Рідна мова
У
тобі історія народу,
Світло
й душа країни,
Не
боялася ти болю й броду,
Йшла
вперед долаючи руїни.
Серце
бʼється і бринять слова:
«Мово
рідна, хто тебе пізна!
Той
назавжди понесе у світ,
Твій
живий, незгасний заповіт!»
Хто
почує ніжність колискову,
Теплу
материнську мову,
Той
не зрадить рідної землі —
Вкорениться
словом в імлі.
У
тобі й пісня, і молитва,
І
сльоза, що падає зі світла.
Ти
— як оберіг на всі віки,
Нас
єднай, міцніш скріпи.
І
живи у серці, у любові,
У
дитячім щирім кожнім слові.
Бо
допоки мова поміж нас —
Квітне
Україна й звучить Тарас.
Тетяна Прокоф’єва




Немає коментарів:
Дописати коментар