7 клас 26.02.25 Урок № 30

Тема: Презентація проєкту «Я обираю здоровий спосіб життя».                                    Домашнє завдання: Підготуватися до КПР, повторити інформацію 2 розділу підручника «Здоровий спосіб життя» (ст.78-136).

“Зберіть усі знання і сили,

Згадайте все, що ви учили.

Усе цікаве пригадайте,

Та неодмінно викладайте»

                           А.Сатушкіна

   Що таке здоров’я? Як його зберегти?  Ось два найважливіші питання сьогодення, які турбують кожну людину. Здоров’я – запорука повноцінного та щасливого життя. Проте згубні звички, малорухливий спосіб життя та неповноцінне харчування заважають сучасній людині бути здоровою. Саме тому ми обрали таку тему для нашого проекту. Здоров’я – це найбільше багатство, яке має людина. Воно потрібне всім, щоб радіти, сміятися, насолоджуватися життям. Здоров’я залежить від того як ти поводишся, де ти живеш, що їси, як навчаєшся. Здоров’я потрібно вміти берегти.  Школярі дуже часто чують вислів «здоровий спосіб життя». Який зміст прихований у цих трьох словах? Як треба жити, щоби про тебе сказали, що ти ведеш здоровий спосіб життя? Коли треба починати впроваджувати здоровий спосіб життя? Можливо, це варто робити після закінчення школи, а можливо, як завжди, з наступного понеділка? Але чи варто відкладати на завтра те, що можна зробити сьогодні? Почни ранок із простих гімнастичних вправ. Вийди на вулицю та вдихни на повні груди. Відмовся від цигарки, коли її тобі пропонують підлітки. Повір, така відмова не зруйнує твого авторитету серед однолітків. Не ризикуй і не вживай наркотиків. Почати просто, але відмовитися - складно. Подумай про власне здоров'я та здоров'я твоїх майбутніх дітей.

Правила захисту та презентації проєкту

Для того щоб захист проекту відбувся успішно потрібно знати правила поведінки на презентації.

Правила успішного виступу 

1.      Знайди зручне положення тіла і місце для рук.

2.      Спокійно дивися на слухачів.

3.      Назви тему.

4.      Зацікав слухачів виступом.

5.      Говори вільно. Слідкуй за жестами та мімікою.

6.   Підкреслюй важливі думки у своїй роботі, змінюючи тон голосу. Тон створює музику виступу.

7.      Роби паузи, щоб слухачі могли усвідомити те, що почули.

8.      Логічно закінчи свій виступ.

Правила для того, хто говорить:

1. Промовець має доброзичливо ставитися до співрозмовника. Він не повинен у своїй промові ображати співрозмовника або зневажливо ставитися до нього. Слід уникати прямих негативних оцінок особистості співрозмовника (наприклад, ти дурень, ти нічого не розумієш, ти говориш нісенітниці тощо). Співрозмовника треба поважати й звертатися до нього на Ви.

2. Промовець не повинен ставили в центр уваги власне «я», краще бути скромним у самооцінці і не нав’язувати категорично співрозмовникові власних думок та оцінок. Треба вміти грамотно переконувати співрозмовника, розуміючи його точку зору.

3. Промовець повинен уміти користуватися прийнятими в науковій дискусії мовними кліше. Наприклад, «Чи правильно я Вас розумію?», «Мені хотілося б уточнити Вашу точку зору», «Дозвольте заперечити Вам по суті питання», «Із усього сказаного можна зробити такий висновок» тощо.

4. Промовець повинен дотримуватися обраної теми для диспуту й не змінювати її на іншу тему на власний розсуд.

5. Промовець повинен дотримуватися логіки й слідкувати за тим, щоб його висновок не суперечив посилці, щоб наслідок випливав із причин.

6. Промовець повинен пам’ятати про те, що він бере участь у диспуті не один і що його виступ може тривати від 45 секунд до 1,5 хв.

7. Промовець повинен уміти користуватися у своїй мові спеціальними біологічними термінами й розуміти їхній зміст.

8. Промовець повинен пам’ятати про те, що слухач його не тільки чує, але й бачить. Потрібно слідкувати за жестами, позою, мімікою, загальною манерою триматися, культурою поведінки та культурою мовлення. Слід обмежувати свою жестикуляцію, не розмахувати надмірно руками, не тупцювати на місці, не повертатися до слухачів спиною тощо.

Правила для того, хто слухає:

Багатьом учнями здається, що слухати – дуже просто й що вчитися слухати зовсім не треба. Можливо, тому багато хто з них слухає, але НЕ ЧУЄ. Саме тому правилам слухача слід приділити не менше, а більше уваги, аніж правилам промовця.

1. Слухач повинен ставитися до промовця доброзичливо, шанобливо й терпляче. Він повинен мати такт, терпіння й уміння вислухати промову до кінця. Навіть якщо ви вважаєте, що промовець говорить нісенітницю (хоча насправді це може бути зовсім не так), треба вміти вислухати його до кінця – такими є правила гарного тону.

2. Доброзичливо, шанобливо вислуховуючи співрозмовника, слухач не повинен перебивати його, відволікати від думки, вставляти свої зауваження.

3. Слухач повинен докласти зусилля, щоб зрозуміти промовця, причому зрозуміти правильно.

4. Слухач повинен вчасно оцінити промову співрозмовника, погодитися чи не погодитися з ним, відповісти на поставлене запитання. Інакше кажучи, слід поєднувати в собі роль слухача з роллю промовця, уміло вступаючи в діалог, але при цьому не забувати про те, що не слід займати весь часовий простір бесіди власними висловлюваннями.

5. Якщо слухачів багато, не слід відповідати на питання, поставлені іншому співрозмовникові, взагалі реагувати на слова, спрямовані не до вас. Є ситуації, коли недоречно вступати в бесіду.

Правила для того, хто говорить, і для того, хто слухає, тісно пов’язані між собою, тому що промовець і слухач – два повноправні учасники процесу спілкування, організованого в режимі конференції або дискусії. Суперечка – це спосіб ведення обговорення, який полягає у змаганні учасників у доказі істинності або хибності висловленої думки. Думку, для обґрунтування істини або хибності якої будується доказ, називають тезою доказу. Учасник дискусії завжди повинен мати одну головну мету – теза, її обґрунтування або спростування. На доказ істинності або хибності тези наводять інші думки, так звані доводи, або підстави доказу.

Шаблон виступу учня при захисті проекту 

Тема мого проекту: ...
Я вибрав(-ла) цю тему, тому що...
Мета мого проекту: ...
Запланований результат мого проекту: ...
Цей результат допоможе досягти мети проекту, оскільки...
План моєї роботи (вказати час виконання і перерахувати всі проміжні етапи):
- Вибір теми й уточнення назви: ...
- Збирання інформації (вказати, де і як шукав(-ла) інформацію): ...
- Досягнення результату (вказати, що і як робив (-ла)): ...
- Написання письмової частини проекту (вказати, як це робив(-ла)): ...

Основна частина

Я розпочав(-ла) роботу з того, що...
Потім я приступив(-ла) до...
Я завершив(-ла) роботу тим, що...
У ході роботи у мене виникли такі проблеми: .
Щоб упоратися з проблемами, що виникли, я...
Я відхилився(-лась) від плану (вказати, коли був порушений графік роботи): ...
План моєї роботи був порушений, тому що...
У ході роботи я прийняв(-ла) рішення змінити проектний продукт, оскільки...
Але все-таки мені вдалося досягти мети проекту, тому що...

Висновок

Закінчивши свій проект, я можу сказати, що не усе з того, що було задумано, вийшло, наприклад...
Це сталося, тому що...
Якби я почав(-ла) роботу наново, я б...
Я думаю, що я розв’язав(-ла) проблему свого проекту, оскільки...
Робота над проектом показала мені, що (вказати, що дізнався(-лась) про свої здібності і про проблему, над якою працював(-ла)): ...

9 клас 25.02.25 Урок № 23

 Тема: Самовиховання характеру. Риси характеру. Чинники, від яких залежить характер людини. Пр.р.№ 19 «Самооцінка характеру. Проект самовиховання.».           Домашнє завдання: Опрацювати інформацію в підручнику (§18, ст.85-88);  пройти тест на самооцінку (ст.88), створити «Проект самовиховання».

 Доброта і ніжність, ласка і турбота —
Це найкраще в світі, що в душі в нас є.
Це велика сила, внутрішня робота,
Та душа від цього світлою стає.

Це не слабкість духу, а велика сила,
Бо людина здатна на красу й тепло.
Бо в собі людина краще воскресила,
Що в серцях жертовних ще до нас було.

Доброта у серці — це і є та сила,
Що підносить вгору, щастя всім дає.
Та дарує людям і політ, і крила.
В доброті є мужність і відвага є.

А як в серці ніжність, ласка і турбота,
То такій людині і ціни нема.
Для людського серця це складна робота,
Та в такому серці не живе зима.

Доброта і ніжність, і турбота, й ласка —
Це не слабкість духу, в цьому велич є.
Бо з людьми такими світ стає, як казка,
А в душі від цього сонечко встає. Надія Красоткіна

Притча про Садівника та Фрезію

Учитель. Одного разу Садівник прийшов у свій сад і виявив, що всі його квіти, дерева і чагарники вмирають. Дуб пояснив, що вмирає, бо не може бути таким високим, як Сосна … Садівник застав Сосну поваленою: вона зігнулася під вагою думки, що не могла давати виноград, як Лоза … А Лоза гинула, бо не могла квітнути, як Роза… Роза плакала, бо не була настільки сильною і могутньою, як Дуб …

Тоді він знайшов одну рослину — фрезію, квітучу й прекрасну, як ніколи …

Садівник запитав:

-  Як же так? Ти ростеш посеред цього зів’ялого і похмурого саду, а в тебе такий здоровий вигляд?
 Красуня відповіла:

- Я не знаю… Можливо, я завжди думала, що, саджаючи мене, ти хотів саме Фрезію… Якби ти хотів мати в саду ще один Дуб або Розу, ти б посадив їх… Тоді я сказала собі: я постараюся бути Фрезією настільки добре, наскільки зможу ...                                                                                                                                                                                                                                                  Для людини дуже важливо думати про свою поведінку, про свої вчинки,про свої слова, про свій характер,які безпосередньо впливають на долю людини та долі інших людей. Характер, на відміну від темпераменту,який незмінний з народження, можна змінювати,на нього впливають оточення, родина, спосіб життя, стан здоровꞌя, самооцінка, сила волі та інше,але самим важливим є сама людина, що вона робить для свого самовиховання, самовдосконалення,саморозвитку,як вона відноситься до себе та до оточуючих. Психологічні особливості людини виявляються в її характері. Слово «характер» у перекладі з грецької означає «печатка» або «відбиток». Характер виявляється у стосунках людини з оточенням та її вчинках. Наприклад, Максим - відповідальний, на нього завжди можна покластися, а Костик - легковажний, йому краще нічого не доручати. Оксана — сором’язлива і трохи відлюдькувата, а її сестра Марічка - дуже товариська.                     Самооцінка – це те, як людина ставиться до себе й оцінює себе у різних сферах життя (навчанні, спорті, стосунках). Вона буває завищена, занижена та адекватна.                                                        Самооцінка є продуктом життєвого досвіду (наших успіхів і невдач), а також залежить від ставлення до нас інших людей. Важливо, щоб позитивна самооцінка була адекватною (реальною), адже над міру завищена самооцінка також може призвести до розчарувань, психологічних травм і погіршення стосунків. Найкращою є адекватна позитивна самооцінка. Тобто людина реально зважує свої якості і при цьому вважає себе унікальною особистістю, вартою любові, поваги й усього найкращого в житті. Таку самооцінку ще називають здоровою. Самооцінка переважно формується у дитинстві та підлітковому віці і в цей період найбільше залежить від оточення. Якщо дитину люблять, підтримують, вона вчиться досягати успіху і набуває впевненості у собі. І навпаки, діти, з якими поводяться жорстоко та називають нездарами, часто виростають з очікуванням невдачі переконанням у власній нездатності подбати про себе. Отже, вони не мають упевненості в собі, необхідної для пошуку нових можливостей. Однак низька самооцінка у дитинстві – це не вирок. На щастя, історія знає безліч випадків, коли люди досягали визначних результатів, попри те (а може й завдяки тому), що їхні здібності недооцінили.                  Самовиховання характеру передбачає, що людина здатна звільнитися від надмірної самооцінки, критично подивитися на себе, побачити свої недоліки. Це дозволить їй визначити мету роботи над собою, над тими рисами характеру, яких вона хотіла б позбавитися, або, навпаки, які вона хотіла б виробити в собі. Добре, якщо в цей період з'являється гідний наслідування наставник. Приклад для наслідування не обов'язково повинен бути реальним. Це може бути літературний герой або кіногерой, який виявляє такі риси характеру, як принциповість, твердість характеру тощо. Крім того, особливе значення у формуванні характеру належить суспільній діяльності людини, активна участь у якій розвиває почуття відповідальності перед колективом, сприяє розвитку організованості, витримки, почуття обов'язку тощо. У процесі дорослішання людина пізнає себе, вчиться адекватно оцінювати свої сильні та слабкі сторони й з часом відсуває потребу у самовдосконаленні. Самовиховання – це систематична і послідовна робота з удосконалення позитивних рис характеру і позбавляння від негативних якостей. Життєві навички допомагають сформувати бажані риси характеру, керуватися загальнолюдськими цінностями.

Проект самовиховання

Мета: навчитися складати план самовиховання й здійснювати його.

Порядок виконання роботи

1. Оберіть девіз свого проекту самовиховання. Наприклад: «Самовиховання потребує дуже важливого, могутнього стимулу — почуття власної гідності, поваги до себе, бажання стати сьогодні кращим, ніж був учора» (В. О. Сухомлинсъкий).

2. Дайте відповіді на запитання:

— Що спонукає мене займатися самовихованням?

— Яких головних цілей я прагну досягти за допомогою самовиховання?

— Які прийоми самовиховання я знаю й можу використовувати в роботі над собою?

— Які труднощі я відчуваю під час самовиховання і як я їх долаю?

— Чи потребую я допомоги в процесі самовиховання?

3. Визначте:

— якого ідеалу ви будете прагнути;

— які риси маєте сформувати для його досягнення;

— яких недоліків маєте позбутися для його досягнення.

4. Сформулюйте мету й розробіть проект діяльності щодо самовиховання. Визначте: що, коли і як належить зробити, щоб удосконалювати одні якості й позбутися інших, досягти намічених цілей.

5. Визначте, як ви будете здійснювати саморегуляцію цієї діяльності, самоконтроль, самоаналіз, самооцінку, корекцію цілей та завдань, пошук оптимальних засобів і способів самовиховання.

6. Почніть систематично працювати над проектом.

Алгоритм самовиховання

1. Сформулювати мету самовиховання згідно з самооцінкою характеру.

2. Розробити покроковий план зміни рис характеру.

3. Обрати собі кумира, образ для наслідування або заручитися підтримкою близьких.

4. Знайти для себе стимул рухатися до мети.

5. Зробити перший практичний крок, наприклад, якусь хорошу справу. Причому зовсім не важливо, яку саме, важливий сам факт прояву доброти.

6. Проводити моніторинг своїх досягнень.

7. Фіксувати успіхи та акцентуватися на них.

7 клас 25.02.25 Урок № 29

 Тема: Протидія залученню до вживання наркотиків. Проєкт «Я обираю здоровий спосіб життя».                                                                                                            Домашнє завдання: Опрацювати інформацію в підручнику (§12,ст.129-136); намалювати соціальну рекламу (зробити колаж) або зняти відеоролик «Обирай життя,а не наркотики!».

Наркотики – це речовини, які спричиняють отруєння організму, призводять до психологічної та фізичної залежності, послаблюють волю, шкодять здоров’ю людини.

  Унаслідок вживання наркотиків виникає захворювання – наркоманія, що призводить до глибокого виснаження організму людини, порушення його життєвих функцій. Кількість наркоманів зростає в усьому світі, в тому числі і в Україні. Наркоманія  в Україні набула  ознак епідемії. Середній  вік  початку  прийому  наркотиків – 13-15 років.

Щодня ми чуємо про злочини, скоєні наркоманами, зруйновані долі вкорочені життя. А тим часом наркоділки у жадобі надприбутків вдаються до підступних методів, щоб залучити до вживання наркотиків передусім молодь. Наркоіндустрія в усьому світі вважається не просто злочинним, а й особливо аморальним бізнесом, і карається дуже суворо. Щоб зробити правильний і свідомий вибір, тобі передусім необхідно отримати правдиву інформацію про наркотики та жахливі наслідки їх вживання. Крім того, слід навчитися розпізнавати хитрощі, до яких вдаються наркоділки, уміти за будь-яких обставин відмовитися від пропозицій вжити наркотик.

Факти і міфи про психоактивні речовини

1.Наркотики — це модно

Це — міф, який поширюють наркоділки. А сучасні актори, музиканти та інші законодавці молодіжної моди рішуче виступають проти наркотиків. Сьогодні, навпаки, модно займатися спортом, правильно харчуватися, тобто вести здоровий і продуктивний спосіб життя.

2. Алкоголь і наркотики допомагають розв'язати проблеми

Міф. Алкоголь і наркотики ще не розв’язали жодної проблеми. Вони лише поглиблюють їх і породжують нові.

3. Легкі наркотики нешкідливі. Один з найпоширеніших міфів. Наркотики не поділяються на шкідливі та нешкідливі, на легкі та важкі. Всі мають негативні наслідки та небезпечні. 2. Якщо я один раз спробую наркотик, зі мною нічого не станеться. Навіть одноразове вживання наркотику надзвичайно небезпечне та може привести до важких проблем і навіть смерті. 3. Я зможу контролювати вживання наркотику. Це лише ілюзія, рано або пізно наступить момент, коли усі вчинки та інтереси будуть пов'язані тільки зі споживанням наркотику. Вживання наркотику призводить до залежності від нього (поєднання психічних і/або фізичних явищ).

Міф.

4. Наркоманія — це хвороба дурнів слабаків, а сильна людина може відмовитися від  вживання наркотиків будь-коли

Міф. Доказом цього є численні жертви серед відомих в усьому світі людей, яких аж ніяк не можна назвати дурнями і слабаками.

5. Люди, що вживають наркотики і алкоголь, мають проблеми з порушенням закону.

Факт.

6. У компанії не можна відмовлятися від того, що роблять усі

Міф. Ви, можливо, здивуєтесь, але до людей, які мають власну точку зору і вміють її обстояти, в усіх пристойних компаніях ставляться з повагою. А за «друзями», які змушують тебе порушувати власні принципи, навряд чи варто сумувати.

7.Вживання алкоголю і наркотиків робить людину більш уразливою до ВІЛ

Факт. У стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння людина втрачає контроль над собою. Може погодитися на те, на що ніколи не погодилася б у тверезому стані: поїхати додому з незнайомцем чи сісти в машину до нього, мати випадкові сексуальні контакти, не використати презерватива. Особливо ризикують ті, хто вживає ін’єкційні наркотики, Адже вони часто використовують спільні голки та шприци для введення наркотиків.

8. Більшість підлітків уперше пробують наркотики, які їм пропонують незнайомці на танцях і спортмайданчиках

Міф. Молоді люди найчастіше пробують наркотики під впливом своїх Друзів.

9. Вживання алкоголю і наркотиків вагітною жінкою негативно впливає на її ще не народжену дитину

Факт. Будь-який наркотик, у тому числі й алкоголь, який вживає вагітна жінка, потрапляє через плаценту до плоду і негативно впливає на його розвиток.

10.    Я зможу контролювати вживання наркотику.

Це лише ілюзія, рано або пізно наступить момент, коли усі вчинки та інтереси будуть пов'язані тільки зі споживанням наркотику. Вживання наркотику призводить до залежності від нього. Міф

11. Здорова людини – щаслива родина. Факт.                                                                                                                                                   Висновок: деякі міфи спеціально поширюють наркоділки, які зацікавлені залучити якомога більше молоді в тенета наркотичної залежності.

  Наркотик - це отрута, що поволі руйнує не тільки внутрішні органи людини, але її мозок і психіку. Бензин або клей "Момент", наприклад, перетворюють людей на розумово неповноцінних за 3-4 місяці, "безпечна" конопля - за 3-4 роки. Людина, котра вживає морфін, через 2-3 місяці повністю втрачає людську подобу. Ті, хто вживають кокаїн, живуть не більше 3-4 років. Вони гинуть від "розриву" серця або від того, що їхня носова перетинка стоншується і нагадує пергаментний листок, який тріскається, лопається, і врешті-решт усе закінчується смертельною кровотечею. У разі вживання ЛСД людина втрачає здатність орієнтуватися у просторі, у неї з'являється відчуття того, що вона може літати. Дуже часто такі наркомани починають вірити у свої можливості і стрибають із даху багатоповерхового будинку...

     Куріння марихуани: порушення короткочасної пам'яті, зниження уваги, сприйняття і здатності мислення, уповільнення рефлексів і зменшення рухової активності, розвиток захворювань дихальної системи і розвиток злоякісних пухлин мозку, ураження імунної і статевої системи.

     Кокаїн: катастрофічно швидке звикання, схильність до параної і можлива миттєва смерть від крововиливу в мозок, гострої серцевої або легеневої недостатності. Для того, щоб відчути таке ж задоволення, як від перших доз, кокаїн доводиться вживати дедалі частіше й у великих кількостях. Якщо спочатку наркотик вводять, щоб відчути ейфорію, то в подальшому - щоб просто почуватися нормально і уникнути стану роздратованості або пригніченості. Неспокій, підвищений артеріальний тиск, посилене серцебиття, втрата апетиту, підвищена активність і стомлюваність, збуджений стан, нервове тремтіння, головні болі, блідість, слабкий пульс, нудота, блювання, підвищення температури тіла, холодний піт, нервозність, зміна настроїв, галюцинації, безсоння, імпотенція, серцева аритмія, мя'зові спазми, біль у грудях, марення, прискорене дихання, конвульсії, втрата свідомості, смерть.

     Прийом метамфетаміну: сильне збудження, запаморочення, втрата апетиту, сухість у роті, часте сечовипускання, пронос, ейфорія, душевне сум'яття, галюцинації, непритомність, гарячка, висип, параноя, жар, конвульсії, кома, крововилив у мозок, смерть.

     Прийом екстазі: ейфорія, галюцинації, сильне зневоднення організму, нудота. судоми. апатія і депресія, руйнування печінки, нирок, імпотенція, розлади психіки, серцево-судинна недостатність.

     Уживання героїну:  запаморочення, слабкість, неможливість сконцентрувати увагу, апатія, посилене сечовиділення, нудота, блювання, потовиділення, знижене сприйняття больових відчуттів, уповільнене, поверхневе дихання, знижений артеріальний тиск, уповільнення серцевого ритму, рубцювання і стиснення вен у результаті ін'єкцій, захворювання печінки і нирок, фізичне і психологічне виснаження організму, звуження зіниць до розміру шпилькової головки, низький артеріальний тиск, повільний і порушений ритм серцебиття, низька температура тіла, глибокий сон, ступор (знерухомлення), кома, смерть.

Ніяка сила не захистить людину, якщо вона цього не хоче. Тому не забувай: ти з'явився на цей світ не для того, щоб марнувати своє життя і життя рідних, і тим паче не для того, щоб збагачувати наркоділків. Ти — неповторна особистість, у тебе є вище призначення, мрії, які ти маєш здійснити. Тебе оточують люди, яким ти дуже дорогий і які близькі тобі.

8 клас 24.02.25 Урок № 22

Тема: Небезпека інфікування ВІЛ, інфекціями, що передаються статевим шляхом (ІПСШ) та методи захисту від інфікування.                                                              Домашнє завдання: Опрацювати інформацію в  §19 (ст.90-92), скласти пам’ятку «Як убезпечитися від інфікування ІПСШ».

Байка Езопа «Жаби»

 Серед зеленого поля було невеличке блакитне озерце. Жили в ньому дві жаби. Зиму перебули вони щасливо. В озері було багато поживи, і жаби нічим не клопоталися. 
Але настало таке спекотне літо, що озерце висохло, зосталася від нього маленька калюжка. У ній і ховалися жаби, нарікаючи на жорстоку долю. 
- Довго тут не висидиш,- каже якось одна жаба.- Щодень стає жаркіше,- скоро й ця вода висохне. 
- Авжеж,- відповідає друга.- Треба шукати кращого місця. Може, десь недалечко є річка чи більше озеро. Пересиділи б там спеку, а з першими дощами повернулися б сюди. 
- Гаразд,- погодилася перша.- Зараз же вирушаймо. 
- Коли так, то й так. Уперед! 
Вилізли жаби з озерця, подалися шукати ліпшого притулку. Незабаром бачать - колодязь. 
- О! Там є вода! - сказала одна жаба.                                                                                                           Доплигали вони до колодязя, зазирнули. 
- Ну й глибоко! 
- А скільки води! Стрибнемо? Де ще знайдеш краще? 
І перша жаба вже намірилася стрибнути, як інша скрикнула:                                                     - Стій, дурепо! - спинила її подруга.- А коли й тут висохне вода? Звідси вже не вилізеш - високо. Краще пошукаймо іншого місця, де ми будемо в безпеці; навіщо стрибати в першу-ліпшу яму, не думаючи, що буде по тому?

Соціальне  дозрівання – це необхідний етап розвитку будь-якої особистості. Перебуваючи на цьому етапі, підліток готується взяти на себе обов’язки дорослої людини. Дорослішання – це складний процес, який вимагає фізичних і духовних зусиль. Дорослішання відбувається одночасно із статевим дозріванням. Адже людина має дозріти, для того, щоб вона могла створити сім’ю й виховувати дітей. Інтимні статеві стосунки – частина повноцінного життя більшості дорослих людей. Вони дають змогу виконати найвище призначення людини – стати батьком або матір’ю, подарувати життя іншій людині. Та іноді ці стосунки призводять до негативних наслідків: психічних травм, осуду з боку інших людей, небажаної вагітності, хвороб. Статеву поведінку, яка має такі наслідки прийнято вважати ризикованою. Одним із можливих наслідків ризикованої статевої поведінки є інфекції, що передаються статевим шляхом. Ці хвороби найбільш поширені серед активної молоді й призводять до небезпечних ускладнень. Одним із можливих наслідків ризикованої статевої поведінки є ІПСШ. Деякі з них передаються й в інший спосіб (наприклад, через кров), але основний шлях передачі – статевий. Інша назва цих хвороб – венеричні. Люди з давніх давен звернули увагу, що деякі хвороби виникають після статевих зносин, і назвали їх венеричними, на ім’я богині краси і кохання Венери. Поведінка, яка може мати такі наслідки якінфікування ВІЛ, іншими зараженнями через статеві контакти, є згубною для здоров’я підлітка. На них хворіють однаковою мірою як чоловіки, так і жінки.

Кожна ІПСШ спричинена певним видом  мікроорганізму  ( зокрема,  бактерії,  віруси  тощо), наприклад: ВІЛ-інфекція — її спричинює вірус імунодефіциту людини; сифіліс породжує бліда спірохета; гонорею — гонококи; трихомоноз — трихомонада вагінальна (Trichomonas vaginalis) тощо. На відміну від більшості інфекційних захворювань після ІПСШ, як правило, не виникає імунітет і, у разі повторного зараження, хвороба розвивається знову. Видужання не настає само по собі: без медичної допомоги людина не може позбутися такої хвороби і хворіє на неї все життя.

 Найсерйознішою та найпоширенішою венеричною хворобою є сифіліс. Ще письменники Стародавнього Риму та Греції говорили про ураження кісток та шкіри, що нагадують зміни, зумовлені сифілісом. Однак уперше серйозну увагу на цю хворобу звернули лише у ХV столітті, коли серед французьких воїнів, які оточили Неаполь, поширилася епідемія сифілісу. Боялися цієї хвороби тому, що вона вражає майже всі органи. У наступні роки сифіліс поширився у багатьох країнах. Та люди ще довго не знали, що, крім сифілісу, є інші венеричні хвороби, і вважали будь-які виразки і висип ознаками сифілісу. Набагато пізніше з’ясували, що існує гонорея, хламідіоз, герпес, трихомоноз. Основною особливістю ІПСШ є відносно висока сприйнятливість збудників до умов навколишнього середовища, наслідком чого є необхідність прямого контакту для інфікування збудником. Група венеричних ІПСШ передається при незахищеному статевому контакті. Поцілунки, статевий контакт багаторазово підвищують ризик інфікування при захищеному за допомогою презерватива статевому акті. Для ІПСШ в широкому розумінні цієї групи можливі інші шляхи передачі. Зокрема, заразитися папіломавірусом можливо при тісному побутовому контакті, трихомонада вагінальна може тривалий час зберігати свої інфекційні властивості у вологому середовищі (мокрі рушники, гладкі поверхні). Збудник корости або лобкова воша може передаватися контактно-побутовим шляхом через предмети вжитку. Вертикальний шлях передачі інфекції передбачає інфікування дитини матір'ю або батьком (ВІЛ-інфекція, гепатит В тощо). Можливе зараження гемоконтактно - через застосування медичних (шприці, зубні екстрактори тощо) і немедичних (татуаж, манікюр та педикюр тощо) інструментів, при переливанні кровопрепаратів, як це відбувається при гепатиті В, ВІЛ-інфекції. Зараження цими інфекціями, не завжди свідчить про легковажне ставлення до вибору партнерів: і при одному постійному партнерові існує певний ризик захворіти. І тут важливу роль в отриманні ІПСШ відіграють такі біологічні фактори, як мутація мікроорганізмів, формування у них стійкості до лікарських препаратів і багато іншого.

Гонорея — венерична інфекційна хвороба, запалення слизової оболонки сечостатевих органів людини. Сифіліс - венеричне захворювання. На слизовій оболонці статевих органів збудник сифілісу – бліда спірохета – посилено розмножується й поширюється на найближчі ділянки тіла.

Трихомоноз - запальне захворювання органів сечостатевої системи, що викликається вагінальною трихомонадою.

Хламідіоз - венеричне захворювання збудником, якого є хламідії, що уражають слизові оболонки. Генітальний герпес. Збудник – вірус герпесу простого. Симптоми: біль, свербіння, виділення зі статевих органів.

Генітальні бородавки. Збудник – вірус папіломи людини (ВПЛ). Симптоми: бородавки різної форми навколо статевих органів. На сьогодні у розвинених країнах створено всі необхідні умови для успішної боротьби із захворюваннями, що передаються статевим шляхом. Здійснюються заходи, що запобігають поширенню цих хвороб; хворим надається безкоштовна медична допомога. Але жоден засіб профілактики не гарантує 100% захисту від зараження. Вони значно зменшують ризик захворювання. У випадку, коли трапився випадковий статевий зв’язок, необхідно якомога швидше звернутися до профілактичного пункту при шкірно-венеричному диспансері для проведення противенеричних заходів. Необхідно знати, що в нашій державі передбачена правова відповідальність стосовно венеричних хвороб. «Ухилення від лікування венеричних хвороб карається позбавленням волі на строк до 2 років, або виправними роботами на той же строк, або штрафом» (ст.. 108 Кримінального кодексу України).

ВІЛ

В - «Вірус» - збудник захворювання.                                                                                                         І - «Імунодефіциту» - відсутність захисної реакції системи організму, яка забезпечує захист від мікроорганізмів, що спричиняють хворобу.                                                                                            Л - «Людини».

СНІД

С - «Синдром» - ряд симптомів, що вказують на наявність якоїсь хвороби чи стану                                                                                                                                                          Н - «Набутого» - такого, що набутий протягом життя, а не від народження.                               І - «Імунного» - стосується імунної системи, яка забезпечує захист людини від мікроорганізмів, що спричиняють хворобу.                                                                                                                                                      Д - «Дефіцит» - в даному випадку відсутність захисної реакції імунної системи людини на наявність в організмі шкідливих бактерій.

ВІЛ/СНІД – хвороба відносна молода . Про неї ми почули наприкінці 80-х років минулого століття.                                                                                                                                                Науковці стверджують, що відомо три шляхи інфікування ВІЛ-інфекцією.                                               1. Вертикальний (від матері до дитини )                                                                                                 2. Горизонтальний (при статевому контакті) Навіть при єдиному контакті можна інфікуватися, тому такий контакт має бути тільки між дорослими людьми, які чітко уявляють наслідки таких дій. Ні за яких обставин це не може бути примусово, за порадами подруг, друзів , заради моди.
3. Через кров.
Україна посідає  перше місце в Європі по швидкості розповсюдження ВІЛ-інфекції. В світі найнебезпечніший шлях – статевий. У нас в державі – через кров.
Необхідно пам’ятати, що будь–яка людина має однаковий ризик заразитися вірусом імунодефіциту.            На сьогодні ВІЛ/СНІД не зважає на такі традиційні кордони, як статева належність, сексуальні вподобання, спосіб життя, соціальний статус чи расу. Всі ми рівні перед ризиком бути враженими ВІЛ – інфекцією, і тільки від нас самих, від нашого розуміння ризику, від нашої поведінки залежить наше здоров’я.                                                                                                                                                      Всесвітня організація охорони здоров'я в «Глобальній стратегії профілактики інфекцій, що передаються статевим шляхом, та боротьби з ними» виділяє поняття «безпечна статева поведінка» (безпечний секс), що включає в себе:

ü  правильне і систематичне використання чоловічих і жіночих презервативів;

ü  правильне застосування місцевих бактерицидних засобів, антисептиків, які значно знижують, але повністю не усувають ризик зараження;

ü  періодичне обстеження за допомогою клінічної та лабораторної діагностики;

ü  у разі діагностування інфекції (або підозри на її наявність) спеціалізоване лікування;

ü  статева стриманість;

ü  обов’язкове повідомлення статевих партнерів про наявність/відсутність ВІЛ та ІПСШ;

ü  вакцинація проти онкогенних вірусів гепатиту B і папіломавірусу людини;