків України. Своєю красою, загадковістю і неповторністю. Карпати з давніх-давен приваблювали багатьох людей. Карпатські цілющі води, чисте гірське повітря, м'який клімат, мальовнича природа надихала багатьох поетів і письменників, художників і музикантів, видатних вчених. Українські Карпати вражають нас чарівністю своїх вершин, красою полонин, дзвінкими потоками, стрункими смереками. Карпати - край невичерпних і різноманітних природних багатств, мальовничих краєвидів, великих рівнинних територій і гір. Українські Карпати є частиною Карпатських гір, які простягаються через п’ять європейських держав (Словаччину, Чехію, Польщу, Україну та Румунію).  За однією з версій, назва Карпати походить від польського слова «катра», що означає «значні нерівності». Згідно з іншою думкою, ця назва пов’язана з проживанням тут з часів Римської імперії дакійського племені – карпів (II - IVcт).                                                                    Українські Карпати — це фізико-географічний край, який охоплює гірську частину Карпат та їх північно-східне й південно-західне рівнинні передгір'я. Край лежить на заході України і затиснутий у трикутник між державним кордоном України та умовною лінією Чернівці — Івано-Франківськ — Яворів, яка відділяє його від Східноєвропейської рівнини. Площа Українських Карпат у цих межах становить майже 40 тис. км2. Українскі Карпати простягаються із північного заходу на південний схід на 280 км, а поширені з північного сходу на південний захід на 100 – 110км. Охоплюють територію Чернівецької і частково Закарпацької, Львівської та Івано-Франківської областей.  Карпати - це молоді, середньовисотні гори Карпатської складчастої структури Середземноморського рухливого поясу, яка утворилась у період альпійської епохи горотворення на основі давнього фундаменту. Українські Карпати - складова великої Карпатської фізико-географічної країни, що поширюється на території кількох європейських держав. Цей край поділяють на три частини, які мають значні відмінності у природних умовах: Передкарпаття, гірські Карпати і Закарпаття. Довжина Карпат приблизно 1500 км. Дугою із трьох сторін оточують вони Середньоєвропейську низовину. У північно-західній частині їхня ширина становить 240 км, у південно-західній - 340, а в північно- східній, де розташовані Українські Карпати, вона звужується до 100-120 км. Залежно від розташування, біогеографічного районування та особливостей Карпати поділяються на Західні, Східні і Південні. Західні - розташовані на території Словаччини, Чехії, Польщі і, частково, Угорщини. У Словаччині знаходиться найвища точка Карпат - гора Герлаховськи Штит (2655 м). Південні -  меридіально розкинулися на території Румунії. Східні (за винятком    Східних Бескидів, що у Словаччині та Польщі,) - на території України. В межах України розташована 1/10 частина підковоподібної Карпатської  гірської країни, що займає 4 % території України. У масиві Чорногора зна­ходиться найвища точка України та Українських Карпат — г. Говерла (2061 м).  Українські Карпати є своєрідним музеєм, де зберігаються важливі геологічні «документи», створені самою природою. У Карпатах яскраво виражена  вертикальна (висотна) поясність, тобто зміна природи в горах від підніжжя до вершин, причина зміна температури з висотою, різна кількість опадів.                                                                                                                                                             Склад рослинності Карпат багатий і різноманітний. Тут зосередже­но 15 % усіх лісів України, де зростають 70 видів дерев і чагарників. Серед рослин Карпат багато ендеміків та реліктів: модрина і кедрова сос­на — релікти льодовикового періоду, тис ягідний, рододендрон карпатський, ялівець козячий, ясенець білий, ковила найкрасивіша, едельвейс, дзвоники карпатські, медунки філярського. Рослинність полонин субальпій­ська (костриця, арніка, горниця, брусниця, рододендрон).  Майже 20 видів рослин занесені до Червоної книги України: сосна кедрова європейська, рододендрон східнокарпатський, тирлич жовтий, первоцвіт дрібний.                                                                                                                                          Ендеміки – рослини або тварини, поширені лише на невеликій території, в певній місцевості.                                                                                                                                      Релікти – види рослин чи тварин, які збереглися з  минулих геологічних часів і подекуди ще трапляються на певних територіях.                                                                                                 Карпати цілком виправдано називають своєрідним природним звірин­цем: 74 види ссавців (тобто 3/4 всіх, що водяться на території України) є аборигенами Карпат. Тварини, які занесені до Червоної книги: зубр, кіт лісовий, беркут, лелека чорний, тритон гірський. Володарем диких Карпат називають бурого ведмедя. Тут водяться лисиця, борсук, косуля, куниця. Представник дубових і букових лісів – дикий кабан, краса карпатських лісів – благородний олень. Є хижаки - дикий лісовий кіт, рись, вовк. На прилеглих рівнинах поширені дрібні тварини-хомяки, сліпаки, буро зубки, ондатри, миші.                                                                                                         Найгустіша мережа річок спостерігаються в Українських Карпатах – 1,1км/км².Тут беруть початок багато річок: Прут, Дністер, Тиса, Лімниця, Черемош, Латориця, Уж, Теребля, Бистриця, Надвірнянська, Бистриця Солотвинська. Річки неглибокі, нерідко з порогами та водоспадами. В Українських Карпатах добре відомий водоспад – Шипот. Течії річок стрімкі та бурхливі; досить часто вони несуть із собою велику кількість уламкового матеріалу. Живлення річок змішане. Під час повеней та паводків невеликі річки та струмочки, перетворюючись на потужні руйнівні потоки завдають великих збитків господарству та населення. В  Українських Карпатах розташоване найвисокогірніше озеро України – Бребенескул, що лежить на висоті 1800м над рівнем моря у глибокій улоговині під вершинами Гутин Тамнатик та Бребенескул. У Карпатах  відбуваються такі несприятливі явища і процеси, як водна ерозія, повені, паводки,  селі, снігові лавини, зсуви, вітровали, землетруси.                                                                                 В Карпатах виявлені корисні копалини: нафта, газ, самородна сірка, кам’яна та кухонна солі, буре вугілля, родовища вапняків. Особливу цінність представляють мінеральні джерела Трускавця, Моршина, Свалява, Синяка.

Кліматичні показники в Карпатах

Кліматичні показники	Передкарпаття	Карпати	Закарпаття
t0 січня	-4..-50С, зима м’яка,багатосніжна	-6…-120 С	-30 С
t0 липня	+180 С …+ 190 С	+10…+70 С	+200 С
Річна кількість опадів	630-750 мм.	1400-2000мм. Найвологіше місце – полонина Руська Мокра - 2000мм	700мм.

Кримські гори

Крим справив на мене таке сильне враження (краса природи не тільки вражає мене, але й пригнічує), що я ходив тут як уві сні.                                                                                                                           М.М.Коцюбинський

   На півдні території України, на Кримському півострові є ще одна гірська система — Кримські гори.  Кримські гори простягаються із заходу на схід на 180 км, за­вширшки 50–60 км. Схили гір асиметричні: північні довгі і пологі, південні — круті, з чим пов’язана неоднорідність їх ландшафтної ви­сотної поясності. У рельєфі чітко виділяються три майже паралельних пасом: Головне (найвище), Внутрішнє і Зовнішнє.У своїй основі гори складені тріасовими і юрськими породами: сланцями, пісковиками, вапняками. Головне пасмо утворене масивними вапняками юрського періоду. Тектонічними рухами, річищами річок воно розбите на окремі гірські масиви: Ай-Петрі, Ялтинську яйлу, Бабуган-яйлу, Чатирдаг, Демерджі, Карабі-яйлу, що підносяться над Південним берегом Криму на 800–1000 м. У районі Бахчисарая ними утворені долини, своєрідні гори-останці: Чуфут-Кале, Мангуп-Кале, Тепе-Кермен тощо. На Південному березі Криму трапляються вул­канічні породи, якими складені масив Карадаг, г. Кастель, г. Аюдаг тощо. Плоскі безлісі вершини у Кримських горах – яйли, найвища вершина Кримських гір – Роман-Кош, найбільш вітряне місце нашої планети – Ай-Петрі. В горах є залишок колись діючого, а зараз згаслий вулкан – плато Карадаг.  У приморській смузі Південного берега Криму хвилі інтенсивно підмивають пухкі породи, зносять їх у море. Тому берегова смуга, так необхідна для будівництва міст і курортів, руйнується. Від руйнування береги захищають інженерними спорудами. Будують підпірні стінки, що запобігають зсувам, буни і хвилеломи, що зменшують руйнівну силу морської стихії. У Кримських горах розвинулись середньо- і низькогірні, пасмово-улоговинні широколисто-лісові, мішано-лісові, передгірні лісостепові, гірські лучні, прибережно-схилові, субтропічні середземноморські ландшафти.. Видові відмінності ландшафтів пов’язані з неоднорідністю геологічної і морфологічної будови гірських пасом, висотою місцевості. У Кримських горах зосереджено близько 120 природоохоронних об’єктів. У даній місцевості створено Ялтинський гірсько-лісовий заповідник, Карадазький заповідник і заповідник Мис Мартьян, Кримське заповідно-мисливське господарство, заказники (Великий Каньйон Криму, Новий Світ тощо), пам’ятки природи (Демерджі-яйла, гора Кішка тощо). Кримські гори поділяються на три фізико-географічні області: Кримську передгірну лісостепову, Головне гірсько-лучно-лісове пасмо і Кримську південнобережну субсередземноморську. Річний стік зарегульований водосховищами. Трапляється карст — улоговини, лійки тощо. В області понад 30 заповідних об’єктів (заказники — Кубалач, Качинський каньйон, пам’ятки природи — Мангуп-Кале, Бельбецький каньйон тощо). Найбільш цікавими для туристів є карстові печери Криму. Головне пасмо є акумулятором підземних вод, які, розтікаючись на південні та північні схили, дають початок струмкам і річкам. На північному схилі Головного пасма утворились глибокі ущелини — каньйони. Найбільший з них — Великий каньйон — унікальний витвір природи. Довжина його 3 км, глибина — 350 м. По дну каньйону протікає р.Кокотка  (р.Аузун-Узень) з чистою прозороюводою. Схили каньйону дуже круті, для виходу з нього на масив Ай-Петрі потрібні альпіністська підготовка і спорядження. Оскільки каньйон вузький, то під час дощу швидко переповнюється водою, тому перебувати там небезпечно. На сухих південних схилах Головного пасма та кам’янистих урвищах поширені напівчагарники. В карстових лійках і улоговинах росте бук, на скелястих кручах зростає тис ягідний. На південному схилі Кримських гір широколисто-лісові ландшафти утворюють низькогірний ярус з дуба пухнастого і скельного на бурих гірських лісових ґрунтах і прияйлинський середньогірний ярус з бука і дуба на бурих гірських лісових ґрунтах.Своєрідності ландшафтній структурі надають вулканічні низькогір’я з розрідженими ялівцево-грабовими та дубовими лісами на коричневих ґрунтах. Вулканічні ландшафти типові на масиві Карадаг. Тут поширені рідкостійні посухостійкі ліси та чагарники на коричневих ґрунтах. Східний Крим і Карадаг — невисокі гори (300–500 м), але близькість моря, загостреність форм, значні перепади висот надають їм справжнього гірського вигляду. Карадаг — музей вулканічних порід просто неба. Тут можна побачити вулканічну лаву юрського періоду — «чортів комин», химерні фігури вивітрювання вулканічних порід. Положення на окраїні субтропічного поясу, південна експозиція приморських схилів сприяли розвитку ландшафтів середземноморського типу. Це найтепліша природна область в Україні: середні температури липня +23,5… +24 °С, січня +4… +2 °С. Сума активних температур найбільша в Україні — 3700–4100 °С, річна кількість опадів недостатня: 577 мм (Ялта), 430 мм (Алушта), 323 мм (Судак). Максимум їх припадає на осінньо-зимовий період

Тварини які водяться у Кримських горах

Збереглися у дикому стані олень звичайний кримський. З ссавців тут також водяться козуля звичайна, свиня дика, борсук, лисиця. Орнітофауна представлена рідкісними птахами, характерними в Україні лише для Кримського півострова – грифом чорним, сіпом білоголовим. Соколи сапсан і балабан. З плазунів поширені гекон кримський, звичайна кримська та скельна ящірки. Серед павукоподібних характерні – скорпіон кримський – ендемік Криму, комахи – богомол кримський – цикади.

Висновки

·         Кримські гори – це унікальна гірська країна, розташована на півдні Кримського півострова, яка була сформована у мезозойську еру й оновлена в альпійське гороутворення.

·         Кримські гори утворені трьома паралельними пасмами. 

·         Клімат гір помірно континентальний зі значною кількістю опадів; ПБК має риси північних субтропіків;

·         Кримським горам притаманна висотна поясність;

·         Гірський Крим та ПБК мають багатопрофільні рекреаційні ресурси.

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 13

Складання порівняльної характеристики природних гірських країн України (робота в парах)

Приладдя: карти атласу: фізична карта України, «Клімат», «По- верхневі води», «Ґрунти», «Рослинність», «Тваринний світ», «Охоро- на природи» текст та малюнки підручника, заготовка таблиці.

Завдання

1.    За тематичними картами атласу, текстом та малюнками підручни- ка, додатковими джерелами інформації складіть у формі таблиці порівняльну характеристику гірських країн України.

 

План порівняння	Природні гірські країни
	Українські Карпати	Кримські гори
Фізико-географічне положення, частка площі України
Геологічна будова
Вік гір, тектонічні структури
Форми рельєфу
Кліматичні умови
Води суходолу
Висотна поясніть ландшафтів
Антропогенні ландшафти
Комфортність для життя та діяльності людини
Екологічні проблеми
Охорона природи

2.    Проаналізувавши складену таблицю, оцініть гірські країни щодо: 

а) комфортності умов щодо життя людини;

б) можливість розвитку різних видів господарювання; в) ступінь впливу людини на природні ландшафти.

3.    Поділіться результатами своїх досліджень з однокласниками.