Тема: Фізико-географічне положення та берегова лінія Африки. Тектонічні структури, рельєф і корисні копалини Африки. Клімат Африки. Домашнє завдання: Прочитати §11-14 (ст.45-63), переглянути відео в блозі, оформити конспект.
Африка — казкова і загадкова частина нашої планети. Фізико-географічне положення (від грец, «фізис» — природа) — розміщення території відносно різноманітних природних об'єктів: екватора, нульового меридіана, тропіків та полярних кіл, морів та океанів, інших материків. Африка другий за площею материк. Її площа становить 30,3 мнл.км.кв. разом із прилеглими островами. Африку омивають води двох океанів: на заході – Атлантичного, на сході – Індійського. Африку називають улюбленицею сонця. Навіть назву материка тлумачать як «безморозна». Справді, багаторічні сніги і льодовики там можна побачити лише на вулканічному масиві - Кіліманджаро. Через центральну частину материка проходить екватор. Тут Сонце протягом року знаходиться близько до зеніту, щодня йдуть дощі. На південь та північ від екватора, в районі тропіків, лежать пустелі, де роками не випадає жодної краплини вологи. Пісок нагрівається так, що в ньому можна пекти яйця. В Африці живуть: найбільша тварина суходолу – африканський слон, найвища тварина – жирафа, чемпіон з бігу серед тварин – гепард, найбільший на Землі птах – африканський страус. У багатьох Африканських країнах лютують посуха, нашестя сарани та голод. Водночас Африка – велетенська комора корисних копалин: нафти та природного газу, золота, алюмінієвих та мідних руд, алмазів та фосфоритів. Саме Африка є батьківщиною таких цінних культурних рослин, як: буряк, цибуля, капуста, кавун, тверді сорти пшениці, кава, бавовник, олійна пальма, що звідси поширились усім світом. Африка – материк спеки, непрохідних екваторіальних лісів, величезних саван і безкраїх пустель. Неповторність природи зумовлена особливостями розташування континенту на планеті, тобто його фізико-географічним положенням Природа Африки є досить унікально, тому що цей континент одночасно перетинають екватор та нульовий меридіан, виходить, що вона є єдиний у світі материк, що розташований у всіх чотирьох півкулях Землі. Екватор ділить материк приблизно навпіл, тому природні умови дзеркально повторюються на північ і південь від нього. Спекотний клімат Африки пов’язаний з простяганням більшої її частини між Північним і Південним тропіками в межах жаркого теплового поясу. Африку омивають води двох океанів (Атлантичний та Індійський) та двох великих морів (Середземне та Червоне). Африка, як і будь який континент, має свої крайні точки (це географічні точки, які знаходяться на найпівнічніших, найпівденніших, найсхідніших і найзахідніших межах материка. Вони позначають крайні кордони даної території й є важливими для навігації та географічного визначення. Їх називають мисами). Отже, крайня північна точка – мис Рас-Енгела, крайня східна точка – мис Рас-Гафун, крайня південна точка – мис Доброї Надії (Агульяс) і крайня західна точка – мис Альмаді. На півночі континенту розташовані великі пустелі, зокрема Сахара, яка є найбільшою спекотною пустелею в світі. Центральні та західні регіони охоплюють тропічні ліси, особливо в басейні річки Конго. На сході розташовані високі плато, гірські системи (наприклад, Ефіопське плато) та рифтова долина – регіон, де активно проявляються тектонічні процеси. На півдні – великі савани, які є домом для багатьох видів диких тварин. Наближеність Африки до Євразії суттєво впливає на формування природи материка. З території Євразії на північ Африканського континенту приходять посушливі повітряні маси. Тому північна, більш широка, частина Африки значно посушливіша за південну. Африку сполучає з Євразією Суецький перешийок. У середині XIX ст. через нього проклали Суецький канал, завдяки чому значно скоротився морський шлях з Європи до Південної та Східної Азії.
Берегова лінія Африки
Берегова лінія Африки є однією з найбільш
багатогранних і різноманітних у світі. Вона протяжністю близько 30,5 тис. км
оточує континент, і складається з численних заток, півостровів, островів і
пляжів. Африканські береги є рельєфно-різноманітними.
На півночі Африки, особливо в районах Середземного моря, берегова лінія часто є скелястою і стрімкою. Тут у тропічних і субтропічних районах є багато піщаних пляжів, які розташовані, зокрема, в країнах Західної і Східної Африки. А от наприклад, дельта Нілу в Єгипті є однією з найбільших і найвідоміших. Берегова лінія, що формувалась водами Середземного моря - це північна берегова лінія Африки, що включає такі країни, як Єгипет, Лівія, Туніс, Алжир і Марокко. Західна берегова лінія, що формує Атлантичний океан, простягається від Марокко до Намібії. Цей регіон відомий своїми великими вітровими пляжами. Натомість води Індійського океану, сформували східний берег континенту так, що він має багато заток і островів, зокрема Мадагаскар, архіпелаг Коморських островів та півострів Сомалі. Окрім вод оточуючих водних об’єктів, берегова лінія Африки піддається впливам різних кліматичних умов, які формують її ландшафт і екосистеми. Тропічний клімат в Східній Африці сприяє утворенню мангрових лісів, а помірний клімат на півночі впливає на рослинність в прибережних зонах. Тому, береги Африки є середовищем проживання для багатьох видів рослин і тварин, включаючи морських ссавців, корали та численні рибні види. Так як Африка населена людьми і більшість із них проживає на окраїнах, то берегова лінія має велике економічне значення, забезпечуючи риболовство, туризм і морські перевезення. Багато міст і портів розташовані вздовж узбережжя, що сприяє розвитку торгівлі. Ця різноманітність берегової лінії бере свій початок від геологічних процесів і продовжується через еволюційні та культурні зміни в історії континенту. Континент має свої крайні точки: крайня північна точка - мис Рас-Енгела, крайня східна точка – мис Рас-Гафун, крайня південна точка – мис Доброї Надії (Агульяс) і крайня західна точка – мис Альмаді Перетинається майже посередині екватором та одночасно лежить у 4-рьох півкулях. Таке положення континенту сприяє формуванню унікальних екосистем і культур, але також створює виклики, пов'язані з охороною навколишнього середовища, соціально-економічним розвитком і політичною стабільністю регіонів.
Дослідження
і освоєння материка
Васко да Гама. Дає перші уявлення про обриси Африки.
Девід
Лівінгстон.
Досліджував внутрішні райони Південної і Центральної Африки. Перетнув материк
від Індійського до Атлантичного океану. Здійснив плавання по р. Замбезі,
відкрив водоспад Вікторія, визначив вододіл озер Ньяса, Танганьїка, першим
перетнув пустелю Калахарі.
Генрі Стенлі. Розширив і поглибив
знання про Центральну Африку. Дослідив кілька великих озер, річку Конго та
верхів’я Нілу.
Єгор
Ковалевський. Досліджував Північно-Східну Африку, описав рельєф
Ефіопського нагір’я, першим припустив, що головним витоком Нілу є не Голубий, а
Білий Ніл.
АФРІКА
Моря: Середземне, Червоне
Затоки: Гвінейська, Аденська
Протоки: Мозамбіцька, Гібралтарська,Баб-ель-Мандебська
Півострів: Сомалі На сході Африки в Індійський океан виступає єдиний
великий півострів Сомалі, який називають “африканським рогом”. Адже за формою
він нагадує ріг носорога.
Острови: Мадагаскар (найбільшим серед них є Мадагаскар в Індійському океані. Острів має материкове походження. Він виник в
результаті гігантського розколу, який відокремив цей острів від Африки в
далекому минулому. В результату цього з’явилася й найдовша в світі Мозамбіцька
протока, яка відділяє Мадагаскар від материка)
Мадейра, Канарські, Зеленого Мису, Коморські, Сейшельські
Морські течії: Холодні: Бенгельська, Канарська, Сомалійська
Теплі: Гвінейська, Мозамбіцька, Течія Мису Аґульяс
Канал: Суецький Африка з'єднана з Євразією Суецьким перешийком, через який було прокладено у середині ХІХ ст. Суецький канал, що набагато скорочує морський шлях з Європи до Південної та Східної Євразії.
Немає коментарів:
Дописати коментар