Води суходолу
Африки представлені річками (Ніл,
Конго, Нігер, Замбезі), численними озерами (Вікторія, Танганьїка, Чад), а також болотами, льодовиками та підземними
водами. Річки належать до басейнів
Атлантичного та Індійського океанів, а також мають внутрішній стік.
Основні природні зони Африки — це вологі
екваторіальні ліси, савани та рідколісся, а також тропічні пустелі. Води суходолу - Річки:
- Найбільші річки: Ніл, Конго, Нігер, Замбезі.
- Більшість річок належить до басейнів
Атлантичного та Індійського океанів, а деякі мають внутрішній стік.
- Річки живляться переважно дощовими водами і
часто мають пороги та водоспади.
- Конго є найповноводнішою річкою Африки.
- Озера:
- Найбільші озера (Вікторія, Танганьїка, Ньяса)
мають тектонічне походження, утворюючись у прогинах земної кори та на
Східноафриканських розломах.
- Озеро Чад є реліктовим (залишковим).
- На річках створено багато водосховищ,
наприклад, озеро Насер на Нілі.
- Інші води:
- Зустрічаються болота (в екваторіальному
поясі) та льодовики (у високих горах).
- В аридних (пустельних) зонах значні запаси
мають підземні води.
Природні зони - Вологі
екваторіальні ліси (гілеї):
- Розташовані переважно в басейні річки Конго.
- Це вічнозелені, багатоярусні ліси.
- Савани та
рідколісся:
- Займають найбільшу площу серед усіх
природних зон Африки.
- Характеризуються великими просторами з
високими травами та окремими деревами.
- Тропічні
пустелі:
- Найвідоміша — Сахара на півночі Африки.
- Характеризуються суворим кліматом та
значними запасами підземних вод.
- Ваді:
- Сухі долини в пустелях, що заповнюються
водою лише під час сильних злив.
Вологі екваторіальні ліси (наприклад, сельва)
— це зони з високим біорізноманіттям, багатоярусною рослинністю, ліанами
та постійною спекою та вологістю, що ростуть в екваторіальному кліматичному
поясі. Натомість савани та рідколісся — це трав'янисті простори з поодинокими
деревами, які формуються в субекваторіальному кліматі з двома сезонами:
дощовим літом і сухою зимою. Вологі екваторіальні ліси ·
Характеристики: Багатоярусні
ліси, де дерева переплетені ліанами. ·
Клімат: Спекотний та вологий протягом усього року,
з невеликими коливаннями температури. ·
Рослинність: Величезне
різноманіття рослин, зосереджених у кількох ярусах, що утворюють щільний
покрив. ·
Тваринний світ: Надзвичайно
багатий та різноманітний, включаючи безліч видів тварин, що мешкають на
різних ярусах. ·
Приклади: Сельва в
Південній Америці, ліси басейну річки Конго в Африці. Савани та рідколісся ·
Характеристики: Безкраї
трав'яні простори з поодинокими деревами або групами дерев, що чергуються з
чагарниками. ·
Клімат: Субекваторіальний, з чітко вираженими
сезонами: вологе літо та суха зима. ·
Рослинність: Переважають
високі злаки, які в сезон дощів можуть сягати 2-5 метрів. Дерева можуть
включати баобаби, акації, пальми. ·
Тваринний світ: Численні
стада травоїдних тварин (антилопи, зебри, жирафи, слони) і хижаків (леви,
гепарди, шакали). ·
Ґрунти: Червоно-бурі ґрунти, що утворюються
внаслідок накопичення перегною з рослинних решток. ·
Зміна кольору: В сезон
дощів савани зелені, а в сухий сезон — жовті. Тропічні пустелі
та напівпустелі
Там, де сухий період триває іноді
цілий рік, а короткочасні дощі випадають нерегулярно, лежить природна зона тропічних пустель на напівпустель. Найбільші
площі в Африці вона займає у Північній півкулі. Тут від Атлантичного океану
до Червоно моря на 5000 км широкою смугою з заходу на схід простяглася пустеля
Сахара. У південній частині Африки пустелі займають значно менші
площі. Тут вузькою смугою вздовж берега Атлантичного океану тягнеться сувора
пустеля Наміб. Дещо далі углибині материка знаходиться напівпустеля
Калахарі. Сахара – найбільша за площею пустеля
світу. У її внутрішніх частинах дощу не буває роками, а то й
десятиліттями. А вода з опадів, часто не доходить до поверхні землі,
випаровуючись у повітрі від високої температури. Велика спека вдень
змінюється пронизливим холодом уночі, а піщані і пилові бурі змітають на
своєму шляху все живе. Поверхня скель вдень нагрівається до + 70 °С, а вночі
стрімко падає на 20-30°С. Таких різких перепадів не витримує навіть каміння.
Опівдні, в саму спеку, іноді можна почути голосний і різкий тріск. Це тріскається
і розлітається в друзки каміння, що перегрілося. Таке каміння дістало в
Сахарі назву «стріляючого». Жителі пустелі кажуть: «Сонце в нашій країні змушує
кричати навіть каміння». В наслідок різного ступеня руйнування поверхні у
Сахарі є три типи пустель: кам'янисті, піщані і глинясті. Кам'янисті пустелі
(гамади) поширені на нагір'ях, плато та підвищених рівнинах, складених
твердими гірськими породами. Піщані пустелі (ерги) займають здебільшого
низовинні рівнини та улоговини. Вони вражають безкраїм «морем» барханів та
дюн, які перевіює вітер. Глинисті пустелі трапляються рідше.
Мала кількість опадів призвела до того, що в пустелі
немає постійних водотоків (крім Нілу), а зберігаються сухі річища — ваді. Вони заповнюються водою
тільки під час дощу, але не надовго. Сонце швидко випаровує воду й через
кілька годин вже немає річки.
Оскільки в пустелі небагата рослинність, в ґрунті
мало органічних решток. Тут сформувалися пустельні тропічні ґрунти. Вони
бідні на поживні речовини та утворюють дуже тонкий шар. Лише у глинистих
пустелях у ґрунті затримується більше води та є мінеральні солі, необхідні
рослинам.
Все життя в Сахарі зосереджене в оазисах.
Вони формуються у місцях, де підземні води підходять близько до земної
поверхні. Тут є колодязі чи джерела, тимчасові озера, що утворюються в
улоговинах. В оазисах ростуть акації, водяться качки, горлиці, голуби,
рябчики, пустельний жайворонок, бігунки, соколи. Гостинною господинею
пустельних оазисів є фінікова пальма, яка дає людям затишний затінок та
смачні плоди. З надрізу стовбура витікає прохолодний сік. З листя дерева плетуть
корзини та взуття. Але такі краєвиди
трапляються вкрай рідко. На величезних просторах Сахари майже немає ніякої
рослинності. До суворого клімату пустелі пристосувалися ефемери – рослини з
коротким періодом активного існування. Прошумить дощ і зразу ж з'являються на
них листки та квіти. Вони дозрівають, відцвітають і в'януть так швидко, що до
наступного дощу їх насіння вже дозріло і тільки чекає на воду, щоб швиденько
прорости.
Завдяки довгій кореневій системі витягує воду з підземних вод
верблюжа колючка. Її листочки для зменшення випарування води змінені у
короткі голочки. З тварин виживають ті, що здатні швидко перебігати від
одного оазису до іншого (антилопи), накопичувати воду у своєму тілі
(верблюди) або деякі хижаки, які майже не п’ють воду, одержуючи її з кров’ю
своїх жертв (лисиця-фенек). Краще всього пристосовані до життя в пустелі
плазуни: змії, ящірки, черепахи. Вони мають суху лускату шкіру, яка випаровує
мало води. Від сонця ці тварини ховаються у піску чи щілинах, а живляться
комахами.
У південній частині Африки тягнеться берегова пустеля Наміб. Клімат
тут вкрай суворий. Сама назва про це говорить – “те, що обходять стороною”. Дощі бувають досить рідко, тому
більша частина пустелі позбавлена рослинності. Лише скелі, каміння, пісок та
сіль. Не закріплені корінням рослин високі піщані дюни переміщуються в
напрямі пануючого вітру. Тільки вздовж річок ростуть акації й тамариск.
Найдивовижніша рослина пустелі Наміб — вельвічія.
Це дерево має короткий (10-15 см) і товстий (до 1 м у діаметрі) стовбур, від
якого відходять два шкірястих листки завдовжки до 3 м. Вологою вельвічію
забезпечують листки, які вбирають її з туману. Живе рослина до 2000 років й
ніколи не скидає листки, а вони весь час ростуть.
Найсуворішою є природа самого океанічного узбережжя
пустелі. Не даремно цю місцевість назвали Берегом
Скелетів. Від спраги тут не раз гинули шукачі алмазів та потерпілі від
аварій кораблі. Напівпустеля Калахарі
вкрита величезними піщаними дюнами, що одна за одною, ніби гігантські хвилі
набігають на її поверхню. Дюни забарвлені у рожевий, червоний та
темно-червоний, майже коричневий колір, тому що в ґрунті міститься багато
заліза. Опадів буває більше, ніж у пустелі Наміб, тому у Калахарі є рослинний
покрив. Місцями пустеля нагадує степ. На верхівках дюн ростуть пучки жорсткої
трави, під час дощів вона зеленіє, а в посуху блякне. На схилах дюн можуть
рости й низькі чагарники з колючками. В Калахарі трапляються молочаї, алое та
інші рослини, що накопичують вологу у стеблах,
листках, стовбурах. Калахарі – батьківщина кавунів.
Дикі кавуни досі тут заміняють людині та тваринам воду.
Тваринний світ пустель і напівпустель на півдні
Африки представлений ящірками, зміями,
черепахами. Багато комах: різноманітні
жуки, саранові, скорпіони тощо. По окраїнах трапляються леви, гепарди, шакали. Рятуючись від
браконьєрів, у пустелю Наміб іноді заходять навіть слони.
Населення пустельної зони Африки займається кочовим
тваринництвом, в оазисах — землеробством. З'являються промислові поселення
для видобування корисних копалин. Прокладена транссахарська автомобільна
дорога, збереглися караванні шляхи між оазисами.
Господарська діяльність людини сприяє
розширенню пустель за рахунок напівпустель і саван. Зона вічнозелених твердолистих лісів
і чагарників
Зона розташована на крайній півночі та півдні
Африки. Взимку зона знаходиться під впливом циклонів, що приносять прохолоду
і вологу. Влітку циклони витісняються сухим і жарким повітрям тропіків. Тут
типовий середземноморський клімат.
Опадів у цих краях випадає достатньо (близько 500
мм) для розвитку рослин і водночас не дуже багато, щоб не вимити поживні
речовини з ґрунту. Тому коричневі ґрунти, які сформувалися у цій зоні досить
родючі, оскільки містять багато гумусу.
Рослини мають невелике, жорстке, з жовтою шкіркою
листя, завдяки чому можуть легко витримувати спеку. Зрештою, тому й
називаються ці ліси “твердолистими”. Хвойним деревам — ліванському кедру,
сосні, кипарису — сухе повітря влітку теж не завдає шкоди.
У Південній Африці субтропічні ліси й чагарники
займають невелику територію. Тут ростуть лавролиста олива, південний бук,
чорне дерево, молочаї, верес, нарциси, тюльпани, гладіолуси.
Великі території зони вічнозелених твердолистих
лісів і чагарників освоєні людиною. Тут вирощують цитрусові, виноград, оливи тощо.
Стихійні явища природи в Африці
Стихійні явища
– події у природі, які проявляються як могутня, руйнівна сила. До
них належать зокрема посухи,
землетруси, виверження вулканів, повені, урагани тощо. Вони можуть
викликати численні людські жертви, руйнування будівель, доріг, завдавати
шкоди сільськогосподарським угіддям, лісам. В Африці до стихійних явищ
природи належать насамперед постійні
посухи. Це тривала й значна нестача опадів, зазвичай при високій
температурі на низькій вологості повітря. Особливо часто посухи трапляються у
зоні саван Північної і Східної Африки. Посухи супроводжуються суховієм –
вітром, який переносить на тисячі кілометрів жарке й сухе повітря. З собою
він несе безліч дрібних порошинок піску та пилу. Посухи та суховії призводять
до втрат врожаю сільськогосподарських культур, загибелі пасовищ і як наслідок
— голоду людей у багатьох країнах Африки. Піщані бурі в пустелях засипають
піском колодязі, караванні шляхи.
Великої шкоди завдають нашестя сарани. Як правило,
ці комахи ведуть одиночний та осілий спосіб життя. Але іноді з незрозумілих
поки причин їх личинки розвиваються у стадну форму. Тоді сарана збирається у
величезні зграї й перелітає на тисячі кілометрів, по дорозі знищуючи врожай
на великих територіях. “Килимом диявола” охрестили африканці перельоти
пустельної сарани, які приносять голодування мільйонам людей.
Природні
заповідні території материка Природні
заповідні території — це ділянки суходолу чи моря, на яких зберігається у
природному стані весь природний комплекс або його окремі компоненти. На цих
територіях заборонена господарська діяльність або повністю, або її окремі
елементи. У наш час ніхто не заперечує необхідності збереження певних
природних комплексів, рослин і тварин в них. В окремих африканських країнах
вже зрозуміли, до чого може призвести інтенсивне вирубування лісів.
Наприклад, у Демократичній Республіці Конго, держава контролює заготівлю та
експорт деревини і насаджування дерева. А в Малі діє закон, за яким за випалювання
лісів загрожує штраф та тюремне ув'язнення терміном до двох років. Уряди
багатьох країн заборонили на своїй території полювання на диких тварин. Нині
туристи з Європи та інших континентів можуть споглядати диких звірів у
природних умовах з спеціальних автобусів. У заповідниках і національних
парках їх возять за спеціально розробленими маршрутами у супроводі працівників
національного парку. На щастя, заповідники та національні парки Африки
займають досить велику територію. Особливо їх багато у Південній і Східній
Африці в зоні саван та рідколісся. Світове значення мають національні
парки Серенгеті, Нгоро-Нгоро та
Цаво в Східній Африці, Центральнокалахарський
заповідник і національний парк
Крюгера в Південній Африці та ін. Плато Тасіль — один з
найдавніших центрів проживання людини в Сахарі. Тут збереглися залишки
скельного живопису: сцени полювання, танців, випасу худоби. Ці малюнки
дали змогу зробити висновки, що виникнення пустелі Сахари — наслідок
діяльності людини, яка випасала і випалювала навколишню територію. Завдяки
створенню заповідних територій вдається зберігати, а в деяких випадках навіть
збільшувати кількість тварин. Висновки:
• В Африці чітко простежується широтна зональність
природних зон, яка дзеркально повторюється по обидві сторони екватора.
• Основними природними зонами материка є вологі екваторіальні ліси (гілеї), савани
та рідколісся, тропічні пустелі. Для кожної з них притаманний свої
взаємопов’язані природні компоненти: клімат, ґрунти, рослини, тварини.
• До стихійних явищ Африки належать посухи, піщані бурі,
повені, нашестя сарани
тощо, які завдають
великої шкоди місцевому населенню.
• Основними екологічними проблемами Африки є збільшення територій пустель, зменшення
площ вологих тропічних лісів у результаті
їх вирубування людиною, скорочення
кількості тварин тощо.
• Для розв'язання частини екологічних проблем та збереження
унікальної природи в Африці створено багато заповідників і національних
парків.
|
Немає коментарів:
Дописати коментар