Тема: Профілактика інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ). Підсумкова робота «Гр.2 Здоров’я». Домашнє завдання: Прочитати §12 (ст.123-124), підготуватися презентувати портфоліо свого проєкту «Я обираю здоровий спосіб життя», або «Мій здоровий ритм життя».
Байка Езопа «Жаби»
Серед зеленого поля було невеличке
блакитне озерце. Жили в ньому дві жаби. Зиму перебули вони щасливо. В
озері було багато поживи, і жаби нічим не клопоталися.
Але настало таке спекотне літо, що озерце висохло, зосталася від нього маленька
калюжка. У ній і ховалися
жаби, нарікаючи на жорстоку долю.
- Довго тут не висидиш,- каже якось одна жаба.- Щодень стає жаркіше,- скоро й
ця вода висохне.
- Авжеж,- відповідає друга.- Треба шукати кращого місця. Може, десь недалечко є
річка чи більше озеро. Пересиділи б там спеку, а з першими дощами повернулися б
сюди.
- Гаразд,- погодилася перша.- Зараз же вирушаймо.
- Коли так, то й так. Уперед!
Вилізли жаби з озерця, подалися шукати ліпшого притулку. Незабаром бачать -
колодязь.
- О! Там є вода! - сказала одна
жаба.
Доплигали вони до колодязя, зазирнули.
- Ну й глибоко!
- А скільки води! Стрибнемо? Де ще знайдеш краще?
І перша жаба вже намірилася
стрибнути, як інша скрикнула:
- Стій, дурепо! - спинила її подруга.- А
коли й тут висохне вода? Звідси вже не вилізеш - високо. Краще пошукаймо іншого
місця, де ми будемо в безпеці; навіщо стрибати в першу-ліпшу яму, не
думаючи, що буде по тому?
Соціальне дозрівання – це необхідний етап розвитку
будь-якої особистості. Перебуваючи на цьому етапі, підліток готується взяти на
себе обов’язки дорослої людини. Дорослішання – це складний процес, який вимагає
фізичних і духовних зусиль. Дорослішання відбувається одночасно із статевим
дозріванням. Адже людина має дозріти, для того, щоб вона могла створити сім’ю й
виховувати дітей. Інтимні статеві стосунки – частина повноцінного життя
більшості дорослих людей. Вони дають змогу виконати найвище призначення людини
– стати батьком або матір’ю, подарувати життя іншій людині. Та іноді ці
стосунки призводять до негативних наслідків: психічних травм, осуду з боку
інших людей, небажаної вагітності, хвороб. Статеву поведінку, яка має такі
наслідки прийнято вважати ризикованою. Одним із можливих наслідків ризикованої
статевої поведінки є інфекції, що передаються статевим шляхом. Ці хвороби
найбільш поширені серед активної молоді й призводять до небезпечних ускладнень. Деякі з
них передаються й в інший спосіб (наприклад, через кров), але основний шлях
передачі – статевий. Інша назва цих хвороб – венеричні. Люди з давніх давен
звернули увагу, що деякі хвороби виникають після статевих зносин, і
назвали їх венеричними, на ім’я богині краси і кохання Венери. Поведінка, яка може мати такі наслідки
якінфікування ВІЛ, іншими зараженнями через статеві контакти, є згубною для
здоров’я підлітка. На них хворіють однаковою мірою як чоловіки, так і жінки. Кожна ІПСШ спричинена певним видом мікроорганізму (зокрема, бактерії, віруси тощо), наприклад: ВІЛ-інфекція — її спричинює вірус імунодефіциту людини; сифіліс породжує бліда спірохета; гонорею — гонококи; трихомоноз — трихомонада
вагінальна (Trichomonas
vaginalis) тощо. На відміну від більшості інфекційних захворювань після ІПСШ, як правило, не виникає імунітет і, у разі повторного зараження, хвороба
розвивається знову. Видужання не настає само по собі: без медичної допомоги людина не може позбутися такої хвороби і хворіє
на неї все життя.
Класифікація ІПСШ
|
бактеріальні
інфекції |
сифіліс, гонорея, м'який шанкр, пахова гранульома (венерична
гранульома/донованоз), хламідійна лімфогранульома, хламідіоз, мікоплазмоз,
уреаплазмоз; |
|
вірусні
інфекції: |
ВІЛ-інфекція, герпесвірусні інфекції (генітальний герпес,
цитомегаловірусна інфекція, інфекція, яку спричинює герпесвірус людини 8-го
типу, включаючи саркому Капоші), загострені кондиломи, які породжує
папіломавірус людини, гепатит B, контагіозний молюск тощо; |
|
протозойні
інфекції: |
трихомоніаз; |
|
грибкові
інфекції: |
кандидоз (молочниця); |
|
паразитарні захворювання: |
педикульоз, короста. |
Найсерйознішою
та найпоширенішою венеричною хворобою є сифіліс.
Ще
письменники Стародавнього Риму та Греції говорили про ураження кісток та шкіри,
що нагадують зміни, зумовлені сифілісом. Однак уперше
серйозну увагу на цю хворобу звернули лише у ХV столітті, коли серед
французьких воїнів, які оточили Неаполь, поширилася епідемія сифілісу. Боялися
цієї хвороби тому, що вона вражає майже всі органи. У наступні роки сифіліс
поширився у багатьох країнах. Та люди ще довго не знали, що, крім
сифілісу, є інші венеричні хвороби, і
вважали будь-які виразки і висип ознаками сифілісу. Набагато пізніше з’ясували,
що існує гонорея, хламідіоз, герпес,
трихомоноз.
Небезпека інфікування ІПСШ
Основною особливістю ІПСШ є відносно висока сприйнятливість збудників до умов навколишнього середовища, наслідком чого є необхідність прямого контакту для інфікування збудником. Група венеричних ІПСШ передається при незахищеному статевому контакті. Поцілунки, статевий контакт багаторазово підвищують ризик інфікування при захищеному за допомогою презерватива статевому акті. Для ІПСШ в широкому розумінні цієї групи можливі інші шляхи передачі. Зокрема, заразитися папіломавірусом можливо при тісному побутовому контакті, трихомонада вагінальна може тривалий час зберігати свої інфекційні властивості у вологому середовищі (мокрі рушники, гладкі поверхні). Збудник корости або лобкова воша може передаватися контактно-побутовим шляхом через предмети вжитку. Вертикальний шлях передачі інфекції передбачає інфікування дитини матір'ю або батьком (ВІЛ-інфекція, гепатит В тощо). Можливе зараження гемоконтактно — через застосування медичних (шприці, зубні екстрактори тощо) і немедичних (татуаж, манікюр та педикюр тощо) інструментів, при переливанні кровопрепаратів, як це відбувається при гепатиті В, ВІЛ-інфекції. Зараження цими інфекціями, не завжди свідчить про легковажне ставлення до вибору партнерів: і при одному постійному партнерові існує певний ризик захворіти. І тут важливу роль в отриманні ІПСШ відіграють такі біологічні фактори, як мутація мікроорганізмів, формування у них стійкості до лікарських препаратів і багато іншого.
Гонорея — венерична
інфекційна хвороба, запалення слизової оболонки сечостатевих органів людини. Перебіг
гонореї На слизовій оболонці
статевих органів збудник гонореї — гонокок — посилено розмножується, спричиняє
її запалення, яке супроводиться набряком і сильним виділенням гною. Ушкоджені місця слизової оболонки починають дуже
різати і пекти, на них виникають ерозії. Хвороба ускладнюється порушенням
відтікання сечі. У крові гонокок швидко гине, тому, на відміну від сифілісу, гонорейна інфекція звичайно має місцевий
характер. В ослаблених людей із зниженим імунітетом гонокок може поширюватися по всьому організму, уражаючи суглоби, серцевий м'яз,
навколосерцеву сумку. Гонокок виділяє токсини, і через це, крім місцевих уражень, у хворого
спостерігається слабкість, втрата апетиту, головний біль.
Ознаки хвороби з'являються через 1—3 дні після
зараження й досягають найбільшої інтенсивності через 2—8 днів. Через кілька
тижнів вони стихають, і хвороба переходить у хронічну форму, яка протікає майже
безболісно. Хвороба може загостритися при
вживанні алкоголю, при ослабленні організму, в жінок під час
менструації і після пологів.
Хронічна гонорея поступово ускладнюється враженням чоловічих статевих залоз
(яєчок) і передміхурової залози; при цьому нерідко розвивається безплідність. У
жінок безплідність може спричинитися гонорейним ураженням матки і маткових
труб. Хронічна гонорея загострюється під час пологів. Оскільки в
післяпологовому періоді слизова оболонка статевих органів особливо сприятлива
до інфекцій, хвороботворний процес дуже поширюється на всі статеві органи і
ушкоджує їх.
Сифіліс - венеричне захворювання. Перебіг сифілісу.
На слизовій оболонці статевих органів збудник сифілісу – бліда спірохета –
посилено розмножується й поширюється на найближчі ділянки тіла. Від 4 до 5
тижнів після зараження триває інкубаційний період, ознаки захворювання при
цьому не виявляються. Потім на місці оселення спірохети з’являється виразка або
садно округлої форми із блискучою поверхнею та
затвердінням в основі. Через кілька днів після появи виразки різко збільшуються
найближчі лімфатичні вузли. Це – первісний період сифілісу. Він триває
приблизно місяць, та оскільки сифілітична виразка і збільшення лімфатичних
вузлів не супроводяться болем, хворий на сифіліс може не помічати ознак хвороби
і не звернутися вчасно за медичною допомогою.
Спірохети, інтенсивно розмножуючись, поширюються в організмі. Вони з’являються
в усіх його органах і тканинах, у крові й лімфі. У цей вторинний період
сифілісу спостерігаються явища інтоксикації (отруєння) організму отрутою
спірохет. При цьому немає якихось характерних ознак, за якими можна було б
безпомилково визначити захворювання на сифіліс; звичайні загальна слабкість,
головна біль, нездужання, біль у м’язах, суглобах і кістках, невелике
підвищення температури. Часом усе це хворий розцінює як грип. Єдина характерна
ознака вторинного періоду сифілісу – рожево-червоні плями по всьому тілу; вони
не завжди легко виявляються , а якщо хворий їх і помічає , то, як правило,
вважає, що це алергія на якусь їжу. У вторинний
період сифілісу хворий дуже
заразний для навколишніх. У третинному періоді сифілісу в місцях
скупчення спірохет дуже уражаються тканини: спочатку тканина сильно набрякає, а
потім мертвіє і розпадається, на її місці утворюється глибокий рубець,
характерний тільки для сифілісу. Такі ураження тканини (гуми) можуть з’ явитись
на будь-якій ділянці тіла. Поява гуми на ділянці твердого піднебіння спричиняє
руйнування кістки в цьому місці й виникнення характерної для сифілісу
гугнявості. Гума на ділянці спинки носа руйнує кістки носа, призводить до його
“провалювання”. Ушкодження різних частин тіла спотворюють людину і роблять її
інвалідом. При сифілісі дуже уражаються судини, особливо аорта, стінка якої втрачає свою
високу міцність, еластичність і під тиском крові поступово розтягується й може
розірватись. Розривання аорти спричиняється до майже миттєвої смерті.
Сифілітичні ураження судин і тканин спинного мозку спричиняють появу тяжких
неврологічних ускладнень, при яких порушується чутливість різних ділянок тіла,
виникають постійні або періодичні сильні свердлячі або “стріляючі” болі. В
результаті сифілітичного ураження нервової системи порушується координація
рухів, хода стає нестійкою, втрачається рівновага, людина похитується; типовими
є порушення мови, випадіння пам’яті, розлад лічби, писання, читання, поступовий
розвиток слабоумства. Хворі стають надзвичайно дратівливими, запальними або,
навпаки, млявими й апатичними.
Трихомоноз - запальне захворювання органів сечостатевої
системи, що викликається вагінальною трихомонадою. Збудник
захворювання передається статевим шляхом. Вагінальні тріхомонади нестійкі до
дії різних чинників навколишнього середовища і під їх впливом швидко гинуть,
але при порушенні санітарно-гігієнічного режиму можливе застатеве зараження. Таким шляхом хвора мати може заразити дитину.
Хворіють чоловіки і жінки, хоча у чоловіків трихомоноз протікає, як правило,
непомітно. Запалення сечовипускального каналу, що викликається тріхомонадою,
може супроводжуватися лише незначними слизистими виділеннями, що не заподіюють
неспокою. Залишаючись практично здоровим, чоловік, не підозрюючи про хворобу,
може не лікуватися і служить постійним джерелом зараження. Нелікований
трихомоноз може привести до розповсюдження запалення на придатки яєчок,
унаслідок якого часто виникає безпліддя; можливий перехід хвороби в хронічну
форму, що важко піддається лікуванню.
Хламідіоз - венеричне захворювання збудником, якого є хламідії, що уражають слизові
оболонки. Після інфікування людина відчуває дискомфорт при сечовиділенні, а
через 2-3 дні з’являються водянисті виділення зі статевих органів. У жінок ці симптоми часто відсутні. Як і при гонореї, у жінок може спостерігатися запалення органів
малого таза. Якщо інфікована жінка народжує дитину, існує ризик розвитку у
немовляти пневмонії або запалення очей.
Генітальний герпес. Збудник – вірус герпесу простого. Симптоми: біль, свербіння,
виділення зі статевих органів. Навколо них з’являються пухирці, які через 10-12
днів укриваються кіркою і зникають.
Повторні висипи тривають до 5 днів. У половини інфікованих їх немає, але вірус
залишається у крові. Наслідки: визнано, що герпес особливо небезпечний для
новонароджених, які були в контакті з вірусом під час пологів. У них можливі
запалення очей, шкіри, центральної нервової системи, в окремих випадках настає
смерть.
Генітальні
бородавки. Збудник
– вірус папіломи людини (ВПЛ). Симптоми: бородавки різної форми
навколо статевих органів. Інкубаційний період – від двох місяців до кількох
років. Це захворювання особливо небезпечне для жінок. Вважають, що ВПЛ
спричиняє рак шийки матки.
ВІЛ
В - «Вірус» - збудник захворювання.
І - «Імунодефіциту»
- відсутність захисної реакції системи організму, яка забезпечує захист від
мікроорганізмів, що спричиняють хворобу.
Л - «Людини».
СНІД
С - «Синдром» - ряд симптомів, що вказують на наявність якоїсь хвороби чи стану
Н - «Набутого» - такого, що набутий протягом життя, а не від народження.
І - «Імунного»
- стосується імунної системи, яка забезпечує захист людини від мікроорганізмів,
що спричиняють хворобу.
Д - «Дефіцит» - в даному випадку відсутність
захисної реакції імунної системи людини на наявність в організмі шкідливих
бактерій.
ВІЛ/СНІД –
хвороба відносна молода . Про неї ми почули наприкінці 80-х років минулого
століття. Науковці стверджують, що відомо три шляхи інфікування
ВІЛ-інфекцією. 1. Вертикальний (від матері до
дитини )
2. Горизонтальний (при
статевому контакті) Навіть при єдиному контакті можна інфікуватися, тому такий
контакт має бути тільки між дорослими людьми, які чітко уявляють наслідки таких
дій. Ні за яких обставин це не може бути примусово, за порадами подруг, друзів
, заради моди.
3. Через кров.
Україна посідає перше місце в Європі по швидкості розповсюдження
ВІЛ-інфекції. В світі найнебезпечніший шлях – статевий. У нас в державі – через
кров.
Необхідно пам’ятати, що будь–яка людина має однаковий ризик заразитися вірусом
імунодефіциту. На сьогодні
ВІЛ/СНІД не зважає на такі традиційні кордони, як статева належність,
сексуальні вподобання, спосіб життя, соціальний статус чи расу. Всі ми рівні
перед ризиком бути враженими ВІЛ – інфекцією, і тільки від нас самих, від
нашого розуміння ризику, від нашої поведінки залежить наше здоров’я. Всесвітня організація охорони
здоров'я (ВООЗ) в
«Глобальній стратегії профілактики інфекцій, що передаються статевим шляхом, та
боротьби з ними» виділяє поняття «безпечна статева поведінка» (безпечний секс), що включає в себе:
ü правильне і систематичне використання чоловічих і жіночих
презервативів;
ü правильне застосування місцевих бактерицидних засобів,
антисептиків, які значно знижують, але повністю не усувають ризик зараження;
ü періодичне обстеження за допомогою клінічної та
лабораторної діагностики;
ü у разі діагностування інфекції (або підозри на її
наявність) спеціалізоване лікування;
ü статева стриманість;
ü обов’язкове повідомлення статевих партнерів про
наявність/відсутність ВІЛ та ІПСШ;
ü вакцинація проти онкогенних вірусів гепатиту B і папіломавірусу
людини;
На сьогодні у розвинених країнах створено всі необхідні умови для успішної боротьби із захворюваннями, що передаються статевим шляхом. Здійснюються заходи, що запобігають поширенню цих хвороб; хворим надається безкоштовна медична допомога. Але жоден засіб профілактики не гарантує 100% захисту від зараження. Вони значно зменшують ризик захворювання. У випадку, коли трапився випадковий статевий зв’язок, необхідно якомога швидше звернутися до профілактичного пункту при шкірно-венеричному диспансері для проведення противенеричних заходів. Необхідно знати, що в нашій державі передбачена правова відповідальність стосовно венеричних хвороб. «Ухилення від лікування венеричних хвороб карається позбавленням волі на строк до 2 років, або виправними роботами на той же строк, або штрафом» (ст.108 Кримінального кодексу України).
