7 клас 13.05.26 Урок № 49

Тема: Закономірності формування рельєфу дна океанів.                                                    Домашнє завдання: Опрацювати §51 (ст.254-260), оцінити свої досягнення за 12 балами (ст.260).

 Ти не крапля в океані, ти весь океан в краплі.

Румі (перський поет–суфій ХІІІ ст.)

 

Людині властиве прагнення пізнати невідоме. Підкорення полюсів та найвищих вершин, багатоденні переходи через пустелі та непрохідні лісові хащі, вихід у космічний простір — усе це приклади невтомного пошуку відкриття таємниць, які пропонує людству природа. Однак, незважаючи на високий рівень розвитку людської цивілізації, величезні простори Світового океану, зокрема його дна, ще й сьогодні залишаються недостатньо вивченими. За допомогою сучасної апаратури вдалося з’ясувати, що рельєф дна Світового океану не менш різноманітний, ніж рельєф суші.

Рельєф дна Світового океану різноманітний: від мілководних шельфів до глибоководних жолобів, сформований рухом літосферних плит. Основні частини — підводна окраїна материка (шельф, схил) та ложе океану (рівнини, гори). Ключова закономірність — утворення гір (середньоокеанічних хребтів) у зонах розходження плит та жолобів у зонах їх зіткнення.

Основні частини дна океану

Дно океану — це не рівна поверхня, а складна структура:

• Підводна окраїна материка (до 2000–3000 м):
• Шельф (материкова мілина): Мілководна частина (до 200–500 м), продовження материка.
• Материковий схил: Різкий спуск від шельфу до ложа океану.
• Ложе океану (глибини 3000–6000 м):
• Абісальні рівнини: Величезні рівні ділянки, вкриті осадовими породами.
• Серединно-океанічні хребти: Найдовші гірські системи (понад 60 тис. км), що виникають у місцях розходження літосферних плит.
• Глибоководні жолоби (понад 6000 м): Найглибші місця (наприклад, Маріанський жолоб — 11 022 м), утворюються, коли одна плита підсувається під іншу.

Закономірності формування

1. Внутрішні сили Землі (Тектоніка плит): Рельєф дна, як і суші, визначається рухом плит.
2. Зони розходження (Рифти): На межах літосферних плит, що розходяться, магма підіймається, утворюючи серединно-океанічні хребти.
3. Зони зіткнення (Субдукція): Там, де океанічна плита (важча) підсувається під материкову (легшу), формуються глибоководні жолоби та вулканічні острови.
4. Вік дна: Наймолодші породи знаходяться поблизу серединно-океанічних хребтів, найстаріші — біля країв океанів.

Як досліджують дно

• Ехолот: Прилад, що вимірює глибину за допомогою звукових хвиль.
• Космічні дослідження: Супутники дозволяють картографувати навіть найвіддаленіші частини океану.

Висновки

Висновок 1. Рельєф

Рельєф дна Світового океану характеризується складністю і різноманітністю. Учені виділяють три основні частини в рельєфі дна Світового океану: шельф, материковий схил і ложе океану.

2. Шельф

Континентальний шельф — широка смуга дна, що перебуває на глибині до 200 м. Межі шельфу проводять береговою лінією та вздовж перегину поверхні (брівка) шельфу до материкового схилу. Межа лежить на глибині 50–600 м та більше. Якщо чіткого перегину немає, межу проводять ізобатою 200 м. Ширина шельфу різна — від 1 до 1500 км.

3. Материковий схил

Материковий схил — підводний уступ, що відокремлює шельф від глибоководної частини та опускається на глибину 3,5–4 км. Це затоплена частина континенту із земною корою материкового типу. Материковий схил має нахил від 1 до 10°, характеризується різним розчленуванням рельєфу: наявністю довгих і глибоких каньйонів, терас, зсувів. Окремі каньйони сягають 3–5 км глибини та врізаються в континентальний схил на 1000 м, як наприклад, перед гирлами річок Св. Лаврентія, Парани, Конґо.

4. Ложе океану

Основна частина дна Світового океану — ложе із земною корою океанічного типу. На ложі є пасма, плато, височини, які розділяють його на котловини.У центральних частинах океану пролягають серединно-океанічні хребти з глибокими розколинами завширшки кілька десятків кілометрів, уздовж яких розходяться літосферні плити та піднімається розплавлена речовина мантії. Найглибші місця океані — жолоби, які утворюються там, де одна плита заходить під іншу, поринаючи в мантію.

Географічні об’єкти Світового океану

Категорії географічних об’єктів		Назви географічних об’єктів
Форми              рельєфу	Серединно-океанічні хребти	Північноатлантичний, Південноатлантичний,Аравійсько-Індійський,     Східнотихоокеанське
	Глибоководні  жолоби	Маріанський, Філіппінський, Тонга, Чилійсько-Перуанський, Пуерто-Рико, Зондський, Південно-Сандвічів
Океанічні течії	Теплі	Гольфстрім, Бразильська, Північна Пасатна, Південно Пасатна, Куросіо, Північнотихоокеанська, Північноатлантична, Мадагаскарська, Східноавстралійська, Норвезька
	Холодні	Західних Вітрів, Перуанська, Каліфорнійська, Лабрадорська, Канарська, Бенгальська, Західноавстралійська