7 клас 25.12.24 Урок № 16

Тема: Узагальнення знань з розділу 1 «Моя безпека».
Домашнє завдання: ознайомитися з правилами безпечної поведінки під час зимових канікул та виконувати їх.

https://wordwall.net/uk/resource/55402324

8 клас 23.12.24 Урок № 16

Тема: На порозі дорослого життя. Фізіологічна, психологічна та соціальна зрілість. Моральний розвиток особистості. Піраміда потреб. Планування майбутнього.                Практична робота № 7 «Відпрацювання алгоритму постановки й досягнення мети».    Домашнє завдання: Намалювати піраміду потріб Маслоу; ознайомитися з пам"яткою безпечної поведінки під час зимових канікул.

Епіграф до уроку:

 «Коли я був маленьким хлопчиком, нас учили шанувати і поважати старших, але сьогодні молодь думає, що вони найрозумніші, і не терплять ніяких обмежень». (Геосід, античний поет)

Притча «Олівець»

Перш ніж покласти олівець до коробки, майстер відклав його вбік.

- Є п'ять речей, які ти повинен знати, - сказав він олівцю, - перш ніж я відправлю тебе в світ. Завжди пам'ятай про них і ніколи не забувай, і тоді ти станеш кращим олівцем, яким тільки можеш бути.

Перше - ти зможеш зробити багато великих речей, але лише в тому випадку, якщо ти дозволиш Комусь тримати тебе у Своїй руці.

Друге - ти будеш переживати хворобливе обточування час від часу, але це буде необхідним, щоб стати кращим олівцем.

Третє - ти будеш здатний виправляти помилки, які ти здійснюєш.

Четверте - твоя найбільш важлива частина буде завжди знаходитися всередині тебе.

А головне: де б тебе не використовували, скільки б ти не витратив сил, продовжуй писати.

   У процесі свого індивідуального розвитку кожна людина проходить певні етапи: немовлячий вік, грудний вік,дитинство, підлітковий період, юність, зрілість, старість. Кожний етап відзначається своїми особливостями й відіграє в нашому житті певну роль. Знання про це допомагають долати труднощі, які неминуче виникають у кожному з життєвих періодів людини.

В період пубертатності, або гормонального вибуху, підлітки найбільш вразливі до непотрібних спокус,факторів ризику.

 Підлітковий вік характеризується переходом до фізіологічної, психологічної зрілості. Ця «перехідність» і визначає всі особливості даного періоду. Підлітковий вік є першим перехідним періодом від дитинства до зрілості. Якісні зміни, що відбуваються в інтелектуальній та емоційній сферах особистості підлітка (інтенсивний, нерівномірний розвиток і ріст організму, особистісні новоутворення тощо), породжують новий рівень його самосвідомості, потреби у самоствердженні, рівноправному і довірливому спілкуванні з ровесниками і дорослими. Інтенсивний статевий розвиток зумовлює виникнення статевого потягу і пов’язані з ним переживання й інтереси.

 Організм дозріває фізіологічно, але до повної фізіологічної зрілості йому ще далеко. Іде соціальне дорослішання, проте соціальна зрілість ще не настала: підлітки матеріально залежать від дорослих, не завжди мають достатньо сформовані навички ефективного спілкування тощо.

Ознаки фізіологічної зрілості

 Ознаками фізіологічної зрілості є соматичне дозрівання всіх систем організму, їхня готовність до виконання функцій зрілого віку. Для того щоб стати дорослим, слід, насамперед, сформуватися фізіологічно. До періоду зрілості остаточно формуються всі системи організму: опорно-рухова, кровоносна, дихальна, травна, видільна, нервова, статева та інші системи. Тільки тоді організм може виконувати нові для нього функції, пов’язані зі створенням сім’ї й народженням потомства. Цей стан учені називають «фізіологічною зрілістю». Підлітку ще далеко до повної фізіологічної зрілості. Певні стадії розвитку можуть починатися тільки тоді, коли тіло набуде потрібних розмірів. Коли підліток росте, маса його тіла збільшується повільніше, ніж зріст, тому доволі часто він виглядає незграбним: довгі руки, великі ступні, сутулість, порушена постава. Проте головне - це те, що відбувається всередині тіла. Іде фізіологічне дозрівання систем організму — поступове розкриття його фізичних ознак, що відповідають зрілості. Дозріванню підлягають різні структури: відбуваються зміни в скелеті, м’язах, мозкові, легенях, серці, інших органах. Ріст і дозрівання стають основою для розвитку. Підліток розвивається, перетворюючись на дорослу, зрілу людину: чоловіка або жінку. Приблизно півстоліття тому вчені вперше відзначили певні зрушення у фізіологічному розвитку й статевому дозріванні підлітка — акселерація (прискорення). Якщо раніше початок такого дозрівання відбувався в 11-13 років у дівчаток і в 13-15 років у хлопчиків, то зараз це відбувається на два-три роки раніше. Але інколи трапляється й протилежний процес - уповільнення фізіологічного розвитку приблизно на 2-3 роки. І те, й інше -  нормальні явища, оскільки процеси росту й розвитку надзвичайно індивідуальні.Статевий розвиток передбачає своєчасне дозрівання статевої й інших фізіологічних систем, які стосуються репродуктивної функції організму. Слід знати про те, що процес статевого дозрівання супроводжується істотними змінами в роботі всіх фізіологічних систем, включно із центральною нервовою системою.

Ознаки психологічної зрілості

 Для психологічно зрілої особистості характерний саморозвиток. Саморозвиток виявляється в тому, що людина прагне стати кращою, набути нових якостей, які робитимуть її більш індивідуальною й привабливішою для людей. Тобто її не навчає і не робить кращою хтось «іззовні», вона сама розвивається, збагачує свій інтелект, набуває знань, займається творчістю.

 Прагнути набути нових позитивних людських якостей, учитися не під тиском «іззовні», а за власним бажанням і рішенням, самому ставити перед собою мету й шукати шляхи її досягнення.

 Як показали дослідження, підліток намагається передбачити своє майбутнє, не замислюючись над засобами його досягнення. Його образи майбутнього вирізняються тим, що вони орієнтовані на ре­зультат, а не на процес розвитку: підліток може дуже жваво, в дета­лях, уявляти своє майбутнє становище в суспільстві, не задумую­чись над тим, що для цього треба зробити. Терпимість — важливий компонент психологічної зрілості. Терпима людина розуміє тих, хто її оточує, вона здатна співпереживати й співчувати. Протилежністю терпимості є агресія. Виявом агресії можуть бути як відкриті агресивні дії, так і підсвідома радість, яку відчуває людина, коли бачить, як інші люди опинилися у важких ситуаціях. Терпимі люди відзначаються самовладанням, спокійним характером, умінням розв’язувати конфлікти, доброзичливістю, вони довіряють іншим. Тим часом агресивні люди зазвичай дратівливі, недовірливі, не вміють вибачати образ, провокують конфлікти. Вони запальні й швидко втрачають самовладання. Розумовий розвиток виявляється у становленні й удосконаленні структури та функцій головного мозку. Показниками розумового розвитку є членороздільна мова й розумові процеси: сприйняття, увага, емоції, пам’ять, аналіз і синтез інформації, від яких прямо залежить успіх у навчанні.

Ознаки соціальної зрілості

  Соціальна зрілість — це результат життя в суспільстві, соціального розвитку та пристосування до спільного життя з іншими людьми. У підлітка формується вміння розуміти інших людей, їхні стосунки, брати на себе відповідальність за свої вчинки. Він вчиться якнайкраще зорганізовувати свою поведінку в соціальному середовищі. Головне, аби його самооцінка та його очікування були узгоджені з його можливостями та навколишньою дійсністю. Для того, щоб цього навчитися, підліток повинен уміти аналізувати свій внутрішній досвід. Є таке поняття — рефлексія (у перекладі з латинської мови — звернення назад). Воно означає міркування, здатність аналізувати власний психологічний стан. Ця здатність залежить від ступеня складності внутрішнього світу людини та від її освіти. Можна зосередитися на змісті своїх думок, подумати про те, що люди, котрі вас оточують, сприймають вас не так, як сприймаєте себе ви. Дуже важливо збагнути, наскільки добре інші люди знають і розуміють вас, ваші особливості й здібності. Адже вони бачать вас зовсім не такими, якими ви бачите себе. І розуміння цього сприяє розвиткові самосвідомості. Кожен підліток вчиться адекватно (тобто відповідно, правильно, вірно) сприймати себе та людей.

Соціально зріла людина вміє самостійно:

• прогнозувати свою поведінку за будь-яких життєвих ситуацій;

• здобувати потрібну інформацію й аналізувати її згідно зі своїми цілями

в різних сферах життя;

• мобілізувати себе на виконання власного рішення всупереч різних обставин;

• відслідковувати хід виконання власних дій та їхні результати;

• робити висновки з власної поведінки в різних ситуаціях;

• обмірковувати наслідки своїх вчинків, учитися відповідати за них;

• не перекладати на інших відповідальність за свої невдачі;

• набувати знань, які допомагають прийняти правильні рішення;

• використовувати набутий досвід під час роз’язання нових завдань;

• учитися бути терпимими, співчувати людям;

• бути здатними до співпереживання;

• прагнути набувати нових позитивних рис;

• самому ставити перед собою мету й шукати шляхи її досягнення;

• налагоджувати з ровесниками й старшими людьми довірчі стосунки.

Підлітка вважають «соціально незрілим», якщо він не може прогнозувати та планувати власну поведінку, приймати обдумані рішення, співставляти їх зі своїми можливостями й нести за них відповідальність перед собою та іншими людьми. Соціальна зрілість тісно пов’язана з фізіологічною, оскільки перша передбачає другу.

Глосарій.

Життєві навички – це здатність до адаптації, поведінки і подолання труднощів повсякденного життя. (Визначення ВООЗ)

Соціальна роль - це спосіб поведінки, який відповідає прийнятим у даному суспільстві нормам, реалізований в очікуваннях оточення і залежить від соціального статусу людини; це модель поведінки, відповідно до якої особистість повинна діяти в певних ситуаціях. Роль може бути розглянута також і як сукупність вимог (норм), які висуваються стосовно людини, що займає ту чи іншу соціальну позицію. Роль не може існувати поза соціального інституту (так як соціальний інститут - це і є сукупність ролей і статусів), а отже, передбачає співвідношення з іншими ролями. Так, наприклад, роль «батька» не може існувати поза її ставлення до ролі «дитини», оскільки саме по відношенню до дитини вона головним чином і реалізується (батько є вихователем і годувальником по відношенню до дитини). Соціальні ролі засвоюються в процесі соціалізації (процес формування особистості). Спочатку спостерігаючи за навколишніми, а потім, наслідуючи їм, дитина вчиться діяти так, як прийнято в даному суспільстві чи тієї групи, до якої він належить. У міру дорослішання кількість ролей, які відомі людині, збільшується. Спосіб отримання ролі залежить від того, наскільки неминучою є дана роль для людини. Так, ролі молодої людини, старого, чоловіка, жінки автоматично визначаються віком і статтю людини і не вимагають особливих зусиль для їх придбання. Тут може бути тільки проблема відповідності своїй ролі, яка вже існує як даність. Інші ролі досягаються або навіть завойовуються в процесі життя людини в результаті цілеспрямованих спеціальних зусиль. Наприклад, роль студента, наукового співробітника, професора тощо. Це практично всі ролі, пов'язані з професією і будь-якими досягненнями людини.

Потреба — це прояв необхідності певних речей, бажання володіти ними, відчуття нестачі, якщо це бажання залишається незадоволеним. Потреби людей різноманітні: природні (їжа, одяг, житло); духовні — для формування й розвитку людини як істоти розумної; емоційно-почуттєві (пізнання, моральні, естетичні тощо); соціальні — у спілкуванні з іншими людьми. Потреби є в усіх живих істот, незадоволена потреба завжди пов'язана з неприємним почуттям. Голод — це потреба в їжі, спрага — у воді. Це так звані біологічні (фізіологічні) потреби. До потреб більш високого порядку належить, наприклад, потреба в самоствердженні. Характер і кількість потреб залежать від умов життя людини. Потреби людини в процесі її життя зростають, тому що задоволення одних веде до зародження нових. Складається певна ієрархія потреб — від відносно елементарних (матеріальних) до духовних і соціальних, вищим проявом яких є потреба в самореалізації, тобто у творчій діяльності.  

 Алгоритм досягнення мети «Вісім кроків»

Крок 1. «Я...». Описати проблемну ситуацію. Наприклад: «Я не завжди буваю готовим до уроків, що заважає мені мати гарні знання, і як наслідок — гарні оцінки».

Крок 2. «Я припиню...». Знаходимо причини своїх «негараздів». Наприклад: «Я припиню безвідповідально ставитися до виконання домашніх завдань». Їх усунення — це основне завдання цього етапу.

Крок 3. «Замість цього я буду...». Наприклад: «Замість цього я буду менше грати в комп’ютерні ігри, а використаю час на повторення та закріплення вивченого на уроках».

Крок 4. «Я хочу бути таким, як...». У вашому оточенні обов’язково є людина, яку ви сміливо можете назвати ідеалом: однокласник, сусід, родич, мама чи тато. Ця особистість має стати вашим орієнтиром на шляху до поставленої мети.

Крок 5. «Я хочу мати такі риси:...». Перераховуємо відповідні риси людини, яку ви вказали в попередньому пункті. Наприклад: «... самовпевненість, ерудицію, цілеспрямованість, доброту».

Крок 6. «Я хочу бути краще...». Назвіть ті якості, які у вас уже є, але їх вам хотілося б розвинути.

Крок 7. «Якби я отрима (-ла) усі ці якості, то...». Наприклад: «... то став(-ла) би (б) впевненішим(-ою), навчився(-лася) б відстоювати свою точку зору».

Крок 8. «Коли я досягну цього, то відчую...». На цьому кроці алгоритму ви відповідаєте на питання: «Що станеться, коли я досягну мети? Що я відчую?» Коли ви чітко сформулюєте відповідь на це питання, то отримаєте одночасно і свою фінальну мету.

 Проаналізуйте, що треба зробити для здійснення вашої мрії і яких цілей ви можете досягти на цьому етапі життя. Наприклад, якщо мрієте стати дипломатом, треба вже тепер зосередитись на вивченні іноземних мов. Напишіть план досягнення своєї мети і виконуйте його, щодня оцінюючи результати.

7 клас 18.12.24 Урок №15

Тема: Комплексна підсумкова робота №2 «Гр.1 Безпека», «Гр.2 Здоров’я», «Гр.3 Добробут»

Домашне завдання: повторити вивчений матеріал протягом семестру до підсумкового уроку.

Глосарій

Іммобілізація — це досягнення стану нерухомості пошкодженої частини тіла, зазвичай кінцівки або хребта та інших кісток, накладенням шин від моменту отримання травми до надання медичної допомоги.

Тривога — переживання емоційного дискомфорту, пов’язане з тяжким очікуванням чогось поганого або небезпечного.

Тривожність — індивідуальна властивість особи, що проявляється схильністю до надмірного хвилювання, стану тривоги в ситуаціях, які загрожують, на думку цієї особи, неприємностями, невдачами.

Отже, тривога – це неприємний емоційний стан, що характеризується очікуванням несприятливого розвитку подій, наявністю поганих передчуттів, страху, напруги і хвилювання. Тривожність – індивідуальна психологічна особливість, що виявляється в схильності людини часто переживати сильну тривогу з незначних приводів.

Екстремальною, або надзвичайною, ситуацією називають обстановку на певній території, що склалася в результаті аварії, небезпечного природного явища, катастрофи, стихійного чи іншого лиха. Ознаками екстремальної ситуації є людські жертви, шкода здоров’ю людей або навколишньому природному середовищу, значні матеріальні збитки. До екстремальної ситуації відносяться землетруси, виверження вулканів, урагани, смерчі, також належать заморозки, посуха, повені, природні пожежі, інфекційні захворювання людей

Стрес — це захисна реакція організму на зовнішні подразники. Вона проявляється психічно, фізично, емоційно та дає змогу адаптуватися до змін. У людини стрес часто виникає під час взаємодії із соціумом. Зовнішні чинники сприймаються як загроза добробуту організму. Стрес має не лише реагувати на загрози та руйнуючі чинники, але повертати до стабільних умов існування. Симптоматично стрес проявляється таким чином:

• фізичні реакції: труднощі зі сном, напруга, втома, тахікардія, болі, розлади шлунково-кишкового тракту.
• емоційні реакції: гнів, тривога, оніміння, сором, порожнеча, зниження здатності відчувати задоволення та ін.
• специфічні  реакції: кошмари, погана концентрація уваги, нерішучість, занепокоєння.
• міжособистісні реакції: недовіра, дратівливість, проблеми на роботі, у школі.

Як боротися з негативними наслідками стресу:

• Усувайте чинників стресу
  Якщо це неможливо, переосмислюйте думки щодо нього, це допоможе впоратися з емоціями. Внутрішньо приймайте ситуації поза вашим контролем.
• Розвивайте соціальну підтримку
  Підтримуйте друзів та рідних. Взаємодопомога важливий чинник у подоланні стресу.
• Харчуйтеся збалансовано
  Поживні речовини дають необхідні сили для подолання стресової ситуації.
• Розслабляйте м’язи
  Стрес провокує головні болі, напругу м’язів, біль у спині. Боротися з такими симптомами можна за допомогою розтяжок, масажу, теплих ванн.

• Майте повноцінний сон.                                                                                      Здоровий сон — це підзарядка, відпочинок та відновлення організму, він потрібен кожному.

• Будьте фізично активними                                                                             Під час фізичної активності знижується рівень гормону стресу, ми відчуваємо піднесений стан та отримуємо більше задоволення від життя.

• Звертайтеся по допомогу до лікаря                                                              Своєчасне медичне втручання допоможе подолати наслідки стресу, пропрацювати наслідки, визначити, як діяти наступного разу.

Пам’ятайте — стреси часті супутники нашого життя. Важливо навчитися ними управляти, протистояти негативним наслідкам стресу, адже вони впливають на здоров’я та викликають захворювання. Бережіть себе!

8 клас 16.12.24 Урок № 15

Тема: Складові духовного розвитку особистості. Формування системи цінностей.    Домашнє завдання: 1. Опрацювати інформацію в § 12 (ст.58-59);                                       2. Запишіть 10-15 цінностей в своєму житті.

Епіграф уроку

Слова великого педагога та мудрого учителя Василя Сухомлинського: «Виховуйте в собі Людину – ось що найголовніше. Інженером можна стати за п’ять років, учитися на Людину треба все життя». Як ви розумієте цей вислів?

Притча «Два вовки»

Колись давно старий індіанець відкрив своєму внуку одну життєву істину:

— В кожній людині відбувається боротьба, дуже схожа на двобій двох вовків. Один вовк представляє зло: заздрість, ревнощі, егоїзм, амбіції, брехню, підступність. Другий вовк представляє добро: мир, любов, надію, істину, доброту і вірність. Онук, вражений словами діда, задумався, а потім запитав:

— А який вовк зрештою перемагає?

Старий посміхнувся і відповів: …

— … А який вовк зрештою перемагає?

Старий посміхнувся і відповів:

— Завжди перемагає той вовк, якого ти годуєш.

Глосарій. Поняття «духовність», «життєві цінності», «моральність»                          Духовність – це внутрішній світ людини, її стрижень, творча спрямованість. Джерелом духовності є власний внутрішньо – психічний досвід людини. Духовна людина є перш за все моральною людиною, яка думає і діє відповідно до суспільних моральних правил. Саме духовність одухотворяє людину і вирізняє її від світу тварин; є тим ідеалом, до якого прагне людина у власному розвитку, формуючи для себе вищі цінності, які є сенсом її життя.

Складові духовного розвитку особистості: І  – фізіологічні; ІІ  – соціальні; ІІІ  – духовні.

 Життєві цінності – це те, що люди вважають важливим для свого життя, що визначає мету й мотиви їхньої діяльності, про що вони мріють і чого прагнуть. У кожного своя ієрархія (розташування від найвищого до найнижчого) цінностей. Цінності бувають матеріальні  та духовні.

Цінності – це те,що є важливим для людини, за допомогою чого вона оцінює і  звіряє будь що в своєму житті, визначає власні пріоритети. Які ваші цінності?

Моральність -  це внутрішня установка індивіда діяти відповідно до своєї совісті і свободи волі.

 Моральність — це особисте уявлення про те, що є добрим чи поганим, прийнятним  чи неприйнятним.  Потреба – це прояв необхідності певних речей, бажання володіти ними, відчуття нестачі, якщо це бажання залишається незадоволеним.

Потреби людини бувають: природні (одяг, їжа, житло), духовні, емоційно-чуттєві,соціальні (спілкування з іншими людьми, самореалізація).

Прагнення до самовдосконалення існує стільки ж, скільки існує людство. Усі ми дуже різні. І в кожного є свої спонукання (мотиви) змінювати себе. Почати змінюватися ніколи не пізно.

 Перша умова будь-якого самовдосконалення – прийняти себе таким, яким ти є насправді, полюбити себе з усіма своїми чеснотами і недоліками, врешті-решт бути самим собою. Лише за такого ставлення до себе має сенс кропітка робота. Інакше для чого вдосконалювати те, чого не любиш?  

 Проблема стосунків між людьми існує з давніх пір. Перш за все слід усвідомити головну закономірність. Вона звучить так: “Ми завжди отримуємо те, що даємо”. Це правило незмінно справджується й у вашому ставленні до оточуючого світу і до самого себе. Ми знову й знову будемо ставати перед власними вчинками, думками і бажаннями доти, доки не зрозуміємо залежності своєї долі від них, доки не зрозуміємо, що оточуючий світ і його ставлення до нас – тільки відбиття нашого ставлення до нього.

Напевно, ви хоча б раз чули нехитру формулу: “ Стався до інших так, як ти хотів би, щоб вони ставилися до тебе”. Але чи кожен узяв цю життєву мудрість до уваги, надав значення цим словам, прийняв їх як правило життя?

Ви здогадалися, що позитивне ставлення до інших та оточуючого світу розфарбовує наш внутрішній світ найпрекраснішими кольорами?

Поводьтеся так, ніби ви вже щасливі, і це приведе вас до щастя. Кожного разу, коли виходите з дому, йдіть з бадьорим виглядом, високо підніміть голову, ніби вона увінчана короною, дихайте на повні груди, “пийте” сонячне світло, вітайте посмішкою ваших друзів. Намагайтеся зосередитись на думці про те, що вам хотілося б здійснити. Посміхайтеся! І люди, зігріті вашою посмішкою, будуть тягнутися до вас! І ваша посмішка створить щастя  у вашому домі, атмосферу доброзичливості в спілкуванні. Тільки пам’ятайте: ця посмішка має йти від чистого серця, тоді ви станете багатші з її милості.

У Віктора Гюго є такий вислів: “Ідучи з очима, завжди зверненими до сонця, ти ніколи не побачиш тіні”. Тож звертайте завжди свій погляд до сонця!    

Ви  самі  обираєте,  яким  буде  ваше  життя  і  тільки  від  вас  самих залежить ваше майбутнє. Виникнення  мети,  прагнення  її  досягти  спонукає  нас  до  дій. Цілеспрямована  людина  обов’язково  здійснить  задумане  й  отримає  від цього  задоволення.  За  таких  умов  особистість  стає  здатною  максимально реалізувати власний потенціал.