27 січня — Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту

Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту відзначається за рішенням Генеральної Асамблеї ООН від 1 листопада 2005 р. (резолюція № 60/7) щороку 27 січня. У 2011 р. Верховна Рада України прийняла рішення про відзначення 27 січня Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту в Україні на державному рівні (Постанова ВРУ № 8605 від 5 липня 2011 р.).

Саме цього дня 1945 р. Червона армія визволила в’язнів найбільшого в окупованій Європі табору смерті Аушвіц-Біркенау в Освенцимі (на території Польщі), що став жахливим символом Голокосту та нацистських злочинів у Другій світовій війні. Глибоко символічно, що табір було визволено підрозділом І Українського фронту під командуванням майора Анатолія Шапіро – українського єврея, уродженця Харківщини.

Трагедія Голокосту є невід’ємною частиною національної історії та пам’яті України. Саме на українській землі нацистами та їхніми поплічниками було забрано життя у понад 1,5 млн українських євреїв (тобто кожен четвертий з понад 6 млн жертв Голокосту).

Ще задовго до того, як нацисти застосували диявольську технологію убивства у газових камерах Аушвіцу, у серпні 1941 р. поблизу Кам’янця-Подільського були убиті понад 23 тисячі людей.

За місяць, наприкінці вересня у Бабиному Яру нацисти позбавили життя майже 34 тисячі євреївкиян, а сама назва до того невідомої околиці української столиці перетворилась на жахливий символ Катастрофи. Ботанічний сад у Дніпрі, Порохові склади в Одесі, Сосонки біля Рівного, Богданівка та Доманівка на Миколаївщині, Дробицький Яр у Харкові, соляні шахти в Бахмуті, Березовий рів на Чернігівщині… В Україні немає міста, в якому б не було власного «Бабиного Яру». Жертви деяких з них дотепер чекають на належне вшанування.

Оголосивши 27 січня Міжнародним днем пам’яті жертв Голокосту, Генеральна Асамблея ООН закликала держави-члени розробити просвітницькі програми, щоб наступні покоління зберегли пам’ять про цю трагедію з метою запобігання в майбутньому актам геноциду.

Сьогодні світ вшановує пам’ять мільйонів людей, знищених нацистським режимом лише за право бути собою.

Голокост — це трагедія, яка нагадує, до чого призводять ненависть, мовчання й байдужість.

Пам’ять — це не лише про минуле.

Це відповідальність сьогодні — не допустити повторення злочинів проти людяності, де б і ким би вони не чинилися.

Запалімо свічку пам’яті.

Згадаємо кожне втрачене життя.

Пам’ятаємо.

Ніколи знову.

Інтерактивна виставка «Не Дитячі історії»

https://www.nochildrenstories.com/intro