8 клас 05.05.25 Урок №31

Тема: Протидія торгівлі людьми. Дитяча безпритульність і бездоглядність. Небезпека залучення до деструктивних соціальних угруповань. Загроза терроризму. Практична робота № 15 «Відпрацювання уміння уникати нападу, пограбування, залучення до деструктивних соціальних угрупувань».                                                                        Домашнє завдання:  Опрацювати інформацію в §28-29 (ст.128-138); виконати онайн практичну роботу за посиланням 

https://naurok.com.ua/test/rozvivaemo-uminnya-unikati-napadu-pograbuvannya-zaluchennya-do-destruktivnih-socialnih-ugrupovan-3344448.html та надіслати скін.

Епіграф: Стережіться лжепророків, що приходять до вас в овечій одежі, а всередині хижі вовки.                                                                                                                                                                       Мф. 7,15 (Біблія)

Серед найголовніших порушень прав людини у сучасному світі актуальним залишається злочин, який має багато назв: “біле рабство”, “торгівля людьми”, “контрабанда людей”. У світі процвітає работоргівля. Йдеться не про страшний період рабства у прадавні часи. Торгівля людьми є однією із сфер кримінального бізнесу, що розвивається найбільш стрімкими темпами. Вона приносить мільйонні прибутки, поступово витісняючи собою торгівлю зброєю та наркотиками. Рада Європи констатує, що торгівля людьми  досягла масштабів епідемії за останні десять років, з річним глобальним ринком близько 42,5 млрд. доларів. Слід запам’ятати, що метою торгівлі людьми завжди є експлуатація. Експлуатація – це  всі форми сексуальної експлуатації, використання в порнобізнесі, примусова праця або примусове надання послуг, рабство або звичаї, подібні до рабства, підневільний стан, залучення в боргову кабалу, вилучення органів, проведення дослідів над людиною без її згоди, усиновлення з метою наживи, примусова вагітність, втягнення у злочинну діяльність, використання у збройних конфліктах тощо. Наша держава — це країна, з якої, як правило, здійснюється експорт “живого товару” на світові ринки — до Туреччини, Італії, Польщі, Іспанії, Німеччини, Угорщини, Греції, ОАЕ, США. Торгівля людьми в Україні з'явилася як наслідок зростання безробіття, зубожіння населення. Це явище становить значну суспільну небезпеку. Негативний вплив цього явища спричиняє руйнування суспільної моралі, сприяє деградації та відчуженості особи, втраті родинних зв'язків, зростанню агресивності та жорстокості в суспільстві. У всьому світі торгівля людьми вважається одним із найтяжчих злочинів проти особи. 15 листопада 2000 року Комісія ООН з прав людини визнала торгівлю людьми сучасною формою рабства. 30 липня відзначається Всесвітній день протидії торгівлі людьми. Торгівля дітьми — це використання дитини з метою отримання прибутку. На жаль, така торгівля є частиною злочинного бізнесу, широко розповсюдженого у всьому світі. Його жертви  можуть  підлягати  трудовій  та  сексуальній  експлуатації. Законодавство України з питань протидії торгівлі людьми включає: ЗУ “Про протидію торгівлі людьми” та Кримінальний кодекс. Торгівля людьми — це здійснення незаконної угоди, об'єктом якої є людина, що відповідно до Кримінального кодексу України визначається злочином.

 Складові злочину торгівлі людьми:

- дії (вербування, переміщення, перховування, передача);                                                                                       - засоби (погрози, насильство, примус, шантаж, обман, зловживання владою)                                                - мета (експлуатація).

До провалля під назвою “експлуатація” потенційна жертва робить один крок. Вона стає на сходинку вербування. І якщо спіткнеться на ній, то вже не встигне відступити назад, покотиться  шкереберть. Тоді вже піднятися самостійно і вибратися з цього провалля буде вкрай важко. Тому саме на етапі вербування людина повинна розпізнати небезпеку і відгородитися від неї. Звичайно, виділяють категорії  людей, які залежно від життєвих умов, мають більше шансів стати жертвою торгівлі людьми та  потрапляють у так звану «групу ризику».

Основні «групи ризику» це:

-        незаміжні жінки та одинокі матері

-        особи, які стали жертвами насильства в сім’ї

-        трудові мігранти

-        особи з проблемати здоров'я

-        особи, які користуються послугами шлюбних агенств

-        особи, які займаються проституцією

-        особи, які працюють в модельній сфері

-        молодь (зокрема діти вулиці, діти з асоціальних сімей, які вчиняли правопорушення або самі ставали жертвами злочинів).

Викрадення дітей і торгівля ними

  Слово «викрадення» означає — крадіжка. Викрадення дитини або «кіднепінг» (від англійського слова — викрадати) — це приховане або відкрите, можливо, шляхом обману, заволодіння дитиною з подальшим обмеженням її фізичної свободи. Торгівля дітьми — це використання дитини з метою отримання прибутку. На жаль, така торгівля є частиною злочинного бізнесу, широко розповсюдженого у всьому світі. Його жертви  можуть  підлягати  трудовій  та  сексуальній  експлуатації. Фактично — це сучасна форма рабства, заснована на примусі й  насильстві. Торговці  дітьми  є  безсовісними  й  безжальними людьми.  Вони  завойовують  довіру  дитини,  а  потім  обманюють її і здійснюють над нею насильство, отримуючи прибутки. Рушієм торгівлі дітьми є попит на дешеву, незахищену й нелегальну робочу силу. Що робити у зв’язку із цим. Бути обережними з чужими людьми, не розмовляти з ними, не погоджуватись кудись їхати або йти з ними, завжди повідомляти  батькам  про  те,  куди  ви  пішли  й  коли  повернетесь. Уміти оцінювати небезпеку або безпеку в компанії, в якій ви проводите свій час, небезпеку й безпеку місць, в яких ви буваєте.

Залучення дітей до небезпечних видів бізнесу та важких (найгірших) видів праці

 Викрадених дітей можуть експлуатувати у вуличній торгівлі, як домашню прислугу, в сільському господарстві, як танцівників, офіціантів, жебраків або задля надання сексуальних послуг. У зонах бойових дій викрадених дітей використовують як носильників, слуг, посильних, шпигунів. Інколи цих дітей змушують здійснювати злочини проти своїх рідних, а також співвітчизників. Такі діти часто гинуть. Викрадені діти не мають захисту, вони ризикують не тільки своїм здоров’ям, але й своїм життям. Вони погано харчуються, не вчаться в школі, підлягають насильству й експлуатації. Багато  країн  світу  борються  з  торгівлею  дітьми,  переслідують  злочинців,  які  нею  займаються.  Створено  закони,  що забороняють торгівлю дітьми й передбачають суворі покарання за цей злочин. Функціонують системи державного захисту жертв  торгівлі  дітьми.  Зрештою,  у  цій  ситуації  також  багато  залежить  від  простих  людей,  їхньої  поінформованості  та бажання  боротися  проти  торгівлі  дітьми  та  їх  використання  в злочинних цілях. Незахищеною категорією у будь-якій країні є діти, члени сім’ї, що потребують допомоги від суспільства у вирішенні своїх проблем. Більшість таких сімей, як правило, перебувають у складному матеріальному, психологічному, емоційному становищі. Не бажаючи примиритися з реальністю, діти йдуть із рідних домівок. У значної частини з них фактично немає рідних сімей, оскільки батьки або пиячать, або перебувають у місцях позбавлення волі. Діти змушені проживати у чужих людей, у сім’ях родичів, в оточені інших дітей, на вокзалах, у залишених будівлях, комунікаційних системах міст тощо. За визначенням ЮНІСЕФ, "діти вулиці" - це неповнолітні, для яких вулиця стала постійним місцем перебування. Поняття "діти вулиці" об’єднує в собі безпритульних і бездоглядних дітей. Більшість сучасних безпритульників мають батьків. Але ці батьки, як правило, є алкоголіками, наркоманами, ув’язненими злочинцями або безробітними. Діти тікають із сім’ї, аби уникнути побиття, знущань та голоду. В Україні статистика щодо загальної кількості дітей, які живуть та працюють на вулиці, коливається від 40 до 100 тис. Більшість безпритульних – це діти шкільного віку від 6 до 16 років – 76 %, дошкільники – 13 %, підлітки старше 16 років – 11 %. Як відзначають у матеріалах ЮНІСЕФ, феномен вуличних дітей є симптомом надзвичайного соціального й економічного неблагополуччя в країні, а потім і в сім’ї. Безпритульність — це відсутність у дітей і підлітків місця проживання. Безпритульність виникає внаслідок воєн, революцій, голоду, стихійних лих, епідемій та інших потрясінь, що спричинюють осиротіння  дітей. Зростанню безпритульності також сприяють економічні кризи, безробіття, конфліктні ситуації в сім’ях, пияцтво батьків. У сучасному світі до причин безпритульності додалися збільшення міст і міграція (пересування) населення. Більшість сучасних безпритульників мають батьків. Але ці батьки, як правило, є алкоголіками, наркоманами, ув’язненими злочинцями або безробітними. Діти тікають із сім’ї, аби уникнути побиття, знущань та голоду.

Характерними ознаками безпритульності є:

- повне  припинення  зв’язків  із  сім’єю,  батьками,  родичами;

- проживання  в  місцях,  що  не  призначені  для  життя  людей;

- здобування коштів для життя способами, які не визнаються в суспільстві (жебрацтво, крадіжка).

        Наслідки  безпритульності  для  життя  та  здоров’я  підлітка вельми негативні. Постійний страх перед навколишнім середовищем робить цих дітей агресивними, вони прагнуть знайти захист у групах або бандах, де їх доволі часто експлуатують, залучають до злочинного бізнесу. За останніх 10-15 років кількість дітей, які більшу частину часу, в тому числі й нічного, перебувають на вулиці, набула значного масштабу. З’явилася нова категорія дітей, яких звично називають "діти вулиці". У державних закладах про них говорять як про безпритульних соціальних сиріт, позбавлених батьківської опіки. У Законі України "Про охорону дитинства" (2001 р.) визначені поняття "безпритульна дитина", "дитина-сирота".  В Україні спостерігається катастрофічне збільшення кількості дітей, позбавлених батьківського піклування. Із 80 тисяч дітей-сиріт, позбавлених батьківської опіки, лише близько 7% - біологічні, тобто реально не мають батьків. Решта - діти, котрі стали сиротами при живих батьках. Частина таких дітей іде жити на "вулицю", і вулиця стає для них домівкою. Саме тому постала необхідність надання соціальної допомоги цим дітям, що дозволить їм повернутися (при можливості та доцільності) до рідної сім’ї, знайти інше постійне місце проживання (інтернат, опіку, прийомну сім’ю), розпочати повноцінне самостійне життя. У 90-х роках минулого століття для вирішення даної проблеми в Україні була система державних і недержавних притулків. Однак, більшість із них є закладами закритого типу, куди діти підліткового віку добровільно звертаються.

 За визначенням Дитячого Фонду Об’єднаних Націй, до "дітей вулиці" належать:

• діти, які не спілкуються зі своїми сім’ями, живуть у тимчасових помешканнях (покинутих будинках тощо) або не мають узагалі постійного житла і кожен раз ночують у новому місці; їхніми першочерговими потребами є фізіологічне виживання і пошук житла (безпритульні діти);
• діти, які підтримують контакт із сім’єю, але через перенаселення житла, експлуатацію та різні види насилля (сексуальне, психічне) проводять більшу частину дня, а іноді й ночі на вулиці (бездоглядні діти);
• діти - вихованці будинків інтернатів та притулків, які з різних причин втекли з них і перебувають на вулиці (діти, які перебувають під опікою держави).

В Україні проводився ряд досліджень з метою визначення основних характеристик "дітей вулиці", з’ясування їх стилю життя й потреб, і були зроблені наступні висновки:

• більшість "дітей вулиці" - діти підліткового віку;
• хлопчиків на вулиці більше, ніж дівчаток;
• більшість підлітків виховується у багатодітних сім’ях;
• надто часто "діти вулиці" проживають у нетипових для України сім’ях: без батьків або тільки без матері чи без батька;
• серед батьків таких дітей нерідко зустрічаються освічені люди, які мають постійну роботу;
• значна частина "дітей вулиці" мають проблеми з найближчими родичами;
• значний вплив на прискорення процесу переходу дитини до такого статусу має низьке матеріальне становище сім’ї;
• значна частина "дітей вулиці" заробляють гроші самостійно, причому дуже часто "робота" дає гарні прибутки, але є асоціальною: крадіжка, жебракування, надання сексуальних послуг тощо;
• "діти вулиці" часто зазнають експлуатації й насилля з боку ровесників і дорослих на вулиці та вдома;
• діти нерегулярно харчуються, часто голодують;
• "діти вулиці" вживають алкоголь, наркотики, нюхають клей, палять цигарки.

Довге перебування в стані безпритульності сприяє формуванню особливої психології у дітей чи підлітків уже через два місяці. Вони збиваються в стада, де панують інстинкти виживання, егоїзму   і самозбереження, взаємопідтримки власної групи, вороже ставлення до груп конкурентів, недовіра до дорослих і владних закладів. Малим дітям легше отримати милостиню, їм частіше подають дорослі. Виникає небажання дорослішати і виробляти нові психологічні навички нового вікового періоду, брати на себе відповідальність. Входження в існуюче суспільство (соціалізація) безпритульних дітей та підлітків або запізнюється, або відсутнє. Стає неможливим розвиток інших здібностей, якщо вони не працюють на самозахист та виживання на вулиці. Перехід в стан дорослих сприймається як катастрофа незахищеності і власної непотрібності нікому, сприяє депресіям чи самогубству. Перебування в непристосованих для життя умовах (дахи, покинуті домівки та руїни, тунелі, теплотраси) сприяють як втратам гігієничних навичок, так і хворобам — шкіряним, паразитарним, інфекційним, венеричним. Контингент безпритульних дітей та підлітків випадає з-під медичних оглядів, необхідних обстежень і щеплення від інфекційних хвороб. Позбавлені шкільного навчання, воні відстають в розумово-освітньому розвитку. Безпритульні підлітки не можуть розраховувати на фінансово успішну кар'єру через брак освіти чи її повну відсутність. У безпритульності тільки негативні наслідки: зростання дитячої злочинності та бандитизму, зростання алкоголізму та наркоманії, проституції, занепаду моралі, зростання інфекційної захворюваності та напруженості і негараздів в суспільстві. Зростає і зміцнюється кримінальний сектор економіки. На даний час у нашому суспільстві різко зріс інтерес до релігії. Духовно-моральна і економічна кризи викликають у багатьох людей почуття невпевненості, незахищеності. Нетрадиційна релігійність - нове духовне явище XX ст. - виявила себе в нашій країні в останнє десятиліття, стала його характерною рисою. У США виникнення «нових релігій» зафіксовано з 50-60 років. З кінця 50-х і до середини 80-х років там було започатковано стільки релігійним новацій, що вчені стали говорити про справжню епідемію. Американський релігійний бум був імпортований у Західну Європу. Наші країни відкрили свої кордони, коли цей процес в Америці і Європі згасав. На території  України функціонують різні релігійні об'єднання, які нових проблем принесли із собою безліч.    Деструктивне релігійне об'єднання - це авторитарна ієрархічна організація будь-якої орієнтації, є руйнівною по відношенню до природного гармонійного духовного, психічного і фізичного стану особистості, а так само і до творчих традицій і норм, сформованих соціальних структур культури, порядку і суспільства в цілому, що практикує приховане психологічне насильство, яке виражається в цілеспрямованому встановленню окремою особою або групою осіб у своїх вузькоегоїстичних цілях незаконного контролю над свідомістю, поведінкою і життям інших особистостей без їх добровільної і усвідомленої згоди для формування та підтримки у них стану неприродної і протизаконної залежності і покірності доктрині і лідерам. Псевдорелігійні неокульти багато дослідників відносять до деструктивних, так як вони не залишають за залученими ніякого права, обрушуючи на них потік спеціальних прийомів, які завдають психічному здоров'ю їх членів непоправної шкоди, загрожують державі і суспільству руйнуванням і нестабільністю.

16 ознак тоталітарних сект

1. У їхній групі ти знайдеш те, що до цих пір марно шукав. Вони знають абсолютно точно, чого тобі не вистачає.

2. Уже перша зустріч із ними відкриває для тебе абсолютно новий погляд на речі.

3. Світогляд їх груп приголомшливо простий і пояснює будь-яку проблему.

У результаті:

4. Тобі важко скласти точну характеристику групи. Ти не повинен міркувати або перевіряти. Твої нові друзі кажуть: «Це неможливо пояснити. Ти повинен пережити це - підемо зараз із нами до нашого центру».

5. У групи є вчитель, медіум, вождь або гуру. Тільки він знає всю істину.

6. Вчення групи вважається єдиним справжнім, вічно істинним знанням. Традиційна наука, раціональне мислення, розум відкидаються, оскільки вони негативні, сатанинські, неосвічені.

7. Критика з боку людей, що не належать до групи, вважається доказом її правоти.

8. Світ котиться до катастрофи, і тільки група знає, як можна врятувати його.

9. Група - це еліта. Решту людства втрачено: адже воно не співпрацює з групою або не дозволяє їй рятувати себе.

10. Ти повинен стати членом групи.

У результаті:

11. Група обмежує себе від решти світу, наприклад, одягом, їжею, особливою мовою, чіткою регламентацією міжособистісних відносин.

12. Група бажає, щоб ти розірвав свої «старі відносини, так як вони перешкоджають твоєму розвитку».

13. Твої сексуальні відносини регламентуються ззовні. Наприклад, керівництво підбирає партнерів, наказує груповий секс або, навпаки, повне утримання.

14. Група наповнює весь твій час завданнями: продажем книг або газет, вербуванням нових членів, відвідуванням курсів, медитаціями.

15. Тобі дуже важко залишатися одному, хтось із групи завжди поруч із тобою.

16. Якщо ти починаєш сумніватися, якщо обіцяний успіх не приходить, то винен завжди виявишся сам, оскільки ти нібито недостатньо старався, брав участь, діяв.