Тема: Природні комплекси Чорного моря, Азовського моря. Природокористування, його види. Використання природно-ресурсного потенціалу України. Домашнє завдання: Опрацювати §40-42 (ст.190-204), підготувати проєкт за 1 з обраних тем (ст.203).
Природа - це вічне життя, становлення і
рух.
Природа не визнає жартів, вона завжди правдива, завжди серйозна, завжди сувора;
вона завжди права; помилки ж і омани виходять від людей.
Природа - творець всіх творців.
І. Гете
Україна – морська держава, яка
на півдні омивається водами Чорного і Азовського морів.
Чорне та Азовське моря – внутрішні моря Атлантичного океану, які сполучені протоками Босфор та Дарданелли та Середземним морем. Перші уявлення про Чорне і Азовське моря з’явилися у V ст. до н.е. на карті світу Анаксимандра. В Х ст. по морях здійснювали свої плавання у Візантію київські князі. Це свідчить про те, що вони мали описи морів. У геоструктурному відношенні Чорне море належить до Середземноморського рухливого поясу, чиї тектонічні рухи продовжуються і в наш час. Цікаво, що глибоководна западина Чорного моря має земну кору, будова якої суттєво відрізняється від континентальної. У ній відсутній гранітний шар і зменшений базальтовий, таку будову називають перехідною від континентальної до океанічної. Подібну будову мають деякі ділянки Середземномор`я, а також східні окраїнні моря Азії. Учені досі не дійшли висновків щодо цього феномену. Котловина Азовського моря є неотектонічною западиною на межі Східно-Європейської платформи та Середземноморського рухливого поясу. Саме тому рельєф дна моря і заток одноманітний: схили круті біля берега, переходячи у рівне дно формують котловину Азовського моря, у центрі якої - найбільші глибини. Господарська діяльність країни тісно пов’язана з морями: це розвиток промислового і торговельного флоту, курортного господарства, використання багатств морів. Азовське море сполучається з Чорним морем Керченською протокою, а через Босфор і Мармурове море, протоку Дарданелли – з Егейським та Середземним морями, звідки через Гібралтар виходить у Атлантичний океан. Це дає можливість нашій країні підтримувати економічні зв’язки з країнами світу. На півдні Чорне та на сході Азовське моря омивають Кримський півострів, утворюють багато піщаних кос та лиманів. Найдовша коса Азовського моря - Арабатська Стрілка – відокремлює від нього затоку Сиваш, яку називають Гниле море за неприємний запах на його берегах у літній період. Лимани Чорного моря Хаджибейський та Куяльницький, Тілігульський мають лікувальні грязі. В морях багато островів, озер, відокремлених від них вузькими піщаними пересипами. Дослідивши геологічне минуле западин Чорного та Азовського морів, можна сказати, що це внутрішні моря басейну Атлантичного океану, і є залишками давнього океану Тетіс, який простягався від Гібралтару до Індокитаю. Утворення улоговин морів почалося 5 млн. років тому. Земна кора Чорного моря під дією процесів ущільнення і перекристалізації перетворилася з континентальної в океанічну. А південна частина Східно – Європейської рівнини повільно опустилася й утворила шельф моря. Про це свідчать стародавні поселення в Криму, які знаходяться під водою. Азовське море є залишком морського басейну Північного Причорномор’я, який існував у Мезозої. Протягом четвертинного періоду Кайнозойської ери басейн моря не один раз сполучався з Каспієм, переживав кілька періодів опріснення й осолонення. Дно моря вкрите черепашкою, піском, глинистим мулом. Перша океанографічна Чорноморська експедиція під керівництвом Й.Б. Шпіндлера, яка проходила в 1890-1891 рр., визначила найбільшу глибину моря 2244 м і вивчила рельєф його дна. У шельфовій зоні морів є поклади нафти і природного газу, які в майбутньому будуть видобуватися і зможуть забезпечити потреби країни енергоносіями. Води та грязі лиманів мають лікувальне значення. Своєрідною коморою хімічної сировини є Сиваш. Через мілководність і велике випаровування вода Сиваша перетворюється на ропу – максимальна солоність сягає 25‰. Ропу затоки використовують для добування кухонної солі, йоду, брому, соди, мірабіліту. Як будівельний матеріал використовують пісок шельфу, вапнякові раковини, черепашковий пісок. Видобуваючи корисні копалини, часточки попадають у воду, на шельф морів, тому треба застосовувати ефективні способи добування нафти, природного газу. Солоність води Чорного моря до глибини 150 м і нижче становить 18‰, а на глибині 1000 м солоність уже 22 ‰. Це явище пояснюється тим, що з Мармурового моря через Босфор у Чорне море надходять важкі солоні води, а з Чорного у Мармурове іде опріснена вода. А з фізики відомо, що питома вага солоної води важча за питому вагу прісної води. Тому утворюється дві течії – поверхнева опріснена і придонна солона. У Чорному морі є сірководнева зона на глибинах нижче 200 м і там відсутня фауна. Пояснюється це так: кисень через різку зміну щільності не надходить на значні глибини. Насичений киснем поверхневий шар води до глибини 150-200 метрів забезпечує умови для життя фіто- і зоопланктону. У той самий час на глибину надходять відмерлі органічні речовини з поверхневого шару. Під діє анаеробних бактерій органічні речовини розкладаються з виділенням карбонату кальцію та сірководню, який нагромаджується на дні моря. Це рідкісне явище характерне лише для Чорного моря, де сірководнева товща становить 87 % або 475 куб. кілометрів від загального об’єму води. Чорне море має вищу солоність води, ніж Азовське: солоність води Азову 14‰. Чорне море має таку назву від кольору води? Прозорість і колір морської води залежить від поглинання і розсіювання променів молекулами води, пузирьками повітря, наносами, планктоном. Світло у воді розсіюється, поглинається і проникає на глибину. Прозорість води залежить і від кількості наносів. Розсіювання сонячного світла зумовлює колір моря. Чиста вода поглинає промені червоного і жовтого спектру і розсіює сині промені. Отже, чим чистіша вода, тим синіший її колір; домішки роблять море зеленим, жовто-зеленим, жовтим і навіть жовто-коричневим. У відкритому морі при прозорості 30 м вода має синій колір. При великій наявності планктону вона зеленіє. Чим ближче до берега, тим зменшується прозорість води. Прозорість води Азову 10-3 м, а Чорного моря – 20-5 м. А назва Чорного моря дана не за колір води, а за загальний вид ландшафту узбережжя та прибережжя. Висота хвиль у морях незначна: влітку 1 м у Азовському морі та 3 м в Чорному, а взимку висота сягає відповідно 2 м та 5 м. Під час штормів моря неспокійні. Висота хвиль досягає трьох метрів у Азовському та шести метрів у Чорному морях, а іноді до 14 метрів. В районі Ялти можна спостерігати хвилі висотою до 60 м. Біля глибинного берега хвилі розбивалися об високий кліф і прибій має характер викиду висотою до 60 м. Але головну роль у роботі хвиль відіграють не механічні удари маси води, а кавітація. При цьому утворюються повітряні пузирьки і великі перепади гідравлічного тиску. Це руйнує любу гірську породу шляхом подрібнення її структури. Міріади водяних пузирьків, виникаючих у хвилях, а не самі по собі удари хвиль, розрушують скали. У суворі зими північна частина морів покривається припаєм. Море, довше, ніж прісні водойми суходолу, залишаються відкритими. Вода поблизу узбережжя покривається льодом. Спочатку утворюються льодяні кристали у вигляді голок. Накопичуючись на поверхні моря, вони утворюють льодяне сало. Під час снігопадів сніг потрапляє на воду і перетворюється в кашоподібну масу, яку називають сніжурою. Льодяне сало та сніжура, змерзаючись, утворюють круглі пластинки – блинчатий лід. А він, поступово змерзаючись і, потовщуючись, переходить у льодяний покрив. Сполошний льодяний покрив, зв’язаний з берегом островами чи мілинами, і тому нерухомий, утворює береговий припай. Товща припаю досягає трьох метрів, шириною до 500 м. В Азовському морі життя існує від поверхні до самих великих глибин - 15 м – і захвачує усю товщу води. У Чорному морі життя існує в товщі води до 150-200м. Не кожному з вас випало щастя побувати у морських глибинах! За картою атласу і відповідним параграфом підручника з’ясуйте, який органічний світ морів. Тут є форми від карликів - одноклітинних водоростей і найпростіших, тисячі яких легко вміщуються в краплі води, до гігантів – дельфінів та акул. Одні живуть і парять у товщі води, а інші здійснюють міграції в сотні і тисячі кілометрів. Кожен організм володіє унікальними здібностями, які дозволяють йому існувати «в світі без кордонів». Ікринки, личинки риб, кишковопорожнинні, багатощетинкові черви, молюски, рачки, креветки, мідії, устриці, медузи, водорості. Пожирателі планктону – риби, які вирішують дві задачі: прохарчуватися самим і не стати їжею для інших. Стада дельфінів, тюленів - неперевершені майстри мисливства. Чіткий кордон між морем і материком провести неможливо. На Чорному і Азовському морях спостерігаються припливи висотою відповідно 8 см та 3 см. І для того, щоб познайомитися з дивовижними морськими тваринами не обов’язково погружатися на значні глибини. Достатньо підійти до берега, пірнути і уважно вдивитися в дно моря: перед вами відкриються райські сади моря, тут ми побачимо живих фільтрів-молюсків, губок, дивовижних морських коників, морську голку. Серед заростей морської трави можна зустріти морського коника, що зачепився за стебло хвостом. У траві морські коники та голка-риба майже непомітні. Ці скромні нешкідливі риби живляться найдрібнішими інфузоріями. У Чорному морі водяться осетрові риби – осетер, севрюга, білуга та шип. Найбільша з осетрових – білуга трапляється масою понад тонну. Хамса щорічно здійснює далекі подорожі. Відгодовується вона влітку в Азовському морі, а восени, рятуючись від холоду, косяки жирної хамси направляються через Керченську протоку в теплі води Чорного моря, де риба зимує і нереститься. Моря мають безмежні, але, на жаль, невідновні запаси біологічних, мінеральних ресурсів, які використовуються населенням України для розвитку господарства. Відбувається забруднення морської води промисловими підприємствами, побудованими на узбережжі морів, нафтопродуктами, річками, які впадають у них, пестицидами і гербіцидами, які вносяться на поля фермерськими господарствами та слідами людської цивілізації. В результаті цього відбувається зміна біологічних та мінеральних ресурсів морів, екологічних функцій морської води. Тому кожен з нас повинен формувати громадянську позицію щодо збереження природи морів та усіх видів ресурсів, сприяти проведенню глобальних природоохоронних заходів щодо охорони вод морів. В умовах науково-технічного прогресу значно ускладнились взаємовідносини суспільства з природою. Людина отримала можливість впливати на хід природних процесів ,підкорила сили природи,але разом із тим забруднювати і руйнувати довкілля. Сьогодні настав час діяти, тому що найголовнішою проблемою людства є проблема виживання, яка стосується кожної людини, кожної живої істоти. Слово “ресурси” перекладається з французької як “кошти, що їх у разі потреби можна використати”, “запаси” або “джерело прибутку”. Терміном “ресурси” ми позначаємо будь-які матеріальні чи нематеріальні об’єкти або засоби, потрібні для задоволення потреб, досягнення мети та вирішення питань. Усі ресурси поділяються на три великі групи: 1) матеріальні — це накопичені речовинні багатства, що використовуються суспільством: будівлі, транспорт, засоби виробництва та задоволення потреб людини; вони мають антропогенне походження; 2) трудові — наявне населення, а саме: його віковий склад і стан здоров'я, освітній рівень, інформаційне забезпечення тощо; 3) природні ресурси — це елементи природи (тіла, процеси та явища), які використовуються або можуть бути використані в процесі соціального обміну речовин з метою задоволення потреб суспільства. Поняття “природні ресурси” включає лише ті речовини та сили природи, які можуть бути реально використані суспільством. Відповідно до визначення, наведеного у Законі України “ Про охорону навколишнього природного середовища ”, природні ресурси — це компоненти природного середовища, природні та природно-антропогенні об’єкти, що використовуються або можуть бути використані у процесі здійснення господарської й іншої діяльності як джерела енергії, продукти виробництва і предмети споживання, мають споживчу цінність. При цьому під сутністю використання природних ресурсів розуміється експлуатація природних ресурсів, залучення їх у господарський обіг, у тому числі всі види впливу на них у процесі господарської й іншої діяльності. Природні ресурси не можуть визначати розвиток суспільства, і водночас суспільство ні за яких обставин не може бути повністю незалежним від природи. Природні ресурси — це джерело енергії, без якої неможливо уявити сучасний світ (паливні корисні копалини, гідроенергія, ядерне паливо, енергія сонця, вітру, припливів). Природні ресурси — засоби і предмети праці людей (земельні угіддя, водні транспортні шляхи, вода для зрошення і промислових потреб), сировина й матеріали для виробництва (мінеральна сировина, лісові ресурси, «технічна вода», атмосферне повітря). Людина не може обійтися без води, овочів, продуктів рибальства, продуктів харчування рослинного і тваринного походження. Навколишнє природне середовище — частина географічної оболонки, що оточує людину, і з якою безпосередньо пов’язані життя та виробнича діяльність суспільства. Природні умови — сукупність складових географічної оболонки (геосфер), за якими визначаються умови й особливості існування людської спільноти. Природні умови — це комплекс взаємопов’язаних компонентів природи, що формують природно-територіальні комплекси. Принципова відмінність природних умов і природних ресурсів полягає в тому, що природні умови розглядаються не як окремі матеріальні тіла або об’єкти, а за допомогою їх властивостей, котрі можуть полегшувати або ускладнювати розвиток суспільного виробництва, і при цьому в ньому не використовуються. Природні ресурси завжди беруть участь у виробництві, адже вони є предметом праці. Поєднання природних умов і ресурсів формує природно-ресурсний потенціал (ПРП). Природно-ресурсний потенціал України - це фактор, який включає природні ресурси і природні умови. Використання природно-ресурсного потенціалу України це:
1.
Використання мінеральних ресурсів.
2.
Використання земельних ресурсів.
3.
Використання водних ресурсів.
4.
Використання лісових ресурсів.
5.
Використання рекреаційних ресурсів.
Нераціональне використання цих
ресурсів призвело до кризової екологічної ситуації на території України. Геоекологічна ситуація - стан природного середовища в певному регіоні, ступені
його відповідності санітарно-гігієнічним нормам життя населення і природно-
екологічним умовам існування живих організмів. Види забруднення: механічне,
фізичне, хімічне, біологічне. ПРП — це міра потенційної можливості будь-якої
природної системи (або території) задовольняти різні потреби суспільства. Тобто це сукупність природних ресурсів і природних умов у певних географічних
межах, які забезпечують задоволення економічних, екологічних, соціальних,
культурно-оздоровчих та естетичних потреб суспільства. Отже, природні ресурси —
та частина природи Землі й найближчого Космосу, що може включатися в
господарську діяльність за певних технічних і соціально-економічних можливостей
суспільства за умови збереження середовища життя людей. Це теоретично гранична
кількість природних ресурсів, яку може використати людство без порушення умов
існування і розвитку людини як біологічного виду та соціального організму. Вони
визначаються рівнем екологічної рівноваги біосфери та її складових. Перехід за
межі використання природно-ресурсного потенціалу в цьому розумінні відповідає
стану екологічної кризи. ПРП полягає у здатності природних систем без шкоди для себе, а отже, і
людей, надавати людству продукцію або виконувати корисну для суспільства
роботу. Він має певну величину, розміри й особливості.
Раціональне та нераціональне
природокористування
У випадку раціонального природокористування суспільство як соціально-економічне ціле (насамперед, економіка й технології) та природні ресурси середовища перебувають у взаємовідносинах позитивного зворотного зв’язку, а саме: чим більше природних ресурсів, тим швидше розвивається або може розвиватися економіка. Це високоефективне господарювання, що не призводить до різких змін ПРП і глибоких змін у навколишньому середовищі, унаслідок яких завдається шкода здоров’ю населення або виникає загроза його життю. При цьому техногенне навантаження на природне середовище не перевищує рівня його граничнодопустимих величин. Отже, раціональне природокористування визначається як збалансована взаємодія суспільства та природи, що забезпечує досягнення компромісу між соціально-економічними потребами суспільства і здатністю природи задовольнити їх без суттєвої шкоди для свого нормального функціонування. Цьому не слід протиставляти охорону навколишнього середовища, яка є складовою раціонального природокористування і без якої останнє не вважається раціональним.
Нераціональне природокористування — це система діяльності, що не забезпечує збереження ПРП (наприклад,
хижацьке знищення природи). Суспільство і ПРП перебувають у стані негативного
зворотного зв’язку: технологічно швидкий розвиток економіки без урахування
екологічних обмежень може зумовити вимушений застій в економіці та виникнення
кризового екологічного стану природного середовища.
Отже, стан
природного середовища в процесі природокористування може бути таким:
— природний (натуральний) — не змінений
безпосередньо господарською діяльністю людини (місцева природа зазнає лише
слабкого впливу від глобальних антропогенних процесів);
— рівноважний — швидкість відновлювальних процесів
вища або дорівнює темпові антропогенних порушень;
— кризовий — швидкість антропогенних порушень
перевищує темпи самовідновлення природи, але ще не відчувається корінної зміни
природного середовища;
— критичний — під антропогенним тиском відбувається
заміна вже наявних екосистем на менш продуктивні (наприклад, часткове
спустелювання).
Перші два
стани природного середовища відповідають раціональному природокористуванню;
останні два — характерні для нераціонального природокористування і спричинюють
порушення ПРП території.
Наприклад, багато видів природних ресурсів (лісові, водні, паливно-енергетичні), що виконують основні функції життєзабезпечення (харчування, захист населення від переохолодження та ін.), близькі до вичерпання. Загалом в Україні найефективнішими вважаються рекреаційні, мінеральні та земельні природні ресурси. Вони впливають на сучасні й перспективні спеціалізації, рівень та інтенсивність розвитку господарства, з ними пов’язані першочергові заходи щодо подальшої раціоналізації природокористування в окремих економічних районах. Основу ПРП України становлять земельні ресурси, частка яких — 44,4 %, а в окремих регіонах, особливо Правобережному лісостепу, — 72—79 %. Значну частину становлять мінеральні ресурси (28,3 %), а в окремих областях (Луганська, Донецька, Дніпропетровська) вони є основою природних багатств (відповідно 74, 73, 69 %). Серед інших переважають водні та рекреаційні ресурси. Ці чотири види природних багатств зосереджують у собі понад 95 % усього природно-ресурсного потенціалу України. Найменшу роль у загальному ПРП відіграють біологічні ресурси (лісові та фауністичні), частка яких не досягає і 5 %, навіть у найзалісеніших областях Карпат і Західного Полісся вони становлять майже 18 %.* Природно-ресурсний потенціал має певні закономірності розміщення в межах України. Його оцінювальний показник (відповідно і потужність) зростає у напрямі з півночі й північного заходу на південь і південний схід. Ця тенденція пов’язана головним чином зі збільшенням земельних, рекреаційних, водних і мінеральних ресурсів.
Класифікація природних ресурсів
За швидкістю вичерпання розрізняють природні ресурси вичерпні та невичерпні. Вичерпні природні ресурси за можливістю самовідновлення поділяються на відновлювані та не відновлювані. Практично невичерпними ресурсами є: сонячна енергія та зумовлена нею енергія океану, вітру та енергія земних надр. До відновлюваних природних ресурсів належать: земельні (родючість ґрунту), біологічні (ліс, природні харчові угіддя, фауна суші й водного середовища) та окремі компоненти атмосфери (кисень, азот тощо). Не відновлювані ресурси — це корисні копалини: різні горючі копалини, руди, нафта та ін. За можливістю заміни природні ресурси поділяються на замінні (на приклад, метал можна замінити керамікою) та незамінні (вода, кисень, повітря). Зважаючи на те, як здійснюється виснаження не відновлюваних ресурсів, значно збільшується технологічна складність та енергомісткість їх видобування, тому зменшується економічна ефективність. Наприклад, нині вже розробляють руду, в якій міститься менше ніж 0,2 % кольорових металів. Проблема є навіть не тільки і не стільки у фізичному виснаженні ресурсів, скільки в економічній та екологічній недоцільності їх видобування. Тенденція до зменшення запасів відновлюваних ресурсів виникла внаслідок зростання темпів і масштабів їх використання. До сьогодні ліси знищені майже на 60 % їх первісної площі; за останні 50 років у зв’язку з ерозійним руйнуванням та змиванням поверхні ґрунту ресурс ґрунтів зменшився у середньому не менше ніж на 25 %. Усе більше земель відчужується для будівництва гідроелектростанцій, промислових підприємств, доріг тощо. Майже всі природні ресурси вичерпні абсолютно або відносно, якщо вони використовуються досить тривалий час з високою інтенсивністю. На сучасному етапі взаємодії природи і суспільства можна говорити лише про умовну невичерпність деяких природних ресурсів, принципово вичерпних або вичерпних відносно. Біологічні ресурси, що вважаються невичерпними внаслідок здатності до самовідновлення, насправді є вичерпними за достатньо високої інтенсивності їх використання, яка перевищує швидкість їх відтворення. Усе це дає змогу зробити важливий практичний висновок: є абсолютна або відносна межа ступеня використання будь-якого ресурсу, що і називається його вичерпністю в широкому розумінні. Використання та переробка природних ресурсів супроводжується поверненням у біосферу інших компонентів — залишків або відходів: вони забруднюють біосферу, зменшують цінність інших, ще не використаних ресурсів. Усі ресурси використовуються прямим і опосередкованим шляхами. Прямий шлях полягає в тому, що природні ресурси застосовують як джерела сировини або енергії. Опосередкований шлях — це, наприклад, використання через промислових тварин (диких копитних) рослинності їхніх пасовищ. Окрім того, природні ресурси поділяють за різними ознаками, а саме: за їх функціональним призначенням, генетичними властивостями, ступенем вичерпності, здатністю до відновлення тощо.
ВПЛИВ
ЛЮДИНИ НА ПРИРОДНО-РЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ
Взаємовідносини людини з природою відображаються шляхом використання
природно-ресурсного потенціалу, який позначається на розміщенні продуктивних
сил (а відтак і на екології) як на державному, так і на регіональному рівнях.
Ці взаємовідносини можуть мати умисний або невмисний характер. Перші виникають
у процесі матеріального виробництва з метою задоволення певних потреб
суспільства; вони заздалегідь плануються, фінансуються, координуються,
наприклад: видобування мінеральної сировини, вирубка лісів, спорудження ГЕС
тощо. Невмисний вплив — це побічний наслідок умисного впливу людини на
природно-ресурсний потенціал. Сучасна геоекологічна ситуація в Україні за багатьма показниками оцінюється
як кризова; вона продовжує погіршуватися під час нераціонального природокористування,
зокрема, антропогенно-техногенного впливу на природне середовище. Ми маємо робити все можливе, аби надра України
гарантували стабільне і щасливе майбутнє нашій державі, а розкішні краєвиди
тішили око, зігрівали душу та дарували насолоду неповторною красою та
унікальністю рідної землі. Ставлення до природи, стан охорони
навколишнього природного середовища є тими показниками, які яскраво
демонструють розвиток держави. Неможливо рухатися вперед, не використовуючи
наукові досягнення, не впроваджуючи нові технології. Ми маємо усвідомити, що
велика і відповідальна справа охорони навколишнього середовища, раціонального
використання природних ресурсів – це наша спільна турбота і наше спільне
майбутнє. Охорона
навколишнього природного середовища, екологічно збалансоване використання
природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини –
невід’ємна умова екологічно збалансованого економічного та соціального розвитку
України.
Показники
України
1-е місце в Європе по території-603 628км2
4-е місце в світі за сукупною
вартістю природних ресурсів
5-е місце в Європе і 29 –е у світі за чисельністю населення.
Україна – одна з
найбагатших країн у світі, за запасами природних копалин. Одна з
найбагатших країн світу за своїми
природними ресурсами та можливостями. Індустріальна, аграрна, освічена країна,
яка посідає за багатьма показниками індустрії та аграрії 1,2,3,4 місця.
Країна, яка за класифікацією Human Development report, являється освіченою
країною та відноситься до країн з високим рівнем освіти. Країна – де
чисельність докторів економічних наук в становить – 15 тис. чол., Кандидатів
наук – понад -80 тис. чол.. Україна займає 4-е місце в світі за кількістю людей
з вищою освітою, при цьому рівень освіти вище, ніж середній європейський; 9-е
місце в світі за кількістю студентів за кордону; 9-е місце в Європі за
чисельністю користувачів мережі інтернет.
Проблеми сьогодення:
— високий рівень забруднення атмосферного повітря внаслідок неконтрольованих промислових викидів. Особливо високим рівнем забрудненості повітря характеризуються Донецький та
Придніпровський райони;
— наші річки та водосховища за складом
хімічних речовин у не далекому майбутньому можуть перетворитися на
демонстраційну таблицю елементів Менделєєва;
— порушення рівноваги у верхніх зонах
літосфери через проведення гірничих робіт, промислової та міської забудови
призвело до активації несприятливих фізико-географічних процесів — зсувів,
карсту, просідання, провалів, підтоплення;
— за останні десятиріччя істотно змінилася
якість ґрунтів, зменшилася їхня кількість, збільшилося забруднення;
— найбільшої шкоди природному середовищу
завдала катастрофа на Чорнобильській АЕС, яка настільки порушила екологічну
рівновагу, що викликає хвороби і смерть людей, у тому числі маленьких дітей.
Внаслідок цього
зміни
які спостерігаємо в середовищі:
- забруднення від побутових відходів (відсутність
сортування сміття, на відміну від європейських країн);
- викиди вихлопних газів від
автомобілів (сморід, що негативно впливає на здоров’я);
- викиди в атмосферу, поверхневі
води, ґрунти шкідливих речовин від ТЕЦ, заводів;
- незаконний вилов цінних сортів
риби, відстріл
тварин;
- несанкціонована вирубка лісів, цінних
рослин, що занесені до Червоної книги.
Уже
в перші роки незалежності в Україні було прийнято закони про охорону природних
ресурсів та їх раціональне використання. Наприклад у Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, що| постраждали внаслідок
Чорнобильської катастрофи» визначено категорії зон
радіоактивно забруднених територій, де категорично заборонені або частково
обмежені різні види господарської діяльності. Також є Закон про
охорону атмосферного повітря та Закон «Про природно- заповідний фонд України», Закон «Про тваринний світ» та Водний Кодекс України, Кодекс України про надра.
ПІДПРИЄМСТВА-3АБРУДНЮВАЧІ
МЕТАЛУРГІЯ
— 30,7 %
ЕНЕРГЕТИКА
— 28,9 %
ВУГІЛЬНА
ПРОМИСЛОВІСТЬ —17,2 %
НАФТОХІМІЧНА
ПРОМИСЛОВІСТЬ — 5 %
Крім підприємств, забруднює атмосферу і автотранспорт.
Внаслідок цього атмосферні опади стали небезпечними, бо в них містяться нітрати
і сульфати, що роблять опади «кислотними». Велика повторюваність кислотних
опадів спостерігається на Волині, у Кіровоградській, Київській, Одеській
областях, в Криму. Змінилася якість ґрунтів, кількість гумусу знизилася, а мінеральні добрива
та отрутохімікати використовували так недосконало, що вміст нітратного азоту в
рослинах став отруйним для людей і тварин. Хімізізація землеробства пов'язана з
широким застосуванням пестицидів, які є мутагенним чинником. Від
надмірного внесення в ґрунт мінеральних добрив і пестицидів знижується
родючість ґрунту, різко зростає накопичення шкідливих речовин в рослинах, які
вирощуються на таких ґрунтах. Крім того, надто забруднені всі річки та водосховища України. До поверхневих водних об'єктів щороку
скидається понад 4,3 млрд тонн забруднюючих речовин. Серед них
нафтопродукти, біогенні речовини, феноли, отрутохімікати, солі важких металів. Найбільша
кількість забруднюючих речовин надходить до річок басейну Дніпра — 28 %, до басейну Сіверського Дінця — понад
16 % від загальної кількості. На Чорному морі найбільш забрудненими є води
порту Одеса, із-за спорудження в Одесі
нафтового терміналу. Слід зазначити що територія України є досить забрудненою. Яскравим
прикладом є дані Центру нагляду за станом довкілля: щорічно на кожного мешканця України припадає понад
Вечір згасає,тумани на полі,
Сонечко спить і уже не встає.
Ми ображаємо, люди,до болю
Все що нам Мати-природа дає.
В небі зростають озонові діри,
Сохнуть річки, вигоряють ліса,
Сміттю і бруду не знаємо міри,
Де вже й поділась отая краса?
Екологічна поведінка
1. Роздільний
збір сміття вдома — найбільш
очевидний спосіб екоповедінки.
2.
Зменшення
споживання пластику. Наприклад,
не брати у магазинах пакети, використовувати мішечки або екоторби з тканини.
3.
Купувати каву у свою
термочашку. Одноразові
стаканчики для кави, захаращують місто.
4.
Менше користуватися
особистим автомобілем, більше — громадським транспортом і велосипедом.
5.
Обирати потяг
або автобус замість літака. Ця
ідея викликала здивування. Більшість не чула про шкідливість авіаперевезень і
не вірить, що літаки є небезпечнішими для довкілля за інші види транспорту.
6. Очищення річок і їх вод, відродження родючості грунтів та чистоти повітря та інше.
Немає коментарів:
Дописати коментар