Дві особистості, два таланти, два поети.

У кінці лютого - на початку березня Україна святкує дві визначні дати в історії національної культури: 25 лютого – 155 річницю від дня народження  Лесі Українки (1871- 1913), а 9 березня  –  212 роки від дня народження Тараса Шевченка (1814-1861). Дві особистості, що своїм талантом і звитяжною працею підносили і звеличували дух українського народу у тяжкі для нього часи, коли територія Україна була розділена між двома імперіями.                                    Леся Українка  - поетеса, драматургиня, перекладачка, культурна діячка, вона належить до постатей, без яких неможливо уявити українську літературу. Її життя – це історія боротьби з хворобою, імперською цензурою та суспільними обмеженнями. Її творчість – це інтелект, глибина і безкомпромісна любов до України                                                                                          Щороку 9 березня в Україні та в усьому світі згадують Тараса Шевченка – поета, художника і символ української свободи. Цей день відкриває Шевченківські дні – період, присвячений пам’яті Кобзаря та його творчості, який щороку відзначають 9 та 10 березня. Перша дата присвячена дню народження поета, а друга — дню його смерті. Саме ці дні стали символічним часом для згадки про творчість Кобзаря, його життєвий шлях і значення для української культури.

Два крила України

Світило Кобзаря з-за хмар зійшло,
Пророчим словом душі запалило.
Він дав нам мову, і снагу, і крила,
І серце волі віддавать навчило.

А слідом Леся — ніжна, мов калина,
Зі сталі духом, в думах неземна.
Її «Сpero!» — то стійкість України,
Що крізь сльози сміятись не спиня.

Він — буревій, що розрива кайдани,
Вона — струна, що про свободу грає.
Два велети, два нездоланні рани,
Яких наш рід ніколи не забуде.

Тарас і Леся — то наш дух і сила,
Що у віках поетів надихає.
Одне пророцтво, що народ звеличило,
Що в кожнім серці вільність засіває.

(Вірш, створений ШІ)