7 клас 15.04.25 Урок № 40

 Тема: Відпрацювання вправ для розвитку навичок стресостійкості та рівноваги.         Домашнє завдання: Опрацювати §15 (ст.161-168), заповнити інтелект-карту «Стрес і здоров’я» (ст.168).

  Війна триває, і нам потрібно продовжувати дбати про свій ментальний стан. В умовах постійних обстрілів важливо пам’ятати про те, як допомогти собі впоратися зі стресом, тривогою чи панічними атаками. Усупереч тому, що війна триває вже довго і ми звикаємо до обставин, наш організм продовжує реагувати на стресові ситуації. І навіть якщо реакція не проявляється відразу після травматичної події, є накопичувальний ефект. Тож важливо знати, як проявляється стрес у тому чи тому віці та як його позбутися. Якщо людина навчилася справлятися із стресом, його життя проходить благополучніше і пов'язана з меншими труднощами. Неспроможність протистояти психологічним стресам приводить  за собою  соматичні, нервові і інші психічні захворювання.  В процесі еволюції людина навчилася пристосовуватися до умов зовнішнього середовища, що постійно змінюються. Саме ця здатність дозволила людині вижити в дуже суворих умовах існування. При цьому механізми пристосування постійно вдосконалювалися. Виживали ті, у кого ці здібності була більш виражені, тобто відбувався природний відбір.

Стійкість – уміння володіти собою в будь-яких обставинах. Організм людини дуже витривалий, поки стресове навантаження не перевищує певної межі – стресову стійкість. Це можна порівняти з роботою складного механізму. Якщо він постійно працює на межі своєї потужності, то рано чи пізно в ньому щось зламається. Що саме «зламається» в організмі людини, залежить від її спадкових особливостей і стану здоров'я. Кожен має вроджену стійкість до стресів (стресостійкість).

Стресостійкість – це сукупність особистісних якостей, що дозволяють людині адекватно реагувати на стресові фактори, переносити значні навантаження (інтелектуальні, вольові та емоційні) без особливих шкідливих наслідків для свого здоров'я. 

Значною мірою рівень стресостійкості зумовлений генетично. Ті, хто успадкував низьку стресостійкість, часто бувають дратівливими, швидко втрачають здатність насолоджуватися життям, страждають від депресій. Стресова стійкість залежить від ставлення людини до подій, від характеру й стану здоров’я. Проте стресостійкість також можна підвищити різними способами.                                                 Способи підвищення стресостійкості:

1. Фізичні способи керування за стресом. Це передусім фізичні вправи, збалансоване харчування, повноцінний відпочинок і сон, планування часу (розпорядок дня).

2. Емоційні способи керування стресом. Щоб успішно долати стреси, щодня роби дещо з того, що тобі подобається, отримуй емоційне задоволення. (музика/фільми; образи, які приносять радість (дорогі люди, місця); запахи, які подобаються; прогулянки на природі; хоббі).

3. Психологічні способи (текст, слова, які хвилюють (вислів, історія, притча, молитва); дихальні вправи; медитація, релаксація; творчість; вправи на уяву; позитивне мислення (запитання «За що це мені?» перефразувати в запитання «Для чого це?»).                                                        Причиною стресу у підлітків може бути що завгодно, що викликає у них страх і тривогу. Це може включати розлуку з домом, перехід у новий навчальний заклад або переїзд у нове місце, розлука з батьками або опікунами, переживання щодо навчання і спілкування з однолітками. Сьогодні додатковою причиною стресу у підлітків виступає війна, обговорення соціально-політичної ситуації дорослими, інформаційний потік зі ЗМІ.                                                                                                         Загальними причинами стресу для учнів будь-якого віку можуть бути:

• розлучення батьків;

• розставання із близькими людьми;

• смерть близької людини;

• катастрофи, травми;

• поява у сім’ї нової дитини;

• переїзд;

• загибель домашньої тварини;

• напружені стосунки з одногрупниками,

• невдачі у навчанні та конкуренція всередині групи.

Загальні ознаки стресу у підлітків:

• Загострені емоції: агресивні реакції, тривожні прояви;

• Посилення страхів, поява випадкових страхів, яких раніше не було;

• Низька самооцінка

• Бунтарська поведінка

• Відмова від їжі, порушення сну;

• Підвищена активність або навпаки замкненість, пасивність (в залежності від типу нервової системи);

• Послаблення імунітету, загострення хронічних хвороб;

• Головні болі та болі в шлунку

• Недовіра до всього світу

• Часта травматизація;

• Постійний пошук самовираження через конфлікти з однолітками, незадоволення.

Зараз ми маємо використовувати те, що нам допомагає найчастіше. Завдання кожної людини – узяти на себе відповідальність за свій психологічний стан. Окрім цього, варто обмежити споживання новин, фільтрувати те, що ви переглядаєте, та робити те, що допомагає стабілізуватися. Наша психологічна реакція на певні стресові події є значно важливішою, ніж власне події, які з нами трапилися. Надмірні негативні роздуми є основними чинниками розвитку депресії та тривожності. Зазвичай, ми зазнаємо психологічних збитків не стільки від реальних травматичних подій, скільки від постійних думок про них. Єдиний порятунок — перестати себе накручувати, перестати повертатися до болісних спогадів. Намагайтеся вибудувати конструктивний алгоритм дій щодо вирішення проблемної ситуації, або ж зробити висновки і більше не вертатися до негативних думок. Не дозволяйте тому, що ви не можете контролювати, втручатись у ваш актуальний стан. У житті є періоди випробувань і підвищеного стресового навантаження. Організм людини дуже витривалий, він має певну стійкість до стресів. Завжди треба пам’ятати, що головне не сама стресова ситуація, а те, як ми ставимося до неї. Потрібно сприймати все спокійно й розуміти, що все у цьому світі закономірно і існує вихід з будь-якої ситуації. Уміння долати труднощі, що зазвичай виводять з рівноваги, дарує людині незрівнянне задоволення, підвищує самоповагу, додає енергії, збагачує життєвий досвід. Не буває прийомів, які були б ефективними абсолютно для всіх. Комусь легше нормалізувати свій психологічний стан шляхом розслаблення м’язів, декому – шляхом рухової активності. Хтось ліпше використовує можливості уяви, а хтось – абстрактно-логічного мислення. Тому спробувавши методи психологічної саморегуляції, потрібно обрати для себе найефективніший. Як результат зменшується тривалість негативного впливу стресогенної ситуації, знижується рівень негативного впливу стресу на організм людини. Наука сьогодні не стоїть на місці і пропонує різні методи бороть­би зі стресом. Але кожна людина з-поміж усіх може вибрати індиві­дуально свій, який їй найбільше підходить. Вибір методу — це вже особиста думка і справа кожної конкретної людини, адже скільки людей — стільки й думок, якими б суб’єктивними вони не були.  У житті є періоди випробувань і підвищеного стресового навантаження. Організм людини дуже витривалий, він має певну стійкість до стресів. Завжди треба пам’ятати, що головне не сама стресова ситуація, а те, як ми ставимося до неї. Потрібно сприймати все спокійно й розуміти, що все у цьому світі закономірно і існує вихід з будь-якої ситуації. Уміння долати труднощі, що зазвичай виводять з рівноваги, дарує людині незрівнянне задоволення, підвищує самоповагу, додає енергії, збагачує життєвий досвід.