Тема: Світова економіка. Спеціалізація території та міжнародний поділ праці. Світовий ринок. Формування світової економіки. Багаторівневість світової економіки. Типи економічних систем. Типізація країн світу за рівнем економічного розвитку, місце України в ній. Захист проекту №1 (тема за вибором) Гр.1,Гр.2,Гр.3 Домашнє завдання: Опрацювати §6-8 (ст.31-47), закінчити свій проект з однієї обраної теми І розділу.
У наші дні економічний розвиток будь-якої країни залежить не лише від результатів внутрішньої господарської діяльності, а й від її участі у світових економічних відносинах.
Світове господарство (світова економіка) — це історично складена сукупність національних економік країн світу, що пов'язані між собою економічними та політичними відносинами завдяки міжнародному поділу праці.
Спеціалізація території (міста,
району, регіону, країни) — це
переважний розвиток тих галузей господарства, для яких на певній території
умови є найкращими, і більша частина продукції йде на обмін. Залежно від
масштабів територіального поділу праці, визначають різні рівні спеціалізації
територій: спеціалізація населеного пункту, району, регіону, країни.
На характер спеціалізації впливає низка природних та суспільно-географічних чинників: наявність певних видів природних ресурсів, забезпеченість трудовими ресурсами та ступінь їх кваліфікації, національні й релігійні традиції, рівень соціально-економічного розвитку (зокрема успіхи країни в науково-технічному прогресі). Важливим чинником є економіко-географічне положення території.
Світове господарство (світова економіка),
світовий ринок
У
повсякденному використанні часто застосовують поняття «світова економіка»,
«світове господарство», «міжнародна економіка»,але одностайного розуміння та
визначень цього поняття не існує. Економісти акцентують увагу на економічних аспектах, історики — на
історичних, фінансисти трактують з точки зору капіталу тощо. Нам, географам, потрібно урахувати всі підходи, адже ми маємо
єдину платформу — нашу Землю. Спробуємо сформувати своє визначення, але зробимо
це наприкінці уроку. Напевно, тільки підкорення
полюсів та найвищих вершин світу не мало під собою економічної мети. За
дослідниками йшли торговці. Почав формуватися світовий ринок товарів.
Задля посилення та поліпшення торгівлі людство вдосконалювало
транспорт,можливість збільшення товарообороту підштовхнула розвиток машинної
індустрії. Починає утворюватися міжнародне господарство.
Національні
господарства світу починають підлаштовуватися не тільки під внутрішні, але й
під запити світового ринку товарів. У державах усі елементи господарств починають
розвиватися,оцінюватися з точки зору світової ринкової економіки.
Наприклад,інфраструктура. Транспортні шляхи збільшуються, орієнтуються і на
кордони країни, порти зростають надзвичайними темпами.
Одним з
наслідків стає територіальний перерозподіл світу. Отже, елементи національних
господарств стають світовими елементами. Сітка взаємозв’язків між ними стає
щільнішою. Отже,ми бачимо формування світової системи господарства (є
елементи,є зв’язки, посилюється цілісність).
Як у
будь-якої системи, тут теж формується своя структура, аналогічна структурі
національної економіки:
- галузева
— так само виокремлюють три сектори економіки;
- функціональна
— концентрація (шалена концентрація металургії в Рурі, Лотарингії);
кооперування (аж до утворення міжнародних союзів, організацій тощо за певним
напрямом;наприклад, Європейське об’єднання вугілля та сталі шести європейських
країн); комбінування (США та Росія можуть перероблювати та зберігати
відпрацьоване паливо АЕС різних країн); спеціалізація (регіони виробництва чаю,
країни-банкіри); агломерування (Рейнсько-Рурський мегаполіс);
- територіальна
— географія галузевих, міжгалузевих структур, формування та зміни простору
відповідно до центрів тяжіння та так званої «периферії».
Отже,
спочатку найбільш важливим чинником були природно географічні відмінності, спочатку
це спонукало окремі країни «перекроювати» світ. Після Другої світової війни на
тлі зростання машинного виробництва, нових наукових розробок окремі держави
зрозуміли, що краще «відвойовувати» ділянки міжнародного поділу праці за
рахунок машин, технологій, кваліфікації трудових ресурсів. Яскравим прикладом
стала Японія. Окремі країни навчилися використовувати своє вигідне
економіко-географічне положення, як, наприклад, Сінгапур.
Таким чином, окремі держави розвиваються за принципом політики автаркії (ізоляції), політики вільної торгівлі або політики протекціонізму (меркантилізму). Остання форма є найбільш поширеною.
1.
Формування світової економіки та світовий ринок
·
Світова
економіка (світове господарство) — це
історично сформована сукупність національних економік країн світу, які
пов'язані між собою міжнародними економічними відносинами.
· Світовий ринок — це сфера сталих товарно-грошових відносин між країнами, що базується на міжнародному поділі праці.
Етапи формування світової економіки:
1. Аграрний
(доіндустріальний):
господарство країн ізольоване, переважає натуральний обмін та сільське
господарство.
2. Індустріальний
(XVIII — середина XX ст.): поява
великої промисловості, розвиток транспорту (залізниці, пароплави), формування
світового ринку.
3. Постіндустріальний
(з кінця XX ст. до сьогодні): провідна
роль сфери послуг, високих технологій (ІТ, біотехнології) та глобалізація.
2. Спеціалізація території та
міжнародний поділ праці
·
Спеціалізація території — це зосередження виробництва певних товарів чи
послуг на тих територіях, де для цього є найкращі умови (природні ресурси,
кваліфікована робоча сила, географічне положення).
·
Міжнародний географічний поділ праці (МГПП) — це процес спеціалізації країн на виробництві певних
видів продукції чи послуг та обмін ними на світовому ринку
3. Багаторівневість світової
економіки
Сучасне
світове господарство є багаторівневим і складається з підсистем різного
ступеня розвитку:
·
Ядро (Центр): високорівневі постіндустріальні країни (США, Японія, країни Західної
Європи), які контролюють капітал, технології та інформаційні потоки.
·
Напівпериферія: країни, що швидко розвиваються (Бразилія, Індія, Китай), які мають потужну
індустріальну базу, але залежать від технологій Центру.
·
Периферія: переважно аграрні країни, що розвиваються (країни Африки, Латинської
Америки), які є постачальниками дешевої сировини та робочої сили.
4. Типи економічних систем
Залежно від
форми власності на ресурси та механізму координації економіки, виділяють чотири
типи систем:
|
Тип
системи |
Кому
належать ресурси? |
Як
приймаються рішення? |
Приклад |
|
Традиційна |
Громаді, сім'ї (натуральне
господарство) |
На основі звичаїв, традицій та
релігії |
Деякі племена Африки чи Азії |
|
Командно-адміністративна |
Державі |
Централізовано державою (планова
економіка) |
КНДР, СРСР у минулому |
|
Ринкова |
Приватним особам та фірмам |
Самим ринком (попит і пропозиція),
держава не втручається |
Чистий капіталізм XIX ст. |
|
Змішана |
Приватним особам та державі |
Ринковими механізмами, але з
регулюванням та соціальним захистом від держави |
Більшість сучасних країн (США,
Німеччина, Україна) |
5. Типізація країн за рівнем
економічного розвитку та місце України
Для оцінки
рівня розвитку використовують показник ВВП (внутрішній валовий продукт) на душу населення та ІЛР (індекс
людського розвитку). За класифікацією ООН та Всесвітнього банку
країни ділять на такі групи:
1.
Економічно розвинені країни:
Країни «Великої сімки» (G7): США, Японія, Німеччина, Франція, Велика Британія,
Італія, Канада.
Малі високорозвинені країни Європи: Швейцарія, Норвегія, Австрія тощо.
Країни переселенського капіталізму: Австралія, Нова Зеландія, Ізраїль.
2. Країни з
перехідною економікою: колишні
соціалістичні країни, які переходять від планової до ринкової системи. До цієї
групи традиційно відносять Україну, а також Молдову, Грузію тощо.
3. Країни, що
розвиваються: найбільша
група країн (Азія, Африка, Латинська
Америка). Серед них виділяють:
Нові індустріальні країни (НІК): Південна Корея, Сінгапур, Тайвань, Малайзія.
Нафтоекспортні країни: Саудівська Аравія, ОАЕ, Кувейт.
Найменш розвинені країни: Сомалі, Чад, Афганістан.
Місце
України у світовій економіці:
·
За
класифікацією ООН Україна належить до країн із перехідною економікою.
·
У
міжнародному поділі праці (МГПП) Україна традиційно спеціалізується на агропромисловому
комплексі (один із найбільших у світі експортерів соняшникової олії,
кукурудзи, пшениці), чорній металургії (експорт сталі та чавуну) та ІТ-секторі
(аутсорсинг програмного забезпечення).
·
Сучасний
стан економіки України трансформується під впливом євроінтеграційних процесів
та наслідків війни, через що країна активно перебудовує логістичні ланцюги та
інтегрується в європейський ринок
Теми
проектів до І розділу «НАЦІОНАЛЬНА ТА СВІТОВА
ЕКОНОМІКА»
1.
Роль географічної науки у вирішенні важливих проблем розвитку країни.
2.
Критичне оцінювання сучасної економічної ситуації в
Україні, її місця серед країн світу.
3.
Аналіз та оцінка власних можливостей у зростанні
добробуту своєї родини та держави.
4.
Позитивні та негативні наслідки
глобалізації.
5. Роль ТНК та міжнародних організацій у розвитку національних економік.
Розробка
уроку за матеріалами Інтернету та з використанням ШІ.
Немає коментарів:
Дописати коментар