Тема: Уміння вчитися. Умови ефективного навчання. Активне і пасивне
навчання. Практична робота №17 «Визначення індивідуального стилю навчання». Домашнє
завдання: Опрацювати
інформацію в підручнику (§15, ст.70-72);пройти
онлайн-тест https://onlinetestpad.com/ua/test/2139592-stili-navchannya-vark
для визначення свого стилю навчання та записати свій результат.
«Скажіть
мені,і я забуду, покажіть мені,і я запамꞌятаю, залучіть мне,і я зрозумію».Конфуцій
Навчання– це цілеспрямована взаємодія вчителя і учнів у процесі якої засвоюються
знання, формуються вміння та навички.Уміння вчитися
— ключова компетентність учнівської молоді сучасного інформаційного
суспільства. Ми
засвоюємо10 % того, що читаємо;20 % того, що чуємо;30 % того, що бачимо;50
% того, що бачимо і чуємо; 70 % того, що говоримо;90 % того,
що говоримо і робимо.Піраміда
ефективності навчання свідчить про те, що найменший відсоток засвоєння має
пасивне навчання, а найвищий — активне.
Умови ефективного навчання
Чому одні люди навчаються легко й швидко, а інші —
важко й довго? Це пов’язане не тільки з індивідуальними особливостями людини, а
й з умовами навчання. Важливо не тільки те, ХТО вчиться, але й те, ЯК вчиться. Наприклад, можна отримувати
інформацію і зберігати її в пам’яті, не замислюючись про те, як вона може бути
впорядкована в межах загальної картини або схеми. Будь-які нові знання
необхідно співвідносити з уже наявними. Це означає, що ми шукаємо новим даним
місце в загальній картині світу, яку ми на певний момент уже засвоїли.
Складаючи схеми й роблячи записи щодо місця досліджуваного предмета в загальній
картині знань, ви завжди будете розуміти сенс того, що вивчаєте. А розуміння
сенсу інформації дає можливість швидко її аналізувати й запам’ятовувати. Отже,
уміння спочатку розібратися в суті того, що ви вивчаєте, побачити загальну
картину, а потім доповнювати її деталями є важливою умовою ефективного
навчання. Розгляньмо умови, що роблять процес навчання ефективним.По-перше, важливе
бажати навчатися, ставитися до навчання як до щасливої можливості. Ніхто не
може вас примусити захотіти навчатися, бо це взагалі неможливо. Ніхто не може
за нас навчатися, нам тільки можуть допомогти, а навчатися ми маємо самі. Адже
ніхто не може за нас пообідати, чи не так? Приготувати обід може хтось інший, а
ось з’їсти його нам треба особисто. Процес навчання неможливо передоручити
комусь іншому. Треба розуміти, що це суто особиста справа. По-друге, треба розуміти, що всі вчаться по-різному.
Навчання — це робота, що вимагає свідомих зусиль. Без цього нічого не навчишся.
Але знайте, що ці зусилля неодмінно приведуть вас до успіху, тож отримуйте
задоволення й радість від навчання. Якщо ви потрапите до кола людей, які
вважають навчання цікавим, то ви обов’язково почнете розділяти їхню думку.
Спілкування з іншими людьми значною мірою сприяє навчанню.По-третє, треба
враховувати, що навчання тісно пов’язане з практикою. Наш мозок забуває те, чим
ми довго не «користуємося», і, навпаки, ми добре запам’ятовуємо те, що
пов’язане з нашою діяльністю. Чим тісніше досліджуваний матеріал пов’язаний з
нашим життям, тим краще ми його засвоюємо. Нові знання мають бути пов’язаними
із загальною системою засвоєних знань. Ми навчаємось ефективно, коли позитивно
налаштовані й перебуваємо у стані розслабленої готовності.
Активне й пасивне навчання
Чому з’явилися поняття «активне навчання» й «пасивне
навчання», хоча всім зрозуміло, що навчання є активним процесом? Це пов’язано з
класифікацією методів навчання за різними формами взаємодії вчителя й учня. Пасивний метод навчання
передбачає, що вчитель є головною дійовою особою процесу, а учні виконують роль
пасивних слухачів, які потім відповідають на запитання вчителя, виконують
самостійні роботи. Найпоширеніший вид пасивного навчання — це лекція. Активний метод навчання передбачає, що учень є активним учасником процесу,
а не пасивним слухачем. Серед активних методів навчання найбільш ефективними є
інтерактивні методи. Це така форма роботи, під час якої учні й учителі
перебувають у постійному діалозі та взаємодії, дотримуючись при цьому правил
спілкування.Ознакою активного навчання є
позиція кожного учасника процесу, який є особистістю і має певні права. Кожний
має право:
• на особистісне
зростання в процесі навчання;
•
діалог з іншими учасниками процесу навчання (іншими учнями та вчителями);
•
власні висловлювання й запитання;
•
обстоювання власної думки;
•
помилку (бо помилки є частиною ефективного навчання).
Активні методи навчання стимулюють пізнавальну
діяльність і ґрунтуються зазвичай на діалозі, що передбачає вільний обмін
думками щодо способів розв’язання тієї чи іншої проблеми. Найпоширенішими й
характерними активними методами навчання є розігрування ролей, аналіз конкретних
ситуацій, дискусія, семінар, тренінг, ділова гра. Активне й пасивне навчання мають
свої переваги і недоліки, тому часто в навчальному процесі використовують
обидва варіанти. Але ефективність активного навчання вища, оскільки створює
умови для творчості, особистісного розвитку, формує самостійність і розуміння
особистої відповідальності за своє навчання. Активне навчання спонукає до особистої участі,
забезпечує саморозвиток, сприяє залученню до розв’язання проблем, максимально
наближених до професійних, розширює й поглиблює професійні знання, розвиває
практичні навички та вміння. Опорні точки.Існують певні умови ефективного
навчання. Важливо хотіти навчатися, розуміти, що навчання є роботою, яка
вимагає свідомих зусиль. Навчання має бути тісно пов'язаним із практикою.
Навчання стає більш ефективним, якщо освітній процес поділяється на окремі
етапи, кожен з яких має свою мету. Існує
активне й пасивне навчання. Пасивне навчання передбачає те, що вчитель є
головною дійовою особою в цьому процесі, а учні виконують роль пасивних
слухачів. Активне навчання передбачає те, що учень є активним учасником процесу
навчання. Рекомендації
європейського парламенту та європейської Ради від 18 грудня 2006 р. щодо
ключових компетентностей для навчання упродовж життя визначили уміння
вчитися — як уміння
організовувати власне навчання як індивідуально, так і у групах, ефективно
управляючи часом й інформацією. Відповідно до цих Рекомендацій уміння
вчитися передбачає:
–
набуття фундаментальних знань та умінь;
– спроможність оперувати
числами й ІКТ;
– здобуття знань, їх
обробка і засвоєння;
– здатність
організовувати власне навчання, співпрацювати з іншими у рамках навчального
процесу;
– здатність
використовувати здобуті знання, життєвий досвід у різних життєвих контекстах;
– уміння оцінювати
результати власного навчання.
Дослідження педагогів свідчать про те, що вчитися уміє той учень, який: – сам виявляє мету діяльності, або
приймає поставлену учителем;
– виявляє зацікавленість у навчанні, докладає вольових зусиль;
– організовує свою працю для досягнення результату;
– знаходить і відбирає потрібну інформацію для виконання учбової
задачі;
– виконує інтелектуальні і практичні дії, прийоми, операції на репродуктивному
і творчому рівнях;
– володіє вміннями й навичками самоконтролю та самоосвіти;
– усвідомлює результативність своєї діяльності.
Досягнення успіху – це нелегкий, тривалий процес. Він у кожного свій.
Одному доводиться бути першопрохідцем, потопаючи по коліна в снігу, обходячи
калюжі або прибираючи каміння. Інший ітиме по натоптаній стежці і прийде
першим. Хтось при найменших перепонах залишається на місті або навіть
повертається назад. Порядна людина зупиниться, щоб підтримати іншого, допомогти
йому. Тоді вони решту шляху зможуть подолати разом, наприклад, займатися
спільною діяльністю. Слід усвідомлювати, що знайдуться й ті, які не тільки не
подадуть вам руки, а, навпаки, будуть чинити усілякі перешкоди (намовляти проти
вас інших, втручатися в справи, руйнувати бізнес, шантажувати тощо). Та хай вас
це не лякає і не зупиняє. У потрібний момент згадайте легендарні слова Уінстона Черчіля, людини, яка в своєму
житті досягла висот: «Ніколи, ніколи,
ніколи не здаватися!».
Методики успішного навчання:
- правильно готуйтеся
до уроків
- розвивайте увагу, пам
ять, сприйняття;
- карти памꞌяті;
- метод «ПЗ три П» - це скорочення від
слів: Переглянь! Запитай! Прочитай!
Перекажи! Повтори!;
10 умов успішного
навчання
1. Дотримання режиму дня
2. Упевненість у своїх силах
3. Розвиток сили волі
4. Уважність під час навчання
5. Намагатися осмислювати та розуміти
навчальний матеріал
Тема:Клімат Антарктиди. Підсумкова робота (гр.2).Домашнє завдання: Опрацювати §32 (ст.155-158), виконати завдання «Довіряй,
але перевіряй» (ст.160).
Проблемне запитання: «Як вигадаєте, які причини зумовили суворість антарктичного клімату?»
Кліматичні особливості та умови Антарктиди
Мало хто
знає, що колись давно Антарктида не була материком холоду, бо лежала у більш
теплих широтах. Про це свідчать знайдені в її надрах залишки організмів, що
мешкали в теплому вологому кліматі. «Мандрування» Антарктиди, за теорією
літосферних плит, закінчилося за Полярним колом. І природа материка стала
зовсім іншою... Клімат Антарктиди - найхолодніший і найсуворіший на
земній кулі. Виникнення таких крайніх, майже космічних умов обумовлено
географічним положенням материка в полярних широтах і наявністю гігантського
куполоподібного льодовикового покриву. Морозність південної полярної області
впливає на клімат усієї Південної півкулі, яка в цілому холодніша за Північну. Антарктида
протягом тривалого полярного дня одержує таку ж кількість сонячної радіації, що
й екваторіальні широти, однак 90 % цієї радіації відбивається сніжною поверхнею
та йде в космічний простір. Це обумовлює надзвичайно низькі температури
повітря. Особливо суворий клімат внутрішніх районів материка. Середньорічні
температури в центральних областях становлять -56 °С, на ЗО -35 °С нижче, ніж у
прибережних областях Антарктиди, холодне й більш важке повітря центральних
областей просувається до окраїн Антарктиди, утворюючи постійні ураганні вітри -
стокові. Стокові вітри - постійні вітри, що дмуть із внутрішніх районів
Антарктиди до прибережних. Причиною утворення стокових вітрів є великий
контраст атмосферного тиску між внутрішніми та прибережними областями. Дуже
холодне повітря має більш високу густоту й ніби «стікає» по крижаному куполу
під дією сили тяжіння. Уся територія
материка, за винятком Антарктичного півострова, розташована в антарктичному
кліматичному поясі. Антарктида - льодова пустеля із середньою річною кількістю
опадів менш як 100 мм.
Опади розподіляються нерівномірно: від 50 мм у центральних районах материка до 600 мм на півночі
Антарктичного півострова. Місцями на узбережжі та прилеглих островах
зустрічаються ділянки без снігу і льоду - антарктичні оазиси - невеликі ділянки
суходолу поблизу узбереж, вільні від льоду. Які причини обумовили
своєрідність антарктичного клімату? Головна з них — вічний холод: замала
кількість сонячного тепла, що обумовлена географічною широтою, велика (у
середньому завтовшки 2000 м)
товща льоду, стокові холодні вітри. Головними особливостями клімату материка є
холод і сухість. На більшій частині Антарктиди температура січня нижча за —48
°С, тут зафіксована найнижча температура у світі: —89,2 °С. На більшій частині
материка температура найтеплішого місяця не підіймається вище —32 °С, тоді як
на всіх інших материках цей показник перевищує 0 °С. Найтепліший місяць в
Антарктиді — січень, найвища температура зафіксована на Антарктичному
півострові: +1 °С. Причинами таких кліматичних особливостей є географічне
положення материка у високих широтах, полярна ніч, льодовиковий покрив
(відбиває 90 % сонячного тепла), відсутність хмарності в області постійного
високого тиску, найбільша висота над рівнем моря серед материків світу. У прибережних оазисах температура
влітку в середньому на 3-4 °С вище, ніж над навколишніми льодовиками. Саме в
оазисах селяться рослини Антарктиди — мохи і лишайники, в озерах — водорості,
навіть зустрічаються три види квіткових рослин.Антарктида —
це льодова пустеля, що простяглася на тисячі кілометрів, тут панує вічний
холод. Навіть улітку температура тут не підіймається вище 0 °С. Вода в рідкому
стані — основа життя — відсутня. Живі істоти — від мікроорганізмів до тварин —
на материку представлені незначно, але на його околицях є так звані оази —
ділянки, площа яких інколи сягає кількох сот квадратних кілометрів. Тут
температура повітря може становити +10 — +15 °С, зростають мохи, лишайники. В
озерах, що тут є, при бажанні можна купатися. Порівняно з льодовиковим покривом
це зовсім інший світ, хоча вони існують поруч на одному материку.
Факти про Антарктиду:
Антарктида – найхолодніший і найсуворіший материк
планети.( найнижча температура на Землі зафіксована на станції «Восток»
-89)
Це найвищий материк планети. (його висота над рівнем
моря 220м)
Антарктида – рекордсмен за кількістю сонячної
радіації, що надходить на земну поверхню у літній час (але 90% її
відбивається від льодового покриву материка)
Вологість повітря тут нижча ніж у найжаркіших
пустелях світу. (води у рідкому стані тут майже немає, опадів випадає мало
і переважно у твердому стані). Антарктичне повітря настільки сухе, прозоре
і чисте, що гірські вершини можна побачити за сотні км.
Над материком майже не утворюються хмари.
Усі береги материка є північними. У центрі
розташований Південний Полюс Землі.
Це єдиний материк, на якому немає постійного
населення. Він не належить жодній державі світу. Це материк міжнародного
співробітництва, головним принципом якого є наукові дослідження.
У Антарктиді дмуть найсильніші вітри на планеті, їх
швидкість досягає 77м/с, або 277 км/год. Тому материк можемо назвати
Полюсом вітрів.
Це єдиний материк на якому немає постійних водотоків
(річок). Влітку коли тануть сніг і лід до океану спрямовуються тимчасові
потоки талої води. Деякі з них можуть раптово зникати з поверхні і
провалювтися під кригу. Життя цих річок нетривале 1 -2 місяці.
У льодовиках
Антарктиди зберігаються 80% усіх прісних вод земної кулі. Якби весь лід
розтанув, то рівень світового океану піднявся би майже на 60м.
Словник
Антарктичні оазиси — невеликі ділянки суходолу поблизу узбереж, вільні від льоду.
Шельфовий льодовик – плавучий льодовик, що частково може опиратися.
Стокові вітри – постійні, дуже сильні вітри з внутрішніх районів Антарктиди до узбережжя.
10 лютого 2026 рокуу світі
відзначається День безпечного Інтернету(Safer
Internet Day) під
гаслом “Разом для найкращого Інтернету”. Це вже 23 День
безпечного Інтернету.МетоюДня
безпечного Інтернету є поширення знань про безпечне та відповідальне
використання цифрових технологій для дітей та молоді. Більш того, це
запрошення для всіх до поважливого онлайнового спілкування задля забезпечення
найкращого цифрового досвіду.Цифрове
середовище змінюється швидше, ніж будь-коли. Діти користуються чат-ботами,
генераторами зображень і відео, онлайн-іграми та соціальними мережами з досить
раннього віку. А разом із новими можливостями з’являються й нові ризики:
·поширення
фейкової інформації та дипфейків;
·онлайн-шантаж
і сексуальна експлуатація;
·маніпуляції
за допомогою AI-інструментів;
·порушення
приватності та витік персональних даних;
·кібербулінг
і психологічний тиск.
Саме тому День безпечного
Інтернету – це не просто дата в календарі, а нагадування про спільну
відповідальність дорослих за цифрове благополуччя дітей.
Куди батькам звертатися за допомогою
Якщо дитина потрапила в
небезпеку в інтернеті, зверніться за цими контактами:
·Кіберполіція: 0 800 505 170 або
cyberpolice.gov.ua
·Національна гаряча лінія для дітей та молоді: 0 800 500 225
або 116 111
Тема:Загальні
відомості про Антарктиду. Підсумкова
робота (гр.1).Домашнє завдання: Опрацювати §31 (ст.148-154), оцінити свої досягнення за
12 балами (ст.153-154).
Вона лежить на краю нашої планети,
немов спляча красуня, земля, закована в біле. Зловіща і прекрасна вона лежить
в своїй морозній дрімоті, в складках мантії снігу, висвічує аметистами і
смарагдами криги. Вона спить, і її горизонти розмальовані рожевими, блакитними,
золотистими та зеленими тонами. Її називають «Королевою холоду», «Холодильником
Землі», мовчазною, крижаною, пустельною, загадковою. Саме вона є найвищим
материком і найхолоднішим, саме тут зосереджено 80% всієї прісної води світу і
не має жодного корінного жителя. Це саме її називають материком миру і
співпраці. І саме цей материк ми починаємо вивчати сьогодні. Вона розташована
на крайньому півдні Землі, дуже віддалена від інших материків. Саме завдяки
цьому та суворим природним умовам Антарктиду було відкрито не так недавно — у
XIX ст. Як же був відкритий цей суворий материк?
Історія
відкриття та дослідження Антрактиди.Історія її відкриття та
дослідження сягає у далеку давнину. Фантастичні обриси таємничої Південної
землі здавна позначали на географічних картах. Давні греки припускали
кулястість Землі та наявність у її Південній півкулі великої ділянки суходолу,
що протистоїть Арктиці (звідси назва). Але за відсутності засобів сполучення
довести або спростувати ці гіпотези було неможливо.У
часи середньовіччя необґрунтована думка про південні землі була забута, але
наприкінці епохи з розвитком мореплавства на картах знов з’явився уявний
материк. Мандрівники-мореплавці відкрили багато нових земель (від островів до
материків), але Південної землі не дісталися. У 1503–1510 рр. француз Гонневіль
шукав її, але не зміг навіть приблизно визначити її положення. До того ж на
зворотньому шляху до Франції експедиція Гонневіля зазнала нападу піратів,які
знищили судові журнали. Пізніше на пошуки «Південної землі» було споряджено
експедицію під командуванням Жана Батіста Буве де Лозьє, що відкрила нову землю
(1739). Густий туман
не дозволив мандрівникам роздивитися, що ця земля, названа ім’ям Буве, була
островом, а не материком. І
у 1773 р. експедиція під керівництвом англійця Джеймса Кука стала першою в
історії людства, яка перетнула Південне полярне коло. Через рік пошуки
поновилися і експедиція досягла рекордної на той час південної широти, але не
материка. Тому після плавання Кука на картах Південної півкулі перестали
зображувати землю, замінивши її океаном.Тільки
в січні 1820 р. успіхом увінчалося плавання російської експедиції під
керівництвом Таддея Беллінсґаузена та Михайла Лазарєва. Материк Антарктида був
нарешті відкритий, а його берегова лінія досліджена експедицією, що обігнула
його кілька разів. Два роки потому інший визначний російський мореплавець —
Іван Крузенштерн — пропонував продовжити дослідження Антарктиди, але план нової
експедиції не дістав підтримки тодішнього уряду. Йшли роки, Антарктида все більше
манила до себе, адже ще ніхто не побував на Південному полюсі. І в 1910 р. англійський
капітан Роберт Скотт вирушив на його підкорення з Нової Зеландії.І
в 1910 р. англійський капітан Роберт Скотт вирушив на його підкорення з Нової
Зеландії. Плавання до Антарктиди та мандрування материком були трагічними, але
Скотт досяг своєї мети 17 січня 1912 р. Уявіть собі, що відчув Скотт,
дізнавшись, що його випередили. 14–16 грудня 1911 р. Південний полюс був
відкритий норвежцем Руалем Амундсеном. Передбачливішій норвежець пересувався
Антарктидою за допомогою кількох собачих упряжок. На відміну від нього Скотт
узяв із собою лише одну собачу упряжку, розраховуючи ще на коней та моторні
сани, які не допомогли йому та його супутникам — вони йшли до полюсу пішки. Сам
Скотт та чотири його супутники загинули на зворотньому шляху від голоду та холоду,
не дійшовши до однієї зі своїх
баз лише 19 км. Амундсен
вирушив у свою подорож у тому ж році, що і Скотт, зупинився в лютому
2011 р. на зимівлю,
а у жовтні вирушив до полюсу, взявши із собою 70 собак та чотиримісячний запас
їжі. Він з чотирма супутниками щодня долав 30 км відстані. Шлях до полюсу вони
вибирали залежно від рівності льоду, що дозволило підняти над метою своєї
подорожі норвезький прапор.І ті, хто вивчав материк майже
двісті років тому, і ті, хто робить це зараз, подають яскраві приклади мужності
та навіть героїзму. Після відкриття материка Антарктиди починається його
дослідження і вивчення. Перед дослідниками постала нова задача – підкорити
Південний полюс. Сьогодні
в Антарктиді працює 39 станцій із 18 країн світу. З 1996 року почала роботу і
українська станція «Академік Вернадський». Дослідження
Антарктиди проводять тільки в мирних цілях. Заборонено випробування зброї,
захоронення сміття. Цю білосніжні красуню звуть– материк миру і співпраці. Слово «Антарктика» грецького походження та
складається з двох коренів: «анти» — проти та «арктикос» — північний. Тобто ця
приполярна область розташована навпроти північної області — Арктики. Географічне
положення Антарктиди - незвичайне: материк майже цілком лежить за Південним
полярним колом, у його центрі знаходиться Південний полюс, тому всі береги
Антарктиди звернені на північ. Але незвичайність материка полягає ще і в тому,
що він єдиний має свою власну область. Ви чули слово «Антарктика» — саме так
називається південна приполярна область, до якої входять південні частини
Атлантичного, Тихого та Індійського океанів (Південний океан) з островами і
материком Антарктида. У материк впадають великі моря Уедделла і Росса,
Беллінсгаузена та Амундсена названі іменами мандрівників і дослідників
Антарктиди. Найпівнічнішою точкою є мис Сіфре (63°13' пд..ш.) на Антаркитчному
півострові. Кордон Антарктики умовний і проходить приблизно між 53–60°
пд. ш. У центрі Антарктики і лежить материк Антарктида. Площа материка
становить 14 млн км2. Антарктида має так звану
материкову відмілину, яка простягається від берега в середньому на 180 км. Води
океану біля берегів Антарктиди холодні, припливи невисокі — до 1 м заввишки.
Найпівнічнішою точкою є мис Сіфре (63°13' пд..ш.) на Антаркитчному
півострові.
Сучасні дослідження Антарктиди У першій половині ХХ ст. дослідження Антарктиди були епізодичними й
обмежувалися окремими експедиціями. Але з другої
половини 50-х рр. почалися регулярні дослідження материка на полярних станціях,
які проводять різноманітні наукові спостереження. Результатом їх роботи став
перший Атлас Антарктиди, який вийшов в світ у 1966-69 рр. У складі
вчених-полярників є метеорологи, фізики, біологи, гідрологи, гляціологи тощо.
За останні десятиліття було зроблено багато досліджень, що збагатили науки про
природу Землі. Аби уникнути дублювання досліджень, світова спільнота утворила
Міжнародний комітет з координації антарктичних досліджень. До складу комітету
входять кілька підрозділів, що координують роботу постійних та сезонних станцій
за напрямами: морські дослідження, біологічні ресурси, верхні шари атмосфери,
льодовий покрив, клімат тощо.
Українська станція Академік ВернадськийУкраїнські
вчені й раніше, у складі радянських експедицій, брали участь у дослідженнях в
Антарктиді на станціях, що нині належать Росії. З отриманням незалежності перед Україною постало
питання про проведення своїх досліджень, які могли відігравати велику роль у
розвитку національної науки. Бажання України проводити дослідження підтримала
Велика Британія, уряд якої в 1995 р.
подарував нашій країні англійську станцію Фарадей. Тепер станція має назву
Академік Вернадський. Антарктична станція Академік
Вернадський розташована на одному з островів поблизу Антарктичного півострова
на Тихоокеанському узбережжі Антарктиди. Українські вчені вивчають верхні шари
атмосфери, поширення енергії від поверхні Землі вгору, земний магматизм,
материковий лід, ведуть метеорологічні та біологічні дослідження,спостерігають за озоновим шаром планети, змінами, пов'язаними із
забрудненням природного середовища. Результатами досліджень науковці
обмінюються з вченими інших антарктичних станцій, зокрема Великобританії,
передають до Міжнародного комітету з координації антарктичних досліджень.
Південний океан В атласі Антарктики 1966 року вперше з’явилася назва
«Південний океан». З того часу назва використовується в багатьох виданнях,
документах міжнародних програмах та проектах. Океанічні води схожі на води Північного Льодовитого океану. Вони
характеризуються дуже низькими температурами — у поверхневому шарі вони
становлять –1…+3 °С і солоністю з показниками, нижчими за середні показники, —
близько 35 ‰. Води океану опрісняюються в результаті танення айсбергів. Частина
цих крижаних гір переміщується в результаті дії найпотужнішої та найдовшої
течії на Землі — течії Західних Вітрів. Вона утворює «рухливе водяне кільце»
навколо Антарктиди завдовжки в 30 тис. км і переносить у 200 разів більше води,
ніж усі річки світу. Особливе місце в
льодовитому покриві Південного океану належить шельфовим льодовикам –
величезним масивам льоду плитоподібної форми. Шельфові льодовики перебувають на
плаву, вони є продовженням льодовикового покриву материка. Масиви льоду
відколюються внаслідок чого утворюються айсберги. За підрахунками дослідників у
межах Південного океану налічується в середньому близько 200 тисяч
айсбергів. (слайд 34-54). Тваринний світ океану багатий на морських ссавців – касатки,
морські слони та леви, тюлені, крилі. Серед різноманітних птахів: голубів,
поморників, полярної крачки, що мешкають у Південному океані, є і символ
Антарктики – пінгвіни, зокрема пінгвіни Аделі, антарктичні пінгвіни,
імператорські. З рослинності пошинені мохи й лишайники. Антарктида не належить жодній державі.
Тут заборонено видобуток корисних копалин, полювання на тварин, випробування
зброї тощо. В останні роки Антарктида стала місцем відвідування туристів, але
ніяких туристичних споруд (готелів,станцій) на материку не будується. Всі
туристи живуть на туристичних кораблях, що підходять до берегів Антарктиди.
Підсумкова
робота (гр.1).«Географічний диктант».Переписати та вставити слова.Антарктида за площею займає… місце, поступаючись
розмірами тільки материку… . Майже в центрі Антарктиди розташований … полюс,
тому всі береги материка дивляться на… . Омивають її береги води Тихого, … та … океанів, які пов'язані потужною холодною
течією ... . Антарктида значно віддалена від усіх материків, але найближче
всього до неї розташована Антарктида
була відкрита у … році … мореплавцями … .
Тема:
Виробництво тканин, одягу і взуття в Україні. Народні промисли в Україні.
Дослідження №1: Малі та середні міста України – центри виробництва одягу. Домашнє завдання: Опрацювати §31 (ст.173-175), письмово
виконати завдання«Шукайте в Інтернеті»(ст.175).
Ремесло
– не коромисло, пліч не відтягне, а само прогодує.Діло майстра величає.У
коваля руки чорні, а хліб білий.З ремеслом дружити – в житті не тужити.Учися
ремесла такого, щоб міг жити з нього.Який ремісник, така робота.
У всьому
світі відомий спортивний одяг і взуття німецьких компаній «Адідас» і «Пума»,
продукція італійських «Дольче і Габбана», «Ніна Річчі» та «Бенеттон»,
американських «Леві страус» та «Найк». Франція залишається визнаним центром
високої моди, а «Крістіан Діор», «П'єр Карден», «Ів сен-Лоран» — провідними
торговельними марками. Італія також відома як виробник дорогих тканин та
якісного шкіряного взуття (світовий центр взуттєвої моди — Мілан),
промисловість США спеціалізується на виробництві трикотажу, окремих видів
тканин, взуття.Ринок легкої
промисловсті України становить приблизно 70 млрд.дол, проте близько 60 з них це
тіньовий бізнес. Провідна роль у завоюванні зовнішніх ринків збуту вже кілька
років належитьТОВ «Текстиль-контакт», ПАТ
«Україна» (м. Житомир), ПАТ «Черкаський шовковий комбінат», ВАТ «Тернопільське
об’єднання «Текстерно», ВАТ «Рівнельон», ТОВ «Любава-Грація» (Черкаси), ПАТ
«Трикотажна фірма «Роза» (м. Київ), ПАТ «Софія» (м.Бровари) та ін.
Текстильна промисловість займає провідні позиції за
вартістю виробленої продукції у складі легкої промисловості. Виробництво
текстилю в Україні представлено первинною обробкою сировини (льону та
вовни), виробництвом тканин і нетканих матеріалів (ватин, повстина, синтепон,
холофайбер), трикотажних виробів, канатів.Процес виготовлення тканин із натуральних (природних) волокон
складається з кількох стадій: первинна
обробка сировини -> прядіння -> ткацтво -> обробка (вибілювання,
фарбування та ін.). На першій стадії відбувається виготовлення прядива.
Воно вимагає великих затрат сировини, тому нерідко первинна обробка
здійснюється у місцях виробництва сировини на бавовноочисних, льонопереробних,
шовкомотальних чи вовномийних фабриках. Якщо ж усі стадії виробництва тканин
поєднуються на одному підприємстві, то воно називається текстильним
комбінатом. Існують і підприємства, на яких зосереджено одну або дві
стадії виготовлення тканин — це ткацькі, прядильні, прядильно-ткацькі,
оздоблювальні чи ткацько-оздоблювальні фабрики. Кожна з галузей текстильної
промисловості має свої особливості розміщення.
Бавовняна
галузь України
об’єднує прядильне, ткацьке, крутильно-ниткове виробництва.Галузь працює на привізній
сировині, що надходить переважно з Узбекистану та Єгипту. Основними центрами
галузі є Херсон, де працює найпотужніший в Україні бавовняний комбінат,
Тернопіль – «Тексттерно», Донецьк, Нікополь (ниткова фабрика), Чернівці,
Нововолинськ «Нотекс». Є також великі підприємства цієї галузі є в Києві,
Харкові, Львові, Полтаві, що орієнтуються у розміщенні на жіночі трудові
ресурси.
Вовняна
галузь охоплює
підприємства з первинної переробки вовни, виробництва вовняної пряжі та тканин.
Сировиною для виробництва вовняних тканин є власна та привізна, переважно з
Австралії, вовна. Вовняні тканини виробляють у Чернігові (концерн “Чексіл” –
одне з найбільших підприємств Європи), Луганську, Кривому Розі, Дунаївцях
(Хмельницька область), Сумах, Харкові, Одесі. Виробництво килимів з вовни та
синтетичних волокон здійснюється у Богуславі (Київська область), Києві та
Черкасах.
Лляна
галузь охоплює
виробництво тканин побутового та технічного призначення (пожежні рукави,
пакувальні матеріали тощо). В Україні налічують більш як 30 льонозаводів та 2
льонокомбінати. Первинна переробка льону здійснюється на невеликих
льонозаводах, що тяжіють до сировини. Вони розміщені на півночі країни, де
зосереджені найбільші посіви льону-довгунця (Житомирська, Рівненська, Львівська
і Чернігівська області. Безпосередньо ж лляні тканини виготовляють на
льонокомбінатах у Рівному та Житомирі.
Шовкова
галузь Працює
на привізній сировині Києв (Київський та Дарницький шовкові комбінати) Черкаси
Черкаський шовковий комбінат спеціалізується на тканинах із натуральних і
синтетичних волокон, зокрема плащових, декоративних, технічних та меблевих.
Швейна
галузь. Основне
завдання – пошиття готового одягу.
Benetton, Esprit, Kookai, Laura Ashley, Max Mara,
Mexx,
Next, Steilmann, Top Shop, Wallis
Володарка
Вінниця
Hugo Boss
Тульчинська
швейна фабрика
Тульчин
(Вінницька обл.)
Diverse, Esprit, Grosso Moda, Karstadt, Maratex,
Mexx, Roxy, Staff, Walker
Євро-стиль
Полтава
Frank Henke Mode GmbH, Franken Walder
Кремтекс
Кременчук
(Полтавська обл.)
Betty Barclays,
Vera Mont
Трембіта
Чернівці
Armand Thiery, Benetton, Celio, Fellini,
Galeries Lafaytte, Gianni Ferrucci, OVS, Prado
Арніка
Чернівці
Triumph
Дана
Київ
Iceberg, Sandro
Троттола
Львів
New Look, Zara
Калина
Червоноград
(Львівська обл.)
Triumph
Санта-Україна
Первомайськ
(Миколаївська обл.)
BCBG, Grossa Moda, Laura Ashley, Mexx, Next,
Top Shop
Бердичівська
швейна фабрика
Бердичів
(Житомирська обл.)
Licona, Peter
Kaiser
Кожен народмає свої почуття національної гідності, свої
обряди, звичаї, мову. Народні промисли - це той набуток, зібраний
тисячоліттями, якими повинен пишатися кожен із нас. 3
давніх-давен народне декоративне мистецтво розвивалося у двох напрямках: як домашнє ремесло та як організовані промисли.
Художні
промисли -
це організоване виробництво творів декоративно-ужиткового мистецтва,
призначених для продажу. Народне прикладне мистецтво – результат
праці багатьох поколіньмайстрів. Це щабель, на якому
ґрунтується багато галузей сучасної промисловості. Ремісницьку роботу люди
виконували разом із своїми головними заняттями. Шлях від ремесла, пов’язаного
із перервою сировини у господарстві до виникнення промислів, був довгий. Спочатку
це було зумовлене потребою забезпечити власне господарство необхідними
виробами, а з розвитком торгівлі дедалі більше виробів ремісників надходило на
ринок. Здавна центрами ремісного понад 270 ремісничих спеціальностей. З другої
половини ХІХ ст. знов почали відроджувати певні ремісницькі професії.
Українське декоративно-ужиткове
мистецтво містить багато видів і жанрів залежно від матеріалу, техніки
виготовлення та функціонального призначення виробів, а також від регіону
(географії) виготовлення. Етнографічні землі та області України за
географічними картами та атласом: Волинь,
Галичина, Закарпаття, Лемківщина, Бойківщина, Гуцульщина, Покуття, Буковина,
Поділля, Наддніпрянщина, Слобожанщина, Гетьманщина, Донщина, Бессарабія,
Запоріжжя, Таврія. Упродовж століть сотні тисяч майстрів творили речі,
необхідні людям у побуті, зберігаючи народні традиції, матеріалізуючи
естетичний і моральний ідеал українського народу. Промисли і ремесла своїми коренями сягає
глибокої давнини. Вони нерозривно поєднані з магічно-обрядовою і господарською
діяльністю людини.Вироби і твори народного мистецтва містять як
духовні, так і матеріальні ознаки. Між звичайними побутовими предметами з
дерева, глини, каменю та інших матеріалів і предметами-творами народного
мистецтва не існує чіткої межі. Народні майстри свідомо й цілеспрямовано
посилювали художню виразність своїх виробів всяким чином оздоблювали їх і
звичайно такий виріб набуває особливої виразності. Він починав сприйматися не
лише предметом, а й твором мистецтва. Історично
склалося, що народне мистецтво спочатку розвивалося як творчість селян і
мешканців передмість у вільний від хліборобства час. Вони виробляли необхідні
предмети для власних потреб.
Гончарство є найдавнішиму світі ремеслом. Серед виробів, які
виробляли по всій території України, є тикви, барильця, довжанки, баньки,
куманці, миски та полумиски, макітри. . (гончарство) Уже трипільські
гончарі вироби свідчать про тонкий естетичний смак давніх гончарів, їхню високу
майстерність. Розквіту гончарства на Україні сприяла наявність в її надрах
покладів високоякісних червоних, червоно-бурих та світло-сірих глин. Це
зумовило виникнення значних осередків керамічного виробництва. На Київщині — це Васильків, Черкащина
-Канів, Моринці; на Полтавщині — Опішня; на Чернігівщині — Ічня, Ніжин, Сумщина
- Кролевець; на Західній Україні —
Косів, Коломия, Ужгород, Хуст; на
Харківщині — Ізюм.Вироби
цих гончарських центрів мали спільні риси, але водночас і локальні особливості.
Так, славнозвісний опішнянський посуд
вирізнявся тонкостінністю, дво-трикольоровим розписом у вигляді кривулин,
рисочок, крапочок тощо. Опішня славилася також декоративною скульптурою та
дитячою іграшкою. Для Волині є характерною кераміка сірого, чорного,
синьо-чорного кольорів — сиваки. Їхній декор складався з
різноманітних ліній, що утворювали своєрідні візерунки — сосонки,
стовбики, ялинки, клітини. Подільська кераміка відзначалася
вогнево-червоним тлом та оригінальною орнаментикою — пишні квіти, гілки з
плодами, грона винограду. Посуд деяких чернігівських майстрів оздоблювався
специфічною технікою бризок і патьоків. Майстри Косова створили високохудожню
техніку гравірованого розпису, оригінальної формі кахлі, світильники, розписні
миски і багато інших неповторних виробів.
Вишивка - вид
ремесла у якому зашифровано наш генетичний код, наша історія: міфологія,
релігія, давнє мистецтво наших предків, душа нашого народу.Художнє
оздоблення полотна – давня традиція українського народу. Вишиті узори відомі ще
в докиївській Русі. Вишивання набуло особливого поширення серед простого люду.Рушник на стіні. Давній наш звичай. Не
було, здається, жодної на Україні оселі, котрої б не прикрашали рушниками. Хоч
би яке убоге судилося їм життя, а все ж естетична принада завжди знаходила
місце в помешканнях – хай то булла одинока хатина вдови чи затісна багатодітна
оселя. Хата без рушників, казали в народі, що родина без дітей. Рушник був
своєрідною візиткою, а якщо точніше – обличчям оселі, тобто господині. Вишитий
рушник і зараз створює настрій, формує естетичні смаки, є взірцем
працьовитості.В
Україні вишивати вміли у всіх регіонах. Кожна область, інколи навіть село
володіли своїми унікальними техніками вишивання. Дівчаток із наймолодшого віку
привчали до вишивання. У деяких областях це ремесло любили навіть чоловіки.
Вишиванки здавна носили чоловіки, жінки і діти. Кріпаки і пани, міщани і
селяни. Одягали їх у свята та на щодень. За вишиванкою можна було визначити
статус та походження власника. Найдавнішими матеріалами, з яких українці
виготовляли для себе вишиванки, були тканини з овечої вовни, льону та конопель.
Одним з найоригінальніших видів вишиванок
вважають Борщівський. Така сорочка рясно розшита чорними нитками. Є легенда, що
коли турки і татари знищили практично всіх чоловіків у Борщові, жінки цього і
сусідських поселень протягом декількох поколінь одягали саме такі чорно-білі
сорочки в знак скорботи та печалі. Проаналізувавши старовинні та
сучасніші зразки вишивок, можна умовно скласти своєрідний атлас регіонів
України за типовими для них візерунками, орнаментами і символами, техніками і
кольорами. Вишивання – найпоширеніший
вид народного декоративного мистецтва, орнаментальне або сюжетне зображення на
тканинах, шкірі, виконане різними ручними або машинними швами.Осередки: Решетилівка, Діхтяріі, Кути, Ніжин,
Богуслав, Київ, Львів, Вінниця, Чернігів, Полтава, Черкаси.Різновидом вишивки є гаптарство. Поширенню його сприяла поява ремісницьких цехів, велике
значення мала торгівля. Центрами гаптування були численні жіночі монастирі,
особливо Києво – Печерський та Вознесеньський. Зараз гаптарство відроджується.
Килимарство - така давня галузь ручного
ткацтва, що археологи знаходять рештки килимових виробів та ткацьких знарядь і
в античних містах та скіфських оселях. Перші згадки про килимарство
зустрічаються у XIX ст. Килими прикрашали українську хату, стіни, лавки, скрині
та були символом заможності. Початковою стадією обробки було миття овець в
річці. Вовну мили, знежирювали, посипали попелом, били, вичісували. Отримані
вовняні нитки заправляли в човник і ткали. Відомі центри українського
килимарства: Поділля, Волинь, Полтавщина, Київщина, Чернігівщина. Осередками
килимарства були Кролевець, Решетилівка, Діхтярі, Косів, Коломия, Тячів, Хотин,
Опішня. Нині традиційним килимарством в Україні займаються 24 фабрики і художні
майстерні. .
Петриківський
розпис – це
ремесло було включено 2013 року до списку нематеріальної культурної спадщини
ЮНЕСКО. Розвивається тільки в одному селищі Петриківка на Дніпропетровщині.
Вишуканий та неповторний, петриківський розпис — чудовий привід для гордості
українців. Ще б пак, адже в основі його барвистих візерунків лежить безмежна
любов до рідного краю. Магія петриківського розпису полонила серця мільйонів
шанувальників прекрасного та на увесь світ прославила талановитих народних
майстрів родом з України.За усними
переказами селян, можна сказати, що петриківським розписом уже прикрашали
будинки ще на початку XVIII ст. Унікальний інструмент в петриківці – це пензлик
зроблений власноруч з пучка котячої шерсті. При виготовленні таких пензликів
жоден котик не постраждав. В петриківці досить багато різноманітних прийомів та
засобів малювання. Один таких – тикання калинки власним пальцем. Справжньою
калинкою вважається та, в якій залишився відбиток пальця майстра. Перші
фарби петриківські майстри виготовляли самостійно з відвару трав, овочів тощо,
де були присутні кольорові пігменти. Фарби такі виготовляли на основі яєчного
жовтка, який давав потрібні еластичні характеристика фарби.
Лозоплетіння. Сировину для виготовлення
продукції цього ремесла побоюються діти, щоб її не положили під подушку на свято
Святого Миколая. А ще, як мінімум один раз на рік, ми йдемо з ними до церкви. (Корзини) Лозоплетіння поширене по всі
території України.Та визнаною
«столицею» є с. Іза Закарпатської області. Саме тут садовлять на городах не
картоплю, а лозу.
Деревообробне ремесло.Столярне ремесло дуже поширені в Україні. Будівництвом житла займалися
переважно теслі, помітне місце посідало плетіння з кори дерева та лози (брилі,
сівалки, кошики). Виготовляли кухонний посуд (миски, ополоники, солонки),
лавки, цеберки, сани та вози. Особливо розвивалися ці промисли на Поліссі.
Відчуваючи потяг до краси, майстри прагнули орнаментувати окремі деталі будов.
З особливим старанням розписували скрині для преданого наречених. Бондарі
виготовляли ємкості для сипких продуктів (діжі, баклаги), стельмахи виготовляли
сани, вози. Боднарний промисел передбачав наявність великої майстерності.
Найпростішим прийомом обробки дерева було випалювання та видовбування. Майстри
добре розумілися на різних породах дерев, добирали конкретно до виробу потрібну
породу дерева, піддаючи його необхідній обробці. Дерева розпилювали вручну,
ретельно висушували та сортували. Ложки та ополонки виготовляли з берези,
баклаги та бодні з осики.Для
лозоплетіння використовували верболіз, солому, коріння, кору. Плетіння навчило
людину ткати. Українці займалися виготовленням скла, художньою обробкою каміння
та металу.Осередками є Косів, Яворів,
Львів, Ужгород, Чернівці
Виготовлення скла –
гутництво – відоме ще за часів Київської Русі. Назва промислу проходить
від слова «гута», що означає скловарну піч. Найбільшого розвитку гутництво
набуло на Чернігівщині та Волинському Поліссі, що зумовлено наявністю великої
кількості лісового матеріалу, з якого добували смолу та поташ, заготовляли
дрова. Про це говорить велика кількість населених пунктів з коренем гута.
Гутники виготовляли кухонний та аптечний скляний посуд. Гутне скло отримували
шляхом сплавлення за високої температури у великих глиняних горщиках (тиглях)
піску, вапняку і поташу. Осередками були: Львів, Мерефа.Ковальство.
Виробництво заліза методом гарячого кування було відоме на землях сучасної
України задовго до нашої ери. Це визначилося наявністю покладів залізняка та
руд на Закарпатті, Буковині, Поліссі, Надніпрянщині. Болотна руда легко
піддавалася обробці. Її перетворювали на залізну масу при температурі 8000
С. Вона називалася криця.Кузня була об
лаштована у кожному селі. Вона мала горн, ковальський міх, корито та діжку з
водою для гартування, стояк для підкови чобіт. Часто тут влаштовувались стовпи
для прив’язування коней.
Ткацтво. Один з найдавніших і
найважливіших елементів національної культури України – це ткацтво. Художнє
ткацтво – це ручне або машинне виготовлення тканин на ткацькому верстаті. Ткацьке
виробництво об’єднує підготовку сировини, прядіння ниток, виготовлення з них
тканин і заключну обробку; вибілювання, фарбування, ворсування, вибивання тощо.
Осередки ткацтва: Кролевець, Решетилівка, Діхтярі, Богуслава, Обухів, Переяслав
– Хмельницький, Косів, Коломия, Суми, Львів Дуже поширеним в стародавній
Україні були в’язання та макраме. Мереживо виготовляли для оздоблення одягу,
скатертин, дуже поширене у Закарпаття. В’язання на Гуцульщині називають
плетінням. Майстрів, які прикрашають тканини візерунками, називали вибійниками,
малярами та друкарями.
В регіонах України є багато сіл, назви яких є похідними
від розповсюджених промислів, або багато людей, чиї прізвища відбулися завдяки
назвам цих промислів :
-«кушнір» - майстер з обробки шкіри та хутра,
-«гончар» - майстер з обробки глини,
-«стельмах», «тесляр», «тесленко» - майстер зобробки дерева,
-«коваль», «коваленко», «ковальський» - майстер з обробки
металу,
-«гутник» - склодув,
-«ликов» - майстер по плетінню з лика,
-«кравченко» - майстер з пошиття одягу,
-«шевці» - майстер зпошиття та ремонту взуття.
Дослідження
«Малі й середні міста України — центри
виробництва одягу»
1.
Пригадайте, які міста україни належать до малих та середніх. 2. З’ясуйте, у яких із них розташовані швейні виробництва. 3. Поясніть чинники розміщення швейних виробництв у цих містах. 4. Зберіть дані про види продукції цих підприємств на прикладі міст
(міста) своєї області.
5.
Поясніть значення швейних виробництв для вирішення економічних та соціальних проблем міст (міста) своєї області.
