7 клас 26.02.25 Урок № 30

Тема: Презентація проєкту «Я обираю здоровий спосіб життя».                                    Домашнє завдання: Підготуватися до КПР, повторити інформацію 2 розділу підручника «Здоровий спосіб життя» (ст.78-136).

“Зберіть усі знання і сили,

Згадайте все, що ви учили.

Усе цікаве пригадайте,

Та неодмінно викладайте»

                           А.Сатушкіна

   Що таке здоров’я? Як його зберегти?  Ось два найважливіші питання сьогодення, які турбують кожну людину. Здоров’я – запорука повноцінного та щасливого життя. Проте згубні звички, малорухливий спосіб життя та неповноцінне харчування заважають сучасній людині бути здоровою. Саме тому ми обрали таку тему для нашого проекту. Здоров’я – це найбільше багатство, яке має людина. Воно потрібне всім, щоб радіти, сміятися, насолоджуватися життям. Здоров’я залежить від того як ти поводишся, де ти живеш, що їси, як навчаєшся. Здоров’я потрібно вміти берегти.  Школярі дуже часто чують вислів «здоровий спосіб життя». Який зміст прихований у цих трьох словах? Як треба жити, щоби про тебе сказали, що ти ведеш здоровий спосіб життя? Коли треба починати впроваджувати здоровий спосіб життя? Можливо, це варто робити після закінчення школи, а можливо, як завжди, з наступного понеділка? Але чи варто відкладати на завтра те, що можна зробити сьогодні? Почни ранок із простих гімнастичних вправ. Вийди на вулицю та вдихни на повні груди. Відмовся від цигарки, коли її тобі пропонують підлітки. Повір, така відмова не зруйнує твого авторитету серед однолітків. Не ризикуй і не вживай наркотиків. Почати просто, але відмовитися - складно. Подумай про власне здоров'я та здоров'я твоїх майбутніх дітей.

Правила захисту та презентації проєкту

Для того щоб захист проекту відбувся успішно потрібно знати правила поведінки на презентації.

Правила успішного виступу 

1.      Знайди зручне положення тіла і місце для рук.

2.      Спокійно дивися на слухачів.

3.      Назви тему.

4.      Зацікав слухачів виступом.

5.      Говори вільно. Слідкуй за жестами та мімікою.

6.   Підкреслюй важливі думки у своїй роботі, змінюючи тон голосу. Тон створює музику виступу.

7.      Роби паузи, щоб слухачі могли усвідомити те, що почули.

8.      Логічно закінчи свій виступ.

Правила для того, хто говорить:

1. Промовець має доброзичливо ставитися до співрозмовника. Він не повинен у своїй промові ображати співрозмовника або зневажливо ставитися до нього. Слід уникати прямих негативних оцінок особистості співрозмовника (наприклад, ти дурень, ти нічого не розумієш, ти говориш нісенітниці тощо). Співрозмовника треба поважати й звертатися до нього на Ви.

2. Промовець не повинен ставили в центр уваги власне «я», краще бути скромним у самооцінці і не нав’язувати категорично співрозмовникові власних думок та оцінок. Треба вміти грамотно переконувати співрозмовника, розуміючи його точку зору.

3. Промовець повинен уміти користуватися прийнятими в науковій дискусії мовними кліше. Наприклад, «Чи правильно я Вас розумію?», «Мені хотілося б уточнити Вашу точку зору», «Дозвольте заперечити Вам по суті питання», «Із усього сказаного можна зробити такий висновок» тощо.

4. Промовець повинен дотримуватися обраної теми для диспуту й не змінювати її на іншу тему на власний розсуд.

5. Промовець повинен дотримуватися логіки й слідкувати за тим, щоб його висновок не суперечив посилці, щоб наслідок випливав із причин.

6. Промовець повинен пам’ятати про те, що він бере участь у диспуті не один і що його виступ може тривати від 45 секунд до 1,5 хв.

7. Промовець повинен уміти користуватися у своїй мові спеціальними біологічними термінами й розуміти їхній зміст.

8. Промовець повинен пам’ятати про те, що слухач його не тільки чує, але й бачить. Потрібно слідкувати за жестами, позою, мімікою, загальною манерою триматися, культурою поведінки та культурою мовлення. Слід обмежувати свою жестикуляцію, не розмахувати надмірно руками, не тупцювати на місці, не повертатися до слухачів спиною тощо.

Правила для того, хто слухає:

Багатьом учнями здається, що слухати – дуже просто й що вчитися слухати зовсім не треба. Можливо, тому багато хто з них слухає, але НЕ ЧУЄ. Саме тому правилам слухача слід приділити не менше, а більше уваги, аніж правилам промовця.

1. Слухач повинен ставитися до промовця доброзичливо, шанобливо й терпляче. Він повинен мати такт, терпіння й уміння вислухати промову до кінця. Навіть якщо ви вважаєте, що промовець говорить нісенітницю (хоча насправді це може бути зовсім не так), треба вміти вислухати його до кінця – такими є правила гарного тону.

2. Доброзичливо, шанобливо вислуховуючи співрозмовника, слухач не повинен перебивати його, відволікати від думки, вставляти свої зауваження.

3. Слухач повинен докласти зусилля, щоб зрозуміти промовця, причому зрозуміти правильно.

4. Слухач повинен вчасно оцінити промову співрозмовника, погодитися чи не погодитися з ним, відповісти на поставлене запитання. Інакше кажучи, слід поєднувати в собі роль слухача з роллю промовця, уміло вступаючи в діалог, але при цьому не забувати про те, що не слід займати весь часовий простір бесіди власними висловлюваннями.

5. Якщо слухачів багато, не слід відповідати на питання, поставлені іншому співрозмовникові, взагалі реагувати на слова, спрямовані не до вас. Є ситуації, коли недоречно вступати в бесіду.

Правила для того, хто говорить, і для того, хто слухає, тісно пов’язані між собою, тому що промовець і слухач – два повноправні учасники процесу спілкування, організованого в режимі конференції або дискусії. Суперечка – це спосіб ведення обговорення, який полягає у змаганні учасників у доказі істинності або хибності висловленої думки. Думку, для обґрунтування істини або хибності якої будується доказ, називають тезою доказу. Учасник дискусії завжди повинен мати одну головну мету – теза, її обґрунтування або спростування. На доказ істинності або хибності тези наводять інші думки, так звані доводи, або підстави доказу.

Шаблон виступу учня при захисті проекту 

Тема мого проекту: ...
Я вибрав(-ла) цю тему, тому що...
Мета мого проекту: ...
Запланований результат мого проекту: ...
Цей результат допоможе досягти мети проекту, оскільки...
План моєї роботи (вказати час виконання і перерахувати всі проміжні етапи):
- Вибір теми й уточнення назви: ...
- Збирання інформації (вказати, де і як шукав(-ла) інформацію): ...
- Досягнення результату (вказати, що і як робив (-ла)): ...
- Написання письмової частини проекту (вказати, як це робив(-ла)): ...

Основна частина

Я розпочав(-ла) роботу з того, що...
Потім я приступив(-ла) до...
Я завершив(-ла) роботу тим, що...
У ході роботи у мене виникли такі проблеми: .
Щоб упоратися з проблемами, що виникли, я...
Я відхилився(-лась) від плану (вказати, коли був порушений графік роботи): ...
План моєї роботи був порушений, тому що...
У ході роботи я прийняв(-ла) рішення змінити проектний продукт, оскільки...
Але все-таки мені вдалося досягти мети проекту, тому що...

Висновок

Закінчивши свій проект, я можу сказати, що не усе з того, що було задумано, вийшло, наприклад...
Це сталося, тому що...
Якби я почав(-ла) роботу наново, я б...
Я думаю, що я розв’язав(-ла) проблему свого проекту, оскільки...
Робота над проектом показала мені, що (вказати, що дізнався(-лась) про свої здібності і про проблему, над якою працював(-ла)): ...

7 клас 25.02.25 Урок № 29

 Тема: Протидія залученню до вживання наркотиків. Проєкт «Я обираю здоровий спосіб життя».                                                                                                            Домашнє завдання: Опрацювати інформацію в підручнику (§12,ст.129-136); намалювати соціальну рекламу (зробити колаж) або зняти відеоролик «Обирай життя,а не наркотики!».

Наркотики – це речовини, які спричиняють отруєння організму, призводять до психологічної та фізичної залежності, послаблюють волю, шкодять здоров’ю людини.

  Унаслідок вживання наркотиків виникає захворювання – наркоманія, що призводить до глибокого виснаження організму людини, порушення його життєвих функцій. Кількість наркоманів зростає в усьому світі, в тому числі і в Україні. Наркоманія  в Україні набула  ознак епідемії. Середній  вік  початку  прийому  наркотиків – 13-15 років.

Щодня ми чуємо про злочини, скоєні наркоманами, зруйновані долі вкорочені життя. А тим часом наркоділки у жадобі надприбутків вдаються до підступних методів, щоб залучити до вживання наркотиків передусім молодь. Наркоіндустрія в усьому світі вважається не просто злочинним, а й особливо аморальним бізнесом, і карається дуже суворо. Щоб зробити правильний і свідомий вибір, тобі передусім необхідно отримати правдиву інформацію про наркотики та жахливі наслідки їх вживання. Крім того, слід навчитися розпізнавати хитрощі, до яких вдаються наркоділки, уміти за будь-яких обставин відмовитися від пропозицій вжити наркотик.

Факти і міфи про психоактивні речовини

1.Наркотики — це модно

Це — міф, який поширюють наркоділки. А сучасні актори, музиканти та інші законодавці молодіжної моди рішуче виступають проти наркотиків. Сьогодні, навпаки, модно займатися спортом, правильно харчуватися, тобто вести здоровий і продуктивний спосіб життя.

2. Алкоголь і наркотики допомагають розв'язати проблеми

Міф. Алкоголь і наркотики ще не розв’язали жодної проблеми. Вони лише поглиблюють їх і породжують нові.

3. Легкі наркотики нешкідливі. Один з найпоширеніших міфів. Наркотики не поділяються на шкідливі та нешкідливі, на легкі та важкі. Всі мають негативні наслідки та небезпечні. 2. Якщо я один раз спробую наркотик, зі мною нічого не станеться. Навіть одноразове вживання наркотику надзвичайно небезпечне та може привести до важких проблем і навіть смерті. 3. Я зможу контролювати вживання наркотику. Це лише ілюзія, рано або пізно наступить момент, коли усі вчинки та інтереси будуть пов'язані тільки зі споживанням наркотику. Вживання наркотику призводить до залежності від нього (поєднання психічних і/або фізичних явищ).

Міф.

4. Наркоманія — це хвороба дурнів слабаків, а сильна людина може відмовитися від  вживання наркотиків будь-коли

Міф. Доказом цього є численні жертви серед відомих в усьому світі людей, яких аж ніяк не можна назвати дурнями і слабаками.

5. Люди, що вживають наркотики і алкоголь, мають проблеми з порушенням закону.

Факт.

6. У компанії не можна відмовлятися від того, що роблять усі

Міф. Ви, можливо, здивуєтесь, але до людей, які мають власну точку зору і вміють її обстояти, в усіх пристойних компаніях ставляться з повагою. А за «друзями», які змушують тебе порушувати власні принципи, навряд чи варто сумувати.

7.Вживання алкоголю і наркотиків робить людину більш уразливою до ВІЛ

Факт. У стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння людина втрачає контроль над собою. Може погодитися на те, на що ніколи не погодилася б у тверезому стані: поїхати додому з незнайомцем чи сісти в машину до нього, мати випадкові сексуальні контакти, не використати презерватива. Особливо ризикують ті, хто вживає ін’єкційні наркотики, Адже вони часто використовують спільні голки та шприци для введення наркотиків.

8. Більшість підлітків уперше пробують наркотики, які їм пропонують незнайомці на танцях і спортмайданчиках

Міф. Молоді люди найчастіше пробують наркотики під впливом своїх Друзів.

9. Вживання алкоголю і наркотиків вагітною жінкою негативно впливає на її ще не народжену дитину

Факт. Будь-який наркотик, у тому числі й алкоголь, який вживає вагітна жінка, потрапляє через плаценту до плоду і негативно впливає на його розвиток.

10.    Я зможу контролювати вживання наркотику.

Це лише ілюзія, рано або пізно наступить момент, коли усі вчинки та інтереси будуть пов'язані тільки зі споживанням наркотику. Вживання наркотику призводить до залежності від нього. Міф

11. Здорова людини – щаслива родина. Факт.                                                                                                                                                   Висновок: деякі міфи спеціально поширюють наркоділки, які зацікавлені залучити якомога більше молоді в тенета наркотичної залежності.

  Наркотик - це отрута, що поволі руйнує не тільки внутрішні органи людини, але її мозок і психіку. Бензин або клей "Момент", наприклад, перетворюють людей на розумово неповноцінних за 3-4 місяці, "безпечна" конопля - за 3-4 роки. Людина, котра вживає морфін, через 2-3 місяці повністю втрачає людську подобу. Ті, хто вживають кокаїн, живуть не більше 3-4 років. Вони гинуть від "розриву" серця або від того, що їхня носова перетинка стоншується і нагадує пергаментний листок, який тріскається, лопається, і врешті-решт усе закінчується смертельною кровотечею. У разі вживання ЛСД людина втрачає здатність орієнтуватися у просторі, у неї з'являється відчуття того, що вона може літати. Дуже часто такі наркомани починають вірити у свої можливості і стрибають із даху багатоповерхового будинку...

     Куріння марихуани: порушення короткочасної пам'яті, зниження уваги, сприйняття і здатності мислення, уповільнення рефлексів і зменшення рухової активності, розвиток захворювань дихальної системи і розвиток злоякісних пухлин мозку, ураження імунної і статевої системи.

     Кокаїн: катастрофічно швидке звикання, схильність до параної і можлива миттєва смерть від крововиливу в мозок, гострої серцевої або легеневої недостатності. Для того, щоб відчути таке ж задоволення, як від перших доз, кокаїн доводиться вживати дедалі частіше й у великих кількостях. Якщо спочатку наркотик вводять, щоб відчути ейфорію, то в подальшому - щоб просто почуватися нормально і уникнути стану роздратованості або пригніченості. Неспокій, підвищений артеріальний тиск, посилене серцебиття, втрата апетиту, підвищена активність і стомлюваність, збуджений стан, нервове тремтіння, головні болі, блідість, слабкий пульс, нудота, блювання, підвищення температури тіла, холодний піт, нервозність, зміна настроїв, галюцинації, безсоння, імпотенція, серцева аритмія, мя'зові спазми, біль у грудях, марення, прискорене дихання, конвульсії, втрата свідомості, смерть.

     Прийом метамфетаміну: сильне збудження, запаморочення, втрата апетиту, сухість у роті, часте сечовипускання, пронос, ейфорія, душевне сум'яття, галюцинації, непритомність, гарячка, висип, параноя, жар, конвульсії, кома, крововилив у мозок, смерть.

     Прийом екстазі: ейфорія, галюцинації, сильне зневоднення організму, нудота. судоми. апатія і депресія, руйнування печінки, нирок, імпотенція, розлади психіки, серцево-судинна недостатність.

     Уживання героїну:  запаморочення, слабкість, неможливість сконцентрувати увагу, апатія, посилене сечовиділення, нудота, блювання, потовиділення, знижене сприйняття больових відчуттів, уповільнене, поверхневе дихання, знижений артеріальний тиск, уповільнення серцевого ритму, рубцювання і стиснення вен у результаті ін'єкцій, захворювання печінки і нирок, фізичне і психологічне виснаження організму, звуження зіниць до розміру шпилькової головки, низький артеріальний тиск, повільний і порушений ритм серцебиття, низька температура тіла, глибокий сон, ступор (знерухомлення), кома, смерть.

Ніяка сила не захистить людину, якщо вона цього не хоче. Тому не забувай: ти з'явився на цей світ не для того, щоб марнувати своє життя і життя рідних, і тим паче не для того, щоб збагачувати наркоділків. Ти — неповторна особистість, у тебе є вище призначення, мрії, які ти маєш здійснити. Тебе оточують люди, яким ти дуже дорогий і які близькі тобі.

7 клас 19.02.25 Урок № 28

 Тема: Відпрацювання навичок ЗСЖ, що сприяють профілактики захворюванням.                                                                                                                         Домашнє завдання: Опрацювати інформацію в підручнику (§11,ст.113-121); створити невеликий постер або банер з важливою інформацією про одну інфекційну або неінфекційну хворобу соціального значення.  

                                                                     Бережи одяг, доки новий, а здоров’я - доки молодий.                                                                                                            Народна мудрість                                       За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), «Здоров’я – це стан фізичного, духовного та соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб і фізичних дефектів». Здоров’я – найцінніше, що ми маємо. Його треба загартовувати та зберігати. Міцний імунітет – є запорукою здоров’я. Підвищуючи його, можна вдвічі скоротити число простудних та інфекційних захворювань. Важливе значення у підтримці здоров‘я має спосіб життя, формування якого залежить від нас самих, наших переконань і світоглядів. Здоровий спосіб життя – це спосіб життя, заснований на принципах моральності, раціонально організований, активний, трудовий, що загартовує і, в той же час, захищає від неблагополучних дій оточуючого середовища, що дозволяє до глибокої старості зберігати моральне, психічне та фізичне здоров’я. Науковці пропонують різні підходи до визначення чинників здорового способу життя. Як основні чинники традиційно виділяють: позитивні для здоров’я звички, гарна спадковість, раціональний розпорядок дня, профілактичні заходи, правильне харчування, оптимальний руховий режим, сприятливе для здоров’я навколишнє середовище. Крім того, не варто недооцінювати також важливість психоемоційного стану людини і його вплив на фізіологічний стан. У зв’язку з цим, деякі автори виділяють додатково такі аспекти здорового способу життя, як емоційне самопочуття (психогігієна, вміння справлятися з власними емоціями, проблемами); інтелектуальне самопочуття (здатність людини пізнавати і використовувати нову інформацію для оптимальних дій в нових обставинах; позитивне мислення); духовне самопочуття (здатність встановлювати дійсно значимі, конструктивні життєві цілі, прагнути до них і досягати їх). До позитивних для здоров’я звичок можна віднести – регулярну рухову активність; утримання від паління та вживання наркотиків; помірне вживання спиртних напоїв; відпочинок; повноцінний сон; подолання стресів. Особливе місце в режимі здорового способу життя належить розпорядку дня, певному ритму життя та діяльності людини. Режим кожної людини повинен передбачати певний час для роботи, відпочинку, прийому їжі, сну. Розпорядок дня в різних людей може й повинен бути різним в залежності від характеру роботи, побутових умов, звичок і схильності, однак і тут повинен існувати певний добовий ритм і розпорядок дня. Необхідно передбачити достатній час для сну, відпочинку. Перерви між прийомами їжі не повинні перебільшувати 5–6 годин. Важливо, щоб людина спала та приймала їжу завжди в один і той же час. В свою чергу, до профілактичних заходів можна віднести: регулярні медичні обстеження, запобіжні щеплення, знання симптомів захворювань, загартовування. Широко відомі різноманітні способи загартування – від повітряних ванн та ходьби босоніж до контрастних душів та обливання холодною водою. Корисність цих процедур не викликає сумніву. Основні принципи їх правильного застосування такі: систематичність і послідовність; врахування індивідуальних особливостей, стану здоров’я та емоційних реакцій на процедуру. Наступною складовою здорового способу життя є раціональне харчування. Коли про нього йде мова, слід пам’ятати про два основних закони, порушення яких небезпечно для здоров’я. Перший закон – рівновага енергії, що отримується та витрачається. Якщо організм отримує енергії більше, ніж витрачає, тобто якщо ми отримуємо їжі більше, ніж це необхідно для нормального розвитку людини, для роботи та хорошого самопочуття, – ми набираємо зайву вагу. Зараз більше третьої частини нашої країни, включаючи дітей, має надмірну вагу. Причина одна – надмірне харчування, що в результаті приводить до атеросклерозу, ішемічної хвороби серця, гіпертонії, цукрового діабету, цілого ряду інших недугів. Другий закон – харчування повинно бути різноманітним і забезпечувати потреби в білках, жирах, вуглеводах, вітамінах, мінеральних речовинах, харчових волокнах. Багато з цих речовин незамінні, оскільки не утворюються в організмі, а надходять тільки з їжею.  Оптимальний руховий режим – ще одна надзвичайно важлива умова здорового способу життя. Його основу складають систематичні заняття фізичними вправами й спортом, що ефективно вирішують задачі зміцнення здоров’я та розвитку фізичних здібностей, а також збереження здоров’я й рухових навиків, посилення профілактики неблагополучних вікових змін. При цьому фізична культура та спорт виступають як найважливіший засіб виховання. Основними якостями, що характеризують фізичний розвиток людини, є сила, швидкість, спритність, гнучкість і витривалість. Для ефективного оздоровлення та профілактики хвороб необхідно тренувати й вдосконалювати в першу чергу найціннішу якість – витривалість зі сполученням загартування та іншими компонентами здорового способу життя, що забезпечить організму надійний щит проти багатьох хвороб. Актуальність здорового способу життя викликана зростанням і зміною характеру навантажень на організм  людини у зв’язку з ускладненням суспільного життя, збільшенням ризиків техногенного, екологічного, психологічного, політичного і військового характеру, що провокують негативні зрушення в стані здоров’я людей. Здоровий спосіб життя є передумовою для розвитку різних аспектів життєдіяльності людини, досягнення нею довголіття та повноцінного виконання соціальних функцій, для активної участі у трудовій, громадській, сімейно-побутової, дозвільної формах життєдіяльності. Кожна людина є унікальною, неповторною й незвичайною особистістю, життя неповторне, воно дається один раз і в цьому його цінність. Основним правом людини є право на життя. Англійський філософ Томас Пен вважав, що в людства є три вороги, які забирають більше життів і приносять більше лиха, ніж усі війни разом узяті, - це алкоголізм, тютюнокуріння та наркоманія. Куріння, пристрасть до спиртного шкодять здоров’ю. Якщо алкоголь для дорослих у малих дозах не шкідливий, то для дітей це отрута. Бувають випадки, коли підлітки чи дорослі навмисне привчають дітей до сигарет, спиртного чи наркотиків, щоби потім використовувати їх як злодіїв, жебраків, шахраїв.                                                                             Найдорожчий скарб у житті - це здоров’я. Не дарма в народі кажуть, що за гроші здоров’я не купиш. Бути здоровим - значить бути веселим, життєрадісним, з надією зустрічати новий день, відчувати себе по-справжньому щасливим. І вам, дорогі діти, сьогодні необхідно зробити правильний вибір, щоб жити цікаво, займатись фізкультурою, спортом. Уміти правильно організувати своє дозвілля, відмовитись від шкідливих звичок. Важливо зрозуміти, що серйозною проблемою учнів є шкідливі звички та їх негативний вплив на здоров’я. Вам змалечку треба працювати над собою, формувати характер, волю, набувати корисних звичок, мати активну життєву позицію. Треба вести здоровий спосіб життя. Тому ви повинні вчасно сказати "Ні" й уміти відстояти свою позицію.                                                                 Здоров’я як свічка, поки горить – теплота, затишно. Вигорить свічка - зникне життя.                                   За гроші можна купити будинок, та не купиш затишок.                                                                                 За гроші можна купити ліжко, та не купиш сон.                                                                                              За гроші можна купити взуття, та не купиш рухливість ніг.                                                                         За гроші можна купити ліки, та не купиш здоров’я.

7 клас 18.02.25 Урок № 27

 Тема: Заходи профілактики інфекційних захворювань, що набули соціального значення на державному й особистому рівнях.                                                     Домашнє завдання: Опрацювати інформацію в підручнику (§11,ст.113-121); виконати інтерактивні вправи за QR-кодом на ст. 121,122,127.

                Існують тисячі хвороб, але здоров’я буває лише одне.                                                       Людвіг Берне (німецький публіцист і письменник)

 Притча «Марні зусилля»                                                                                                                          Одного разу берегом моря йшов чоловік. День був чудовий. Яскраво світило сонечко, тихо плескалися хвилі, з гучними криками над мілиною кружляли чайки. Милувався він пейзажами, озираючись навколо, і раптом перед поглядом його виникло незрозуміле явище. Просто перед ним маленька людська істота виконувала химерний танок. Це була дівчинка, яка нахилялася, щось брала в руки, піднімала і кидала це "щось" якомога далі в море. Вона бігала берегом, явно поспішаючи. Зацікавившись, чоловік підійшов ближче і запитав: "Що ти робиш?". "Рятую маленьких морських зірочок від палаючих променів сонця. Якщо я не кину їх у воду, вони не доживуть до припливу", - відповіла дівчинка, ні на хвилину не припиняючи роботи. "Ти робиш марну роботу, - відповів чоловік. - Цих зірочок тут тисячі, сонце пече немилосердно, час летить дуже швидко, ти все одно їх усіх не врятуєш!" "Ну то й що! - повела плечем дівчинка. - У будь-якому разі, цю я вже встигла врятувати!" І з цими словами вона взяла в руки чергову морську зірку і закинула її далеко в морські хвилі...

Відомо, що стан здоров’я людини залежить від багатьох чинників, серед яких рівень розвитку медицини, стан довкілля, способу життя, ппадковість.

Інфекція — це взаємодія патогенного (хвороботворного) мікроорганізму з макроорганізмом, що проходить в умовах зовнішнього середовища.

Якщо в результаті цього порушується функція організму, то виникає інфекційна хвороба.

Інфекційна хвороба — хвороба, що викликана певним живим збудником і передається від зараженого організму здоровому та має здатність до масового поширення.

Для виникнення інфекційного захворювання потрібний певний збудник.

Збудники інфекційних хвороб:

Віруси — це дрібні мікроорганізми (грип, натуральна віспа, кір).

Рикетсії — це тонкі штопороподібні мікроорганізми (висипний тиф).

Бактерії — це група одноклітинних мікроорганізмів, що мають форму паличок, куль (черевний тиф, стафілокок).

В організмі людини всі ці збудники викликають характерні зміни в тканинах і органах.

Шляхи передачі інфекції можуть бути різні.

Шляхи зараження інфекційними захворюваннями

1. Повітряно-крапельний

2. Контактний

3. Гемоконтактний (через кров)

4. Через переносника (комарі, кліщі, блохи)

5. Трансплацентарний (сифіліс, ВІЛ-інфекція, краснуха)

6. Фекально-оральний (харчі, вода, побут)

Для всіх інфекційних хвороб, якими б шляхами вони не передавалися, характерна циклічність у протіканні, тобто певна послідовність проявів симптомів:

I. Інкубаційний (латентний) період — прихований період.

II. Продромальний — поява загальних реакцій організму (слабкість, головний біль, втома після сну, відсутність апетиту).

III. Період основних проявів хвороби:

• а) наростання симптомів хвороби;
• б) активні прояви хвороби;
• в) наслідки захворювання.

Важливою особливістю інфекційних захворювань є наявність інкубаційного періоду, тобто періоду від моменту зараження до появи перших ознак захворювання. Тривалість цього періоду залежить від способу зараження і виду збудника і може займати від кількох годин до кількох тижнів. Протягом інкубаційного періоду хвора людина є джерелом інфекції і може заражати оточуючих.

Слово «профілактика» походить від грецького слова, яке перекладають як «попереджувальний».

Профілактикою називають комплекс дій, спрямованих на попередження будь-якого негативного явища.

Наприклад, профілактика захворювань передбачає, що людина буде щось робити, щоб не захворіти. І це правильно, тому що будь-яку хворобу легше попередити, ніж лікувати.

Існують методи профілактики, які спрямовані на загальне зміцнення організму. Наприклад, здоровий спосіб життя є саме таким методом. Він підвищує захисні властивості організму, робить людину більш стійкою до різних впливів навколишнього середовища.

Профілактика інфекційних захворювань

Ретельно мити руки

Робити щеплення

Не давати нікому особисті речі

Проходити регулярні медичні обстеження

Профілактикою захворювань займаються фахівці-медики. Наприклад, кожному школяреві роблять профілактичні щеплення. Завдяки ним ти захищений від таких захворювань, як кашлюк, дифтерія, правець, кір, скарлатина, поліомієліт.

Люди, які живуть поруч, утворюють ваше соціальне середовище. Це ваші батьки,

родичі, друзі, вчителі, сусіди, знайомі і незнайомі люди, громада твого міста, населення країни. Переважна більшість із них - чесні, порядні люди. Та це не означає, що у соціальному середовищі не існує можливих небезпек для твого життя і здоров'я. Вони призводять до багатьох жертв, бідності та сирітства. Серед найбільших із них – війна, різні кримінальні ситуації. На жаль, в Україні є ще інші  серйозні проблеми. На нашій планеті три інфекції збирають найбільшу кількість жертв: малярія, СНІД, туберкульоз.  І якщо туберкульоз,або як його раніше називали сухота, знайомий людству з давнини,то ВІЛ/СНІД зꞌявився відносно недавно - близько 40 років тому,але ці хвороби об’єднує те,що кожного року вони лишають життя багато людей,в тому числі і дітей. Що означають абревіатури ВІЛ та СНІД та чим відрізняється ВІЛ від СНІДу. Чому кажуть,що ВІЛ/СНІД – це вірусна хвороба,а туберкульоз – інфекційна?                                                                                                                                                                Трохи статистики: Сьогодні число ВІЛ – інфікованих у світі перевищує 30 млн., а померло від цієї хвороби 6 млн. людей. Щоденно у світі заражається ВІЛ понад 6 тис. людей, що дає змогу говорити про пандемію СНІДу. Україна за темпами розвитку епідемії ВІЛ-інфекції посідає друге місце в Європі, і 5 у світі, наздоганяє навіть Африку. Середня тривалість життя ВІЛ – інфікованої людини становить приблизно 12 років, однак сучасні препарати збільшують цю цифру в 2-3 рази. Третина населення земної кулі інфіковані туберкульозом. 10 млн. людей у світі щорічно заново хворіють на туберкульоз, близько 3 млн. щорічно помирають від цієї інфекції. Один хворий на туберкульоз протягом року інфікує навколо себе 10-15 осіб. Захворюваність на туберкульоз та смертність від нього в Україні залишається на рівні, що визначає його як епідемію. Захворюваність та смертність від туберкульозу в Україні у 8-10 разів перевищує відповідні показники у більшості країн Європейського союзу. Щороку від туберкульозу вмирають близько 10  тис. наших співвітчизників.                                                                                                            На сьогодні,на жаль,не існує вакцини для профілактики СНІДу і не достатньо ефективні методи лікарської терапії цього захворювання. Сучасні препарати для лікування СНІДу діють в середині клітини, не дозволяючи ВІЛ розмножуватись. Але від туберкульозу є і вакцина (БЦЖ), і дієві ліки, і зараз це виліковна хвороба.  Туберкульоз (синоніми - сухоти, бугорчата) з'явився не в наші дні, а відомий із давніх часів. Про це свідчать археологічні розкопки: в кісткових останках людей кам'яного віку і в муміях Єгипту були помічені зміни туберкульозного характеру. Туберкульоз був поширений у Давній Індії та Китаї. Класичні описи туберкульозу легенів були зроблені Гіппократом у ІV ст. до н. е. і Абу Алі Ібн Сіною (Авіценною) в X ст. н. е. Однак тільки в кінці XIX століття було виявлено, що це захворювання викликається мікроскопічними бактеріями. Німецький лікар Роберт Кох 24 березня 1882 р. зробив доповідь про те, що ним знайдені мікобактерії, що викликають це захворювання. Пізніше ці частинки були названі бацилами, або паличками Коха, а день 24 березня є Всесвітнім днем боротьби з туберкульозом.  Основне джерело зараження людини мікобактеріями - це люди, хворі на відкриту форму туберкульозу, тобто ті, які виділяють бацили Коха в зовнішнє середовище. Але туберкульозом хворіють не лише люди. Інфекція може виходити і від братів наших менших. На сьогодні відомо понад 55 видів домашніх і диких тварин, які хворіють на туберкульоз. Це корови, вівці, свині, коні, кури, качки, гуси, індики, собаки, кішки (особливо сіамські ), черепахи, змії, крокодили, рибки, горобці, шпаки, граки і ще багато видів тварин теж страждають від цього захворювання. Які ж шляхи поширення інфекції? Хвора людина разом із мокротою під час кашлю, чихання, розмови виділяє в навколишнє середовище мільйони бактерій, які поширюються в повітрі в радіусі 2-6 метрів. Частина з них вдихається людьми, а частина потім разом із пилом осідає на підлогу, на предмети і можуть протягом декількох років залишатися життєздатними. Кожен із нас повинен потурбуватися про те, щоб ні з нами, ні з нашими близькими і знайомими інфікування не сталося. Для цього потрібно - бути уважним до свого здоров'я, звертати увагу на ті зміни,  які відбуваються в організмі, робити щеплення, дотримуватися гігієни тіла, одягу, помешкання, дбати про імунітет тощо.

Пам’ятка - порада щодо профілактики туберкульозу:

•      Підтримуйте чистоту у власному житлі, регулярно робіть вологе прибирання.

•      Мийте руки, повертаючись додому, після туалету, читання книжок.

•      Закривайте рот під час чхання, кашлю.

•      Ретельно мийте овочі, фрукти, ополіскуйте їх розчином оцту.

•      Не пийте воду з необстежених джерел.

•      Не користуйтеся чужою білизною, одягом.

•      Повноцінно харчуйтеся та загартовуйте організм.

•      Займайтеся фізкультурою та спортом.

•      Приймайте своєчасне рішення щодо шкідливих звичок.

•      Своєчасно звертайтеся до лікаря, якщо помітили ознаки захворювання.

 Стигматизація (від грецького – «ярлик, клеймо») – таврування, нанесення стигми. Може позначати навішування соціальних ярликів. У цьому сенсі стигматизація – асоціація будь – якої якості (як правило негативної) з конкретною людиною або групою людей, хоча цей зв'язок відсутній або не доведений. Стигматизація  є складником багатьох стереотипів. Стигматизація може вести до дискримінації, тобто до реальних дій. Досить часто наявність стигми призводить до дискримінації, тобто коли переконання переходять до дій, обмежуються права якоїсь групи. Хоча в цивілізованих країнах явна   стигматизація і пов'язана з нею дискримінація або заборонені законом або засуджуються культурою, практично будь – яке суспільство насичене стигмами. Стигма знижує об'єктивність оцінки конкретних людей (стигматизованих), а інколи може перешкоджати їх інтеграції в суспільство.

Дискримінація (від латинського – «розрізнення») – обмеження прав частини населення за певною ознакою (раса, вік, стать, національність, релігійні переконання, сексуальна орієнтація, стан здоров'я, рід занять тощо). Таке обмеження може бути підкріплене законодавством (правова  дискримінація), прийнятою в країні релігією, або може ґрунтуватися виключно на сформованих моральних нормах (не офіційна дискримінація).   Дискримінація має місце тоді, коли щодо людини робиться виняток, який призводить до несправедливого або упередженого ставлення до людини на підставі її приналежності до певної групи. Наприклад, людина, що живе з ВІЛ, може не отримати медичну допомогу або бути звільненою з роботи на підставі ВІЛ статусу.