Що таке селфхарм і як допомогти

 ЩО ТАКЕ СЕЛФХАРМ? ГРУПИ ТА ФАКТОРИ РИЗИКУ, ПОРАДИ БАТЬКАМ, ПІДЛІТКАМ
Одним із проявів порушення психіки у дітей (частіше підлітків), особливо - в умовах воєнного часу, є селфхарм - свідоме нанесення собі болю та шкоди, навмисне пошкодження свого тіла. Діти, які пережили насильство, зґвалтування, які не знають як справитись з важкими емоціями, можуть заподіювати собі шкоду, щоб зробити свій внутрішній біль видимим.
У міжнародній класифікації хвороб до селфхарму відносять не лише порізи, опіки, биття себе, відмову від їжі та води, висмикування волосся та роздирання шкіри, але й навмисно завдані пошкодження в ДТП чи під час стрибків, надмірне вживання алкоголю, вживання наркотиків і медичних препаратів; також у цей список входять небезпечні сексуальні контакти.
Групи ризику
Підлітки можуть наносити собі ушкодження з двох причин:
спроба придушити емоції й піти від негативних переживань;
спроба викликати будь-які емоції (іноді діти підліткового віку відчувають власну бездушність і прагнуть відчути себе живими).
Фактори, що провокують самоушкодження:
негативна обстановка в сім’ї, наприклад, постійні конфлікти між батьками;
зайвий перфекціонізм підлітка;
вплив однолітків, які можуть вважати селфхармінг проявом власної унікальності й несхожості на інших;
сексуальне насильство;
наявність невротичного розладу;
формування залежності, при якій нанесення ушкоджень і заподіяння собі болю стає способом позбутися від гнітючих переживань.
Часто підліток не може сказати, з яких причин завдає собі ушкодження. Частина підлітків дійсно займаються селфхармінгом, щоб спробувати маніпулювати оточенням. Та порізи під час такої демонстрації досить тонкі і не досягають глибоких шарів шкіри. Головним «маяком», що вказує на демонстративність поведінки, є наявність порізів на помітних місцях і прагнення викликати провину або жалість. Однак не варто лаяти підлітка: самоушкодження в будь-якому випадку сигналізують про глибинність тілесних проблем. До того ж, частіше демонстративність у селфхармінгу відсутня і підліток прагне заховати шрами й не прагне обговорювати проблему з родичами.
ПОРАДИ БАТЬКАМ
Найкращий спосіб допомогти дитині – це зробити комфортним середовище, позбавлене тригерів.
Будьте спокійні, але поставтеся до цього серйозно. Це міф, що діти завдають собі шкоди заради «уваги». Насправді багато підлітків, які завдають собі шкоди, намагаються це приховати.
Зрозумійте, що це метод подолання травми – і це не означає автоматично, що дитина схильна до суїциду. Насправді для багатьох все навпаки. Вони хочуть жити, і це їхній спосіб впоратися з дуже важкими емоціями.
Не змушуйте негайно зупинити, не допомагаючи дитині при цьому знайти інший спосіб впоратися з важкими емоціями. Ці емоції просто чарівним чином не зникнуть, тому що дитина перестала займатися самопошкодженням.
Спробуйте переконати підлітка звернутись за психологічною допомогою.
Залежно від ваших стосунків, скажіть, що ви любите її/його або піклуєтеся про неї/нього і готові підтримати.
Допоможіть знайти безпечніші варіанти управління своїми емоціями (мистецтво чи арт-терапія, написання щоденника чи креативне письмо), в жодному разі не займайтесь лікуванням самостійно.