Тема: Виробництво продуктів харчування у світі. Дослідження №2: Україна та імпортні продукти в споживчому кошику Вашої родини. Домашнє завдання: Опрацювати §32 (ст.176-18-), усно відповідати на запитання на ст. 180.
Виробництво продуктів
харчування — це провідна галузь світової промисловості, що переробляє
сільськогосподарську сировину, тісно пов’язана з агробізнесом та орієнтується
на споживача або сировинну базу. Сучасні тенденції включають глобалізацію,
розвиток транснаціональних корпорацій, автоматизацію та зростання попиту на
екологічно чисті продукти.
Основні складові виробництва продуктів харчування у світі:
Галузева структура: харчова промисловість включає
м'ясну, молочну, борошномельну, цукрову, олійно-жирову, кондитерську,
плодоовочеконсервну та інші галузі.
Основні
тенденції:
- зростання попиту через збільшення
населення (до 8 млрд у 2024 році)
- інтенсифікація сільського господарства
завдяки технологіям (GMO, точне землеробство)
- розвиток альтернативних продуктів
(рослинне м’ясо, безлактозні молочні продукти)
- вплив кліматичних змін на врожайність
(посухи, повені)
Світові тенденції:
Глобалізація: транснаціональні корпорації (Nestlé, PepsiCo, Unilever) визначають
світовий ринок, стандартизуючи смаки та культуру харчування.
Технологічність: автоматизація виробництва, використання ГМО, розвиток функціонального
харчування.
Екологізація: підвищення попиту на органічну, "зелену" продукцію, що є
важливою частиною сучасного агробізнесу.
Географія виробництва: розвинені країни (США, країни ЄС) спеціалізуються на
високотехнологічних та брендованих продуктах, тоді як країни, що розвиваються,
часто виступають постачальниками сировини та первинної переробки.
Основні регіони-виробники
Пшениця: Євразія (Росія, Україна,
Казахстан ), Північна Америка (США, Канада), Азія (Китай, Індія).
Кукурудза: США, Бразилія, Китай.
Соя: Бразилія, США, Аргентина.
Соняшник: Україна, Росія, Аргентина.
Пальмова олія: Індонезія, Малайзія.
Свинина: Китай, ЄС (Німеччина, Іспанія).
Яловичина: США, Бразилія, Аргентина.
Птахівництво: США, Китай, Бразилія.
Молоко: Індія, США, Німеччина.
Кожна країна світу має
особливі умови для розвитку різних галузей харчової промисловості, що обумовлює
відмінності традицій харчування та багатство національних кухонь. Водночас
вплив глобалізації на всі сфери господарської діяльності сприяє формуванню
потужних ТНК, що спеціалізуються на виробництві продуктів харчування,
виробляють та поширюють свою продукцію в багатьох країнах. Харчова промисловість світу щоденно задовольняє
потреби людей у великих обсягах продукції різноманітного асортименту
(наприклад, тільки твердого сиру налічується понад дві тисячі сортів). Цей
асортимент постійно оновлюється, продукція набуває нових споживчих якостей. Над
цим працюють сотні тисяч малих і середніх виробників. Водночас у харчовій
промисловості склалися потужні національні фірми і міжнародні корпорації,
наприклад усім відомі ТНК
Nestle(«Нестле»), Coca-Cola («Кока-Кола»), Unilever («Юнілевер»). Кожна
компанія володіє сотнями підприємств у різних країнах (найбільшому світовому
виробнику харчових продуктів швейцарській компанії Nestle належать 450
підприємств у 83-х країнах), за обсягами реалізованої продукції вони належать
до найбільших ТНК світу. Діяльність таких ТНК сприяє формуванню схожих
продовольчих смаків у різних країнах, хоча кожній з них притаманні національні
кухні та певні гастрономічні традиції. В умовах глобалізації спостерігається
активне взаємопроникнення елементів національних кухонь, чому сприяють
міжнародні міграційні процеси. З орієнтацією структури харчування на здоровий
спосіб життя (рухи «За здоровий спосіб життя», «За екологічно чисті продукти»,
«Дієтичне харчування» тощо) в економічно розвинених країнах створено нові
харчові виробництва, що виготовляють спеціалізовані товари. Компанія Nestle,
яка використовує лише натуральну сировину найвищої якості, здобула світове
визнання виробника корисних і безпечних продуктів харчування високого ґатунку.
ГЕОГРАФІЯ
ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКТІВ ХАРЧУВАННЯ У різних країнах і регіонах світу сучасна харчова промисловість
базується на місцевій та імпортній сировині. У Європі на власній сировині
працюють м’ясна промисловість Данії та Німеччини, маслоробна Нідерландів і
Білорусі, сироробна Швейцарії та Франції, цукрова Польщі та Великої Британії,
олійна Італії та України, виноробна Франції та Іспанії. Значну частину
виробленої продукції ці країни експортують. Водночас європейські країни
виробляють цукор, шоколад, каву та інші продукти харчування із привізної
сировини — здебільшого з країн, що розвиваються. У США, Канаді, що володіють
величезними сировинними ресурсами, харчова промисловість розвивається на
власній сировині; лише невелика кількість підприємств використовує імпортну
сировину і напівфабрикати. Тому там яскраво виражена орієнтація виробництва
харчових продуктів і напоїв на спеціалізовані сільськогосподарські райони й
великі агломерації та мегалополіси. Особливе місце в харчовій промисловості
посідають Австралія та Нова Зеландія. Ці країни мають великі спеціалізовані
сільськогосподарські райони і відносно нечисленного споживача, тому на світові ринки
вони постачають сільськогосподарську сировину і продукти її первинної
переробки. У більшості країн, що розвиваються, усі стадії промислової переробки
проходить незначна частина сільськогосподарської продукції. Високий рівень
розвитку харчової промисловості мають такі країни: Китай, Індія, Туреччина,
Аргентина, Бразилія, Уругвай, Мексика, азійські нові індустріальні країни. У
багатьох країнах, що розвиваються, переважає первинна переробка
сільськогосподарської сировини (нерідко шляхом використання ручної праці), а їх
продукція експортується в розвинені країни, де проходить завершальні стадії
обробки. Світове виробництво
цукру сягає майже 170 млн тонн на рік, основну його частину (понад 75 %)
виробляють із цукрової тростини, решту — із цукрового буряку. Найбільшими
виробниками й водночас експортерами цукру є «тростинові» країни —
Бразилія, Індія, Таїланд, Мексика, Гватемала, а також європейські країни —
Франція, Німеччина, що виробляють буряковий цукор. Водночас США, Китай, Індонезія,
маючи немалі обсяги виробництва, належать до найбільших споживачів та імпортерів
цього солодкого продукту. У світовому олійному виробництві переважають пальмова
і соєва олії. Загалом у світі у 2015 р. було виготовлено майже 180 млн тонн
олії різних видів. Лідерами з її виробництва є Індонезія, Китай, Малайзія і
країни ЄС. Індонезія та Малайзія є найбільшими постачальниками на світовий
ринок пальмової олії, Аргентина і Бразилія — соєвої, Канада — ріпакової, а
Україна й Росія — соняшникової. Серед найбільших імпортерів олії — Індія,
Китай, країни ЄС. Протягом останніх десятиріч у світі зростають обсяги
виробництва м’яса. У структурі його виробництва переважає свинина і м’ясо птиці. Серед регіонів світу лідерами у продукуванні м’яса є Азія,
Європа і Північна Америка, а серед країн — Китай, США, Бразилія, країни ЄС. Найбільшими експортерами м’ясної продукції є Австралія,
Нова Зеландія, Данія, Нідерланди, США. Світове виробництво молока й молочних
продуктів збільшується, оскільки зростає споживання в країнах, що розвиваються.
Провідними виробниками молока у світі є США, Індія, країни ЄС, Китай, Бразилія,
а головні виробники молочної продукції — компанії економічно розвинених країн,
наприклад французькі Lactalis(«Лакталіс») і Danone («Данон»). Зокрема, Lactalis
є світовим лідером з виробництва сирів відомих торгових марок President,
Galbani і Parmalat (мал. 146 на с. 180). Свою продукцію компанія виробляє у
понад 40-ка країнах, а продає у 80-ти. У
виробництві кави, чаю, какао між виробниками сільськогосподарських культур і
головними споживачами готової продукції склалася традиційна спеціалізація в
рамках міжнародних організацій країн експортерів та імпортерів цієї продукції.
Виробники (країни, що розвиваються) постачають первинно оброблену сировину, а
споживачі (переважно економічно розвинені країни) пристосовують її для власних
потреб і нерідко стають потужними експортерами готової продукції (США, Велика
Британія, Швейцарія, Італія, Іспанія, Нідерланди, Австрія). Водночас
країни-виробники чайного листа виступають також значними постачальниками
готового чорного і зеленого чаю (Індія, Шрі-Ланка, Кенія, Китай, Індонезія). Виробництво
вина загалом поширене у восьми десятках країн, які умовно поділяють на
виробників вин Старого Світу (Європа і Близький Схід) і Нового Світу (інші
регіони). Провідні виноробні регіони світу зосереджені в середземноморських
субтропіках або сусідніх помірних широтах. Найбільшими виробниками вина є
країни Південної і Західної Європи — Італія, Франція та Іспанія, які продукують
близько половини його світового річного обсягу. У пивоварній промисловості
лідерство за Китаєм, США, Бразилією, Німеччиною, Мексикою, Росією.
Американські, британські, нідерландські та данські компанії контролюють
світовий ринок пива. Сучасною тенденцією розвитку у виробництві напоїв є
зростання попиту на безалкогольну продукцію. Американська харчова ТНК Coca-Cola
— найбільший у світі виробник концентратів, сиропів і безалкогольних напоїв.
Свою продукцію компанія постачає у понад 200 країн світу.
Споживчий кошик за кордоном
У розвинених країнах склад споживчого
кошика визначається згідно зі статистичними даними та за результатами
опитування населення. Чим більше розвинений рівень економіки країни, тим,
зазвичай, більше пунктів містить споживчий кошик. Втім, до списку майже ніколи
не включають алкогольні напої та делікатеси. Хоча у Франції до
необхідного мінімуму продовольчих товарів входять вино, корм для собак і котів,
а Німеччина вважає однією з потреб споживання пива. У Великобританії, тим
часом, зі споживчого кошика виключили органічні продукти, але разом з тим
додали дорогі лікери, шоколад, лимони і напівфабрикати з птиці. Усього загальна
кількість пунктів у англійському споживчому кошику (враховуючи продовольчі і
непродовольчі товари) становить 704. Окремо слід згадати про США. Склад
споживчого кошика тут оновлюють кожного року, а розрахунки справді проводяться
на основі реальної вартості товарів та послуг. Набір, що входить до кошика,
визначається за бюджетом Геллера. Тобто, на основі тих товарів і послуг, які
громадяни вважають необхідними для повноцінного життя. При цьому, продукти
харчування складають лише 30 % від вмісту кошика. Для порівняння, в Україні
товари продовольчої групи становлять майже 50 % від вмісту кошика. Якщо
порівняти список споживчого кошика українця з кошиком США, то ми побачимо, що
наш набір продуктів майже удвічі бідніший. Українці споживають у десять разів
менше морепродуктів, у шість разів менше риби, та у п’ять - м’яса. Американці
споживають 20 видів овочів, в той час, як левову частку раціону українця
становить картопля. Навіть сала, яке вважається національним українським
продуктом, у раціоні жителів США більше. До споживчого кошика американців
входять також свіжоспечені пампухи та бісквіти, свіжі та заморожені курчата,
молода баранина, бекон, шинка, готові ростбіфи, каша на сніданок, оливки,
арахісове масло, кава, консервовані овочі і фрукти, готові салати, дитяче
харчування. У багатьох країнах Західної Європи та у США до складу споживчого
кошика входять також витрати на громадське харчування (кафе, ресторани),
харчування в школі і на роботі. Наприклад, у Німеччині передбачено можливість
один раз на тиждень відвідати кафе, а також замовити піцу з доставкою додому.
Великобританія заклала у свій споживчий кошик шампанське і пиво. Громадяни США
також можуть собі дозволити алкогольні напої – пиво, вино, віскі як удома, так
і в ресторані.
Немає коментарів:
Дописати коментар