9 клас 05.05.26 Урок № 32

Тема: Політичні та демографічні проблеми. Економічні та продовольчі проблеми людства.                                                                                                                       Домашнє завдання: Опрацювати §44-45 (ст.245-254), виконати підсумковий тест на ст.243.

«Ми – народ» – з цих слів розпочинаються тексти конституцій багатьох демократичних держав, тим самим підкреслюючи, що основною цінністю держави є людина. При цьому, чимало проблем, які постають перед державою, долаються заради людини: збереження її свобод, добробуту та якості її життя. Щодня населення збільшується на чверть мільйона чоловік. За цим криється низка глобальних проблем, яка має бути розв’язана, аби забезпечити умови життєдіяльності людини та гідну якість її життя. У процесі розвитку перед людством завжди виникали різні проблеми, але в сучасному світі постали гострі питання, які загрожують не лише добробуту людей, а й самому їх існуванню. До середини ХІХ ст. поняття «глобальні проблеми» взагалі не існувало. Гіпотези  про майбутній стан біосфери в зв’язку з діяльністю людини з’являлися лише на рівні обговорень. Проте вже наприкінці ХХ ст. виникає наука – геоглобалістика (від англ. global — світовий, планетарний), основоположником якої став український вчений Володимир Вернадський.

Глобальні проблеми — проблеми, що охоплюють всю Землю, все людство, всі держави і що вимагають для свого вирішення спільних зусиль світової спільноти. Всі проблеми людства тісно взаємопов’язані між собою. Глобальні проблеми — політичні, економічні та соціальні проблеми усіх країн і народів, характеризуються динамізмом і вимагають для свого розв’язування колективної співпраці світової спільноти, тому подолати їх можливо лише спільними зусиллями та за участі міжнародних організацій. Всі глобальні проблеми мають певний напрям прояву: екологія, енергетика, озброєння, політика, здоров'я, технології.

Класифікація глобальних проблем людства:

1.                  політичні проблеми (недопущення світової ядерної війни і забезпечення стабільного миру, роззброєння, військові та регіональні конфлікти);

2.                  природно-екологічні проблеми (необхідність ефективної і комплексної охорони навколишнього середовища, енергетична, сировинна, продовольча, кліматична, боротьба з хворобами, проблеми Світового океану тощо);

3.                  соціально-економічні проблеми (стабільність розвитку світового співтовариства, ліквідація відсталості країн, що розвиваються, проблема розвитку людини, злочинність, стихійні лиха, біженці, безробіття, проблема бідності та ін.);

4.                  наукові проблеми (освоєння космічного простору, довгострокове прогнозування тощо).

Глобальними вважаються багато проблем, серед яких можна виділити найважливіші:

·                     роззброєння та збереження миру на Землі,

·                     екологічна,

·                     продовольча,

·                     демографічна,

·                     енергетична й сировинна.

 Проблема роззброєння та збереження миру на Землі

Із появою зброї масового ураження всесвітнього масштабу набула проблема війни і миру. На сьогоднішній день в світі існує така кількість зброї, що можна знищити все живе кілька разів поспіль.

Історію людства можна розглядати як історію воєн. Тільки у XX ст. відбулись дві світові й безліч локальних воєн.

Дослідники виділяють декілька причин виникнення воєн:

·                     психолого-біологічна, суть якої полягає в природі людини. Це агресивність, суперництво, недовіра, потреба в гострих відчуттях;

·                     необхідність у нарощуванні військової потужності – озброєна держава може захистити себе та своїх громадян. З такою державою рахуватимуться інші;

·                     прагнення захопити нові території з їхніми природними ресурсами, населенням і господарством. Відомо, що кількість природних ресурсів на Землі обмежена, а чисельність населення неухильно зростає. Отже, є можливість регулювати її або воєнними (каральними) заходами, або «гуманними» економічними методами, спричиняючи недоїдання, голод, хвороби й вимирання цілих народів.

Шляхи розв'язання:

ü    Роззброєння (демілітаризація), тобто перехід військової економіки на виробництво мирної продукції, — процес складний, пов’язаний з міжнародною політикою, з конфліктами і з військовим суперництвом держав тимчасовою втратою прибутків. Тому замість демілітаризації економіки держав світу спостерігається гонитва озброєнь.

 

Продовольча проблема

Продовольча проблема в світі загострилася, що обумовлено існуючими темпами зростання чисельності населення у порівнянні з виробництвом продовольства, різким скороченням площ орних земель і запасів прісної води, необхідних для виробництва сільськогосподарської продукції.

Причини продовольчої проблеми:

ü    зростання чисельності населення

ü    скороченням площ орних земель

ü    скороченням

ü    запасів прісної води

ü    недоступність хімізації, іригації, комплексної механізації.                      Виділяють три види продовольства:

ü   природне (результаті збирання, полювання й рибальства)

ü   культивоване (землеробство і тваринництво)

ü   промислове (харчова промисловість)

У сучасну епоху швидко збільшується частка промислових продуктів харчування, особливо в розвинених країнах, а в тих, що розвиваються, зберігається значна частка природного та культивованого продовольства.

Продовольчою проблема визначається спроможністю Землі прогодувати нинішнє й майбутні покоління планети. Згідно з даними ФАО (продовольчої і сільськогосподарської організації ООН), нині на планеті голодують понад 500 млн. осіб, а ще 1 млрд. осіб постійно недоїдають. В окремих районах Землі склалася напружена ситуація із забезпеченням населення продуктами харчування, причиною якої є нерівномірність соціально-економічного розвитку та стихійні лиха. При населенні 8 млрд. чоловік кожний 10-й житель планети голодує! Продовольча криза особливо актуальна для багатьох країн Африки, Азії, Латинської Америки та загрожує поширитися на інші території. Найбільш критичне становище склалося в 20 країнах «зони голоду», що розташована в сухих саванах і напівпустелях. Тут темпи приросту населення в два рази перевищують виробництво продовольства. Середньодобова забезпеченість їжею оцінюється в цих країнах на 80–85% від рекомендованих норм ФАО.

Причиною голоду є неспроможність країн, що розвиваються, через власні низькі доходи закуповувати на світовому ринку продукти харчування. У структурі сімейного бюджету частка продовольчих затрат у них перевищує 60%, тоді як у Німеччині - 17%.

Шляхи вирішення продовольчої проблеми:

·                     підвищення родючості орних земель в країнах, що розвиваються.

·                     застосування сучасних досягнень біотехнології,

·                     раціональним використанням ресурсів Світового океану та підвищенням його продуктивності (марікультура й ін.), з покращанням екологічних умов на Землі.

 

Демографічна проблема

Суть глобальної демографічної проблеми полягає в швидкому і неконтрольованому зростанні чисельності населення світу, що викликає багато проблем. Це проблеми забезпечення продовольством, надання освіти, зайнятості та якості життя населення, дефіциту природних ресурсів, екології і нестабільності в світі. Вирішення демографічних проблем тісно пов'язано з вирішенням інших глобальних проблем.

Демографічні проблеми людства — це глобальна криза, що характеризується протилежними процесами: швидким зростанням населення в країнах, що розвиваються («демографічний вибух»), та старінням націй/депопуляцією у розвинених країнах. Основні виклики включають перенаселення, бідність, дефіцит ресурсів, неконтрольовану урбанізацію та навантаження на соціальні системи.

Ключові демографічні проблеми:

·         Демографічний вибух (країни Азії, Африки, Латинської Америки): Стрімке зростання кількості населення випереджає економічний розвиток, призводячи до бідності, голоду, безробіття та нестачі освіти.

·         Демографічна криза та старіння населення (Європа, Японія, Україна): Низький рівень народжуваності, що не забезпечує навіть простого відтворення, спричиняє депопуляцію (зменшення кількості населення) та старіння нації.

·         «Хибна урбанізація»: Прискорений, хаотичний ріст міст у країнах, що розвиваються, через масовий переїзд сільського населення, що супроводжується появою нетрів.

·         Міграційні кризи: Масове переміщення населення через бідність, військові конфлікти або екологічні зміни.

Наслідки:

·         Екологічне навантаження: Збільшення тиску на природні ресурси та довкілля.

·         Соціально-економічний дисбаланс: Збільшення навантаження на працездатне населення (пенсії, охорона здоров'я) у розвинених країнах та високе навантаження на інфраструктуру в країнах, що розвиваються.

Подолання цих проблем вимагає демографічної політики, спрямованої на планування сім'ї в одних регіонах та стимулювання народжуваності — в інших. [

Кількість населення не буває постійною. Існує природний приріст населення, тобто різниця між кількістю тих, хто народився і тих, хто помер. В Україні смертність  населення перевищує народжуваність. Тому природний приріст є від’ємним. Великий вплив на кількість і густоту населення України мали:

·                      Перша світова війна, що почалася в 1914 році,

·                     революційні події 1917-1920 рр.,

·                     голодомори 1920-1922рр. та 1932-1933р.,

·                     масові виселення людей у Сибір і на північ у 1937 році

·                     Друга світова війна 1939-1945 рр.,

·                     Чорнобильська катастрофа 1986 року,

·                     Під час Революції Гідності (листопад 2013-березень 2014 року)

·                     АТО

Енергетична й сировинна проблеми

Енергетична й сировинна проблеми — це проблеми забезпеченості людини енергією та сировиною. Енергетична проблема характеризуються винятково швидким зростанням обсягів видобутку мінеральної сировини. Головна сучасна сировинна проблема — обмеженість ресурсів, які легко видобуваються, а отже їх видобуток є економічно вигідним. Про повне вичерпання мінеральних ресурсів мова не йде, оскільки гірські породи земної кори та води Світового океану мають величезну кількість хімічних елементів. Але виникає проблема дефіциту та вичерпаності мінеральних ресурсів, яка може привести до появи конфліктів між країнами на цьому підґрунті.

На даний час рівень ефективності використання енергоносіїв дуже низький і в середньому по світу (з врахуванням всього технологічного ланцюжка) складає 5 - 7%. Нафта залишиться головним енергоносієм в найближчі десятки років, частка природного газу буде швидко зростати, а частка вугілля — поступово знижуватися. Ймовірно, максимальний приріст припаде на сонячну, геотермальну, вітрову та інші альтернативні види енергії, але вартість технологій їх застосування залишається ще дуже високою. В електроенергетиці очікується суттєве скорочення частки АЕС. Наприклад, в США й Західній Європі передбачається заміна АЕС екологічно чистими (газовими) ТЕС. Частка ГЕС також знизиться за рахунок вичерпання гідроенергоресурсів.

Передбачається два етапи розвитку світової енергетики:

ü бурхливий розвиток газової промисловості та енергозбереження,

ü нові джерела енергії (термоядерний синтез та ін.).

Не менш гостро стоїть сировинна проблема. Сировинні ресурси Землі також не безкінечні. Виснажуються не лише мінерально-сировинні, а й територіальні ресурси. На сьогодні освоєно вже 56 % поверхні суші Землі. Враховуючи наростання темпів видобування з надр мінеральних ресурсів, виникає питання про їх виснаження та сировинний голод. Але пошуки родовищ вестимуться до тих пір, поки це буде економічно рентабельно. Можливі й інші шляхи — заміна дефіцитних видів сировини штучними матеріалами, вторинне використання величезних покладів «хвостів» гірничо-збагачувальних фабрик і відвалів кар'єрів. У довгостроковій перспективі людство зможе видобувати з гірських порід земної кори й води океанів та використовувати всі хімічні елементи, доповнюючи їх асортимент штучними матеріалами.

Глобальні прогнози

 Що чекає людство в майбутньому? У XX столітті разом із глобальними проблемами виникла  система поглядів на майбутнє – футурологія. Прогнози песимістів: до середини XXI ст. проблеми будуть загострюватися, людство не зможе впоратися з ними і почне поступово вимирати… На думку оптимістів, людству вдасться успішно подолати глобальні проблеми та гідно вступити в майбутнє в гармонії з природою.

8 клас 05.05.26 Урок № 55

 Тема: Міські та сільські населені пункти. Критерії їхнього розмежування в Україні та країнах світу. Класифікація міст за кількістю населення та функціями. Світові міста.    Домашнє завдання: Опрацювати §53 (ст.254-260), оцінити свої досягнення за 12 балами (ст.260).

Усе населення країни проживає у населених пунктах — поселеннях. Усі поселення повꞌязані між собою різноманітними звꞌязками й разом складають систему розселення. Розселення населення неоднакове у різних регіонах країни. Це залежить від багатьох чинників: історичних подій минулого, виникнення та розміщення природних особливостей місцевості, виробництва та багатьох інших факторів. Система розселення – мережа населених пунктів на певній території з їх різноманітними зв'язками. Розрізняють дві основні форми розміщення населення – міську і сільську.  У світі не існує чіткого єдиного для всіх поняття місто. Для різних країн воно різне. За кількістю населення і людністю міста поділяються на малі, середні, значні, великі, найбільші, мільйонери.  Сільські населені пункти з’явились раніше міст. До сільських населених пунктів відносяться поселення, де люди переважно займаються сільським господарством. У розвинених країнах таких поселень від 30 до 70 %, а в країнах, що розвиваються до 90 %. Залежно від кількості населення сільські населені пункти поділяються на малі, середні, великі. Розрізняють також групову, розсіяну (фермерську) та кочову форми сільських поселень. В Україні існує 28 388 сільських населених пунктів.

Населений пункт -забудовані земельні ділянки, які використовуються для постійного місця проживання людей.

 Місто — населений пункт, кількість населення якого складає не менш 10 тис. осіб і більша частина (не менш 80%) зайнята не в сільському господарстві.

Критерії виділення міст :

·         кількість та густота населення;

·         види трудової діяльності жителів;

·         ступінь благоустрою;

·         міський характер забудови території;

·         наявність певних зручностей (каналізація, дороги із твердим покриттям)

·         культурно-побутові установи;

Скільки жителів мас бути в населеному пункті, щоб він називався містом, кожна країна визначає окремо.

У Франції поділ на міста та село має неформальний характер. Французи, зазвичай, суб'єктивно відрізняють місто, яке має більш ніж 10 000 жителів (місто) і те, яке має менше 10 000 (мале місто) . Для великих міст може бути використаний термін метрополія  (велике місто). В Японії статус міста надається таким містечкам або селам, кількість мешканців яких перевищує 50 000 осіб.                                                                                                                                                 В Данії  термін «місто» застосовується до пункту з кількістю жителів не менш 200людей, а відстань між сусідніми населеними пунктами до 200 метрів, називається «зоною міста».    Швеція відмінила офіційний юридичний термін місто у 1971 році. Використовується тільки слово муніципалітет.                                                                                                                      У Новій Зеландії - «місто повинне мати мінімальну кількість населення 50 000, бути переважно міським по характеру, бути самостійним підрозділом і головним центром діяльності в рамках регіону».                                                                                                                                         В Україні -  населений пункт, у якому проживає не менше 10 тисяч жителів, при цьому «переважна більшість» населення має бути зайнята у виробництві або сфері послуг. Із 1924 р. містами в Україні стали називати населені пункти з населенням 10 тис. осіб і більше, а селищами міського типу — із населенням не менше 3 тис. жителів (за умови, що більшість населення не зайнята в сільському господарстві). Такі критерії виділення міст і селищ міського типу збереглися в Україні й донині.

За величиною виділяють такі міста:

• найбільші міста, чисельність жителів в яких перевищує 1 млн. чол. В Україні таких міст п'ять – Київ, Харків, Одеса, Дніпропетровськ, Донецьк.

• великі міста — чисельністю від 250 тис. до 1 млн. чол.

• середні міста — від 100 тис. жителів до 250 тис.

• невеликі міста, від 50 до 100 тис. чол.

• малі міста — до 50 тис. жителів.

За адміністративними функціями в Україні виділяють такі міста:

• столиця України — Київ

• обласні центри. В Україні таких міст 24.

- міста республіканського підпорядкування. В Україні це Київ та Севастополь. Ці міста за юридичним статусом прирівнюються до областей.

• міста обласного підпорядкування, що прирівнюються за юридичним статусом до району;

• районні центри. Слід зазначити, що деякі районні міста є також містами обласного підпорядкування.

Міста класифікують також за переважаючими суспільними функціями:

1) головний адміністративно-політичний, промисловий, науковий,

культурний центр, столиця держави — місто Київ;

2) багатофункціональні (центри областей);

3) промислові центри (Кривий Ріг, Маріуполь, Кременчук);

4) переважно одногалузеві промислові центри (Комсомольськ);

5) транспортні центри (Гребінка, Конотоп, Жмеринка, Козятин);

6) місцеві господарсько-організаційні центри (переважно райцентри, малі міста);

7) міста-курорти (Трускавець, Моршин, Миргород);

8) міста — туристичні центри, центри паломництва (Хотин, Новгород-Сіверський, Вилкове, Почаїв).

Селище міського типу — перехідна форма населеного пункту, кількість жителів якого становить не менше 5 тис. осіб, за умови, що більшість населення (80 %) не займається сільським господарством. До селищ міського типу можуть бути віднесені населені пункти, розташовані при промислових підприємствах, залізничних вузлах, гідротехнічних спорудах, підприємствах із виробництва та переробки сільськогосподарської продукції, а також населені пункти, на території яких розташовані вищі та середні спеціальні навчальні заклади, науково-дослідні установи, санаторії та інші стаціонарні лікувальні й оздоровчі заклади, із кількістю населення понад 2 тис. жителів.

Село  - це населений пункт з кількома десятками або сотнями будинків індивідуальної забудови. У села переважне заняття жителів - це сільське господарство, промисли.

Як же розрізняють села ? За кількість населення :

v  дрібні  - менше 200 осіб

v  малі - 200 – 500 осіб

v  великі  - 500 та більше (до 5000)

За розселенням

ü  групове  - західна Європа, Японія,Україна

ü  розкидане(фермерський тип)  - США, Канада, Австралія

Світові (глобальні) міста — це ключові центри світової економіки, політики та культури, що впливають на глобальні процеси, такі як Лондон, Нью-Йорк, Токіо, Сінгапур та Гонконг. Вони є штаб-квартирами транснаціональних корпорацій, фінансовими хабами, транспортними вузлами та центрами інновацій. Згідно з даними, до топ-10 глобальних міст входять також Париж, Лос-Анджелес, Чикаго та Сеул. 

Основні ознаки: 

·         Глобальні фінансові центри: Лондон, Нью-Йорк, Токіо.

·         Мультинаціональні/культурні центри: Сінгапур, Гонконг, Париж, Лос-Анджелес, Франкфурт.

·         Ознаки: Висока концентрація іноземних банків, офісів ТНК, великі авіа- та пасажиропотоки (Атланта, Пек, Лондон).

·         Найбільші за населенням: Шанхай (24,2 млн), Карачі (23,5 млн), Пекін (21,2 млн). 

Світові міста класифікують за рівнем впливу на регіон та світ (наприклад, "дельта-міста" з меншим впливом, але важливою адміністративною роллю, як-от Відень або Ріо-де-Жанейро).