7 клас 27.11.24 Урок № 12

 Тема: Безпека на дорозі. Правила безпечної поведінки під час подорожей різними транспортними засобами. Дії свідка ДТП. Відпрацювання вправ для розвитку навичок безпечної поведінки в побуті, на дорозі.

Домашнє завдання: Опрацювати §6 (ст.52-64), переглянути відео та виконати інтерактивні вправи за QR-кодом, доповнити інтелект-карту на ст.64.

 Аварії трапляються тому, що нинішні водії їздять по вчорашніх дорогах на завтрашніх машинах з післязавтрашньої швидкості

(Вітторіо Де Сіко, італійський режисер та актор)

Вправа «Незакінчене речення». «ДТП не станеться, якщо…»

 Всі люди протягом свого життя є пішоходами і пасажирами різного транспорту. Наша розмова сьогодні буде про безпеку на дорогах, яку мають створити пішохід і пасажир. Зайшовши у транспорт – ми стаємо пасажирами. Вийшли з нього – і є пішоходами. І одні, і другі створюють аварійні ситуації на дорогах і в транспорті, які називаються дорожньо-транспортною пригодою – ДТП. Дорогами України рухаються різноманітні автомобілі. Налічується їх більше 10 млн. Їдуть вони з великою швидкістю і з невеликими інтервалами та створюють щільні потоки. Під колеса автомобілів на наших дорогах потрапляють дорослі люди та діти. Постраждалі часто нехтують важливими правилами.

Дорожньо-транспортні пригоди називають «убивцею № 1» у світі.

За статистикою, щогодини на дорогах світу гине 9 дітей. У тридцятьох випадках зі ста їхня загибель пов’язана з їх власною неправильною поведінкою на дорозі, а не з помилкою водія. За рік в Україні в ДТП гине понад 5 тисяч людей, понад 30 тисяч отримують травми.

Найпоширенішим видом ДТП є наїзд на пішохода. На цей вид припадає до 50 % усіх ДТП.

Учасник дорожнього руху — це особа, яка перебуває в межах дороги безпосередньо або на транспортному засобі.

Дорожньо-транспортна пригода  (ДТП) - це подія, яка сталася за участю хоча б одного транспортного засобу, що перебуває в механічному русі, унаслідок чого загинули або були поранені люди, ушкоджені інші транспортні засоби, вантажі, споруди, або завдали матеріальних збитків.

До видів ДТП належать:

— зіткнення;

— перекидання;

— наїзд.

Основні причини ДТП

1) недотримання правил дорожнього руху його учасниками;

2) застосування водіями таких прийомів керування транспортними засобами, які викликають заноси, перекидання або втрату керування під час руху, створюють можливість поломок і псування механізмів, що призводить до аварійних ситуацій;

3)  зниження працездатності водіїв внаслідок перевтоми, хвороби або під впливом факторів, що викликають зміну самопочуття і сприйняття обстановки руху;

4) незадовільний технічний стан транспортних засобів;

5) неправильне розміщення і кріплення вантажу, що приводить до втрати керування, стійкості, зміні режиму роботи механізмів, відмові в роботі;

6) незадовільний стан елементів дороги й дорожнього обладнання;

7) незадовільна організація дорожнього руху.

Правила поведінки під час ДТП:

- сповзти на підлогу;

- закрити голову руками, притиснути її до колін і впасти на бік;

- після зупинки через двері чи вікно (його слід відчинити або розбити ) вибратися назовні з кузова чи салону;

- за можливості надати допомогу іншим потерпілим;

- відійти від транспорту на велику відстань, оскільки можливий вибух;

- якщо автомобіль затонув у воді, то вийти з нього можна через опущене (чи вибите) скло (у воді автомобілі не вибухають).

Що робити, якщо ви стали свідками ДТП?

Насамперед свідки повинні сповістити про аварію міліцію, а якщо є потерпілі — викликати швидку допомогу. Якщо є мобільний телефон — доцільно ним скористатися. Допоможіть тим потерпілим, які можуть пересуватися самостійно, або тим, чий стан не дуже тяжкий. Також слід звернути увагу на те, чи не витікає з машини бензин, оскільки витікання бензину може спричинити пожежу або вибух. Ніколи не залишайтеся на місці аварії, аби просто подивитися. Зупиняйтеся тільки тоді, якщо ваша допомога справді потрібна.

Дії свідка ДТП

Існує декілька правил для тих,  хто виявився свідком або учасником ДТП:

·         за будь-яких обставин не залишати постраждалого без до­помоги;

·         негайно сповістити про пригоду в ДАІ (це не обов'язково у разі відсутності жертв, а в учасників — претензій одне до одного);

·         намагатися максимально зберегти всі сліди пригоди;

·         свідкам наїзду або аварії, після якої водій покинув місце пригоди, слід запам'ятати та записати номер, марку, колір і будь-які прикмети машини та водія, викликати «швидку до­помогу», сповістити дорослих та працівників ДАІ.

Самозахист від ДТП

Кращим засобом самозахисту від ДТП є виконання правил до­рожнього руху. Досягти цього можна, завжди дотримуючись пішохідної дисципліни, а саме:

·         не переходити дорогу на червоне світло незалежно від на­явності на ній автомобілів;

·         не вибігати на проїзну частину з тротуару, можна лише спокійно зійти, попередньо оцінивши ситуацію;

·         ходити лише тротуарами, а якщо вони відсутні — по узбіч­чю, обов'язково повернувшись обличчям до транспорту, що рухається,— тоді не тільки водій бачитиме пішохода, а й пішохід — водія;

·         зібравшись переходити вулицю, спочатку подивитися ліво­руч, а, дійшовши до середини,— праворуч;

·         на дорозі відстань до автомобіля залежить від швидкості, з якою той рухається, отже, навчіться розраховувати, коли до авто далеко, а коли — близько; при цьому пам'ятайте, що навіть при швидкості 60 км/год гальмовий шлях авто­мобіля буде довшим за 15 метрів.

Підголівники в поєднанні з ременем і подушками безпеки є дієвим захистом водія і пасажирів легкових автомобілів. Кожен другий із тих, хто потрапив у ДТП і не користувався ременем безпеки, отримав серйозні травми, а четверо з п’яти, які пристебнули їх, залишилися неушкодженими. Пам'ятайте, що причиною ДТП може стати не тільки наїзд автомобіля або мотоцикла, але й велосипеда. Нерідко саме ве­лосипедисти є джерелом напруженості на вулицях, у дворах. Чітко визначте для себе межі території для прогулянок, вули­ці переходьте тільки в групі з іншими пішоходами.

У в а г а!

1.Розголошення учасниками ДТП даних про свідків – це кримінальний злочин.

2.Спілкування неповнолітніх дітей з юристами та учасниками ДТП можливе тільки  в присутності батьків (опікунів) або вчителів.

3.Якщо транспортний засіб з’їхав з дороги або перекинувся, до нього підходити не можна, оскільки є ймовірність вибуху.

Перша допомога в разі ДТП.

1.Оцінити стан потерпілого залежно від ушкоджень.

2.Зупинити кровотечу.

3.Провести протишокові заходи.

4.За потреби провести штучне дихання.

5.У разі підозри на переломи зафіксувати тіло чи кінцівки.

6.Накласти пов’язки на рани.

7.Викликати «швидку медичну допомогу» та рятувальні служби.

Іноді секунди, сантиметри вирішують твоє життя і дають змогу його переосмислити. Будьте обережними на дорозі. Неважливо водій ви, пасажир чи пішохід. Думайте що часто від вас залежить безпека оточуючих. Не нехтуйте правилами забудьте про принцип невідповідальності «це може трапитися з будь-ким але не зі мною». Будьте обережними і пильними!

9 клас 26.11.24 Урок № 12

 Тема: Збереження і зміцнення фізичної складової здоров’я. Взаємозв’язок складових фізичного здоров’я. Види рухової активності. Вплив рухової активності на фізичний, психологічний і соціальне благополуччя людини.            Практична робота  № 12 «Визначення місця здоров’я в ієрархії власних життєвих  цінностей».
Домашнє завдання: 
1. Опрацювати інформацію в підручнику (§4-5,ст. 23-31);                                            2. Письмово оцініть зі списку свої життєві цінності і визначте, чому ви так оцінили здоровꞌя. Можете добавити в цей список якийсь свої цінності.

Перелік життєвих цінностей: здоровꞌя, родина, професія, любов, дружба, доброта, пізнання світу, подорожі, мистецтво, добробут, кар'єра, гроші, комфорт, освіта, особистісне зростання, повага до людей, віра в інших, надія, оптимізм, терпіння, здоров'я, толерантність, слава, чесність, сміливість, самоповага, соціальне визнання , справедливість, незалежність, можливість займатися творчістю, можливість допомагати людям.
Шкала оцінювання життєвих цінностей: «3» — життєва цінність максимально важлива; «2» — життєва цінність достатньо важлива; «1» — життєва цінність не дуже важлива.

 

Фізична активність людини впливає на якість та тривалість її життя. Про це знали ще у Стародавній Греції. Гіппократ наполягав, що брак фізичної активності шкодить здоров’ю, а фраза Аристотеля, що дійшла до нас: «Рух – це життя» – у сучасних умовах погіршення стану навколишнього середовища та «пандемії» малорухомого способу життя в комфортних умовах побуту, з фастфуд-харчуванням і гаджетами, звучить більш ніж актуально. Сьогодні багато лікарів висловлюються про те, що в найближчі десятиліття малорухливий спосіб життя може стати першорядною проблемою громадської охорони здоров’я. Тому поговоримо докладніше про важливість фізичної активності для  підтримки фізичного і психічного здоров’я. Коли мова заходить про фізичну активність, багато хто за «замовчуванням» думає про спорт. Однак фізична активність – це не аматорське, і тим більше не професійне заняття будь-яким видом спорту. Згідно ВООЗ, спорт є однією зі складових частин фізичної активності, яка включає в себе набагато більше її різновидів, і яка в цілому включає практично весь спектр м’язових дій людини.  Під терміном «фізична активність» мається на увазі (ВООЗ) сукупність будь-яких та різної інтенсивності рухів тіла, що виконуються протягом доби за рахунок роботи скелетних м’язів із витратою енергії. У класифікації фізичної активності виділяють такі типи:

• інтегрована у повсякденну діяльність, структурована, спеціалізована, цілеспрямована, запланована, регулярна, випадкова;
• господарсько-побутова, рекреаційна, виробнича/професійна, спортивна, фізкультурно-оздоровча, лікувальна, пов’язана з транспортом, дозвілля;
• спонтанна – примусово незмінена, помірковано підвищена – заняття фітнесом, активне дозвілля, надзвичайно підвищена – важка праця, спортивні навантаження;
• мала – некомпенсована, середня – компенсована, висока – суперкомпенсована, надмірна – зрив компенсації, перевтома, патологія;
• аеробна (кардіо), анаеробна (силова), вправи на гнучкість, вправи на баланс.

За рівнями фізичної активності виділяють 4 групи (класифікація по Розенблату та Трістану). У першу потрапляють люди, які зовсім не займаються фізкультурою, у другу – ті, які роблять зарядку і займаються фітнесом менше 4 годин на тиждень, у третю – тренуються від 4 до 10 годин, а в четверту – понад 10 годин на тиждень. За ступенем енергетичних витрат виділяють низьке, помірне та інтенсивне фізичне навантаження.       У понятті «здоров’я людини» виділяють 3 нерозривно пов’язані компоненти: біологічне, психічне та соціальне здоров’я. Біологічне здоров’я складається з 2-х підтипів – соматичного та фізичного. Соматичне здоров’я є закладеною природою біологічною програмою розвитку. Фізичне здоров’я виявляється у поточному стані та функціонуванні його клітин, органів та систем. Воно залежить від способу життя: рухової активності, харчування, загартування, дотримання правил особистої гігієни, поєднання часу праці та відпочинку, шкідливих звичок, поведінки.                                                                                         Оцінюється фізичне здоров’я за такими характеристиками:

• стан органів та всіх систем організму;
• наявність/відсутність хронічних хвороб;
• функціонально-фізична підготовленість до фізичних навантажень та рівень фізичного розвитку:
• антропометричні дані;
• частота серцевих скорочень та артеріальний тиск у спокої та під навантаженням;
• життєва ємність легень, показники тестів на затримку дихання;
• стан вестибулярного апарату;
• м’язова сила;
• гнучкість;
• швидкість;
• загальна, швидкісна та силова види витривалості.

Важливими показниками фізичного здоров’я є ступінь опору зовнішнім впливам і адаптаційні можливості організму до змін, що відбуваються в середовищі існування. Згідно ВООЗ, цілеспрямована, регулярна, помірно-підвищена та компенсована фізична активність має такі впливи на здоров’я людини:

• поліпшення стану та функціонування серцево-судинної та легеневої систем, зниження активності системи згортання крові;
• підтримка здорової ваги;
• зміцнення м’язів та кісток;
• профілактика та лікування неінфекційних хвороб;
• зниження ризику розвитку хронічних метаболічних патологій;
• підвищення стійкості до інфекцій, коливань температури та атмосферного тиску, інших змін зовнішнього середовища;
• підвищення фізичної працездатності;
• зниження наслідків стресів, тривожності та депресії.

  Підтримка фізичної активності на рівні вище середнього є запорукою хорошого фізичного здоров’я у дітей, підлітків і молоді (3-17 років), оскільки малорухливий спосіб життя і нераціональне харчування призводить до розвитку ожиріння у 20 % у цієї вікової категорії, що проживають у розвинених європейських країнах.  Сукупність чотирьох факторів ризику: тютюн + алкоголь + брак овочів/фруктів та дефіцит фізичної активності – збільшує ризик смерті у 4,4 рази, трьох факторів – у 2,5, двох факторів – майже у 2, та 1 фактора – у 1,4 рази. Для підтримки здоров’я зв’язково-суглобового апарату рекомендується регулярно робити суглобову гімнастику, вправи на гнучкість та розтяжку. Регулярні фізичні вправи корисні для серцево-судинної системи у молодих, літніх, здорових та хворих людей. З цих причин фізична активність рекомендується в усьому світі для профілактики та лікування серцево-судинних захворювань.  Психічне здоров’я людини пов’язане з її самосвідомістю і залежить від мотиваційних потреб та вольових якостей. За визначенням ВООЗ під психічним здоров’ям мають на увазі стан людини, що дозволяє здійснювати самореалізацію та пізнавальні функції, адекватно протистояти звичайним стресовим ситуаціям, продуктивно працювати, контролювати емоції та поведінку, бути членом суспільства. У поняття психічного здоров’я, крім розуму, інтелекту, емоцій та рівнів  тривожності, також входить моральне здоров’я – система цінностей, встановлення та мотивація поведінки, вольові якості. На сьогоднішній момент відомо, що у переважній більшості випадків аеробна (кардіо) активність потенційно зменшує або уповільнює прогресування симптомів деменції, покращує просторове навчання та концентрацію уваги, скорочує дефіцит пам’яті. Оптимальний рівень рухової активності – такий обсяг і зміст рухової активності, що має забезпечувати природню потребу людини у русі задля зміцнення та забезпечення в подальшому свого здоров’я, сприяти профілактиці неінфекційних захворювань і підвищенню професійної працездатності, а також позитивно впливати на інтелектуальну складову життя людини. Аеробна активність – такий вид рухової активності, за якого основним джерелом енергії виступає кисень, його активний обмін та який характеризується значною інтенсивністю рухів і, як правило, підвищеною кількістю серцевих скорочень. Направлена на розвиток та покращення роботи серцевих м’язів, легень, зміцнення імунітету та загального самопочуття. Щоб правильно підтримувати рухову активність у віці 12-18 років потрібно дотримуватись таких рекомендацій. Аеробна активність: рекомендована рухова активність середнього та високого рівня інтенсивності має передбачати не менше 90 хвилин на тиждень у вигляді аеробних вправ. Руховою активністю рекомендується займатися не менше трьох – чотирьох разів на тиждень ( наприклад, по 25 - 30 хвилин на день). До рухової активності рекомендовано включати заняття з фізичного виховання, планові та факультативні заняття в межах навчального закладу, а також відвідування секцій, тренувань, які включатимуть рухові спортивні ігри, розтяжку, зарядку. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), 25% дорослих і понад 80% підлітків не дотримуються рекомендацій щодо рівня фізичної активності. Рекомендована ВООЗ норма фізичної активності - 150 хвилин ходьби у швидкому темпі або 75 хвилин пробіжки. Регулярні фізичні навантаження помітно зменшують рівень кортизолу (гормону стресу) в організмі людини. Кортизол виділяється під час стресових ситуацій та негативно впливає на наше здоров'я, зокрема, на мозок. Також під час фізичної активності наш організм виробляє хімічні речовини — ендорфіни та серотонін, які ще називають «гормонами щастя». Вони відіграють ключову роль у поліпшенні настрою, зменшенні больових відчуттів та стресу, а також підтримують загальний психічний стан. Доведено, що систематичні фізичні навантаження посилюють кровопостачання мозку та покращують його структуру. Нестача фізичної активності тісно повʼязана з більшим ризиком серцевих захворювань, інсульту та діабету другого типу, які зі свого боку є факторами ризику для розвитку деменції. Дослідження свідчать, що лише 30 хвилин помірних вправ можуть значно зменшити симптоми тривоги, а регулярні прогулянки (15–30 хв) перед сном покращують якість сну, пізнавальні (когнітивні) функції та емоційну саморегуляцію. Своєю чергою, підвищення когнітивної функції покращує пам’ять, концентрацію, мотивацію та швидше навчання. Включення фізичної активності в розпорядок дня часто призводить й до покращення настрою. Водночас, під час будь-якого фізичного навантаження варто стежити за своїм серцебиттям. Максимальна частота серцевих скорочень (МЧСС) під час тренувань визначається за формулою 220 (для чоловіків)/226 (для жінок) мінус вік людини. Важливо не перевищувати верхню межу МЧСС. Пам’ятайте, що цілісний підхід до психічного здоров’я, передбачає глибокий зв'язок розуму та тіла. Включивши фізичну активність у свій розпорядок дня, ви не просто тренуєте своє тіло, — ви надаєте силу своєму розуму для більшої яскравості та критичного мислення. Час обирати здоров’я! 

8 клас 25.11.24 Урок № 12

 Тема: Безпека харчування в умовах ситуацій воєнного стану.                               Пр.р. №6 «Відпрацювання навичок першої допомоги при харчових отруєннях і кишкових інфекціях в умовах обмеженого безпечного простору (війна, терористичний акт)».

Домашнє завдання: Опрацювати матеріал підручника щодо вивченого 2 розділу «Фізична складова здоров’я» (§7-10, с.31-53), підготуватися до тематичного тестування.

Епіграфи до уроку

 Давня китайська приказка каже: «Свою хворобу шукай на дні тарілки!». Ця народна мудрість тисячі років визначала основні напрямки оздоровлення організму людини в східних країнах. Ще Авіценна (перський лікар, філософ, енциклопедист) казав: «Якщо людина захворіла, перше, що вона повинна зробити, — відмовитися від їжі. Друге — очищувальні процедури для кишківника. Третє — змінити характер харчування та промити «каналізаційні системи організму» (лімфатичну, сечовидільну та шлунково-кишковий тракт). І тільки тоді, коли це все допоможе, людина може звернутися до лікаря».         

Перша допомога в разі харчового отруєння та кишкових інфекцій

У випадку виявлення перших ознак кишкового захворювання необхідно терміново звернутись до найближчої лікувальної установи. Самолікування небезпечне!

 Будь-яке отруєння чи кишкова інфекція, навіть звичайними несвіжими продуктами, вимагає серйозного ставлення і швидкого надання першої допомоги — шлунок і кишківник треба очищати від токсинів, інакше вони; потраплять у кров, і тоді інтоксикація буде загальною, а впоратися з отруєнням буде набагато складніше.

 Потрібно промити шлунок кілька разів. Найкраще це робити водою кімнатної температури. Потрібно її випити не менше 2-3 л одразу.

Можна також зробити клізму. Зазвичай дають активоване вугілля. Приймають його по таблетці на кожні 10 кілограм маси тіла, або навіть більше, і прийом повторюють через 2-3 години.

 Потрібно обов’язково багато пити, але не все підряд: допомагає слабкий чай із лимоном, мінеральна вода без газу, їжу ж не слід приймати, поки токсини не будуть виведені з організму повністю: слизова шлунка, як і робота кишківника — тонкого і товстого повинна відновитися.

Поради щодо профілактики харчових отруєнь під час воєнного стану

Наразі в Україні ‒ діє військовий стан. Наші громадяни, іноземні друзі, волонтери та партнери роблять свій внесок в тяжкий час, як збір продуктів харчування та приготування їжі для цивільного населення та особистого складу війська України. Рекомендуємо дотримуватися простих порад як уникнути харчові отруєння та харчові токсикоінфекції:

• залучати до роботи із збору, розвантаження, транспортування харчових продуктів) осіб, які обізнані щодо поводження з харчовими продуктами та здоровий персонал (за відсутності підвищеної температури, кашлю, без ознак діареї, нежиті, відсутності ознак гнійничкових захворювань на шкірі, відкритих ран);
• дотримуватися обов’язкової гігієни рук осіб, що контактують з харчовими продуктами;
• сировину та готові харчові продукти приймати, зберігати та транспортувати окремо;
• при розфасуванні продукції перевіряти термін її придатності та умови зберігання. Це допоможе правильно розділити продукти й продумати ефективне та раціональне харчування на місці;
• оцінювати цілісність і герметичність пакування харчових продуктів та строки їх придатності. При огляді консервованих продуктів (плодоовочевих, м’ясних та рибних консервів) оцінити чи є негерметичні або браковані банки, які мають дефекти та не допустити їх наступне зберігання та використання;
• сирі харчові продукти (риба, м’ясо тощо) піддавати термічній обробці (смаження, варіння або тушкування);
• продукти, які швидко псуються, – оцінити їх зовнішній вигляд, колір, запах та смак;
• зберігати харчові продукти з дотриманням температурних режимів – за можливості;
• дотримуватися гігієнічних вимог та технології приготування їжі.

У зв’язку із воєнним станом населення нашої країни намагається створювати запаси харчових продуктів забуваючи про ризик виникнення інфекційних захворювань та харчових отруєнь, спричинених вживанням неякісної та з вичерпаним терміном зберігання харчової продукції.
З метою профілактики інфекційних захворювань та харчових отруєнь попереджаємо:
НЕ вживати продукти і напої при найменшій підозрі щодо їх недоброякісності та з вичерпаними термінами споживання. Зберігати продукти харчування тільки у спосіб зазначений на упаковці та у встановлений термін.
НЕ купувати продукти харчування на стихійних ринках або з рук у приватних осіб. Купуючи будь-які харчові продукти у торговельній мережі споживач має право вимагати у продавця документи, що підтверджують якість та безпеку продукції.
НЕ вживати незнайомі гриби, ягоди, трави та інші рослини. При харчуванні у непристосованих умовах (ліс, парк, тощо) виключати контакт продуктів з ґрунтом та піском.
НЕ готувати багатокомпонентні страви, якщо для цього відсутні умови. Приготовлені страви бажано вживати відразу, а у випадку їх повторного споживання вони мають піддаватись вторинній термічній обробці. Зберігання готових страв без холодильника не повинно перевищувати 2 годин.
НЕ брати у дорогу продукти, що швидко псуються (ковбасні, молочні, кулінарні, кондитерські вироби або інші продукти, які зберігаються охолодженими).
НЕ готувати багатокомпонентні страви, що вимагають високої термічної обробки (паштети, м’ясні салати тощо), в незабезпечених умовах. При споживанні овочів, фруктів та ягід їх необхідно добре промити питною водою, а при споживанні дітьми – обдати окропом.
НЕ використовувати для пиття, приготування їжі та миття посуду воду з незнайомих джерел водопостачання (ріки, озера, підземні джерела, поверхневі води тощо). Для пиття і приготування їжі використовувати воду тільки з централізованих джерел водопостачання або питну бутильовану. При неорганізованому відпочинку (туристичні мандрівки, екстремальний туризм тощо) для миття посуду і рук вода має бути профільтрована і проварена. Для пиття та приготування їжі необхідно мати з собою запас питної води. Перед приготуванням їжі та перед її вживанням завжди мити руки з милом. Обов’язково мити руки після відвідування туалетів. При відпочинку з дітьми батьки повинні ознайомити дітей з правилами харчування та правилами дотримання особистої гігієни. Дорослим необхідно ретельно слідкувати за тим, щоб діти не споживали незнайомі ягоди та продукти.

7 клас 20.11.24 Урок № 11

Тема: Пожежна безпека в побуті. Виконання тренувальних вправ на підтримання рівноваги, керування стресами.

Домашнє завдання: Опрацювати §5 (ст.44-51), скласти пам’ятку користування приладами в вашому домі (квартири) та додати її в портфоліо проєкту «Щит безпеки».

 Як ви розумієте вислів відомого швейцарського лікаря  епохи Відродження Парацельса  (кін.XV-поч.XVI ст.): «Нема токсичних речовин, є токсичні дози»?

 Сучасне помешкання – це місце, де ми проживаємо, відпочиваємо, яке може захистити нас від впливу різноманітних атмосферних явищ. У своїй оселі ми використовуємо безліч сучасної техніки, яка полегшує нам життя, різні комунікації такі як водопостачання, газопостачання, централізоване опалення, електропостачання роблять наше життя комфортним та зручним. Якщо правильно ними користуватися, то це наші надійні помічники. Проте, при неправильному користуванні, часто можуть виникати різні небезпечні ситуації у будівлях. Зокрема, труби можуть не витримати тиску води і зруйнуватися, що призведе до підтоплення оселі, витік побутового газу може призвести до пожежі або вибуху і руйнуванню помешкання, а також до можливих людських жертв. Неправильне поводження і користування електромережею та побутовими електроприладами часто призводить до виникнення пожеж та інших небезпечних для здоров’я і життя людини наслідків. При виникненні надзвичайних ситуацій, що загрожують нашому здоров’ю і життю, необхідно відразу звернутися за допомогою до відповідних служб порятунку. Велике значення для безпеки має раціональне розташування меблів і обладнання. Тут важливим є не лише комфортність, а насамперед безпечність. Меблі не повинні заважати пересуватися кімнатою. Інакше людина може спіткнутися, впасти і травмувати. Над плитою (газовою чи електричною) не слід навішувати полиць, а тим більше зберігати там легкозаймисті предмети. Це може закінчитися не лише опіками, а й пожежею.

 Вікторина

1. Де на нас чатує небезпека? 

2. Що є найбільшою небезпекою під час пожежі? 

3. Чи можна гасити електроприлади водою? 

4. Як слід пересуватися у приміщенні під час пожежі? 

5. Що слід зробити спершу, щоб надати допомогу постраждалому від електричного струму? 

6. Від чого залежить безпека пішоходів, пасажирів, водіїв та інших учасників дорожнього руху?  

7. Як можна проходити проїжджу частину?

8. Що треба робити, коли ви почули у приміщенні запах газу?

9. Назвіть найдоступніші засоби гасіння пожежі.

10. Які аварійні служби ви знаєте і їх № телефонів?

11. Які небезпечні речовини побутової хімії ви знаєте?

12. Назвіть небезпечні місця в школі.

Поради від Електробезпеки

1. Користуйся справними електроприладами.

2. Не торкайся до ввімкненого приладу мокрими руками.

3.Не користуйся саморобними електроприладами, а також приладами з оголеними кінцями, замість вилок.

4. Про помічені неполадки в електроприладах, оголені й погано ізольовані дроти негайно повідомляй старшим.

5. Стеж, щоб на електроприлади не потрапляла вода.

Поради від Газобезпеки

1. Якщо конфорка погасла, не запалюй її.

2. Вимкни конфорки газової плити і перекрий газовий кран на трубі.

3. Не включай світло, електроприлади.

4. Відчини вікна, двері, щоб провітрити приміщення.

5. Вийди з квартири, повідом дорослих і від сусідів виклич аварійну газову службу за телефоном 104.

Поради від Пожежної безпеки

1. Не грайся з сірниками, запальничками.

2. Не влаштовуй ігор з вогнем поблизу будівель, у підвалах.

3. Не нагрівай на вогні банок з-під фарб, аерозольних балончиків.

4. Не залишай без догляду ввімкнуті електронагрівальні прилади.

5. Користуйся газовою плитою тоді, коли є вдома дорослі.

6. Якщо ти почув запах диму, перевір, чи не горить проводка або електропристрій. Негайно подзвони в пожежну охорону за телефоном 101.

Поради від Побутової Безпеки

1. Ніколи не користуйтесь невідомими засобами побутової хімії.

2. Нічого не пийте із пляшок і банок без етикеток.

3. Не запалюйте сірника поблизу пляшок і банок із різким запахом.

4. Перш, ніж використовувати хімічний засіб, прочитайте інструкцію і чітко виконуйте її.

5. При роботі з мийними засобами треба користуватися гумовими рукавичками.

6. Не вживайте ліків без дозволу дорослих.

7.Термометром можна користуватися тільки з дозволу дорослих і в їх присутності.

Поради від Дорожньої  безпеки

1. Вулиці, де є світлофори переходити лише на зелене світло.

2. Ходити тільки по тротуарах чи пішохідних доріжках, дотримуючись правої сторони.

3. Якщо нема світлофора, то дорогу переходити у місцях, де встановлено знак «Пішохідний перехід».

4. Перш, ніж перейти дорогу, треба переконатися,  що на ній нема автомобілів.

5. Забороняється переходити дорогу біля крутого повороту.

6. Автобус чи тролейбус треба чекати на посадочних майданчиках.

7. Не можна влаштовувати ігри на дорозі.

9 клас 19.11.24 Урок № 11

 Тема: Узагальнення та систематизація знань з І розділу «Безпека і здоров’я людини».

https://naurok.com.ua/test/bezpeka-y-zdorov-ya-lyudini-9-klas-1783987.html

8 клас 18.11.24 Урок № 11

 Тема: Симптоми харчового отруєння. Отруйні рослини і гриби. Профілактика харчових отруєнь. Перша допомога при харчових отруєннях та кишкових інфекціях. Пр.р. №5 «Відпрацювання навичок першої допомоги при харчових отруєннях і кишкових інфекціях».

Домашнє завдання: Опрацювати §10 (с.47-53) в підручнику. Письмово виконати ситуаційні завдання на ст.53, що ви порадите підліткам в них?

Харчове отруєння - це будь-яке захворювання, спричинене вживанням неякісної або отруйної їжі.

Харчова токсикоінфекція - гостре харчове отруєння, зумовлене вживанням у їжу продуктів, що містять патогенні мікроорганізми і/або їхні токсини (а іноді це токсини, вироблені не патогенними мікроорганізмами).

Крім мікробних отруєнь, розрізняють отруєння, пов’язані із вживанням у їжу отруйних рослин і тварин, а також отруєння різними хімічними речовинами. Зараження патогенними мікроорганізмами (харчова інфекція) спостерігається частіше, ніж отруєння природними або хімічними токсинами (харчова інтоксикація).

Отруєння може бути спричинене продуктами:

із простроченим терміном реалізації; ураженими гниллю чи пліснявою;

  з неприємним запахом і нетоварним виглядом;

із пошкодженою упаковкою;

купленими на стихійних ринках;

тими, що неправильно зберігалися чи оброблялися; вирощеними на забруднених територіях;

тими, що містять алкоголь.

Кишкові  інфекції: поняття, ознаки, причини виникнення

До гострих кишкових інфекцій відносять черевний тиф, паратифи А і В, дизентерію, холеру, інфекційний гепатит та інші захворювання шлунково-кишкового тракту.

Цій групі захворювань властиві однотипна локалізація збудника (кишківник), однакові шляхи зараження, подібні прояви (розлад функції кишківника), а також загальні принципи боротьби та профілактики.

Джерелами інфекції є тільки хвора людина і бактеріоносій; за винятком паратифу В, джерелом якого, крім людини, можуть бути деякі тварини (велика рогата худоба, свині, птахи).

Особлива роль у поширенні кишкових інфекцій належить харчовому і водному шляхам, що пов’язано з тривалим уживанням збудників у воді та їжі.

Зазвичай харчові продукти інфікуються збудниками кишкових інфекцій через брудні руки носіїв або хворих подібними формами захворювань, найбільшу небезпеку становлять особи, які працюють на харчових підприємствах. Їжа може забруднюватися через заражену воду, якою миють харчові продукти, столовий і кухонний посуд.

Зараження харчових продуктів можливе також шляхом перенесення збудників кишкових інфекцій мухами і гризунами.

Приємно з’їсти яблуко, свіжу морквину, поласувати виноградом. А чи вимиті вони? Треба пам’ятати, що від миття смак овочів і фруктів не погіршується, а небезпека захворіти значно зменшується.

Потрібно, щоб навички особистої та громадської гігієни увійшли в «плоть і кров» кожної людини, були невід’ємною рисою її поведінки.

Мікроби можуть потрапити в їжу не тільки від хворого, але також із рук здорової людини, з брудної тари, разом із пилом, нерідко їх заносять мухи, гризуни. У їжі мікроби за сприятливих для них умов — достатньої вологості, температури — швидко розмножуються і виділяють токсини. Особливо сприятливі умови «знаходять» мікроби у м’ясі, рибі, у вареній, ліверній і кров’яній ковбасі, сирі з непастеризованого молока, в кремах, некип’яченому молоці. Ці продукти найчастіше є причиною гострих кишкових захворювань.

Небезпека набагато збільшується, якщо їжа стоїть у теплі. Холод, навпаки, затримує розмноження мікробів. Кип’ятіння, сухий жар убивають мікробів і тим самим зберігають продукти від псування.

Для попередження кишкових захворювань дуже важливо забезпечити збереження чистоти продуктів, дотримуватися правил їх зберігання, не тримати їх занадто довго невикористаними, правильно з ними поводитися: все, що можна, слід промити проточною водою, добре проварити, просмажити або піддати іншій тепловій обробці. Особливо треба звертати увагу на збереження чистоти тих продуктів, які не промиваються і не обробляються перед уживанням.

Симптоми харчових отруєнь

Основні ознаки харчових отруєнь, які проявляються іноді вже через 20  хвилин після їжі, а деколи і через кілька годин: нудота, головний біль, слабкість, болі в шлунку та кішківнику, підвищена температура, блювання, діарея (пронос)

Усе залежить від загального стану організму і від того, скільки неякісної або зараженої їжі потрапило до шлунку. Крім перерахованих симптомів, у потерпілого може затуманюватися зір, з’являється слиновиділення, а у важких випадках — порушується робота центральної нервової системи.

Отруйних рослин дуже багато. Можливо, їх усі слід знищити? Навіщо вони, якщо отруйні?

А кращих лікарів, ніж трави, на світі немає. Навіть тварини про це знають. Коли собака або кішка захворіють, вони тікають у ліс, там знаходять потрібну травичку, їдять її та незабаром одужують. Нас оточують рослини. Вони милують око, дають продукти харчування, лікують нас. Але поміж них є такі, що можуть людині зашкодити. Отрута багатьох рослин — це ліки. Лише потрібно знати, коли, як, у якій мірі можна використовувати їх. Деякі отруйні рослини люди використовують для боротьби з комахами та гризунами. Жайворонки, перепілки, дрозди та інші птахи скльовують ягоди отруйних рослин. І це їм не шкодить. Тварини лікуються, поїдаючи трави. Рослини можуть творити добро і зло. Але не варто боятися шкідливих трав. Їх просто слід знати на вигляд і не торкатися руками, тоді вони не зашкодять. Гриби — одна з найцікавіших і найтаємничіших частин природи, цінний харчовий продукт. Однак серед них багато отруйних, які можуть спричинити смерть. Для інтоксикації досить невеличкого шматочка...

Умовно їстівні — гриби, які необхідно перед кулінарною обробкою тривалий час варити або вимочувати у проточній воді. Неправильне приготування може спричинити харчове отруєння.

Профілактика отруєнь рослинами

Знання отруйних рослин (насамперед місцевих видів конкретного регіону), їхніх токсичних властивостей і особливостей — запорука успіху в боротьбі з отруєннями ними.

Не можна вживати в їжу невідомі рослини, а також ті, зовнішній вигляд яких викликає щонайменший сумнів. Непоправної шкоди може завдати самолікування травами, а також траволікування, проведене особами без спеціальної медичної освіти.

Профілактика отруєння грибами

1.         Збирайте тільки ті гриби, які добре знаєте.

2.             Ніколи не вживайте незнайомі гриби.

3.             Добре знайте відмінності їстівних та отруйних грибів.

4.                 Не збирайте гриби близько від залізничних і автомобільних шляхів, атомних і теплових електростанцій, великих промислових зон.

5.                  Не купуйте на базарах суміші грибів із різних видів, грибну ікру, салати, пироги з грибами та інші виробі з подрібнених грибів.

6.                    Не робіть домашніх заготовок грибів у герметичній упаковці, що спричиняє захворювання на ботулізм.

7.                Будь-яку заготівлю грибів на зберігання робіть тільки у відкритому посуді під марлею або папером.

8.              Обов’язково перевіряйте гриби на радіоактивність.

9.                    Сушіть тільки певні види грибів, такі як білий гриб, підосичник, підберезник, маслюк, моховик, зморшок і трюфель білий, не користуйтеся сумнівними методами перевірки грибів на отруйність.

На жаль, через війну багато з нас опинилися в умовах, коли доступу до свіжої і якісної їжі немає. Зокрема, вимушене переселення стає однією з причин, яка суттєво впливає на зміну харчових звичок. Часто це призводить до того, що ми менше їмо фруктів, овочів, цільного зерна та горіхів, натомість більше продуктів, багатих на цукор, жири та сіль. Дієтологи наголошують,що стресова ситуація, зміна звичного харчування можуть призвести до зростання захворюваності, зниження імунітету, підвищення сприйнятливості до інфекцій.

Як харчуватися, щоб зберегти здоров’я в умовах війни?

Прагніть до здорової ваги, контролюйте калорійність своєї їжі. Переселенці часто стикаються з білково-калорійним дисбалансом, що призводить до появи надлишкової маси тіла. У молодих людей та людей середнього віку це відбувається частіше через високий рівень споживання цукру та крохмалистої їжі — хліба, макаронних виробів тощо.

Використовуйте принцип тарілки здорового харчування. Пам’ятайте, що білки, вуглеводи та жири однаково важливі, але раціон має бути збалансованим.

Щодня включайте до їжі різноманітні цільнозернові злаки. Принаймні половина всіх вуглеводів повинна надходити від цільнозернових продуктів.

Намагайтеся їсти різні фрукти та овочі. Половину вашого добового раціону має складати рослинна їжа. За день необхідно спожити 5–6 порцій овочів та фруктів. Одна порція фруктів може складатися з одного середнього яблука або одного мандарина. Одна порція овочів включає один помідор чи дві невеличких морквини, чи одну склянку подрібненої свіжої білокачанної капусти. Не забувайте включати до раціону зелень.

Дотримуйтеся правил харчової безпеки, що включають і особисту гігієну. Якщо ви не можете часто мити руки водою з милом, використайте антисептик зі вмістом спирту не менш як 70%. Мийте овочі та фрукти перед вживанням, якщо не маєте такої можливості, протріть їх серветкою з антисептиком. Не зберігайте відкриті консерви та готову їжу поза холодильником. Уникайте придбання домашніх консервацій, віддавайте перевагу консервам промислового виробництва. Здуття кришки, помутніння або зміна кольору вмісту банки з консервами означають, що їх не можна вживати. Пийте воду лише з безпечних джерел.

Намагайтеся замінювати частину тваринного білка рослинним. Замість м’ясних консервів віддайте перевагу консервованим бобовим. Якщо є можливість готувати, чудовим вибором буде сочевиця, вона швидко та легко готується та містить багато білка.

Молочні продукти є необхідним компонентом раціону в будь-якому віці. Збільште споживання знежиреного або нежирного молока та молочних продуктів, таких як кефір, сметана, йогурт, сир тощо.

Пийте більше чистої води, надавайте перевагу несолодким напоям та продуктам, щоб зменшити споживання цукру.