Тема: Природні зони Північної Америки. Арктичні пустелі. Тундра. Ліси помірного поясу. Підсумкова робота (гр.2). Домашнє завдання: Опрацювати §37 (ст.183-190), підготувати повідомлення про природоохоронні території материка.
План характеристики природної
зони
1.
Географічне
положення.
2. Особливості клімату.
3. Переважаючі типи ґрунтів.
4. Характерні
представники рослинного світу.
5. Типові
представники тваринного світу.
Розподіл природних зон у Північній Америці, як і на інших материках, відповідає закону широтної зональності, який, як вам відомо, полягає в поступовій зміні природних зон від екватора до полюсів. Зміна природних зон залежить від співвідношення тепла та вологи. У Північній Америці в зв’язку з особливостями географічного положення існують природні зони, відсутні на материках тропічних широт. Розміщення природних зон на рівнинах Північної Америки тісно пов'язане з особливостями зміни клімату. На півночі материка спостерігається широтна зональність природних зон: вони простягаються з заходу на схід й змінюють одна одну з півночі та південь. Однак в середній і південній частинах природні зони витягуються з півночі на південь. Це пояснюється різницею у зволоженні й температурах прибережних та центральних частин материка в межах помірного та субтропічного кліматичних поясів. На нерівномірність зволоження східних, центральних та західних частин материка впливають гори: Аппалачі та Кордильєри. Прибережні частини більш зволожені. Там виникають лісові ландшафти. В центрі материка, де опадів менше – степові. Біля півострова Каліфорнія холодна течія спричиняє опустелювання узбережжя. Цим пояснюється меридіональне простягання природних зон в межах помірного, субтропічного та тропічного поясів. Розміщення природних зон Північної Америки має певні особливості. Межі її природних зон значно більші, ніж на інших материках, відхиляються від широтного простягання. Це залежить від впливу рельєфу, океанів та океанічних течій, співвідношення показників тепла і вологи. Найбільшу площу на материку займають природні зони помірного поясу. На півночі материка, відповідно до закону широтної зональності, природні зони арктичних пустель, тундри, лісотундри і тайги витягнуті із заходу на схід, а от лісостепи, степи й пустелі в середній і південній частині – із півночі на південь. Ще одна особливість природних зон Північної Америки є їхня різноманітність. На континенті представлені майже всі природні зони Північної півкулі, за винятком вологих екваторіальних лісів. Значні площі в західній частині займають області висотної поясності. У міру просування на південь відбувається порушення широтного простягання природних зон: у східній частині материка хвойні ліси поступово переходять у мішані, розповсюджені в області Великих озер і басейні річки Св. Лаврентія, а в середній частині материка тайга змінюється лісостепом і степом. Зона арктичних пустель охоплює Гренландію і велику частину островів Канадського Арктичного архіпелагу. Улітку на звільнених від снігу і льоду ділянках, на кам'янистих і болотистих ґрунтах ростуть мохи і лишайники. З льодовикового періоду тут водиться вівцебик. Південніше, через узбережжя материка й острови, із заходу на схід простяглася зона тундри. З півдня вона обмежена полярним колом. Ґрунти тундри болотяного і тундрово-глеєвого типу. У північній частині тундри ростуть мохи і лишайники, а в південній — болотні трави, чагарники буяхів і чорниць, низькорослі зі скривленими стовбурами берези, верби, вільха. У тундрі широко розповсюджені торф'яні болота. Тут зустрічаються песці, лемінги, полярний вовк; у прибережних водах водяться тюлені, моржі. На північному узбережжі материка зустрічається білий ведмідь. У помірному поясі материка найбільші площі зайняті лісами. У зоні тайги розвиваються підзолисті ґрунти. У тайзі ростуть переважно хвойні дерева — чорна і біла ялина, бальзамічна ялиця, американська модрина, сосни, а з листяних — паперова береза, осика. З хижих звірів у лісах водяться рисі, чорні ведмеді, вовки, лисиці; є лісові олені, лосі, скунси, дикобрази і цінні хутрові звірі — соболь, бобер, ондатра. На західних приокеанічних схилах Кордильєр ростуть густі хвойні ліси з туї, ситхінської ялини, дугласової ялиці. Зустрічаються тут і широколистяні породи (орегонський дуб). Ліси піднімаються по схилах гір до висоти 1000–1500 м. Вище вони рідшають і переходять у гірську тундру. Для фауни характерні багато місцевих видів: ситхінський олень, ведмідь-гризлі, північно-західний вовк, скунс, тихоокеанський єнот; у річках багато лососевих риб. На сході материка тайга змінюється зоною мішаних лісів, а також змінно вологих лісів. Клімат тут більш м’який і вологий. У ґрунтовому покриві панують дерново-підзолисті ґрунти. Головні породи дерев — цукровий клен, східний хемлок; зустрічаються теплолюбні рослини: бук, дикий виноград. З просуванням на захід континентальність клімату зростає, узимку трапляються сильні морози. У лісах домінує осика, бальзамічна тополя, біла, чи паперова, береза. На сході материка за зоною мішаних лісів розташовується зона широколистяних лісів. Морози бувають рідко. У незайманих лісах Аппалачів зустрічаються десятки видів дубів, каштани, клени, буки, тюльпанове дерево, платан. Для фауни характерні віргінський олень, ведмідь барибал, деревний дикобраз, віргінський опосум, місцеві види кажанів. Зустрічаються скунс, рись, єнот, видра, кріт, землерийка. Від окраїн усередину материка лісові ландшафти змінюються лісостеповими. Ця підзона складається з лісостепу і прерій. На відміну від лісостепової підзони, прерії мають краще зволоження. Зараз прерії розорані. Із ссавців для них характерний бізон (у заповідниках), койот, ховрашок, бабак, лугова собачка й інші гризуни. Багато степових птахів: луговий тетерев, індичий гриф і інші. Зустрічаються гримучі змії, звичайні гадюки. Зона пустель і напівпустель помірного поясу займає внутрішні плоскогір'я Кордильєр. У розрідженому рослинному покриві переважає чорний полин на сіро-бурих ґрунтах. На південному сході субтропічного поясу на жовтоземах і червоноземах виростають мусонні мішані ліси. Поряд із хвойними породами зустрічаються карликові пальми і чагарникові вічнозелені дуби. Болотисті ділянки зайняті болотним кипарисом. Поширені черепахи, алігатори. Ближче до Кордильєр опадів випадає ще менше і рослинність стає біднішою; низькі трави — трава Грама (злак) і бізонова трава (багаторічний злак висотою лише 10–30 см), — ростуть окремими пучками. Напівпустелі і пустелі займають значну частину внутрішніх плоскогір'їв Кордильєр, Мексиканського нагір'я і Каліфорнійського узбережжя. На сірих і бурих ґрунтах ростуть колючі чагарники, кактуси і полин, а на засолених ґрунтах — солянки. Вічнозелені субтропічні ліси виростають на півдні Міссісіпської та Приатлантичної низовини. На коричневих ґрунтах ростуть дуби, магнолії, буки. Найвище дерево планети — секвоя — досягає висоти 100 м і більше. Трохи нижче за неї мамонтове дерево. У Центральній Америці і на схилах берегів Карибського моря знаходяться зони саван і вологих вічнозелених лісів. Зона мішаних і широколистих лісів. У східній рівнинній частині материка, охоплюючи територію навколо Великих Північноамериканських озер, лежить зона мішаних та широколистяних лісів. Під мішаними лісами поширені родючі сірі лісові ґрунти, під листяними — бурі лісові. М'який і вологий помірний клімат мішаних лісів сприятливий для росту бука, липи, дуба, жовтої берези, білої і червоної сосни. У широколистих лісах ростуть дуби, каштани, тюльпанове дерево, платани. Тваринний світ широколистих лісів зазнав великих втрат унаслідок освоєння території людиною. Подекуди тут збереглися дикобраз, олені, чорний ведмідь барибал. У передгір’ях трапляється пума. Єнот-полоскун має дивну звичку промивати у воді різні речі, зокрема свою здобич: рибу, рака або жабу. Іноді зустрічається скунс – тварина розміром з кішку. Відчувши небезпеку, стає на передні лапи і випускає на ворога струмінь їдкої рідини, яка може ненадовго осліпити. За це називають скунса північноамериканською вонючкою. В зоні мішаних і широколистих лісів трапляється опосум – єдина сумчаста тварина, що живе в Північній Америці. Це – сумчаста миша. Самиця, приносячи десяток дитинчат, носить їх на спині. Має смачне м'ясо. Загальна кількість рослин Північної Америки становить 300 видів. Вони вражають розмірами і швидкістю зростання. Тут багато унікальних видів: тюльпанове дерево, гікорі, туя, секвоя, магнолія. У північній частині материка поширені карликові верби, ягідні чагарники і берези. Тваринний світ материка надзвичайний. В тундровій зоні можна зустріти північного оленя, білого ведмедя, песця. Там же живуть полярний вовк і ласка. У тайговій зоні численні хутрові звірі: видра, скунс, соболь. Серед хижих тварин зустрічаються ведмеді, вовки, рисі, росомахи. З гризунів: пацюк ондатра і канадський бобер. Примітний гризун вегетаріанець — поркупайн, який живе на деревах. У складі фауни широколистяних лісів представлений вид сумчастих щурів — опосум. На південному сході материка можна зустріти алігатора і алігаторова черепаху. Із земноводних цікава велика зелена жаба, довжина якої сягає 20 см. Степу і Лісостепу населені антилопами-вилоріг, койотами, бізонами, борсуками і степовими тхорами. Пташина фауна материка нараховує 600 видів птахів. Тут можна зустріти зграї ібісів, пеліканів, фламінго, каліфорнійського грифа і куріпку, а також десятки видів колібрі, ареал проживання яких досягає Аляски. Вік мечохвостів, близько 200 мільйонів років, доводить, що це одні з найдавніших тварин, що живуть у наші дні. Їх часто називають живими копалинами, оскільки нинішні тварини практично нічим не відрізняються від найдавніших копалин примірників, так що їх вік підкреслюється тільки доісторичною зовнішністю. Значна кількість скам'янілостей мечохвостих змушує припустити особливу їх численність у минулі епохи, однак твердий панцир добре зберігається, і цілком можливо, що останки інших, свого часу більш численних, видів просто не дійшли до наших днів. Унікальні субтропічні чагарники, які американські індіанці називали "па-хай-оки", або "трав'яниста вода", займають площу приблизно 7000 км2. Колись вони займали територію в 10361км2., але і тепер це одне з найбільших збережених у світі прісноводних боліт. Територія національного парку Еверглейдс становить майже 5700 км2, класифікується як заповідник дикої природи, і разом з 189 км2. заповідника Форт-Джеферсон отримала міжнародний статус природної спадщини, біосферного заповідника. У Еверглейдсі переважають величезні густі, місцями непрохідні зарості мечтрави, що досягає у висоту 4 м. Район порізаний каналами і усіяний озерцями відкритої води, на яких ростуть латаття і пухирчатки. Пухирчатка специфічним чином пристосувалася до існування в цих водах: вона володіє маленькими повітряними бульбашками, в які потрапляють комахи і личинки, їх рослина потім перетравлює, отримуючи необхідні поживні речовини. Більш 150 різних видів риб зустрічається в прибережних водах, забезпечуючи гарне харчування численних птахів, рептилій і ссавців.
Експрес-тест
1.Яка з
природних зон, наведених нижче, відсутня на материку?
а. Степи б. Тайга в. Савани г. Вологі екваторіальні ліси
2.Дерево
- довгожитель материка:
а. Мамонтове б. Дуб в. Модрина г. Осика
3.Кліматичний
пояс, у якому переважно розташовуються степи:
а. Арктичний КП б. Субарктичний КП в. Помірний КП г. Тропічний КП
4.Частина
материка, для якої найбільш характерні області висотної поясності:
а. Західна б. Східна в. Північна г. Південна
5.Найпоширеніша
рослина Мексиканського нагір'я:
а. Агава б. Кактус в. Сосна г. Юка
6.Яка
рослина зображена на прапорі Канади?
а. Дуб б. Секвоя в. Клен г. Бек
9.Преріями
називають зону:
а. Саван б. Лісів в. Пустель г. Степів
Немає коментарів:
Дописати коментар