8 клас 05.11.25 Урок № 2

Тема: Географічні відомості про територію України в минулому. Сучасні географічні дослідження презентаційних матеріалів.                                                                                Домашнє завдання: Читати §2 (ст.9-14), скласти схему «Джерела географічної інформації» або таблицю «Географічні дослідження території України в різні часи».

 Перші географічні відомості про територію нинішньої України збереглися ще з давніх часів у працях давньогрецьких істориків, географів і мандрівників – Геродота (V ст. до н. е.), Страбона (І ст. до н. е.), Птолемея (II ст.). У VІІІ–VІ ст. до н. е. на північних берегах Чорного моря виникли грецькі міста-колонії. Серед них Ольвія (з грецької – «щаслива») – тепер с. Парутине Миколаївської області; Пантікапей («рибний шлях») – нині м. Керч; Херсонес («півострів») – м. Севастополь; м. Феодосія («божі дари») та ін. Греки переселялися на наші землі через збільшення кількості населення на своїй батьківщині. Перші вітчизняні згадки про територію нашої держави є в літописах, княжих грамотах, літературних творах. У найдавнішому літописі «Повість минулих літ» автор вперше вживає назву «Русь» (852 р.). У Київському й Галицько-Волинському літописах вживається назва «Україна» (вперше – 1187 р.). У них повідомляється про заснування давньоруських міст, спорудження замків, церков, заселення й освоєння нашими пращурами нових територій. Після завоювання українських земель Литвою та Польщею географічні відомості про наші території містяться здебільшого в хроніках й урядових документах цих держав, а з розвитком Запорозької Січі – в козацьких літописах. З початку 1630-х рр. на українських землях перебував французький військовий інженер і картограф Ґійом Левассер де Боплан. Упродовж 17 років він мандрував Україною. Згодом Боплан опрацював зібраний на українських землях матеріал і видав книжку «Опис України» (уперше під такою назвою в 1660 р.). Цей твір викликав велике зацікавлення в Європі: він містив чимало інформації про історію, географію, культуру й побут українців. «Опис України» було перекладено англійською, німецькою, польською, російською мовами. Крім того, Ґійом де Боплан створив докладні карти України. Становлення української географії припадає на початок XX ст. Воно пов’язане передусім з іменем Степана Рудницького. Учений викладав географію у вищих навчальних закладах Львова і Харкова, Відня (Австрія) і Праги (Чехія). С. Рудницький першим комплексно описав територію України. У багатьох працях обґрунтував необхідність створення незалежної Української держави. Багато зробив С. Рудницький для викладання географії у школах: склав першу настінну карту України. Перші підручники з географії для школярів українською мовою створили Степан Рудницький («Коротка географія України», 1910 р.) та педагог Софія Русова («Початкова географія», 1911 р.). Праці та карти, створені ним, видавалися різними мовами. Життя видатного вченого обірвалося трагічно: він був репресований і загинув у 1937 р. на засланні. У наш час географічні дослідження здійснюють вчені Інституту географії Національної академії наук України, університетів та інших установ країни. Із 1996 р. українські вчені проводять наукові дослідження в Антарктиді на українській антарктичній станції «Академік Вернадський» .

Хронологія досліджень:

Ø  Античні відомості про українські землі

1.       Геродот (484—425 рр. до н.е.) описував землі Скіфії (північне Причорномор’я і Придніпров’я) в однойменній праці.

2. Страбон (64 р. до н.е. — 23 р. н.е.) висвітлював у своїй праці «Географія» відомості про природу і господарство Північного і Східного Причорномор’я.

3. Описи Південної України залишили Гіппократ, Птолемей, Пліній Старший та інші.

 

Ø  Географічні описи у творах Середньовіччя

Цікаві дані містяться в літописах, літописних кодексах, княжих грамотах, хроніках, гетьманських універсалах, листах, реєстрах, актах, ревізіях, літературних творах, казках, піснях.

Найціннішим твором того часу є Літопис Руський («Повість минулих літ», Київський і Галицько-Волинський літописи), саме тут міститься перша відома нам згадка назви «Україна».

Збереглися описи наших земель у працях арабських і західноєвропейських авторів (Іон-Якуб, Аль-Массуді, Тітиар Мерзебурзький, Зігмунд Герберштейн, Йоган Антон Гюльденштедт).

  Ґійом Левассер де Боплан (1600—1673 рр.) дав ґрунтовний опис багатьох українських земель, склав їх перші детальні карти.

Ø  Географічні дослідження XVІІІ ст.

• 1721 р. — відкриття родовищ кам’яного вугілля в Донбасі.

• «Вчені подорожі» В. Ф. Зуєва (дослідження Подніпров’я, відкриття тут залізорудних відкладів, експедиція до Криму), П. С. Палласа (перше детальне вивчення Криму).

Наукові дослідження території України почалися з XVIII ст. Було проведено інструментальні зйомки для складання карт, організовано академічні експедиції, що вивчали природні умови та ресурси України.

Ø  Географічні дослідження ХІХ ст.

1. П. П. Чубинський (1839—1884 рр.) — дослідник-народознавець, один з організаторів Українського географічного товариства.

2. В. В. Докучаєв (1846—1903 рр.) — комплексно досліджував природу Полтавщини, причорноморських степів; засновник ґрунтознавства.

3. П. А. Тутковський (1858—1930 рр.) — проводив ґрунтовні геологічні й гідрогеологічні дослідження, висунув гіпотезу походження лесів, один з ініціаторів створення Української Академії наук.

4. А. Реман (1840—1917 рр.) — проводив геоботанічні дослідження Карпат, Поділля, заснував першу в Україні (Львівський університет) географічну кафедру.

5. Степан Рудницький (1877 -1937) – один із фундаторів фізичної географії, започаткував картографічний напрям в українській географії, розробив основи вивчення географії в школі, основоположник української політичної  та військової географії.

6. Володимир Вернадський (1863 – 1945) – засновник та перший президент Академії Наук (АН) України, автор вчення про Ноосферу.