Індивідуальне консультування, психокорекція, профорієнтація

понеділок, 17 березня 2025 р.

9 клас 18.03.25 Урок №26

Тема: Соціальний добробут. Соціальна компетентність. Стосунки і рівні спілкування. Навички ефективного спілкування.                                                                                                           Домашнє завдання: 1. Опрацювати інформацію в підручнику (§21, ст.99-107); сформулювати свої правила спілкування з оточуючими (10-15).                                

     Епіграфом до уроку є слова відомого французького письменника, автора повісті-казки «Маленький принц» Антуана Сент-Екзюпері: «Найбільша розкіш – це розкіш людського спілкування». Як ви вважаєте в чому сенс цих слів, змогли би ви існувати взагалі без спілкування, без людей,самому жити на безлюдному острові? І чому часто ми не цінуємо цю розкіш,ображаємо інших словами, ігноруємо з кимось спілкування. Звісно є випадки,коли когось і потрібно ігнорувати,наприклад,в випадку кібербулінгу або шахрайства в інтернеті, та навіть захищати себе та шукати допомоги. Але коли людина нічого вам поганого не зробила, хоче познайомитися та поспілкуватися з  вами, проявляє до вас симпатію,а ви показуєте якимось словами,жестами,в міміці своє незадоволення та неприязнь,то це,звісно, недоліки вашого виховання та рівень культури. Також рівень спілкування характеризується тими словами,якими ви говорите, на літературній мові,або на жаргоні, цензурну або нецензурну лексику ви вживаєте в розмові. Є люди,з якими приємно спілкуватися,легко,є теми для розмови,а є люди, після розмови з якими ви себе відчуваєте виснаженим,розгубленим і після цього намагаєтеся з ними більше не контактувати.  У кожного з нас є свій круг спілкування, свої рідні,свої друзі,яким ми довіряємо,більш розкриваємося перед ними,частіше спілкуємося,а є незнайомі,малознайомі,чужі люди, з якими і необов’язково зовсім спілкуватися. Але загальне правило вихованої людини – це  ввічливість. Якщо вам людина неприємна,на те,можливо,є якійсь причини,але це не нагода  ображати її.  

Казка «Королівство Ану» (Автор – Галина Малик)

Ось так починається казка:

Було королівство Будьласка.

Сусіда-король з королівства Ану́

Почав з ним таємну, підступну війну.

На вулицях міста-столиці

З’явились насуплені лиця.

Один у крамниці сказав продавцю:

– Ану, дайте швидше машинку оцю!

За серце схопився і зблід продавець...

Ледь-ледь не настав продавцеві кінець!

В трамваї хтось гаркнув бабусі на вухо:

– Ану, відступися убік, розвалюхо!

Не встигла убік відступити небога –

Забрала стареньку «швидка допомога».

Буфетнику Про́шу в дитячім кафе

Хтось замість подяки та вигукнув:

– Пфе!

Буфетник облишив буфет і торти –

Його до сьогодні не можуть знайти!

А далі, як мовиться в казці,

Забили тривогу будьласці.

Вони невідомих осіб

Ловили шістнадцять діб!

А потім не місяць, не два

Учили казати слова:

«пробачте»,

«спасибі»,

«будь ласка»...

На цьому й скінчилася б казка,

Та вчора я стріла особу одну.

Вона продавцеві сказала:

– Ану…

Одразу мені пригадалася казка

Про два королівства: Ану і Будьласка.

Подумала я:

А можливо, цей раз

Війною пішло королівство на нас?!

Спілкування (комунікація) – процес обміну думками, почуттями, враженнями, загалом – повідомленнями. Уміння ефективно спілкуватися – один із найголовніших чинників успіху в будь-якій сфері сучасного життя. Побудувати кар'єру, завести надійних друзів, влаштувати своє особисте життя, домогтися успіху і визнання неможливо без уміння ефективного спілкування. Комунікативна компетентність є надійним фундаментом здорових міжособистісних стосунків і професійного успіху. Вдосконалення навичок міжособистісного спілкування може відкрити перед людиною нові можливості. Коли ми правильно і точно висловлюємо свої думки, наша позиція стає зрозумілою іншим людям. Тому, ймовірніше, що нам вдасться досягти взаєморозуміння. 

Комунікація виконує кілька важливих функцій для життя людей, зокрема, такі:

  1. Задоволення потреби у спілкуванні. Всі люди – соціальні істоти. Ми маємо потребу в інших людях так само, як у їжі, воді, даху над головою. Двоє людей можуть годинами обговорювати різні дрібниці, про які з часом навіть не згадають. Вони просто задовольняли базову потребу в людському спілкуванні.
  2. Уточнення уявлення про себе. За допомогою комунікації ми дізнаємося, якими ми є та як люди реагують на нашу поведінку.
  3. Демонстрування поваги до іншого. Зустрівши знайому людину, ми говоримо: «Як справи?», «Що нового?», «Привіт!» тощо. В такий спосіб ми показуємо, що вирізняємо цю людину з-поміж інших, тобто демонструємо повагу. Якщо нічого не говорити – ризикуємо заслужити репутацію зверхньої і нетактовної людини.
  4. Розбудова стосунків. Через спілкування ми не тільки знайомимося з іншими людьми, а і, що найважливіше, встановлюємо стосунки, які можуть розвиватись і поглиблюватись, або псуватись і заморожуватись.
  5. Обмін інформацією. Частину інформації ми отримуємо через спостереження, читання, перегляд телевізора. Іншу частину – через пряме спілкування з людьми. Коли ми вирішуємо, що вдягнути або за кого голосувати на виборах, ми радимося з навколишніми. У таких випадках відбувається обмін повідомленнями, що включає передачу й отримання інформації.
  6. Вплив на інших. Навряд чи знайдеться хоча б один день, коли б ми не спробували вплинути на чиюсь поведінку – переконати друзів сходити в конкретний ресторан, змусити чоловіка кинути палити або умовити викладача поставити вам кращу оцінку. 

Люди можуть передавати свої повідомлення словами, тобто вербально (усно або письмово) і без слів – невербально (за допомогою інтонації, сили голосу, темпу вимови, а також міміки, жестів, положення тіла). Вербальна комунікація – процес двостороннього мовного обміну інформацією. Мова – це сукупність слів і систем для їх використання, загальних для людей одного і того самого мовного співтовариства.

Невербальна комунікація – обмін невербальними сигналами, що супроводжують мовні повідомлення. Зазвичай невербальні сигнали (засоби) однаково інтерпретуються в цій культурі або цьому мовному співтоваристві.

До невербальних засобів спілкування належать: міміка обличчя, пози, жести, рухи, а також так звана парамова – невербальне звучання повідомлень, манера передачі інформації. Наприклад, коли ми хочемо ефектно завершити промову або підкреслити значення своїх слів, ми доповнюємо наше словесне повідомлення інтонацією: надаємо своєму голосові певної висоти, гучності, темпу і тембру. 

Активне слухання – неодмінна умова ефективної комунікації. Воно включає в себе зосередження, розуміння, запам'ятовування і критичний аналіз.

 Ефективна комунікація – це обмін повідомленнями, під час якої співрозмовники демонструють взаємоповагу, і той, хто слухає, сприймає з повідомлення саме те, що має на увазі мовець. Здається, що може бути простішим за спілкування: один говорить, а другий слухає. Однак цей процес не такий простий, адже нерідко трапляється, що зміст відправленого нами повідомлення не збігається з тим, що його отримує співрозмовник.  Ми часто ображаємося, якщо хтось не розуміє наших бажань або мотивів наших вчинків. Проте насправді дві людини можуть подивитися той самий фільм, прочитати ту саму книжку й отримати від них протилежні враження. Якщо вони сперечаються між собою, то роблять це тому, що їхні внутрішні моделі реальності не зовсім однакові.  

Поради для ефективного спілкування

  • Спілкування неможливе без встановлення контакту зі співрозмовником. Для цього продемонструйте співрозмовникові зацікавленість і готовність до розмови виразом обличчя і положенням тіла.
  • Слухайте активно: подавайте співрозмовникові сигнали, що ви слухаєте його уважно і намагаєтеся зрозуміти. Для цього час від часу повторюйте своїми словами найбільш важливі висловлювання співрозмовника. Робіть це з позитивною або питальною інтонацією, робіть короткі зауваження на кшталт: «так, розумію», «точно», «цікаво», «чудово».
  • Будьте спостережливими, уважно стежте за емоціями, настроєм співрозмовника.
  • Не перебивайте співрозмовника, дайте йому можливість висловити свою думку до кінця. Саме думку, а не фразу чи пропозицію.
  • Щоб співрозмовник правильно зрозумів вашу основну думку, не захоплюйтеся загальними словами або занадто довгими фразами. Що конкретніше буде висловлена ідея, то простіше іншій людині зрозуміти її.
  • Говоріть достатньо голосно і чітко (це додає вашій мові впевненості).
  • Під час розмови підтримуйте зоровий контакт зі співрозмовником, використовуйте адекватні невербальні сигнали, які можуть сказати співрозмовникові більше, ніж слова (жести, рухи, вираз обличчя, міміку тощо). 

Немає коментарів:

Дописати коментар