Психолог Кравченко Алла Миколаївна: 7 клас 16.12.25 Урок № 13

Тема: Фізико-географічне положення, берегова лінія та дослідження Південної Америки. Природні зони Південної Америки. Вертикальна поясність Анд. Підсумкова робота (гр.2). Практична робота №7: Позначення на контурній карті назв основних географічних об’єктів Південної Америки. Домашнє завдання: Прочитати §20 (ст.91-96), §24 (ст.110-117), переглянути відео в блозі.

Південна Америка — материк у Західній півкулі, омивається Тихим (захід) і Атлантичним (схід) океанами, з'єднаний з Північною Америкою Панамським перешийком, відділений від Антарктиди протокою Дрейка; берегова лінія слабко розчленована, найпівденніша точка — мис Фроуерд; дослідження почали Колумб, Веспуччі; природні зони (вологі екваторіальні ліси, савани, степи, пустелі, гірські системи Анд) визначаються широтним положенням та рельєфом, а в Андах спостерігається вертикальна поясність (від вологих лісів до вічних снігів).

1. Фізико-географічне положення та берегова лінія

· Положення: Переважно в Західній півкулі, більша частина лежить в екваторіальних, субекваторіальних, тропічних поясах. Має вихід до Тихого (захід) та Атлантичного (схід) океанів, Карибського моря (північ).

· Сполучення: З'єднаний з Північною Америкою Панамським перешийком, відокремлений від Антарктиди протокою Дрейка.

· Берегова лінія: Відносно рівна, з невеликою кількістю великих затоків та островів, що зумовлено геологічною будовою.

· Крайні точки: Північна (мис Гальїнас, Колумбія), південна (мис Фроуерд, Чилі).

2. Дослідження материка

· Відкриття: Відкритий для європейців Христофором Колумбом (1492), але остаточно як окремий континент описаний Амеріго Веспуччі.

· Вивчення: Подальші дослідження пов'язані з експедиціями на чолі з Магелланом, Олександром Гумбольдтом та іншими.

3. Природні зони

· Вологі екваторіальні ліси (Selva): Амазонія, Гвіанське нагір'я, узбережжя Тихого океану; найбільше різноманіття видів.

· Савани та рідколісся (Кампос і Серрадо): Бразильське плоскогір'я, басейн Оріноко.

· Степи (Пампа): На півдні, родючі ґрунти.

· Пустелі та напівпустелі (Атакама, Патагонія): Прибережна смуга Тихого океану (Атакама) та східна частина Патагонії.

· Гірські системи Анд: Захід материка (висотна поясність).

4. Вертикальна поясність Анд. Це зміна природних зон залежно від висоти над рівнем моря:

1. Нижній пояс: Вологі екваторіальні ліси (Гілея).

2. Міжгірні долини/схили: Савани, рідколісся.

3. Високогірні луки (Парамо, Пуна).

4. Вічні сніги та льодовики: На вершинах Анд.

Материк одержав назву «Новий Світ». На цьому материку блукали герої книги Жюля Верна «Діти капітана Гранта». Тут протікає найповноводніша річка світу, простягнувся найдовший гірський ланцюг, знаходиться найбільша низовина Землі, на якій розкинувся найбільший масив вічнозелених лісів. На цьому материку розташовані найвищі на Землі вулкан і водоспад, найсухіша пустеля, найменший птах, накровожерливіша риба. Це – материк, що подарував світу кукурудзу, картоплю, томати, ананаси, какао, квасолю, хінне, каучукове дерево,тютюн. Це – материк, де сусідять сучасні міста-гіганти з куточками незайманої природи. З цим материком пов’язані слова «карнавал», «футбол», «танго». Це материк Південна Америка.

Загальні відомості про материк

Площа – 18,3 млн км2

Населення – 382,5 млн осіб

Середня висота – 580 м

Найвища точка над р. м. – г. Аконкагуа (6 960 м)

Обриси Південної Америки нагадують трикутник, що простягнувся з півночі, звужуючись, на південь, від спекотних тропіків Карибського моря до засніженого і штормового острова Вогняна Земля.

Материк перетинається екватором у північній широкій частині, тому на значній його території випадає багато опадів. Відносно нульового меридіана він повністю лежить у Західній півкулі. Зі сходу материк омивають води Атлантичного, із заходу – Тихого океанів, з півночі – води внутрішнього теплого і глибокого Карибського моря. Південна Америка віддалена від решти материків. І лише з Північною Америкою вона з’єднується на півночі вузькою смужкою суходолу – Панамським перешийком. У найвужчій частині перешийку в 1914 р. було прорито Панамський канал завдовжки 81 км. Південна Америка і Північна Америка – два материки, які утворюють одну частину світу – Америку. Крайніми точками материка на півночі є мис Галлінас, на півдні – мис Фроуерд, на заході – мис Паріньяс, на сході – мис Кабу-Бранку. Мис Горн є крайньою острівною точкою Південної Америки. Берегова лінія здебільшого рівна і порізана слабо – материк майже не має великих заток, півостровів і островів. Виключенням є тільки південно-західне узбережжя, де лежить архіпелаг Вогняна Земля, відділений від Південної Америки Магеллановою протокою, а від Антарктиди – протокою Дрейка. У 1520 р. під час плавання протокою, що пізніше буде названа його ім’ям, Фернан Магеллан побачив на березі вогні. Великий мореплавець назвав цю землю Тьєрра-дель-Фуего – Земля вогню. Чи були це вогні багать туземців або що-небудь інше, назавжди залишиться загадкою. Так з’явилася на картах назва Вогняна Земля. Найбільшою затокою є Ла-Плата (в ХУІ ст. італієць Себастян Кабот вибрав для суден прекрасну стоянку в затоці, на її берегах він виміняв у туземців багато срібних прикрас, тому й затоку назвав Ла-Плата – срібло). Поблизу південно-східного узбережжя материка розташовані Фолклендські (Мальвінські) острови.

Історія відкриття та дослідження Південної Америки.

Як ви вже знаєте, відкриття Америки пов’язане з плаваннями Христофора Колумба у пошуках морського шляху до Індії. У 1492 р. три каравели „Санта-Марія”, „Нінья” і „Пінта” відчалили від берегів Іспанії і взяли курс на захід. Протягом місяця мореплавці перетинали Атлантичний океан і нарешті вперше побачили землю. Нею виявилися Великі Антильські і Багамські острови. Х. Колумб, впевнений, що потрапив до Азії, назвав їх Вест-Індією (Західною Індією). Після першої експедиції були ще три, і до останніх своїх днів він був переконаний, що дістався західним шляхом до Індії. Під час першого і другого плавання Колумб побував лише на островах Карибського моря і тільки під час третього, у 1498 р., висадився на берег Південної Америки навпроти острова Тринідад. На початку ХVІ ст. в плаваннях до берегів Америки брав участь італієць Америго Веспуччі. Він описав відкриті землі, які постали різко відмінними від Європи своїми природою, народами і культурою, і дійшов висновку, що Колумб досягнув не Індії, а невідомого великого нового суходолу – Нового Світу. На картах цей суходіл стали називати Земля Америго – Америка. Називати нові материки Америкою на честь Америго Веспуччі запропонував німецький учений Мартін Вальдземюллер. В опублікованій у 1507 р. ним книжці «Вступ у космографію. Новий Світ і нові країни, відкриті Америго Веспуччі з Флоренції і чотири його плавання», він писав: «… я не бачу, чому, хто і по якому праву міг би заборонити назвати цю частину світу Америго або Америкою». Спочатку так позначали Південну Америку, а пізніше назва поширилася і на Північну. Натомість ім'я Колумба увіковічили в назві лише однієї країни Південної Америки і то тільки в ХІХ ст. Відкриття Америки стало великим географічним відкриттям. Проте воно було затьмарене колонізацією, що слідувала за ним. Слідом за Колумбом у пошуках нових земель і багатств з Європи рушили конкістадори (в перекладі з іспанської це слово означає завойовники). Їх походи супроводжувалися винищенням і поневоленням народів Південної Америки, спустошенням і пограбуванням земель. У ході колонізації материка відбувалося й географічне вивчення нових земель – були відкриті та нанесені на карту узбережжя, здійсненні перші переходи суходолом.

На рубежі ХУІІІ–ХІХ ст. здійснив експедицію в Південну Америку німецький учений Александр Гумбольдт. Метою його подорожей було вивчення природи і населення материка. Він описав природу, створив першу геологічну карту материка, зібрав гербарій з 12 тис. рослин. Але найголовніша заслуга полягала в тому, що А. Гумбольдт намагався пояснити явища, зрозуміти існуючі між ними зв’язки. Близько 20 років він опрацьовував матеріали своїх мандрівок. Результатом його досліджень стала 30-томна праця «Мандрівки тропічними областями Нового Світу, здійснені в 1799–1804 рр.». Наукове значення цієї праці виявилося таким значним, що Гумбольдта стали називати «другим Колумбом», а його дослідження – «другим відкриттям Америки». Російський ботанік Микола Вавилов у 1932–1933 рр. під час своїх експедицій встановив походження деяких культурних рослин, батьківщиною яких виявилася Південна Америка. Як було відкрито Південну Америку? Сухопутні шляхи до Індії були блоковані арабами. Тому європейці були змушені шукати морські шляхи до держави, де можна було придбати перець, корицю, гвоздику, мускатний горіх, які високо цінувалися в середньовічній Європі, інколи на вагу золота. Христофор Колумб вірив у кулястість Землі, тому вирішив прямувати до Індії у зворотньому напрямку — через Атлантичний океан. 12 жовтня 1492 році моряки побачили землю, це був острівець з групи Багамських островів, Колумб назвав його Сальвадор («святий спаситель»). Відкривши Кубу, Колумб вирішив, що це східна околиця Азії. Офіційною датою відкриття Америки вважається саме 12 жовтня 1492 року.

Практична робота № 7 Позначення на контурній карті географічних об’єктів Південної Америки

Мета: узагальнити знання про основні географічні об’єкти Південної Америки; розвивати вміння розрізняти на фізичній карті об’єкти берегової лінії, рельєфу, вод суходолу материка та працювати з контурною картою.

Хід роботи

Завдання 1. На контурній карті позначте крайні точки Південної Америки та підпишіть їх назви. Визначте географічні координати крайніх точок:

а) мис Галлінас - __________________________________________________

б) мис Фроуерд - __________________________________________________

в) мис Кабу-Бранку - _______________________________________________

г) мис Паріньяс - ___________________________________________________

Завдання 2. На контурній карті зазначте назви основних географічних об’єктів материка:

а) море – Карибське;

затока – Ла-Плата;

протоки – Магелланова, Дрейка;

острови – Вогняна Земля, Фолклендські;

б) рівнини: Амазонська, Оринокська, Ла-Платська – низовини, Гвіанське і Бразильське – плоскогір’я;