8 клас 03.03.26 Урок № 39

Тема: Різноманітність рослинності України. Закономірності поширення рослинного покриву. Червона та Зелена книги України. Рослинні ресурси, їх охорона й відтворення.                                                                                                                               Домашнє завдання: Опрацювати §33 (ст.154-161), записати та розповісти легенду про якусь українську рослину та намалювати її, або виконати проект для краєзнавця (ст.160). 

 Пам’ятайте, у рослин і тварин нема депутатів - їм нікому писати і скаржитися, за них нікому заступитися, крім нас, людей, котрі разом із ними заселяють цю планету.

Джераль Дарелл

    Рослини повсякчас супроводжують життя людини. Насамперед вони забезпечують середовище її існування, постачаючи в атмосферу кисень. Рослини  – незамінні в харчуванні людини, є кормом для тварин. Вони здавна були паливом. І вугілля, і нафта, і природний газ, і торф також мають рослинне походження. Рослини поширені по всій земній кулі. Населяють вони і водойми, ростуть навіть на скелях. Рослини збагачують повітря киснем, який потрібен для дихання людям і тваринам, роблять його чистішим і свіжішим. Тому рослинність є одним із найважливіших компонентів природи. На формування рослинності України впливають такі чинники, як це геоморфологічні, кліматичні, грунтові, історичні умови розвитку території, антропогенні. Рослинний покрив є найбільш уразливим природним компонентом, тому що його розміщення і формування залежать від складу гірських порід, рельєфу, клімату, грунтів. Після закінчення льодовикової епохи, наприкінці антропогенового періоду сформувалася сучасна рослинність. Теплі вологі періоди сприяли поширенню листяних лісів з бука, дуба, каштана, граба, клена, а в епоху похолодання з’явилися сосново-березові ліси. У південній частині України сотні тисяч років панувала степова рослинність. До наших днів збереглися деякі види з давніх геологічних епох. Такі рослини називаються реліктами. Це тис  ягідний, рододендрон  жовтий, меч-трава болотна, ломикамінь болотний.                                                                                                    Ендеміки – види, що трапляються тільки на цій території.  Їх в Україні понад 600 видів.                Флора (з лат.«рослинність») — це сукупність усіх видів рослин, що характерні для певної території.                                                                                                                                                  Сукупність рослин, що ростуть на певній території пристосувались до однакових природних умов утворюють рослинні угрупування. Наявність тих чи інших рослинних угрупувань залежить від зволоженості, освітленості, теплового режиму, ґрунтів. Всього рослинний покрив України налічує 30 тис. видів, серед яких переважають трав’янисті. До дерев і чагарників відносяться лише 280 видів.                                                                                                                                  Найбільш типові в Україні є такі рослинні угрупування: лісові; степові; лучні; болотні.      Лісова, лучна, степова, болотна, прибережно-водна, водна — це основні типи рослинності, які виділяють у межах України.

Рослинні ресурси. Без рослин не існує життя. Що дають рослини людині?

а) кисень: 1га паркових насаджень протягом одного дня поглинає 220-280кг СО₂, виділяє 180-220 кг О₂;

б) очищають повітря: 1га шпилькових дерев затримує протягом року 40т, а листяних – до 100т пилюки;

в) продукти харчування людині, тваринам;

г) вони здавна були паливом (рослинного походження вугілля, нафта, газ, торф);

д) рекреаційне значення;

е) насолода, натхнення.

Особливу цінність мають ліси: пом’якшують клімат; зменшують швидкість вітру; довше зберігають вологу; чисті джерела; лісовий ґрунт – сильний фільтр; деревина; лікарські рослини; гриби; коріння дерев утримує грунт проти зсувів; відпочинок.

1 га лісу - за день дає 200 кг кисню;                                                                                                       За рік в середньому дає:                                                                                                                       67,9 кг грибів;                                                                                                                                            170 – 450 кг дикорослих ягід (малини, ожини, суниці, чорниці та  ін.);                                                100 – 200 кг меду;                                                                                                                                      10 т березового соку;                                                                                                                               30 кг лікарської сировини;                                                                                                                          650 кг живиці;                                                                                                                                           10 – 20 ц трави;                                                                                                                                        10 т березового лубу для виробництва  дьогтю;

Червона книга України

Червона  книга – це  зібрання  фактів  про  унікальних  мешканців  над   якими  нависла  серйозна  загроза  зникнення. Зелена  книга України – це зібрання інформації про  рідкісні і типові рослинні  угрупування, які  також  потребують  охорони.                                             Негативне, необдумане ставлення до рослинного світу стало справжньою проблемою для природи, зникають види рослин і тварин. Ця проблема стала міжнародною, що зумовило створення в 1948 році при Міжнародному союзі охорони природи постійної Комісії  по зникаючих видах рослин і тварин. Відтоді почався світовий перепис зникаючих видів, дані якого лягли в основу одного із найважливіших міжнародних документів сучасності – Червоної книги. Ідея створення Червоної книги належить англійському зоологу Пітеру Скотту. Червона книга – це зібрання фактів про унікальних мешканців нашої планети, над якими нависла серйозна загроза зникнення. Вперше Міжнародний союз природи видав Червону книгу в 1968 році. В СРСР національну Червону книгу було видано в  1975 році, а в 1976 – Червону книгу УРСР. Не всім видам рослин і тварин загрожує однакова небезпека. Залежно від стану та ступеня загрози для видів рослин чи тварин, занесених до Червоної книги, вони поділяються на 7 категорій. Символічно кожну з них позначили різними кольорами: чорний – безнадія, червоний – небезпека, оранжевий – наближення небезпеки, жовтий – увага, можлива небезпека, білий колір – невідомість, сірий – туманне уявлення, зелений – надія на відновлення.                                              Червона книга України — основний документ, у якому узагальнено матеріали про сучасний стан рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тварин і рослин, на підставі якого розробляються наукові та практичні заходи, спрямовані на їх охорону, відтворення й раціональне використання. До Червоної книги України заносяться види тварин і рослин, які постійно або тимчасово перебувають чи ростуть у природних умовах на території України, у межах її територіальних вод, континентального шельфу та виняткової (морської) економічної зони, і перебувають під загрозою зникнення. Занесені до Червоної книги України види тварин і рослин підлягають особливій охороні на всій території України. Книга є офіційним державним документом про сучасний стан видів фауни України, які перебувають під загрозою зникнення, та про заходи щодо їх збереження й науково обґрунтованого відтворення. Кожна стаття супроводжується ілюстрацією та картосхемою поширення виду в Україні. Вміщено також нормативні документи про Червону книгу України та довідкові матеріали. До Червоної книги України занесені 530 видів рослин і грибів, які поділені на такі категорії: 1) зниклі; 2) що зникають; 3) рідкісні; 4) невизначені;  5) недостатньо відомі; 6) відновні.                                         Зелена книга України - зібрання інформації про рідкісні і типові рослинні угрупування, які також потребують охорони. Вони містять типові зональні угрупування, а також унікальні для України види, які збереглися після освоєння територій і площі яких зменшуються. Усього до Зеленої книги занесені 127 типових, рідкісних , ендемічних, реліктових рослини, ті що потребують охорони, наприклад дубові ліси, ліщинові в лісостепу; грабово-дубові, плющові ліси Подільської височини; унікальні, які ніде не зустрічаються – модриново-кедрово-ялинові чорницеві ліси Карпат; ті що перебувають на межі зникнення (ліси із сосни кримської).  Рослинні ресурси, на які багата флора України, використовували ще наші далекі пращури. Незважаючи на значно змінений під впливом господарської діяльності людини видовий склад рослин на сьогодні в Україні є десятки та сотні видів рослин лікарських, вітамінних, дикорослих плодових, олійних, дубильних, фарбувальних.  Із 1075 видів рослин України, які мають визнану лікувальну дію, 56 видів — дерева, близько 40 видів — чагарники та напівчагарники, 312 видів — представники безлісих лучно-болотних, луч­но-степових, лучних, прибережно-водних угруповань.

Закономірності поширення рослинності                                                                                     Відповідно до закону широтної зональності розподіл рослинного покриву для рівнин України з півночі на південь такий: мішані дубово-соснові ліси (субори) ® дубові ліси (діброви) ® лучні степи ® різнотравно-типчаково-ковилові степи (північні) ® типчаково-ковилові степи (середні) ® полинно-злакові степи (сухі, південні).

Широтна зональність – характерна для рівнин, де з півночі на південь вони поступово змінюються.                                                                                                                                     Висотна поясність – проявляється в горах (як наслідок зниження температури повітря та збільшення кількості опадів із висотою). Вертикальна поясність (для гір): У Карпатах та Кримських горах рослинність змінюється з висотою: від широколистих лісів біля підніжжя до хвойних лісів та високогірних лук на вершинах.

Широтна зональність (для рівнин):                                                                                                    Північ: Переважають ліси (мішані та широколисті).                                                                               Центр: Лісостепи (чергування лісових та степових ділянок).                                                                Південь: Степи з трав’яною рослинністю.

Характеристика основних типів рослинності

1. Лісова рослинність:

Лісистість: Ліси займають близько 16% території України (майже 10 млн га). Найбільшою є лісистість в Українських Карпатах (40,5%) і Кримських горах (32%). В Українських  Карпатах поширені рослини понад 2000, а в Криму – 2300 видів. Лісистість природних зон рівнинної частини закономірно зменшується з півночі на південь від 26,1% (зона мішаних лісів) до 12,5% (лісостеп) і 3,8 % (степ).                                                                                                                    Регіональні особливості: Найвищий рівень лісистості у Карпатах та на Поліссі (30–50%), найнижчий — у степу (4–7%). Види дерев: Сосна, дуб, бук, ялина, береза, граб та інші. На Поліссі домінують дубово-соснові ліси, у Карпатах — бук, ялина та смерека.

2. Степова рослинність:

Сформувалася в умовах недостатнього зволоження.                                                                            Типові рослини: Ковила, типчак, тонконіг, полин.                                                                                Сучасний стан: Більшість степів розорано під сільськогосподарські культури; природна рослинність збереглася лише в заповідниках, на схилах балок та ярів.                                              В природному вигляді до цього часу збереглася тільки на схилах балок, у перед гір`ях Криму, на піщаних косах Азово-Чорноморського узбережжя, островах. Ділянки цілинних степів охороняються в заповідниках. У типовій степовій зоні на півночі була поширена різнотравно-типчаково-ковилова на звичайних чорноземах, на півдні – типчаково-ковилова на чорноземах південних і темно-каштанових грунтах, вздовж Азово-Чорноморського узбережжя – полиново-злакова рослинність на каштанових солонцюватих грунтах.

3. Лучна та болотна рослинність:                                                                                                       Лучні степи поділяються на рівнинні та гірські (кримські). В їх травостої переважають злаки – ковила, типчак, тонконіг вузьколистий; з різнотрав’я – конюшина, гадючник, шавлія лучна тощо. На Донецькому кряжі і сході України у минулому були поширені чагарникові степи. Невеликими ділянками в Кримських горах трапляються напівсаванні степи. В них поширенні люцерна, пирій повзучий, горошок. Найбагатшими є заплавні луки, де ростуть конюшина, люцерна, тимофіївка та костриця. Вони є цінними пасовищами. Залежно від умов розміщення поділяються на заплавні, суходільні, низинні, гірські. На заплавних луках поширені зарості лози, а також конюшина, жовтець, щавель, деревій. На суходільних луках ростуть мітлиця, кульбаба, волошки. Низинні луки приурочені до знижень на вододілах, терасах, долинах, тому вони тривалий час обводнені. В їх трав`яному  покриві переважають тимофіївка лучна, осока звичайна, конюшина лучна і біла. Луки використовуються як сіножаті. Гірські луки поширені в Українських Карпатах

Болота: Рослинність пристосована до надмірного зволоження. На верхових болотах переважають мохи (сфагнум), журавлина та багно; на низинних — очерет, осока, верба та вільха. Болота займають близько 2% території України. Найбільше поширення вони дістали на Поліссі. Болота мають значні запаси торфу. За розміщенням розрізняють болота заплавні, низинні, долинні, притерасні, старих річищ. Найбільш поширенні низинні болота. В їх рослинному покриві переважають осока, очерет, рогіз, тростяниця, хвощ, лепеха та ін.. з дерев – вільха чорна. Багато боліт осушено. Меліоративні болота використовуються як сіножаті, на них вирощують технічні, кормові та зернові культури.

Зникають рослини внаслідок:

- масового зривання на букети, як лікарських та харчових рослин;                                                       - руйнування степової рослинності;                                                                                                          - викопування та витоптування травостою;                                                                                         - проведення осушувальних робіт;                                                                                                             - вирубування лісів.

Отже, рослинний світ забезпечує ресурсами: продовольчими; лікувальними; промисловими; сільськогосподарськими (пасовища і сіножаті); рекреаційні.                                                                Людина використовує рослинні ресурси і не завжди до розумної межі.

а) до чого веде вирубування лісу → зміни в кліматі, часті дощі призвели до паводків, спека;            б) осушення боліт = меліорація → обміління річок, висихання джерел і криниць;                          в) надмірне розорення степів → зникнення природних рослинних угрупувань;                              г) руйнування ПК гірничодобувною діяльністю →  зсуви, обвали, терикони.