7 клас 22.04.26 Урок № 43

Тема: Озера. Льодовики та багаторічна мерзлота.                                                                 Домашнє завдання: Опрацювати §46 (ст.227-230), скласти вірш або сенкан про річки, озера, льодовики Євразії.

Євразія багата на води суходолу: найбільші озера (Каспійське, Байкал) зосереджені в тектонічних западинах. Льодовики вкривають гори (Гімалаї, Альпи) та арктичні острови. Багаторічна мерзлота охоплює величезні площі Сибіру, утворюючись через низькі температури та сніговий покрив.

Озера Євразії

·         Тектонічні: Найглибше у світі озеро — Байкал, утворене в розломі земної кори.

·         Залишкові (реліктові): Каспійське море (найбільше озеро у світі) та Аральське море (що зникає) — залишки давнього океану.

·         Льодовикові: Багато озер на півночі (Ладозьке, Онезьке), утворені діяльністю давнього льодовика.

·         Вулканічні: Розташовані в кратерах згаслих вулканів (наприклад, в Японії). 

Льодовики Євразії

·         Покривні (щитові): Поширені на арктичних островах (Нова Земля, Шпіцберген, Ісландія).

·         Гірські: Знаходяться у високогір'ях, де температура повітря стабільно низька (Альпи, Кавказ, Гімалаї, Тянь-Шань).

·         Значення: Джерело живлення багатьох великих річок (Інд, Ганг). 

Багаторічна мерзлота

·         Поширення: Займає понад 10 млн км² (переважно Сибір, Якутія, північ Китаю).

·         Причини: Тривалі холодні зими, мала кількість снігу, низька середня температура.

·         Вплив: Ускладнює будівництво, викликає заболочування територій влітку, оскільки вода не просочується вглиб. 

 У Євразії знаходиться п’ять із десяти найдовших річок світу та три озера з десяти найбільших озер. Озера в Євразії розміщені дуже нерівномірно. Найбільша кількість озер на північному заході Євразії. Найбільші з них зосереджені, як не дивно, не у вологих, а в посушливих областях. Це залишкові озера, що збереглися на місці давніх великих водойм, які існували у більш вологу епоху. До них належать Каспійське й Аральське моря-озера, а також озера Балхаш, Ельтон, Баскунчак тощо. Озера Євразії різні за походженням улоговин, розмірами, глибинами, солоністю й розміщені нерівномірно. Багато великих озер зосереджено на рівнинах у внутрішніх районах і на високогірних ділянках Центральної Азії.

Походження озер

Льодовиково-тектонічне походження - Ладозьке (найбільше в Європі) й Онезьке.                        

Льодовикові — Женевське, Боденське.

Тектонічні — Байкал, Іссик-Куль, Мертве море.

Вулканічні — поширені на Камчатці, Японських і Філіппінських островах, Малайському архіпелазі.

Залишкові (реліктові) — збережені на місці давніх водойм, які існували в умовах вологішого клімату: Каспійське й Аральське моря.

Видатні озера Євразії

Байкал — найглибше озеро планети. Глибина — 1642 м, протяжність 636 км, найбільша ширина 79 км; містить понад 20 % запасів поверхневих прісних вод земної кулі. Впадає 1123 річки, витікає лише одна Ангара.

Каспійське море — найбільше за площею озеро у світі. На території, яку воно займає, — 376 тис. км2,— могли б розміститися така велика європейська держава, як Німеччина. Основною водною артерією, яку живить Каспій, є Волґа.

Балхаш у Центральній Азії — єдине у світі озеро, де солоність води в різних його частинах суттєво відрізняється. У західній частині Балхашу вода прісна, а у східній — солонувата. Річка Ілі, яка, впадаючи в озеро, опрісняє його західну частину, витягнута. Серпоподібна форма озера перешкоджає швидкому перемішуванню води.

Мертве море — розташоване на північному заході Аравійського півострова в найглибшій западині світу на 295 м нижче від рівня океану. Узбережжя Мертвого моря є найнижчою частиною суходолу на Землі. Солоність води в морі становить 260-270 %о.

Сарезьке озеро на Памірі — одне з наймолодших на земній кулі: утворилося 1911 р. під час землетрусу внаслідок перекриття річки Мургаб величезною брилою. Озеро «висить» над родючими долинами на висоті 3250 м над рівнем моря.

Іссик-Куль на Тянь-Шані — одне з найкрасивіших озер світу, назва перекла-дається з киргизької як «Тепле озеро». Вода в озері ніколи не замерзає.

Озеро Світязь — «український Байкал» — найглибше озеро України — понад 58 м.

Аральське море — сумний рекордсмен, зона екологічного лиха. Від початку 60-х рр. ХХ ст. море площа озера зменшилася понад у чотири рази. Це пов’язано із забором вод річок, які впадають у нього,— Амудар’ї й Сирдар’ї на зрошення. До висихання було четвертим у світі озером за площею водного дзеркала.

На відміну від інших складових гідросфери, льодовики та багаторічна мерзлота не зустрічаються на території України. Однак її природа, як і всієї Землі знаходиться під впливом льодовикового панцеру планети.

Льодовик — природне скупчення льоду атмосферного походження на суші.                     Гляціологія —  наука, що вивчає льодовики.                                                                           Льодовики утворюються там, де протягом року снігу випадає більше, ніж встигає його розтанути, тобто вище від снігової лінії.                                                                                                             Снігова лінія — це умовна межа, над якою температура повітря є нижчою за 0 ºС та відбувається накопичення снігового покриву.

Льодовики – рухливі скупчення льоду на суходолі, що утворюються там, де протягом,  року випадає снігів більше ніж устигає розтанути. Осетинська приказка говорить: ”Вічні сніги і ті посуваються”. І справді, під час льодовикового періоду покриви льоду займали не менш як 30% сучасного суходолу. Сьогодні ж, льодовики вкривають тільки 11% суходолу. Отже, у минулому льодовики наступали, а тепер відступають звільняючи колись затоплену територія. Так чи інакше, але абсолютно очевидно, що  льодовики завжди пересуваються. Льодовик є невтомним архітектором, який неспішно, але безперервно руйнує застарілі, на його думку, форми рельєфу, працюючи водночас над створенням нових. Вивчення рівнинного рельєфу дозволяє відновити картину праці покривного льодовика. Рух його відбувається переважно по підстилаючи корінних породах. При цьому покривний льодовик захоплює різноманітні уламки і за допомогою їх скребе поверхню гірських порід. Утворюються різноманітні форми рельєфу: баранячі лоби, кучеряві скелі. В Європі кучеряві скелі можна зустріти у Норвегії, Швеції на півночі Росії. Уламки порід це не єдине знаряддя праці льодовика. Велику роль у руйнівній діяльності льодовика відіграє вода. Вона утворюються внаслідок танення льодовика, проникає у тріщини гірських порід, в подальшому знову замерзає, потім знову тане. Так відбувається багато разів. Цей процес (морозне вивітрювання) руйнує гірські породи. Руйнуючи породи, льодовик разом із талими водами переносить їх на певну відстань, де різноманітні частини повільно накочуються . Ці льодовикові наноси вкривають великі площі у Північній Америці, Євразії, утворюючи численні горбі, звивисті пасма, які зустрічаються і на Україні. Чим далі від льодовика, тим потоки талих льодовикових вод стають слабшими. На такі ділянки наносяться переважно дрібні частинки гірських порід. Найчастіше це піщані відклади, завдяки яким утворюються ще одні льодовикові форми рельєфу – піщані рівнини (зандрові рівнини). Такі рівнини характерні для півночі України, широко розповсюджені вони в Білорусії. Рух гірського льодовика у сполученні з морозним вивітрюванням утворює на схилах гір округлі заглиблення, подібні за формою до крісла. Такі форми рельєфу можна побачити в Андах, Альпах, Гімалаях, Кордильєрах. Сповзаючи униз по гірських долинах, льодовик поступово виорює і поглиблює їх, інколи аж до узбережжя морів. Але і тут вони не закінчуються. Вироблені льодовиком долини продовжуються по дні моря, утворюючи глибокі, звивисті та вузькі затоки (фіорди). Наприклад, біля берегів Норвегії. Рештки льодовика можна побачити далеко від їх місця утворення – айсберги.           

Льодовик — природне скупчення льоду атмосферного походження на суші.

Гляціологія — наука, що вивчає льодовики.

Льодовики утворюються там, де протягом року снігу випадає більше, ніж встигає його розтанути, тобто вище від снігової лінії.

Снігова лінія — це умовна межа, над якою температура повітряє нижчою за 0 ºС та відбувається накопичення снігового покриву.

Види льодовиків

Тип льодовика	Де утворюються, розміри і форма.	Що утворюється в результаті руху.
1. Гірські.	На вершинах високих гір у всіх широтах. Займають чашоподібні заглиблення на схилах гір; заповнюють гірські долини.                         Різні за розміром і формою.                 Найбільші у горах Гімалаях, Тянь-Шань, Паміру.	В  результаті руху виконують три види роботи:                                                        а) руйнують,                                              б) переносять.                                         в) відкладають, нижче снігової лінії утворюють морену (льодовикові відклади).
2. Покривні.	Покривають поверхню суходолу, утворюються у полярних широтах. Мають форму куполу, товщиною більше 3 км. Покривають поверхню Антарктиди, острова Арктики, острів Гренландія.	Краї льодовика спускаються в океан, відламуються великими брилами, перетворюючись на  айсберги (плавучі льодовики).

Не слід плутати льодовики із айсбергами!

Айсберги — величезні брили льоду, що відкололися від льодовика і плавають в океані.

Багаторічна мерзлота — шар мерзлої землі, що постійно має температуру, нижчу від 0°С.

Вічна мерзота

Під час прокладання перших доріг у деяких областях Сибіру будівельники стикнулися з несподіваним явищем. Щойно побудовані траси раптово зникали.. Їх окремі ділянки були розтріскані й піднесені невідомою силою на кілька метрів. Інші провалилися так, що користуватися ними вже було неможливо. Як з’ясувалося з часом, винним у цих витівках був холод, точніше багаторічна мерзлота. Так називають постійно мерзлий шар грунту. Мерзлота спричиняє спучення грунту, тобто явище коли грунт виштовхується вгору. Мерзлота виштовхує не лише грунт, а й уламки гірських порід. Із цим пов’язане ще одне цікаве явище  - каміння, що росте. З мерзлотою пов’язана течія грунту. Щорічно влітку охоплені багаторічною мерзлотою гірські породи відтаюють на кілька см. Або м.  у цей час вони насичуються водою , стають менш міцними. Сама ж тала вода подібна до мастила, що й допомагає сковзати грунту по льоду. Так з’являються рухливі схили. Іноді грунт стікає дуже швидко, утворюючи язики або тераси.        Отже мерзлота подібно до льодовиків, здатна переносити і накопичувати відклади гірських порід, утворювати нові форми рельєфу.

Запамятайте!

·         Найглибше озеро земної кулі – Байкал.

·         Найбільше за площею озеро на Землі – Каспійське.

·         Найсолоніше озеро світу – Мертве море.

·         Озеро-мандрівник – Лобнор.

·         Безстічне, солоне і прісне – оз.Балхаш.

·         Найглибше озеро України – оз. Світязь 

Це цікаво!

Чи знаєте ви, де знаходяться основні запаси прісних вод на Землі?
Не в річках, не в озерах, а в льодовиках,  які на сьогоднішній день займають 11% суші.
У льодовиковий період покриви льоду займали майже 1/3 суші
Льодом вкрито близько 16 млн. км² поверхні суші.
В сучасних льодовиках – 70% всіх запасів прісних вод на Землі.
Об’єм води льодовиків дорівнює сумі атмосферних опадів, що випадають на Землі протягом 50 років.
Якщо всі льодовики на Землі розтануть, рівень світового океану підніметься на 6,5 м.