8 клас 31.03.25 Урок № 26

Тема: Правила дорожнього руху. Регулювання дорожнього руху. Пріоритети в дорожньому русі. Практична робота № 12 «Визначення пріоритетів у дорожньому русі»                                                                                                                             Домашнє завдання: Опрацювати інформацію в §21 (ст.98-101); описати (з ілюстрацією) пріоритетність у дорожньому русі біля вашої школи або біля дому.
  

 Кожного разу, виходячи з дому у своїх справах, ви стаєте учасником дорожнього руху. Ваше здоров'я та життя значною мірою залежать від власної поведінки на дорозі й поведінки інших учасників дорожнього руху, зокрема інших пішоходів, водіїв, велосипедистів і пасажирів. Учасники дорожнього руху — особи, які беруть участь у дорожньому русі як пішоходи, водії, пасажири, погоничі тварин. Організація дорожнього руху — це створення умов за допомогою інженерно-технічних і організаційних заходів для досить швидкого, безпечного та зручного руху транспортних засобів і пішоходів. Учасники дорожнього руху зобов’язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інший учасники виконують ці Правила. Події, пішоходи та пасажири зобов'язані бути особливо уважними до таких категорій учасників дорожнього руху, як діти, люди похилого віку та люди з особливими потребами. Особи, які порушують Правила дорожнього руху, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Регулюваня дорожнього руху

Регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою:

ü  дорожніх знаків,

ü  дорожньої розмітки (вертикальної і горизонтальної),

ü  дорожнього обладнання (огорожі, тумби, стовпці, дзеркала тощо),

ü  світлофорів,

ü  регулювальника.

Сигнали регулювальника — положення його корпуса, а також жести руками, у тому числі з жезлом або диском із червоним світлоповертачем, які мають такі значення. Руки витягнуті в сторони, опущені або права рука зігнута пород грудьми: з лівого й правого боків — дозволено рух трамвая прямо, нерейковим транспортним засобам — прямо й праворуч; пішоходам дозволено переходити проїзну частину за спиною та перед грудьми регулювальника;

з боку грудей і спини — рух усіх транспортних засобів і пішоходів заборонено. Права рука витягнута впоред: з лівого боку — дозволено рух трамвая ліворуч, нерейковим транспортним засобам — у всіх напрямках; пішоходам дозволено переходити проїзну частину за спиною регулювальника; з боку грудей — усім транспортним засобам дозволено рух лише праворуч; з правого боку та спини — рух усіх транспортних засобів заборонено; пішоходам дозволено переходити проїзну частину за спиною регулювальника. Рука піднята вгору: рух усіх транспортних засобів і пішоходів заборонено в усіх напрямках. Жезл використовується тільки працівниками підрозділів Доржавтоінспекції та військової інспекції безпеки дорожнього руху. Для привертання уваги учасників дорожнього руху використовується сигнал, поданий свистком. Також регулювальник може подавати інші сигнали, зрозумілі водіям і пішоходам.

Пріоритет у дорожньому русі — право на першочерговий рух щодо інших учасників руху — дається, наприклад, маршрутним транспортним засобам для того, щоб не зменшувати швидкості їхнього пересування на маршруті. У дорожньому русі при перехрещенні (злитті) траєкторій руху транспортних засобів, пішоходів та інших учасників руху виникає пи­тання: хто має право на рух першим? Щоб уникнути можливих кон­фліктів, у Правилах спеціально обумовлюється порядок черговості руху учасників дорожнього руху.

Наприклад,

ü  на нерегульованих пішохідних переходах пішоходи мають перевагу в русі перед транспортними засобами з того момен­ту, коли вони ступили на перехід.

ü  У будь-якому місці, навіть поза пі­шохідним переходом, водій повинен пропустити сліпих пішоходів, які подають сигнал тростиною білого кольору, спрямованою вперед.

ü  Водій повинен зупинитися перед пішохідним переходом, якщо така вимога надійшла від членів шкільного патруля, загону юних інспекторів руху, відповідним чином екіпірованих, або осіб, що супроводжують групи дітей, і дати дорогу дітям, які переходять проїзну час­тину дороги.

ü  Водій транспортного засобу повинен зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, які йдуть із боку відчинених дверей до (або від) трамвая, що стоїть на вулиці, якщо посадка чи висадка прово­диться з проїзної частини чи посадкового майданчика, розміщеного на ній. Перевага пішоходів перед транспортним засобом у даному випадку настає тільки тоді, коли на позначеній трамвайній зупинці зупинився трамвай.

Пріоритети в дорожньому русі — це встановлена система відносин між учасниками дорожнього руху, згідно з Правилами дорожнього руху, на підставі якої визначається порядок користування дорогою. У дорожньому русі при перехрещенні (злитті) траєкторій руху транспортних засобів, пішоходів та інших учасників руху виникає запитання, хто має право на рух першим. Щоб уникнути можливих конфліктів, у Правилах спеціально обумовлюється порядок черговості руху учасників дорожнього руху. Наприклад, на неврегульованих пішохідних переходах пішоходи мають перевагу в русі перед транспортними засобами з того моменту, коли вони стали на перехід. У будь-якому місці, навіть поза пішохідним переходом, водій повинен пропустити пішоходів із вадами зору, які подають сигнал тростиною білого кольору, спрямованою вперед. Водій повинен зупинитися перед пішохідннм переходом, якщо така вимога надійшла від осіб, що супроводжують групи дітей. Водій транспортного засобу повинен зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, які йдуть з боку відчинених дверей до (або від) трамвая, що стоїть на вулиці, якщо посадка чи висадка проводиться з проїзної частини чи посадкового майданчика. Пішоходи мають перевагу не|)ед транспортним засобом у цьому випадку тільки тоді, коли на позначеній трамвайній зупинці зупинився трамвай. Отже, питання переваги, або пріоритету, сприяє виявленню ознаки першочерговості в русі для йот учасників, що дає змогу запобігти конфліктній ситуації, яка може призвести до ДТП.

Таким чином, питання переваги або пріоритету сприяє виявлен­ню ознаки першочерговості в русі для його учасників, що дає змогу запобігти конфліктній ситуації, яка може призвести до ДТП. Цьому також сприяють знаки пріоритету, які встановлюють чер­говість проїзду перехресть і перехрещень окремих проїзних частин, а також вузьких ділянок дороги. Деякі із цих знаків надають перевагу в русі, інші - зобов'язують надати дорогу транспортним засобам, яким надається така перевага. До таких знаків належать «Дати дорогу», «Проїзд без зупинки заборонено», «Головна дорога», «Кінець головної дороги», «Перева­га зустрічного руху», «Перевага перед зустрічним рухом». До знаків пріоритету належать також знаки «Перевага зустрічного руху» і «Перевага перед зустрічним рухом»). Перший знак застосовується для заборони в'їзду на вузь­ку ділянку дороги за наявності на ній або на протилежному під'їзді до неї зустрічних транспортних засобів, яким можуть бути створені пе­решкоди або небезпека в русі. Другий знак застосовується для позначення вузької ділянки дороги, під час руху по якій водій користу­ється перевагою стосовно зустрічних транспортних засобів.

«Топ-10» безпеки транспорту

1. Потяг. Залізничний транспорт у світі вважається найбезпечнішим, тому він займає найвищу сходинку рейтингу. 

2. Літак. На другому місці  - авіатранспорт. Однак не слід забувати те, що у разі авіакатастрофи майже нікому із числа пасажирів та екіпажу не вдається врятуватися. Але парадоксальним є той факт, що люди більше бояться літати на авіатранспорті, ніж їздити на мотоциклах.

3. Автобус. У Європі даний вид громадського транспорту входить до числа найбезпечніших.

4. Автомобіль. Раніше машини вважалися дуже небезпечним видом транспорту. Та за останні роки конструкція автомобілів істотно змінилася, що знизило кількість аварій. Однак це не означає, що можна сміливо забути про заходи безпеки, ставати прихильниками швидкої їзди.

5. Мікроавтобус. У середині рейтингу перебувають мікроавтобуси. Нерідко люди гинуть під час аварій на такому виді транспорту через низький рівень кваліфікації водіїв.

6. Космічний корабель. Було тільки 18 ракет, відправлених у космос, починаючи з першого польоту 1961 року, які не змогли повернутися назад. Усього їх було 530. Слід зауважити, що люди гинули не в самому космосі. Трагедії траплялися при злетах або в моменти приземлення.

7. Паром. Пароми не такі безпечні, як вважаються поціновувачами водного транспорту. Слід зазначити, що не кожна жертва є результатом аварії. Відомі випадки, коли за борт падають самі пасажири.

8. Метро. Цей вид транспорту при аваріях губить життя багатьох людей одразу.

9. Велосипед. «Молодший брат» мопеда постійно потрапляє в ДТП, особливо під час зіткнення з іншими видами транспорту. Число аварій за участю велосипедистів щороку зростає, частіше гинуть у них підлітки.

10. Мопед і мотоцикл. Мопеди і мотоцикли по праву займають 10-у позицію рейтинга найбезпечніших видів транспорту. Багато років поспіль цей вид транспорту вважається найнебезпечнішим. 20% смертей у ДТП припадають саме на нього. Смертність водіїв і пасажирів автомобілів у 28 разів менша, ніж смертність водіїв і пасажирів мотоциклів.

 

7 клас 19.03.25 Урок № 35

Тема: Планування навчальних цілей і їх реалізація. Власні потреби та інтереси підлітків у навчанні. Підсумкова робота «Гр.1 Безпека».                                                                           Домашнє завдання: Опрацювати інформацію в §13 (ст.146-148); скласти план дій на день, на тиждень, на місяць.

     Мудрим ніхто не вродився, а навчився.                                                                                           Українська народна приказка

Зазвичай дітей віком від 10 до 16 років називають підлітками, а цей вік заведено називати перехідним чи підлітковим. Він починається, коли частина мозку, відома як гіпоталамус, починає виділяти гормон, що приводить у дію гіпофіз і статеві залози, які починають виробляти чоловічі або жіночі статеві гормони. Як правило, це відбувається, коли людина досягає 14- річного віку. Дехто з учених вважає: попри те що вікові категорії, завжди визначалися досить довільно, період із 10 до 14 років підходить якнайкраще під цю категорію. Під час перехідного віку організм і поведінка підлітків зазнають багатьох змін, які проявляються під час навчання. Наприклад, деякі учні безперервно розмовляють і, зазвичай, не дуже захоплені навчальною діяльністю на уроці. Перешкоди в навчанні підлітків можна значною мірою подолати, якщо зрозуміти основні причини їхньої поведінки, а також потреби підліткового віку.

• повага та визнання, безоцінна увага та підтримка;
• спілкування і прийняття однолітками;
• уміння впевнено обстоювати власну думку;
• чіткі правила та межі;
• розвиток і навчання через «власний досвід»;
• свобода самовираження;
• творче самовираження та самореалізація;
• поставлення життєвих цілей.

Підлітки мають також специфічні потреби, які, безумовно, є в будь-якому шкільному віці, проте вони найбільш виражені в підлітковому віці:

• потреба гри та соціальної взаємодії. Підліткам подобається бути зі своїми однолітками, і вони іноді не можуть дочекатися, поки закінчиться урок, щоби розважитися з однокласниками/однокласницями;
• потреба відпочинку. Підліткам потрібно близько дев’яти годин сну вночі, щоби залишатися активними впродовж дня. Однак здебільшого рідко хто з них отримує таке задоволення, і саме тому вони можуть спати на уроках. Вони просто борються зі сном!;
• потреба фізичної активності. Перерв між уроками підліткам не вистачає. Кінестетичне навчання може допомогти протидіяти сонливості та зосередитися. Коротка діяльність, яка передбачає рух, призводить до збільшення концентрації, що допомагає бути уважнішими протягом усього заняття;
• потреба навчатися в менш напруженому середовищі. Стрес, зазвичай, пов’язаний із дорослим життям і роботою. Але підлітки також можуть піддаватися високому рівню стресу в школі.

Якщо у підлітковому віці ці потреби не реалізуються, частина учнів втрачає інтерес до навчання. Це може статися також через:

·         Зміну життєвих пріоритетів.

У підлітковому віці стає важливим вміння зрозуміти себе і навчитися вибудовувати стосунки з однолітками.

·         Надмірне навантаження та втому

Якщо в підлітка немає можливості відпочити, якщо все життя перетворюється на навчання та відсутність часу, щоб просто подихати повітрям, поспілкуватися з друзями (поза школою), приділити увагу своєму хобі, побути наодинці зі своїми думками, — бажаннями.

·         Стрибкоподібний розвиток головного мозку

У підлітковому віці розумове навантаження збільшується, з’являється більше складних предметів. При цьому частина мозку, яка відповідає за довготривалу пам’ять, контроль, планування, структурування інформації, навчання, — «спить». У цей період активніші частини мозку, які відповідають за задоволення і за сприйняття небезпеки. Тому виникають спалахи тривоги, страху, агресії, перепади настрою, розгубленість, неможливість зосередитися.

·         Страх, відчуття небезпеки.                                                                                                          Підліток може боятися конкретного вчителя, конкретних однокласників, які його дражнять, боятися зробити помилку, щоб не розчарувати значущих для нього близьких або не бути покараним за погані оцінки вдома. Коли підлітку страшно, він перестає сприймати інформацію, а довгострокова пам’ять об’єктивно знижується.

·         Розчарування/втрата авторитету вчителя.

Якщо вчитель не здатний зацікавити своїм предметом, а стиль подачі інформації наказовий та повчальний — саме ці предмети будуть нелюбими.

·         Віковий опір правилам.

Підлітковий вік — це період знецінення та опору тому, що було значуще. Учень/учениця може чинити опір шкільній системі з її жорсткими правилами, батькам, сфокусованим лише на зовнішній успішності, тиску з боку вчителів або несправедливому ставленню однолітків.

·         Внутрішні протиріччя та конфлікти.                                                                                           У період статевого дозрівання в підлітка в голові виникають мільйони різноманітних запитань на тему «Хто я?», «Навіщо я народився?», «Що мені робити в цьому житті?» тощо. Всі ці роздуми можуть породжувати низку внутрішніх протиріч та відсунути думки про навчання на задній план.

·         Закоханість                                                                                                                                            На підлітковий вік, як правило, припадає перший досвід романтичних почуттів та стосунків. Стан закоханості буває настільки сильним і важливим, що решта втрачає для підлітка значення.

·         Несприятливий психологічний клімат у сім’ї

Складні стосунки в сім’ї, відсутність довіри та порозуміння як між батьками, так і у дитини зі своїми близькими, дуже впливають на пізнавальний інтерес підлітка та його бажання вчитися.

 Навчальні цілі — це кінцевий результат будь-якої навчальної діяльності, який виражають у точних та однозначних категоріях і поняттях.

Потужним інструментом для досягнення успіху у всіх сферах життя є планування та постановка цілей — процес, який можна порівняти з малюванням карти, коли ти плануєш вирушити в подорож з точки А в точку Б із зупинками на шляху. Постановка цілей — важливий крок на шляху до успіху та втілення мрій у життя. Планування допомагає виявити потенційні перешкоди і дає можливість вимірювати свій прогрес на шляху досягнення цілей. Постановка цілей означає процес визначення конкретних результатів, яких ти хочеш досягти. Вона може включати різні аспекти життя, такі як навчання, здоров’я, відносини і багато іншого. Коли ти визначаєш свої цілі, то створюєш ясне бачення майбутнього та ставиш собі завдання, які допомагають тобі рухатися в цьому напрямку. Якщо ти хочеш досягти у житті більшого — тобі потрібен план. Планування є інструментом, який допомагає досягти наших цілей. Перед тим як ставити цілі і втілювати їх у життя, потрібно проаналізувати минулі звершення та визначити, що може стати на заваді твоїх планів. Наприклад, безпідставний оптимізм або песимізм. Занадто високі очікування щодо реалізації планів і, навпаки, — упевненість, що нічого не вийде.

Для цього тобі допоможе стане запропонована таблиця. Заповни її, орієнтуючись на наведені запитання.

Які перешкоди стояли переді мною в навчанні?	Як я долав/долала ці перешкоди?
Чого я навчився/навчилась?	Чого я хочу навчитися?

Створення плану — це процес встановлення цілей і детального розбиття їх на кроки, необхідні для їх досягнення.

Заплануй та заповни «Мої цілі»  на тиждень…; на місяць…; на семестр…; на рік..

Важливо регулярно оцінювати свій прогрес, щоб переконатися, що ти на правильному шляху. Веди записи про те, що ти зробив/зробила, і що ще потрібно зробити. Це допоможе тобі оцінювати свій прогрес і розуміти, що потрібно зробити, щоб досягти мети. Постійно аналізуй свої результати та коригуй свій план, якщо необхідно. Ці прості кроки допоможуть створити план втілення своєї мрії в реальність. Пам’ятай, що планування — це процес, і не варто боятися змінювати свій план, якщо ти бачиш, що щось не працює. Успіх досягається завдяки постійному руху вперед, навіть якщо це означає зміну твого плану на шляху до досягнення ваших цілей.

9 клас 18.03.25 Урок №26

Тема: Соціальний добробут. Соціальна компетентність. Стосунки і рівні спілкування. Навички ефективного спілкування.                                                                                                           Домашнє завдання: 1. Опрацювати інформацію в підручнику (§21, ст.99-107); сформулювати свої правила спілкування з оточуючими (10-15).                                

     Епіграфом до уроку є слова відомого французького письменника, автора повісті-казки «Маленький принц» Антуана Сент-Екзюпері: «Найбільша розкіш – це розкіш людського спілкування». Як ви вважаєте в чому сенс цих слів, змогли би ви існувати взагалі без спілкування, без людей,самому жити на безлюдному острові? І чому часто ми не цінуємо цю розкіш,ображаємо інших словами, ігноруємо з кимось спілкування. Звісно є випадки,коли когось і потрібно ігнорувати,наприклад,в випадку кібербулінгу або шахрайства в інтернеті, та навіть захищати себе та шукати допомоги. Але коли людина нічого вам поганого не зробила, хоче познайомитися та поспілкуватися з  вами, проявляє до вас симпатію,а ви показуєте якимось словами,жестами,в міміці своє незадоволення та неприязнь,то це,звісно, недоліки вашого виховання та рівень культури. Також рівень спілкування характеризується тими словами,якими ви говорите, на літературній мові,або на жаргоні, цензурну або нецензурну лексику ви вживаєте в розмові. Є люди,з якими приємно спілкуватися,легко,є теми для розмови,а є люди, після розмови з якими ви себе відчуваєте виснаженим,розгубленим і після цього намагаєтеся з ними більше не контактувати.  У кожного з нас є свій круг спілкування, свої рідні,свої друзі,яким ми довіряємо,більш розкриваємося перед ними,частіше спілкуємося,а є незнайомі,малознайомі,чужі люди, з якими і необов’язково зовсім спілкуватися. Але загальне правило вихованої людини – це  ввічливість. Якщо вам людина неприємна,на те,можливо,є якійсь причини,але це не нагода  ображати її.  

Казка «Королівство Ану» (Автор – Галина Малик)

Ось так починається казка:

Було королівство Будьласка.

Сусіда-король з королівства Ану́

Почав з ним таємну, підступну війну.

На вулицях міста-столиці

З’явились насуплені лиця.

Один у крамниці сказав продавцю:

– Ану, дайте швидше машинку оцю!

За серце схопився і зблід продавець...

Ледь-ледь не настав продавцеві кінець!

В трамваї хтось гаркнув бабусі на вухо:

– Ану, відступися убік, розвалюхо!

Не встигла убік відступити небога –

Забрала стареньку «швидка допомога».

Буфетнику Про́шу в дитячім кафе

Хтось замість подяки та вигукнув:

– Пфе!

Буфетник облишив буфет і торти –

Його до сьогодні не можуть знайти!

А далі, як мовиться в казці,

Забили тривогу будьласці.

Вони невідомих осіб

Ловили шістнадцять діб!

А потім не місяць, не два

Учили казати слова:

«пробачте»,

«спасибі»,

«будь ласка»...

На цьому й скінчилася б казка,

Та вчора я стріла особу одну.

Вона продавцеві сказала:

– Ану…

Одразу мені пригадалася казка

Про два королівства: Ану і Будьласка.

Подумала я:

А можливо, цей раз

Війною пішло королівство на нас?!

Спілкування (комунікація) – процес обміну думками, почуттями, враженнями, загалом – повідомленнями. Уміння ефективно спілкуватися – один із найголовніших чинників успіху в будь-якій сфері сучасного життя. Побудувати кар'єру, завести надійних друзів, влаштувати своє особисте життя, домогтися успіху і визнання неможливо без уміння ефективного спілкування. Комунікативна компетентність є надійним фундаментом здорових міжособистісних стосунків і професійного успіху. Вдосконалення навичок міжособистісного спілкування може відкрити перед людиною нові можливості. Коли ми правильно і точно висловлюємо свої думки, наша позиція стає зрозумілою іншим людям. Тому, ймовірніше, що нам вдасться досягти взаєморозуміння. 

Комунікація виконує кілька важливих функцій для життя людей, зокрема, такі:

1. Задоволення потреби у спілкуванні. Всі люди – соціальні істоти. Ми маємо потребу в інших людях так само, як у їжі, воді, даху над головою. Двоє людей можуть годинами обговорювати різні дрібниці, про які з часом навіть не згадають. Вони просто задовольняли базову потребу в людському спілкуванні.
2. Уточнення уявлення про себе. За допомогою комунікації ми дізнаємося, якими ми є та як люди реагують на нашу поведінку.
3. Демонстрування поваги до іншого. Зустрівши знайому людину, ми говоримо: «Як справи?», «Що нового?», «Привіт!» тощо. В такий спосіб ми показуємо, що вирізняємо цю людину з-поміж інших, тобто демонструємо повагу. Якщо нічого не говорити – ризикуємо заслужити репутацію зверхньої і нетактовної людини.
4. Розбудова стосунків. Через спілкування ми не тільки знайомимося з іншими людьми, а і, що найважливіше, встановлюємо стосунки, які можуть розвиватись і поглиблюватись, або псуватись і заморожуватись.
5. Обмін інформацією. Частину інформації ми отримуємо через спостереження, читання, перегляд телевізора. Іншу частину – через пряме спілкування з людьми. Коли ми вирішуємо, що вдягнути або за кого голосувати на виборах, ми радимося з навколишніми. У таких випадках відбувається обмін повідомленнями, що включає передачу й отримання інформації.
6. Вплив на інших. Навряд чи знайдеться хоча б один день, коли б ми не спробували вплинути на чиюсь поведінку – переконати друзів сходити в конкретний ресторан, змусити чоловіка кинути палити або умовити викладача поставити вам кращу оцінку. 

Люди можуть передавати свої повідомлення словами, тобто вербально (усно або письмово) і без слів – невербально (за допомогою інтонації, сили голосу, темпу вимови, а також міміки, жестів, положення тіла). Вербальна комунікація – процес двостороннього мовного обміну інформацією. Мова – це сукупність слів і систем для їх використання, загальних для людей одного і того самого мовного співтовариства.

Невербальна комунікація – обмін невербальними сигналами, що супроводжують мовні повідомлення. Зазвичай невербальні сигнали (засоби) однаково інтерпретуються в цій культурі або цьому мовному співтоваристві.

До невербальних засобів спілкування належать: міміка обличчя, пози, жести, рухи, а також так звана парамова – невербальне звучання повідомлень, манера передачі інформації. Наприклад, коли ми хочемо ефектно завершити промову або підкреслити значення своїх слів, ми доповнюємо наше словесне повідомлення інтонацією: надаємо своєму голосові певної висоти, гучності, темпу і тембру. 

Активне слухання – неодмінна умова ефективної комунікації. Воно включає в себе зосередження, розуміння, запам'ятовування і критичний аналіз.

 Ефективна комунікація – це обмін повідомленнями, під час якої співрозмовники демонструють взаємоповагу, і той, хто слухає, сприймає з повідомлення саме те, що має на увазі мовець. Здається, що може бути простішим за спілкування: один говорить, а другий слухає. Однак цей процес не такий простий, адже нерідко трапляється, що зміст відправленого нами повідомлення не збігається з тим, що його отримує співрозмовник.  Ми часто ображаємося, якщо хтось не розуміє наших бажань або мотивів наших вчинків. Проте насправді дві людини можуть подивитися той самий фільм, прочитати ту саму книжку й отримати від них протилежні враження. Якщо вони сперечаються між собою, то роблять це тому, що їхні внутрішні моделі реальності не зовсім однакові.  

Поради для ефективного спілкування

• Спілкування неможливе без встановлення контакту зі співрозмовником. Для цього продемонструйте співрозмовникові зацікавленість і готовність до розмови виразом обличчя і положенням тіла.
• Слухайте активно: подавайте співрозмовникові сигнали, що ви слухаєте його уважно і намагаєтеся зрозуміти. Для цього час від часу повторюйте своїми словами найбільш важливі висловлювання співрозмовника. Робіть це з позитивною або питальною інтонацією, робіть короткі зауваження на кшталт: «так, розумію», «точно», «цікаво», «чудово».
• Будьте спостережливими, уважно стежте за емоціями, настроєм співрозмовника.
• Не перебивайте співрозмовника, дайте йому можливість висловити свою думку до кінця. Саме думку, а не фразу чи пропозицію.
• Щоб співрозмовник правильно зрозумів вашу основну думку, не захоплюйтеся загальними словами або занадто довгими фразами. Що конкретніше буде висловлена ідея, то простіше іншій людині зрозуміти її.
• Говоріть достатньо голосно і чітко (це додає вашій мові впевненості).
• Під час розмови підтримуйте зоровий контакт зі співрозмовником, використовуйте адекватні невербальні сигнали, які можуть сказати співрозмовникові більше, ніж слова (жести, рухи, вираз обличчя, міміку тощо).