7 клас 12.03.26 Урок №34

Тема: Перемінно-вологі ліси. Степи. Пустелі й напівпустелі. Вертикальна поясність гір.                                                                                                                               Домашнє завдання: Опрацювати §38 (ст.190-195), підготувати проект (реферат,презентація,комікс) з 1 обраної теми.

 Важко уявити географію без карти.

Тож уважно, друзі, подивитись варто.

Північна Америка. Природні зони –

Як незвично вони розташовані.

Арктичні пустелі, тундра, тайга –

Їх нам представлять вівцебик та вільха.

Далі відвідаємо різні ліси:

Як не вивчати такої краси?!

Степ, лісостеп і зона пустель,

Висотна поясність гір Кордильєр.

Про все ви сьогодні дізнаєтесь, діти.

Тож давайте працювати і знанням радіти.

 Північна Америка вирізняється різноманітністю природних зон, що змінюються від Арктики до тропіків. Основні зони включають степи («прерії») у центрі, пустелі та напівпустелі на південному заході, а також перемінно-вологі ліси на південному сході. На материку Північна Америка. розташовані такі природні зони - арктичні пустелі, тундра і лісотундра, тайга, змішані і широколисті ліси, степ, лісостеп і прерії, пустелі і напівпустелі, савани і рідколісся, перемінно-вологі ліси, твердолисті ліси та чагарники. У розташуванні природних зон на материку є деякі особливості. На півночі вони змінюють одна одну за рухом з півночі на південь. При цьому на сході континенту природні зони тундри і лісів дещо зміщені до півдня порівняно з його західною частиною. Пояснюється це значним впливом Арктики і холодних течій. Південніше широти Великих озер зміна зон відбувається зі сходу на захід. Якщо рухатися від узбережжя Атлантичного океану до Скелястих гір, то зона лісу змінюється зоною лісостепів  і степами, тому що саме в цьому напрямку зменшується кількість опадів. Таке незвичайне розташування зон визначається, головним чином, рельєфом, впливом океанів і пануючих вітрів.

   Лісостеп і степ. На південь від тайги і на захід від мішаних і широколистих лісів, у районах із недостатньою кількістю опадів (400-500 мм), розташовані лісостепи й степи. Зона лісостепів Північної Америки простягається в меридіональному напрямку в центральній частині материка між Скелястими горами та річкою Міссісіпі. Ці великі безлісні простори помірного та субтропічного поясу, вкриті трав’янистою рослинністю на родючих чорноземних та каштанових ґрунтах, називають преріями.  Слово «прерія» -  французького походження. Так переселенці називали трав’янисту рослинність горбистих рівнин, що буквально означало «луг для випасання корови». Колись у преріях буяло царство пишних трав’янистих рослин: бородача, ковили, бізонової трави. Тут паслися стада бізонів, прудко бігали вилорогі антилопи, злітали зграї птахів, лисиці та койоти полювали на численних гризунів. У більш зволоженій східній частині висота трав сягала трьох метрів! Сприятливі умови прерій із м’яким кліматом, родючими ґрунтами спричинили перетворення цих територій на поля та пасовища. Раніше прерії простягалися приблизно на 3700 км у довжину та 700-800 км у ширину. Зараз природні ділянки прерій залишилися лише на заповідних територіях. Через знищення природного середовища тваринний світ степів і лісостепів небагатий. Численними залишилися гризуни – ховрашки, хом’яки, байбаки, лугові собачки. Із плазунів водяться гадюка звичайна, гримуча змія; багато степових птахів. Ближче до Кордильєр опадів випадає ще менше, тому рослинність стає біднішою.

Субтропічні вологі вічнозелені мішані ліси ростуть на жовтоземах і червоноземах. У лісах переважають дуб, магнолія, бук, сосна, на заболочених ділянках — болотний кипарис.

 Пустелі й напівпустелі займають окремі простори на узбережжі Тихого океану й між хребтами Кордильєр. Вони характеризуються сухістю кліма­ту, інтенсивним фізичним вивітрюванням, засоленістю ґрунту й слабким розвитком рослинності.

 У субтропічних пустелях Мексиканського нагір’я ростуть кактуси, агави, колючі чагарники. На сході субтропічного поясу — зона змінно-вологих вічнозелених субтропічних лісів (дуб, бук, магнолія) на лісостепів і червоноземних грунтах, на заболочених ділянках росте болотний кипарис. У субтропічних гірських лісах на узбережжі Тихого океану ростуть секвої — хвойні дерева висотою понад 100 м, діаметром до 9 м.

Зони саван і рідколісся, тропічних лісів.   У тропічному поясі поширені савани і рідколісся, на узбережжі Мексиканської затоки в межах Центральної Америки — савани і вологі тропічні ліси. На заході субтропічного поясу розміщена зона твердолистяних лісів і ча­гарників. У лісах на західних схилах гір поширені вічнозелені дуби, сосни, секвої, які належать до реліктів. На Примексиканській і Приатлантичній низовинах та на півострові Флорида розташовані мусонні й перемінно-вологі ліси. Тут, на жовтоземах і червоноземах, ростуть сосни, дуб, магнолія. Із тварин зустрічається опо­сум, рись, видра, ондатра.

Висотна (вертикальна) поясність – це зміна природних комплексів гір з висотою. Різноманітність висотних поясів залежіть від географічного поясу, висоти гір, орієнтації схилів. Із збільшенням висоти гір і з наближенням до екватора зростає кількість висотних поясів. Найнижчий висотний пояс гір збігається з природною зоною сусідньої рівнини.) У Кордильєрах чітко виражена висотна поясність, яка визначається висотою гір і положенням окремих їхніх частин у різних кліматичних поясах. Подібно до Анд, тут відбувається зміна набору висотних поясів залежно від географічного поясу, абсолютної висоти хребтів та іх орієнтації . На заході Кордильєр Аляски через низькі температури і рясні опади снігова лінія розташована дуже низько. Тому хвойні ліси, що вкривають нижні частини схилів, підіймаються тут майже до поясу снігів та льодовиків. Південніше, у Кордильєрах Канади, західні схили гір (у середньому до висоти 1 500 м) вкриті вологими хвойними лісами. Вище вони поступаються гірській тундрі, яку з просуванням на південь змінює пояс субальпійських та альпійських луків.                                                                                                                                                                                                                                            Висновки

1. Перемінно-вологі (мішані та широколисті) ліси (Південний схід):

Клімат: Субтропічний, вологий, літо тепле, зима м'яка.

Рослинність: Дуб, магнолія, тюльпанове дерево, сосна.

Ґрунти: Жовтоземи та червоноземи.

2. Степи (Прерії) (Центральна частина):

Клімат: Континентальний, літо спекотне, зима холодна, опадів небагато.

Рослинність: Ковила, бізонова трава (переважно розорані під посіви зернових).

Ґрунти: Родючі чорноземи та каштанові ґрунти.

3. Пустелі й напівпустелі (Південний захід, міжгірні плато):

Клімат: Тропічний пустельний, дуже спекотний і сухий.

Рослинність: Кактуси, агава, полин, чагарники (креозотовий кущ).

Ґрунти: Сіроземи, пустельні кам'янисті.

4. Вертикальна поясність гір (Кордильєри):

Зміна природних зон залежить від висоти та експозиції схилів.

На заході (вологі схили): Нижній пояс — ліси, вище — хвойні ліси, альпійські луки, вершини — сніг і лід.

У внутрішніх районах (сухі схили): Починається з пустель, переходить у сухі степи, вище — рідколісся.

 Над самим горизонтом тьмяно світило сонце, ледве видиме крізь млу і густий туман, який лежав щільною пеленою, без видимих меж і контурів. Десь там, за цими похмурими пагорбами, лежить Велике Ведмедяче озеро, і в тому ж напрямі проходить страшний шлях Полярного кола. Річка, посеред якої він стояв, була притокою ріки Коппермайн, а Коппермайн тече на північ і впадає в Північний Льодовитий океан. Він бачив ці місця на карті Компанії Гудзонової затоки. Залишившись один, він не збився зі шляху. Він знав, що ще трохи — і він підійде до того місця, де сухі ялиці і ялини, низенькі і чахлі, оточують маленьке озеро Титчинничилі, що на місцевій мові означає: «Країна Маленьких Палиць». Біл почекає його там, і вони удвох спустяться річкою Диз до Великого Ведмедячого озера, а потім переправляться через озеро і підуть на південь, поки не дістануться річки Маккензі. Обернувшись і підвівшись на лікті, він почув гучне пирхання і побачив великого оленя, який насторожено і з цікавістю дивився на нього. Ні дерев, ні кущів — нічого, окрім сірого моря мохів, де лише зрідка виднілися сірі валуни, сірі озерки і сірі струмки. Небо теж було сіре. Ні сонячного променя, ні проблиску сонця! Назустріч йому з каменів і купини піднялися білі куріпки, зашелестівши крилами і кричучи: кр, кр, кр… Місцевість була йому тепер незнайома, олені траплялися дедалі частіше і вовки теж.

«Жага до життя» Джека Лондона 

Навчальні проекти з теми «Північна Америка»

•          Багаторазове відкриття Америки: як були відкриті різні частини материка.

•          Унікальні форми рельєфу в Кордильєрах та вулкани Мексиканського нагір’я.

•          Оцінка кліматичних умов окремих частин Північної Америки для життя і господарської діяльності людини.

•          Унікальні водойми материка: річка Міссісіпі, Великі Американські озера. Ніагарський водоспад. Великий каньйон Колорадо.

•          Найвідоміші природні об’єкти Північної Америки, що віднесені до Світової спадщини ЮНЕСКО.