8 клас 12.03.26 Урок № 25

Тема: Самооцінка підлітка. Залежність самооцінки підлітка від його потреб. Захист прав дітей щодо забезпечення їх базових потреб на державному рівні. Постановка і досягнення мети.                                                                                                                      Домашнє завдання: Опрацювати інформацію в підручнику (§14, ст.138-143),  виконати інтерактивну вправу 14.1. «Види самооцінки». 

 Ти знаєш, що ти — людина?

Ти знаєш про це чи ні?

Усмішка твоя — єдина,

Мука твоя — єдина,

Очі твої — одні.

Василь Симоненко

   Підлітковий вік відіграє важливу роль у житті людини. У цей період формується світогляд, система цінностей і характер, відбуваються процеси самопізнання і самовизначення, у тому числі й вибір майбутньої професії. Рівень благополуччя людини пов’язаний із можливістю її самореалізації у різних сферах життя. У наш час кожен має можливості для самореалізації. Як і кожен етап людського життя, юність має самостійну цінність і виконує особливу місію. У цей відносно невеликий період формуються життєві очікування і світогляд людини, система її цінностей і характер, відбуваються процеси самопізнання і самовизначення.                                                                                                                        Самопізнання у підлітковому віці зосереджено на пошуку відповідей на запитання про себе самого: «Хто я?», «Який я?», «Для чого прийшов у цей світ?». Пошук власної ідентичності в чомусь подібний до складання пазла, на часточках якого зображено:

• ваші інтереси; 
• ваші цілі і плани; 
• ваші уподобання (що ви любите і чого не любите); 
• ваші таланти і здібності; 
• ваші можливості і обмеження; 
• те, що ви цінуєте, у що вірите; 
• ваші досягнення і життєвий досвід. 

  Самооцінка – це те, як людина ставиться до себе й оцінює себе у різних сферах життя (навчанні, спорті, стосунках). Вона буває завищена, занижена та адекватна. Самооцінка є продуктом життєвого досвіду (наших успіхів і невдач), а також залежить від ставлення до нас інших людей. Важливо, щоб позитивна самооцінка була адекватною (реальною), адже над міру завищена самооцінка також може призвести до розчарувань, психологічних травм і погіршення стосунків. Найкращою є адекватна позитивна самооцінка. Тобто людина реально зважує свої якості і при цьому вважає себе унікальною особистістю, вартою любові, поваги й усього найкращого в житті. Таку самооцінку ще називають здоровою. Самооцінка переважно формується у дитинстві та підлітковому віці і в цей період найбільше залежить від оточення. Якщо дитину люблять, підтримують, вона вчиться досягати успіху і набуває впевненості у собі. І навпаки, діти, з якими поводяться жорстоко та називають нездарами, часто виростають з очікуванням невдачі переконанням у власній нездатності подбати про себе. Отже, вони не мають упевненості в собі, необхідної для пошуку нових можливостей. Однак низька самооцінка у дитинстві – це не вирок. На щастя, історія знає безліч випадків, коли люди досягали визначних результатів, попри те (а може й завдяки тому), що їхні здібності недооцінили. Один зі способів підвищити самооцінку - це ведення щоденника досягнень. Щодня записуйте в щоденник ваші досягнення, навіть незначні. Приміром отримання позитивної оцінки, допомога батькам у побуті, участь у змаганні, дали слушну пораду, зробили комплімент. Ми рідко замислюємось над тим, чому ми поводимось так чи інакше, чому ми такі, як усі інші, або не такі, як усі, і чим саме відрізняємось від них. І, взагалі, що ховається під тим «Я», яке ми всі так любимо? Не зважаючи на те, що ми конкретно не даємо відповіді на всі ці запитання, у процесі свого життя, взаємодіючи і спілкуючись з іншими людьми, кожна особистість вільно чи невільно, свідомо чи інтуїтивно пізнає себе. Що ж означає – пізнати себе? Відповісти на це запитання водночас важко і легко. Легко тому, що можна назвати те, що людині потрібно знати про себе: це фізичні властивості, моральні якості, це інтереси, потреби, прагнення, бажання. Очевидно, кожному потрібно пізнати себе в такому вимірі, який необхідний для сьогоднішнього життя і для прийняття рішень відносно подальшого життя, тобто знань, які б регулювали власну поведінку, допомагали налагоджувати свої відносини з оточенням і самим собою. Пізнання починається з народження дитини. Але саме в юнацькому віці особистість ніби народжується вдруге. І народжується сама для себе як щось своєрідне, не схоже ні на кого в минулому, теперішньому і майбутньому. Усвідомлення себе – це і є пізнання власного «образу Я», складовими якого є: «фізичний образ Я». Це образ власного тіла, фізичної досконалості; «психологічний образ Я» – який я, хто я; і «соціальний образ Я» – свої стосунки з іншими людьми, світом. Самооцінку визначають як сукупність оцінок себе, своєї діяльності, свого ставлення до інших, вона узагальнює минулий досвід особистості й організовує нову інформацію відносно цього аспекту «Я». Необхідно зазначити, що найдорожче для людини – почуття власного «Я», і з раннього дитинства до старості воно надзвичайно чутливе до образ. Кожен з дитинства боїться своєї незграбності, засудження або насмішки дорослого, починає ховати свою невмілість, а з віком – захищати свої невміння і недоліки. Ставлення до себе впливає на всі сфери нашого життя. Люди, що оцінюють себе позитивно, впевнені та спокійні, випромінюють задоволення, не потребують похвал і заохочень, тому що знають собі ціну. Вони здатні віддавати і отримувати все краще, що створено суспільством. Позитивне самоставлення називають самоповагою, це позитивна самооцінка або почуття власної гідності. Якщо самооцінка показує, як людина оцінює себе за деякими окремими рисами, то самоповага виражає узагальнену самооцінку.                           Рівень домагань – один із компонентів особистості – характеризує установку людини, її очікування щодо своїх досягнень, статусу в суспільстві. Чим вищі домагання, тим більшими повинні бути успіхи, щоб людина почувалася задоволеною. Тобто, якщо людина розраховувала на великі успіхи, немає причини радіти малим досягненням, а якщо успіх неочікуваний, то нічого сумувати. Чим більшого успіху домагається людина у значущій для неї сфері, тим більше вона поважає саму себе. Однак, якщо її домагання дуже великі, то самоповага досягається тільки дуже великими успіхами. Наша самооцінка складається з того, як ми оцінюємо себе у різних ситуаціях: у навчанні. спорті, у спілкуванні з друзями. Наприклад, ми можемо вважати себе хорошим спортсменом, але не досить вправним робітником. Але формується самооцінка і під впливом оточення. Знайти себе, самовизначитися, стати на ноги у вирі життя – це нелегке завдання для кожного, ніколи не думайте: «Я не можу», бо й усі думатимуть, що ви не можете, Думайте завжди: «Я можу, я хочу і досягну того, чого хочу». А для того, щоб досягти успіху, досягти того, до чого прагнете, треба дбати про власне здоров'я. Завжди пам'ятай, що ти – господар свого становища і звичок, що воля – прямий інструмент твого «Я». який завжди готовий для використання. Переймайся  великим бажанням виробляти в собі звички, які зроблять тебе сильним. Відчуй себе сильною людиною. Природа любить сильних людей і допомагає їм. Пам’ятайте: любити себе — це не егоїзм, а умова для того, щоб цінувати інших і будувати здорові стосунки з людьми. Можливість людини мати певні матеріальні, соціальні та духовні блага, які необхідні їй для нормального існування і розвитку, називаються правами людини. Важливим засобом захисту прав та свобод людини є гарантії. Вони є системою норм, принципів та вимог, які забезпечують процес дотримання прав та законних інтересів людини. Призначенням гарантій є забезпечення найсприятливіших умов для реалізації конституційно закріпленого статусу людини. Таким чином, гарантії є засобом, що забезпечує перехід від передбачених конституцією можливостей до реальної дійсності. Ефективність гарантій залежить від рівня розвитку загальноправових принципів, стану економіки, рівня розвитку демократичних інститутів, реальності політичної системи суспільства, наявності системи досконалих законів у державі, ефективності механізмів реалізації законоположень, ступеня правової свідомості, правової культури населення, узгодженості інтересів населення та суспільства в цілому і наявності високоефективного органу конституційного контролю. Механізм соціально-правового захисту відображає права та свободи особи як вищу цінність; рівень соціальної справедливості у суспільстві, ступінь гарантованості прав та свобод особи; дотримання суспільного порядку та безпеки. Конституція України 1996 р. вперше закріпила положення про визнання людини, її життя і здоров’я, честі й гідності, недоторканності й безпеки в Україні найвищою соціальною цінністю (ст. 3 Конституції України). Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини визнано головним обов’язком держави. У разі порушення його прав та свобод громадянин може звернутися з метою їх захисту до судових органів, прокуратури, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, інших органів влади та посадових осіб. Механізм соціально-правового захисту відображає права та свободи особи як вищу цінність; рівень соціальної справедливості у суспільстві, ступінь гарантованості прав та свобод особи; дотримання суспільного порядку та безпеки. Згаданий вище механізм характеризується як певна структура, яку складають взаємодіючі елементи.

1. Органи державної влади і місцевого самоврядування, що реалізують законодавчо закріплені гарантії у межах повноважень.

2. Підприємства, установи та організації гарантують права і свободи своїх працівників.

3. Політичні партії та громадські організації щодо гарантування прав їх учасників.

4. Спеціалізовані державні органи і громадські організації, до повноважень яких входить захист та гарантування прав і свобод.

5. Засоби масової інформації як засіб доведення змісту та можливостей гарантій до адресатів.

6. Система норнормативних актів, що закріплюють гарантії та регламентують порядок їх здійснення.

Вступаючи у відносини з іншими людьми, з державою, ми маємо бути захищені від посягань, а також повинні мати можливості задовольнити свої потреби.

Постановка і досягнення мети — це ключова навичка, яка перетворює мрії на реальний результат через планування, мотивацію та дисципліну. Ефективна мета має бути конкретною, вимірюваною, досяжною, реалістичною та обмеженою в часі (SMART-цілі), що допомагає розбити складні завдання на етапи.

Ключові етапи досягнення мети:

1. Формулювання мети (SMART): Мета має бути чіткою (що саме?), вимірюваною (скільки?), досяжною, реалістичною та мати термін виконання.
2. Запис цілей: Письмова фіксація мети підвищує ймовірність її досягнення.
3. Створення плану дій: Розбийте велику мету на маленькі кроки (проміжкові цілі).
4. Оцінка ресурсів та перешкод: Подумайте, які знання, час та допомога потрібні, а також що може завадити.
5. Дія та самодисципліна: Почніть діяти, не відкладайте, відстежуйте прогрес і коригуйте план, якщо потрібно. 

Що таке мета? Це усвідомлений образ бажаного результату, який людина намагається досягти, керуючи своєю поведінкою, повідомляє 

Вправа «Моя SMART-ціль»:

• S (Specific) — Конкретна: Наприклад, не «вивчити англійську», а «вивчити 50 нових слів».
• M (Measurable) — Вимірювана: «...до кінця місяця».
• A (Achievable) — Досяжна: Чи реально це для мене?
• R (Relevant) — Важлива: Чому це важливо для мене?
• T (Time-bound) — Обмежена в часі: «...до 30 числа».

Порада: Досягнення мети потребує старанності — здатності організувати час і ресурси, фокусуючись на результаті.

Кроки до формування адекватної самооцінки

1. Запиши на окремому аркуші свої позитивні якості і недоліки. Корисні та шкідливі звички, цікаві справи, якими любиш займатися.
2. Визнач, що хочеш змінити, яким хочеш стати. Став перед собою реальну мету: те, до чого маєш здібності, на що є час. Обміркуй, чи потрібна допомога дорослих.
3. Розділи шлях до мети на окремі етапи. Перемагаючи на кожному етапі, легше рухатися далі. Обов’язково оцінюй проміжні результати. Хвали себе за кожен успіх.
4. Налаштуйся на успіх. Не бійся помилок і невдач. У разі невдачі – почни спочатку. Будь наполегливим, не здавайся. Дій упевнено.
5. Обери те, чого хочеш найбільше. Тоді діятимеш із задоволенням. Результатом стане і підвищена самооцінка. 

Рекомендації підліткам щодо самооцінки:

• пам'ятайте, що ви – особистість, поважайте себе;
• розкривайте у собі прагнення пізнати себе;
• шукайте у собі нестандартність, вам буде легше поважати себе;
• ставтеся до себе і до своїх вчинків критично;
• розвивайте дещо іронічне ставлення до себе, це допоможе застерегти вас від переоцінки себе та зверхності;
• вірте у свої сили;
• оцінюючи себе, спирайтесь на свої досягнення.
  
  
  

8 клас 12.03.26 Урок №42

 Тема: Природні зони України: мішаних і широколистих лісів. Степова природна зона України. Лісостепи.                                                                                                                  Домашнє завдання: Опрацювати §37 (ст.176-181), оцінити свої знання за 12 балами (ст.181).

Цей ліс живий   у нього добрі очі .

Шумлять вітри у нього в голові.

Старезні пні, кошлаті поторочі,

літопис тиші пишуть у траві.

Дубовий Нестор дивиться крізь пальці

на білі вальси радісних беріз.

І сонний гриб в смарагдовій

фуфайці дощу напився і за день підріс.

Багряне сонце сутінню лісною

у просвіт хмар показує кіно,

і десь на пні під сірою сосною

 ведмеді забивають доміно.

Малі озерця блискають не злісно,

колише хмара втомлені громи.

Поїдемо поговорити. з лісом,

 а вже тоді я зможу                                                                                                                                       І з людьми..       

 Ліна  Костенко

 

План характеристики природної зони:

1.  Розташування  території - географічне положення.

2.   Кліматичні особливості ( кількість  і  режим опадів, температури січня й липня)

3.   Переважання типів ґрунтів, умови його утворення

4. Особливості рослинного покриву, основні види типових рослин.

5.   Особливості тваринного  світу.

6.   Видозміни природних комплексів людиною.

  Україна — дивовижна країна. Вона має різні природні зони: ліси, гори, річки, степи. Кожна з них особлива, кожна має свою красу й багатство.

Якщо мандрувати сушею від Північного полюса на південь, то можна спостерігати, що великі ділянки земної поверхні з однаковою природою змінюють одна одну. Такі ділянки Землі називають природними зонами.

У природній зоні однакова погода впродовж року, подібні ґрунти, рослини і тварини.

У північній півкулі з півночі на південь розташовані такі природні зони: арктичні пустині, тундра, тайга, мішані ліси, лісостеп, степи, пустині.

У горах природні зони змінюються від підніжжя до вершин.

Територія України лежить у зонах мішаних лісів, лісостепів і степів. Українські Карпати і Кримські гори вважають окремими природними (фізико-географічними) країнами.

Мішані ліси

Зона мішаних лісів займає північну частину України. її поверхня рівнинна. Зону мішаних лісів називають Українським Поліссям. На території цієї природної зони багато річок. Це — край озер і боліт. Там створена велика штучна водойма — Київське водосховище.

У зоні мішаних лісів весна прохолодна. Літо тепле, вологе. Влітку сонячні промені добре нагрівають землю, адже сонце високо піднімається на небосхилі. Осінь дощова. Зима сніжна, не дуже холодна, з відлигами.

Завдяки значній кількості опадів річки Полісся повноводні. Навесні, під час танення снігів на них бувають тривалі повені. Дощова і тала вода повільно просочується в ґрунт, тому й утворюються болота. Підземні води виходять на поверхню численними струмками. Вони живлять річки, озера, болота.

У лісах рослини ростуть ярусами. Верхній ярус утворюють дерева. Середній, який називають підліском, — кущі. Нижній — трав'янисті рослини і гриби.

У північній частині зони мішаних лісів переважає хвойне дерево сосна звичайна і листяне — дуб звичайний. Південніше, крім дуба, разом із сосною ростуть граб, береза, липа, осика, клен, вільха. Підлісок утворюють кущі ожини, шипшини, барбарису, ліщини, малини. На заболочених місцях поширені брусниця і чорниця.

Ранньою весною в лісі першими зацвітають підсніжники, проліски, ряст, анемона. Пізніше — конвалія, фіалки, купина, сон-трава. Влітку між деревами залишаються лише вологолюбиві, тіневитривалі рослини — папороті, мохи, копитняк. Інші трав'янисті рослини ростуть на галявинах і узліссях. Серед них: звіробій, деревій, валеріана, ромашка, іван-чай. У мішаних лісах багато грибів.

Восени з листяних дерев і кущів опадає листя. Більшість трав'янистих рослин відмирає. Опале листя і відмерлі рослини утворюють лісову підстилку, яка затримує вологу в ґрунті. Поступово перегниваючи, вона перетворюється на поживні речовини для рослин.

У зоні мішаних лісів різноманітний тваринний світ. Тут водяться травоїдні звірі: зубр, лось, олень благородний, козуля, заєць, миші. Хижі — вовк, лисиця, рись, тхір чорний, куниця лісова. Є також і всеїдні — дика свиня, борсук, білка, їжак.

Біля лісових водойм селяться бобри, видри, ондатри. У лісі й на узліссях живуть гадюки та ящірки. З водою пов'язане життя вужів, жаб, тритонів. Річки й озера багаті на рибу.

У лісовій підстилці, під корою дерев, на рослинах живе багато комах. Вони є кормом для птахів. Більшість птахів прилітає навесні з теплих країв. Це — солов'ї, зозулі, шпаки, мухоловки, іволги. На лісових озерах і болотах з'являються лелека білий, журавель сірий, кулики, лебеді. Постійними мешканцями зони мішаних лісів є рябчик, глухар, тетерук, сова сіра, дятел великий.

Щоб зберегти і примножити природу зони мішаних лісів, створено Поліський, Рівненський та інші заповідники.

Лісостеп

Чим далі на південь від зони мішаних лісів, тим більше з'являється безлісних ділянок — ділянок степу. Територія, на якій чергуються ділянки лісу і степу, називається лісостеповою зоною.

У лісостеповій зоні тепле літо і помірно холодна зима. Опадів випадає менше, ніж у зоні мішаних лісів, але більше, як у степах. На степових ділянках переважає чорноземний ґрунт. Природні умови сприятливі для росту і розвитку дикорослих та багатьох культурних рослин. У цій зоні переважно трапляються ділянки листяних лісів. Там живуть тварини, більшість яких поширені і в зоні мішаних лісів.

Степ

На південь від лісостепу до Чорного й Азовського морів розкинулася безлісна територія — степова зона України. Степ — це не лише простір без дерев, а цілий світ із власною красою й багатством. Поверхня степів рівнинна, з горбами, ярами й балками.  

У зоні степів сонце знаходиться вище на небосхилі, ніж у зоні мішаних лісів. Тому сонячні промені падають на степову зону пряміше і дужче нагрівають земну поверхню.

У степах літо довге, сонячне, жарке. Опадів випадає мало. Осінь тепла. У другій половині осені йдуть дощі. Зима коротка, холодна, малосніжна. Весна настає рано. Через те, що температура повітря різко підвищується, волога з ґрунту швидко випаровується.

Навесні і влітку гарячі суховії часто зумовлюють посухи. Взимку холодні вітри спричиняють хуртовини й чорні бурі. Вони руйнують родючий шар ґрунту.

Степовою зоною до морів течуть великі річки України. У дельті Дунаю багато прісних озер, а на узбережжі Чорного моря — солоних озер-лиманів. На Дніпрі побудовано каскад штучних водойм — водосховищ.

У степовій зоні ростуть трав'янисті рослини. Дерева і кущі зустрічаються на берегах водойм і в балках. Тільки там їм вистачає вологи.

Яскравий і різнобарвний степ ранньою весною. Коли в ґрунті ще достатньо вологи, з'являються ранньоквітучі рослини: півники, гіацинти, крокуси, горицвіт, тюльпани, півонії, маки. До настання спеки рослини відцвітають і дають насіння. їх наземна частина відмирає. У ґрунті залишаються бульби, цибулини, кореневища, де накопичуються поживні речовини. Завдяки цим речовинам рослини виростуть і розквітнуть наступної весни.

Ранньоквітучі змінюються рослинами, які пристосувалися до спеки й нестачі вологи.

Улітку в степу з являються полин, типчак, ковила. Одні рослини мають довге коріння, яким з глибини дістають воду. В інших — жорсткі або вузькі опушені листки. Через них випаровується дуже мало води.

У середині літа від спеки починають висихати всі рослини. Вітер підхоплює їх і котить клубками по степу, витрушуючи дозріле насіння. У цю пору степ сірий і непривітний.

У степовій зоні бідніший тваринний світ, ніж у лісі. Майже всі тварини набули жовто-сірого забарвлення, яке робить їх менш помітними серед пожовклої трави.

Більшість тварин живе в норах. Це гризуни: бабаки, ховрахи, хом'яки, миші, тушканчики. Добре розвинутими передніми зубами вони гризуть рослини. Риють нори лисиці, тхори, борсуки. Для звірів нори є схованкою під час небезпеки й несприятливої погоди, місцем народження малят. А для деяких з них — місцем зимового сну або сплячки, накопичення запасу кормів. У норах дрібних звірів селяться плазуни, зокрема гадюка степова, черепаха степова, ящірка прудка.

Завдяки вмінню швидко бігати від ворогів рятуються рідкісні степові птахи — дрофа, стрепет. З ранньої весни в степах чути спів жайворонка степового. Подає голос і перепілка. Походжає рідкісний птах — журавель степовий. Високо в небі літають хижі птахи: орел степовий, кібчик, лунь степовий, боривітер. Вони полюють на гризунів і дрібних птахів.

У степах безліч комах: метеликів, жуків, сарани, коників. Кормом для них є різні частини рослин. Комахи, в свою чергу, є кормом для птахів, плазунів і земноводних.

Для збереження природи в степовій зоні створено заповідники, серед яких: Асканія-Нова, Луганський, Український степовий.

ВИСНОВКИ

  Природні зони України (мішаних лісів, лісостеп, степ) простягаються із північного заходу на південний схід, змінюючись відповідно до зростання континентальності клімату та зменшення вологи. Полісся (північ) має хвойно-широколисті ліси, центральний лісостеп — поєднання лісів і степу, а південь займають безлісі чорноземні степи. 

1. Зона мішаних і широколистяних лісів (Українське Полісся)

Розташування: Північ України (бл. 20-24% території).

Клімат: Помірно континентальний, вологий (опади 600-700 мм).

Ґрунти: Дерново-підзолисті, сірі лісові, торфово-болотні.

Флора/Фауна: Сосна, дуб, граб, береза; лось, козуля, кабан, вовк, лисиця, поліський зубр. 

2. Лісостепова зона

Розташування: Центральна частина, смуга від Молдови до Росії (бл. 33% території).

Клімат: Перехідний: від помірно вологого на заході до континентального на сході.

Ґрунти: Чорноземи типові, сірі лісові.

Флора/Фауна: Дубово-грабові ліси чергуються з лучними степами. Багатий тваринний світ (мікс лісових і степових видів). 

3. Степова природна зона

Розташування: Південь та південний схід України.

Клімат: Континентальний, посушливий (опади <400 мм на півдні).

Ґрунти: Чорноземи звичайні та південні, каштанові.

Флора/Фауна: Ковила, типчак, стоколос; гризуни (ховрахи, бабаки), степові птахи (жайворонки, орел). 

Господарська діяльність: Лісова зона — лісове господарство; Лісостеп — вирощування зернових, цукрових буряків; Степ — зернове господарство, соняшник. 

7 клас 12.03.26 Урок №34

Тема: Перемінно-вологі ліси. Степи. Пустелі й напівпустелі. Вертикальна поясність гір.                                                                                                                               Домашнє завдання: Опрацювати §38 (ст.190-195), підготувати проект (реферат,презентація,комікс) з 1 обраної теми.

 Важко уявити географію без карти.

Тож уважно, друзі, подивитись варто.

Північна Америка. Природні зони –

Як незвично вони розташовані.

Арктичні пустелі, тундра, тайга –

Їх нам представлять вівцебик та вільха.

Далі відвідаємо різні ліси:

Як не вивчати такої краси?!

Степ, лісостеп і зона пустель,

Висотна поясність гір Кордильєр.

Про все ви сьогодні дізнаєтесь, діти.

Тож давайте працювати і знанням радіти.

 Північна Америка вирізняється різноманітністю природних зон, що змінюються від Арктики до тропіків. Основні зони включають степи («прерії») у центрі, пустелі та напівпустелі на південному заході, а також перемінно-вологі ліси на південному сході. На материку Північна Америка. розташовані такі природні зони - арктичні пустелі, тундра і лісотундра, тайга, змішані і широколисті ліси, степ, лісостеп і прерії, пустелі і напівпустелі, савани і рідколісся, перемінно-вологі ліси, твердолисті ліси та чагарники. У розташуванні природних зон на материку є деякі особливості. На півночі вони змінюють одна одну за рухом з півночі на південь. При цьому на сході континенту природні зони тундри і лісів дещо зміщені до півдня порівняно з його західною частиною. Пояснюється це значним впливом Арктики і холодних течій. Південніше широти Великих озер зміна зон відбувається зі сходу на захід. Якщо рухатися від узбережжя Атлантичного океану до Скелястих гір, то зона лісу змінюється зоною лісостепів  і степами, тому що саме в цьому напрямку зменшується кількість опадів. Таке незвичайне розташування зон визначається, головним чином, рельєфом, впливом океанів і пануючих вітрів.

   Лісостеп і степ. На південь від тайги і на захід від мішаних і широколистих лісів, у районах із недостатньою кількістю опадів (400-500 мм), розташовані лісостепи й степи. Зона лісостепів Північної Америки простягається в меридіональному напрямку в центральній частині материка між Скелястими горами та річкою Міссісіпі. Ці великі безлісні простори помірного та субтропічного поясу, вкриті трав’янистою рослинністю на родючих чорноземних та каштанових ґрунтах, називають преріями.  Слово «прерія» -  французького походження. Так переселенці називали трав’янисту рослинність горбистих рівнин, що буквально означало «луг для випасання корови». Колись у преріях буяло царство пишних трав’янистих рослин: бородача, ковили, бізонової трави. Тут паслися стада бізонів, прудко бігали вилорогі антилопи, злітали зграї птахів, лисиці та койоти полювали на численних гризунів. У більш зволоженій східній частині висота трав сягала трьох метрів! Сприятливі умови прерій із м’яким кліматом, родючими ґрунтами спричинили перетворення цих територій на поля та пасовища. Раніше прерії простягалися приблизно на 3700 км у довжину та 700-800 км у ширину. Зараз природні ділянки прерій залишилися лише на заповідних територіях. Через знищення природного середовища тваринний світ степів і лісостепів небагатий. Численними залишилися гризуни – ховрашки, хом’яки, байбаки, лугові собачки. Із плазунів водяться гадюка звичайна, гримуча змія; багато степових птахів. Ближче до Кордильєр опадів випадає ще менше, тому рослинність стає біднішою.

Субтропічні вологі вічнозелені мішані ліси ростуть на жовтоземах і червоноземах. У лісах переважають дуб, магнолія, бук, сосна, на заболочених ділянках — болотний кипарис.

 Пустелі й напівпустелі займають окремі простори на узбережжі Тихого океану й між хребтами Кордильєр. Вони характеризуються сухістю кліма­ту, інтенсивним фізичним вивітрюванням, засоленістю ґрунту й слабким розвитком рослинності.

 У субтропічних пустелях Мексиканського нагір’я ростуть кактуси, агави, колючі чагарники. На сході субтропічного поясу — зона змінно-вологих вічнозелених субтропічних лісів (дуб, бук, магнолія) на лісостепів і червоноземних грунтах, на заболочених ділянках росте болотний кипарис. У субтропічних гірських лісах на узбережжі Тихого океану ростуть секвої — хвойні дерева висотою понад 100 м, діаметром до 9 м.

Зони саван і рідколісся, тропічних лісів.   У тропічному поясі поширені савани і рідколісся, на узбережжі Мексиканської затоки в межах Центральної Америки — савани і вологі тропічні ліси. На заході субтропічного поясу розміщена зона твердолистяних лісів і ча­гарників. У лісах на західних схилах гір поширені вічнозелені дуби, сосни, секвої, які належать до реліктів. На Примексиканській і Приатлантичній низовинах та на півострові Флорида розташовані мусонні й перемінно-вологі ліси. Тут, на жовтоземах і червоноземах, ростуть сосни, дуб, магнолія. Із тварин зустрічається опо­сум, рись, видра, ондатра.

Висотна (вертикальна) поясність – це зміна природних комплексів гір з висотою. Різноманітність висотних поясів залежіть від географічного поясу, висоти гір, орієнтації схилів. Із збільшенням висоти гір і з наближенням до екватора зростає кількість висотних поясів. Найнижчий висотний пояс гір збігається з природною зоною сусідньої рівнини.) У Кордильєрах чітко виражена висотна поясність, яка визначається висотою гір і положенням окремих їхніх частин у різних кліматичних поясах. Подібно до Анд, тут відбувається зміна набору висотних поясів залежно від географічного поясу, абсолютної висоти хребтів та іх орієнтації . На заході Кордильєр Аляски через низькі температури і рясні опади снігова лінія розташована дуже низько. Тому хвойні ліси, що вкривають нижні частини схилів, підіймаються тут майже до поясу снігів та льодовиків. Південніше, у Кордильєрах Канади, західні схили гір (у середньому до висоти 1 500 м) вкриті вологими хвойними лісами. Вище вони поступаються гірській тундрі, яку з просуванням на південь змінює пояс субальпійських та альпійських луків.                                                                                                                                                                                                                                            Висновки

1. Перемінно-вологі (мішані та широколисті) ліси (Південний схід):

Клімат: Субтропічний, вологий, літо тепле, зима м'яка.

Рослинність: Дуб, магнолія, тюльпанове дерево, сосна.

Ґрунти: Жовтоземи та червоноземи.

2. Степи (Прерії) (Центральна частина):

Клімат: Континентальний, літо спекотне, зима холодна, опадів небагато.

Рослинність: Ковила, бізонова трава (переважно розорані під посіви зернових).

Ґрунти: Родючі чорноземи та каштанові ґрунти.

3. Пустелі й напівпустелі (Південний захід, міжгірні плато):

Клімат: Тропічний пустельний, дуже спекотний і сухий.

Рослинність: Кактуси, агава, полин, чагарники (креозотовий кущ).

Ґрунти: Сіроземи, пустельні кам'янисті.

4. Вертикальна поясність гір (Кордильєри):

Зміна природних зон залежить від висоти та експозиції схилів.

На заході (вологі схили): Нижній пояс — ліси, вище — хвойні ліси, альпійські луки, вершини — сніг і лід.

У внутрішніх районах (сухі схили): Починається з пустель, переходить у сухі степи, вище — рідколісся.

 Над самим горизонтом тьмяно світило сонце, ледве видиме крізь млу і густий туман, який лежав щільною пеленою, без видимих меж і контурів. Десь там, за цими похмурими пагорбами, лежить Велике Ведмедяче озеро, і в тому ж напрямі проходить страшний шлях Полярного кола. Річка, посеред якої він стояв, була притокою ріки Коппермайн, а Коппермайн тече на північ і впадає в Північний Льодовитий океан. Він бачив ці місця на карті Компанії Гудзонової затоки. Залишившись один, він не збився зі шляху. Він знав, що ще трохи — і він підійде до того місця, де сухі ялиці і ялини, низенькі і чахлі, оточують маленьке озеро Титчинничилі, що на місцевій мові означає: «Країна Маленьких Палиць». Біл почекає його там, і вони удвох спустяться річкою Диз до Великого Ведмедячого озера, а потім переправляться через озеро і підуть на південь, поки не дістануться річки Маккензі. Обернувшись і підвівшись на лікті, він почув гучне пирхання і побачив великого оленя, який насторожено і з цікавістю дивився на нього. Ні дерев, ні кущів — нічого, окрім сірого моря мохів, де лише зрідка виднілися сірі валуни, сірі озерки і сірі струмки. Небо теж було сіре. Ні сонячного променя, ні проблиску сонця! Назустріч йому з каменів і купини піднялися білі куріпки, зашелестівши крилами і кричучи: кр, кр, кр… Місцевість була йому тепер незнайома, олені траплялися дедалі частіше і вовки теж.

«Жага до життя» Джека Лондона 

Навчальні проекти з теми «Північна Америка»

•          Багаторазове відкриття Америки: як були відкриті різні частини материка.

•          Унікальні форми рельєфу в Кордильєрах та вулкани Мексиканського нагір’я.

•          Оцінка кліматичних умов окремих частин Північної Америки для життя і господарської діяльності людини.

•          Унікальні водойми материка: річка Міссісіпі, Великі Американські озера. Ніагарський водоспад. Великий каньйон Колорадо.

•          Найвідоміші природні об’єкти Північної Америки, що віднесені до Світової спадщини ЮНЕСКО.

9 клас 12.03.26 Урок № 25

Тема: Узагальнення та систематизація знань з ІІІ розділу «Психічна і духовна складові здоров’я».                                                                                                                   Домашнє завдання: Підготувати презентацію з однієї теми (на власний вибір) ІІІ розділу.

https://naurok.com.ua/test/9-klas-psihichna-ta-duhovna-skladovi-zdorov-ya-682392.html

7 клас 11.03.26 Урок № 33

Тема: Природні зони Північної Америки. Арктичні пустелі. Тундра. Ліси помірного поясу. Підсумкова робота (гр.2).                                                                                          Домашнє завдання: Опрацювати §37 (ст.183-190), підготувати повідомлення про природоохоронні території материка.

План характеристики природної зони

1.       Географічне положення.

2.       Особливості клімату.

3.       Переважаючі типи ґрунтів.

4.        Характерні представники рослинного світу.

5.        Типові представники тваринного світу. 

     Розподіл природних зон у Північній Америці, як і на інших материках, відповідає закону широтної зональності, який, як вам відомо, полягає в поступовій зміні природних зон від екватора до полюсів. Зміна природних зон залежить від співвідношення тепла та вологи. У Північній Америці в зв’язку з особливостями географічного положення існують природні зони, відсутні на материках тропічних широт. Розміщення природних зон на рівнинах Північної Америки тісно пов'язане з особливостями зміни клімату. На півночі материка спостерігається широтна зональність природних зон: вони простягаються з заходу на схід й змінюють одна одну з півночі та південь. Однак в середній і південній частинах природні зони витягуються з півночі на південь. Це пояснюється різницею у зволоженні й температурах прибережних та центральних частин материка в межах помірного та субтропічного кліматичних поясів. На нерівномірність зволоження східних, центральних та західних частин материка впливають гори: Аппалачі та Кордильєри. Прибережні частини більш зволожені. Там виникають лісові ландшафти. В центрі материка, де опадів менше – степові. Біля півострова Каліфорнія холодна течія спричиняє опустелювання узбережжя. Цим пояснюється меридіональне простягання природних зон в межах помірного, субтропічного та тропічного поясів. Розміщення природних зон Північної Америки має певні особливості. Межі її природних зон значно більші, ніж на інших материках, відхиляються від широтного простягання. Це залежить від впливу рельєфу, океанів та океанічних течій, співвідношення показників тепла і вологи. Найбільшу площу на материку займають природні зони помірного поясу. На півночі материка, відповідно до закону широтної зональності, природні зони арктичних пустель, тундри, лісотундри і тайги витягнуті із заходу на схід, а от лісостепи, степи й пустелі в середній і південній частині – із півночі на південь. Ще одна особливість природних зон Північної Америки є їхня різноманітність. На континенті представлені майже всі природні зони Північної півкулі, за винятком вологих екваторіальних лісів. Значні площі в західній частині займають області висотної поясності. У міру просування на південь відбувається порушення широтного простягання природних зон: у східній частині материка хвойні ліси поступово переходять у мішані, розповсюджені в області Великих озер і басейні річки Св. Лаврентія, а в середній частині материка тайга змінюється лісостепом і степом. Зона арктичних пустель охоплює Гренландію і велику частину островів Канадського Арктичного архіпелагу. Улітку на звільнених від снігу і льоду ділянках, на кам'янистих і болотистих ґрунтах ростуть мохи і лишайники. З льодовикового періоду тут водиться вівцебик. Південніше, через узбережжя материка й острови, із заходу на схід простяглася зона тундри. З півдня вона обмежена полярним колом. Ґрунти тундри болотяного і тундрово-глеєвого типу. У північній частині тундри ростуть мохи і лишайники, а в південній — болотні трави, чагарники буяхів і чорниць, низькорослі зі скривленими стовбурами берези, верби, вільха. У тундрі широко розповсюджені торф'яні болота. Тут зустрічаються песці, лемінги, полярний вовк; у прибережних водах водяться тюлені, моржі. На північному узбережжі материка зустрічається білий ведмідь. У помірному поясі материка найбільші площі зайняті лісами.                                                                У зоні тайги розвиваються підзолисті ґрунти. У тайзі ростуть переважно хвойні дерева — чорна і біла ялина, бальзамічна ялиця, американська модрина, сосни, а з листяних — паперова береза, осика. З хижих звірів у лісах водяться рисі, чорні ведмеді, вовки, лисиці; є лісові олені, лосі, скунси, дикобрази і цінні хутрові звірі — соболь, бобер, ондатра.                                                    На західних приокеанічних схилах Кордильєр ростуть густі хвойні ліси з туї, ситхінської ялини, дугласової ялиці. Зустрічаються тут і широколистяні породи (орегонський дуб). Ліси піднімаються по схилах гір до висоти 1000–1500 м. Вище вони рідшають і переходять у гірську тундру. Для фауни характерні багато місцевих видів: ситхінський олень, ведмідь-гризлі, північно-західний вовк, скунс, тихоокеанський єнот; у річках багато лососевих риб. На сході материка тайга змінюється зоною мішаних лісів, а також змінно вологих лісів. Клімат тут більш м’який і вологий. У ґрунтовому покриві панують дерново-підзолисті ґрунти. Головні породи дерев — цукровий клен, східний хемлок; зустрічаються теплолюбні рослини: бук, дикий виноград. З просуванням на захід континентальність клімату зростає, узимку трапляються сильні морози. У лісах домінує осика, бальзамічна тополя, біла, чи паперова, береза. На сході материка за зоною мішаних лісів розташовується зона широколистяних лісів. Морози бувають рідко. У незайманих лісах Аппалачів зустрічаються десятки видів дубів, каштани, клени, буки, тюльпанове дерево, платан. Для фауни характерні віргінський олень, ведмідь барибал, деревний дикобраз, віргінський опосум, місцеві види кажанів. Зустрічаються скунс, рись, єнот, видра, кріт, землерийка.  Від окраїн усередину материка лісові ландшафти змінюються лісостеповими. Ця підзона складається з лісостепу і прерій. На відміну від лісостепової підзони, прерії мають краще зволоження. Зараз прерії розорані. Із ссавців для них характерний бізон (у заповідниках), койот, ховрашок, бабак, лугова собачка й інші гризуни. Багато степових птахів: луговий тетерев, індичий гриф і інші. Зустрічаються гримучі змії, звичайні гадюки. Зона пустель і напівпустель помірного поясу займає внутрішні плоскогір'я Кордильєр. У розрідженому рослинному покриві переважає чорний полин на сіро-бурих ґрунтах. На південному сході субтропічного поясу на жовтоземах і червоноземах виростають мусонні мішані ліси. Поряд із хвойними породами зустрічаються карликові пальми і чагарникові вічнозелені дуби. Болотисті ділянки зайняті болотним кипарисом. Поширені черепахи, алігатори. Ближче до Кордильєр опадів випадає ще менше і рослинність стає біднішою; низькі трави — трава Грама (злак) і бізонова трава (багаторічний злак висотою лише 10–30 см), — ростуть окремими пучками.  Напівпустелі і пустелі займають значну частину внутрішніх плоскогір'їв Кордильєр, Мексиканського нагір'я і Каліфорнійського узбережжя. На сірих і бурих ґрунтах ростуть колючі чагарники, кактуси і полин, а на засолених ґрунтах — солянки. Вічнозелені субтропічні ліси виростають на півдні Міссісіпської та Приатлантичної низовини. На коричневих ґрунтах ростуть дуби, магнолії, буки. Найвище дерево планети — секвоя — досягає висоти 100 м і більше. Трохи нижче за неї мамонтове дерево. У Центральній Америці і на схилах берегів Карибського моря знаходяться зони саван і вологих вічнозелених лісів.                                                                                           Зона мішаних і широколистих лісів. У східній рівнинній частині материка, охоплюючи територію навколо Великих Північноамериканських озер, лежить зона мішаних та широколистяних лісів. Під мішаними лісами поширені родючі сірі лісові ґрунти, під листяними — бурі лісові. М'який і вологий помірний клімат мішаних лісів сприятливий для росту бука, липи, дуба, жовтої берези, білої і червоної сосни. У широколистих лісах ростуть дуби, каштани, тюльпанове дерево, платани. Тваринний світ широколистих лісів зазнав великих втрат унаслідок освоєння території людиною. Подекуди тут збереглися дикобраз, олені, чорний ведмідь барибал. У передгір’ях трапляється пума.  Єнот-полоскун має дивну звичку промивати у воді різні речі, зокрема свою здобич: рибу, рака або жабу. Іноді зустрічається скунс – тварина  розміром з кішку. Відчувши небезпеку, стає на передні лапи і випускає на ворога струмінь їдкої рідини, яка може ненадовго осліпити. За це називають скунса північноамериканською вонючкою. В зоні мішаних і широколистих лісів трапляється опосум – єдина сумчаста тварина, що живе в Північній Америці. Це – сумчаста миша. Самиця, приносячи десяток дитинчат, носить їх на спині. Має смачне м'ясо.                                                                                                                                               Загальна кількість рослин Північної Америки становить 300 видів. Вони вражають розмірами і швидкістю зростання. Тут багато унікальних видів: тюльпанове дерево, гікорі, туя, секвоя, магнолія. У північній частині материка поширені карликові верби, ягідні чагарники і берези.      Тваринний світ материка надзвичайний. В тундровій зоні можна зустріти північного оленя, білого ведмедя, песця. Там же живуть полярний вовк і ласка. У тайговій зоні численні хутрові звірі: видра, скунс, соболь. Серед хижих тварин зустрічаються ведмеді, вовки, рисі, росомахи. З гризунів: пацюк ондатра і канадський бобер. Примітний гризун вегетаріанець — поркупайн, який живе на деревах. У складі фауни широколистяних лісів представлений вид сумчастих щурів — опосум. На південному сході материка можна зустріти алігатора і алігаторова черепаху. Із земноводних цікава велика зелена жаба, довжина якої сягає 20 см. Степу і Лісостепу населені антилопами-вилоріг, койотами, бізонами, борсуками і степовими тхорами.                       Пташина фауна материка нараховує 600 видів птахів. Тут можна зустріти зграї ібісів, пеліканів, фламінго, каліфорнійського грифа і куріпку, а також десятки видів колібрі, ареал проживання яких досягає Аляски. Вік мечохвостів, близько 200 мільйонів років, доводить, що це одні з найдавніших тварин, що живуть у наші дні. Їх часто називають живими копалинами, оскільки нинішні тварини практично нічим не відрізняються від найдавніших копалин примірників, так що їх вік підкреслюється тільки доісторичною зовнішністю. Значна кількість скам'янілостей мечохвостих змушує припустити особливу їх численність у минулі епохи, однак твердий панцир добре зберігається, і цілком можливо, що останки інших, свого часу більш численних, видів просто не дійшли до наших днів. Унікальні субтропічні чагарники, які американські індіанці називали "па-хай-оки", або "трав'яниста вода", займають площу приблизно 7000 км². Колись вони займали територію в 10361км²., але і тепер це одне з найбільших збережених у світі прісноводних боліт. Територія національного  парку Еверглейдс становить майже 5700 км², класифікується як заповідник дикої природи, і разом з 189 км². заповідника Форт-Джеферсон отримала міжнародний статус природної спадщини, біосферного заповідника. У Еверглейдсі переважають величезні густі, місцями непрохідні зарості мечтрави, що досягає у висоту 4 м. Район порізаний каналами і усіяний озерцями відкритої води, на яких ростуть латаття і пухирчатки. Пухирчатка специфічним чином пристосувалася до існування в цих водах: вона володіє маленькими повітряними бульбашками, в які потрапляють комахи і личинки, їх рослина потім перетравлює, отримуючи необхідні поживні речовини. Більш 150 різних видів риб зустрічається в прибережних водах, забезпечуючи гарне харчування численних птахів, рептилій і ссавців.                                                               

   Експрес-тест

1.Яка з природних зон, наведених нижче, відсутня на материку?

а. Степи           б. Тайга        в. Савани         г. Вологі екваторіальні ліси

2.Дерево - довгожитель материка:

а. Мамонтове       б. Дуб       в. Модрина      г. Осика

3.Кліматичний пояс, у якому переважно розташовуються степи:

а. Арктичний КП      б. Субарктичний КП       в. Помірний КП        г. Тропічний КП

4.Частина материка, для якої найбільш характерні області висотної поясності:

а. Західна        б. Східна         в. Північна         г. Південна

5.Найпоширеніша рослина Мексиканського нагір'я:

а. Агава            б. Кактус           в. Сосна            г. Юка

6.Яка рослина зображена на прапорі Канади?

а. Дуб            б. Секвоя           в. Клен            г. Бек

9.Преріями називають зону:

 а. Саван           б. Лісів          в. Пустель              г. Степів