Тема: Картографічні проєкції та види спотворень на географічних картах. Способи зображення географічних об’єктів та явищ на картах. Домашнє завдання: Прочитати у підручнику §4-5 (ст.20-26), оцінити свої досягнення за 12-бальною шкалою у кінці параграфів (ст.22, 26).
Географічна карта – це узагальнене зменшене зображення
земної поверхні на площині, виконане у певному масштабі за допомогою умовних
знаків. Картографування території України відбувається
відповідно до розвитку науки картографії.
Елементи карти
Картографічне зображення—
сукупність даних про об’єкти та явища, їх розташування, якості, взаємозв’язки
тощо. На загальногеографічних картах
відображені населені пункти, шляхи сполучення, рельєф, гідрографія,
політико-адміністративні кордони, суспільно-економічні та культурні об’єкти та
ін., що дає загальне уявлення про певну територію. Тематичні
карти
мають географічну основу, що є прив’язкою для спеціального змісту, і
спеціальний зміст (тематичний).
Легенда
карти
— система використаних умовних знаків та текстових пояснень. Для топографічних
карт вони уніфіковані, тому складені спеціальні таблиці. На тематичних картах
легенда розміщена на аркуші карти.
Зарамкове
оформлення карти — будь-які доповнення до
картографічного змісту карти (графіки,
таблиці, підписи тощо), що тематично пов’язані з ним, доповнюють, пояснюють
його.
Картографічні
проекції
Математичні
способи перенесення зображення поверхні земної кулі на площину.
Вибір проекції залежить від призначення карти і місцеположення території.
Проекції за допоміжною геометричною фігурою:
- циліндричні (на умовний
циліндр) — нормальні (вісь фігури
збігається з віссю Землі) застосовують для відображення приекваторіальних
територій, поперечні (вісь фігури
перпендикулярна до вісі Землі) застосовують для створення топографічних карт;
загальний вигляд проекції — прямі лінії паралелей і меридіанів;
-
конічні (на
умовний конус) — нормальні (вісь фігури
збігається з віссю Землі), поперечні (вісь фігури
перпендикулярна до вісі Землі) застосовують для відображення материків і
океанів, територій, розташованих у середніх широтах; для створення карт світу
інколи використовують кілька допоміжних конусів (поліконічна
проекція)-, загальний вигляд нормальної проекції — прямі лінії
меридіанів і дугоподібні паралелі;
- азимутальні (на площину) — нормальні
(поверхня дотична до полюсу) застосовують для відображення приполярних
територій, поперечні (поверхня
дотична до екватора) застосовують для виготовлення карти півкуль і зображення
приекваторіальних територій; загальний вигляд нормальної проекції — меридіани
зображені прямими лініями, що виходять з однієї точки, а паралелі —
концентричними колами.
-
довільні (на умовну,
складну поверхню).
Види спотворень
на географічних картах
Спотворюються форми, кути, довжини
ліній, площі. Існують точки або лінії нульових спотворень.
Проекції за уникненням спотворень:
·
рівнокутні —
відсутні спотворення кутів;
·
рівновеликі —
відсутні спотворення площ;
·
рівнопроміжні —
відсутні спотворення довжин ліній вздовж паралелей чи меридіанів.
Спосіб позначень — найпростіший, найдавніший і найпоширеніший у
світовій практиці спосіб передавання корисної інформації. За допомогою
позначень показують місцезнаходження об’єктів, які не виражені в масштабі карти
або займають меншу за знак площу. За формою знаки поділяють на геометричні, буквені, наочні.
·
Спосіб лінійних знаків застосовують для передавання ліній у їх геометричному
розумінні (трубопроводи, кордони, межі); об’єктів лінійного простягання, які не
виражені за своєю шириною в масштабі карти (дороги, річки); об’єктів площинного
простягання (гірські хребти). Кількісні та якісні особливості лінійних об’єктів
передають за допомогою малюнка, кольору й ширини знака.
·
За допомогою способу
якісного тла (фону) певну територію
поділяють на якісно однорідні ділянки за природними, економічними чи
політико-адміністративними ознаками. Якісне тло передає відповідним кольором
або штриховкою явища, які мають на земній поверхні суцільне поширення. Можливе
поєднання кольорового тла зі штрихами. Цим способом зображують, наприклад,
геологічну будову території, ґрунти, природні зони, держави, одиниці
адміністративно-територіального устрою тощо.
·
Спосіб ареалів
допомагає виокремити на карті області поширення певних однорідних явищ. Ареали
зображують суцільною чи пунктирною лінією, зафарбуванням, штрихами, позначають
написом чи малюнком. На відміну від способу якісного тла, явища, зображені цим
способом, не мають суцільного територіального поширення: на карті вони показані
окремими «плямами» (басейни корисних копалин, льодовики, болота, заповідники
тощо).
·
Спосіб ізоліній.
Ізолінії — це лінії, що сполучають на
карті точки з однаковими кількісними показниками. Наприклад, висоту суходолу
показують горизонталі, глибину морів — ізобати, температуру повітря — ізотерми,
кількість опадів — ізогієти, солоність води — ізогаліни. Цим способом
зображують явища, які мають суцільний і безперервний розподіл на земній
поверхні. Для кращого сприйняття явища ділянки між сусідніми ізолініями
зафарбовують у різні кольори (як, наприклад, позначають рельєф на фізичних
картах).
·
Способом знаків руху передають явища, які
переміщуються в просторі (напрямки вітрів і течій).
·
Спосіб картограм застосовують для відображення
відносних значень кількісних показників, що характеризують певні явища в межах
територіальних одиниць. Цей спосіб у шкільних атласах найчастіше використовують
при створенні кліматичних, гідрологічних карт, карти густоти населення,
позначення лісистості чи розораності території. Для картограми обов’язковою є
шкала (штрихова, одноколірна чи багатоколірна), причому насиченість кольору чи
густота штрихування мають наочно передавати інтенсивність певного явища.
·
Способом картодіаграм відображають абсолютні
статистичні показники в межах територіально-адміністративних одиниць, річкових
басейнів, природних зон. Діаграми можуть мати вигляд стовпчиків, смужок
(лінійні фігури); куба, круга (об’ємні фігури) тощо. Діаграмні фігури можуть
бути також структурними: фігура поділена на відповідні зображуваному явищу
частини (наприклад, круг зображує кількість населення області, а сектори круга
— його національний склад).
Види спотворень на картах
Варто відзначити, що
будь-яка карта (картографічна проєкція)
має геометричну невідповідність із реальними фізичними розмірами територій. Це
виражається у спотвореннях:
1) довжин - унаслідок цього масштаб карти непостійний у різних
точках і за різними напрямками, тобто та сама відстань на карті в різних її
місцях може означати різну відстань на місцевості;
2) площ - масштаб площ у різних точках карти різний. Це є прямим наслідком
спотворення довжин. Інакше кажучи, у різних частинах карти площі одного об’єкта
відрізнятимуться одна від одної;
3) кутів - кути між напрямками на карті спотворені щодо тих самих
кутів на місцевості;
4) форм - фігури на карті деформовані й не подібні до фігур на
місцевості, що прямо пов’язано зі спотвореннями кутів.
З огляду на це за
характером спотворень картографічні проєкції поділяють на: рівнокутні, рівновеликі, рівнопроміжні та довільні.
Немає коментарів:
Дописати коментар