9 клас 19.10.26 Урок № 7

Тема: Розвиток кормової бази тваринництва. Структура та розміщення тваринництва. Рибне господарство. (Гр.3) Зональна спеціалізація сільського господарства України. Гірські та приміські сільськогосподарські райони. Сільське господарство у своєму регіоні.                                                                                    Домашнє завдання: Опрацювати §13 (ст.72-78), оцінити свої досягнення за 12 балами в кінці § (ст.78)

               «Пізнай свій край, …свій рід, свій народ, свою Землю - і побачиш свій шлях у життя»

                                                                                                Г. Сковорода

  Відомо, що сільське господарство -  найдавніше заняття людей. В Україні сільським господарством займається близько третини населення. Приблизно п’ять тисяч років  на Україні почали займатися с/г. Про це свідчать залишки трипільської культури. За часів Запорізької Січі козацькі полковники, старшини та прості козаки утримували величезні табуни коней, овець, великої рогатої худоби, які налічували по декілька тисяч голів. Це й не дивно, адже Україна – країна з родючими грунтами, сприятливим кліматом, рівнинним рельєфом. Особливістю галузі в Україні є те, що вона вирізняється високою трудомісткістю, низькою продуктивністю, недостатньою рентабельністю, а звідси і високою ціною продукції - екстенсивний шлях розвитку.

Тваринництво — це сукупність галузей сільського господарства, що займаються розведенням свійських тварин задля отримання продуктів харчування (молоко, м'ясо, яйця, мед) та сировини для легкої промисловості (вовна, шкіра, хутро).

Частка тваринництва у валовій продукції сільського господарства України становить близько 30% (решта — рослинництво).

Основні галузі тваринництва

Скотарство (розведення великої рогатої худоби — ВРХ): головний напрямок — молочно-м'ясний. Поширене переважно в лісостеповій зоні та на Поліссі.

Свинарство: дає понад третину загального обсягу м'яса в країні. Добре розвинене в Лісостепу та на Київщині й Львівщині, де є міцна кормова база (зернові та відходи харчової промисловості).

Птахівництво: найбільш динамічна та індустріальна галузь (вирощування курей, бройлерів, виробництво яєць). Лідерами є Вінницька, Київська та інші області.

Вівчарство: поширене переважно в Степу та Карпатах (м’ясо, вовна, виробництво бринзи).

Допоміжні галузі: бджільництво, кролівництво, рибництво та звіроводство.

 Кормова база

Продуктивність тваринництва безпосередньо залежить від стану кормової бази, яка включає:

соковиті та грубі корми (сіно, солома, силаж, коренеплоди);

концентровані корми (фуражне зерно, комбікорми);

природні пасовища та сіножаті.

Географічне розміщення за зонами

    Зональна спеціалізація сільського господарства.  В Україні виділяють різні сільськогосподарські зони та райони, які відрізняються свою спеціалізацію залежно від природних умов. Межі сільськогосподарських зон близькі до меж природничих зон. Відмінності в спеціалізації сільського господарства дозволяють виокремити три сільськогосподарські зони. Їх межі близькі до меж природних зон і мають такі самі назви: лісова, лісостепова, степова. Крім рівнинних сільськогосподарських зон, в Україні виділяють гірські райони Криму і Карпат. Навколо великих міст сформувалися приміські сільськогосподарські райони.

Полісся: переважає молочне та молочно-м'ясне скотарство, свинарство.

Лісостеп: м'ясо-молочне скотарство, свинарство, птахівництво.

Степ: скотарство, свинарство, вівчарство.

Передгір'я (Карпати): скотарство (молочно-м'ясне) та вівчарство.

Сучасні проблеми та перспективи

Проблеми: скорочення поголів'я худоби після ринкових трансформацій, потреба в модернізації ферм, висока вартість енергоресурсів та кормів.

Перспективи: розвиток великих агрохолдингів, автоматизація виробництва, орієнтація на експорт продукції та державні дотації.

Сільське господарство Одеського регіону

Однією з найважливіших складових економіки Одеської області є сільське господарство, що наразі посідає значне місце в експортному потенціалі регіону. Наразі Одеська область посідає 13 місце за обсягами виробництва сільськогосподарської продукції та 18 місце серед регіонів України за темпами зростання.

Рослинництво

Рослинництво: Переважає вирощування зернових і технічних культур (пшениця, ячмінь, кукурудза, соняшник, озимий ріпак). Також розвинуте овочівництво та садівництво.

Детальніше про обсяги виробництва в нашій області:

•  перше місце в Україні по виробництву винограду серед регіонів, що становить 61,4 % загального обсягу;
• перше місце в Україні за посівними площами пшениці, ячменю, гороху, озимого ріпаку та олійного льону (близько 1,2 млн га, або 10,3% від загальноукраїнських
• п’яте місце по виробництву ріпаку і кользи (8,1%);
• дев’яте місце по виробництву зернових та зернобобових культур (5,7%);
• дев’яте місце по виробництву культур плодових та ягідних (4,9%);
• одинадцяте місце по виробництву соняшника (5,0%.).

Не є дивним і те, що у 2022 році експорт зернових культур становив велику частку (34,0%) від загального експорту Одеської області. Також на експорт йшло насіння олійних рослин – 22,7%, жирів та олії тваринного або рослинного походження – 21,4%.

Тваринництво

Традиційною та особливою галуззю регіону є вівчарство (включене до елементів нематеріальної культурної спадщини Одещини), а також розведення великої рогатої худоби та птахівництво.

Відомо, що серед регіонів України за темпами зростання Одеська область посідає 10 місце, зокрема утримує:

• першу позицію в країні за кількістю овець та кіз;
•  четверте місце за кількістю великої рогатої худоби;
•  шістнадцяте місце за кількістю свиней .

Варто зауважити, що у нашому регіоні виробляється половина (50,4%) усієї овечої вовни України.

Проте, на жаль, об’єми вироблення сільськогосподарської продукції з 2021 року знизилися: у 2022 році індекс сільськогосподарської продукції порівняно з 2021 роком становив 68,5%. При чому найбільше постраждало саме рослинництво.

Земельний фонд: В області зареєстровано тисячі аграрних підприємств та фермерських господарств, які сумарно обробляють понад 1,3 млн гектарів сільськогосподарських земель.

Найбільші аграрні господарства регіону

До найбільших землекористувачів області належать:

СВК «Родина» (близько 9,2 тис. га)

ТОВ «Обрій-МТС» (близько 6,6 тис. га)

ФГ «Промінь» (близько 6,3 тис. га)

ТОВ НВП «Агро-Ритм» (близько 5,9 тис. га)

ТОВ «Агровітокс» (близько 5,4 тис. га)

ФГ «Дінекс-Агро» (близько 5,2 тис. га)

Сільське господарство Ізмаїльського району Одеської області

спеціалізується на вирощуванні зернових, олійних культур, садівництві, тваринництві та розвитку меліоративних систем.

Основні напрямки та культура виробництва

Зернові та зернобобові культури: Вирощують озиму пшеницю, озимий ячмінь, горох, кукурудзу та просо. Під час жнив 2026 року аграрії району вже зібрали понад 7,0 тис. тонн озимого ячменю та гороху з урожайністю близько 44,0 ц/га.

Олійні культури: Значні площі відведено під соняшник та озимий ріпак.

Садівництво та багаторічні культури: Розвинене вирощування плодів та догляд за багаторічними насадженнями, де актуальною проблемою залишається боротьба з польовими шкідниками та гризунами.

Тваринництво: Функціонують господарства з розведення та утримання сільськогосподарських тварин (зокрема дрібної рогатої худоби та птиці).

Ключові виклики та інфраструктура

Зміни клімату та зрошення: Район належить до посушливої зони Півдня України, що зумовлює гостру потребу у штучному зрошенні. В регіоні активно впроваджуються організації водокористувачів та відновлюються меліоративні мережі (наприклад, роботи з наповнення озера Китай та державні програми підтримки меліорації).

Освітня база: Підготовку фахівців для агропромислового комплексу здійснює Ізмаїльський агротехнічний фаховий коледж, який готує агрономів, механіків, електриків та бухгалтерів для аграрної сфери.

Зональна спеціалізація с/г України

Зони, райони	Області	Спеціалізація
		Рослинництво	Тваринництво
Поліська (лісова)	Волинська…	Жито, овес, гречка, горох, льон-довгунець, хміль, картопля	Молочно-м’ясне скотарство, свинарство
Лісостепова	Вінницька…	Цукровий буряк, пшениця, ячмінь, коноплі	Молочно-м’ясне скотарство, свинарство, ставкове рибництво, шовківництво, бджільництво
Степова	Миколаївська..	Пшениця, кукурудза, просо, квасоля, соняшник, тютюн, коноплі, кавуни, дині, рис, соя, садівництво, овочівництво, виноградарство	Скотарство, свинарство, вівчарство
Карпати і Крим	АР Крим…	Виноградарство, садівництво, лікарські рослини	Вівчарство, скотарство
Приміські райони	Найбільші міста	Овочівництво, ягідництво	Молочне скотарство, свинарство, птахівництво

6 клас 16.10.26 Урок № 7

Тема: Інструктаж з БЖД. Практичне застосування готового виробу: упорядкування, безпечне використання, зберігання. (Гр.3) Проєкт № 1 «Листівка».                          Домашнє завдання: Принести готовий вироб для презентації.

Легенда про Майстра Променів та Чарівну Нитку

  Давним-давно, у старій Англії, жив один талановитий майстер-ткач. Він міг виткати тканину, тонку як павутинка, і міцну як вітрило корабля. Але була у нього мрія: він хотів зобразити на своїх виробах не просто квіти чи візерунки, а саме світло — те, як сонячні промені грають у краплях роси або як мерехтять зірки в нічному небі. Одного разу, гуляючи берегом моря, він побачив старий рибальський човен. Його щогли були обплутані залишками міцних ниток, що перетиналися під різними кутами. Коли сонце почало сідати, його промені заплуталися в цих нитках, створюючи дивовижні геометричні фігури, які здавалися об’ємними та живими. Майстер повернувся додому, взяв звичайну дерев'яну дощечку, вбив у неї кілька цвяхів і спробував повторити те, що бачило око.

Він переплітав нитки від однієї точки до іншої. Спочатку це були просто рівні лінії. Але коли їх ставало дедалі більше, сталося диво: з прямих ліній почали народжуватися ідеальні кола та витончені дуги. Здавалося, що звичайна нитка ожила і перетворилася на мереживо з самого світла. Цю техніку назвали «ізонитка». Люди вірили: якщо створювати такий візерунок з добрими думками, то нитка «запам’ятовує» побажання і передає їх тому, хто отримає такий дарунок.

 Сьогодні кожен з вас на короткий час стане таким Майстром. У ваших руках — проста нитка та голка. Але пам'ятайте: ми не просто заповнюємо картон стібками. Ми вчимося бачити красу в лініях і створюємо магію: як з багатьох прямих ліній народжується витончена форма.

 Ваша листівка — це зашифроване світло вашої душі, яке ви сьогодні подаруєте близькій людині».

 Практичне застосування виробу охоплює три ключові аспекти:

·        Упорядкування: визначення місця виробу в побуті, школі чи інтер'єрі, його роль у організації простору (наприклад, органайзер для канцелярії, підставка, чохол тощо).

·        Безпечне використання: правила користування виробом без ризику травмуватися, пошкодити його чи навколишні предмети (відсутність гострих країв, надійність деталей, відсутність токсичних речовин).

·        Зберігання: умови, за яких виріб не втратить своєї форми, зовнішнього вигляду чи властивостей (захист від вологи, пилу, механічних пошкоджень, прямих сонячних променів).

Презентація виготовленого виробу

Захист проєкту: короткий виступ учня про свій виріб (що саме було зроблено, яка мета проєкту, які матеріалы та інструменти використовувалися).

Самооцінка та взаємооцінка: аналіз того, що вдалося найкраще, а які труднощі виникли під час роботи.

Вимоги до готового виробу

Готовий виріб оцінюють за такими критеріями:

·        Функціональність: чи виконує він те призначення, для якого його проєктували.

·        Естетичність: охайність виконання, гармонійне поєднання кольорів, якість оздоблення.

·        Економічність і екологічність: доцільність використаних матеріалів, відсутність зайвих витрат, безпечність для здоров'я та довкілля.

·        Міцність і надійність: якість з'єднань, швів чи кріплень.

Критерії оцінювання

·        акуратність виконання;

·        дотримання техніки ізонитки/аплікації;

·        самостійність;

·        творчий підхід;

·        завершеність виробу.

Покрокова інструкція до створення виробу «Листівка»:

Етап 1: Підготовка ескізу

На зворотному боці картону малюємо контур майбутньої листівки (наприклад, серце, квітка або геометрична абстракція). За допомогою лінійки розставляємо точки на однаковій відстані одна від одної (0,5 см – 1 см).

Етап 2: Проколювання отворів

Покладіть картон на пінопласт і зробіть отвори в кожній наміченій точці.

Порада: Кількість точок на сторонах кута має бути однаковою.

Етап 3: Прошивання (Ниткографія)

Закріплюємо вузлик на звороті скотчем (це надійніше, ніж просто вузол).

Виконуємо алгоритм заповнення за обраною схемою.

Стежте за натягом нитки: вона не повинна провисати, але й не має деформувати картон.

Етап 4: Оформлення

Коли вишивка готова, зворотний бік (з вузликами) заклеюємо чистим аркушем паперу або частиною зігнутої навпіл листівки.

5 клас 15-16.10.26 Урок № 7

Тема: Інструктаж з БЖД. Виготовлення та оздоблення виробу. Оформлення виробу. Ознайомлення з роботами учнів та визначення технологій, якими вони виготовлені. (Гр.3) Проєкт № 1. «Серветка»/("Фоторамка").                                                            Домашнє завдання: Принести готовий вироб (вишиту серветку/фоторамку) для презентації.

Оздоблення — це прикрашання виробу за допомогою додаткових матеріалів, малюнків, ліній чи деталей (надання декоративного вигляду). Вироби  ручної роботи володіють дивовижною здатністю створювати в будинку надзвичайно теплу душевну атмосферу і викликати захоплюючі емоції гостей. Створити цікавий виріб своїми руками - справа непроста, але якщо у вас  є оригінальна ідея, задум і сильне бажання втілити її у життя, то все у вас вийде. Кожна річ виготовлена власноруч дозволить прикрасити й захистити нашу оселю або ж  зробити оригінальний подарунок знайомим, друзям, рідним.  Декорування виробів умовно можна розділити на два види - за матеріалом виготовлення декоративного елементу (дерев’яний декор, текстильний декор тощо) та за технікою виконання оздоблення (різьблення, випалювання, карбування, інкрустація, декупаж, батик, печворк). Багато хто сьогодні обирає «хенд-мейд» - декор, що зроблений власноруч. Для цього використовують безліч підручних матеріалів, поєднання яких у кінцевому підсумку дає оригінальний ефект. З давніх-давен жінки оформляли вбрання і речі домашнього вжитку вишивкою та мережкою. Нею підрублювали серветки, скатертини, доріжки, подоли сорочок. Існує кілька видів мережки – прості прутики і досить складні, що утворюють вишукані узори. Орнаменти з використанням мережки надають вишивці витонченості та вишуканості. Гарний вигляд мають мережки на жіночих блузах, платтях, костюмах, чоловічих сорочках, дитячому одязі, білизні, косинках, серветках тощо. Мережки можуть бути основною частиною узору або способом обробки країв вишитих виробів –  скатертини, серветки, рушника, фіранки. В одязі за допомогою мережки можна з’єднувати полотнища, що називається змережуванням. Суттєве значення для вишивки має кольорова гама. Потрібно враховувати ритмічне чергування кольору, виділення основного тону, який надає вишивці необхідну цільність і завершеність. Візерунки мережок виконують переважно нитками світлих тонів (білими, голубими, рожевими) на білій тканині. На тканинах інших кольорів мережки виконують нитками в тон тканини. Ажурність наскрізного шиття білим по білому особливо характерна на Полтавщині, Чернігівщині. У південних і західних областях України застосовують і кольорові нитки, за допомогою яких створюються яскраві візерунки на ажурному фоні. Кожна пошита або вишита річ потребує відповідного оформлення. Особливо це стосується обробки країв. Вона має бути гармонійним закінченням композиції вишивки. Із зростанням культури та добробуту народу зростає і його цікавість до одягу, його пошиття та оздоблення. Оздоблення не є самостійним елементом композиції, а служить доповненням до костюму. Оздоблення, як і прикраси, має відповідати призначенню костюма, а також фактурі й властивостям тканини. Оздоблення характеризує напрям моди на певний сезон, воно визначає призначення виробу і пору року. Оздоблення буває постійним (вишивка, строчки, ґудзики) та знімним (банти, квіти, пояси, манжети). Що можна використовувати для оздоблення? (хутро, шкіру, тасьму, вишивка, аплікації, бісер, квіти, банти, оборки, стрічки, мережки). Бувають періоди коли оздоблення виходить з моди, але вони зазвичай не тривалі. Від чого залежить вибір оздоблення? (від уподобань людини, тобто ми можемо сказати, що це вияв індивідуальність людини).    Оздоблення, крім декоративного та естетичного призначення, має ще й утилітарне. Так, гарні ґудзики на блузці одночасно є й застібкою, й оздобленням. Мережки на літньому одязі є не лише прикрасою, але й одночасно створюють повітропроникність, сприятливий мікроклімат для тіла. В оздобленні особливу роль відіграє його характер та розміщення.

Інструкційна картка для учняз виготовлення вишитої серветки

Підготовка: Пропрасуй тканину. За допомогою лінійки визнач центр серветки та розміть місце для майбутнього візерунка.

Перенесення малюнка: Якщо тканина гладка, переведи малюнок за допомогою копіювального паперу або трафарету. Якщо це канва — підготуй графічну схему для рахунку ниток.

Вишивання: Заправ тканину в п'яльця. Почни вишивати орнамент обраними швами. Пам'ятай: закріплюй нитку без вузликів (зі звороту петелькою або під стібками).

Фінішна обробка: Оброби краї серветки петельним швом або зроби рівномірну бахрому.

ВТО (Волого-теплова обробка): Готовий виріб випери у теплій воді, просуши та обережно припрасуй із виворітного боку на м'якій підкладці.

Оздоблення вишитої серветки — це завершальний і надзвичайно важливий етап виготовлення виробу. Правильна обробка країв та фінальне упорядкування надають серветці естетичного, акуратного та завершеного вигляду.

Способи оздоблення країв серветки

Залежно від типу тканини (канва, льон, бавовна) та рівня майстерності учнів, обирають один із наступних способів обробки країв:

·         Утворення бахроми (торочок): Найпростіший і найпопулярніший спосіб для 5 класу. З усіх чотирьох боків серветки на однакову відстань (від 1 до 2 см) акуратно витягують поздовжні й поперечні нитки тканини.

·         Обривковий шов («козлик» або петельний) по краю: Використовується для закріплення бахроми, щоб серветка не торочилася під час прання.

·         Підгинання краю: Краї тканини підгинають двічі (на 0,5–1 см) на виворітний бік, заметують, а потім прошивають ручним швом (наприклад, «уперед голкою» або потайним) чи оздоблювальним швом.

Правила безпечної праці та санітарно-гігієнічні вимоги під час виконання ручних швейних робіт

1. Вишивати й шити треба сидячи на стільці зі спинкою. Сидіти потрібно прямо, не сутулячись.

2. Освітлення має бути хорошим, бажано природним. Під час вишивання правою рукою світло повинно падати зліва на робоче місце, лівою рукою — справа. Через кожну годину вишивання чи шиття необхідно робити відпочинок для очей на 5–10 хв. Під час відпочинку очі перевести на спокійне забарвлення. Корисно також використати цей час на виконання гімнастики для м’язів очей.

3. Перед виконанням ручних швейних робіт треба ретельно вимити руки, щоб не забруднити тканину.

4. Інструменти і пристосування зберігати у спеціальній шкатулці чи ящичку. У ході виконання ручних робіт шкатулку з інструментами та пристосуваннями класти на стіл праворуч від тканини.

5. Голкою працювати обережно. Не підносити голку близько до обличчя.

6. Після роботи голку й шпильки зберігати тільки в гольнику чи покласти у спеціальну коробку. Не залишати голку без нитки. Забороняється зберігати голку, вколовши її в одяг.

7. Ножиці на робочий стіл класти із зімкненими лезами, направленими від себе.

8. На робочому місці слід дотримуватися чистоти й порядку. 

Правила безпечної роботи праскою

1. Праску слід розміщувати праворуч на спеціальній підставці.

2. Електричний шнур не повинен торкатися праски.

3. Вилку електрошнура вмикати і вимикати лише сухими руками.

4. Прасувати дуже обережно, щоб не торкнутися пальців руки.

5. Перевіряти температуру нагріву праски слід, прасуючи клаптик тканини. Не плювати на підошву праски і не торкатися до неї вологим пальцем.

6. Під час прасування стояти на гумовому килимку.

7. Не залишати без нагляду ввімкнену праску.

8. Якщо в роботі праски виникли будь-які неполадки (іскріння, дим тощо), слід одразу повідомити вчителю. Не працювати з несправною праскою

Пам'ятка «Правила безпечної праці під час уроку»:

Голки зберігати тільки в гольниці. Не вколювати їх в одяг і не брати до рота.

Ножиці передавати кільцями вперед, закритими.

Під час прасування не залишати праску без нагляду та стояти на гумовому килимку.

Фоторамка — це корисний елемент декору інтер’єру або чудовий подарунок для родини чи друзів. Використання яєчної шкаралупи дозволяє створити унікальну фактуру, схожу на старовинну мозаїку чи кракелюр (тріщинки), при цьому використовуючи доступні вторинні матеріали.

Покрокова інструкція до створення виробу «Фоторамка зі шкаралупою»

1. Розмічання та розкрій. Розмітити на картоні за допомогою лінійки та олівця дві деталі рамки й ніжку, після чого акуратно вирізати їх ножицями.

2. Підготовка шкаралупи. Шкаралупу очистити від внутрішньої плівки, промити, висушити та злегка подрібнити на шматочки середнього розміру.

3. Наклеювання мозаїки. Нанести клей ПВА на невелику ділянку лицьової сторони рамки. Пінцетом викласти шматочок шкаралупи, притиснути дерев'яним кілочком, щоб вона розтріскалася, і розсунути шматочки на 1 мм один від одного (створюючи ефект мозаїки).

4. Фарбування та лакування. Після повного висихання клею покрити шкаралупу гуашшю або акрилом. Можна розфарбувати одним кольором або створити візерунок. Для блиску та захисту покрити безколірним лаком.

5. Збирання виробу. Склеїти лицьову та задню частини рамки з трьох сторін (верхню або бічну сторону залишити несклеєною для того, щоб вставляти фото). Ззаду приклеїти ніжку-підставку.

Вимоги до готового виробу

Готовий виріб оцінюють за такими критеріями:

·        Функціональність: чи виконує він те призначення, для якого його проєктували.

·        Естетичність: охайність виконання, гармонійне поєднання кольорів, якість оздоблення.

·        Економічність і екологічність: доцільність використаних матеріалів, відсутність зайвих витрат, безпечність для здоров'я та довкілля.

·        Міцність і надійність: якість з'єднань, швів чи кріплень.

Критерії оцінювання

·        акуратність виконання;

·        дотримання техніки;

·        самостійність;

·        творчий підхід;

·        завершеність виробу.