7 клас 25.11.25 Урок № 7

Тема: Географічна оболонка – найбільший природний комплекс Землі. Природні комплекси материків. Підсумкова робота (гр.3). Практична робота №5:                     Виявлення за тематичними картами закономірностей зміни природних зон материків (за одним з меридіанів та за однією з паралелей у межах помірного природного поясу).                                                                                                                           Домашнє завдання: Опрацювати інформацію в §9-10 (ст.36-43), оформити конспект,  підготуватися до КПР зі Вступу та І розділу.

                                                                     Казка про 4 сестри

  Жили собі три сестри Літосфера, Атмосфера, Гідросфера. Вони завжди були разом, допомагали одна одній, впливали одна на одну. Атмосферні гази проникали у воду, гірські породи. Вода випаровувалася в атмосферу, просочувалася в земну кору, розмивала гірські породи. Найдрібніші частинки гірських порід потрапляли в атмосферу, розчинялися у воді. І все це відбувалося завдяки Сонцю. У результаті такої взаємодії верхні шари земної кори, уся гідросфера й нижні шари атмосфери утворили єдину оболонку, яка вкриває всю Землю та називається географічною. Складовими частинами, тобто компонентами цієї оболонки спочатку були тільки гірські породи, вода й повітря. Умови в географічній оболонці виявилися сприятливими для розвитку життя, тому в трьох сестер з’явилася подружка Біосфера. Із часом організми стали найважливішими компонентами географічної оболонки. Сьогодні біосфера — це велика частина географічної оболонки. Вона постійно розширюється, і згодом усю географічну оболонку можна буде назвати біосферою.                                                                                                                                 Словничок

Природний комплекс — поєднання компонентів природи, які взаємодіють між собою та утворюють єдину систему.

Географічна оболонка — найбільший природний комплекс Землі, в її межах виділяють менші природні комплекси — материки та океани.

Гірські породи, повітря, води, ґрунти, рослини і тварини — усе це перебуває у складних взаємозв’язках. Унаслідок такої взаємодії окремі компоненти поступово утворюють на певній території цілісний природний організм, у якому кожному відведено свою роль. Вилучити (тобто замінити) будь-який компонент часто означає змінити весь «організм». Зазначені природні утворення назвали природним комплексом. Слово «комплекс» у перекладі з латинської мови означає «зв’язок», «сполучення», унаслідок якого утворюється єдине ціле. Найбільший комплекс Землі — географічна оболонка, яка утворилася внаслідок взаємодії літосфери, атмосфери, гідросфери та біосфери. У географічній оболонці безупинно здійснюється кругообіг речовин

Властивості географічної оболонки: цілісність, ритмічність, зональність, безперервний кругообіг речовин       

Природні комплекси материків                                                                                                                  Материки є найбільшими азональними природними комплексами, які є частиною географічної оболонки. Материки поділяються на менші природні комплекси – природні зони (наприклад, пустелі, ліси) та природні країни (гірські та рівнинні системи). Наприклад, пустеля Сахара є природною зоною в межах материка Африка. Усі природні комплекси всередині материка перебувають у складній взаємодії, утворюючи єдину систему. Зональні комплекси: Найбільшими зональними комплексами є географічні пояси, які простягаються широкими смугами від екватора до полюсів. Менші комплекси: В межах географічних поясів виділяються природні зони, а на ще менших територіях – природні комплекси, як-от: річкова долина, яр, озеро. Усі комплекси, у тому числі й географічна оболонка, характеризуються певною стабільністю. Незначний вплив на них не спричинить якісних змін. Наприклад, якщо вирубати дерева на невеликій ділянці лісу, це не завдасть відчутної шкоди лісу, через кілька років виростуть нові дерева й чагарники. А от вирубка великих масивів лісу може стати початком ланцюжка послідовних змін компонентів природи, які призведуть до якісної зміни всього природного комплексу.

Підсумкова робота  (гр.3)  Практична робота № 5

1.       За допомогою тематичної карти атласу «Географічні пояси та природні зони світу» визначте, у межах яких материків розміщений помірний природний пояс. Установіть,  які меридіани та паралелі перетинають материк,  у межах яких проходить помірний природний пояс.

2.       За власним бажанням оберіть один із меридіанів, що перетинає материки в межах помірного природного поясу, та простежте, через які природні зони в його межах він проходить.  Результати запишіть у таблицю (у зошиті)

Меридіан	Материк	Природні зони в межах помірного поясу

 Зробіть висновки:  яка природна закономірність обумовлює існування та почергову зміну (з півночі на південь) у межах помірного поясу природних зон?

3. За власним бажанням оберіть одну з паралелей, що перетинає материки в межах помірного природного поясу, та простежте, через які природні зони в його межах він проходить.  Результати запишіть у таблицю (у зошиті)

Паралель	Материк	Природні зони в межах помірного поясу

Зробіть висновки: Зміна яких природних факторів обумовлює існування та почергову зміну ( із заходу на схід) у межах помірного поясу природних зон.

8 клас 25.11.25 Урок № 10

Тема: Підсумкова робота (Гр.2)  Навчальний проєкт. Прокладання маршрутів за топографічною картою та їх обґрунтування.                                                                          Домашнє завдання: Закінчити проєкт.                                                                                            

    Люди люблять відпочивати на природі, здійснюючи мандрівки незнайомими їм місцевостями. За допомогою можна звернутися до досвідчених туристів чи туристичних фірм, а можна спробувати самому розробити маршрут такої подорожі. При цьому стане у нагоді топографічна карта. З її допомогою можна заздалегідь прокласти оптимальний маршрут подорожі, а діставшись до обраної місцевості, зорієнтуватися на ній.                                                          Корисна порада. Як зручною і точною підосновою для створення плану ви можете скористатися космічними знімками високої роздільної здатності, які можна роздрукувати з картографічних сервісів Google Earht або Yandex Maps.                                                                                               Ваш вибір маршруту має бути обґрунтований конкретними спостереженнями на карті. Прокладання маршруту за топографічною картою включає орієнтування карти, вибір вихідних даних (точка старту та фінішу), визначення можливих шляхів, вибір оптимального з урахуванням рельєфу та перешкод, а також обґрунтування вибору, де враховуються швидкість, безпека, дальність і наявність корисних об'єктів. Для орієнтування карти її потрібно вирівняти так, щоб північ на карті збігалася з північчю на місцевості. 

1. Орієнтування карти

·         Покладіть карту на рівну поверхню.

·         Використовуючи компас, визначте напрямок на північ.

·         Розташуйте карту так, щоб верхня сторона карти була спрямована на північ. Переконайтеся, що сторони на карті відповідають дійсності. 

2. Вибір вихідних даних

·         Визначте точку, з якої починається маршрут (наприклад, населений пункт, перехрестя доріг, примітний об'єкт).

·         Визначте кінцеву точку маршруту.

3. Прокладання маршруту

·         Визначте можливі шляхи: Намалюйте на карті кілька можливих шляхів, що ведуть від точки старту до точки фінішу.

·         Оцініть кожен шлях: Проаналізуйте кожен маршрут, враховуючи такі фактори:

Рельєф: Уникайте крутих схилів, боліт, річок без мостів.

Перешкоди: Зверніть увагу на ліси, озера, населені пункти, які можуть ускладнити рух.

Тип місцевості: Вибирайте шляхи, що проходять по дорогах, стежках або відкритій місцевості, якщо це можливо.

·         Виберіть оптимальний шлях: З усіх можливих варіантів виберіть той, який буде найшвидшим, найбезпечнішим та найзручнішим.

·         Визначте азимути: За допомогою транспортира прокладіть азимут (напрямок) для кожного відрізка маршруту.

4. Обґрунтування вибору

·         Швидкість: Обґрунтуйте, чому обраний маршрут найшвидший, наприклад, завдяки прямій відстані, наявності доріг тощо.

·         Безпека: Поясніть, чому обраний маршрут безпечніший, наприклад, через відсутність крутих схилів, великих водних перешкод тощо.

·         Дальність: Зауважте, що обраний маршрут є оптимальним з точки зору відстані.

·         Наявність корисних об'єктів: Згадайте, чи є на маршруті корисні об'єкти, такі як джерела води, населені пункти, які можуть стати в пригоді.

   Будуємо довільний маршрут, обираючи шлях прямування та зважуючи на такі важливі моменти:
1) середня швидкість, з якою рухається людина пересічною місцевістю зі спорядженням, становить 3 км/год;
2) наявність природних перепон (заболочених ділянок, крутих схилів, глибоких ярів тощо);
3) час на відпочинок, харчування, ночівлю тощо;
4) відвідування цікавих об’єктів, які розташовані на шляху прямування;
5) місце для ночівлі в наметах має бути зручним і безпечним;
6) час початку походу – … год., час завершення – не пізніше … год. наступного дня

Інструкція до роботи

1. Виберіть точку, звідки буде видно всю ділянку, на яку ви хочете зробити план. Лист білого паперу прикріпіть до жорсткої основи — планшету. Виберіть масштаб, необхідний для того, щоб вся ділянка помістилася на плані. Накресліть стрілку північ-південь і під час виготовлення плану зорієнтуйте планшет, встановивши його на плоскій твердій основі, за компасом.

2. Нанесіть на плані точку свого стояння і за допомогою лінійки нанесіть напрямок на цікаві для вас об’єкти і основні орієнтири, розташовані в цій місцевості.

3. Напрямок на кожну таку точку виміряйте по азимуту — куту між напрямком на північ і на об’єкт. Нанесіть цей напрям на плані за допомогою транспортира. На цьому напрямку відзначайте відстань до кожної точки в обраному масштабі. Її можна виміряти кроками або парами кроків і перевести потім у метри й сантиметри, що відповідають обраному масштабу.

4. Основні точки, вибрані як орієнтири, відобразіть на плані тими умовними знаками, які їм відповідають. Огляньте уважно місцевість і нанесіть по крокових промірах або «на око» розташування інших об’єктів, які ви хочете бачити на плані — дороги, межі рослинності, огорожі. Розфарбуйте умовні позначення відповідними кольорами.

5. На плані підпишіть масштаб, а також усі необхідні найменування та назви, зверху напишіть заголовок плану.

9 клас 20.11.25 Урок № 11

Тема: Тематичне оцінювання за розділом І «Безпека і здоров’я людини».                     Домашнє завдання: намалювати як ви дотримуєтесь ЗСЖ.    

https://naurok.com.ua/test/bezpeka-y-zdorov-ya-lyudini-9-klas-1783987.html

8 клас 20.11.25 Урок № 9

 Тема: Топографічні карти як різновид великомасштабних карт, їхні ознаки та використання в практичній діяльності. Масштаби, розграфлення та номенклатура топографічних карт.                                                                                                  Домашнє завдання: Прочитати §6 у підручнику (ст.27-29), переглянути відео в блозі, оцінити свої досягнення (ст.29).

Топографія — наукова дисципліна, що детально вивчає вимірювання, потрібні для зображення порівняно невеликих частин поверхні Землі на топографічних картах і планах.

Топографічні карти — великомасштабні загальногеографічні карти, що відображають розміщення і властивості основних природних і соціально- економічних об’єктів місцевості.

Географічні коордінати

На топографічних картах можна визначити географічні координати. Для цього звернемо увагу на внутрішнюрамку аркуша топографічної карти, що обмежує картографічне зображення. Її утворюють випрямлені дуги паралелей і меридіанів. У кутах рамок підписані їхні географічні координати. Паралельно до внутрішньої рамки проведена мінутна рамка — подвійна лінія, поділена на світлі й темні відрізки. Кожний відрізок уздовж західної та східної рамки карти відповідає 1' широти, а північної та південної — 1' довготи. Кількість мінутних відрізків на північній і південній сторонах рамки дорівнює різниці значень довготи західної і східної сторін. На західній і східній сторонах рамки кількість відрізків визначається різницею значень широти північної і південної сторін. На кожному мінутному відрізку точками позначені поділки секунд, що дорівнюють 10". Отже, для того щоб знайти географічні координати будь-якої точки, треба провести через неї до сторін рамки карти  дві лінії, які відповідали би паралелі та меридіану, і прочитати на рамці значення широти й довготи з точністю до секунд.

Прямокутна (кілометрова) сітка і прямокутні координати

Прямокутні координати – лінійні величини (абсциса та ордината), що визначають положення точки на площині відносно вихідних напрямків. Для кожної зони своя система координат. Осями координат є осьовий меридіан зони (вісь Х, заради уникнення від’ємних показників його умовно зміщують на 500 км на захід) та екватор (вісь Y).

Для полегшення визначення прямокутних координат і відстаней наносять кілометрову сітку, утворену вертикальними і горизонтальними лініями, проведеними через ціле число кілометрів.

Топографічні умовні знаки

Позамасштабними умовними знаками зображують місцеві предмети, площа яких не відображається в масштабі карти або плану.

Площинні умовні знаки застосовуютьдля заповнення контурів, що відокремлюють площу об’єктів, розміри яких (площу, конфігурацію)

можна виразити в масштабі карти або плану (наприклад, масив лісу, населений пункт, сад, озеро тощо).

Лінійні умовні знаки використовують для зображення об’єктів лінійного характеру, довжини яких мають вираз у масштабі карти.

Пояснювальні умовні знаки - літерні або цифрові позначення - застосовують для опису якісних і кількісних характеристик об’єктів, показаних на карті.

Вимірювання відстаней і площ на топографічній карті

Вимірювати відстані по прямій лінії найзручніше лінійкою, використовуючи числовий або іменований масштаб. Для точніших вимірів кривих ліній є спеціальний прилад - курвіметр.

Щоб визначити площу, використовують кілометрову сітку, підраховують кількість повних кілометрових квадратів, які потрапили в межі контура, що вимірюється. Квадрати, заповнені частково об’єктом, оцінюють за відсотками заповненої площини квадрата.

Кути орієнтування

Підсумки уроку

Топографічні карти — це великомасштабні загальногеографічні карти, що відображають розміщення та властивості основних природних і соціально-економічних об'єктів місцевості. Під час складання топографічних карт в Україні використовують поперечно-циліндричну проекцію Гаусса-Крюгера. Топографічна карта світу має багатоаркушевий вигляд. Поділ карти на аркуші називають розграфленням, а прийняту систему позначення аркушів-  номенклатурою. В основу розграфлення й номенклатури топографічних та оглядово-топографічних карт усіх масштабів покладено розграфлення й номенклатуру аркушів міжнародної карти масштабу 1:1 000 000. Її рамки — трапеції, утворені меридіанами й паралелями, проведеними відповідно через 6° довготи й 4° широти. Внутрішню рамку аркуша топографічної карти утворюють випрямлені дуги параллелей і меридіанів. У кутах рамок підписані їхні географічні координати. Щоб визначити географічні координати певної точки, треба провести від неї до сторін рамки карти дві лінії, які відповідали би паралелі й меридіану, та прочитати на рамці значення широти й довготи з точністю до секунд. Положення точки в системі прямокутних координат визначають за допомогою кілометрової сітки. Умовні знаки — це система графічних, кольорових, літерних і цифрових позначень, які застосовують для позначення на карті різних об'єктів, їхніх кількісних і якісних характеристик. На карті для відображення геометричних особливостей об'єктів застосовують позамасштабні, площинні та лінійні умовні знаки. Форми рельєфу на топографічній карті показують горизонталями — умовними лініями, які з'єднують точки місцевості з однаковою висотою. Висоти окремих точок підписують цифровими значеннями, зокрема уріз води, абсолютну висоту місцевості, відносну висоту урвищ, виступів, терас, глибини яру, вимоїни, ями. Що ближче підходять горизонталі одна до одної, то більш крутий схил, що далі -  то схил більш пологий. Щоб розрізняти зображення пагорбів або западин, проводять бергштрихи - короткі штрихи, які вказують напрямок схилу. На топокартах можна визначити точно відстані між об'єктами (за допомогою лінійки, циркуля-вимірювача, курвіметра й масштабу), площі об'єктів (за допомогою кілометрової сітки), абсолютної висоти точок і перевищення між ними. У топографії виділяють кути напрямків двох видів. Перший — дирекційні кути, утворені вертикальними лініями прямокутної системи координат і напрямками ліній на місцевості. Другий — азимути, які утворюються лініями меридіанів та напрямками на об'єкт.

 

 

 

8 клас 19.11.25 Урок № 11

Тема: Презентація портфоліо проєкту «Щит безпеки».  Підсумкова робота «Гр.3 Добробут».                                                                                                        Домашнє завдання: Повторити інформацію «Вступу» та 1 розділу «Безпека» (ст.5-74), підготуватися до КПР.

Презентація портфоліо проєкту — це представлення зібраних матеріалів (прикладів робіт, результатів, опису завдань), що демонструє ваші навички та досягнення в рамках проєкту. Вона допомагає ознайомити аудиторію з результатами вашої роботи, підтвердити компетенції, показати професійний прогрес і досягнення. 

Структура презентації портфоліо

·         Вступ: Ознайомте з проєктом, його метою та вашою роллю.

·         Основна частина:

o    Опис проєкту: Представте основні етапи роботи та виклики, що виникали.

o    Демонстрація результатів: Покажіть конкретні приклади виконаних завдань, візуальні матеріали, посилання на проєкти або продукти.

o    Використані навички: Підкресліть, які навички та інструменти ви використовували для досягнення результату.

·         Висновок:

o    Оцінка та рефлексія: Проаналізуйте результати, визначте, що вдалося, а що можна покращити.

o    Підтвердження досягнень: Надайте відгуки клієнтів або колег, якщо вони є. 

Ключові поради

·         Будьте структурованими: Зберіть матеріали за логічною структурою, щоб презентація була легкою для сприйняття.

·         Демонструйте, а не просто розповідайте: Покажіть конкретні приклади своєї роботи, а не лише описуйте їх.

·         Підкреслюйте цінність: Поясніть, яку цінність приніс ваш проєкт, і які навички ви продемонстрували.

·         Адаптуйте до аудиторії: Враховуйте, для кого ви презентуєте свій проєкт, і підлаштовуйте зміст під їхні інтереси.

·         Використовуйте візуальні матеріали: Зображення, графіки та відео допоможуть зробити презентацію більш привабливою. 

 

Проєкт «Мій щит безпеки»                                                                                                                 для 8 класу може стосуватися особистої безпеки в інтернеті, вдома, на вулиці та під час надзвичайних ситуацій. Важливо сформувати навички безпечної поведінки, захистити себе від загроз і знати, як діяти в критичних ситуаціях. Тематика може охоплювати:

Розділи проєкту

·         Онлайн-безпека: правила використання інтернету, надійні паролі, захист від шахрайства, перевірка джерел інформації та антивіруси.

·         Безпека вдома: правила поводження з електроприладами, газовим балоном, правильна евакуація при пожежі, безпека в разі виявлення небезпечних предметів.

·         Безпека на вулиці: як поводитись під час зустрічі з незнайомцями, уникнення конфліктів та небезпечних ситуацій.

·         Перша допомога: як надати першу допомогу при травмах, опіках, отруєннях, а також як викликати екстрені служби.

·         Надзвичайні ситуації: дії під час стихійних лих, техногенних катастроф та інших надзвичайних ситуацій. 

Як зробити проєкт

·         Дослідження: вивчити правила безпеки, знайти приклади з реального життя, поспілкуватися з дорослими.

·         Створення: підготувати презентацію, лепбук, плакат або відео.

·         Виконання: провести тренування з евакуації, перевірити свою кімнату на наявність потенційних загроз.

·         Презентація: презентувати свою роботу однокласникам, обговорити виявлені проблеми та шляхи їх вирішення.