Психолог Кравченко Алла Миколаївна: 8 клас 20.01.25 Урок № 17

Тема: Розвиток логічного та образного мислення. Принципи запам’ятовування. Розвиток пам’яті та уваги. Пр.р.№ 9 «Вправи на розвиток пам’яті та уваги».
Домашнє завдання: Прочитати §15 (ст.73-79), перевірити та тренувати свою пам’ять та увагу в тестах та вправах на ст.78-79. Підготуватися до тематичного оцінювання з ІІІ розділу.

Епіграф до уроку: «Добре влаштована голова варта більше, ніж голова повна».

Мішель де Монтень

Притча «Вчитель Дзен про дві лінії»
Одного разу до Вчителя дзен прийшов один із учнів і запитав його: «Що потрібно зробити, щоб стати кращим за самого кращого учня?».

Учитель намалював палицею на піску дві лінії і запитав у цього учня: «Що потрібно зробити, щоб одна з них стала довшою за іншу?».

Учень став укорочувати одну з ліній, ділити її на частини і різними іншими способами зменшувати її. Учитель незворушно подивився на ці дії, а потім рядом з лінією, що залишилася провів довшу.

Мораль: щоб перевершити когось, не слід робити щось, що зробить гірше цієї людині. Зусилля слід спрямувати на себе, щоб стати краще за рахунок своєї гідності, а не за рахунок слабкостей іншого.

Пізнавальна діяльність людини починається з відчуттів і сприймань. Відображаючи дійсність на чуттєвому рівні за участю аналізаторів, людина одержує різнобічну інформацію про зовнішні властивості та ознаки предметів, які фіксуються в її свідомості у формі звукових, просторових, часових, смакових, дотикових та інших уявлень. Проте такої інформації про навколишній світ людині не достатньо для задоволення різноманітних потреб практичної діяльності, яка потребує практичного і всебічного знання об’єктів, з якими доводиться мати справу. Вичерпні знання про об’єкти дійсності, їх внутрішню, безпосередньо не дану у відчуттях і сприйманнях сутність людина одержує за допомогою мислення – вищої абстрактної форми пізнання об’єктивної реальності.

Мислення — це психічний процес самостійного пошуку й відкриття суттєво нового, тобто процес опосередкованого й узагальненого відображення у мозку людини предметів об'єктивної дійсності в їх істотних властивостях, зв'язках і відношеннях. Мислення є діяльністю, яка спрямована на пізнання та практичні дії. Досліджуючи мислення, Арістотель створив логіку — науку про мислення, сформулював закони та форми мислення.

Типи (види) мислення: конкретне, абстрактне, вербальне, логічне, алогічне, раціональне, ірраціональне, наочно-образне, наочно-дієве, концептуальне (понятійне), інтуїтивне, аналітичне, інтелектуальне, практичне, словесно-логічне, теоретичне, продуктивне, репродуктивне, творче тощо.

Логічне мислення — здатність мислити точно й послідовно, не допускаючи протиріч у своїх міркуваннях, та вміння викривати логічні помилки. Його часто називають міркуванням, маючи на увазі характерні для логічного мислення операції: зіставлення думок, пов’язання їх задля відповідних висновків.

Образне мислення – вид мисливної діяльності, що характеризується опорою на уявлення та образи.

Мислення починається з проблемної ситуації, для виходу з якої індивід повинен знайти і застосувати нові для себе знання чи дії. Вона включає в себе невідоме (шукане), індивідуальну потребу індивіда, його здібності та досвід. Найчастіше індивід вдається до мислення тоді, коли проблемна ситуація перетворюється на задачу – мету, яка дається в певних умовах і якої можна досягти за рахунок останніх.

Способи розвитку логічного та образного мислення

Щоб мислити, необхідно володіти деяким почуттєвим і практичним досвідом, закріпленим пам'яттю. Мислення розвивається протягом усього життя людини в процесі його діяльності. На кожнім віковому етапі мислення має свої особливості.

Розвиток логічного мислення: конструювання, розгадування шарад і головоломок, порівняння, складання алгоритмів, доповнення, аналіз, класифікація, виключення зайвого; робота з таблицями і схемами, розв’язування логічних задач, активна розумова діяльність тощо.

Розвиток образного мислення: чим більше каналів сприйняття задіяно, чим більше зв'язків і відносин включено у зміст образу, тим повніше образ, тим більше можливостей його використання. Фантазування, планування дій, моделювання ситуацій, оперування предметами, малювання, спостереження, групування, підбір аналогій, розв’язування творчих задач; сюжетно-рольові ігри тощо. Здавна людство цікавило питання, що ж таке пам'ять і звідки в деяких людей такі неймовірні успіхи в запам'ятовуванні. Чому одній людині для запам'ятовування потрібно 10 хвилин, а іншій — годину? Чому хтось запам'ятовує все, а хтось — тільки уривки? Історичні факти свідчать, що римський філософ Сенека міг повторити 2000 різних слів у тому ж порядку, у якому їх почув тільки один раз. Французький фізик А.М.Ампер легко відтворював довгі уривки з енциклопедії навіть через 50 років після їх прочитання. Геніальний Л.ван Бетховен складав музику на ходу й не нотував на папері до того часу, поки п'єса повністю не «записувалася» у нього в голові.

Пам'ять — це процес запам'ятовування, збереження й наступного пригадування або впізнавання того, що людина раніше сприймала, переживала чи робила.

Запам'ятовування — процес, спрямований на збереження в пам'яті отриманих вражень, це передумова їх зберігання.

Збереження — процес активної переробки, систематизації та узагальнення матеріалу, оволодіння ним.

Відтворення та впізнавання — це встановлення передусім сприйнятого. Різниця між ними полягає в тому, що впізнавання відбувається при повторній зустрічі з об'єктом, при повторному його сприйнятті, відтворення ж — за відсутності об'єкта. Психологи стверджують, що пам'ять потрібно не поліпшувати, а організовувати й виховувати. Для цього треба мати певне уявлення про природу нашої пам'яті та її види. Види пам'яті. З урахуванням часу збереження інформації визначають короткочасну, довготривалу й оперативну пам'ять

Довготривала пам'ять проявляється тоді, коли новий матеріал запам'ятовується на тривалий проміжок часу й навіть назавжди. Вона допомагає нам на все життя запам'ятати таблицю множення, зберігає спогади дитинства, масу слів, завчених у школі на уроках іноземної мови, і багато чого іншого, про що часом людина й не здогадується.

Короткочасна пам'ять проявляється в тих випадках, коли людина запам'ятовує матеріал, щоб згадати його через короткий час. Подальше його збереження вважається недоцільним. Призначення короткочасної пам'яті — не запам'ятовувати, а фіксувати навколишній світ.

Оперативна пам'ять — це та, яка певний час зберігає інформацію, що надійшла в мозок і сприйнята як найцікавіша й значуща. Якщо під час подальшого «сортування» (відбору) інформація виявиться гідною уваги, вона перейде в довготривалу пам'ять, якщо ні — «випаде». Щоб виробити ті або інші способи запам'ятовування, потрібно встановити, який вид пам'яті у вас переважно розвинений.

Можливості короткочасної пам'яті дуже незначні — вона має невеликий об'єм. За її допомогою запам'ятовується 5-7 одиниць інформації чи предметів, слів, букв або цифр. З урахуванням того, як засвоюється інформація та який характер сприйняття, на якому базується пам'ять, виокремлюють чотири її види — рухову, емоційну, словесно-логічну й образну.

Рухова пам'ять — це рухові навички та звичайні рухи. Люди мають рухову пам'ять. Однак проявляється вона в усіх по-різному. Кожна людина має свій темп, стиль руху під час ходіння, письма, у праці, грі, спорті тощо.

Емоційна пам'ять — про почуття й переживання (радість, смуток, образа й захоплення). Позитивні або негативні почуття не зникають безслідно, а запам'ятовуються й відтворюються за певних умов. Емоційна пам'ять

впливає на формування особистості людини. Вона дає їй змогу регулювати свою поведінку залежно від раніше пережитих почуттів. Словесно-логічна, або змістова, пам'ять — це запам'ятовування й збереження в пам'яті, а потім відтворення прочитаних або почутих думок у словесній формі. Думки не існують поза мовою, поза тими чи іншими словами та висловами.

Образна пам'ять, або пам'ять на уяву, допомагає запам'ятовувати й відтворювати у свідомості образи реального світу. Завдяки образній пам'яті ми згадуємо ніжність близької нам людини, запах квітів і шум морського прибою, смак яблука та звучання фортепіано.

Образна пам'ять буває зоровою, слуховою, дотиковою, нюховою та смаковою.

Механічна, смислова, довільна та мимовільна пам'ять. За характером зв'язків у матеріалі, що запам'ятовується, пам'ять буває механічна та смислова. Механічне запам'ятовування ґрунтується на повторенні матеріалу без його осмислювання. Воно вимагає значних зусиль і багато часу. Осмислене запам'ятовування відбувається тоді, коли людина усвідомлює прочитане, намагається зрозуміти, про що йдеться, і запам'ятати зміст навчального матеріалу.

За характером мети діяльності розрізняють довільну та мимовільну пам'ять. Мимовільне запам'ятовування відбувається тоді, коли людина не ставить собі за мету щось запам'ятати. Довільна пам'ять пов'язана із свідомим запам'ятовуванням.

Характеристики пам'яті. Швидкість — кількість повторень, необхідних для повного запам'ятовування певного обсягу матеріалу (для заучування ролі мені необхідно прочитати текст п'ять разів).

Точність — кількість правильно відтвореної інформації в разі згадування (розв'язуючи задачу, я не зробив жодної помилки).

Обсяг — кількість збереженої інформації (з двох заданих віршів я відразу зможу завчити один).

Міцність — час збереження інформації (я пам'ятаю це правило з молодших класів).

Прийоми раціонального запам'ятовування. Для того щоб краще й надовго щось запам'ятати, треба використовувати не менше п'яти повторень: перше повторення необхідно зробити зразу ж після запам'ятовування, друге — через 20-30 хв, третє — через 8-9 год, четверте

— через добу (24 год), п'яте — через 2—3 тижні. Для кращого запам'ятовування можна використовувати спеціальні прийоми, які отримали назву на честь богині пам'яті Мнемозіни — мнемотехніка. Слово мнемотехніка грецького походження Це прийоми, засновані на використанні образного мислення, асоціацій та уяви. Користуючись ними, можна запам'ятати в півтора-два рази більше, ніж звичайним способом. Головний сенс мнемотехнічних прийомів полягає в тому, що матеріал запам'ятовування глибше аналізується, структурується й більше усвідомлюється.Так, для запам'ятовування історичних дат можна використати порівняння за подібністю й контрастом з відомими подіями, для запам'ятовування іноземних слів — з уже засвоєними словами або зі словами рідної мови тощо. Наприклад, для запам'ятовування порядку планет Сонячної системи — Меркурія, Венери, Землі, Марса, Юпітера, Сатурна, Урана, Нептуна, Плутона — можна застосувати таке речення: «Маленький Василько З Маленьким Юрком Співали Українські Народні Пісні».

Так, послідовність кольорів спектра веселки можна запам'ятати за допомогою фрази «Чистого Повітря Життя Здорового Бажав Старий Філософ», де початкові букви слів кодують назви кольорів — червоний, помаранчевий, жовтий, зелений, блакитний, синій, фіолетовий.

Можна використовувати смислове кодування. Коди часто застосовують для запам'ятовування цифр, коли велике число, наприклад банківський рахунок або номер телефону, розбивають на частини й кожній частині присвоюють своє значення. У наш час вироблено багато мнемонічних прийомів. Це своєрідні хитрощі, що полегшують запам'ятовування за допомогою штучних асоціацій. Усі ці системи запам'ятовування будуються на асоціаціях — на поєднанні того, що ви намагаєтеся втримати в пам'яті, з тим, що вам уже відомо.

Для успішного тренування пам’яті й кращого запам’ятовування потрібно:

володіти основними знаннями, необхідними для розуміння інформації;

усвідомлювати свою мету;

виявляти максимальну зацікавленість в інформації, хотіти її запам’ятати;

створювати або обирати сприятливі умови для роботи;

бути в гарному настрої й зосереджувати увагу на потрібній інформації;

регулярно тренувати свою пам’ять.

Уява - найефективніший інструмент запам’ятовування, який допомагає використовувати наведені вище принципи.

Ува́га — психічний процес, спрямованість психічної діяльності людини та її зосередженість у певний момент на об'єкти або явища, які мають для людини певне значення при одночасному абстрагуванні від інших, в результаті чого вони відображаються повніше, чіткіше, глибше, ніж інші.