Притчі та вірші до дня Матері (8 травня)

 Як на світ з'явились мами?

Доня в матері спиталась: "Наймудріша Ти між нами,

Так скажи мені, будь ласка, як на світ з'явились мами?

З океану, чи з пустелі, з джунглів, чи планет далеких?

Тільки не кажи, будь ласка, що приніс Тебе... Лелека"

Мама ніжно усміхнулась, пригорнула янголятко:

"Навіть, донечко, не знаю... Запитай про це у татка!"

Доня тут не розгубилась, в іншу вибігла кімнату:

"Як на світ з'явилась мама? Розкажи, будь ласка, тату!"

Батько, глянувши, з-під лоба, і відклавши в бік газету:

"Часом думаю, що мама - родом з іншої планети!"

Посміхнувся таємниче й повернувся до читання,

Тільки донечка ще більше загорілась запитанням!

"Бабцю, діду, дуууже прошу! Розкажіть мені, будь ласка -

Як на світ з'явилась мама? І з якої родом казки?"

"Ну й кумедне ж Ти малятко, ця історія прадавня...

І, мабуть, не знає мама, й не здогадується татко...

Коли Бог створив Людину - вдосконалював, вдивлявся,

Та одного дня святого... Маму Він створити взявся!

Тож для цього взяв Любові і цілющих поцілунків,

Стільки зір очам глибоким - так, що збився Він з рахунку...

Все тепло, що мав у жмені - передав рукам безмежним,

Кришталю черпнув у душу... терпеливо, обережно

Загорнув її у квіти як малесеньку дитину

І сказав: "У сні солодкім хай востаннє відпочине..."

Мав у небі Він найтоншу, найкрихкішу порцеляну,

Тож зробив із неї серце, - "Ось і все!" - та ще раз глянув...

Обійняв Її ласкаво: "Будеш мамою віднині,

Хай як важко би не було, обійми свою дитину,

Будь їй Янголом небесним, і освітлюй шлях зірками...

Хай для кожної дитини - в цьому світі Буде Мама..."

Так сказав... і раптом впали мамі на тендітне тіло

Найчистіші Божі сльози... і зі сну її збудили.

Ось як, дівчинко прекрасна, в світі цім з'явились мами...

І живуть вони відтоді на землі цій поміж нами..."

Внучка випрямилась жваво: "Тож матуся - янголятко?"

Ось чому так таємниче усміхались мама й татко...

Але й Ти, моя рідненька, стала янголом матусі!

Диво дивнеє, погодься... отже янголи - й бабусі!"

Тут задумалась дитина... щось про Бога й порцеляну,

Про кришталь, й про те, що мама прокидається так рано...

А, здається, й не лягає, бо як день дійде до краю

Всіх вкладе, сама ж працює... Як вона усе встигає?

"Я, як виросту, бабусю... тільки тссс... це - поміж нами,

Стану Янголом Дитинці і назвуся також - Мама!"

Автор - Ілона Ельтек

 Притча про маму: Ангел на землі

За день до свого народження дитина запитала у Бога:

– Кажуть, завтра мене посилають на Землю. Як же я буду там жити, адже я така мала і беззахисна?
Бог відповів:
– Я подарую тобі ангела, який буде чекати тебе і піклуватися про тебе.
Дитина задумалася, потім сказала знову:
– Тут на Небесах я лише співаю і сміюся, цього достатньо мені для щастя.
Бог відповів:
– Твій ангел співатиме і посміхатиметься для тебе, ти відчуєш його любов і будеш щасливою.
– О! Але як я зрозумію його, адже я не знаю його мови? – Запитала дитина, пильно дивлячись на Бога. – А що мені робити, якщо я захочу звернутися до тебе?
Бог м’яко торкнувся дитячої голівки і сказав:
– Твій ангел складе твої руки разом і навчить тебе молитися.
Потім дитина запитала:
– Я чула, що на Землі є зло. Хто захистить мене?
– Твій ангел захистить тебе, навіть ризикуючи власним життям.
– Мені буде сумно, тому що я не зможу більше бачити тебе …
– Твій ангел розповість тобі про мене все і покаже шлях, як повернутися до мене.Так що я завжди буду поруч з тобою.
У цей момент із Землі стали доноситися голоси, і дитина в поспіху запитала:
– Боже, скажи ж мені, як звуть мого ангела?
– Його ім’я не має значення. Ти будеш називати його Мама.

Притча «Коли Бог створив Маму!»

Якось Богу прийшла думка створити маму. Над цим проєктом він працював 6 днів та 6 ночей. Постійно експериментував та майже не відпочивав.
Одного разу до нього прийшов янгол й сказав:
— Ти й досі над нею працюєш? Занадто багато сил ти в неї вкладаєш!
Багато сил, але й вимоги занадто високі.
Матір повинна мати 180 рухомих частин, які можна було б замінити у разі необхідності, а її поцілунок має лікувати все — від дрібних подряпин до розбитого серця. А ще в неї має бути шість пар рук.
— Аж шість пар? — здивувався янгол.
— Руки це не проблема, — сказав Бог. — А ось три пари очей які вона повинна мати…
— Три пари?!
Бог кивнув та сказав:
— Одна пара очей має бачити крізь двері, коли вона запитає дітей що вони там роблять, навіть якщо вже знатиме відповідь. Друга пара має бути на потилиці, аби бачити те, що повинна знати, але про це ніхто їй не розповість. А третя пара необхідна для того, аби сказати у скрутній ситуації сказати синові: «Я тебе розумію і дуже люблю!».
— Боже, вже так пізно. Може б ти трішки відпочив? — запитав янгол.
— Ні, мені ще зовсім трішки залишилося, — сказав Бог.
Янгол обійшов стіл Бога й роздивився модель матері краще.
— Занадто ніжна, — сказав він.
— Ти не знаєш наскільки вона витривала, — сказав Бог. — Вона багато може витерпіти та пережити.
— А думати вміє?
— Не лише думати. Вона вміє використовувати свій розум й швидко адаптуватися до нових обставин.
Янгол схилився до моделі, доторкнувся до її щоки й сказав:
— Тут щось мокре…
— Так, це сльози, — сумно відповів Бог.
— А для чого? — запитав янгол.
— Таким чином матір виражає свій біль, розчарування, смуток й навіть радість.
— Боже, ти дійсно геній! — з захватом відповів янгол.
— Правду кажучи, створив ці сльози не я…, — меланхолійно сказав Бог.
Якщо сльози на обличчі матері не створив навіть Бог, то чи маємо на це право ми — діти?