Тема: Національна безпека України. Основні принципи порятунку і захисту людей у надзвичайних ситуаціях. Домашнє завдання: Опрацювати інформацію в підручнику (§2, ст.17-27), заповнити інтелект-карту «Мій щит безпеки» на ст.26.
Безпека — це стан, коли кому-, чому-небудь ніщо не
загрожує. (Із Академічного тлумачного словника української мови)
Ви пам’ятаєте, що безпека — одна з важливих потреб існування людини. Якщо людина не почувається в безпеці, вона не може дбати про задоволення інших потреб, зокрема потреб власного розвитку: соціальних і духовних. І навпаки: відчуття безпеки сприяє розвитку інших потреб людини, підвищує рівень соціальної безпеки суспільства. Безпека — одна з важливих умов існування та стабільного розвитку громадянського суспільства, нації і держави. Від того, як функціонують державні установи, які складаються відносини між людьми в процесі їх спільної діяльності, від рівня суспільного порядку в країні залежить безпека людини та її життєдіяльність. Недооцінювання або ігнорування проблем безпеки людиною чи державою призводять до негативних наслідків. Протягом усього життя люди завжди дбають про власну безпеку, учаться запобігати небезпечним ситуаціям і уникати небезпек. Надзвичайні ситуації – це такі ситуації, що призводять до порушення нормального життя, а іноді до загибелі людей та знищення матеріальних цінностей. Ви вже знаєте, що розрізняють загрози природного, техногенного та соціального середовища. Загрози класифікують також за рівнями. Рівень можна визначити за ступенем загрози для людей, поширенням та наслідками небезпечної ситуації. Виокремлюють особистий, або індивідуальний, національний та глобальний рівні загроз. У багатьох випадках особиста безпека залежить від поведінки людини. Так, кожна людина має додержуватися правил безпечної поведінки, уміти діяти в разі виникнення небезпечної ситуації. Проте в сучасному світі безпека кожної людини пов’язана також із національною та глобальною безпекою людства. Наприклад, забруднення навколишнього середовища, зміна клімату (глобальний рівень загрози) може призвести до техногенних катастроф і стихійних лих (національний рівень загрози), які своєю чергою спричинятимуть загрози кожній людині. Забруднення водойм і ґрунтів, а отже, питної води та продуктів харчування і повітря, може призвести до виникнення хвороб (особистий рівень загрози). Такий взаємозв’язок існує не тільки в природному і техногенному, а й у соціальному середовищі. Так, кримінальні небезпеки (крадіжки, пограбування) створюють загрози кожній людині (особистий рівень загрози), масові заворушення, залучення людей до деструктивних соціальних угруповань — загроза суспільству і державі (національний рівень загрози), діяльність міжнародних кримінальних угруповань, тероризм — загроза всім країнам і народам (глобальний рівень загрози). Отже, у сучасному світі всі рівні безпеки взаємопов’язані. На рівень безпеки в суспільстві впливає чимало чинників. Вплив чинників може бути позитивним і негативним. Позитивний вплив сприяє здоров’ю людини, підвищує якість і тривалість життя. Натомість негативний вплив шкодить здоров’ю людей. Людина незадоволена життям, не почувається в безпеці. Тривалість її життя може знижуватися. І люди, і країни здійснюють заходи безпеки, щоб протидіяти загрозам навколишнього середовища, убезпечити здоров’я і життя на кожному рівні.
Загальними ознаками НС є:
·
наявність або загроза загибелі людей;
·
значне погіршення умов життєдіяльності;
·
істотне погіршення стану здоров'я людей;
·
заподіяння економічних збитків.
Надзвичайні
ситуації класифікують:
– НС
техногенного характеру.
– НС
природного характеру.
– НС
соціально-політичного характеру.
– НС
воєнного характеру.
Залежно від наслідків, обсягів
технічних та матеріальних ресурсів, необхідних для ліквідації НС можуть бути:
– НС загальнодержавного рівня - це
надзвичайна ситуація, яка розвивається на території двох та більше областей.
– НС регіонального рівня - це надзвичайна
ситуація, яка розвивається на території двох або більше адміністративних
районів.
– НС місцевого рівня - це
надзвичайна ситуація, яка виходить за межі потенційно небезпечного об’єкта,
загрожує поширенням самої ситуації або її вторинних наслідків на довкілля,
сусідні населені пункти, інженерні споруди.
– НС об’єктового рівня - це надзвичайна
ситуація, яка розгортається на території об’єкта або на самому об’єкті і
наслідки якої не виходять за межі об’єкта або його санітарно-захисної зони.
Закони України визначають права й обов’язки
громадян щодо порятунку і захисту людей у надзвичайних ситуаціях.
Громадянин України має право на захист під час
надзвичайної ситуації, але разом з тим він має і певні обов’язки.
Громадяни України у сфері захисту населення
і територій від надзвичайних ситуацій
техногенного та природного характеру мають право на:
·
отримання інформації про надзвичайні ситуації
техногенного та природного
характеру, що виникли
або можуть виникнути, та про
заходи необхідної безпеки;
·
забезпечення та використання засобів
колективного і індивідуального
захисту, які призначені для захисту
населення від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру у разі їх виникнення;
·
звернення до
місцевих органів виконавчої
влади та органів місцевого
самоврядування з питань
захисту від надзвичайних ситуацій техногенного та
природного характеру;
·
відшкодування згідно із законом шкоди,
заподіяної їх здоров'ю та майну внаслідок
надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру;
·
компенсацію за
роботу у зонах
надзвичайних ситуацій техногенного
та природного характеру;
·
соціально-психологічну підтримку та медичну
допомогу, в тому числі за
висновками Державної служби медицини катастроф та/або
лікарсько-трудової комісії, на медико-реабілітаційне відновлення у разі
отримання важких фізичних та психологічних травм;
·
інші права
у сфері захисту
населення і територій
від надзвичайних ситуацій техногенного
та природного характеру відповідно до законів України.
Громадяни
України у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного
та природного характеру зобов'язані:
·
дотримуватися
заходів безпеки, не
допускати порушень
виробничої дисципліни, вимог екологічної безпеки;
·
вивчати
основні способи захисту населення і
територій від
наслідків надзвичайних ситуацій
техногенного та природного
характеру, надання першої медичної
допомоги потерпілим, правила
користування засобами захисту;
·
дотримуватися
відповідних вимог у
разі виникнення
надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
• завчасне інформування та сповіщення населення про
загрозу або виникнення надзвичайних ситуацій;
• евакуаційні заходи (евакуація може бути загальна та
часткова);
• порятунок населення в захисних спорудах і в простих
укриттях на місцевості;
• медичний захист — заходи запобігання чи зменшення
ступеня ураження людей, своєчасне надання медичної допомоги постраждалим під
час над-звичайних ситуацій;
• організація збору, аналіз інформації про стан
навколишнього середовища, забруднення харчових продуктів, фуражу, води тощо;
• проведення аварійно-рятувальних та інших
невідкладних робіт у зонах надзвичайних ситуацій.
Основні завдання по захисту населення
в НС
Захист населення й територій від
надзвичайних ситуацій є системою загальнодержавних заходів, які реалізуються
центральними й місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого
самоврядування, підпорядкованими їм силами та засобами підприємств, установ, організацій,
добровільними формуваннями, що забезпечують виконання організаційних,
інженерно-технічних, санітарно-гігієнічних, протиепідемічних та інших заходів у
сфері запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.
Основними завданнями захисту населення від надзвичайних ситуацій є:
— заходи щодо запобігання й реагування на надзвичайні ситуації
техногенного та природного характеру;
— забезпечення готовності та взаємодії органів управління, сил і засобів,
призначених для запобігання надзвичайним ситуаціям техногенного й природного
характеру, реагування на них.
Основні
заходи у сфері захисту населення й
територій від надзвичайних ситуацій:
-
інформування
та оповіщення; спостереження;
-
укриття
в захисних спорудах; евакуаційні заходи;
-
інженерний,
медичний, біологічний, радіаційний, хімічний та психологічний захист;
-
державний
нагляд і контроль у сфері захисту населення від надзвичайних ситуацій;
-
декларування
безпеки об’єктів підвищеної небезпеки.
Основи
міжнародного та національного законодавства щодо безпеки і здоров’я людини
Документи, які є основою міжнародного та
національного законодавства щодо безпеки і здоров’я людини, це: Загальна
декларація прав людини, Міжнародний пакт про громадянські (цивільні) і
політичні права (МПГПП), Європейська конвенція про захист прав людини і основоположних
свобод, Конвенція про права дитини, Конституція України, Закони України:
«Основи законодавства України про охорону здоров’я», «Про основи національної
безпеки України» «Про Цивільну оборону України», «Про охорону праці», «Про
пожежну безпеку», «Про дорожній рух», «Про охорону дитинства».
Національне законодавство щодо безпеки і
здоров’я людини
Конституція України — Основний Закон України. Зі
статті 8 Конституції: «В Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші
нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні
відповідати їй».
«Основи законодавства України про охорону здоров’я» визначають «...правові,
організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров’я в Україні,
регулюють суспільні відносини у цій галузі з метою забезпечення гармонійного
розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності і довголітнього
активного життя громадян, усунення факторів, що шкідливо впливають на їх здоров’я,
попередження і зниження захворюваності, інвалідності та смертності, поліпшення
спадковості».
Закон України «Про основи національної безпеки України» визначає «...основні засади
державної політики, спрямованої на захист національних інтересів і гарантування
в Україні безпеки особи, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх
загроз в усіх сферах життєдіяльності».
Закон України «Про Цивільну оборону України» стверджує: «Кожен має право на
захист свого життя і здоров’я від наслідків аварій, катастроф, пожеж,
стихійного лиха та на вимогу гарантій забезпечення реалізації цього права від
Кабінету Міністрів України. Держава як гарант цього права створює систему
цивільної оборони, яка має своєю метою захист населення від небезпечних
наслідків аварій і катастроф техногенного, екологічного, природного та воєнного
характеру».
Закон України «Про охорону праці» «...визначає основні положення
щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і
здоров’я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови
праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між
роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого
середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні».
Закон України «Про пожежну безпеку» «...визначає загальні правові,
економічні та соціальні основи забезпечення пожежної безпеки на території
України, регулює відносини державних органів, юридичних і фізичних осіб у цій
галузі незалежно від виду їх діяльності та форм власності».
Закон України «Про дорожній рух» «...визначає правові та соціальні
основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров’я громадян, створення
безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього
природного середовища».
Закон України «Про охорону дитинства» «...визначає охорону дитинства в
Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення
реалізації прав дитини на життя, охорону здоров’я, освіту, соціальний захист та
всебічний розвиток встановлює основні засади державної політики у цій сфері».
Немає коментарів:
Дописати коментар