Тема: Дорослішай та радій життю. Особливості психічного, духовного розвитку підлітків. Проєкт «Я обираю здоровий спосіб життя». Домашнє завдання: опрацювати §9 (ст.97-102), заповнити мапу думок на ст.102.
Епіграф: «Посієш вчинок збереш звичку, посієш звичку — збереш характер, посієш характер — збереш долю». Народна мудрість
Притча «Сад короля»
Одного разу король зайшов до саду і побачив
дерева, кущі й квіти, які в’янули та гинули. Дуб сказав, що помирає, тому, що
не може бути таким високим,як сосна. Коли король звернувся до сосни, то
дізнався, що вона сохне тому, що не може давати виноград, подібно виноградній
лозі. А лоза гинула тому, що не може квітнути, наче троянди… Невдовзі король знайшов одну рослину,
яка звеселила його серце, була свіжою та квітучою. Після розпитувань він
отримав таку відповідь: «Я вважаю це саме собою зрозумілим, адже коли ти
посадив мене, то хотів отримати радість. Якби ти хотів дуб, виноград або сосну
– ти посадив би їх. Тому я думаю, що не можу бути нічим іншим, крім того, що я
є. І я намагаюся розвивати свої кращі якості».
Висновок. Ви не
можете бути ніким іншим, а лише тим, хто ви є.
Життю і всьому тому, що (хто) вас оточує, ви потрібні саме таким.
Основний
зміст та специфіку всіх сторін розвитку у підлітковому віці визначає перехід
від дитинства до дорослості. У всіх напрямках відбувається становлення якісних
новоутворень. Серед умов сучасного життя
вирізняють такі, що сприяють становленню дорослості підлітків (акселерація фізичного та статевого
дозрівання, інтенсивне спілкування з однолітками, більш рання самостійність
через зайнятість батьків, величезний потік різноманітної за змістом інформації
тощо), і такі, що гальмують цей процес. Соціальна активність підлітків спрямована
насамперед на прийняття та засвоєння норм, цінностей і способів поведінки,
характерних для світу дорослих та стосунків між ними. Криза 13
років. Ламання старих психологічних структур,
характерне для цього віку, призводить до справжнього вибуху непокори,
зухвальства та важковиховуваності (так
звана «криза 13 років»). Основну причину таких бурхливих проявів одні
психологи вбачають у тому, що дорослі не змінюють своєї поведінки у відповідь
на появу в підлітків прагнення до нових форм взаємин із батьками та вчителями.
Інші розглядають «кризу 13 років», як
пряме відображення процесу статевого дозрівання, мало пов’язане з особливостями
виховання, а треті вважають, що така криза взагалі не є обов’язковою, і в бать
ох підлітків її просто не може бути. Сутність
кризи полягає в глибокій, якісній зміни
всього процесу психічного розвитку людини, а не в якихось яскравих зовнішніх
вираженнях цієї зміни.
Виокремлюють
такі виражені симптоми зазначеної кризи:
- Зниження продуктивності навчальної діяльності навіть у тих
сферах, де підліток обдарований. Регрес проявляється під час виконання
творчих завдань, а здатність виконувати механічні завдання зберігається.
- Негативізм. Підліток ніби відштовхується від
навколишнього середовища, він схильний до сварок, порушень дисципліни,
переживаючи водночас внутрішнє занепокоєння, невдоволення, прагнення до
самотності та самоізоляції.
Найважливішою
ознакою підліткового віку є становлення самосвідомості.
Самосвідомість
підлітка характеризується передусім почуттям дорослості. Об’єктивної дорослості
в підлітка ще немає. Суб’єктивно
ж така дорослість виявляється в наступному:
- В
емансипації від батьків.
Підлітки прагнуть, незалежності, суверенності, поваги до своїх таємниць.
Виокремлюються «сфери впливу» батьків і однолітків. У питаннях стилю
одягу, зачіски, часу повернення додому, способів організації, дозвілля,
вирішення шкільних і матеріальних проблем підлітки щораз більше орієнтуються на однолітків, а не
на батьків. Однак у ставленні до фундаментальних аспектів соціального
життя основним усе ж таки залишається вплив батьків.
- У
новому ставленні до навчання. У підлітків розвивається прагнення до
самоосвіти, причому часто не пов’язане з навчанням у школі. Багато хто
стає байдужим до оцінок. Часто спостерігається розходження між
інтелектуальними можливостями й успіхами у школі: можливості високі, а
успіхи низькі.
- У
романтичних стосунках з однолітками іншої статі. Тут має значення не так сам факт
симпатії, як форма стосунків, скопійована від дорослих (побачення, розваги
тощо).
- У
зовнішньому вигляді й манері вдягатися.
Духовність
— це ідеал, до
якого прагне людина у її власному розвитку, орієнтація на вищі, абсолютні
цінності. Духовність — це
стрижень, фундамент внутрішнього світу людини. Його не можна навчити за
допомогою настанов. Можна вказати лише шлях, але не можна змусити ним іти. Ступінь духовного розвитку не завжди визначається віком. Духовно
багатою людиною вважають особистість, яка живе в гармонії із собою і світом, у
якої сформовані духовні цінності, тобто ті чесноти, життєві установки, що
існують для кожної людини, що становлять її ідеал. Пізнання людиною самої себе,
таємниць свого життя — один із її духовних пошуків, що сягає у глибину століть.
До показників духовного зростання
відносять:
•
усвідомлення значущого вибору (наприклад, замість
відвідин нічного клубу провести вечір із хворою бабусею);
•
зростання внутрішньої чесності;
•
естетична
та творча спрямованість;
•
людина
починає свідомо творити своє життя;
•
зростання
почуття гармонії світу.
Духовність — це внутрішній світ людини, її стрижень,
творча спрямованість. Джерелом духовності є власний внутрішньо-психічний досвід
людини. Духовна людина є перш за все моральною людиною, яка думає і діє
відповідно до суспільних моральних правил. Саме духовність відрізняє людину її
від світу тварин; є тим ідеалом, до якого прагне людина у власному розвитку, формуючи
для себе вищі цінності, які є сенсом її життя. Ви самі обираєте, яким буде ваше життя і тільки від
вас самих залежить ваше майбутнє.
Виникнення мети, прагнення її досягти спонукає нас до дій. Цілеспрямована
людина обов’язково здійснить задумане й отримає від цього задоволення. За таких
умов особистість стає здатною максимально реалізувати власний потенціал. Але це
вже зовсім інший урок який у вас буде
через тиждень. Тому мені б хотілось що ви визначили свої цілі на тиждень, на рік та 10 років до наступного
уроку. Духовний розвиток людини визначає
також мету її існування, ідеали й життєві цінності. Духовно розвинена
особистість не тільки говорить про загальнолюдські принципи морально-етичного
плану, але й намагається жити згідно з ними. Така поведінка свідчить про те, що
людина духовно здорова. Ми
повинні відповідати за свої вчинки, цінувати життя, шанувати батьків,
виконувати 10 заповідей Божих. Забудьмо образи й незгоди. Відкриймо своє серце
і душу для близьких і рідних, для друзів. Творіть добро на цій землі. Звичайно,
кожному з нас хочеться жити щасливо. А цього неможливо досягти без людських
моральних принципів. Щодня ми творимо книгу життя.
Нехай же сторінки в ній будуть світлі, чисті і прекрасні. Хоч би над вами було постійно сто вчителів – вони не зможуть
змусити вас чинити так, а не інакше, якщо ви самі не поставите перед собою
якусь мету. Усім зрозуміло: все, що роблять для вашого здоровя, для вашої
привабливості, не може бути небажаним чи неприємним. Тільки декому іноді не
вистачає сили волі, дехто просто лінується виконувати всі приписи і норми
культурного життя. Навчіться вимагати самі від себе, виховуйте себе такими, щоб
ви самі собі подобались. Адже лише частка того, що ми називаємо красою, дається природою, решта
залежить від самої людини. Бажаю вам бути завжди здоровими і красивими, духовними та психічно
врівноваженими!