Казка про Золоту Стрічку Єдності
Жила-була колись чарівна країна на ім’я Україна. Вона була дуже красива: з золотими полями пшениці, синіми річками й добрими людьми. Але давно-давно трапилося так, що країна розділилася на дві частини.
Між ними протікав Дніпро — широкий і глибокий. Люди по обидва боки річки сумували, бо хоч і жили поруч, та не могли відчути себе одним цілим.
Одного зимового ранку, 22 січня, маленька дівчинка Марічка з лівого берега і хлопчик Андрійко з правого побачили диво.
Над Дніпром з’явилася Золота Стрічка Єдності. Вона світилася, мов сонце, і тихенько шепотіла:
— Коли серця разом — країна єдина.
Діти взялися за руки, і стрічка стала міцнішою. До них приєдналися батьки, дідусі, бабусі, а потім і всі люди — від Карпат до степів. Кожен тримався за стрічку, і вона перетворилася на великий ланцюг єдності.
У ту мить Україна зітхнула з полегшенням і промовила:
— Дякую вам, мої діти. Тепер ви — разом.
З того часу щороку 22 січня люди згадують той день і кажуть:
— Ми різні, але ми єдині. Ми — Україна.
І коли хтось забуває про дружбу та підтримку, Золота Стрічка Єдності знову тихо сяє в серцях тих, хто вірить у добро 💙💛
Пісні Революції
на каналі Українського інституту національної пам'яті
(Ukrainian Institute of National Remembrance)
Немає коментарів:
Дописати коментар