7 клас 04.03.26 Урок №31

Тема: Клімат Північної Америки. Підсумкова робота (гр.1). Практична робота №11:  Опис одного з типів клімату Північної Америки за кліматичною картою та кліматичною діаграмою.                                                                                             Домашнє завдання: Опрацювати §35 (ст.173-178), оцінити свої досягнення за 12 балами (ст.178).

 Клімат - це багаторічний режим погоди. Чинники, які формують клімат -  сонячна радіація, циркуляція повітряних мас, підстильна поверхня, океанічні течії.                                             Клімат Північної Америки надзвичайно різноманітний через велику протяжність з півночі на південь, що охоплює всі пояси від арктичного до субекваторіального. Основні чинники: холодні течії (Каліфорнійська) на заході, теплі (Гольфстрім) на сході та вплив Кордильєр, що перепиняють вологі повітряні маси. Переважна частина лежить у помірному поясі.           Торнадо – потужний атмосферний вихор , що виникає при зіткненні повітряних мас, що мають великі температурні відмінності.

Основні кліматичні пояси та типи клімату: 

• Арктичний: Крайня північ, дуже холодні зими (-40∘C і нижче, сухе повітря, сніговий покрив.
• Субарктичний: Взимку панує арктичне повітря, влітку — помірне.
• Помірний: Найбільша зона. Охоплює морський клімат (на заході), помірно-континентальний (у центрі) та мусонний (на сході).
• Субтропічний: Теплі зими, гаряче літо. Області: середземноморська (сухе літо), континентальна (сухіша), вовча (мусонна).
• Тропічний: Південь США, Мексика. Характерні пустелі на заході (Каліфорнійська течія) та вологі райони на сході.
• Субекваторіальний: Крайній південь (Панамський перешийок), спекотно весь рік, панування вологих повітряних мас влітку.

Особливості клімату

1.       Вплив рельєфу: Рівнинність у центрі дозволяє холодним арктичним повітряним масам вільно проникати далеко на південь, а теплим — на північ.

2.       Опади: Максимальна кількість опадів випадає на північно-західному узбережжі (вологі західні вітри) та південно-східному, а мінімальна — у внутрішніх районах та на південному заході.

3.       Небезпечні явища: Часті урагани, торнадо (у центрі), засухи. 

4.       Значна протяжність з півночі на південь зумовлює: великі розбіжності в показниках сонячної радіації між північчю та півднем;

5.       Значні відмінності температурних показників;

6.       Значна протяжність із заходу на схід та особливості рельєфу-зумовлюють нерівномірний розподіл опадів;

7.      Головна роль у зволоженні належить Атлантичному океану (мусони, пасати);

8.      Вплив Тихого океану.

У цілому сукупність кліматотвірних чинників визначають формування надзвичайної різноманітності кліматичних умов материка.

• Сонячна  радіація - найменше сонячної радіації на півночі. Там протягом року переважають мінусові температури, найбільша кількість на півдні материка, тепло і влітку і взимку)
• Циркуляція повітря – з півночі дмуть арктичні повітряні маси (холодні і сухі); помірні-континентальні і морські; тропічні; північно східні полярні вітри; західні вітри помірних широт; північно східні пасати
• Підстилаюча поверхня – (гори, рівнини)
• Течії – Аляскинська, Гольфстрім-теплі течії, приносять вологу;  Лабрадорська, Каліфорнійська – знижують температуру повітря і кількість опадів.

1. Сонячна радіація. Оскільки Північна Америка дуже витягнута з півночі на південь, спостерігається велика різниця в температурних показниках її північної і південної частин. Це пов’язане із збільшенням кута падіння променів сонця на земну поверхню. Кількість сонячної радіації зменшується з півночі на південь. Так на півночі навіть у липні середні температури на материку не перевищують 0 ... +8 °С, а на півдні середньорічні температури вищі +20 °С.

2. Циркуляція повітряних мас. На більшій частині материка панує західне перенесення – постійні вітри помірних широт. Воно несе насичене вологою повітря з Тихого океану.

 Південна частина материка зазнає впливу північно-східного пасату з Атлантичного океану. З півночі протягом року проникають північно-східні вітри, які приносять холодне й сухе повітря з Арктики. На сході материка на межі суходолу й океану формуються малопотужні сезонні вітри – мусони.

3. Підстильна поверхня.

Суттєво впливає на клімат материка підстилаючи поверхня. Рівнинна поверхня центральної частини Північної Америки сприяє вільному переміщенню над територією різних за властивостями повітряних мас. Взимку далеко на південь легко проникає холодне арктичне повітря, а тропічне спекотне повітря – на північ. Влітку суходіл прогрівається і дія холодного повітря послаблюється. Велика різниця в температурі і тиску між холодними і теплими повітряними масами сприяє утворенню сильних вітрів — ураганів. В Америці їх називають торнадо (з іспанської – крутити). Вони пересуваються звичайним для себе маршрутами між Кордильєрами та Аппалачами. Цю територію називають «алеєю торнадо». Вітри у торнадо досягають швидкості 800 км/год. Вони ревуть, як сотні реактивних літаків. Торнадо легко пробиває бетонні стіни будинків, вириває з корінням дерева, переставляє з рейок залізничні вагони. Гори виступають бар’єрами на шляху переміщення повітряних мас. Стіна Кордильєр затримує значну частину вологих повітряних мас, що надходять з Тихого океану. Переваливши через гори, повітряні маси мають менший вміст вологи. Тому, в той час, як на західних схилах Кордильєр випадає понад 3000 мм опадів, на рівнинному сході —лише до 500 мм. На сході Аппалачі затримують просування вглиб материка мусонів.

4.Вплив океанічних течій.Значно впливають на клімат узбережжя морські течії. Так, холодна Каліфорнійська течія викликає на південно-західному узбережжі материка посушливу й спекотну погоду. Навпаки, теплі Аляскинська течія на північному заході і Гольфстрім на сході сприяють надходженню на материк вологих повітряних мас.

Північна Америка має унікальне розташування і має три головні "сили":

·         Географічна широта: Материк протягнувся від екватора до полюса. Результат: Величезна різниця в сонячній енергії.

·         Рельєф (Головний бар'єр): Кордильєри на заході та Аппалачі на сході працюють як «стіни». Ефект "аеродинамічної труби": Центральні рівнини відкриті як для арктичних мас з півночі, так і для тропічних з півдня. Саме тут народжуються славнозвісні торнадо.

·         Океанічні течії: Гольфстрім (тепла) — зігріває схід. Каліфорнійська (холодна) — робить західне узбережжя сухим.

  Оскільки гори Кордильєри мають меридіональний характер розташування вздовж усієї західної частини  материка, то вологі повітряні маси, які сформувалися над Тихим океаном мають лише вплив на західне узбережжя і західні схили гір. Гори виступають бар’єром, який перешкоджає подальшому просуванню повітряних мас на схід. Проте Північна Америка є  достатньо відкритою на півночі для  впливу Північно Льодовитого океану, а на сході для впливу Атлантичного океану, цьому сприяє рівнинний рельєф на більшій частині материка. Протягом року холодні арктичні повітряні маси з Арктики можуть досягати аж Мексиканської затоки, це супроводжується значним погіршенням погодних умов, може випадати сніг, знижується температура повітря.  Також рівнинний рельєф дає можливість проникати далеко на північ спекотному тропічному повітрі. Проникнення таких повітряних мас призводить до підвищення температури та відлиги в північній частині материка. Південна частина материка перебуває під дією північно-східного пасату з Атлантичного океану. На сході материка формуються сезонні вітри – мусони, їх особливість у тому, що влітку вони дмуть з океана на сушу, взимку з суші в океан. Рівнинний рельєф центральної частини Північної Америки дає можливість вільному просуванню повітряних мас з різними властивостями. Великі різниці температури і тиску холодних і теплих повітряних мас призводить до частого виникнення ураганів та торнадо. Найбільш вони поширені на території між гірськими системами Кордильєр та Аппалачі, цю територію називають іноді «алеєю торнадо».  Гори Кордильєри виступають бар’єрами на шляху переміщення повітряних мас. Переваливши через гори, повітряні маси втрачають вологу. Тому, в той час, як на західних схилах Кордильєр випадає понад 3000 мм опадів, на рівнинному сході —лише до 500 мм. На сході Аппалачі затримують просування вглиб материка мусонів. Значно впливають на клімат узбережжя морські течії. Холодна Каліфорнійська течія спричиняє на південно-західному узбережжі материка посушливу й спекотну погоду. Теплі Аляскинська течія  і Гольфстрім  сприяють надходженню на материк вологих повітряних мас.

Пояс	Особливості	Рослина/тварина-(символ)
Арктичний	Крижана пустеля, зима -40 C	Білий ведмідь
Помірний	Чіткі 4 пори року, найбільша площа	Бізон (прерії)
Субтропічний	Тепла зима, поділ на захід (середземноморський) та схід (мусонний)	Секвоя
Тропічний	Дуже спекотно, пустелі на заході (Мохаве)	Кактус Сагуаро

Цікаві факти про Долину Смерті та "Алею Торнадо"

 Долина Смерті (Death Valley) — полюс спеки

Це міжгірна улоговина в пустелі Мохаве (штат Каліфорнія), яка є найнижчим, найсухішим і найспекотнішим місцем у Північній Америці.                                                                         Світовий рекорд: Саме тут 10 липня 1913 року було зафіксовано найвищу температуру повітря на Землі — +56,7°C.                                                                                                                  Сковорода під відкритим небом: Влітку пісок прогрівається до +90°C — на ньому можна реально посмажити яєчню без вогню.                                                                                              Чому так спекотно? Долина лежить на 86 метрів нижче рівня моря і оточена високими горами. Гори працюють як стіни: вони не впускають вологість з океану і не випускають гаряче повітря з долини. Воно циркулює всередині, як у конвекційній печі.                                                       Камені, що рухаються: У Долині Смерті є озеро Рейстрек-Плайя, де величезні валуни самі собою пересуваються по дну, залишаючи довгі сліди. Вчені з’ясували, що це стається взимку завдяки тонкому шару льоду та сильному вітру.

"Алея Торнадо" — кухня штормів

Це неофіційна назва територій у центральній частині США (штати Техас, Оклахома, Канзас, Небраска), де спостерігається найбільша кількість смерчів у світі.                                         Світова столиця смерчів: У США щороку фіксують близько 1200 торнадо. Це більше, ніж у будь-якій інший країні світу.                                                                                                                                                              Фізика процесу: "Алея" — це місце "зустрічі" трьох гігантів:                                                Холодне сухе повітря з Канади.                                                                                                       Тепле вологе повітря з Мексиканської затоки.                                                                              Гаряче сухе повітря з мексиканських пустель. Коли вони стикаються над рівнинами, виникає потужне завихрення.                                                                                                                                                   Швидкість звуку: Вітер усередині найсильніших торнадо може перевищувати 500 км/год. Такий вітер легко знімає асфальт з доріг і перетворює звичайні тріски на смертоносну зброю, що пробиває бетонні стіни.                                                                                                                                                     Будинки-сховища: Багато людей на "Алеї Торнадо" мають спеціальні підземні бункери в саду або "безпечні кімнати" всередині будинку з потовщеними стінами, бо звичайний дім торнадо може рознести за лічені секунди.

9 клас 03.03.26 Урок № 24

Тема: Виробництво продуктів харчування у світі. Дослідження №2: Україна та імпортні продукти в споживчому кошику Вашої родини.                                                  Домашнє завдання: Опрацювати §32 (ст.176-18-), усно відповідати на запитання на ст. 180.

Виробництво продуктів харчування — це провідна галузь світової промисловості, що переробляє сільськогосподарську сировину, тісно пов’язана з агробізнесом та орієнтується на споживача або сировинну базу. Сучасні тенденції включають глобалізацію, розвиток транснаціональних корпорацій, автоматизацію та зростання попиту на екологічно чисті продукти. 

Основні складові виробництва продуктів харчування у світі:

Галузева структура: харчова промисловість включає м'ясну, молочну, борошномельну, цукрову, олійно-жирову, кондитерську, плодоовочеконсервну та інші галузі.

Основні тенденції:

- зростання попиту через збільшення населення (до 8 млрд у 2024 році)

- інтенсифікація сільського господарства завдяки технологіям (GMO, точне землеробство)

- розвиток альтернативних продуктів (рослинне м’ясо, безлактозні молочні продукти)

- вплив кліматичних змін на врожайність (посухи, повені)

Світові тенденції:

Глобалізація: транснаціональні корпорації (Nestlé, PepsiCo, Unilever) визначають світовий ринок, стандартизуючи смаки та культуру харчування.

Технологічність: автоматизація виробництва, використання ГМО, розвиток функціонального харчування.

Екологізація: підвищення попиту на органічну, "зелену" продукцію, що є важливою частиною сучасного агробізнесу.

Географія виробництва: розвинені країни (США, країни ЄС) спеціалізуються на високотехнологічних та брендованих продуктах, тоді як країни, що розвиваються, часто виступають постачальниками сировини та первинної переробки. 

Основні регіони-виробники

Пшениця: Євразія (Росія, Україна, Казахстан ), Північна Америка (США, Канада), Азія (Китай, Індія).

Кукурудза: США, Бразилія, Китай.

Соя: Бразилія, США, Аргентина.

Соняшник: Україна, Росія, Аргентина.

Пальмова олія: Індонезія, Малайзія.

Свинина: Китай, ЄС (Німеччина, Іспанія).

Яловичина: США, Бразилія, Аргентина.

Птахівництво: США, Китай, Бразилія.

Молоко: Індія, США, Німеччина.

 Кожна країна світу має особливі умови для розвитку різних галузей харчової промисловості, що обумовлює відмінності традицій харчування та багатство національних кухонь. Водночас вплив глобалізації на всі сфери господарської діяльності сприяє формуванню потужних ТНК, що спеціалізуються на виробництві продуктів харчування, виробляють та поширюють свою продукцію в багатьох країнах. Харчова промисловість світу щоденно задовольняє потреби людей у великих обсягах продукції різноманітного асортименту (наприклад, тільки твердого сиру налічується понад дві тисячі сортів). Цей асортимент постійно оновлюється, продукція набуває нових споживчих якостей. Над цим працюють сотні тисяч малих і середніх виробників. Водночас у харчовій промисловості склалися потужні національні фірми і міжнародні корпорації, наприклад усім відомі ТНК Nestle(«Нестле»), Coca-Cola («Кока-Кола»), Unilever («Юнілевер»). Кожна компанія володіє сотнями підприємств у різних країнах (найбільшому світовому виробнику харчових продуктів швейцарській компанії Nestle належать 450 підприємств у 83-х країнах), за обсягами реалізованої продукції вони належать до найбільших ТНК світу. Діяльність таких ТНК сприяє формуванню схожих продовольчих смаків у різних країнах, хоча кожній з них притаманні національні кухні та певні гастрономічні традиції. В умовах глобалізації спостерігається активне взаємопроникнення елементів національних кухонь, чому сприяють міжнародні міграційні процеси. З орієнтацією структури харчування на здоровий спосіб життя (рухи «За здоровий спосіб життя», «За екологічно чисті продукти», «Дієтичне харчування» тощо) в економічно розвинених країнах створено нові харчові виробництва, що виготовляють спеціалізовані товари. Компанія Nestle, яка використовує лише натуральну сировину найвищої якості, здобула світове визнання виробника корисних і безпечних продуктів харчування високого ґатунку.

                                       ГЕОГРАФІЯ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКТІВ ХАРЧУВАННЯ                        У різних країнах і регіонах світу сучасна харчова промисловість базується на місцевій та імпортній сировині. У Європі на власній сировині працюють м’ясна промисловість Данії та Німеччини, маслоробна Нідерландів і Білорусі, сироробна Швейцарії та Франції, цукрова Польщі та Великої Британії, олійна Італії та України, виноробна Франції та Іспанії. Значну частину виробленої продукції ці країни експортують. Водночас європейські країни виробляють цукор, шоколад, каву та інші продукти харчування із привізної сировини — здебільшого з країн, що розвиваються. У США, Канаді, що володіють величезними сировинними ресурсами, харчова промисловість розвивається на власній сировині; лише невелика кількість підприємств використовує імпортну сировину і напівфабрикати. Тому там яскраво виражена орієнтація виробництва харчових продуктів і напоїв на спеціалізовані сільськогосподарські райони й великі агломерації та мегалополіси. Особливе місце в харчовій промисловості посідають Австралія та Нова Зеландія. Ці країни мають великі спеціалізовані сільськогосподарські райони і відносно нечисленного споживача, тому на світові ринки вони постачають сільськогосподарську сировину і продукти її первинної переробки. У більшості країн, що розвиваються, усі стадії промислової переробки проходить незначна частина сільськогосподарської продукції. Високий рівень розвитку харчової промисловості мають такі країни: Китай, Індія, Туреччина, Аргентина, Бразилія, Уругвай, Мексика, азійські нові індустріальні країни. У багатьох країнах, що розвиваються, переважає первинна переробка сільськогосподарської сировини (нерідко шляхом використання ручної праці), а їх продукція експортується в розвинені країни, де проходить завершальні стадії обробки.  Світове виробництво цукру сягає майже 170 млн тонн на рік, основну його частину (понад 75 %) виробляють із цукрової тростини, решту — із цукрового буряку. Найбільшими виробниками й водночас експортерами цукру є «тростинові» країни — Бразилія, Індія, Таїланд, Мексика, Гватемала, а також європейські країни — Франція, Німеччина, що виробляють буряковий цукор. Водночас США, Китай, Індонезія, маючи немалі обсяги виробництва, належать до найбільших споживачів та імпортерів цього солодкого продукту. У світовому олійному виробництві переважають пальмова і соєва олії. Загалом у світі у 2015 р. було виготовлено майже 180 млн тонн олії різних видів. Лідерами з її виробництва є Індонезія, Китай, Малайзія і країни ЄС. Індонезія та Малайзія є найбільшими постачальниками на світовий ринок пальмової олії, Аргентина і Бразилія — соєвої, Канада — ріпакової, а Україна й Росія — соняшникової. Серед найбільших імпортерів олії — Індія, Китай, країни ЄС. Протягом останніх десятиріч у світі зростають обсяги виробництва м’яса. У структурі його виробництва переважає свинина і м’ясо птиці. Серед регіонів світу лідерами у продукуванні м’яса є Азія, Європа і Північна Америка, а серед країн — Китай, США, Бразилія, країни ЄС. Найбільшими експортерами м’ясної продукції є Австралія, Нова Зеландія, Данія, Нідерланди, США. Світове виробництво молока й молочних продуктів збільшується, оскільки зростає споживання в країнах, що розвиваються. Провідними виробниками молока у світі є США, Індія, країни ЄС, Китай, Бразилія, а головні виробники молочної продукції — компанії економічно розвинених країн, наприклад французькі Lactalis(«Лакталіс») і Danone («Данон»). Зокрема, Lactalis є світовим лідером з виробництва сирів відомих торгових марок President, Galbani і Parmalat (мал. 146 на с. 180). Свою продукцію компанія виробляє у понад 40-ка країнах, а продає у 80-ти.  У виробництві кави, чаю, какао між виробниками сільськогосподарських культур і головними споживачами готової продукції склалася традиційна спеціалізація в рамках міжнародних організацій країн експортерів та імпортерів цієї продукції. Виробники (країни, що розвиваються) постачають первинно оброблену сировину, а споживачі (переважно економічно розвинені країни) пристосовують її для власних потреб і нерідко стають потужними експортерами готової продукції (США, Велика Британія, Швейцарія, Італія, Іспанія, Нідерланди, Австрія). Водночас країни-виробники чайного листа виступають також значними постачальниками готового чорного і зеленого чаю (Індія, Шрі-Ланка, Кенія, Китай, Індонезія). Виробництво вина загалом поширене у восьми десятках країн, які умовно поділяють на виробників вин Старого Світу (Європа і Близький Схід) і Нового Світу (інші регіони). Провідні виноробні регіони світу зосереджені в середземноморських субтропіках або сусідніх помірних широтах. Найбільшими виробниками вина є країни Південної і Західної Європи — Італія, Франція та Іспанія, які продукують близько половини його світового річного обсягу. У пивоварній промисловості лідерство за Китаєм, США, Бразилією, Німеччиною, Мексикою, Росією. Американські, британські, нідерландські та данські компанії контролюють світовий ринок пива. Сучасною тенденцією розвитку у виробництві напоїв є зростання попиту на безалкогольну продукцію. Американська харчова ТНК Coca-Cola — найбільший у світі виробник концентратів, сиропів і безалкогольних напоїв. Свою продукцію компанія постачає у понад 200 країн світу.

Споживчий кошик за кордоном

    У розвинених країнах склад споживчого кошика визначається згідно зі статистичними даними та за результатами опитування населення. Чим більше розвинений рівень економіки країни, тим, зазвичай, більше пунктів містить споживчий кошик. Втім, до списку майже ніколи не включають алкогольні напої та делікатеси. Хоча у Франції до необхідного мінімуму продовольчих товарів входять вино, корм для собак і котів, а Німеччина вважає однією з потреб споживання пива. У Великобританії, тим часом, зі споживчого кошика виключили органічні продукти, але разом з тим додали дорогі лікери, шоколад, лимони і напівфабрикати з птиці. Усього загальна кількість пунктів у англійському споживчому кошику (враховуючи продовольчі і непродовольчі товари) становить 704. Окремо слід згадати про США. Склад споживчого кошика тут оновлюють кожного року, а розрахунки справді проводяться на основі реальної вартості товарів та послуг. Набір, що входить до кошика, визначається за бюджетом Геллера. Тобто, на основі тих товарів і послуг, які громадяни вважають необхідними для повноцінного життя. При цьому, продукти харчування складають лише 30 % від вмісту кошика. Для порівняння, в Україні товари продовольчої групи становлять майже 50 % від вмісту кошика.                                                 Якщо порівняти список споживчого кошика українця з кошиком США, то ми побачимо, що наш набір продуктів майже удвічі бідніший. Українці споживають у десять разів менше морепродуктів, у шість разів менше риби, та у п’ять - м’яса. Американці споживають 20 видів овочів, в той час, як левову частку раціону українця становить картопля. Навіть сала, яке вважається національним українським продуктом, у раціоні жителів США більше. До споживчого кошика американців входять також свіжоспечені пампухи та бісквіти, свіжі та заморожені курчата, молода баранина, бекон, шинка, готові ростбіфи, каша на сніданок, оливки, арахісове масло, кава, консервовані овочі і фрукти, готові салати, дитяче харчування. У багатьох країнах Західної Європи та у США до складу споживчого кошика входять також витрати на громадське харчування (кафе, ресторани), харчування в школі і на роботі. Наприклад, у Німеччині передбачено можливість один раз на тиждень відвідати кафе, а також замовити піцу з доставкою додому. Великобританія заклала у свій споживчий кошик шампанське і пиво. Громадяни США також можуть собі дозволити алкогольні напої – пиво, вино, віскі як удома, так і в ресторані.

8 клас 03.03.26 Урок № 39

Тема: Різноманітність рослинності України. Закономірності поширення рослинного покриву. Червона та Зелена книги України. Рослинні ресурси, їх охорона й відтворення.                                                                                                                               Домашнє завдання: Опрацювати §33 (ст.154-161), записати та розповісти легенду про якусь українську рослину та намалювати її, або виконати проект для краєзнавця (ст.160). 

 Пам’ятайте, у рослин і тварин нема депутатів - їм нікому писати і скаржитися, за них нікому заступитися, крім нас, людей, котрі разом із ними заселяють цю планету.

Джераль Дарелл

    Рослини повсякчас супроводжують життя людини. Насамперед вони забезпечують середовище її існування, постачаючи в атмосферу кисень. Рослини  – незамінні в харчуванні людини, є кормом для тварин. Вони здавна були паливом. І вугілля, і нафта, і природний газ, і торф також мають рослинне походження. Рослини поширені по всій земній кулі. Населяють вони і водойми, ростуть навіть на скелях. Рослини збагачують повітря киснем, який потрібен для дихання людям і тваринам, роблять його чистішим і свіжішим. Тому рослинність є одним із найважливіших компонентів природи. На формування рослинності України впливають такі чинники, як це геоморфологічні, кліматичні, грунтові, історичні умови розвитку території, антропогенні. Рослинний покрив є найбільш уразливим природним компонентом, тому що його розміщення і формування залежать від складу гірських порід, рельєфу, клімату, грунтів. Після закінчення льодовикової епохи, наприкінці антропогенового періоду сформувалася сучасна рослинність. Теплі вологі періоди сприяли поширенню листяних лісів з бука, дуба, каштана, граба, клена, а в епоху похолодання з’явилися сосново-березові ліси. У південній частині України сотні тисяч років панувала степова рослинність. До наших днів збереглися деякі види з давніх геологічних епох. Такі рослини називаються реліктами. Це тис  ягідний, рододендрон  жовтий, меч-трава болотна, ломикамінь болотний.                                                                                                    Ендеміки – види, що трапляються тільки на цій території.  Їх в Україні понад 600 видів.                Флора (з лат.«рослинність») — це сукупність усіх видів рослин, що характерні для певної території.                                                                                                                                                  Сукупність рослин, що ростуть на певній території пристосувались до однакових природних умов утворюють рослинні угрупування. Наявність тих чи інших рослинних угрупувань залежить від зволоженості, освітленості, теплового режиму, ґрунтів. Всього рослинний покрив України налічує 30 тис. видів, серед яких переважають трав’янисті. До дерев і чагарників відносяться лише 280 видів.                                                                                                                                  Найбільш типові в Україні є такі рослинні угрупування: лісові; степові; лучні; болотні.      Лісова, лучна, степова, болотна, прибережно-водна, водна — це основні типи рослинності, які виділяють у межах України.

Рослинні ресурси. Без рослин не існує життя. Що дають рослини людині?

а) кисень: 1га паркових насаджень протягом одного дня поглинає 220-280кг СО₂, виділяє 180-220 кг О₂;

б) очищають повітря: 1га шпилькових дерев затримує протягом року 40т, а листяних – до 100т пилюки;

в) продукти харчування людині, тваринам;

г) вони здавна були паливом (рослинного походження вугілля, нафта, газ, торф);

д) рекреаційне значення;

е) насолода, натхнення.

Особливу цінність мають ліси: пом’якшують клімат; зменшують швидкість вітру; довше зберігають вологу; чисті джерела; лісовий ґрунт – сильний фільтр; деревина; лікарські рослини; гриби; коріння дерев утримує грунт проти зсувів; відпочинок.

1 га лісу - за день дає 200 кг кисню;                                                                                                       За рік в середньому дає:                                                                                                                       67,9 кг грибів;                                                                                                                                            170 – 450 кг дикорослих ягід (малини, ожини, суниці, чорниці та  ін.);                                                100 – 200 кг меду;                                                                                                                                      10 т березового соку;                                                                                                                               30 кг лікарської сировини;                                                                                                                          650 кг живиці;                                                                                                                                           10 – 20 ц трави;                                                                                                                                        10 т березового лубу для виробництва  дьогтю;

Червона книга України

Червона  книга – це  зібрання  фактів  про  унікальних  мешканців  над   якими  нависла  серйозна  загроза  зникнення. Зелена  книга України – це зібрання інформації про  рідкісні і типові рослинні  угрупування, які  також  потребують  охорони.                                             Негативне, необдумане ставлення до рослинного світу стало справжньою проблемою для природи, зникають види рослин і тварин. Ця проблема стала міжнародною, що зумовило створення в 1948 році при Міжнародному союзі охорони природи постійної Комісії  по зникаючих видах рослин і тварин. Відтоді почався світовий перепис зникаючих видів, дані якого лягли в основу одного із найважливіших міжнародних документів сучасності – Червоної книги. Ідея створення Червоної книги належить англійському зоологу Пітеру Скотту. Червона книга – це зібрання фактів про унікальних мешканців нашої планети, над якими нависла серйозна загроза зникнення. Вперше Міжнародний союз природи видав Червону книгу в 1968 році. В СРСР національну Червону книгу було видано в  1975 році, а в 1976 – Червону книгу УРСР. Не всім видам рослин і тварин загрожує однакова небезпека. Залежно від стану та ступеня загрози для видів рослин чи тварин, занесених до Червоної книги, вони поділяються на 7 категорій. Символічно кожну з них позначили різними кольорами: чорний – безнадія, червоний – небезпека, оранжевий – наближення небезпеки, жовтий – увага, можлива небезпека, білий колір – невідомість, сірий – туманне уявлення, зелений – надія на відновлення.                                              Червона книга України — основний документ, у якому узагальнено матеріали про сучасний стан рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тварин і рослин, на підставі якого розробляються наукові та практичні заходи, спрямовані на їх охорону, відтворення й раціональне використання. До Червоної книги України заносяться види тварин і рослин, які постійно або тимчасово перебувають чи ростуть у природних умовах на території України, у межах її територіальних вод, континентального шельфу та виняткової (морської) економічної зони, і перебувають під загрозою зникнення. Занесені до Червоної книги України види тварин і рослин підлягають особливій охороні на всій території України. Книга є офіційним державним документом про сучасний стан видів фауни України, які перебувають під загрозою зникнення, та про заходи щодо їх збереження й науково обґрунтованого відтворення. Кожна стаття супроводжується ілюстрацією та картосхемою поширення виду в Україні. Вміщено також нормативні документи про Червону книгу України та довідкові матеріали. До Червоної книги України занесені 530 видів рослин і грибів, які поділені на такі категорії: 1) зниклі; 2) що зникають; 3) рідкісні; 4) невизначені;  5) недостатньо відомі; 6) відновні.                                         Зелена книга України - зібрання інформації про рідкісні і типові рослинні угрупування, які також потребують охорони. Вони містять типові зональні угрупування, а також унікальні для України види, які збереглися після освоєння територій і площі яких зменшуються. Усього до Зеленої книги занесені 127 типових, рідкісних , ендемічних, реліктових рослини, ті що потребують охорони, наприклад дубові ліси, ліщинові в лісостепу; грабово-дубові, плющові ліси Подільської височини; унікальні, які ніде не зустрічаються – модриново-кедрово-ялинові чорницеві ліси Карпат; ті що перебувають на межі зникнення (ліси із сосни кримської).  Рослинні ресурси, на які багата флора України, використовували ще наші далекі пращури. Незважаючи на значно змінений під впливом господарської діяльності людини видовий склад рослин на сьогодні в Україні є десятки та сотні видів рослин лікарських, вітамінних, дикорослих плодових, олійних, дубильних, фарбувальних.  Із 1075 видів рослин України, які мають визнану лікувальну дію, 56 видів — дерева, близько 40 видів — чагарники та напівчагарники, 312 видів — представники безлісих лучно-болотних, луч­но-степових, лучних, прибережно-водних угруповань.

Закономірності поширення рослинності                                                                                     Відповідно до закону широтної зональності розподіл рослинного покриву для рівнин України з півночі на південь такий: мішані дубово-соснові ліси (субори) ® дубові ліси (діброви) ® лучні степи ® різнотравно-типчаково-ковилові степи (північні) ® типчаково-ковилові степи (середні) ® полинно-злакові степи (сухі, південні).

Широтна зональність – характерна для рівнин, де з півночі на південь вони поступово змінюються.                                                                                                                                     Висотна поясність – проявляється в горах (як наслідок зниження температури повітря та збільшення кількості опадів із висотою). Вертикальна поясність (для гір): У Карпатах та Кримських горах рослинність змінюється з висотою: від широколистих лісів біля підніжжя до хвойних лісів та високогірних лук на вершинах.

Широтна зональність (для рівнин):                                                                                                    Північ: Переважають ліси (мішані та широколисті).                                                                               Центр: Лісостепи (чергування лісових та степових ділянок).                                                                Південь: Степи з трав’яною рослинністю.

Характеристика основних типів рослинності

1. Лісова рослинність:

Лісистість: Ліси займають близько 16% території України (майже 10 млн га). Найбільшою є лісистість в Українських Карпатах (40,5%) і Кримських горах (32%). В Українських  Карпатах поширені рослини понад 2000, а в Криму – 2300 видів. Лісистість природних зон рівнинної частини закономірно зменшується з півночі на південь від 26,1% (зона мішаних лісів) до 12,5% (лісостеп) і 3,8 % (степ).                                                                                                                    Регіональні особливості: Найвищий рівень лісистості у Карпатах та на Поліссі (30–50%), найнижчий — у степу (4–7%). Види дерев: Сосна, дуб, бук, ялина, береза, граб та інші. На Поліссі домінують дубово-соснові ліси, у Карпатах — бук, ялина та смерека.

2. Степова рослинність:

Сформувалася в умовах недостатнього зволоження.                                                                            Типові рослини: Ковила, типчак, тонконіг, полин.                                                                                Сучасний стан: Більшість степів розорано під сільськогосподарські культури; природна рослинність збереглася лише в заповідниках, на схилах балок та ярів.                                              В природному вигляді до цього часу збереглася тільки на схилах балок, у перед гір`ях Криму, на піщаних косах Азово-Чорноморського узбережжя, островах. Ділянки цілинних степів охороняються в заповідниках. У типовій степовій зоні на півночі була поширена різнотравно-типчаково-ковилова на звичайних чорноземах, на півдні – типчаково-ковилова на чорноземах південних і темно-каштанових грунтах, вздовж Азово-Чорноморського узбережжя – полиново-злакова рослинність на каштанових солонцюватих грунтах.

3. Лучна та болотна рослинність:                                                                                                       Лучні степи поділяються на рівнинні та гірські (кримські). В їх травостої переважають злаки – ковила, типчак, тонконіг вузьколистий; з різнотрав’я – конюшина, гадючник, шавлія лучна тощо. На Донецькому кряжі і сході України у минулому були поширені чагарникові степи. Невеликими ділянками в Кримських горах трапляються напівсаванні степи. В них поширенні люцерна, пирій повзучий, горошок. Найбагатшими є заплавні луки, де ростуть конюшина, люцерна, тимофіївка та костриця. Вони є цінними пасовищами. Залежно від умов розміщення поділяються на заплавні, суходільні, низинні, гірські. На заплавних луках поширені зарості лози, а також конюшина, жовтець, щавель, деревій. На суходільних луках ростуть мітлиця, кульбаба, волошки. Низинні луки приурочені до знижень на вододілах, терасах, долинах, тому вони тривалий час обводнені. В їх трав`яному  покриві переважають тимофіївка лучна, осока звичайна, конюшина лучна і біла. Луки використовуються як сіножаті. Гірські луки поширені в Українських Карпатах

Болота: Рослинність пристосована до надмірного зволоження. На верхових болотах переважають мохи (сфагнум), журавлина та багно; на низинних — очерет, осока, верба та вільха. Болота займають близько 2% території України. Найбільше поширення вони дістали на Поліссі. Болота мають значні запаси торфу. За розміщенням розрізняють болота заплавні, низинні, долинні, притерасні, старих річищ. Найбільш поширенні низинні болота. В їх рослинному покриві переважають осока, очерет, рогіз, тростяниця, хвощ, лепеха та ін.. з дерев – вільха чорна. Багато боліт осушено. Меліоративні болота використовуються як сіножаті, на них вирощують технічні, кормові та зернові культури.

Зникають рослини внаслідок:

- масового зривання на букети, як лікарських та харчових рослин;                                                       - руйнування степової рослинності;                                                                                                          - викопування та витоптування травостою;                                                                                         - проведення осушувальних робіт;                                                                                                             - вирубування лісів.

Отже, рослинний світ забезпечує ресурсами: продовольчими; лікувальними; промисловими; сільськогосподарськими (пасовища і сіножаті); рекреаційні.                                                                Людина використовує рослинні ресурси і не завжди до розумної межі.

а) до чого веде вирубування лісу → зміни в кліматі, часті дощі призвели до паводків, спека;            б) осушення боліт = меліорація → обміління річок, висихання джерел і криниць;                          в) надмірне розорення степів → зникнення природних рослинних угрупувань;                              г) руйнування ПК гірничодобувною діяльністю →  зсуви, обвали, терикони.