7 клас 25.12.24 Урок № 16

Тема: Узагальнення знань з розділу 1 «Моя безпека».
Домашнє завдання: ознайомитися з правилами безпечної поведінки під час зимових канікул та виконувати їх.

https://wordwall.net/uk/resource/55402324

9 клас 24.12.24 Урок № 16

 Тема: Узагальнення та систематизація знань з ІІ розділу «Фізична складова здоров’я».
https://naurok.com.ua/test/fizichna-skladova-zdorov-ya-9-klas-1818814.html
Домашнє завдання: ознайомитися з памꞌяткою безпечної поведінки під час зимових канікул та виконувати всі поради в ній.

8 клас 23.12.24 Урок № 16

Тема: На порозі дорослого життя. Фізіологічна, психологічна та соціальна зрілість. Моральний розвиток особистості. Піраміда потреб. Планування майбутнього.                Практична робота № 7 «Відпрацювання алгоритму постановки й досягнення мети».    Домашнє завдання: Намалювати піраміду потріб Маслоу; ознайомитися з пам"яткою безпечної поведінки під час зимових канікул.

Епіграф до уроку:

 «Коли я був маленьким хлопчиком, нас учили шанувати і поважати старших, але сьогодні молодь думає, що вони найрозумніші, і не терплять ніяких обмежень». (Геосід, античний поет)

Притча «Олівець»

Перш ніж покласти олівець до коробки, майстер відклав його вбік.

- Є п'ять речей, які ти повинен знати, - сказав він олівцю, - перш ніж я відправлю тебе в світ. Завжди пам'ятай про них і ніколи не забувай, і тоді ти станеш кращим олівцем, яким тільки можеш бути.

Перше - ти зможеш зробити багато великих речей, але лише в тому випадку, якщо ти дозволиш Комусь тримати тебе у Своїй руці.

Друге - ти будеш переживати хворобливе обточування час від часу, але це буде необхідним, щоб стати кращим олівцем.

Третє - ти будеш здатний виправляти помилки, які ти здійснюєш.

Четверте - твоя найбільш важлива частина буде завжди знаходитися всередині тебе.

А головне: де б тебе не використовували, скільки б ти не витратив сил, продовжуй писати.

   У процесі свого індивідуального розвитку кожна людина проходить певні етапи: немовлячий вік, грудний вік,дитинство, підлітковий період, юність, зрілість, старість. Кожний етап відзначається своїми особливостями й відіграє в нашому житті певну роль. Знання про це допомагають долати труднощі, які неминуче виникають у кожному з життєвих періодів людини.

В період пубертатності, або гормонального вибуху, підлітки найбільш вразливі до непотрібних спокус,факторів ризику.

 Підлітковий вік характеризується переходом до фізіологічної, психологічної зрілості. Ця «перехідність» і визначає всі особливості даного періоду. Підлітковий вік є першим перехідним періодом від дитинства до зрілості. Якісні зміни, що відбуваються в інтелектуальній та емоційній сферах особистості підлітка (інтенсивний, нерівномірний розвиток і ріст організму, особистісні новоутворення тощо), породжують новий рівень його самосвідомості, потреби у самоствердженні, рівноправному і довірливому спілкуванні з ровесниками і дорослими. Інтенсивний статевий розвиток зумовлює виникнення статевого потягу і пов’язані з ним переживання й інтереси.

 Організм дозріває фізіологічно, але до повної фізіологічної зрілості йому ще далеко. Іде соціальне дорослішання, проте соціальна зрілість ще не настала: підлітки матеріально залежать від дорослих, не завжди мають достатньо сформовані навички ефективного спілкування тощо.

Ознаки фізіологічної зрілості

 Ознаками фізіологічної зрілості є соматичне дозрівання всіх систем організму, їхня готовність до виконання функцій зрілого віку. Для того щоб стати дорослим, слід, насамперед, сформуватися фізіологічно. До періоду зрілості остаточно формуються всі системи організму: опорно-рухова, кровоносна, дихальна, травна, видільна, нервова, статева та інші системи. Тільки тоді організм може виконувати нові для нього функції, пов’язані зі створенням сім’ї й народженням потомства. Цей стан учені називають «фізіологічною зрілістю». Підлітку ще далеко до повної фізіологічної зрілості. Певні стадії розвитку можуть починатися тільки тоді, коли тіло набуде потрібних розмірів. Коли підліток росте, маса його тіла збільшується повільніше, ніж зріст, тому доволі часто він виглядає незграбним: довгі руки, великі ступні, сутулість, порушена постава. Проте головне - це те, що відбувається всередині тіла. Іде фізіологічне дозрівання систем організму — поступове розкриття його фізичних ознак, що відповідають зрілості. Дозріванню підлягають різні структури: відбуваються зміни в скелеті, м’язах, мозкові, легенях, серці, інших органах. Ріст і дозрівання стають основою для розвитку. Підліток розвивається, перетворюючись на дорослу, зрілу людину: чоловіка або жінку. Приблизно півстоліття тому вчені вперше відзначили певні зрушення у фізіологічному розвитку й статевому дозріванні підлітка — акселерація (прискорення). Якщо раніше початок такого дозрівання відбувався в 11-13 років у дівчаток і в 13-15 років у хлопчиків, то зараз це відбувається на два-три роки раніше. Але інколи трапляється й протилежний процес - уповільнення фізіологічного розвитку приблизно на 2-3 роки. І те, й інше -  нормальні явища, оскільки процеси росту й розвитку надзвичайно індивідуальні.Статевий розвиток передбачає своєчасне дозрівання статевої й інших фізіологічних систем, які стосуються репродуктивної функції організму. Слід знати про те, що процес статевого дозрівання супроводжується істотними змінами в роботі всіх фізіологічних систем, включно із центральною нервовою системою.

Ознаки психологічної зрілості

 Для психологічно зрілої особистості характерний саморозвиток. Саморозвиток виявляється в тому, що людина прагне стати кращою, набути нових якостей, які робитимуть її більш індивідуальною й привабливішою для людей. Тобто її не навчає і не робить кращою хтось «іззовні», вона сама розвивається, збагачує свій інтелект, набуває знань, займається творчістю.

 Прагнути набути нових позитивних людських якостей, учитися не під тиском «іззовні», а за власним бажанням і рішенням, самому ставити перед собою мету й шукати шляхи її досягнення.

 Як показали дослідження, підліток намагається передбачити своє майбутнє, не замислюючись над засобами його досягнення. Його образи майбутнього вирізняються тим, що вони орієнтовані на ре­зультат, а не на процес розвитку: підліток може дуже жваво, в дета­лях, уявляти своє майбутнє становище в суспільстві, не задумую­чись над тим, що для цього треба зробити. Терпимість — важливий компонент психологічної зрілості. Терпима людина розуміє тих, хто її оточує, вона здатна співпереживати й співчувати. Протилежністю терпимості є агресія. Виявом агресії можуть бути як відкриті агресивні дії, так і підсвідома радість, яку відчуває людина, коли бачить, як інші люди опинилися у важких ситуаціях. Терпимі люди відзначаються самовладанням, спокійним характером, умінням розв’язувати конфлікти, доброзичливістю, вони довіряють іншим. Тим часом агресивні люди зазвичай дратівливі, недовірливі, не вміють вибачати образ, провокують конфлікти. Вони запальні й швидко втрачають самовладання. Розумовий розвиток виявляється у становленні й удосконаленні структури та функцій головного мозку. Показниками розумового розвитку є членороздільна мова й розумові процеси: сприйняття, увага, емоції, пам’ять, аналіз і синтез інформації, від яких прямо залежить успіх у навчанні.

Ознаки соціальної зрілості

  Соціальна зрілість — це результат життя в суспільстві, соціального розвитку та пристосування до спільного життя з іншими людьми. У підлітка формується вміння розуміти інших людей, їхні стосунки, брати на себе відповідальність за свої вчинки. Він вчиться якнайкраще зорганізовувати свою поведінку в соціальному середовищі. Головне, аби його самооцінка та його очікування були узгоджені з його можливостями та навколишньою дійсністю. Для того, щоб цього навчитися, підліток повинен уміти аналізувати свій внутрішній досвід. Є таке поняття — рефлексія (у перекладі з латинської мови — звернення назад). Воно означає міркування, здатність аналізувати власний психологічний стан. Ця здатність залежить від ступеня складності внутрішнього світу людини та від її освіти. Можна зосередитися на змісті своїх думок, подумати про те, що люди, котрі вас оточують, сприймають вас не так, як сприймаєте себе ви. Дуже важливо збагнути, наскільки добре інші люди знають і розуміють вас, ваші особливості й здібності. Адже вони бачать вас зовсім не такими, якими ви бачите себе. І розуміння цього сприяє розвиткові самосвідомості. Кожен підліток вчиться адекватно (тобто відповідно, правильно, вірно) сприймати себе та людей.

Соціально зріла людина вміє самостійно:

• прогнозувати свою поведінку за будь-яких життєвих ситуацій;

• здобувати потрібну інформацію й аналізувати її згідно зі своїми цілями

в різних сферах життя;

• мобілізувати себе на виконання власного рішення всупереч різних обставин;

• відслідковувати хід виконання власних дій та їхні результати;

• робити висновки з власної поведінки в різних ситуаціях;

• обмірковувати наслідки своїх вчинків, учитися відповідати за них;

• не перекладати на інших відповідальність за свої невдачі;

• набувати знань, які допомагають прийняти правильні рішення;

• використовувати набутий досвід під час роз’язання нових завдань;

• учитися бути терпимими, співчувати людям;

• бути здатними до співпереживання;

• прагнути набувати нових позитивних рис;

• самому ставити перед собою мету й шукати шляхи її досягнення;

• налагоджувати з ровесниками й старшими людьми довірчі стосунки.

Підлітка вважають «соціально незрілим», якщо він не може прогнозувати та планувати власну поведінку, приймати обдумані рішення, співставляти їх зі своїми можливостями й нести за них відповідальність перед собою та іншими людьми. Соціальна зрілість тісно пов’язана з фізіологічною, оскільки перша передбачає другу.

Глосарій.

Життєві навички – це здатність до адаптації, поведінки і подолання труднощів повсякденного життя. (Визначення ВООЗ)

Соціальна роль - це спосіб поведінки, який відповідає прийнятим у даному суспільстві нормам, реалізований в очікуваннях оточення і залежить від соціального статусу людини; це модель поведінки, відповідно до якої особистість повинна діяти в певних ситуаціях. Роль може бути розглянута також і як сукупність вимог (норм), які висуваються стосовно людини, що займає ту чи іншу соціальну позицію. Роль не може існувати поза соціального інституту (так як соціальний інститут - це і є сукупність ролей і статусів), а отже, передбачає співвідношення з іншими ролями. Так, наприклад, роль «батька» не може існувати поза її ставлення до ролі «дитини», оскільки саме по відношенню до дитини вона головним чином і реалізується (батько є вихователем і годувальником по відношенню до дитини). Соціальні ролі засвоюються в процесі соціалізації (процес формування особистості). Спочатку спостерігаючи за навколишніми, а потім, наслідуючи їм, дитина вчиться діяти так, як прийнято в даному суспільстві чи тієї групи, до якої він належить. У міру дорослішання кількість ролей, які відомі людині, збільшується. Спосіб отримання ролі залежить від того, наскільки неминучою є дана роль для людини. Так, ролі молодої людини, старого, чоловіка, жінки автоматично визначаються віком і статтю людини і не вимагають особливих зусиль для їх придбання. Тут може бути тільки проблема відповідності своїй ролі, яка вже існує як даність. Інші ролі досягаються або навіть завойовуються в процесі життя людини в результаті цілеспрямованих спеціальних зусиль. Наприклад, роль студента, наукового співробітника, професора тощо. Це практично всі ролі, пов'язані з професією і будь-якими досягненнями людини.

Потреба — це прояв необхідності певних речей, бажання володіти ними, відчуття нестачі, якщо це бажання залишається незадоволеним. Потреби людей різноманітні: природні (їжа, одяг, житло); духовні — для формування й розвитку людини як істоти розумної; емоційно-почуттєві (пізнання, моральні, естетичні тощо); соціальні — у спілкуванні з іншими людьми. Потреби є в усіх живих істот, незадоволена потреба завжди пов'язана з неприємним почуттям. Голод — це потреба в їжі, спрага — у воді. Це так звані біологічні (фізіологічні) потреби. До потреб більш високого порядку належить, наприклад, потреба в самоствердженні. Характер і кількість потреб залежать від умов життя людини. Потреби людини в процесі її життя зростають, тому що задоволення одних веде до зародження нових. Складається певна ієрархія потреб — від відносно елементарних (матеріальних) до духовних і соціальних, вищим проявом яких є потреба в самореалізації, тобто у творчій діяльності.  

 Алгоритм досягнення мети «Вісім кроків»

Крок 1. «Я...». Описати проблемну ситуацію. Наприклад: «Я не завжди буваю готовим до уроків, що заважає мені мати гарні знання, і як наслідок — гарні оцінки».

Крок 2. «Я припиню...». Знаходимо причини своїх «негараздів». Наприклад: «Я припиню безвідповідально ставитися до виконання домашніх завдань». Їх усунення — це основне завдання цього етапу.

Крок 3. «Замість цього я буду...». Наприклад: «Замість цього я буду менше грати в комп’ютерні ігри, а використаю час на повторення та закріплення вивченого на уроках».

Крок 4. «Я хочу бути таким, як...». У вашому оточенні обов’язково є людина, яку ви сміливо можете назвати ідеалом: однокласник, сусід, родич, мама чи тато. Ця особистість має стати вашим орієнтиром на шляху до поставленої мети.

Крок 5. «Я хочу мати такі риси:...». Перераховуємо відповідні риси людини, яку ви вказали в попередньому пункті. Наприклад: «... самовпевненість, ерудицію, цілеспрямованість, доброту».

Крок 6. «Я хочу бути краще...». Назвіть ті якості, які у вас уже є, але їх вам хотілося б розвинути.

Крок 7. «Якби я отрима (-ла) усі ці якості, то...». Наприклад: «... то став(-ла) би (б) впевненішим(-ою), навчився(-лася) б відстоювати свою точку зору».

Крок 8. «Коли я досягну цього, то відчую...». На цьому кроці алгоритму ви відповідаєте на питання: «Що станеться, коли я досягну мети? Що я відчую?» Коли ви чітко сформулюєте відповідь на це питання, то отримаєте одночасно і свою фінальну мету.

 Проаналізуйте, що треба зробити для здійснення вашої мрії і яких цілей ви можете досягти на цьому етапі життя. Наприклад, якщо мрієте стати дипломатом, треба вже тепер зосередитись на вивченні іноземних мов. Напишіть план досягнення своєї мети і виконуйте його, щодня оцінюючи результати.

7 клас 18.12.24 Урок №15

Тема: Комплексна підсумкова робота №2 «Гр.1 Безпека», «Гр.2 Здоров’я», «Гр.3 Добробут»

Домашне завдання: повторити вивчений матеріал протягом семестру до підсумкового уроку.

Глосарій

Іммобілізація — це досягнення стану нерухомості пошкодженої частини тіла, зазвичай кінцівки або хребта та інших кісток, накладенням шин від моменту отримання травми до надання медичної допомоги.

Тривога — переживання емоційного дискомфорту, пов’язане з тяжким очікуванням чогось поганого або небезпечного.

Тривожність — індивідуальна властивість особи, що проявляється схильністю до надмірного хвилювання, стану тривоги в ситуаціях, які загрожують, на думку цієї особи, неприємностями, невдачами.

Отже, тривога – це неприємний емоційний стан, що характеризується очікуванням несприятливого розвитку подій, наявністю поганих передчуттів, страху, напруги і хвилювання. Тривожність – індивідуальна психологічна особливість, що виявляється в схильності людини часто переживати сильну тривогу з незначних приводів.

Екстремальною, або надзвичайною, ситуацією називають обстановку на певній території, що склалася в результаті аварії, небезпечного природного явища, катастрофи, стихійного чи іншого лиха. Ознаками екстремальної ситуації є людські жертви, шкода здоров’ю людей або навколишньому природному середовищу, значні матеріальні збитки. До екстремальної ситуації відносяться землетруси, виверження вулканів, урагани, смерчі, також належать заморозки, посуха, повені, природні пожежі, інфекційні захворювання людей

Стрес — це захисна реакція організму на зовнішні подразники. Вона проявляється психічно, фізично, емоційно та дає змогу адаптуватися до змін. У людини стрес часто виникає під час взаємодії із соціумом. Зовнішні чинники сприймаються як загроза добробуту організму. Стрес має не лише реагувати на загрози та руйнуючі чинники, але повертати до стабільних умов існування. Симптоматично стрес проявляється таким чином:

• фізичні реакції: труднощі зі сном, напруга, втома, тахікардія, болі, розлади шлунково-кишкового тракту.
• емоційні реакції: гнів, тривога, оніміння, сором, порожнеча, зниження здатності відчувати задоволення та ін.
• специфічні  реакції: кошмари, погана концентрація уваги, нерішучість, занепокоєння.
• міжособистісні реакції: недовіра, дратівливість, проблеми на роботі, у школі.

Як боротися з негативними наслідками стресу:

• Усувайте чинників стресу
  Якщо це неможливо, переосмислюйте думки щодо нього, це допоможе впоратися з емоціями. Внутрішньо приймайте ситуації поза вашим контролем.
• Розвивайте соціальну підтримку
  Підтримуйте друзів та рідних. Взаємодопомога важливий чинник у подоланні стресу.
• Харчуйтеся збалансовано
  Поживні речовини дають необхідні сили для подолання стресової ситуації.
• Розслабляйте м’язи
  Стрес провокує головні болі, напругу м’язів, біль у спині. Боротися з такими симптомами можна за допомогою розтяжок, масажу, теплих ванн.

• Майте повноцінний сон.                                                                                      Здоровий сон — це підзарядка, відпочинок та відновлення організму, він потрібен кожному.

• Будьте фізично активними                                                                             Під час фізичної активності знижується рівень гормону стресу, ми відчуваємо піднесений стан та отримуємо більше задоволення від життя.

• Звертайтеся по допомогу до лікаря                                                              Своєчасне медичне втручання допоможе подолати наслідки стресу, пропрацювати наслідки, визначити, як діяти наступного разу.

Пам’ятайте — стреси часті супутники нашого життя. Важливо навчитися ними управляти, протистояти негативним наслідкам стресу, адже вони впливають на здоров’я та викликають захворювання. Бережіть себе!

9 клас 17.12.24 Урок № 15

Тема: Моніторинг здоров’я. Види моніторингу фізичної складової здоров’я. Показники фізичного здоров’я. Практична робота  №14 «Експрес-оцінка індивідуального рівня фізичного здоров’я».

Домашнє завдання: Повторити матеріал ІІ розділу (§4-9  на ст.23-45),підготуватися до тематичного тестування; здійсніть експрес-оцінку власного рівня фізичного здоровꞌя та запишіть свої результати. (за матеріалами  параграфу).

  Слово моні­торинг означає «спостереження», «контроль», «вимір». Під моніторингом розуміють систематичне одержання й обробку інформації, що може бути використана в процесі прийняття того або іншого рішення. Моніторинг може бути корисним і при здійсненні контролю стану здоров'я. Фізичний розвиток підлітка можна відслідковувати для того, щоб вчасно вживати заходів щодо його збереження. Які показники можна при цьому врахо­вувати?

     Учені розрізняють суб'єктивні й об'єктивні показники здоров'я. До суб'єктивних показників стану здоров'я належать показники само­почуття, працездатності, сну, апетиту, настрою.

 Об'єктивні показники стану здоров'я пов'язані з антропометричними вимірами (наприклад, вимір маси тіла, зросту, окружності грудної клітки, шиї, плеча, стегна, гомілки), частотою дихання, життєвою ємністю легенів, пульсом, артеріальним тиском.

 Універсального критерію для оцінки здоров'я вчені поки що не виро­били. Зазвичай задля цієї мети використовують сукупність тестів.

Якщо вести моніторинг стану фізичної складової здоров'я в підлітко­вий період, то можна судити про те, наскільки успішно йде дорослішання організму. У тому разі, коли цей розвиток не відповідає віковим вимогам, необхідно вживати заходи, які допоможуть виправити ситуацію. Саме моніторинг попереджає нас про небезпеку, на яку наражається наше здоров'я.

Вести спостереження й проводити вимірювання, пов'язані з фізичним аспектом здоров'я, слід регулярно. Отримані показники можуть щось гово­рити про стан здоров'я тільки в динаміці.

 Як проводити моніторинг фізичної складової здоров'я

Моніторингом здоров'я підлітків займаються медичні працівники. Але існують прості методи самоконтролю, який можна здійснювати власноруч у домашніх умовах.

Перше, що свідчить про стан фізичного здоров'я,— це самопочуття. Відчуття бадьорості й сили, почуття впевненості в собі, життєрадісність, міцний сон з вечора до ранку, гарний апетит свідчать про те, що фізична складова здоров'я не викликає побоювань.

Друге — це здатність справлятися із фізичними навантаженнями. Якщо ви добре вчитеся, упродовж дня ефективно працюєте у школі, ввечері можете виконувати необхідну повсякденну роботу вдома, легко витримуєте тривалі поїздки в громадському транспорті — виходить, ваш фізичний роз­виток іде нормально.

Але ці оцінки свого здоров'я є суб'єктивними, вашими особистими оцінками. Окрім цього, існують ще й об'єктивні показники для самоконтро­лю. Можна використовувати досить прості прийоми, що дозволяють судити про те, як працюють життєво важливі органи й системи органів.

 Одним з надійних показників об'єктивного контролю стану свого здоров'я є пульс. Артеріальний пульс — це коливання стінок судин, ви­кликане змінами тиску крові, у ритмі скорочень серця. Пульс подає інфор­мацію про реакцію серцево-судинної системи на фізичні навантаження.

 У спокої частота серцевих скорочень коливається від 60 до 80 ударів за хвилину. У процесі регулярних спортивних занять пульс стає більш рід­ким, частота пульсу може знизитися на 3 і більше ударів за хвилину. Це свідчить про тренованість організму.

 Оцінка стану органів дихання. Оцінку стану органів дихання заведено проводити за кількістю по­дихів за хвилину в положенні сидячи в розслабленому стані. Для цього покладіть долоню на нижню частину грудної клітки, дихайте рівномірно, природно — як виходить само по собі.

 Нормальний показник у стані спокою — це 14—18 дихальних циклів. Один дихальний цикл складається зі вдиху й видиху. З поліпшенням фі­зичної підготовленості частота подихів знижується.

 Зовнішні ознаки нормального фізичного розвитку Оцінюючи фізичний розвиток підлітка за зовнішніми ознаками, визна­чають поставу, форму хребта, форму грудної клітки, будову ніг та форму стопи.

Ознаки неправильної постави:

■  голова виходить за поздовжню вісь тіла (опущена голова);

■  плечі зведені вперед, підняті (асиметричне положення плечей);

■  кругла спина, запала грудна клітка;

■  живіт випнутий, таз відставлений назад;

■  надмірно збільшений поперековий вигин.

   При порушеннях постави може утворитися кругла спина, плоска спина, сідлоподібна спина. Найбільш виражені відхилення у формі спи­ни відзначаються при бічних викривленнях хребта — сколіозах. Можли­вість появи бічних викривлень хребта (сколіозу) є особливо високою у віці 11—15 років, коли швидко росте скелет, а м'язова система відстає у своєму розвитку. Саме в цей період на поставу впливають сон на м'якій постелі, неправильне положення тулуба під час сидіння й стояння, нерівномірне навантаження на хребет.

Визначення стану організму за допомогою об'єктивних показників.

Грудолопатковий тест.

 Грудолопатковий тест є найпростішим для оцінки змін, що відбу­ваються в поставі. У нормі лопатка по всій площині прилягає до грудної клітки, тимчасом як у разі порушень постави виникає «зяючий» простір, величина якого й підлягає виміру. Вимірюють його так. Підліток стоїть у звичайній вільній позі. Тверду сантиметрову лінійку ставлять строго уздовж спини безпосередньо під нижнім краєм лопатки. При цьому фіксу­ється кількість міліметрів до зовнішньої поверхні нижнього краю лопатки. Наприклад, у Петра на початку навчального року грудолопатковий вимір становив 14 мм. Через півроку ця величина була вже 18 мм. Це свідчить про те, що в хлопчика відбулося погіршення постави на 4 мм. Проведіть за допомогою твердої сантиметрової лінійки грудолопатковий тест. Запишіть результат. Для того щоб судити про те, що відбувається з вашою поставою, цей тест треба знову провести через кілька місяців.

Грудоплечовий тест.

  Інший тест, що може показати зміну стану постави,— це грудоплечовий тест. Методика цього тесту полягає у визначенні відстані від середини одного плеча до середини іншого попереду й позаду. Після цього перший показник ділять на другий. У нормі частка від ділення має бути в межах 1—0,9. Показники 0,8—0,9 уважають початковими проявами порушення постави. Показник 0,7 і нижчі свідчать про порушення постави. Наприклад, у Катрусі на по­чатку навчального року передній грудоплечовий вимір складав 27 см, за­дній — 28 см. Через півроку передній розмір був уже 26 см, а задній — 29 см. Це свідчить про погіршення постави. Проведіть за допомогою твердої сантиметрової лінійки грудоплечовий тест. Запишіть результат. Для того щоб судити про те, що відбувається з ва­шою поставою, цей тест треба знову провести через кілька місяців.

Визначення ширини плечей.

 Для визначення ширини плечей спочатку намацайте виступаючі кіст­кові горбочки над плечовими суглобами. Візьміть сантиметрову стрічку лі­вою рукою за нульову поділку й притуліть її до лівого горбочка. Правою рукою простягніть стрічку по лінії ключиць до правого горбочка. Отримане число показує ширину плечей. Для того щоб судити про свій фізичний розвиток, це вимірювання тре­ба проводити кожні два місяці.

Визначення окружності талії.

 Окружність талії вимірюють так. Візьміть сантиметрову стрічку правою рукою за нульову поділку, а лівою — за середину й, визначивши з її допомо­гою найвужче місце тулуба між грудною кліткою й тазом, виміряйте окруж­ність. Стежте за тим, щоб позаду й попереду стрічка була на одному рівні. Для того щоб судити про свій фізичний розвиток, це вимірювання тре­ба проводити кожні два місяці.

Визначення окружності плеча.

       Окружність плеча визначається спочатку в напруженому, а потім у розслабленому стані. Зігніть у ліктьовому суглобі руку, стиснену в ку­лак, і підніміть кулак до плеча. Іншою рукою візьміть стрічку за нульову поділку, накладіть на найбільш опукле місце двоголового м'яза (біцепса) так, щоб зверху й знизу вона була на одному рівні, і з'єднайте кінці на вну­трішньому боці. Зафіксуйте показник. Потім, не знімаючи стрічки, опустіть руку вниз, розслабте м'язи й у тому самому місці зробіть другий вимір. Різниця між результатами першого й другого вимірів якраз і характеризує розвиток м'яза, це так званий «розмах плеча».

Заповніть таблицю. До цієї самої таблиці треба записувати й усі на­ступні виміри.

Дата проведення тесту	Дані грудолопаткового тесту	Дані грудоплечового тесту	Ширина плечей	Окружність талії	Окружність плеча