03.12.25 Урок №13

 Тема: Здоров’я і вибір способу життя. Поняття про оздоровчі системи.                          Домашнє завдання: Прочитати §7 (ст.76-81), виконати вправу 7.1 в е-додатку.

   Здоров'я та вибір способу життя є невід'ємними поняттями, де оздоровчі системи — це комплекси знань та методів, які допомагають формувати здоровий спосіб життя та зберігати здоров'я. Ці системи включають такі компоненти, як раціональне харчування, рухова активність, загартовування, режим праці та відпочинку, особиста гігієна та відмова від шкідливих звичок. 

Поняття оздоровчих систем

·         Визначення: Оздоровчі системи — це сукупність знань, навичок, звичок і цілеспрямованих дій, що спрямовані на збереження, зміцнення та відновлення здоров'я людини.

·         Типи: Вони можуть бути традиційними (наприклад, йога, ушу) або сучасними, науково обґрунтованими.

·         Історичний контекст: Оздоровчі практики існують з давніх часів, особливо розвинені в культурах Сходу (Індія, Китай). 

Ключові складові оздоровчих систем

·         Раціональне харчування: Система правил щодо вибору продуктів, їх хімічного складу, кулінарної обробки та режиму прийому їжі.

·         Рухова активність: Регулярні фізичні вправи, які повинні відповідати індивідуальній оптимальній нормі для підтримки організму.

·         Загартовування: Процедура, що вимагає дотримання чітких правил для підвищення стійкості організму.

·         Режим праці та відпочинку: Правильний розподіл часу між роботою та відпочинком є важливим для збереження сил та запобігання перевтоми.

·         Особиста гігієна: Дотримання правил особистої гігієни є одним з фундаментальних аспектів здорового способу життя.

·         Відмова від шкідливих звичок: Позбавлення від залежностей, таких як куріння чи надмірне вживання алкоголю, є критично важливим для здоров'я.

·         Культура здоров'я: Формування усвідомленого ставлення до свого здоров'я та бажання його підтримувати. 

Оздоровчі системи забезпечують:

- зміцнення кісток та м’язів;

- підвищення опірності організму інфекційним хворобам, впливу несприятливих погодних умов, стресам;

- зниження ризику розвитку серцево-судинних захворювань;

- покращення сну і травлення;

- підвищення працездатності;

- уповільнення процесів старіння.

 До складу оздоровчих систем входять:

-          фізичні вправи і комплекси гімнастики;

-          раціональне харчування;

-          психологічні практики релаксації;

-          моральні постулати (правила).

 Під час розвитку суспільства формувалися різні погляди на здоровий спосіб життя. Тому в різних країнах виникли різні оздоровчі системи, які умовно поділяють на традиційні та сучасні.                          Традиційні системи розвивалися в епоху античності, коли основою були цілісні уявлення про здоров’я. Такі системи поширилися по всьому світу з країн, які мають культуру, що розвивалася довго і безперервно. Початок до розвитку традиційних оздоровчих систем йде з Китаю та Індії. Тому всі вони спрямовані на досягнення гармонії людини як внутрішньої, так і з навколишнім світом. Адже антична освіта передбачала навчання культурі здоров’я, а методи навчання ґрунтувалися на принципах гармонії. До традиційних оздоровчих систем відносять йогу, ушу, цигун. Йога є методом самовдосконалення людини, гармонізації фізичного здоров’я і духовної краси людини, сприяє вдосконаленню самоконтролю. Йога включає також поради щодо дихання, харчування, фізичних вправ.

Ушу – бойові мистецтва з метою самозахисту, оздоровлення та самовдосконалення.

Цигун – мистецтво саморегуляції енергії, яке використовують для профілактики деяких захворювань, покращення фізичних та моральних якостей людини.

Сучасні оздоровчі системи з’являються в країнах з молодою культурою, і час їх існування ще невеликий. До сучасних систем оздоровлення відноситься загартовування – система гігієнічних заходів з використанням природних чинників: сонця, повітря і води.

Дієтотерапія також є оздоровчою системою. За використанням такого оздоровчого комплексу проводять добір оптимального набору продуктів відповідно до  фізіологічних особливостей і рухової активності.

Масаж – спеціальні прийоми дозованого розтирання тіла пацієнта руками чи за допомогою  спеціальних апаратів.

Фітотерапія використовується з давніх-давен і у системі здорового способу життя займає не останнє місце. При застосуванні фітотерапії використовуються властивості лікарських рослин.

Ароматерапія – використання ефірних олій, фітонцидів рослин тощо.

Арт-терапія – лікування засобами мистецтва: образотворчого, музичного, танцями тощо.

Кольоротерапія – використання позитивного впливу деяких кольорів на організм людини.

Анімалотерапія – лікування за допомогою тварин, наприклад, дельфінотерапія допомагає зняти психологічну напругу, а іпотерапія (кінь) сприяє розвитку рухливості, відчуття рівноваги та координації рухів.

Оздоровчі системи можуть включати в себе такі компоненти:

- фізичні вправи і гімнастичні комплекси;

- правила раціонального харчування;

- різні види єдиноборств і масаж;

- купання в крижаній воді й  відвідування лазні;

- моральні постулати й певні психологічні принципи;

- комплексні правила забезпечення здорового способу життя.

Оздоровчі системи можна підрозділити також на науково обґрунтовані й народні. Перші з’явилися в результаті застосування теоретичних наукових знань, а другі сформовані в процесі народної практики. Сучасні науково обґрунтовані оздоровчі системи побудовані на наукових знаннях з психології й фізіології людини, враховують її вік, стать, індивідуальні особливості.

Минуло не одне тисячоліття з того часу, як людство довідалося про цілющу силу трьох великих лікарів природи: сонця, повітря і води. Саме вони залишаються і досі основ­ними загартовуючими чинника­ми. Загартовуван­ня робить організм стійким до цих мікроорганізмів, і тому хворо­ба не розвивається або швидко пе­ребігає у легкій, майже непоміт­ній, формі.

Минуло не одне тисячоліття з того часу, як людство довідалося про цілющу силу трьох великих лікарів природи: сонця, повітря і води. Саме вони - вода, повітря і сонце - залишаються і досі основ­ними загартовуючими чинника­ми. До того ж, використані люди­ною у сполученні з фізичною культурою та правильно поставле­ною руховою активністю, ці чинни­ки є певним гарантом вашого здо­ров'я, можуть запобігти багатьом хворобам.

Особливо цінним є загартову­вання в дитячі та юнацькі роки. Адже чим раніше починають за­стосовувати природні загартову­ючі фактори, тим стійкішим стає організм до дії несприятливих умов довкілля.

Лікарі визначають такі принципи загартування:

• систематичність занять (виділити для загартування невеликий час, хоча б 5—10 хв, але щодня, і не дозволяти собі переривати його);

• поступовість збільшення навантаження (як часу процедур так і їх інтенсивності);

• комплексність (використання різних факторів і форм);

• врахування стану здоров'я того, хто загартовується;

• позитивний психоемоційний настрій (загартовуватися треба хо­тіти і робити це тільки в гарному настрої).