9 клас 02.11.26 Урок № 8

Тема: Сільське господарство світу. Географія основних зернових і технічних культур та виробництва  продукції  тваринництва. Зональність світового сільського господарства. Найбільші країни-виробники та країни-експортери сільськогосподарської продукції.                                                                     Практична робота №3.(Гр.1) Визначення основних зернових і технічних культур, що їх вирощують у помірному, субтропічному й тропічному кліматичних поясах, та обґрунтування встановлених відмінностей.                                                                                                               Домашнє завдання: Опрацювати §14 (ст.78-85), підготувати повідомлення про одну з  «кольорових» аграрних революцій («зелену», «білу», «коричневу», біотехнологічну).

Сільське господарство – найдавніший вид виробничої діяльності людини. Першими примітивними його виявами були рибальство, полювання і збиральництво. Справжнє сільське господарство з’явилося понад 10 тис. років тому внаслідок так званої неолітичної революції, коли люди окультурили дикорослі рослини і приручили диких тварин. Поширилося воно по світу з кількох осередків, розташованих в Азії, Африці, Середземномор’ї, Америці.                                          Сільське господарство – вид матеріального виробництва,що займається вирощуванням культурних рослин та розведенням домашніх тварин.                                                               Сільське господарство є найдавнішою галуззю первинного сектора економіки, яка забезпечує населення продуктами харчування, а промисловість — сировиною. У ньо­му й нині зайнята майже половина економічно активного населен­ня Землі. Найбільшу цінність мають обробні землі, що дають 88 % необ­хідних людству продуктів харчування. Основна частина обробних площ Землі знаходиться у Північній півкулі. Більше половини їх розташовано в Європі й Азії та 15 % — у Північній Америці. У се­редньому на душу населення у світі припадає 0,25 га орних земель. Важливе значення мають і пасовища, що забезпечують 10 % про­дуктів харчування.  Співвідношення рослинництва і тваринництва залежить від рів­ня індустріалізації країни, природних умов, етнічних і релігійних особливостей тієї чи іншої країни. У цілому в економічно розвине­них країнах Європи і Англо-Америки переважає тваринництво, що ведеться на передовій базі з використанням досягнень науки, а в кра­їнах, що розвиваються, особливо в екваторіальній, субекваторіаль­ній зоні та зоні мусонного клімату — рослинництво.                                   Головними складовими сільського господарства є:                                                     Рослинництво (вирощування культурних рослин): основу світового рослинництва складають зернові культури, серед яких виділяють «три хліби людства» — пшеницю, рис та кукурудзу.              Тваринництво (розведення свійських тварин): включає скотарство, свинарство, вівчарство, птахівництво тощо.                                                                                                                      Чинники розміщення.                                                                                                              Розміщення сільського господарства залежить від двох груп чинників:                                  Природно-географічні: агрокліматичні умови (тепло, волога) та земельно-ґрунтовий покрив (родючість ґрунтів).                                                                                                                    Соціально-економічні: трудові ресурси, рівень розвитку науки і техніки, транспортна інфраструктура, аграрна політика та ринки збуту.                                                                      Типи сільського господарства:                                                                                                        Споживчий тип (переважає в країнах, що розвиваються; продукція йде переважно для власних потреб господарства).                                                                                                                                     Товарний тип (розвинутий у високорозвинених країнах; орієнтований на продаж продукції на ринку).                                                                                                                                              Шляхи розвитку:                                                                                                                                    Екстенсивний (збільшення обсягів виробництва за рахунок розширення площ земель).                  Інтенсивний (зростання продуктивності завдяки новітнім технологіям, добривам, механізації та селекції).                                                                                                                                                        Зональність світового сільського господарства. Найбільші країни-експортери сільськогосподарської продукції».                                                                                                 Сільське господарство світу підпорядковане законам природної (широтної та висотної) зональності та соціально-економічного поділу праці. Розподіл рослинництва і тваринництва залежить від агрокліматичних ресурсів (тепло, волога, типи ґрунтів) та рівня розвитку країн.  Природна зональність сільського господарства зумовлена зміною кліматичних поясів (від екваторіального до арктичного) та визначає, які сільськогосподарські культури й види тварин можуть вигодовуватися в певному регіоні без надмірних штучних витрат.                                          Агрокліматичні пояси світу:                                                                                                

Північний (помірний і холодний) пояс: вирощування жита, пшениці, ячменю, вівса, картоплі, цукрового буряку; молочне та м'ясо-молочне скотарство, свинарство.                                             Субтропічний пояс: вирощування пшениці, кукурудзи, оливок, цитрусових, винограду, бавовнику, чаю; вівчарство та садівництво.                                                                                        

Тропічний та екваторіальний пояси: вирощування рису, кави, какао, цукрової тростини, олійної пальми, бананів, каучуконосів.                                                                                                     Основні сільськогосподарські пояси та спеціалізація                                                                    «Три хліби людства» (головні зернові культури світу):                                                      Пшениця: поширена в помірних і субтропічних поясах (Північна Америка, Європа, Україна, Китай).          

Рис: основна культура мусонного клімату Азії (Китай, Індія, Індонезія, Бангладеш).                         Кукурудза: поширена в помірних, субтропічних і тропічних широтах (США, Китай, Бразилія). Технічні та олійні культури:                                                                                                      Цукровий буряк (помірний пояс) та цукрова тростина (тропіки).                                                                       

Соя, соняшник, олійна пальма (екваторіальні та тропічні регіони — Індонезія, Малайзія). Найбільші країни — експортери сільськогосподарської продукції                                     Світовий ринок агропродукції мають переважно країни з високопродуктивним товарним сільським господарством або величезними земельними ресурсами:                                              США — експорт зернових (кукурудза, пшениця), сої, продукції тваринництва.                   Бразилія — експорт кави, цукру, сої, м'яса (яловичина, м'ясо птиці).                                                 Китай та Індія — лідери за валовим збором багатьох культур (рис, пшениця), але значну частину споживають усередині власних густонаселених країн.                                                                          Країни Європейського Союзу (Франція, Німеччина, Нідерланди) — експорт пшениці, молочної продукції, овочів і фруктів.                                                                                                       Україна — один із провідних світових експортерів зернових (пшениця, кукурудза) та олійних культур (соняшникова олія).                                                                                                                      Найбільші країни-виробники та країни-експортери сільськогосподарської продукції мають суттєві відмінності: держави з найбільшими обсягами виробництва часто споживають більшу частину вирощеного всередині країни, тоді як ключові експортери орієнтовані на міжнародні ринки. За даними міжнародної митної статистики (UN Comtrade), лідерами за вартістю експорту сільськогосподарської та харчової продукції є:                                                                       

США — ~$173,3 млрд; Бразилія — ~$138,0 млрд; Нідерланди — ~$127,0 млрд (високий показник зумовлений розвиненою логістикою та реекспортом); Німеччина — ~$105,4 млрд; Китай — ~$90,4 млрд; Франція — ~$87,5 млрд; Італія — ~$74,1 млрд; Іспанія — ~$72,6 млрд; Канада — ~$69,0 млрд; Польща — ~$55,5 млр. Україна посідає 22-ге місце у світовому рейтингу агроекспортерів з показником близько $24,6 млрд, де основну частку складають зернові (38%), олії та жири (23%) й асіння (14%).                                                                                                    Найбільші країни-виробники за ключовими культурами                                        

Виробництво та експорт часто розподіляються по-різному залежно від культури:  Пшениця:                                                                                                                                                   Виробники (за даними USDA): Китай (~140 млн т), ЄС (~122 млн т), Індія (~113 млн т), Росія (~81 млн т), Канада (~36 млн т).                                                                                                             Експортери: Росія, США, Євросоюз, Канада, Україна, Австралія та Аргентина. (При цьому такі гіганти, як Китай та Індія, збирають величезні врожаї пшениці, але майже повністю споживають їх на внутрішньому ринку).                                                                                                    

Кукурудза та олійні (соя, ріпак):                                                                                     

Лідерами з виробництва та експорту є США, Бразилія та Аргентина. Україна також входить до топ-глобальних постачальників кукурудзи та соняшникової олії.                                            

Світове виробництво зерна щороку складає понад 2 млрд т, у тому числі близько 600 млн т пшениці. Експорт пшениці ви­явився сконцентрованим у руках порівняно невеликої групи кра­їн — США (50 %), Канади, Франції, Австралії, Аргентини. Вели­кими імпортерами зерна (більше 50 % світового імпорту) є країни, що розвиваються. Вони ввозять головним чином продовольче зер­но. Наприклад, Єгипет завозить щороку близько 10 млн т зерна, Бразілія — 5 млн т, Японія — 30 млн т, Росія — 27-35 млн т. До імпортерів належать також Великобританія, Німеччина, Нідер­ланди, Швейцарія, Китай. Рис культивують перш за все в країнах Південної, Східної та Південно-Східної Азії (90 % світового збору). Посіви рису є також у Центральній Азії, південних районах Європи, на півдні Північної Америки та в окремих регіонах Південної Америки. Найбільшими виробниками рису є Китай та Індія (дають понад половину світово­го врожаю), В’єтнам, Корея, Індонезія, Банґладеш, Таїланд, Бір­ма, Філіппіни, Бразілія, Мексика, Мадаґаскар, Японія, США, Іта­лія, Іспанія. Але до числа найбільших експортерів вони входять не всі, що пояснюється великою кількістю населення у цих країнах. Основними експортерами рису є Таїланд, США, М’янма, Італія, а імпортерами — Індонезія, Іран, країни Європи.                                                                                     Кукурудза у більшості країн є кормовою культурою. Але в окре­мих країнах вона вживається як продовольче зерно. Майже полови­на кукурудзи, що виробляється у світі, припадає на США. Великими виробниками кукурудзи також є Китай, Франція, Південна Афри­ка, Бразілія, Мексика, Аргентина, Україна, Росія, Румунія. Основні експортери кукурудзи: США, Аргентина, Франція, Таїланд, ПА. Го­ловними імпортерами цього зерна є країни Європи та Японія.                             

До технічних культур належать цукроносні, олійні, волокнис­ті культури та каучуконоси. До цукроносних культур відносяться цукрова тростина та цукровий буряк. Більше половини цукру ви­робляється з цукрової тростини. Її вирощують у США, Мексиці, Бразілії, Австралії, на Кубі, Філіппінах, у Пакистані, Аргентині, ПА, Перу, В’єтнамі, Китаї. Головні експортери тростинного цукру- сирцю: Куба, Бразілія, Мексика, Ямайка, Пуерто-Рико, Філіппі­ни, Маврикій, Австралія. Основними імпортерами є країни Євро­пи, Японія, Канада.                                            

Цукровий буряк вирощують переважно у країнах Європи та Північної Америки. Головними виробниками цукру-сирцю з цу­крового буряку є Франція, Німеччина, Україна, Італія, Росія, Ве­ликобританія, Іспанія, Польща, Чехія, Словаччина. Значним екс­портером бурякового цукру є Франція. Має всі умови стати великим експортером цього продукту Україна. Більшість країн Європи та США імпортують цукор, навіть якщо у них є власне виробництво.                   

Олійні культури є сировиною для одержання жирів рослинно­го походження. Головною олійною культурою є соєві боби, з яких у світі отримують до 1/3 олії. Близько 60 % збору соєвих бобів та 80 % виробництва припадає на США. Ця олія виробляється також у Китаї, Кореї, Японії, Канаді, Бразілії, Індонезії.                                                                                                                                                Арахіс вирощують у багатьох країнах субтропіків та тропіків. Він поширений в Індії, Ніґерії, країнах Західної Африки, Індоне­зії, Бразілії, Аргентині, США, Китаї. Основні експортери — країни Західної Африки, імпортери — країни Європи.                                                                                      Соняшник вирощується переважно в Росії, Україні, країнах південної Європи, США, Аргентині, Китаї.                                                                                                                                                            У країнах Південно-Східної Азії та Екваторіальної Африки по­ширені пальми, з плодів яких одержують пальмову та пальмово- ядрову олію, що використовується як у харчовій, так і у парфумер­ній промисловості.                                                                                                                       Значне місце серед продукції олії посідає маслична олія, що ви­робляється з маслин — плодів оливкового дерева. Основний регіон його вирощування — середземноморські країни. Перше місце на­лежить Італії, друге — Іспанії, потім ідуть Портуґалія, Греція, Ту­реччина, Кіпр, країни Північної Африки, Албанія, Болгарія.                                                                                                           Волокнисті культури є сировиною для текстильної промисло­вості. Найважливішою волокнистою культурою є бавовник.                                                                                                        Особливу групу в рослинництві становлять культури тропічно­го землеробства: чай, кава, какао. Найбільші виробники чаю: Ін­дія, Шрі-Ланка, Китай, Японія, Індонезія. Розвиток чаївництва відбувається також у Кенії, Уґанді, Мозамбіку, Танзанії, Аргенти­ні, Грузії, Росії та інших країнах. Головними постачальниками чаю на світовий ринок є Індія та Шрі-Ланка, а його споживачами — країни Європи, США, Канада. Кофейне дерево росте в Африці, Ла­тинській Америці, Південній та Південно-Східній Азії. Виробники кави: Бразілія, Колумбія, Мексика, Сальвадор, Ґватемала, Уґанда, Кот д’Івуар, Ефіопія, Камерун, Анґола, Індія, Індонезія. Найбіль­ші експортери кави: країни Латинської Америки. Дерево какао росте у Африці та Південній Америці. Головними виробниками какао-бобів є Ґана, Ніґерія, Кот д’Івуар, Камерун, Бразілія, Еква­дор. Імпортерами кофе та какао-бобів є країни Північної Америки та Європи.                                        

Основними галузями тваринництва є скотарство, свинарство, вівчарство, птахівництво.     У високорозвинених країнах тваринництво високопродуктивне та має інтенсивний характер, у країнах, що розвивються, — екс­тенсивне з меншою продуктивністю.                                        

Галузі тваринництва за зонами:                                                                                        

Інтенсивне молочне та м'ясне скотарство — навколо великих міст і в зоні вологих лук (Європа, Північна Америка).                                                                                                              

Пасовищне вівчарство та м'ясне скотарство — в посушливих степах, напівпустелях та саванах (Австралія, Аргентина, Монголія).                                                                                                            Свинарство та птахівництво — тяжіють до районів масового виробництва фуражного зерна. Скотарство має м’ясний, молочний та м’ясо-молочний напря­ми. Найпродуктивнішу молочну худобу розводять у країнах Євро­пи та Північної Америки. М’ясний напрям переважає на територі­ях з посушливим кліматом та великими площами пасовищ. Найбільшим у світі районом м’ясного скотарства є південноамери­канська пампа. Аргентину називають «м’ясним цехом світу» через її провідне місце в експорті яловичини. Також крупними експорте­рами м’яса великої рогатої худоби — яловичини — є Туреччина, Уруґвай, Франція, Ірландія, Нова Зеландія, Австралія, Монголія. Свинарство розвинене у густонаселених районах світу, а також у районах виробництва зерна, картоплі, поруч із великими пере­робними підприємствами харчової промисловості.                          В економічно розвинених країнах переважає інтенсивне сви­нарство з переважанням беконних та м’ясо-сальних порід. Більше половини поголів’я свиней припадає на Азію, де виділяється Ки­тай — більш як 1/3 світового поголів’я. Ще третина поголів’я ви­рощується у країнах Європи, одна десята — у США. Експортери свинини: Бельґія, Данія, Нідерланди, Німеччина, Китай. Імпорте­ри: Великобританія, Росія, інші країни Європи.                                                                                             Вівчарство переважає у тих регіонах, де інші види тваринни­цтва не можуть набути достатнього розвитку, де є пасовища з низь- котравною рослинністю. Найбільше поголів’я овець розміщене в Австралії — приблизно 1/7 світового стада. Вівчарство є поста­чальником не тільки м’яса, але й високоякісної вовни.                                                                                                       

Птахівництво — одна зі швидко зростаючих галузей тварин­ництва. У країнах Європи, США, Канаді птахівництво розвиваєть­ся у складі птахопромислових комплексів, на яких виробляють бройлерне м’ясо. Найбільшими виробниками птахів та продуктів птахівництва — м’яса та яєць — є США, Китай, Італія, Франція, Великобританія, Росія, Україна, Іспанія, Нідерланди, Японія, Ка­нада, Бразілія. Основні експортери бройлерів: США, Нідерланди, Бельґія, Данія, Франція, а яєць — США, Бельґія, Нідерланди.                                                                                                       

Активне впровадження досягнень НТР допомагає одержати ве­ликий економічний ефект за менших витрат праці та енергії. Комп­лексна механізація усіх галузей, хімізація, застосування досягнень аграрної та біологічної науки призводять до високої ефективності сільськогосподарського виробництва.                                                                             

Запитання. Поясніть, якими причинами обумовлена розбіж­ність у кількості зайнятих у сільському господарстві розвинених країн, та країн, що розвиваються.                                               Такий різкий контраст зумовлений високою продуктивністю праці сільськогосподарського виробництва в розвинених країнах. Наприклад, у США один зайнятий у цій сфері працівник забез­печує продуктами майже 139 жителів країни, а в Україні — лише 12-13.                     

Дискусія. За аналітичними підрахунками вчених, ресурсів Землі вистачить прогодувати кілька десятків мільярдів людей. Близько 60% населення світу, чисельність якого менше десяти мільярдів, недоїдають, а частина навіть опинилася на межі голодної смерті. Чим можна пояснити такі невідповідності?

                                                                                                         

6 клас 23.10.26 Урок № 8

Тема: Інструктаж з БЖД. Комплексна підсумкова робота №1 (Гр.1,2,3,4). Презентація проєкту №1 «Листівка».                                                            Домашнє завдання: Переглянути відео у блозі з теми.

Кінець діло хвалить.

                                 Українське прислів’я

Шаблон виступу (Захист проєкту учнем)

«Доброго дня, шановний вчителю та однокласники!

Мене звати ___, і я хочу презентувати свій творчий проєкт — вітальна листівка, виготовлена в техніці ниткографія.

• Актуальність: Я обрав (обрала) цей проєкт, тому що наближається свято, а найкращий подарунок — це той, що зроблений своїми руками. Техніка ниткографії (або ізонитки) зацікавила мене своєю витонченістю та незвичним виглядом. Вона виникла в Англії ще у XVII столітті, де майстри створювали картини за допомогою ниток і цвяхів. Сьогодні ж ми використовуємо простіший і безпечніший варіант — вишивку на картоні.*
• Процес роботи: Під час роботи я користувався (користувалася) правилом ізонитки: на лицьовому боці утворюються великі перехресні стібки, які формують візерунок, а на вивороті — лише короткі пунктирні стібки. Основними прийомами, які я використав (використала), стали [вказати свій прийом: наприклад, заповнення кола чи кута]. Робота вимагала значної уваги, акуратності та дотримання правил безпечної праці з голкою та ножицями.*
• Результат: Перед вами моя готова листівка. Мені вдалося реалізувати свій задум. Виріб вийшов яскравим, бюджетним та екологічно чистим. Найскладнішим для мене було [вказати, що саме, наприклад: рівномірно проколоти отвори], але я впорався (впоралася) з цим завданням.*

Дякую за увагу! Готовий (готова) відповісти на ваші запитання.»

Історична довідка:                                                                                                                                         Походження техніки  - XVII століття, Англія, де ткачі натягали нитки на забиті в дощечки цвяхи для створення візерунків.

Листівка як об’єкт проєкту:

·         Призначення (привітання з родинними або державними святами).

·         Вимоги до виробу: охайність, естетичність, міцність, точність розмітки.

Анкета самооцінювання (рефлексія) проекту учнем:

·         Чи задоволений(а) ти своєю роботою? (Так / Ні / Частково)

·         Чи виникли труднощі під час виконання роботи? Якщо так, то які саме?

·         Чи дотримувався(лася) ти правил безпечної праці (з голкою та ножицями)?

·         Яку оцінку ти б поставив(ла) собі за цей проєкт?

 Гра на визначення правильних та помилкових тверджень правил безпечної праці та санітарно-гігієнічних вимог під час вишивання.

§  Перед початком роботи підготувати робоче місце.

§  Ножиці передавати кільцями вперед.

§  Якщо голка зламалася, попросити іншу.

§  Вишивання тримати на відстані 50 см від очей.

§  Ножиці класти на стіл зімкнути лезами.

§  Не користуватися тупими та іржавими інструментами: голками, ножицями, кравецькими шпильками.

§  Вишивати при гарному освітленні.

§  Передавати голку зручним для працюючого способом.

§  Перед роботою та після неї перелічувати голки і кравецькі шпильки.

§  Перед вишиванням треба помити руки.

§  Можна вколювати голку в одяг.

§  Під час вишивання кожні 30-35 хв. робити перерву, щоб не стомлювалися очі.

Літературна ігротека «Вгадай казку за підказкою».#МісячникБібліотек2026

"Подивився - почитай" (екранізація українських літературних творів). #МісячникБібліотек2026

 Книги – не сценарії для фільмів чи серіалів, проте коли немає часу на читання, а хочеться доторкнутися до прекрасного – на допомогу приходять кіноадаптації. 

Екранізація українських літературних творів

Екранізації української літератури охоплюють класичні та сучасні твори, які перенесли на кіноекран видатні українські режисери.

Класичні екранізації

«Тіні забутих предків» (1964) — режисер Сергій Параджанов, за однойменною повістю Михайла Коцюбинського.

«За двома зайцями» (1961) — режисер Віктор Іванов, за однойменною п'єсою Михайла Старицького.

«Камінний хрест» (1968) — режисер Леонід Осика, за мотивами новел Василя Стефаника.

«Захар Беркут» (1971 / 2019) — історичні екранізації повісті Івана Франка (реж. Леонід Осика та Ахтем Сеїтаблаєв разом із Джон Вінном).

Сучасні екранізації та серіали

«Спіймати Кайдаша» (2020) — телесеріал режисера Олександра Тіменка за мотивами повісті «Кайдашева сім'я» Івана Нечуя-Левицького.

«Віддана» (2020) — режисер Христина Сиволап, за романом «Фелікс Австрія» Софії Андрухович.

«Дике поле» (2018) — режисер Ярослав Лодигін, за романом «Ворошиловград» Сергія Жадана.

«Я, Побєда і Берлін» (2024) — екранізація однойменної повісті Кузьми Скрябіна.

Пропонуємо вашій увазі топ-20 сучасних українських екранізацій від Район.Культура.

Віддана

Знято за мотивами роману Софії Андрухович «Фелікс Австрія». Історія починається в Станіславові у другій половині 19 століття. Доктор Анґер втрачає в пожежі дружину, але вдається врятувати двох дівчат – рідну доньку Аделю і доньку хатніх робітників Стефанію. У момент розпачу доктор вирішує виховувати їх разом. Минає 25 років. Дівчата виросли і так само нерозлучні, хоча Аделя тепер заміжня. Стефа ж веде господарство, втамовуючи свою пристрасть у кулінарії. Та вони досі не розуміють, хто вони одна одній: сестри та подруги, чи служниця та господиня. У калейдоскопі любові та ревнощів, подвійних смислів та таємниць грань між реальністю і вигадкою остаточно зникає. Красиві костюми, вишукані страви та безкінечні шпацери… Що ж станеться, коли ілюзія почне розвіюватися, а замість неї вималюється реальність? 

Режисер-постановник: Христина Сиволап. Автори сценарію: Аліна Семерякова в співпраці з Софією Андрухович. У ролях: Маріанна Янушевич, Алеся Романова, Роман Луцький, Олександр Кобзар, Сергій Волосовець, Ада Роговцева, Катерина Кухар, Євген Янович, Наталя Васько, Ірма Вітовська, Важа Годердзішвілі, Себаст’ян Цибульський, Ясін Фараджаллах, Марина Кошкіна.

Захар Беркут

Знято за мотивами повісті Івана Франка «Захар Беркут». 1223 рік. Монгольська орда на чолі з ханом Бурундою рухається на захід, винищуючи все на своєму шляху. Дійшовши до високих Карпатських гір, військо зупиняється біля підніжжя. Однак вночі кілька місцевих мисливців – брати Беркути потайки пробираються в табір та звільняють полонених. Несамовитий від люті хан вирішує йти навпростець, щоб помститися і знищити карпатські поселення. Для цього він знаходить зрадника серед місцевих, який відкриває йому таємний прохід у горах. Однак невеличка громада гірських мисливців під керівництвом Захара Беркута має свій план, щоб назавжди зупинити багаточисельного ворога.                                         Режисер: Ахтем Сеітаблаєв, Джон Вінн. Автори сценарію: Ярослав Войцешек, Річард Ронат Ронатю.       У ролях: Алекс МакНіколл, Роберт Патрік, Поппі Дрейтон, Томмі Фленаган, Андрій Ісаєнко, Цегмід Церенболд, Олег Волощенко, Рокі Майерс, Аліна Коваленко, Єржан Нуримбет, Віктор Жданов, Елісон Дуді, Аян Отепберген, Олег Стефан, Олівер Тревена, Даулет Абдігапаров, Марина Кошкіна, Нуркен Туматаєв, Станіслав Лозовський та інші.

Я, «Побєда» і Берлін

Знято за мотивами повісті Кузьми Скрябіна «Я, «Побєда» і Берлін». На початку 90-х музиканти-початківці були не вибагливі. Тож коли випала нагода обміняти старезну машину на шестисотий «мерс» вони погодилися не роздумуючи. Кузьма (Іван Бліндар) та його друг Бард (Володимир Гева) вирушають до Берліну. Вони їхатимуть на ледь живій «Побєді» аби у Німеччині поміняти її на омріяного мерседеса. На момент виїзду зі Львову до запланованого концерту залишилося три дні, тож хлопцям потрібно поспішати. Пригодницьку комедію «Я, «Побєда» і Берлін» зняли за мотивами однойменної повісті Кузьми Скрябіна. Твір вийшов друком у 2006 році. 2008 року з’явилася аудіо книга, яку начитав сам автор. У серпні 2020 року компанія StarMedia за підтримки Держкіно розпочала роботу над зйомками повнометражного фільму. Режисером стала Ольга Ряшина («Секс і нічого особистого»). Понад півроку обирали актора на головну роль. Творці наголошують, що це не документальний фільм-біографія, а художній твір. Знімали у Львові, Києві та Берліні. У фільмі прозвучать кавери на відомі пісні Кузьми. Режисер: Ольга Ряшина. У ролях: Іван Бліндар, Марія Стопник, Володимир Гева.

Чорний ворон

Знято за мотивами роману Василя Шкляра «Залишенець.Чорний ворон». Стрічка розповідає історію життя та кохання Івана на прізвисько Ворон, якому випала доля стати учасником повстанського руху часів Холодноярської республіки. Одвічна жага українців до волі не дає головному герою залишатись осторонь важливих подій, які розгортаються у його селі. Саме тому він відважно жертвує спокоєм та сімейним затишком та починає запеклу боротьбу за незалежність рідної землі, волю та майбутнє українців та власної родини. 1922 рік. Колишній офіцер армії УНР приїздить разом із вагітною дружиною Тіною до батька на хутір недалеко від містечка Кам'янка. Вони сподіваються почати нове життя, отримати документи, якось адаптуватися до нової влади. Але вже на вокзалі вони стають свідками розвантаження новенького панцерника і свіженького полку ГПУ на чолі з Євдокімовим, що прибув на придушення холоднояців. Іван дуже швидко розуміє, що в серці Холодноярської республіки втекти від війни не вдасться. Невдовзі Євдокімов арештовує пов'язаного з повстанцями Іванового батька, а його самого пробує завербувати і змусити втертися в довіру до повстанців. Іван постає перед дилемою – терпіти ганьбу і насильство над своєю сім'єю заради ілюзії миру, чи самому приєднатися до повстанців…

Режисер: Тарас Ткаченко.У ролях: Тарас Цимбалюк, Павло Москаль, Азізбек Абдурашидов, Андрій Мостренко, Олексій Тритенко, Наталія Сумська.

Я працюю на цвинтарі

Знято за мотивами збірки оповідань Павла Бєлянського «Я працюю на цвинтарі». 35-річний Олександр (Віталій Салій) заробляє на життя виготовленням надгробків. Він не любить згадувати про своє минуле. Сьогодення його також не тішить. Особливо коли доводиться вирішувати проблеми доньки-підлітка. Цинічний одинак зі складним характером доволі комфортно почувається на кладовищі серед могил та квітів, хоча навіть тут доводиться щодня спілкуватися з людьми. Комедійна драма «Я працюю на цвинтарі» знята у копродукції України та Польщі. У основу сюжету лягла однойменна книга Павла Бєлянського. Це збірка оповідань, об’єднаних спільною тематикою. Головний герой був вигаданий спеціально для зйомок фільму, у книзі його немає. Навесні 2019 року проект отримав грант від Українського культурного фонду у розмірі майже 15 мільйонів гривень, що склало 70% від кошторису. Загальний бюджет стрічки – 21,4 мільйони гривень. Написанням сценарію займався Олексій Тараненко, він же посів режисерське крісло. Для Тараненка це дебют на великому екрані.

Режисер: Олексій Тараненко. У ролях: Віталій Салій, Вікторія Городецькая, Анна Іванова, Андрій Ісаєнко, Віктор Жданов, Олексій Тритенко, Римма Зюбіна.

Дике поле

Знято за мотивами роману Сергія Жадана «Ворошиловград». Герман змушений повернутися у своє рідне містечко на Донбасі. Його старший брат зник, і тепер герою доведеться захистити сімейний бізнес – стару бензоколонку. Разом із нею – друзів дитинства та кохання у боротьбі проти тих, хто захоплює шматок за шматком землю, перетворюючи її на кукурудзяні поля та залізницю, котра нікуди не веде. Чим закінчиться ця іронічна та повна пригод подорож крізь Дике Поле?

Режисер: Ярослав Лодигін. Автори сценарію: Наталя Ворожбит, Сергій Жадан, Ярослав Лодигін. У ролях: Олег Москаленко, Володимир Ямненко, Георгій Поволоцький, Олексій Горбунов, Руслана Хазіпова, Євгенія Муц, Роман Халаїмов, Ігор Портянко та Сергій Жадан. 

І будуть люди 

Знято за мотивами роману Анатолія Дімарова «І будуть люди». Українська драма розповідає про непросте життя українських людей у період 20–30-х років минулого століття. Він занурює  у сімейні драми, де на перетині суспільних проблем, кохання, сім’ї та пристрастей вирішується доля кожного героя. Серіал «І будуть люди» познайомить із 12 головними персонажами, які переживають випробування протягом багатьох років. Вони стикаються з найрізноманітнішими проблемами того часу – суспільними, політичними та культурними. Попри це, кожен герой історичного фільму прагне жити своїм життям. Герої закохуються, піддаються внутрішнім сумнівам, шукають своє місце в цьому світі та часто роблять неправильний вибір.

Режисер: Аркадій Непиталюк. Автори сценарію: Тетяна Щегельська, Тарас Антипович, за романом Анатолія Дімарова «І будуть люди». У ролях: Остап Дзядек, Акмал Гурєзов, Олена Борозенець, Катерина Григоренко, Віктор Жданов, Костянтин Темляк, Олександр Піскунов, Олександр Мавриць, Макар Тихомиров, Анна Тамбова, Віталій Ажнов, Аліна Костюкова, Ігор Колтовський

Червоний

Знято за мотивами роману Андрія Кокотюхи «Червоний». 1947 рік. У страшну м’ясорубку сталінських таборів потрапляє воїн УПА Данило Червоний, де мусить пройти крізь пекло і нелюдські умови каторги, переслідування  кримінальних ватажків, підлість, зраду  і відчай. Данило знаходить в собі сили протистояти репресіям начальника табору і робить відчайдушну спробу вирватися на волю, піднявши перше повстання у таборі.

Режисер: Заза Буадзе. У ролях: Микола Береза, Олег Шульга, Любов Тищенко, Олександр Мавріц, Володимир Шпудейко, Ігор Колтовський, Олег Стефан

Спіймати Кайдаша

Знято за мотивами повісті Івана Нечуя-Левицького «Кайдашева сім'я» . Як живе скандальна родина у сучасному селі Семигори біля Богуслава? Не без пригод. Старий Омелько зі старшим сином Карпом заробляють тим, що ремонтують зношені автомобілі односельців. Маруся, головна господиня в будинку, у серіалі «Спіймати Кайдаша» у першій серії займається худобою та дрібними тваринами у дворі, згадуючи золоті дні, коли працювала куховаркою біля голови. А романтик Лаврін щойно повертається з армії, зголоднілий за коханням і дівочою ласкою. Багато потенційних наречених вже поклали око на двох міцних героїв кіно і всіма силами намагаються звернути на себе їхню увагу. Та тільки в одного в голові є карбюратори, а в іншого – вітер. Цікаво, на кого поклали око самі брати? Покаже серіал.

Режисер: Олександр Тіменко. Сценарист: Наталія Ворожбит. У ролях: Віктор Жданов, Ірина Мак, Тарас Цимбалюк, Григорій Бокланов, Антоніна Хижняк, Дарина Федина, Юлія Врубльовська.

Я і Фелікс

Знято за мотивами біографічного роману Артема Чеха «Хто ти такий?». У провінційному містечку у пострадянській Україні Ольга (Анастасія Карпенко) виховує сина Тимофія. Батько хлопчика постійно кудись зникає, тож Тимофій його майже не знає. Коли у бабусі з’являється новий супутник життя Фелікс (Юрій Іздрик), хлопчик швидко знаходить з ним спільну мову. Харизматичний старий ніколи не відмовляється від чарки та часто згадує як воював у Афганістані. Фелікс не соромлячись ділиться з малим своєю життєвою мудрістю та завжди й в усьому захищає його. Драма «Я і Фелікс» є дебютною повнометражною художньою стрічкою режисерки Ірини Цілик («Земля блакитна, ніби апельсин»). У основу сюжету ліг біографічний твір «Хто ти такий?» Артема Чеха, чоловіка режисерки. На роль харизматичного та самобутнього Фелікса запросили не менш яскраву особистість: Юрія Іздрика – поета, письменника та культуролога з Калуша Івано-Франківської області. Тимофія втілювали три різні актори різного віку – Андрій Чередник (син режисерки), Владислав Балюк та Володимир Гладкий.

Режисер: Ірина Цілик. У ролях: Юрій Іздрик, Андрій Чередник, Владислав Балюк, Анастасія Карпенко, Галина Веретельник-Степанова, Андрій Ісаєнко, Олександра Семенко, Володимир Гладкий. 

Сторожова застава

Знято за мотивами роману Володимира Рутківського «Сторожова застава». Сонячне затемнення активізує магічний портал часу. Звичайний хлопець Вітько потрапляє з 21 століття на тисячу років назад. Так починається його небезпечна, сповнена пригод подорож. Попереду смертельні небезпеки, чорна магія, зустріч з новими друзями і справжніми героями билин – богатирями: юним Олешком, могутнім Іллею та суворим Добринею – все це у супроводі вражаючих візуальних ефектів. Вітько опиняється в самому епіцентрі неймовірних подій, вступає в битву з міфічним істотами і  дізнається, що таке справжня хоробрість.

Режисер: Юрій Ковальов. У ролях: Даниіл Каменський, Єва Кошева, Роман Луцький, Олег Волощенко, Олександр Комаров, Георгій Дерев'янський, Слава Красовська, Наталія Сумська, Єржан Нуримбет, Єрболат Тогузаков

Мавка.Лісова пісня

Створено за мотивами драми-феєрії Лесі Українки «Лісова пісня». Чарівний світ давнього лісу, неймовірні пригоди та фантастичні герої, про яких скоро дізнається весь світ! Мавка – душа лісу, вона – сама природа, складна і суперечлива: може бути ніжною і люблячою, може бути лютою і гнівною, але головне – завжди прагне до миру і гармонії. Історія про магічну силу кохання, яке об’єднує, рятує та дарує життя.  «Мавка. Лісова пісня» – повнометражний анімаційний фільм української студії Animagrad (FILM.UA Group) за мотивами однойменної п’єси Лесі Українки, українських міфів і культурних традицій, який зараз знаходиться на стадії творчого виробництва. Самобутній та неповторний образ Мавки здатен посісти гідне місце серед низки всесвітньо відомих жіночих персонажів казкової анімації, а сюжет мультфільму буде зрозумілий широкій аудиторії та зацікавить дорослих універсальністю тем, а дітей – пригодами та гумором.

Режисери: Олег Маламуж, Олександра Рубан. Сценарист: Ярослав Войцешек.  Зіркові голоси героїв: Артем Пивоваров, Олена Кравець, Юлія Саніна (фронтвумен The Hardkiss), DZIDZIO (Михайло Хома).  

Століття Якова

Знято за мотивами роману Володимира Лиса «Століття Якова». Серіал «Століття Якова» – міні-серіал для тих, хто хоче повчитися на життєвій історії. Звичайний селянин, Яків, за 100 років пережив багато чого на землі, адже саме стільки він і прожив. Його життя бачило кілька епох і наповнене сміливістю, злетами, падіннями, великою любов'ю. Події серіалу відбуваються на Заході, де раніше панували поляки. Сюжет несе в собі дві паралельні лінії – перша, молоді роки Якова. І друга – сьогодення. Історичний серіал змушує замислитися про багато речей, зробити переоцінку пріоритетів, почати цінувати життя. Телесеріал вражає своєю пізнавальністю, вдумливістю і епічністю.

Режисер: Бата Недич. Актори: Роман Луцький, Станіслав Боклан, Ганна Топчий, Наталя Доля, Людмила Загорська.

Кава з кардамоном 

Знято за мотивами роману Наталії Гурницької «Мелодія кави у тональності кардамону». Юна і мрійлива Анна живе у домі свого дядька та його дружини. Дівчина не поспішає виходити заміж, адже вірить, що одного разу зустріне чоловіка зі своїх дівочих мрій… Але вона ще навіть не здогадується, що саме кохання принесе їй багато страждань. До сусіда Анни Вітольда приїжджає його племінник Адам Родзінський, і дівчина відразу звертає на нього увагу. Імпозантний, солідний і практично їй в батьки годиться – серце героїні фільму про любов завмирає щоразу, побачивши Адама. Але чи відповість чоловік взаємністю юній шанувальниці? Покаже український серіал.

Режисерка: Марина Степанська. Сценаристки: Ольга Кржечевска, Наталія Яковлєва, Наталія Уварова. У ролях: Олена Лавренюк, Павло Делонг, Олена Лазович, Олег Мосейчук, Леся Самаєва, Анастасія Остреїнова, Тарас Цимбалюк, Ніна Грива, Ірина Мельник, Софія Бровко, Наталя Сербезова, В’ячеслав Бабенков, Олександр Логінов, Юліана Барташ, Катерина Рубашкіна, Віталій Ажнов.

Припутні

Знято за мотивами п'єси Романа Горбика «Центр». Коли на околиці Ніжина таксист Юра (Дмитро Хом'як) підібрав чергових пасажирів, він ніяк не очікував заїхати так далеко. Поступливішим його зробили красиві ноги Свєтки (Юлія Врублєвська), яка разом зі своєю мамою Людмилою (Олена Узлюк), їде провідати бабусю в село Припутні. Збіг обставин змушують Юру залишитися в селі на ніч. Тим часом жінки зайняті своєю улюбленою справою – з'ясуванням стосунків. Здається, цей день змінить багато в долі героїв. Фільм «Припутні» його творці характеризують як житейську комедію. Показані в картині переживання людей в рівній мірі властиві як столичним жителям, так і людям з глибинки. Сценарій написали Аркадій Непиталюк і Роман Горбик. Режисурою зайнявся Непиталюк. У якості саундтреків до фільму використовували пісні гурту «Воплі Відоплясова» – як улюблені хіти так і маловідомі композиції. Частково фільм профінансований Держкіно, а загальний його бюджет склав 10 мільйонів гривень.

Режисер: Аркадій Непиталюк. У ролях: Дмитро Хом’як, Ніна Набока, Олена Узлюк, Юля Врублєвська.

Іван Сила

Знято за мотивами роману Олександра Гавроша «Неймовірні пригоди Івана Сили, найдужчої людини світу». Фільм «Іван Сила» оповідає незвичайну історію життя Івана Фірцака, який народився в червні 1899 року в селі Білки Іршавського району на Закарпатті. У 18 років він став артистом чехословацького цирку і побував у 64 країнах світу, дивуючи всіх своїми перемогами. Чемпіон Чехословаччини з важкої атлетики та боротьби, чемпіон Європи з культуризму. За неймовірну силу він отримав прізвисько Іван Сила – Кротон. Іван Фірцак виграв чимало поєдинків з відомими борцями світу. З рук британської королеви він отримав шолом і пояс, оздоблені золотом та діамантами. Американська преса називала його найсильнішою людиною XX століття. 1937 року в самому розквіті своєї слави він повернувся на Батьківщину.

Режисер: Віктор Андрієнко. У ролях: Дмитро Халаджи, Віктор Андрієнко («ТойХтоПройшовКрізьВогонь»), Ігор Письменний («Бригада»), Ольга Сумська («Роксолана»), Євгеній Паперний («Острів скарбів»), Василь Вірастюк та інші.

Довбуш

Знято за мотивами роману Василя Карп’юка «Довбуш.Гідність або забуття». Карпати. Початок 18 століття. Жорстоке правління польської шляхти змушує гуцулів тікати в гори. Двоє братів, Олекса та Іван Довбуші, опиняються поза законом і стають опришками. У пошуках помсти панам за вбивство батьків Довбушів, брати стають ворогами один одному. Один прагне грошей, другий – справедливості. Гуцули починають повстання, яке очолює Олекса. Шляхта робить усе можливе, аби знищити Довбуша. Але він їх перехитрив. І розрослася легенда про карпатського лицаря. Легенда, що надихає покоління тих, хто бореться за свободу рідної землі. Про силу і любов Олекси Довбуша, про зраду і кривду. Про те, як він жив і як обманув смерть.

Режисер: Олесь Санін. Сценаристи: Пол Волянський, Олесь Санін, Василь Портяк, Максим Черниш. У ролях: Сергій Стрельников, Олексій Гнатковський, Дар’я Плахтій, Матеуш Косьцюкевіч, Агата Бузек, Петро Жирун, Павло Жирун, Дмитро Вівчарюк, Роман Ясиновський, Ростислав Держипільський, Олександр Мавріц.

Політ золотої мушки

Знято за мотивами збірки оповідань Богдана Волошина «Бурачковицікі хроніки». Маленька дівчинка-поетеса, яку тато називає хлопчачим ім'ям «Микола», розповідає три історії, що трапилися в її селі: про футбольний матч, про весілля і про дивний заповіт. Микола знає все, тому що їй розповів про це дід – що брехати негарно, що хлопця, щоб він був завжди вірний, потрібно перевести через воду, що кіно в небі набагато цікавіше, ніж в кінотеатрі, і що людське життя подібне польоту золотий мушки над вогнем – таке ж яскраве і таке ж коротке.

Режисер: Іван Кравчишин. У ролях: Олег Цьона, Богдан Юсипчук та інші.

Між нами

Знято за мотивами роману Соломії Томащук «Між нами». «Між нами» – глибокий, чуттєвий і захоплюючий психологічний трилер про вибір, який доводиться робити між близькими та мораллю, коли іншого варіанту розвитку подій не існує. Дві головні героїні фільму, Саша та Аня, змушені цей вибір зробити: Саша щодо власного чоловіка, Аня – до сина. Драматизм ситуації загострюється, коли один несподіваний випадок докорінно змінює все. «Між нами» – це відверте кіно про перетин дуже різних жіночих доль, яких об’єднує спільна таємниця. Стрічка пропонує складний і неоднозначний погляд на сімейні цінності та торкається незручних питань.

Режисер-постановник: Соломія Томащук. Сценаристи: Соломія Томащук, Юрій Дунай. У ролях: Анастасія Пустовіт, Ірма Вітовська, Дмитро Сова, Євген Єфремов, Михайло Дзюба, Сергій Детюк, Євгеній Лам