8 клас 24.12.25 Урок № 23 (дистанційно)

 Тема: Форми земної поверхні. Загальний план будови поверхні України: рівнини (низовини, височини), гори. Фізична карта України.                                                             Домашнє завдання:  Опрацювати §16 (ст.68-73),  переглянути  відео з теми, оцінити свої досягнення в кінці параграфу за 12 балами.

Усе  моє, все зветься  Україна

Буває,  часом  сліпну  від  краси.
Спинюсь, не  тямлю, що  воно  за диво, –
оці  степи, це  небо, ці  ліси,
усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе як є - дорога, явори,
усе  моє, все  зветься – Україна.                                                                                                         Така  краса, висока  і  нетлінна,
що  хоч  спинись  і  з  Богом  говори.

                                                          Ліна  Костенко

Які дії треба виконати, щоб прочитати фізичну карту? Алгоритм дій: визначають масштаб карти, способи зображення географічних об’єктів, географічні координати території, умовні позначення.

Рельєф – нерівності  земної  поверхні. Від  особливостей геологічної будови  залежать форми  рельєфу. Вивчення  рельєфу певної території неможливе без ознайомлення із  складом  та  властивостями  гірських  порід, без  розуміння внутрішніх  процесів, що  відбуваються  у  надрах  нашої Землі. Знання рельєфу будь-якої місцевості має велике практичне значення, тому що рельєф обумовлює розміщення сільськогосподарських угідь, застосування техніки, прокладання шляхів сполучення,  розташування міст, добування корисних копалин. Представники багатьох професій повинні знати про рельєф. Адже різні форми земної поверхні – це безпосереднє поле діяльності кожної людини нашої держави.  Розглянувши фізичну карту України, ви бачите, що рельєф території України досить різноманітний. Є низовини, височини, гори. Кожна із форм рельєфу має свої характерні особливості, тому  що формувались вони протягом  багатьох геологічних епох під впливом зовнішніх і внутрішніх сил Землі, що взаємодіяли між собою.

Територія України формувалася протягом багатьох геологічних епох. На її розвиток  впливали   різноманітні  тектонічні рухи, давні  зледеніння, дія вітру, робота річок, діяльність  людини.  Для  рельєфу  України  характерні переважно рівнинні території. Рівнини  займають  95%  площі  країни. Близько 70% рівнинної  частини  припадає на  низовини, 25% -  височини. Відповідно гори  займають лише 5% території  України.  Рівнинна  частина  території  України  піднімається над  рівнем  моря  приблизно  на  175 м. На Азово-Чорноморському  узбережжі  абсолютні  висоти  коливаються  в  межах 10-15 м, а  на  височинах  від 300 до 400 метрів гірські  хребти  досягають  висот 1700 - 2000 м.  З  тектонічними  структурами   тісно  пов’язане  розташування основних  форм  рельєфу  України. 4/5 площі України  належить до Євразійської  літосферної  плити, 1/5 - до  Середземноморського  рухливого  поясу. Розглянемо  більш детально  загальний  план  будови  поверхні,  простягання  низовин, височин.  Отже, на  території України виділяють низовини  з  середніми  висотами: Поліську (150—200 м), Придніпровську (50—110 м), Причорноморську (10—120 м), Північнокримську (40 м),  Закарпатську (100—120 м).

В  межах  України  виділяють височини та кряжі. Придніпровську (150—320 м), Приазовську (150—300 м), Подільську (150—320 м), Волинську (220—340 м), частково  Середньоруську (190—200 м),  Передкарпатську  (650—800 м), Донецький кряж (175—300 м), Словечансько-Овруцький кряж (316 м).

На  заході  України  розташовані Подільська та Волинська височини. На території Волинської височини виділяється Мізоцький  кряж. Територія  височини  слабохвиляста, розчленована  долинами, балками та ярами. На  Подільській височині розташовані  окремі масиви: Кременецькі гори, Гологори, Розточчя, Опілля, Товтри. Поширені карстові форми рельєфу. Абсолютні  висоти  Подільської  височини  становлять  320-350 м. Найвищою точкою  височини є гора  Камула з висотою 471 м.

У  центральній  частині України розташована Придніпровська  височина, абсолютні висоти якої становлять 280 - 320 м на півночі і до 150-170 м на півдні. В східній  частині височини  розташовані Канівські  гори. Придніпровська  височина  розташована  уздовж  правого берега річки Дніпро. На північному заході вона поступово переходить у Поліську низовину, на заході - у Подільську височину, а на південному сході - у Приазовську  височину (презентація  «Рельєф суходолу»  ).

Поблизу  Подільської  височини  розташована  Хотинська  височина -  хвилясте  горбисте  пасмо, що розкинулося  на  50 км у межиріччі  річок  Дністра  і Пруту, середня висота – 400 м. Найвища  точка – гора  Берда (515 м), що  є  найвищою  точкою  рівнинної  частини України. Більша частина території  Хотинської  височини  вкрита  буковими  та дубовими лісами (презентація  «Рельєф суходолу»  ).

Для  Приазовської  височини  характерні  виходи кристалічних порід на поверхню. Кристалічні породи утворюють підвищення - «могили». Територія  розчленована  долинам річок, великих ярів і балок. Найвищою  точкою  Приазовської  височини є гора Могила - Бельмак  (324 м).

На  південному  сході  України  знаходиться Донецька височина, витягнута з північного заходу на південний  схід  350-кілометровою смугою при найбільшій ширині до 150 км. На території відбуваються процеси руйнування: осипи, обвали, зсуви, карсти. Найвища точка Донецького  кряжу -  гора  Могила-Мечетна  367 м. Сьогодні  на території  Донецької височини поширені  антропогенні форми рельєфу: вугільні  терикони, кар’єри (презентація  «Рельєф суходолу»  ).

Крайню  північно-західну частину  України  займає  Поліська  низовина. Це - сильно заболочена рівнинна територія з широкими вододілами і річковими долинами. На території зустрічаються підвищення  та  окремі  горби. Висоти Поліської низовини не перевищують 200 м. Найвищою територією  є  Словечансько-Овруцький  кряж, який  піднімається  до висоти  316 м. Особливістю   території  є наявність великої кількості озер, торфовищ. Тут розташований найбільший  в Україні  резервуар  підземних вод (презентація «Рельєф суходолу»  ).

На  південь  від  Поліської  низовини  вздовж  лівого берега  Дніпра  простяглася    Придніпровська   низовина. Її  поверхня похилена в західному  і  південно-західному напрямах. Абсолютні висоти коливаються  від 170-140 до 120-90 м. В її межах виділяється  широка  долина  Дніпра  з крутим правим  берегом. Для  даної  території  особливим  є  хвилястий  характер  рельєфу,  яружно-балкова  система,  льодовикові  та водно-льодовикові  форми  рельєфу. Тут  поширені  лісостепові, частково  степові  ландшафти. На сході долина  Дніпра поступово переходить у Полтавську  рівнину, яка  має плоску і горбисту поверхню з долинами та балками.

Причорноморська низовина розташована на півдні України, абсолютні  висоти  становлять 150-120 м. Низовина  поступово знижується до Чорного моря. Для неї  характерні  яри, балки, а  вздовж  узбережжя - осипи, обвали,  зсуви.  Складовою  частиною її є Північнокримська рівнина. Поверхня  рівнини поступово знижується до затоки Сиваш (Гнилого моря). Абсолютні висоти становлять 40 м над рівнем моря (презентація  «Рельєф суходолу»  ).

На  південному  заході  України  розташована  Закарпатська низовина. Абсолютні  висоти низовини 120-105 м. Поверхню Закарпатської низовини утворює плоска терасована  долина річки Тиси з притоками (презентація «Рельєф суходолу» ).

На території  України виділяють дві гірські системи – Українські  Карпати  та  Кримські  гори.

Українські  Карпати  (Лісисті  Карпати) це - частина гірської  системи  Карпат  на  заході  України. Довжина  їх від верхів’їв  ріки Сян  до витоків  Сучави становить 280 км, ширина - понад   100 км. Вони займають територію  Закарпатської, частково Львівської,  Івано-Франківської та  Чернівецької областей. Площа - понад 24 тис. км². Гірські  хребти, розділені поздовжніми  улоговинами та  розмежовані  глибокими поперечними долинами, що простягаються з північного заходу на південний схід. Гора  Говерла  (2061 м)  - найвища вершина  Українських  Карпат  і  найвища  точка  України.  Українські  Карпати  це -  молоді  гори  альпійського  горотворення, з геологічною будовою -карпатський фліш (презентація «Рельєф суходолу» або презентація «Українські  Карпати», (на  вибір  учителя). У фізико-географічному  районуванні Українських Карпат виділяють: Зовнішні Карпати, Вододільно-Верховинські  Карпати, Полонинсько-Чорногірські  Карпати, Вулканічні Карпати та Рахівсько-Чивчинські гори (презентація  «Рельєф суходолу») 

Зовнішні або Скибові  Карпати поділяються на: Східні Бескиди, Горгани, Покутсько-Буковинські  Карпати. Бескиди розташовані на півночі Українських Карпат, а також частково на території Польщі. Вони  поділяються на  Верхньодністерські  та  Сколівські  Бескиди. Найвища точка - гора Магура (1362,7 м), а середні висоти становлять від 800 до 1200 м (презентація «Українські  Карпати»,).

Горгани  розташовані на південний схід від Бескидів, між ріками  Свіча  і  Прут. Найвища  точка - г. Сивуля Велика (1836 м), а середні висоти  становлять від 1400 до 1700 м. Характерна  особливість  – кам'яні  розсипи на вершинах гір.

Покутсько-Буковинські Карпати (Запрутські Горгани) розташовані  на  південному  сході  Українських Карпат. Найвища точка - гора Ротило (1483 м). Середні  висоти  900-1400 м. Відповідно  особливістю гір є  кам’яні  розсипи, значне заліснення (презентація «Українські  Карпати»).

Вододільно-Верховинські  Карпати розташовані в центральній  частині  Українських Карпат вздовж межі Львівської та  Закарпатської  областей. Найвища  точка -  г. Братківська (1788 м), середні висоти становлять 1000-1400 м. Характерна  особливість -  велика залісненність, на вершинах трапляються верховини та подекуди кам’яні розсипи(презентація «Українські  Карпати»).

Полонинсько-Чорногірські  Карпати  розташовані у Закарпатській  і  частково Івано-Франківській областях. Складаються із полонин Рівної,  Боржави, Красної,  Свидовця  і  Чорногори. Середні  висоти – 1500 – 2000 м. Найвища точка -  г. Говерла (2061 м). Характерна  особливість даних гір це – субальпійські та альпійські луки (презентація «Українські  Карпати»).

Вулканічні  Карпати  розташовані у Закарпатській  області. Середні висоти 600 – 1000 м. Найвища точка- г. Бужора (1081 м). Характерна особливість - залісненність вершин і наявність скель вулканічного походження (презентація  «Українські  Карпати»).

Мармароські  Карпати  розташовані у Рахівському районі  Закарпатської  області  на кордоні з Румунією. Складаються з Рахівських і Чивчинських гір. Середні  висоти  становлять 1500 – 1900 м. Найвища точка - гора  Піп Іван Мармароський (1936 м). Характерні особливості - субальпійські та альпійські  луки  на  вершинах  і наявність  скель-останців.

В  Українських Карпатах розташовано ряд  заповідних територій, а саме:  біосферний  заповідник  Карпатський; природний  заповідник Горгани;  національні  парки: Карпатський, Сколівські  Бескиди,  Ужанський, Синевир, Вижницький.

Рельєф України

Рівнини (95%), гори (5%), низовини (70%), височини (25%), Кримські гори (1%), Карпати (4%)

Низовини (Причорноморська, Придніпровська, Поліська, Закарпатська)

Височини (Придніпровська, Подільська, Волинська, Донецький кряж, Середньоросійська, Приазовська, Хотинська: г.Берда 515м)

Кримські гори (Пасма: Зовнішнє, Внутрішнє, Головне: г.Роман-Кош – 1545м)

Карпати (Пасма: Зовнішнє, Вододільно-Верховинське, Полонинсько-Чорногорське: г.Говерла – 2061м, Вулканічне, Чивчинські та Рахівські гори)

Висновки:

·         Сучасний рельєф України формувався протягом тривалого часу

·         Він зазнав впливу тектонічних рухів, давніх зледенінь, коливання рівнів води та інших природних чинників.

·         Більша частина території України представлена рівнинами, серед яких переважають низовини.

·         Низовини та височини розчленовані ярами, балками, річковими долинами.

·         Сучасний рельєф України зазнав антропогенного впливу.