7 клас 17.12.25 Урок № 14

Тема: Тектонічні структури, рельєф і корисні копалини Південної Америки. Клімат Південної Америки. Води суходолу Південної Америки. Населення та політична карта Південної Америки.  Підсумкова робота (гр.3). Практична робота №8: Визначення типів клімату Південної Америки за кліматичними діаграмами.                                     Домашнє завдання: Прочитати §21,22,23,25, переглянути відео в блозі, виконати онлайн-тест та надіслати скріншот результату.

https://naurok.com.ua/test/praktichna-robota-6-viznachennya-tipiv-klimatu-pivdenno-ameriki-za-klimatichnimi-diagramami-1894123.html

Інформація від ШІ

1. Тектонічні структури, рельєф і корисні копалини

·         Тектонічна будова: Материк складається з давньої стійкої Південноамериканської платформи (центр, схід) та західної частини, що належить до області кайнозойської складчастості (Анди).

·         Рельєф: Низини (Амазонська, Орінокська, Ла-Платська) на платформі та високогір'я (Анди) на заході.

·         Корисні копалини: Багатство пов'язане з платформою (залізна руда, золото, алмази) та складчастостями (нафта, газ, мідь)ю

2. Клімат Південної Америки

·         Переважання тропічних поясів: Переважно екваторіальний, субекваторіальний, тропічний та субтропічний пояси.

·         Вплив рельєфу: Анди блокують вологі повітряні маси, створюючи сухі райони (Атакама), а Амазонська низовина має вологий екваторіальний клімат. 

3. Води суходолу Південної Америки

·         Річки: Найповноводніші річки світу (Амазонка, Оріноко, Парагвай-Парана).

·         Озера: Маракайбо (солоне, пов'язане з океаном), Тітікака (найвисокогірніше).

·         Водоспад: Анхель (найвищий у світі). 

4. Населення та політична карта

·         Населення: Змішане (європейці, індіанці, африканці), з переважанням іспанської та португальської мов. Найбільші країни: Бразилія, Аргентина, Колумбія, Перу.

·         Політична карта: Переважно незалежні республіки.

Географічні об’єкти Південної Америки

 

Категорії географічних об’єктів		Назви географічних об’єктів
Форми рельєфу	Гори	Анди (г. Аконкагуа, 6959 м)
	Вулкани	Котопахі, Сан-Педро, Льюльяйльяко
	Рівнини	Амазонська низовина, Ла-Платська низовина, Орінокська низовина, Бразильське плоскогір’я, Гвіанське плоскогір’я

 Унаслідок розколу Гондвани 180 млн років то­му Південна Америка відокремилася від Африки й почала рухатися на захід. Так виникла Південноамериканська літосферна плита. Отже, основою Південної Америки є «уламок» Гондвани — давня Південно­американська платформа, яка займає всю східну частину материка, її вік становить кілька мільярдів років. Подивімось на геологічні карти в атласі та виділимо основні ділянки території материка Південна Америка. Виділяються рівнинно-плоскогірний платформенний схід і гірський захід (гірська система Анд з найвищою точкою 6959 м — г. Аконкаґуа). На думку вчених єдиний материк Пангея 225 млн років тому розділився на дві частини. Між ними утворився океан Тетіс. Так почали формуватися сучасні обриси Атлантичного океану, води відділили Південну Америку від Африки, пізніше — Північну Америку від Євразії. Взаємодія Північноамериканської та Південноамериканської літосферних плит з плитами Тихого океану призвела до утворення зтиснення, зім’ять, складок західного краю материка. Ці зміни супроводжувалися активним вулканізмом та підняттям території, внаслідок чого утворилися високі гори Анди.

    Гори Анди. Назва перекладається з мови інків як «мідні гори». У складі цієї гірської системи виділяються три частини: Північні, Центральні та Південні Анди. Анди є зоною активного вулканізму, про що свідчать землетруси та велика кількість діючих вулканів. Чілійський та перуанський землетруси тільки у XX столітті призвели до загибелі близько 10 000 чоловік кожний. Великі висоти та кліматичні відмінності обумовили багатство органічного світу Анд. Анди є батьківщиною таких цінних рослин, як хинне дерево та картопля.

Амазонська низовина. Найбільша на планеті. Її площа понад 5 млн км2, протяжність із заходу на схід 3200 км. Переважно плоска низовина складена різноманітними осадовими відкладами потужністю в кілька тисяч метрів.

Бразільське плоскогір’я розташоване на південь від Амазонської низовини, на сході материка. Назва обумовлена тим, що більша частина плоскогір’я лежить на території Бразілії. Найбільша висота — 2890 м, середні висоти на сході — 250–300 м, у центрі — 800–900 м.

Ґвіанське плоскогір’я. Лежить на північному сході материка, найвища точка — 2810 м. Тут беруть початок численні річки басейнів Амазонки та Оріноко.

Надра Південної Америки містять досить різноманітний комплекс корисних копалин. Найбільші поклади залізних руд приурочені до докембрію Венесуели (басейн р. Оріноко) і Бразілії (штат Мінас-Жерайс), найбагатші родовища мідних руд — в Центральних Андах, родовища руд рідких елементів в Східній Бразілії. До молодих вулканічного і субвулканічного тіл території Болівії відносяться родовища руд олова, срібла тощо. Передові і міжгірські прогини Анд вміщують поклади нафти і газу, особливо багаті в межах Венесуели. Є поклади кам’яного вугілля. З вулканізмом Анд пов’язані значні поклади сірки і будівельних матеріалів.

                                               Корисні копалини Південної Америки

Вид корисних копалин	Де поширені	Найбільш поширені види корисних копалин
рудні	Сейсмічний пояс (Анди) та плоскогір’я	Мідні,олов’яні,цинкові, золото, марганцеві руди, нікелеві
нерудні	Узбережжя Тихого океану,. Плоскогір’я	Сірка, селітра Алмази
Горючі (паливні)	Западини і прогини платформ (низовини)	Нафта, природний газ

                                                                      Загальні pиси клімату

Розташування 6ільшої частини Південної Америки в межах жаркого теплового поясу зумовлює надходження великої кількості теплової енергії. Tемпература повітря в межах поясу коливається від +20°C до +28°C. Лише на крайньому півдні температури повітря невисокі: T_З у помірному поясі не перевищують +10°C, а на Вогняній 3емлі 6уває 0°C. Екстремальні температури: T_max — +49°C (Гран-Чако), T_min— -33°C (південний схід). Більша частина материка перебуває під впливом вологого екваторіального повітря. Oкрім того, клімат материка визначають пасати, що несуть з Атлантики морське повітря, добираючи вологи над теплими Бразильською та Гвіанською течіями. Hа всій рівнинній території в межах жаркого теплового поясу річні суми опадів становлять 1000-3000 мм (R_max — 11 770 мм, Tутунендо (Колум6ія). 3агалом Південна Америка отримує вдвічі 6ільше опадів, ніж будь-який інший материк, і є найвологішим материком Земної кулі. Вплив на клімат материка Західних вітрів помірних широт - незначний. Oпади з Tихого океану рясно зволожують лише навітряні схили південних Анд. В Центрі й на сході півдня материка, яка омивається холодними течіями Західних вітрів і Фолклендською, утворилася пустеля (R_cp — 100 - 200 мм). Як і вздовж Західного узбережжя в тропічному поясі, де під впливом холодної Перуанської течії виникла пустеля туманів Атакама (R_cp— менше 100 мм). В Південній Америці дуже виразно проявляється вплив на клімат рельєфу.                                                                                                    

                                                                  Кліматичні пояси і типи кліматy 

   Континент перетинають екваторіальний, субекваторіальний, тропічний, су6тропічний і помірний пояси. Форма та положення материка відносно екватора такі, що найбільші площі займають екваторіальний і су6екваторіальний пояси.

Води суходолу

  Вологий клімат Південної Америки зумовлюэ густу сітку повноводних річок. Найбільші річки мають дощове живлення й належать до басейну Атлантичного океану (Амазонка, Парана, Oріноко - назви цих річок перекладаються з мов різних індіанських племен однаково - «Велика вода»). Річки, що стікають із невеликої площі Західних схилів Анд, мають частку снігового живлення й несуть свої води до Тихого океану. Річки екваторіального поясу повноводні протягом року. Ті, що перетинають перехідні кліматичні пояси, мають сезон повеней і сезон міління. Xарактер течії річок визначається рельєфом і складом гірських порід, через які водний потік прокладає со6і шлях. Так, Амазонка починається зі злиття Укаялі і Мараньйон, які мають бурхливу течію. Oріноко й Парана, перетинаючи плоскогір’я, мають велику кількість порогів і на своїх притоках - водоспади (в басейні Oріноко - найвищий серед водоспадів Анхель, на притоці Парани - один з найширших у світі водоспад  Ігуасу). Значна частина Oріноко й Парани, та майже вся Aмазонка - судноплавні. Hа Парані працює один із най6ільших у світі гідро енергокомплексів «Ітайпу». Oзер в Південній Aмериці мало. Hайбільші - високогірні Tітікака (прісне, тектонічного походження, глибина - 304 м, стічне) і Поопо (солоне, реліктове, глибина - до 3м, 6езстічне), та озеро-лагуна на півночі материка - Mаракай6о (прісне, тектонічного походження, глибина - 250 м, стічне). Значні площі материка заболочені, вершини гір вкриті льодовиками.

Населення

На думку вчених, Південна Америка почала заселятися 15-17 тис. років тому індіанцями з Північної Америки. Вони належать до монголоїдної раси. Тому найбільш вірогідно, що їх предки прийшли в Америку з Азії. Хоча існує інша точка зору,за якою вони потрапили на материк з островів Океанії.

Історична довідка

Індіа́нці — загальна назва корінного населення Америки (за винятком ескімосів і алеутів), яку їм дав мореплавець Христофор Колумб, оскільки вважав, що відкритий ним континент — Індія.

     До прибуття європейців материк заселяли кілька десятків різних народів, які через помилку Христофора Колумба одержали спільну назву "індіанці”. Вони мали різний рівень розвитку. Одні жили за умов первісного ладу. Займалися мисливством, рибальством та збиранням плодів диких рослин. Їх нащадками є нинішні племена індіанців Амазонії. Найбільша група – гуарані, яких нараховується близько 150 тис. чол. Вони говорять власними мовами та дотримуються традиційних вірувань. Лісові індіанці прикрашають себе пір'ям птахів, татуюванням тіла. Завдяки індіанцям Амазонії людство дізналося про гамак та сильну отруту кураре, яку одержують з соку рослин. При надходженні у кров кураре має паралітичну дію. Індіанці використовували її для отруєння стріл. Нині кураре використовується у медицині. Інші індіанці досягли високого рівня розвитку. Так інки створили в Андах могутню державу з розвинутою цивілізацією ще у Х ст. до н.е. Давня столиця держави інків Тігуанака знаходилася на березі озера Тітікака. В імперії була єдина мова – кечуа, єдина релігія – культ верховного божества Віракоча. Праця чітко планувалася. Жителі країни займалися землеробством, будували дамби, дороги, зрошувальні канали. На голову держави – Верховного Інку – працювали тисячі підданих, віддаючи третину своїх статків, а ще третину храмам бога Сонця Інті. Донині вражають залишки величних храмів інків, їх палаци, мережа водогонів, зрошувальних систем, доріг, головна з яких довжиною у 5250 км була подолана за протяжністю лише на початку ХХ ст. Свої фортеці інки споруджували без цементу з велетенських брил, вагою до 200 тон. Найбільша брила має масу 361 т. Вони підігнані з такою точністю, що й донині не можна знайти жодної щілини між ними. Відомі досягнення інків у медицині, астрономії, терасовому землеробстві, а також витвори мистецтва, ткацтва, ювелірної справи, кераміки. Свої знання інки передавали за допомогою "кіпу” – зв’язок кольорових шнурків з вуликами. Для їх розшифрування готувалися спеціальні люди. Історія інків збереглася у піснях, які уславили дії вождів. Інки були хорошими музикантами й танцюристами, вміли складати вірші. Нащадками інків є індіанці кечуа, що живуть у Перу. Завдяки індіанцям Америки людству відомі картопля, томати, бавовник, соняшник, натуральний каучук,  шоколад і кетчуп. Приблизно від 1500 р. почалася колонізація материка іспанцями і португальцями. Слідом за іспанцями в боротьбу за захоплення територій на материку вступили французи, англійці й голландці. Щоб компенсувати дефіцит робочих рук, європейці почали завозити рабів з Африки. У період від XVI до початку XIX ст. було продано в рабство й привезено до Америки понад 10 млн африканців.  Після скасування рабства в першій половині XIX ст. для роботи на плантаціях почали приїжджати китайці та індійці. У XIX—XX ст. до Південної Америки прибуло багато вихідців з інших країн — японці, араби, німці, а також росіяни та українці. Населення Південної Америки, як і Африки, відрізняється надзвичайно різноманітним расовим складом. На Південноамериканському континенті живуть представники європеоїдної (25 %), монголоїдної (15 %), негроїдної (10 %), а також мішаних рас (50 %), які виникли на їхній основі.

Мішані шлюби

європейці + індіанці = метиси

європейці + негри = мулати

індіанці + негри = самбо

Кількість і розміщення населення.

У Південній Америці проживають понад 400 млн осіб. За останні півстоліття кількість населення збільшилася майже втричі та продовжує досить швидко зростати. У родинах південноамериканців традиційно багато дітей, тому Південну Америку часто називають континентом молоді. Приблизно 30 % його населення — діти та підлітки віком до 15 років.

Населення розміщується територією материка нерівномірно. Майже 90 % його проживає в приморській частині континенту. Там розташовані найбільші міста, які разом із прилеглими територіями охоплюють великі площі та кількість населення: Сан-Паулу (19 млн осіб), Буенос-Айрес (14 млн осіб), Ріо-де-Жанейро (12 млн осіб).

Ще однією особливістю розміщення населення Південної Америки є його «високогірне» проживання. У деяких андійських країнах значна частина населення живе на висоті 2400—2600 м над рівнем моря.

У той самий час величезні простори Південної Америки в районі екваторіальних лісів і на півдні залишаються майже незаселеними.