Тема: Урбанізація. Міські агломерації. Мегаполіси. Практична робота №17 (Гр.3). Дослідження «Порівняння показників співвідношення міського та сільського населення в різних регіонах України за статистичними даними». Домашнє завдання: Опрацювати §54 (ст.260-265), підготувати проект (презентація, реферат, плакат) за 1 з обраних тем на ст.264.
Урбанізація — історичний процес зростання міського населення, швидкий ріст міст, зростання ролі міст у розвитку суспільства. Протягом багатьох років в Україні відбувається ріст міст і міського населення. Рівень урбанізації – це частка городян у загальній кількості населення країни. Даний показник виражається у відсотках. Частка міського населення й кількість міст особливо активно зростали протягом XX ст. Найвищі темпи урбанізації спостерігалися у 60—70 рр. XX ст. Найбільш урбанізованими є індустріальні райони Донбасу і Придніпров’я (частка міського населення — до 90 %). Найменш урбанізованими є деякі західні області України: Закарпатська, Чернівецька, Івано-Франківська, Тернопільська області.
Причини урбанізації: 1) перетворення сільських населених пунктів на міські (зрідка — побудови нових міст);
2) міграції населення із сільських
населених пунктів у міста (особливо великі: Надлишок
робочої сили в сільській місцевості (аграрне перенаселення) обумовлений високою
народжуваністю і природним приростом.
Проблеми урбанізації
Урбанізація неоднозначно діє на
людське суспільство: з одного боку, місто надає людині ряд
суспільно-економічних, соціально-побутових і культурних переваг, що позитивно
позначається на його інтелектуальному розвитку, дає можливість для кращої
реалізації професійних і творчих здібностей, з іншого - людина віддаляється від
природи і попадає в середовище зі шкідливими впливами – забрудненим повітрям,
шумом і вібрацією, обмеженою житлоплощею, ускладненою системою постачання,
залежністю від транспорту, постійним змушеним спілкуванням з безліччю
незнайомих людей – усе це несприятливо позначається на його фізичному і
психічному здоров’ї.
Положення збільшується тим, що
міста-гіганти розвивалися стихійно і, як правило, без обліку біологічних потреб
і психологічних особливостей людини. Сучасне велике місто з його величезними
прямокутними будинками зі скла і бетону, уздовж і поперек пересічений
транспортними магістралями з нескінченним потоком автомобілів, що вивергають зі
своїх надр задушливі вихлопні гази, обмеженими можливостями пішого пересування,
безупинним шумом і нескінченою штовханиною придушує біологічну природу людини,
позбавляє необхідного фізичного навантаження, гнітить його психіку. Утомлений
житель міста, із властивої йому підвищеною дратівливістю, невмотивованою
заклопотаністю, загальною млявістю, шукає звільнення від цього стану на лоні
природи, у кіно, чи театрах, у телеекранів, у читанні чи літератури інших
подібних заняттях, але це не дає бажаного результату. Утома накопичується і
реалізується в порушенні тих чи інших функцій організму.
Проблеми, зв’язані з
урбанізацією, необхідно вирішувати не окремими приватними заходами, вишукуючи
скоростиглі і малоефективні рішення, а розробивши комплекс взаємозалежних
соціальних, екологічних, технічних і інших мір. В усіх випадках людина і
навколишнє середовище повинні розглядатися як єдине ціле.
|
За урбанізацію |
Проти
урбанізації |
|
|
В
Україні існує 28 388 сільських населених пунктів. Для сільських населених
пунктів, у розвинених країнах, характерний процес рурбанізації. Рурбанізація (від англ. rural — сільський та урбанізація) — процес поширення міських форм і умов
життя на сільську місцевість, тобто
сприятливі умови проживання в міських поселеннях порівняно з сільськими. Рурбанізація може виражатися у міграції міського населення в
сільські поселення, розвитку
форм господарської діяльності, що характерні для міст, у тому числі
промисловості, сфери обслуговування та ін. При цьому відбувається залучення
сільських жителів до міської культури, крім цього сільські поселення стають
функціональною складовою виробничо-територіальних систем, що формуються на базі
великих міст. Формування широких приміських зон навколо великих міст - субурбанізація. Субурбанізація
має переваги (у так званій «котеджній забудові», яка дозволяє людям відчувати
себе ближчими до природи. Процес зростання і розвитку
приміської зони великих міст, унаслідок чого
формуються міські агломерації. Субурбанізація є подальшим етапом урбанізації.
Характеризується вищими темпами збільшення кількості жителів приміських
поселень і міст-супутників порівняно з містами — центрами агломерацій.
Міські
агломерації — це компактні скупчення міст, об'єднані інтенсивними трудовими,
економічними та культурними зв'язками, з центром у великому місті. Мегаполіси
(або мегалополіси) — це зрощені між собою найбільші агломерації, що утворюють
суцільні урбанізовані зони, такі як Токайдо (Японія) чи Босваш (США). Міська агломерація - центр (або кілька) з передмістями,
пов'язані «маятниковими» міграціями (щоденні поїздки на роботу).
Мегаполіс (Мегалополіс) - надурбанізована форма розселення,
виникає при злитті великої кількості агломерацій.
1. Токайдо (Японія): Від Токіо до Осаки-Кобе-Кіото, понад 60-70 млн
осіб (найбільший у світі).
2. Босваш (США): Північно-східне узбережжя від Бостона до
Вашингтона (понад 50 млн осіб).
3. Чипіттс (США): Зона від Чикаго до Піттсбурга.
4. Блакитний банан (Європа): Європейська урбанізована вісь, що охоплює
території від Великобританії до Північної Італії.
5. Сансан (США): Узбережжя Каліфорнії від Сан-Франциско до
Сан-Дієго.
·
Токіо-Йокогама (Японія) — понад 40 млн осіб.
·
Делі (Індія).
·
Шанхай (КНР).
·
Сан-Паулу (Бразилія).
·
Джакарта (Індонезія).
Урбанізація призводить до того, що до 2050 року
близько 80% населення планети житиме у великих містах. Найвищий рівень
урбанізації (>90%) спостерігається в таких країнах, як Монако, Сінгапур,
Ватикан.
Міста з населенням 10—20 тис. жителів: Скадовськ
(19 тис.), Старобільськ (18 тис.), Гребінка (11 тис.).
Міста з населенням менше
10 тис. жителів: Зіньків (9,9
тис.), Хотин (9,6 тис.), Моршин (6 тис.).
Немає коментарів:
Дописати коментар