Що таке інклюзивна освіта? Поради вчителю

 Що таке інклюзивна освіта?

Інклюзивна освіта як концепція, філософія освіти (як наприклад, демократична освіта, громадянська освіта, особистісно-зорієнтована освіта тощо) у різних джерелах описується по-різному. Розрізняють вужче й ширше розуміння інклюзивної освіти. Вужче розуміння інклюзії – це «включення» дітей з особливими освітніми потребами та дітей з інвалідністю в загальноосвітні навчальні заклади. Ширше розуміння інклюзивної освіти полягає в позитивному ставленні до багатоманітності учнів, цінуванні та врахуванні відмінностей кожного учня. Спільними для всіх визначень інклюзивної освіти є такі положення:

• В основі інклюзивної освіти – підхід, що базується на дотриманні права на освіту для всіх дітей, у тому числі дітей із соціально вразливих груп (дітей з особливими освітніми потребами, дітей з інвалідністю, дітей-сиріт тощо).
• Позитивне сприйняття багатоманітності – сприйняття індивідуальних відмінностей учнів як корисного ресурсу, а не проблеми.
• Максимально значуща участь в освітньому процесі, а не тільки фізична присутність у класі/групі.
• Виявлення й усунення бар’єрів (фізичних, інформаційних, інституційних і негативного/упередженого ставлення).

Як розуміти поняття «інклюзивний навчальний заклад»?                                                              Насправді, усі заклади системи дошкільної, загальної середньої, професійної та вищої освіти повинні бути інклюзивними, тобто забезпечувати максимальну участь в освітньому процесі для всіх його учасників, у тому числі для дітей/осіб з особливими потребами. Оскільки в Україні інклюзивна освіта все ще знаходиться на етапі свого становлення, інклюзивними навчальними закладами називають ті, в яких навчаються діти з порушеннями розвитку в інклюзивних групах/класах.

Хто такі діти з особливими освітніми потребами?                                                                          Відповідно до ширшого розуміння інклюзивної освіти та міжнародних документів, діти з особливими потребами – це особи до 18-ти років, які потребують додаткової підтримки в освітньому процесі (діти з порушеннями психофізичного розвитку, діти з інвалідністю, діти-біженці, працюючі діти, діти-мігранти, діти – представники національних меншин, діти – представники релігійних меншин, діти із сімей з низьким прожитковим мінімумом, безпритульні діти, діти-сироти, діти із захворюваннями СНІД/ВІЛ та інші). В українському законодавстві термін «діти з особливими освітніми потребами» використовується у вужчому розумінні інклюзивної освіти й охоплює дітей з порушеннями психофізичного розвитку та дітей з інвалідністю.

Що таке універсальний дизайн і розумне пристосування?                                                               Ці два терміни зазначені серед інших у Конвенції ООН «Про права осіб з інвалідністю», яку Україна ратифікувала у 2009 році. Уперше з’явившись в архітектурній сфері, універсальний дизайн в освіті є підходом, що забезпечує врахування всіх потреб учнів/студентів на етапі планування освітніх послуг/ продуктів і стосується всіх аспектів освітнього процесу: навчальних програм, навчальних планів, процесу оцінювання навчальних досягнень учнів, дизайну навчальних закладів, спортивних майданчиків, веб-сайтів тощо. Розумне пристосування означає внесення, коли це потрібно в конкретному випадку, модифікацій і коректив, які є необхідними, відповідними й виправданими. Це здійснюється для забезпечення реалізації всіх прав дітей/осіб з інвалідністю.

Що таке індивідуальна програма розвитку?

Індивідуальна програма розвитку – це письмовий документ, який загалом є контрактом між педагогічним колективом і батьками чи опікунами дитини. Він закріплює вимоги до організації навчання дитини, зокрема визначає характер освітніх послуг і форм підтримки. Відповідно до листа Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 18.5.2012 р. № 1/9-384 «Про організацію інклюзивного навчання в загальноосвітніх навчальних закладах», для учнів з особливими освітніми потребами, які навчаються в інклюзивних класах, треба розробляти індивідуальну програму розвитку (ІПР).

 Важливі деталі, які варто враховувати вчителю, працюючи з інклюзивним класом.  12 практичних порад

Більшість з нас розуміє, що створення комфортного освітнього середовища для дітей з особливими потребами — це добре. Але як це зробити? Як організувати робочий процес, не акцентуючи уваги на особливих учнях?  Пропонуємо зосередитись на організаційних особливостях, на які варто звернути увагу під час роботи в інклюзивних класах, адже це допоможе створити оптимальний навчальний процес та безболісно пройти адаптацію.

1. Говоріть про інклюзію, озвучуйте різні точки зору

У нашому суспільстві, на жаль, не прийнято говорити про людей з особливими потребами, тому поява таких дітей у класах може викликати (і напевно, викличе!) хвилю протесту з боку учнів. Як відомо, сучасні діти мають досить своєрідні підходи у виборі авторитетів. Станьте для них тим, кого вони послухають у цьому питанні. Станьте голосом тої частини людства, яку часто не чують. Запропонуйте учням більш широкий погляд на життя, оперуючи фактами, прикладами з життя. Знайдіть взірця, чий досвід захоплюватиме. Для цього використовуйте журнальні статті, книги, виступи людей з «обох таборів».

2. Не опускайтесь до стереотипів

Закономірно, що у вчителя недостатньо досвіду в роботі з особливими дітьми. Але це не привід мислити штампами. Це виклик, це привід вивчити цю сторону життя, зрозуміти чим та як живуть ці діти. Якщо є така можливість, поспілкуйтесь з батьками дітей з особливими потребами. Запрошуйте на уроки людей, які зможуть поділитися власним досвідом, баченням життя. Глуха дитина – не дурна, сліпа – не безпомічна, сонячна – не безнадійна.

3. Не ігноруйте, коли клас вороже ставиться до особливої дитини

Існують популярні фрази, які ображають людей з фізичними, розумовими особливостями. Ці вислови можуть трансформуватися, і ваша задача – віслідковувати їх появу. Таким чином ви зможете припинити їх поширення та пояснити, які психологічні травми можуть нанести такі слова. Усі мають розуміти, що така поведінка неприпустима. Контролюйте, щоб конфліктна ситуація не повторилась.                                                                                                                             

4. Не вказуйте на конкретних дітей в процесі виховного моменту. Коли учні дражнять однокласника за певні вади, особливості мови, виконання завдань, важливо пояснити, що так робити негарно. Але не кажіть, що «Сергійко з милицями, бо він інвалід». Ні в якому разі! Дайте зрозуміти учням, що їх поведінка неприпустима ні з ким, ніколи, ні за яких обставин. Без персоналій.

5. Враховуйте різноманітність учнів, але не акцентуйте увагу на відмінностях

Ніколи не ставте у порівняння іншим дитину з певними особливостями: «Ось, у Марійки слух поганий, а розказала вірш на відмінно. А ти здоровий лобуряка й на те не спромігся». Як мінімум, таким чином ви налаштуєте клас проти окремих учнів. Взагалі така тактика дуже погана, а з дітьми з особливими потребами й поготів.

6. Подбайте, щоб у класі були іграшки

Наприклад, це можуть бути речі, які зараз багато хто ненавидить – спінери. Але такі забавки допомагають зосередитись учням з проблемами уваги. Ще варіанти: кубик Рубіка, головоломки, райдуги. Іграшки можуть допомогти на уроці, але не бійтесь ставити межу, якщо учні зловживають ними.

7. Підготуйте широку бібліотеку в класі

Хай це будуть різні книги, відомих чи маловідомих авторів. Не програмові твори чи щось рекомендоване Міністерством. Хай це буде література про життя різних школярів. Учні можуть дізнатися там те, про що соромляться спитати чи розказати. Звернуть увагу, щоб видання були якісними, бажано з ілюстраціями.

8. Поцікавтесь, чи може ваша школа закупити чи організувати запис аудіокниг

Якщо учні мають можливість слухати, а не читати, це може суттєво підвищити загальну успішність. А головне, діти з обмеженими можливостями почуватимуть себе комфортно і не ізольовано.

9. Плануйте заходи, які допоможуть учням краще зрозуміти один одного

Створіть атмосферу дружби, взаєморозуміння. Хай ваші заходи несуть неформальний характер. Це важливо тоді, коли у школярів виникають проблеми з тим, щоб побачити в однокласнику рівного собі.

10. Переконайтесь, що усі організовані вами заходи поза школою підходять кожному у класі

Можливо, у вас не буде учнів з видимими порушеннями (наприклад, діти на інвалідних візочках). Але у класі може бути хтось з хворим коліном чи фобією, що не дозволить виконати заплановану вами програму – піднятися на 420 сходинок, щоб помилуватися краєвидами. По-перше, такий захід може обернутися фізичною травмою, по-друге, учень, який не впорався (на фоні класу, який з легкістю подолав шлях), відчуватиме себе другосортним. Проаналізуйте стан учнів та запропонуйте альтернативні варіанти відпочинку, які будуть до смаку всім.

11. Утримуйтесь від проведення заходів, які включають необхідність щось їсти

У наших школах присутня практика, коли після ярмарку, чи до якось свята учням накривають «солодкий» стіл. Ймовірно, від такої практики доведеться відмовитись, якщо ви залучаєте дітей з особливими потребами. Це пов’язано з харчовими обмеженнями (алергія), та можливістю їсти без дискомфорту. Останній пункт може стати приводом до нових насмішок.

12. Співпрацюйте з місцевими соціальними службами

Підтримка зі сторони у роботі з інклюзивним класом вкрай важлива. Залучайте соціальні служби, як мінімум попросіть їх надати різноманітні навчальні брошури, інформацію, яка допоможе впоратись зі складною ситуацією (хоча б телефони довіри). Це буде актуально для всіх. Розмістіть матеріали так, щоб учні могли взяти їх, не привертаючи зайвої уваги.