7 клас 11.03.26 Урок № 33

Тема: Природні зони Північної Америки. Арктичні пустелі. Тундра. Ліси помірного поясу. Підсумкова робота (гр.2).                                                                                          Домашнє завдання: Опрацювати §37 (ст.183-190), підготувати повідомлення про природоохоронні території материка.

План характеристики природної зони

1.       Географічне положення.

2.       Особливості клімату.

3.       Переважаючі типи ґрунтів.

4.        Характерні представники рослинного світу.

5.        Типові представники тваринного світу. 

     Розподіл природних зон у Північній Америці, як і на інших материках, відповідає закону широтної зональності, який, як вам відомо, полягає в поступовій зміні природних зон від екватора до полюсів. Зміна природних зон залежить від співвідношення тепла та вологи. У Північній Америці в зв’язку з особливостями географічного положення існують природні зони, відсутні на материках тропічних широт. Розміщення природних зон на рівнинах Північної Америки тісно пов'язане з особливостями зміни клімату. На півночі материка спостерігається широтна зональність природних зон: вони простягаються з заходу на схід й змінюють одна одну з півночі та південь. Однак в середній і південній частинах природні зони витягуються з півночі на південь. Це пояснюється різницею у зволоженні й температурах прибережних та центральних частин материка в межах помірного та субтропічного кліматичних поясів. На нерівномірність зволоження східних, центральних та західних частин материка впливають гори: Аппалачі та Кордильєри. Прибережні частини більш зволожені. Там виникають лісові ландшафти. В центрі материка, де опадів менше – степові. Біля півострова Каліфорнія холодна течія спричиняє опустелювання узбережжя. Цим пояснюється меридіональне простягання природних зон в межах помірного, субтропічного та тропічного поясів. Розміщення природних зон Північної Америки має певні особливості. Межі її природних зон значно більші, ніж на інших материках, відхиляються від широтного простягання. Це залежить від впливу рельєфу, океанів та океанічних течій, співвідношення показників тепла і вологи. Найбільшу площу на материку займають природні зони помірного поясу. На півночі материка, відповідно до закону широтної зональності, природні зони арктичних пустель, тундри, лісотундри і тайги витягнуті із заходу на схід, а от лісостепи, степи й пустелі в середній і південній частині – із півночі на південь. Ще одна особливість природних зон Північної Америки є їхня різноманітність. На континенті представлені майже всі природні зони Північної півкулі, за винятком вологих екваторіальних лісів. Значні площі в західній частині займають області висотної поясності. У міру просування на південь відбувається порушення широтного простягання природних зон: у східній частині материка хвойні ліси поступово переходять у мішані, розповсюджені в області Великих озер і басейні річки Св. Лаврентія, а в середній частині материка тайга змінюється лісостепом і степом. Зона арктичних пустель охоплює Гренландію і велику частину островів Канадського Арктичного архіпелагу. Улітку на звільнених від снігу і льоду ділянках, на кам'янистих і болотистих ґрунтах ростуть мохи і лишайники. З льодовикового періоду тут водиться вівцебик. Південніше, через узбережжя материка й острови, із заходу на схід простяглася зона тундри. З півдня вона обмежена полярним колом. Ґрунти тундри болотяного і тундрово-глеєвого типу. У північній частині тундри ростуть мохи і лишайники, а в південній — болотні трави, чагарники буяхів і чорниць, низькорослі зі скривленими стовбурами берези, верби, вільха. У тундрі широко розповсюджені торф'яні болота. Тут зустрічаються песці, лемінги, полярний вовк; у прибережних водах водяться тюлені, моржі. На північному узбережжі материка зустрічається білий ведмідь. У помірному поясі материка найбільші площі зайняті лісами.                                                                У зоні тайги розвиваються підзолисті ґрунти. У тайзі ростуть переважно хвойні дерева — чорна і біла ялина, бальзамічна ялиця, американська модрина, сосни, а з листяних — паперова береза, осика. З хижих звірів у лісах водяться рисі, чорні ведмеді, вовки, лисиці; є лісові олені, лосі, скунси, дикобрази і цінні хутрові звірі — соболь, бобер, ондатра.                                                    На західних приокеанічних схилах Кордильєр ростуть густі хвойні ліси з туї, ситхінської ялини, дугласової ялиці. Зустрічаються тут і широколистяні породи (орегонський дуб). Ліси піднімаються по схилах гір до висоти 1000–1500 м. Вище вони рідшають і переходять у гірську тундру. Для фауни характерні багато місцевих видів: ситхінський олень, ведмідь-гризлі, північно-західний вовк, скунс, тихоокеанський єнот; у річках багато лососевих риб. На сході материка тайга змінюється зоною мішаних лісів, а також змінно вологих лісів. Клімат тут більш м’який і вологий. У ґрунтовому покриві панують дерново-підзолисті ґрунти. Головні породи дерев — цукровий клен, східний хемлок; зустрічаються теплолюбні рослини: бук, дикий виноград. З просуванням на захід континентальність клімату зростає, узимку трапляються сильні морози. У лісах домінує осика, бальзамічна тополя, біла, чи паперова, береза. На сході материка за зоною мішаних лісів розташовується зона широколистяних лісів. Морози бувають рідко. У незайманих лісах Аппалачів зустрічаються десятки видів дубів, каштани, клени, буки, тюльпанове дерево, платан. Для фауни характерні віргінський олень, ведмідь барибал, деревний дикобраз, віргінський опосум, місцеві види кажанів. Зустрічаються скунс, рись, єнот, видра, кріт, землерийка.  Від окраїн усередину материка лісові ландшафти змінюються лісостеповими. Ця підзона складається з лісостепу і прерій. На відміну від лісостепової підзони, прерії мають краще зволоження. Зараз прерії розорані. Із ссавців для них характерний бізон (у заповідниках), койот, ховрашок, бабак, лугова собачка й інші гризуни. Багато степових птахів: луговий тетерев, індичий гриф і інші. Зустрічаються гримучі змії, звичайні гадюки. Зона пустель і напівпустель помірного поясу займає внутрішні плоскогір'я Кордильєр. У розрідженому рослинному покриві переважає чорний полин на сіро-бурих ґрунтах. На південному сході субтропічного поясу на жовтоземах і червоноземах виростають мусонні мішані ліси. Поряд із хвойними породами зустрічаються карликові пальми і чагарникові вічнозелені дуби. Болотисті ділянки зайняті болотним кипарисом. Поширені черепахи, алігатори. Ближче до Кордильєр опадів випадає ще менше і рослинність стає біднішою; низькі трави — трава Грама (злак) і бізонова трава (багаторічний злак висотою лише 10–30 см), — ростуть окремими пучками.  Напівпустелі і пустелі займають значну частину внутрішніх плоскогір'їв Кордильєр, Мексиканського нагір'я і Каліфорнійського узбережжя. На сірих і бурих ґрунтах ростуть колючі чагарники, кактуси і полин, а на засолених ґрунтах — солянки. Вічнозелені субтропічні ліси виростають на півдні Міссісіпської та Приатлантичної низовини. На коричневих ґрунтах ростуть дуби, магнолії, буки. Найвище дерево планети — секвоя — досягає висоти 100 м і більше. Трохи нижче за неї мамонтове дерево. У Центральній Америці і на схилах берегів Карибського моря знаходяться зони саван і вологих вічнозелених лісів.                                                                                           Зона мішаних і широколистих лісів. У східній рівнинній частині материка, охоплюючи територію навколо Великих Північноамериканських озер, лежить зона мішаних та широколистяних лісів. Під мішаними лісами поширені родючі сірі лісові ґрунти, під листяними — бурі лісові. М'який і вологий помірний клімат мішаних лісів сприятливий для росту бука, липи, дуба, жовтої берези, білої і червоної сосни. У широколистих лісах ростуть дуби, каштани, тюльпанове дерево, платани. Тваринний світ широколистих лісів зазнав великих втрат унаслідок освоєння території людиною. Подекуди тут збереглися дикобраз, олені, чорний ведмідь барибал. У передгір’ях трапляється пума.  Єнот-полоскун має дивну звичку промивати у воді різні речі, зокрема свою здобич: рибу, рака або жабу. Іноді зустрічається скунс – тварина  розміром з кішку. Відчувши небезпеку, стає на передні лапи і випускає на ворога струмінь їдкої рідини, яка може ненадовго осліпити. За це називають скунса північноамериканською вонючкою. В зоні мішаних і широколистих лісів трапляється опосум – єдина сумчаста тварина, що живе в Північній Америці. Це – сумчаста миша. Самиця, приносячи десяток дитинчат, носить їх на спині. Має смачне м'ясо.                                                                                                                                               Загальна кількість рослин Північної Америки становить 300 видів. Вони вражають розмірами і швидкістю зростання. Тут багато унікальних видів: тюльпанове дерево, гікорі, туя, секвоя, магнолія. У північній частині материка поширені карликові верби, ягідні чагарники і берези.      Тваринний світ материка надзвичайний. В тундровій зоні можна зустріти північного оленя, білого ведмедя, песця. Там же живуть полярний вовк і ласка. У тайговій зоні численні хутрові звірі: видра, скунс, соболь. Серед хижих тварин зустрічаються ведмеді, вовки, рисі, росомахи. З гризунів: пацюк ондатра і канадський бобер. Примітний гризун вегетаріанець — поркупайн, який живе на деревах. У складі фауни широколистяних лісів представлений вид сумчастих щурів — опосум. На південному сході материка можна зустріти алігатора і алігаторова черепаху. Із земноводних цікава велика зелена жаба, довжина якої сягає 20 см. Степу і Лісостепу населені антилопами-вилоріг, койотами, бізонами, борсуками і степовими тхорами.                       Пташина фауна материка нараховує 600 видів птахів. Тут можна зустріти зграї ібісів, пеліканів, фламінго, каліфорнійського грифа і куріпку, а також десятки видів колібрі, ареал проживання яких досягає Аляски. Вік мечохвостів, близько 200 мільйонів років, доводить, що це одні з найдавніших тварин, що живуть у наші дні. Їх часто називають живими копалинами, оскільки нинішні тварини практично нічим не відрізняються від найдавніших копалин примірників, так що їх вік підкреслюється тільки доісторичною зовнішністю. Значна кількість скам'янілостей мечохвостих змушує припустити особливу їх численність у минулі епохи, однак твердий панцир добре зберігається, і цілком можливо, що останки інших, свого часу більш численних, видів просто не дійшли до наших днів. Унікальні субтропічні чагарники, які американські індіанці називали "па-хай-оки", або "трав'яниста вода", займають площу приблизно 7000 км². Колись вони займали територію в 10361км²., але і тепер це одне з найбільших збережених у світі прісноводних боліт. Територія національного  парку Еверглейдс становить майже 5700 км², класифікується як заповідник дикої природи, і разом з 189 км². заповідника Форт-Джеферсон отримала міжнародний статус природної спадщини, біосферного заповідника. У Еверглейдсі переважають величезні густі, місцями непрохідні зарості мечтрави, що досягає у висоту 4 м. Район порізаний каналами і усіяний озерцями відкритої води, на яких ростуть латаття і пухирчатки. Пухирчатка специфічним чином пристосувалася до існування в цих водах: вона володіє маленькими повітряними бульбашками, в які потрапляють комахи і личинки, їх рослина потім перетравлює, отримуючи необхідні поживні речовини. Більш 150 різних видів риб зустрічається в прибережних водах, забезпечуючи гарне харчування численних птахів, рептилій і ссавців.                                                               

   Експрес-тест

1.Яка з природних зон, наведених нижче, відсутня на материку?

а. Степи           б. Тайга        в. Савани         г. Вологі екваторіальні ліси

2.Дерево - довгожитель материка:

а. Мамонтове       б. Дуб       в. Модрина      г. Осика

3.Кліматичний пояс, у якому переважно розташовуються степи:

а. Арктичний КП      б. Субарктичний КП       в. Помірний КП        г. Тропічний КП

4.Частина материка, для якої найбільш характерні області висотної поясності:

а. Західна        б. Східна         в. Північна         г. Південна

5.Найпоширеніша рослина Мексиканського нагір'я:

а. Агава            б. Кактус           в. Сосна            г. Юка

6.Яка рослина зображена на прапорі Канади?

а. Дуб            б. Секвоя           в. Клен            г. Бек

9.Преріями називають зону:

 а. Саван           б. Лісів          в. Пустель              г. Степів

9 клас 10.03.26 Урок № 25

Тема: Узагальнення знань з розділу ІІІ «Вторинний сектор господарства».                    Домашнє завдання: Підготувати презентацію з однієї теми (на власний вибір) ІІІ розділу.                                                                                                https://naurok.com.ua/test/vtorinniy-sektor-gospodarstva-9-klas-2189609.html

 

8 клас 10.03.26 Урок № 41

Тема: Природний комплекс (ландшафт) як просторово-цілісна система. Районування природних комплексів України. Антропогенні ландшафти.                                                Домашнє завдання: Опрацювати §35-36 (ст.167-176). Знайти в художніх творах (вірші, проза) опис ландшафтів України.                                 https://new.osvitanet.com.ua/heohrafiia/heohrafiia-8-klas/

Ми живемо на нашій планеті серед безлічі знаків питань, які щедро ставить перед нами природа…

            Ейвельманс (Бельгійський вчений)

 Ландшафт (з німецької — краєвид) — цілісна природна система, яка сформувалась у процесі тривалого взаємозв’язаного та взаємозумовленого розвитку природних компонентів. Слово «ландшафт» з’явилося у літературі на початку XIX ст., а наукового значення набуло наприкінці XIX ст. Вчення про природні комплекси дає відповідь на три питання. Що? Де? Чому?    Природні компоненти зв’язуються в єдине ціле, що складається з окремих компонентів, між якими існують постійні взаємозв’язки і це - система. Компоненти природи — рельєф, гірські породи, клімат, води, рослинність і тваринний світ, ґрунти — утворюють єдину цілісну систему, усі елементи якої існують не ізольовано один від одного, а взаємопов'язані. Так, характер рельєфу конкретної території зумо­влюється її геологічною будовою та кліматичними особливостями; клімат переважно залежить від кількості надходження тепла і вологи тощо. Унаслідок тривалого взаємопов'язаного та взаємозумовленого розвитку природних компонентів на певних територіях виникають різні за розмірами ділянки з певною однорідністю фізико-географіч­них умов — природно-територіальні комплекси (ПТК) або ландшафти. Наукові до­слідження ландшафтів відбиваються у ландшафтних картах, описах територій і складаються в нову галузь географічної науки — ланд­шафтознавство. Ландшафти поділяються на природні й антропогенні. Природний ландшафт складається з природних компонентів (гірські породи, повітря, вода, ґрунт, живі організми). Взаємодія між ними обумо­влюється фізико-географічними ландшафтоутворюючими явища­ми. Антропогенні ландшафти — це природні комплекси, зміни яких пов'язані з господарською діяльністю людини. Антропогенними   ком­понентами ландшафту є сільськогосподарські угіддя, меліоративні системи, населені пункти, лісонасадження, водосховища, транспор­тні шляхи тощо.                                                                                                    Відмінність ландшафтів зумовлюється впливом різних чинни­ків ландшафтотворення, які за значенням і носіями поділяють на такі:

 

Головні		Радіаційний		Сонячна енергія
		Тектонічний		Енергія земних надр
Похідні		Циркуляційний		Енергія Сонця і земних надр перетворюєть­ся і переноситься повітрям, водою тощо
		Антропогенний		Перетворена та спрямована людиною енер­гія Сонця, Землі, повітря, води тощо

 Під впливом зовнішніх чинників (радіаційного та циркуляційного) насамперед формуються особливості приземного шару повітря — по­года і клімат, а під впливом внутрішнього (тектонічного азонального) чинника — гірські породи та рельєф. Інші природні компоненти є на­слідком спільного впливу всіх чинників.

Запитання та відповіді про ландшафти

• Що таке ПТК (ландшафт)? Ландшафт (ПТК) — це сукупність пов'язаних між собою при­родних компонентів на певній території; різноманітність ландшафтів обумовлюється впливом різних чинників ландшафтотворення.
• Які основні чинники формування ландшафтів? Сонячна енергія (радіаційний); енергія земних надр (тектонічний), циркуляційний, антропогенний.
• Які існують одиниці класифікації ландшафтів? Виділяють такі одиниці класифікації природних ландшафтів:  клас — тип (підтип) — вид.
• За якою ознакою виділяють класи ландшафтів? За переважаючим впливом тектонічного чинника, приналежністю до платформи чи областей складчастості, відповідно гір чи рівнин, а також за особливостями циркуляції атмосфери.
• Які класи ландшафтів виділяють? Виділяють два класи – рівнинні й гірські.

У межах України рівнинний східно -  європейський клас ландшафтів займає більше 94% її площі, гірський карпатський близько 5%, а гірський кримський – 1%.

·         За якими ознаками виділяють типи й підтипи? За змінами показників забезпеченості теплом і вологою.

·         Як впливає діяльність людини на формування ландшафтів? Сучасні ландшафти території України зазнали істотних змін під впливом господарської діяльності людини. Унаслідок використання різних видів ресурсів більша частина природних ландшафтів перетво­рилася на антропогенні.

Основні закономірності поширення рівнинних типів ландшафтів України:

1)  мішано-лісові ландшафти переважають на півночі України, у межах піщаної Поліської низовини;

2)   широколистяно-лісові — на заході Подільської височини;

3)   лісостепові — у центральній частині України;

4)   степові — у південній і східній частинах України.

Степові ландшафти за відмінністю в коефіцієнті зволоження і ґрун­тово-рослинним покривом поділяють на три підтипи: північностеповий (1с = 0,6—0,5), середньостеповий (1с = 0,5—0,4), сухостеповий, або південностеповий (1с = 0,4—0,3).

Окремим типом є заплавні ландшафти — лучні та болотні, форму­вання яких залежить не від коефіцієнта зволоження, а від зволожен­ня ґрунтовими водами на заплавах річкових долин.

Види ландшафтів формуються відносно однорідним впливом радіа­ційного, циркуляційного й тектонічного чинників, поєднання яких зумовлює відповідний рельєф, склад гірських порід, рівень залягання ґрунтових вод, місцевий клімат, ґрунтово-рослинний покрив. Назва виду ландшафтів складається за принципом:

рельєф + гірські породи + ґрунт + рослинність.

  Для класифікації знань про природно-територіальні комплекси використовують поняття «фізико-географічне районування». Під ним розуміють виявлення та дослідження системи підпорядкованих один одному природних регіонів (країн, зон, провінцій, областей, районів). За цим самим принципом створюють і карти фізико-географічного районування.

Фізико-географічне районування передбачає виділення та описання великих територій, для яких характерна певна єдність і неповторність компонентів природи.

На основі ієрархії ландшафтів виділяють природні територіальні одиниці фізико-географічного районування з урахуванням зональних та азональних факторів.

Природний (географічний) пояс – це природні комплекси, які смугами простягаються у широтному напрямку і змінюють один одного від екватора до полюсів. Географічні пояси різняться між собою кількістю тепла, переважаючими повітряними масами і пануючими вітрами. Географічні пояси називаються за відповідними кліматичними поясами.

Природна зона, фізико-географічна зона – частина географічного поясу з однорідними кліматичними умовами. На території України виділяють такі  природні зони  - мішаних, широколистяних лісів, лісостепів, степів.

Азональним одиницям районування ландшафтів відповідають типи, що не залежать від географічної широти. Найбільшими азональними ландшафтами є материки й океани. В межах перших виділяють природні країни, в основі виокремлення яких закладена одиниця класів ландшафтів, а саме рівнини та гори. Природна країна – великий азональний комплекс географічної оболонки, що вирізняється подібністю тектонічної будови та однорідності рельєфу. Також до азональних компонентів відносять: природні провінції (краї), області, райони, місцевості, урочища, фації. Взагалі фізико-географічне районування проводиться з метою полегшення описання природних територій на науковій основі. Тому воно має велике значення для поглиблення уявлень про закономірності природних умов територій, зокрема території України. Чим детальніше здійснено фізико-географічне районування, тим кращою виявляється вивченість території. Оскільки господарська освоєність території України є високою, розв'язання проблем природокористування потребує всебічного врахування природних умов і ресурсів.

Одиниці природних ландшафтів

 

Одиниця ФГ районування	Характеристика	Приклад
природний пояс	простягається у широтному напрямку і змінюється від екватора до полюсів	помірний пояс, субтропічний пояс (пд берег Криму)
природна зона	однорідність кліматичних умов, грунтово-рослинного покриву, тваринного світу, режиму водойм	зона мішаних, широколистяних лісів, лісостеп, степ
природна країна	великий азональний компонент географічної оболонки з подібною тектонічною будовою та однорідністю рельєфу	південно-західна частина Східно-європейської рівнини, Українські Карпати,  Кримські гори
природна провінція (край)	частина природної зони (або підзони), що виділяється за морфологічними особливостями рельєфу й континентальністю клімату; в горах – характером висотної поясності	Подільсько-Придніпровський край, Лівобережно-придніпровський лісостеповий край,  Східно-європейсий лісостеповий край

 Найбільшою природною екосистемою, найбільшим природним  комплексом - ландшафтом є наша планета Земля. Тож любімо цю унікальну цілісну  систему та зберігаймо її рівновагу!

Дві особистості, два таланти, два поети.

У кінці лютого - на початку березня Україна святкує дві визначні дати в історії національної культури: 25 лютого – 155 річницю від дня народження  Лесі Українки (1871- 1913), а 9 березня  –  212 роки від дня народження Тараса Шевченка (1814-1861). Дві особистості, що своїм талантом і звитяжною працею підносили і звеличували дух українського народу у тяжкі для нього часи, коли територія Україна була розділена між двома імперіями.                                    Леся Українка  - поетеса, драматургиня, перекладачка, культурна діячка, вона належить до постатей, без яких неможливо уявити українську літературу. Її життя – це історія боротьби з хворобою, імперською цензурою та суспільними обмеженнями. Її творчість – це інтелект, глибина і безкомпромісна любов до України                                                                                          Щороку 9 березня в Україні та в усьому світі згадують Тараса Шевченка – поета, художника і символ української свободи. Цей день відкриває Шевченківські дні – період, присвячений пам’яті Кобзаря та його творчості, який щороку відзначають 9 та 10 березня. Перша дата присвячена дню народження поета, а друга — дню його смерті. Саме ці дні стали символічним часом для згадки про творчість Кобзаря, його життєвий шлях і значення для української культури.

Два крила України

Світило Кобзаря з-за хмар зійшло,
Пророчим словом душі запалило.
Він дав нам мову, і снагу, і крила,
І серце волі віддавать навчило.

А слідом Леся — ніжна, мов калина,
Зі сталі духом, в думах неземна.
Її «Сpero!» — то стійкість України,
Що крізь сльози сміятись не спиня.

Він — буревій, що розрива кайдани,
Вона — струна, що про свободу грає.
Два велети, два нездоланні рани,
Яких наш рід ніколи не забуде.

Тарас і Леся — то наш дух і сила,
Що у віках поетів надихає.
Одне пророцтво, що народ звеличило,
Що в кожнім серці вільність засіває.

(Вірш, створений ШІ)