Тема: Розподіл сонячної енергії та закономірності зміни
температури повітря на Землі. Домашнє завдання: Прочитати
§6 (ст.24-27), заповнити таблицю на ст.26.
Клімат
– багаторічний режим погоди, що характерний для певної місцевості. Клімат нашої
планети дуже різноманітний. Його формування залежить
від багатьох чинників, що визначають характер клімату. Клімати Землі дуже
різноманітні. Чому в Антарктиді завжди холодно, а на екваторі жарко? Чому в
одних куточках нашої планети щоденно йдуть дощі, а в інших місцях все живе
потерпає від спеки? Для того щоб відповісти на ці питання, необхідно дізнатися
про причини, що формують той чи інший клімат.
Кліматотвірні чинники. Кліматотвірні процеси проходять у конкретних географічних умовах
земної кулі по різному та мають свою специфіку.
Клімат певної території визначається поєднанням багатьох умов, які
називають кліматотвірними чинниками.
Основними кліматотвірними
чинниками є:
- кількість сонячної енергії, яку отримує земна поверхня;
- характер підстильної поверхні;
- циркуляція повітряних мас.
Сонячна енергія є основним джерелом життя на Землі та надає руху «механізмам» погоди.
Сонячна радіація — це кількість теплової та світлової енергії, що надходить на Землю від Сонця. Радіація є пряма і розсіяна. Сукупність прямої та розсіяної радіації, що надходить на Землю, називають сумарною радіацією. Кількість сумарної радіації перш за все залежить від широти місцевості: чим ближче до екватора, тим більший кут падіння сонячних променів, тим сильніше нагрівається земна поверхня. Від неї нагрівається й приземний шар повітря. Також кількість сонячного тепла, що надходить на Землю, залежить від прозорості атмосфери, абсолютної висоти місцевості, тривалості світового дня тощо. Розподіл сонячного тепла на Землі обумовлює одну з найважливіших географічних закономірностей — залежність температур повітря від географічної широти місцевості та висоти над рівнем моря. Цю залежність можна простежити за «Кліматичною картою світу». Чим ближче до екватора, тим більшим є кут падіння сонячних променів, тим сильніше нагрівається земна поверхня і вищою є температура приземного шару атмосфери.
Складовими підстильної
поверхні, що впливають на формування клімату, є наступні: рельєф та
абсолютна висота місцевості. Високі гори є кліматичними бар’єрами. Висота
місцевості над рівнем моря впливає і на кількість опадів (у горах їх більше,
ніж на прилеглих рівнинах), і на температуру по вітря (чим вище, тим
холодніше). У результаті в горах формується ви сотна кліматична поясність. Гори
можуть перешкоджати проникненню певних повітряних мас, а рівнини — навпаки,
сприяють проходженню вітрів вглиб материка.
Прибережні
течії. Морські течії охолоджують або
роблять теплішим клімат території, біля яких проходять, впливають на розподіл
атмосферних опадів (теплі течії збільшують, а холодні зменшують).
Віддаленість від океану. Залежно від цього формуються морські й
континентальні типи клімату.
Відбивна спроможність поверхні (альбедо). Різні поверхні — ґрунт, вода, рослинність, лід —
по-різному поглинають тепло й нагріваються.
Неоднорідність підстильної поверхні впливає на розподіл температур та опадів. Особливу роль у формуванні клімату має водна поверхня океанів. У поверхневому шарі океанічної води накопичується основна маса тепла, що надходить до Землі від Сонця. Увібравши її, океани поступово віддають тепло атмосфері, формуючи температуру приземних шарів повітря.
Середньорічна температура поверхневих вод в океанах зазвичай вища за температуру повітря. Різниця збільшується від екватора до полюсів: в екваторіальних широтах температура повітря і поверхневих вод океанів майже однакова, у полярних – температура поверхневих вод океану вища, ніж температура приземних шарів повітря. Це означає, що обігрівальна роль океанів у високих широтах більша, ніж у низьких.
Немає коментарів:
Дописати коментар