9 клас 16.10.25 Урок № 7

Тема: Чинники, що впливають на показники здоров’я населення. Сфери життя людини. Практична робота № 8 «Довгострокове планування з урахуванням важливих сфер життя».                                                                                                  Домашне завдання: Читати §2 (ст.11-16). Намалювати та заповнити власне колесо життя (інструкція на ст.16) «Моделюйте – набувайте життєвих навичок».                                               

Коли людина не знає, до якої пристані тримає шлях, для неї жоден вітер не буде попутним.                                                                                                                                                    Сенека.

 Дев’ятий клас — це час вибору життєвого шляху, професії, складання планів на майбутнє. Перед вами відкриваються цікаві перспективи  й можливості. Щоб не втратити їх, необхідно навчитися визначати пріоритети, планувати свій час, своє життя.                                                                        Здоров’я населення оцінюють за трьома показниками. Перший — показник дитячої смертності. Другий — кількість робочих днів, пропущених через хворобу. Третій — середня тривалість життя.

Подумайте! Середня тривалість життя у країнах світу суттєво різниться. Наприклад, громадяни Японії в середньому живуть 82 роки, тоді як жителі Анголи — 38 . Чим, на вашу думку, пояснюється така різниця у тривалості життя в цих країнах?  

Вплив медицини на ці показники, за оцінками ВООЗ, не перевищує 10 %. Решта залежить від спадковості (20 %), стану довкілля (19 %), а найбільше (51 %) — від нашого способу життя.  На деякі з цих чинників ми можемо впливати повністю, на інші — лише частково, на решту не маємо жодного впливу.  

 Спадковість. Спадковість — це те, що біологічно передається людині від батьків: колір очей, форма носа, зріст, особливості статури тощо. Науково доведено вплив спадковості майже на всі аспекти фізичного і психічного здоров’я. Однак це не знімає відповідальності кожного за своє здоров’я. Навпаки, ті, хто успадкував схильність до певного захворювання (наприклад, діабету), мають вести такий спосіб життя, щоб знизити ймовірність його виникнення. Окрім фізичного здоров’я, спадковість впливає на базові інтелектуальні здібності й таланти — у спорті, музиці, образотворчому мистецтві.                                                                                                      Медицина. Якість і доступність медичних послуг — важливий чинник охорони здоров’я. У кризових ситуаціях він є вирішальним. Але набагато важливіше запобігти проблемам зі здоров’ям, тобто більше уваги приділяти профілактиці. Недаремно британці кажуть, що фунт профілактики кращий за тонну ліків.                                                                                                             Середовище (природне, техногенне, соціальне) Навіть прихильники здорового способу життя не в змозі повністю компенсувати вплив несприятливих кліматичних умов, забрудненого повітря, підвищеного рівня шуму, радіації чи наслідків соціальних потрясінь. З-поміж природних чинників на здоров’я людей найбільше впливають несприятливі погодні умови. Влітку зростає ризик для людей із серцево-судинними захворюваннями, а восени і взимку збільшується кількість тих, хто захворів на застуду і грип. Ризикують і ті, хто потрапив у зону стихійного лиха: землетрусу, виверження вулкана, посухи чи повені.                                                                                   Технології — це доступні нам досягнення технічного прогресу. Сучасні медичні технології у діагностиці та лікуванні серцево-судинних захворювань, ВІЛ-інфекції допомагають багатьом людям жити довше і мати кращу якість життя. Інші технології — пастеризація молока, дезінфекція у лікарнях, вакцинація — суттєво зменшили поширення інфекційних захворювань. Існують технології очищення викидів промислових підприємств, що уможливлюють зниження рівня забруднення довкілля. Однак розвиток технологій може і негативно позначатися на здоров’ї. Механізми та автомати майже повністю звільнили людину від фізичної праці. Нині багато хто веде малорухливий спосіб життя: сидить на роботі, користується транспортом замість того, щоб ходити пішки, удома відпочиває перед телевізором або грає в комп’ютерні ігри. Рівень фізичної активності таких людей дуже низький, і у них виникають проблеми зі здоров’ям. Негативним наслідком технічного прогресу є техногенні аварії, що загрожують життю і здоров’ю людей. Сукупний ефект техногенних забруднень (хімічних, радіаційних, шумових) впливає на кожного, хто живе у забруднених зонах або вживає вирощені у них продукти.

Сфери життя людини. Ви вже знаєте, що людина — невід’ємна частина природи. Її поява — наслідок загального світового процесу, результатом якого є життя в різних його формах, а людина, у свою чергу, є формою цього життя — так само, як тваринний і рослинний світ. Людина може й повинна жити в гармонії з природою, іти з нею пліч-о-пліч. Нині ми далеко відійшли від тваринного світу, тому нам важко уявити людину поза суспільством. Людина — істота соціальна, і роль соціального середовища людини має надзвичайно велику силу. Саме суспільство (організована сукупність людей, об’єднаних характерними для них відносинами) є носієм людських цінностей, переконань і людських стосунків. Стосунки між людьми в межах суспільства називають соціальними. Які ж є сфери життя людини?

Соціальна сфера — одна з найважливіших сфер життя суспільства, у якій реалізуються соціальні інтереси всіх верств населення, відносини суспільства й особи, умови праці й побуту, здоров’я відпочинку.

Економічна сфера — цілісна підсистема суспільства, що забезпечує виробництво (розподіл, обмін і споживання товарів і послуг.

Політична сфера — це стосунки між людьми, пов’язані насамперед із владою, які гарантують спільну безпеку.

Духовна сфера — система взаємин між людьми, яка відображає моральне життя суспільства

Необхідність планувати життя. Що таке планування життя? Чи плануєте ви своє життя? Чи складаєте ввечері план майбутнього дня, ставите собі завдання й потім цей план реалізуєте? А може, щось заважає вам це робити? На жаль, більшість людей живе, не ставлячи перед собою жодних завдань: їх цілком замінюють сподівання, мрії, фантазії, невпевненість у завтрашньому дні.

Планування життя — це побудова конкретного плану свого життя на день, місяць, рік тощо. Воно важливе для тих людей, хто відповідально ставиться до свого життя, хто хоче багато зробити й досягти мети. План вашого дня — це ваше майбутнє сьогодні. План на місяць і квартал — запорука ефективної праці. Ваш план на рік і на життя — це ваше майбутнє.                              Про особисті цілі та довгострокові плани. Планування життя можна порівняти з багатоповерховим будинком, фундаментом якого є ваші життєві цінності. З них і треба починати планування. Визначивши цінності, сформулюйте особисті життєві цілі. Що яскравіше й конкретніше ви зможете побачити бажаний результат, то краще. Щоб рухатися по життю в обраному напрямі ефективніше, зверніть увагу на людей, які вас оточують щодня: однокласників, друзів, родичів. Можливо, треба переосмислити стосунки з цими людьми й ці нові погляди врахувати у вашому життєвому плануванні. Важливий момент у плануванні власного життя — план особистого розвитку. Як ви хочете розвиватись уже сьогодні, на найближчому тижні, у найближчий місяць, рік? Навіть якщо з оточенням, цінностями й цілями у вас усе добре, то для повноцінного планування життя вам може не вистачити елементарних життєвих навичок і корисних звичок. Наприклад, звичку відкладати все на останній день доведеться замінити на звичку робити все вчасно. Якщо ви налагодили своє життя та відчуваєте, що вам під силу великі справи й досягнення, задумайтеся про свою найголовнішу ціль, якої ви прагнете досягти.

Життєве кредо. Для того щоб зважитися змінити своє життя й почати діяти, іноді людині потрібно небагато — усього лише мотивація або життєве кредо.                                                           Кредо (від латин. credo — вірю) — символ віри, світогляду, переконань. Ви, мабуть, чули про творче кредо, життєве кредо, яке властиве кожній людині: письменнику й учителю, підприємцю та лікарю. Тільки людина є господарем свого життя, лише вона може вирішувати, що і як їй робити. Бажаємо, щоб ваш життєвий шлях був успішним, але це залежить від ваших поглядів на життя та цілеспрямованості. Завдання: сформулюйте своє життєве кредо однією фразою.

Кроки до успіху

Кожен з вас у своєму житті робить вибір щодо подальших життєвих перспектив. Проте іноді складається так, що доводиться робити те, що вам не до вподоби. Та нічого не вдієш, є таке слово — «потрібно». Щоб досягти успіху в житті, насамперед треба грамотно його спланувати — продумати оптимальний перелік справ і загальний напрям життя, що відповідає вашим життєвим цінностям. Грамотне планування життя допомагає самоконтролю, розвиває самоповагу, наповнює оптимізмом, додає зібраності й енергії. Розпочніть планувати життя з найпростішого — складіть список справ і занять на кожен день. І зробіть це вже сьогодні. Не треба шукати відмовки. «Я не можу», «Мої обставини цього не дозволяють», «У мене такий характер», «Я живу в таких умовах...» — усе це абсолютна правда й водночас чудові відмовки, щоб відкласти на потім.

Найважливішою передумовою високої працездатності, міцного здоров’я та гарного самопочуття, які так необхідні в здійсненні ваших планів і сподівань, будуть суворий режим і чіткий розпорядок дня:

• життя без шкідливих звичок, відмова від «руйнівників» здоров’я — тютюнових виробів, наркотиків, алкоголю, а також від зловживання телевізором і комп’ютером;
• оптимальний руховий режим, активність, спорт;
• розумне чергування роботи й відпочинку, правильний розпорядок дня (вчасно лягати спати й прокидатися вранці);
• здорове харчування, загартовування, особиста гігієна, позитивні емоції (мал. 10) тощо.

Пам’ятайте, що тільки ви можете приймати рішення, від яких залежить ваше подальше життя.

Вважають, що в житті кожного існує вісім основних сфер життя, які складають так зване колесо життя. Кожна людина почувається щасливо, якщо реалізує себе в усіх сферах життя.

 Зазвичай кожна людина залежно від особистих якостей, особли­востей виховання, здібностей виділяє для себе кілька значущих сфер життя і заповнює ними весь свій час, а інші взагалі ігнорує або вважає другорядними.

8 клас 15.10.25 Урок №7

Тема: Безпека на дорозі. Організація дорожнього руху. Сучасні транспортні засоби та безпека.                                                                                                                      Домашне завдання: Прочитати інформацію в §4 (ст.28-48), знайти відповіді на запитання разом з експерткою управління патрульної поліції, виконати інтерактивні вправи до параграфу 4.

  Кожного разу, виходячи з дому у своїх справах, ви стаєте учасником дорожнього руху. Ваше здоров'я та життя значною мірою залежать від власної поведінки на дорозі й поведінки інших учасників дорожнього руху, зокрема інших пішоходів, водіїв, велосипедистів і пасажирів. Учасники дорожнього руху — особи, які беруть участь у дорожньому русі як пішоходи, водії, пасажири, погоничі тварин. Організація дорожнього руху — це створення умов за допомогою інженерно-технічних і організаційних заходів для досить швидкого, безпечного та зручного руху транспортних засобів і пішоходів.

Дорожній рух – це одна з гострих соціальних проблем сучасності. Кількість зареєстрованих у світі ДТП у середньому зростає на 5% щороку. Правила дорожнього руху — перелік правил, що регулюють обов’язки водіїв транспортних засобів і пішоходів, а також технічні вимоги щодо транспортних засобів для забезпечення безпеки дорожнього руху. Відповідно до Закону України «Про дорожній рух», установлюють єдиним порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на накритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. В Україні установлено правоохоронній рух транспортних засобів. Учасники дорожнього руху зобов’язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інвй учасники виконують ці Правила. Події, пішоходи та пасажири зобов'язані бути особливо уважними до таких категорій учасників дорожнього руху, як діти, люди похилого віку та люди з особливими потребами. Особи, які порушують Правила дорожнього руху, несуть відповідальність згідно із законодавством. Одним із видів надзвичайних ситуацій є аварії. Найчастіше цей термін ми асоціюємо з дорожньо-транспортними пригодами (ДТП), тобто з транспортними аваріями. Транспортні засоби дають змогу нам швидко і з комфортом пересуватися, але щороку в результаті ДТП гинуть мільйони людей у світі.

Дорожньо-транспортна пригода (ДТП) - це подія, пов'язана з рухом транспорту, у результаті якої завдано матеріальних збитків, загинули або дістали поранення люди. Безпека стан захищеності життєво-важливих інтересів особистості, суспільства, організації, підприємства від потенційно й реально існуючих загроз або відсутність таких загроз. Майже всі хлопці і деякі дівчата мріють про свій автомобіль та права водія,але для цього потрібно багато знати,перш за все ПДР,бути уважним на дорогах,щоб не потрапити в ДТП та не стати його причиною. учасників дорожнього руху. Україна входить до групи країн найвищого ризику для пішоходів. Не секрет, що порівняно із країнами Європи, в Україні незадовільний стан безпеки руху, високий рівень смертності через аварії та дорожньо-транспортний травматизм, низька транспортна дисципліна учасників дорожнього руху. 

Інформаційні матеріали

ü  На дорогах України майже кожні 2 години гине людина.

ü  В середньому за добу в ДТП гинуть 14 і отримують травми понад 100 осіб.

ü  Кожні 16 хвилин у країні відбувається дорожньо-транспортна пригода (ДТП).

ü  Лише за минулий рік їх сталося майже 50 тисяч, загинули понад 7,5 тисяч людей - пішоходів, водіїв та пасажирів. Це удвічі більше, ніж при навмисних убивствах.

ü  Також зростає кількість травмованих людей у дорожніх аваріях - щороку понад 60 тисяч українців отримують травми різного ступеня тяжкості.

ü  Кожні два роки в Україні у дорожніх транспортних пригодах 
гине українських громадян більше, ніж за всю афганську війну загинуло громадян усього СРСР.

ü  Порівняно із країнами Європи, в Україні незадовільний стан 
безпеки руху, високий рівень смертності через аварії та дорожньо-транспортний травматизм, низька транспортна дисципліна учасників дорожнього руху.

ü  Україна входить до групи країн найвищого ризику для пішоходів.

 Щодня, виходячи з будинку, ми навіть не здогадуємося, наскільки в Україні небезпечно ходити пішки. Близько половини потерпілих на дорогах у ДТП - це саме пішоходи. Для порівняння: у Європі  на 100 потерпілих у ДДП від 4 до 10 пішоходів. , в США - тільки 2.                                 Ми випереджаємо розвинуті країни як за числом подій, так і за серйозністю їхніх наслідків.  Слід розуміти, что організація дорожнього руху - це створення умов за допомогою інженерно-технічних засобів і організаційніх заходів для  достатньо швидкого, безпечного та зручного руху транспортних засобів і пішоходів. Сюди входить: планування перехресть і доріг, спорудження острівців безпеки, обладнання зупинок громадського транспорту, установка дорожніх знаків, світлофорів, розробка графіків руху громадського транспорту, різні обмеження в русі тощо.  Одним із перших засобів організації дорожнього руху було обме­ження швидкості транспортних засобів та розділення проїзної части­ни на дві смуги для відокремлення зустрічних потоків. В Україні, як і в більшості країн світу, прийнято правосторонній рух, для якого при­стосовані облаштування доріг і конструкція автомобілів. Безпека пішоходів, водіїв та пасажирів залежить від знання і дотримання ними Правил дорожнього руху, які встановлюють та регулюють взаємостосунки та взаємозалежності між трьома складниками дорожнього середовища – людиною, транспортним засобом і дорогою. Майже всі фактори ризику, що викликають дорожню аварійність, можна об'єднати у три основні групи: "дорога", "транспортний засіб" та "людина як учасник дорожнього руху". Дорожнє середовище стає безпечним, якщо стає можливим уникнути всіх факторів ризику дорожньої аварійності, що належать до груп: "дорога", "транспортний засіб" та "людина як учасник дорожнього руху". Існують певні принципи й інструменти для зниження факторів ризику, що викликають дорожню аварійність.  Регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками. Дорожні знаки мають перевагу перед дорожньою розміткою і можуть бути постійними і тимчасовими (на жовтому тлі), зі змінною інформацією (таблички). Вони розміщуються так, щоб їх було видно усім учасникам дорожнього руху (на відстані не менше 100 м. по напрямку руху) в різну пору доби, за різних умов видимості. Регулювальник - це працівник поліції, військової інспекції безпе­ки дорожнього руху, дорожньо-експлуатаційної служби, черговий на залізничному переїзді, поромній переправі. Виступаючи в ролі регулювальників, вони повинні бути у форменому одязі, мати жезл, а також свисток. Регулювання дорожнього руху регулювальниками, як правило, застосовується лише як тимчасовий захід при несправності світло­форів, у місцях, де короткочасно утворюються інтенсивні потоки транспортних засобів чи пішоходів, або при проведенні спеціальних заходів. Сигнали регулювальника мають перевагу над сигналами світлофорів і вимогами дорожніх знаків, є обов’язковими для виконання. Сигнали світлофорів, крім жовтого мигаючого, мають переваги перед дорожніми знаками пріоритету. Водії і пішоходи повинні виконувати додаткові вимоги регулювальника, навіть якщо вони протирічать сигналам світлофорів, вимогам дорожніх знаків і розмітки. Пріоритет у дорожньому русі — право на першочерговий рух щодо інших учасників руху — дається, наприклад, маршрутним транспортним засобам для того, щоб не зменшувати швидкості їхнього пересування на маршруті. У дорожньому русі при перехрещенні (злитті) траєкторій руху транспортних засобів, пішоходів та інших учасників руху виникає пи­тання: хто має право на рух першим? Щоб уникнути можливих кон­фліктів, у Правилах спеціально обумовлюється порядок черговості руху учасників дорожнього руху.Модель безпечного дорожнього середовища («трикутник безпеки»). Майже всі фактори ризику, що викликають дорожню аварійність, можна об'єднати в три основні групи: «дорога», «транспортний засіб» і «людина як учасник дорожнього руху». Як можна уникнути всіх факторів ризику дорожньої аварійності? Основою безпеки на дорозі повинно стати розуміння всіма учасниками дорожнього  руху тріади "ЛЮДИНА-ДОРОГА-ТРАНСПОРТНИЙ ЗАСІБ". Особливо це актуально тоді, коли середовище існування людини перенасичене ризиком та небезпеками дорожньо-транспортних пригод. Тому постає нагальна потреба навчання людей ще із шкільного віку не тільки Правилам дорожнього руху, а перш за все формування в них культури поведінки на дорозі.Усвідомлення власного місця у системі відносин "ЛЮДИНА-ДОРОГА-ТРАНСПОРТНИЙ ЗАСІБ" сприяє формуванню особистого ставлення до себе як учасника дорожнього руху, до власної безпеки та безпеки інших.  

9 клас 09.10.25 Урок № 6

Тема: Дотримання здорового способу життя. Сучасне уявлення про здоров’я. Взаємозв’язок фізичної, психічної, соціальної і духовної складових здоров’я.                                                      Пр.р. № 7«Аналіз свого способу життя та особистих цілей».                                              Домашне завдання: Опрацювати інформацію в підручнику в параграфах 1,3 (ст.5-21). Написати міні-есе на тему «Мій спосіб життя та особисті цілі».

Здоров’я — це стан повного фізичного, психічного і соціального благополуччя, а не ільки відсутність хвороб чи фізичних дефектів.

Всесвітня організація охорони здоров’я

   Добрий день. Записуємо дату та тему уроку, оформлюємо конспект уроку. Читаємо підручник на ст.5-21 (параграф 1,3). Усно відповідаємо на питання в кінці параграфів. Переглядаємо відео.

Притча «Насіння та плоди»

Одному юнакові наснилося, що він увійшов до великої крамниці. За прилавком стояв ангел.

-Що ви продаєте? – спитав юнак.

-Все, що бажаєте, - чемно відповів ангел.

Юнак почав перераховувати:

- Я хотів би покласти край усім війнам, хотів би справедливості для скривджених, терпимості та щедрості до чужинців, любові в родинах, праці для безробітних…і…

Ангел перервав його:

- Вибачте, пане, ви мене не зрозуміли. Ми не продаємо плодів, а тільки насіння…

Як ви розумієте зміст цієї притчи?

  Люди завжди докладали чимало зусиль, щоб зберегти та зміцнити здоров’я, пов’язуючи з ним благополуччя, щастя й успіх.  У XXI столітті розуміння значення здоров’я суттє­во змінюється з урахуванням існуючих у світі загроз і викликів, зростаючих вимог до якості здоров’я, техноло­гічних та фінансових засобів його забезпечення. Здоров’я розуміють як невід’ємне право людини. Сучасна молодь зазнає інформаційного та культурного тиску, що не завжди є позитивним. Рекламні кампанії тютюнових та алко­гольних виробів, демонстрація фільмів про насильство — несприятливо впливають на формування світогляду підлітків та юнацтва. Слід завжди пам’ятати, що здоров’я є однією з найважли­віших життєвих цінностей не тільки окремої людини, а й народу, держави. Проте ні держава, ні заклади охорони здоров’я не змо­жуть допомогти, якщо людина сама не налаштована бути здорового. Здоров’я є явищем  людського життя, його необхідною й основною характеристикою. Здоров’я    посідає найвищу позицію в ієрархії людських потреб та цінностей, воно дозволяє повністю реалізувати себе, свої інтелектуальні, моральні й фізичні можливості. Культура здоров’я поєднує в собі досягнення людства в різних сферах життя — в освіті,вихованні,побуті,науці,мистецтві,літературі.Вона є складовою загальної культури. Як і будь-яку іншу культуру, культуру здоров’я треба формувати. Здоров’я дозволяє людині успішно здійснювати біологічні й соціальні функції, воно формується в процесі фізіологічного, психологічного, соціального й      духовного розвитку людини. Інакше кажучи, у людини є можливість бути здоровою, але реалізація цієї можливості вимагає певних знань і зусиль з її боку. Здоров’я генетично запрограмоване. Проте реалізація цієї програми залежить від конкретних біологічних та соціальних чинників, під впливом яких буде жити й розвиватися людина. У цьому сенсі здоров’я можна розглядати як процес. Це процес збереження й розвитку психічних, фізичних, моральних якостей, оптимальної працездатності й соціа льної активності. З іншого боку, здоров’я — це стан людського організму, що визначає його         адаптаційні (пристосувальні) можливості в умовах біологічного й соціального середовища, що постійно змінюється. Здоров’я заведено поділяти на певні складові. Фізична складова визначає рівень росту й розвитку органів та систем організму. Психічна й духовна складові       визначають стан психічної, моральної та духовної сфер. Соціальна складова визначає здатність людини як особистості вільно й свідомо обирати ту чи іншу соціальну роль, усвідомлювати можливі наслідки своїх дій, брати на себе відповідальність за їх результат. Усі ці складові є єдиним цілим і визначають   основні характеристики людини. Ознакою фізичного здоров’я є успішна робота фізіологічних систем організму людини — опорно-рухової, кровоносної, травної, нервової, видільної та інших. Коли людина фізично здорова, то її тіло має красивий вигляд, а всі системи успішно виконують свою роботу. Ознакою соціального здоров’я є успішний розвиток особистості, її вміння     правильно й відповідально визначати своє місце серед інших людей. Ознаками психічного й духовного здоров’я є нормальне функціонування  процесів мислення, пам’яті, уяви,   уваги, здатність адекватно оцінювати й сприймати свої почуття та відчуття, свідомо управляти       своїм емоційним станом, розвивати свій інтелект, мати певні моральні ідеали й життєві цінності. Саме духовна складова здоров’я дозволяє нам усвідомити те, що здоров’я людини включає кілька складових і допомагає їх об’єднати. Духовний розвиток людини визначає також мету її існування, ідеали й життєві цінності. Духовно розвинена особистість не тільки знає загальнолюдські принципи морально-етичного плану, але й намагається жити згідно з ними. Така   поведінка свідчить про те, що  людина духовно здорова. Отже, у сучасному розумінні здоров’я визначають дуже різні складові. Вони взаємопов’язані, й кожна з них робить свій внесок у здоров’я людини. Основою здорового способу життя є принципи й правила поведінки, за якими   живе людина. Розрізняють біологічні й соціальні принципи. Біологічні принципи полягають у тому, що спосіб життя має відповідати вікові, бути забезпеченим енергетично, зміцнювальним, ритмічним, помірним. Соціальні принципи полягають    у тому, що спосіб життя має бути естетичним, моральним, вольовим, самоконтрольованим. Здоров’я людини потрібно розуміти як   сукупність її можливостей.Завдаючи                                    шкоди своєму здоров’ю, ми відмовляємося від певних життєвих перспектив.

Практичне завдання: письмово відповісти на запитання анкети на ст.155 в підручнику (додаток 1) стосовно свого здоровꞌя та написати свій результат.