Тема: Невідкладна домедична допомога. Визначення стану потерпілого. Перша допомога у надзвичайних ситуаціях. Види і наслідки кровотеч. Невідкладна допомога при кровотечах. Серцево-легенева реанімація. Алгоритм рятування людей під час пожежі, з-під завалів. Невідкладна медична допомога при опіках, отруєнні чадним газом. Пр.р. №5 «Відпрацювання навичок надання невідкладної допомоги при травмах, кровотечах, опіках, втраті свідомості, зупинках дихання». Домашне завдання: Переглянути інформацію та відео в блозі; написати памꞌятку (можливо намалювати у формі комікса) «Як надавати невідкладну допомогу (обрати 1 з варіантів) при травмах, кровотечах, опіках, втраті свідомості, зупинках дихання».
В жорстоких умовах війни, вкрай
важливо знати базові правила надання першої медичної допомоги (до прибуття
лікарів). Ці знання можуть вберегти не лише
ваше життя, а й десятки інших.
Що таке перша домедична допомога?
Це комплекс найпростіших оперативних заходів,
спрямованих на надання першої допомоги тим, хто цього потребує при невідкладних
ситуаціях. Несвоєчасне або неправильне надання першої медичної допомоги може
призвести до значних відхилень життєдіяльності, інвалідності та навіть
летального кінця.
Основні принципи першої медичної
допомоги:
· доцільність
допомоги (головне правило — не нашкодити)
· правильність
дій (якщо не впевнені у своїх діях — утриматись від них)
· швидкість
(кожен рух має бути виваженим та максимально швидким)
· продуманість
(варто діяти покроково, але рішуче й спокійно).
На що направлена перша
медична допомога?
- врятування
життя поранених і хворих
-
припинення або зменшення дії вражаючих чинників
-
попередження розвитку небезпечних для життя ускладнень
-
підготовка поранених до вивозу з полю бою
Які
включає заходи перша медична допомога?
- врятування життя хворого
- усунення причин, здатних привести до смерті
-
заходи направлені на боротьбу з асфіксією
- тимчасова зупинка зовнішньої кровотечі
- знеболення
-
іммобілізація
- накладення асептичної пов'язки
-
введення антидотів, дегазація
- прийом протиблювотного препарату
Які
основні чинники, загрозливі життю потерпілого?
- Закупорка (деструкція)
дихальних шляхів
- Кровотеча
- Шок
Існує три види медичної
допомоги:
1.
Домедична допомога (долікарська, допомога надається не спеціалістами) існує у вигляді:
– самодопомоги (потерпілий допомагає
сам собі);
– взаємодопомоги (допомога надається
особою, що перебуває
поряд);
2.
Кваліфікована медична
допомога,
що надається кваліфікованими медичними спеціалістами.
3.
Спеціалізована медична
допомога,
яка надається вузькими
спеціалістами медичної галузі (кардіохірургічна, офтальмологічна, пульмонологічна тощо).
Домедична
допомога (ДМД) –
це комплекс найпростіших, термінових та необхідних заходів,
які проводяться до прибуття лікаря чи доставки
потерпілого в медичний заклад і спрямовані на відновлення і збереження
його життя та здоров'я. Надавати ДМД потерпілому необхідно швидко, однак так, щоб це жодним чином не відобразилося на її
якості. Слід також, чітко дотримуватися певної послідовності дій.
Алгоритм дій при наданні
першої медичної допомоги
МОЗ рекомендує дотримуватись
такої послідовності дій:
· Огляньте
місце подій та впевніться у безпеці — власній та потерпілих.
· Оцініть
стан постраждалого (чи дихає він, чи прощупується пульс, чи у свідомості)
· Викличте
бригаду швидкої допомоги, та інші екстрені служби за необхідності (поліцію,
пожежну/газову службу тощо)
· Оцініть
наявність критичних кровотеч. Їх потрібно терміново зупинити.
· Забезпечте
прохідність дихальних шляхів.
· Якщо
у постраждалого відсутні ознаки життя та немає критичних кровотеч (або вони вже
зупинені) — проведіть серцево-легеневу реанімацію.
· Якщо
у постраждалого не виявлено підозр на травми хребта та кісток тазу, а також
якщо серцево-легенева реанімація (за необхідності) пройшла успішно — переведіть
людину у стабільне положення. Наприклад, на боці, обличчям до себе, рука під
головою, нога зігнута в коліні.
Не залишайте постраждалого без нагляду до прибуття
медичних служб.
Ознаки, за якими можна швидко оцінити стан потерпілого:
- свідомість: ясна, порушена (потерпілий загальмований або збуджений), відсутня;
- дихання: нормальне, порушене (поверхневе, неритмічне, хрипле), відсутнє;
- серцеві скорочування: добре визначаються (ритм правильний або неправильний), погано визначаються, відсутні;
- зіниці: розширені,
звужені;
- колір шкіри та видимих слизових
оболонок (губ, очей): рожеві, бліді,
синюшні.
Серцево–легенева реанімація та способи її здійснення
Способи штучного дихання і непрямого масажу серця відносяться до серцево-легеневої реанімації. Дослівно реанімація означає “оживлення знову”.
Перед
початком оживлення людини реаніматор (той хто надає допомогу) повинен
підготовити потерпілого і провести невеликі
і швидкі організаційні заходи (покликати кого-небудь на допомогу, оскільки
одному важко впоратись з цим завданням, попросити когось з присутніх викликати
“швидку допомогу”). Для цього реаніматор має в
запасі 7…10 хвилин.
Штучне дихання способом “рот до рота” або “рота до носа“
Людина, яка надає допомогу,
робить видих із своїх легень у легені потерпілого безпосередньо в його рот чи ніс; у повітрі,
що видихається людиною, є ще досить кисню (в середньому
2/3 кисню, що потрапило в легені людини).
Рятівник знаходиться з лівого чи правого боку від потерпілого, накладає на його
рот чисту марлю (бинт) або хустинку; робить глибокий вдих, а потім, щільно притиснувши свій рот до рота потерпілого (при цьому, як правило, закриває ніс потерпілого своєю щокою, або
робить це рукою), вдуває повітря в його легені.
Грудна клітка потерпілого розширяється. Потім рятівник відхиляється назад і робить новий вдих, а в потерпілого за рахунок
еластичності легенів та грудної
клітки здійснюється пасивний видих. В цей час його рот повинен бути відкритим. Частота вдування повітря
повинна становити приблизно 12 разів за хвилину, тобто
кожні 5 секунд.
Аналогічно проводиться штучне
дихання способом “рот до носа”, при цьому вдувають повітря
через ніс, а рот потерпілого повинен бути закритим.
Непрямий масаж серця
Суть непрямого
масажу серця, який ще називають
закритим або зовнішнім, полягає в його насильному здавлюванні шляхом натискання на грудину в напрямку до хребта.
При цьому серце здавлюється настільки, що кров з його порожнин надходить у судини. Після припинення натискання
серце розправляється й у його порожнини
надходить венозна кров При проведенні непрямого масажу серця потерпілого кладуть спиною на
тверду рівну поверхню (підлога,
стіл), оголюють його грудину,
розстібають пояс. Рятівник стає зліва чи справа від потерпілого, поклавши на нижню третину грудини кисті рук (одну
на другу) енергійно (поштовхами) натискає. Натискати потрібно
прямими руками, використовуючи при цьому вагу власного
тіла, і з такою силою, щоб грудина прогиналась на 3-4 см в сторону до хребта.
Напрямок натискань
на грудину має бути вертикальним, а самі натискання поштовхоподібними та ритмічними. Після натискання руки розслаблюють, не знімаючи їх з грудини
потерпілого. Необхідна частота
натискань становить 50 – 60 разів на хвилину.
Непрямий масаж серця краще проводити
одночасно (мал.) зі штучним диханням. У цьому випадку
допомогу потерпілому повинні
подавати дві, а краще
— три людини. Одна робить штучну вентиляцію методом «з рота в рот», друга — непрямий
масаж серця, а третя, перебуваючи праворуч, підтримує голову потерпілого і повинна бути готовою
змінити когось з перших двох, щоб процес реанімації не припинявся і тривав необхідний проміжок часу. Непрямий масаж серця необхідно проводити в
такій послідовності: після двох глибоких
вдувань у рот чи ніс необхідно
зробити 4-5 натискань на грудину, потім знову повторити два вдування і 4-5 натискань для масажу
серця і т. д., причому в момент вдування
повітря масаж серця припиняють. Проводячи непрямий
масаж серця літнім людям, слід пам'ятати, що кістки у них мало еластичні, тому слід діяти обережно, щоб не зламати
ребра. Дітям непрямий масаж
серця проводять не долонями, а
пальцями. Такий масаж протипоказаний
у разі поранень грудної клітки і серця, пневмотораксу.
Раною називається пошкодження
шкіри, слизової оболонки
чи глибоких тканин,
що супроводжується болем та кровотечею
і має вигляд зяючого отвору. Рани бувають: вогнепальні, різані, рубані, колоті, вдарені, рвані, вкушені,
розчавлені.
Усі рани, крім операційних, вважаються
первісно інфікованими. Мікроби потрапляють до рани разом із предметом, яким заподіяно рану, а також із землею,
шматками одягу, повітрям
і при дотиках до рани руками. Найнебезпечнішими є мікроорганізми, що розвиваються у рані за умови відсутності повітря і спричиняють газову
гангрену. Небезпечним ускладненням ран
є зараження їх збудником стовбняка.
Рани можуть бути поверхневими
або проникаючими у порожнину черепа, грудну клітку, черевну порожнину. Проникаючі рани – найнебезпечніші.
Профілактика зараження рани –
найшвидше накладення на неї асептичної пов’язки, для запобігання доступу мікробів.
Види кровотеч.
Домедична допомога при кровотечах.
Найнебезпечнішим ускладненням ран є кровотечі, що безпосередньо загрожують життю постраждалих. Кровотечею називають вихід крові з ушкоджених кровоносних судин. Кровотечі
бувають зовнішні (артеріальні, венозні, капілярні) та внутрішні.
При зовнішній кровотечі кров витікає через рану в шкірі та у
видимих слизових оболонках або з
порожнин назовні. При внутрішній кровотечі, кров виливається у тканини й органи
тіла; це називається крововиливом. Швидка втрата одного-двох літрів крові, особливо
при тяжких комбінованих ураженнях, може
призвести до смерті. Надзвичайно небезпечна артеріальна кровотеча, внаслідок якої за короткий
проміжок часу з організму може витекти значна кількість крові.
Ознаки артеріальної кровотечі: кров яскраво-червоного кольору,
витікає пульсуючим струменем. При венозній кровотечі кров темніша, витікає
безперервно, явного струменя не спостерігається. Капілярна кровотеча виникає внаслідок
пошкодження дрібних судин шкіри, підшкірної клітковини і м’язів. У цьому випадку кровоточить уся пошкодженна
поверхня. Внутрішня кровотеча виникає
при пошкодженні внутрішніх органів (печінки, селезінки, нирок, легень) і завжди небезпечна для життя.
При наданні домедичної допомоги здійснюють тимчасову
зупинку зовнішньої кровотечі.
Тимчасово кровотечу можна
спинити одним із таких способів: накласти кровоспинний джгут або тугу пов’язку; притиснути пальцем магістральну судину вище місця кровотечі, притиснути і максимально зігнути
кінцівку.
Немає коментарів:
Дописати коментар