7 клас 02.04.26 Урок № 38

Тема: Дослідження окремих частин Євразії. Підсумкова робота (гр.1).                           Домашнє завдання: Опрацювати §41 (ст.202-210), скласти кросворд з теми «Дослідження Євразії в різні часи».

 Велична Євразія

Найбільший в світі материк,
Де гори в небо мчать, як крик.
Європа й Азія — єдині,
Від тундри до жарких пустинь.

Чотири океани омивають
Його родючі береги,
Тут найвища Джомолунгма сяє,
І Байкал — серце голубе.

Дві третини людей тут живуть,
Країни, народи, культури й історія,
В Євразії славний і величний путь,
Це наша унікальна територія!

За тисячу років дощі заповнили всі заглибини і так утворився океан, але більш вищі ділянки твердої магми не затопилися – так утворилася перша прадавня суша – Пангея. В той час планету активно атакували метеорити, астероїди; було безліч землетрусів і вивержень вулканів. Внаслідок цього Пангея розкололася на дві більш менші суші – Лавразію у Північній півкулі і Гондвану – у Південній пікулі. З тих же самих причин 65 млн. років тому Лавразія розділилася на дві частини, а Гондвана тріснула на чотири.                   

Євразію здавна називають Старим Світом, що й не дивно, оскільки відомості про материк є в працях ще античних географів — Геродота та Птолемея. Величезна територія материка та суворість природних умов, особливо на півночі та у внутрішніх районах, обумовили й тривалість його дослідження.                                                                                                             ДОСЛІДЖЕННЯ ЄВРОПИ. Середземноморське узбережжя Європи було відкрите фінікійцями. Проте тільки стародавні греки, вдруге відкривши ці території, узагальнили і донесли до наших днів географічні відомості про них. Так, відомий вам історик Геродот, який жив у V ст. до н. е., у своїх працях описав усі відомі на ті часи землі. У IV ст. до н. е. грецький мореплавець Піфей вирушив на пошуки західної межі відомого європейцям світу. Припускають, що він здійснив плавання довкруж Піренейського півострова до західного узбережжя о. Великобританії і, можливо, досягнув  Ісландії. Давні греки зробили багато відкриттів у Південній Європі, плавали по Чорному морю. У середні віки були завершені відкриття північного узбережжя Європи. Росіяни-помори, вихідці із древнього Новгорода, у Х–ХІІ ст. дійшли до Студеного (тепер воно називається Біле) і Баренцова морів. Вони розселилися на узбережжі і стали займатися промислом морської риби і морського звіра. Помори відкрили численні острови Північного Льодовитого океану.                                                                                                                                                                                                                                                                                                  Висновок 1. Вивчення території Євразії почалося за давніх часів. Перші відомості про азійські країни були донесені європейцям завдяки мандрівкам Геродота, військовим походам, торговим караванам. У середні віки багато відкриттів було зроблено арабами та європейськими купцями.       

ІСТОРІЯ ВІДКРИТТЯ ПІВНІЧНОЇ АЗІЇ. Через суворі природні умови північні райони Азії – Сибір, Далекий Схід, Камчатка – тривалий час залишалися недослідженими. З ХVІ ст. величезні простори від Уральських гір до Тихого океану пройшли росіяни-землепрохідці. Йти відважувалися одиниці, адже ніхто не знав, що там чекає. Першим європейцем, який почав освоювати Сибір, був Єрмак Тимофієвич. Доріг у ту пору не було, тому  в глиб неосяжної землі пробиралися ріками й річечками. У ХVІІ ст. землепрохідці досягли Далекого Сходу: Іван Москвітін зі своїм загоном дійшов до берегів Охотського моря, а Василь Поярков і Єрофей Хабаров – до річки Амур. Володимир Атласов уперше вздовж і впоперек пройшов далеку землю Камчатки. Він дослідив її численні поселення і вогнедишні вулкани. Семену Дежньову, який вирушив із гирла річки Колими у плавання Північним Льодовитим океаном уздовж берегів материка, вдалося досягти найдальшого краю сибірської землі – східного мису Азії, названого пізніше його ім’ям. Він з’ясував, що Азія і Північна Америка відділені протокою. Велике значення для дослідження берегів Північного Льодовитого і Тихого океанів мала Велика Північна експедиція, організована російським урядом у ХVІІІ ст. Під керівництвом Вітуса Беринга в експедиції взяли участь сотні дослідників. Вона була найбільшою на ті часи як за кількістю учасників, так і за тривалістю та охопленням досліджуваної території. До ХІХ ст. росіяни обстежили і “поставили під високу руку” Росії величезні території Північної і Північно-Східної Азії. Ці відкриття були пов’язані з пошуками місць, багатих на хутрових звірів, а пізніше – з пошуками корисних копалин. Дослідження росіян згодом були використані європейськими географами при складанні карт Азії.                                                                                       

ВИВЧЕННЯ ЦЕНТРАЛЬНОЇ І ПІВДЕННОЇ АЗІЇ. Не менш активно вивчали материк і азіатські вчені. Ще в глибоку давнину китайці, індійці, вавілоняни збирали географічні відомості про природу і населення Азії. До нашої ери географічні знання азіатів про західні землі були розпливчатими і ґрунтувалися на розповідях послів і торгівців. У І ст. до н. е. китайський мандрівник Цянь Чжан відкрив гори Памір і Тянь-Шань. Він проклав дорогу з Китаю на захід – так званий Великий шовковий шлях, який сотні років слугував купцям. Європейці ж перші відомості про Центральну і Південну Азію, як ви пам’ятаєте, отримали завдяки мандрівкам італійського купця Марко Поло у ХІІІ ст. Пізніше, у ХV ст., в Індії побував російський купець Афанасій Нікітін, який прожив там більш як два роки. Свої спостереження про природу, міста і населення цієї країни мандрівник виклав у вигляді записок, які він назвав “Ходіння за три моря”. Важкодоступну з високими горами і безводними пустелями Центральну Азію всебічно почали вивчати порівняно пізно – тільки в ХІХ ст. Навіть далеку Австралію в ті часи знали краще. Російський мандрівник і географ Петро Семенов-Тян-Шанський здійснив дві подорожі величезною гірською системою Азії – Тянь-Шанем. Він склав першу схему її рельєфу і висотної поясності, відкрив гірські льодовики, дослідив високогірне озеро Іссик-Куль. За визнання його наукових заслуг П. Семенов отримав право називатися Тян-Шанським. Географ Микола Пржевальський здійснив чотири експедиції в 1870–1885 рр. у Центральну Азію і обстежив територію за площею майже рівну Австралії. Він першим описав і наніс на карту гірські хребти, нагір’я Тибет, пустелі, озера, витоки великих азіатських річок. Під час подорожей він вів метеоспотереження і зібрав багаті колекції рослин і гірських порід. Мандрівник описав нові види тварин – дикого азіатського верблюда і дикого коня (який тепер називається кінь Пржевальського). Все побачене учений описав у своїх працях, де багато уваги приділяв місцевому населенню та його побуту.Нині дослідження Євразії здійснюються за допомогою фотознімків, зроблених з космічних супутників. На численних наукових станціях проводять регулярні спостереження за станом природи.                                                                                             

Висновок 2. Наукові дослідження внутрішніх районів Азії розпочалися лише в XIX ст. Значний внесок про розташування географічнихоб’єктів, обриси берегової лінії, основні риси природи материка,життя народів, що його населяють, було зроблено російськими експедиціями.

Це цікаво:

Вчені Кембриджського університету в США склали програму «Тайм Трек» - «Мандрівка в часі», котра може показувати рух континентів в минулому та майбутньому. Вони довели, що через  20 млн. років Земля почне змінюватися, а саме:

1.      Через 20 млн. років Африка розділиться на два континенти;

2.      Через 80 млн. років Австралія зіштовхнеться з Японією;

3.      Через 90 млн. років Північна та Південна Америки роз’єднаються;

4.      Через 200 млн. років Антарктида буде знаходитися на екваторі біля Мексики, як 400 млн. років до цього, і знову буде вкрита рослинністю.