9 клас 21.01.25 Урок № 18

Тема: Формування самооцінки. Поняття життєвого самовизначення. Складові життєвого самовизначення. Пр.р. № 15 «Дослідження ринку праці за матеріалами засобів масової інформації»

Домашнє завдання: 1. Опрацювати інформацію в підручнику (§11-12, ст.56-61)                 2. На матеріалі ЗМІ письмово розповісти про професії майбутнього або найбільш затребувані професії в нашому регіоні в найближчі 10 років                                                                                                                                                                                                                                                                          «Тільки той, хто володіє собою, може управляти світом»                                                                                                                                                                                                                                                                                                                     Вольтер (французький філософ)

Самовизначення — це розуміння самого себе, своїх прагнень, розуміння свого місця в суспільстві й свого призначення в житті. Кожна людина здійснює у своєму житті різні види самовизначення: визначає свої цінності й сенс свого життя, обирає своє місце й роль у системі суспільних відносин, здобуває професію. Кожна людина здійснює у своєму житті тією чи іншою мірою різні види самовизначення: професійне (вибирає собі професію), особистісне (визначає себе як особистість), сімейне (визначає себе як члена родини) тощо. Життєве самовизначення є головним завданням підліткового віку, важливою умовою подальшого розвитку і самореалізації. Самовизначення має кілька важливих складових. Самовизначення передбачає з'ясування життєвих цілей, ідеалів, ціннісних орієнтацій («В якій галузі вважаю себе знавцем?», «Які блага хочу мати, яке становище посісти?», «Чого не вистачає для задоволення життям?»), провідних потреб («Чого найбільше прагну?», «Які в мене інтереси, звички?») і мотивів поведінки. Самовизначення — це відкриття себе, виявлення передусім своїх позитивних якостей і можливостей, а також тих задатків, які потім шляхом самовиховання людина зможе перетворити на здібності, а талант — на стійку рису характеру.

Самовизначення передбачає усвідомлений вибір свого місця в системі соціальних відносин. Уже сама поява в потребі самовизначення свідчить про те, що ви досягли досить високого рівня розвитку й прагнете зайняти власну позицію в різноманітних суспільних ситуаціях.Справжнє самовизначення не лише передбачає вибір власної позиції, але й те що цю позицію необхідно обстояти, тобто власною поведінкою підтвердити свою відповідність їй.

Самооцінка – це те, як людина ставиться до себе й оцінює себе у різних сферах життя (навчанні, спорті, стосунках). Вона буває адекватна та неадекватна (завищена або занижена).                                          Самооцінка — це оцінка людиною власних можливостей, якостей, достоїнств і недоліків. Поступово на основі набутого досвіду в людини вироб­ляється образ власного «я».Цей образ формується внаслідок спілкування з іншими людьми. Самооцінка є важливою рисою особистості й регулятором поведінки. Самооцінка є продуктом життєвого досвіду (наших успіхів і невдач), а також залежить від ставлення до нас інших людей. Важливо, щоб позитивна самооцінка була адекватною (реальною), адже над міру завищена самооцінка також може призвести до розчарувань, психологічних травм і погіршення стосунків. Найкращою є адекватна позитивна самооцінка. Тобто людина реально зважує свої якості і при цьому вважає себе унікальною особистістю, вартою любові, поваги й усього найкращого в житті. Таку самооцінку ще називають здоровою. Самооцінка переважно формується у дитинстві та підлітковому віці і в цей період найбільше залежить від оточення. Якщо дитину люблять, підтримують, вона вчиться досягати успіху і набуває впевненості у собі. І навпаки, діти, з якими поводяться жорстоко та називають нездарами, часто виростають з очікуванням невдачі переконанням у власній нездатності подбати про себе. Отже, вони не мають упевненості в собі, необхідної для пошуку нових можливостей. Однак низька самооцінка у дитинстві – це не вирок. На щастя, історія знає безліч випадків, коли люди досягали визначних результатів, попри те (а може й завдяки тому), що їхні здібності недооцінили. Один зі способів підвищити самооцінку  це ведення щоденника досягнень. Щодня записуйте в щоденник ваші досягнення, навіть незначні. Приміром отримання позитивної оцінки, допомога батькам у побуті, участь у змаганні, дали слушну пораду, зробили комплімент.

 Кроки до формування адекватної самооцінки

1.    Запиши на окремому аркуші свої позитивні якості і недоліки. Корисні та шкідливі звички, цікаві справи, якими любиш займатися.

2.    Визнач, що хочеш змінити, яким хочеш стати. Став перед собою реальну мету: те, до чого маєш здібності, на що є час. Обміркуй, чи потрібна допомога дорослих.

3.    Розділи шлях до мети на окремі етапи. Перемагаючи на кожному етапі, легше рухатися далі. Обов’язково оцінюй проміжні результати. Хвали себе за кожен успіх.

4.    Налаштуйся на успіх. Не бійся помилок і невдач. У разі невдачі – почни спочатку. Будь наполегливим, не здавайся. Дій упевнено.

5.    Обери те, чого хочеш найбільше. Тоді діятимеш із задоволенням. Результатом стане і підвищена самооцінка.