Тема: Савани. Гілеї. Вертикальна поясність. Домашнє завдання: Опрацювати §49 (ст.242-246), оцінити свої досягнення за 12 балами (ст.246).
Краще гір можуть бути тільки гори.
Легенда про старейшину та гори
Старійшина далекого села біля гір Кавказу відправляв юнаків на високу гору. Бо кожному з них
хотілося довести, що найсміливіший він, найвитриваліший.
...Ідіть, поки вистачить сил.Якщо тяжко буде- повертайтеся назад, але нехай
кожний принесе мені гілочку з того місця, відкіля повернув додому.
Перший повернувся з гілочкою дуба.
-Ні, недалеко ти дійшов, тільки трохи піднявся...
Другий приніс гілку бука, а невдовзі з явився і третій з гілкою ялини.
-Молодець, юначе, далеченько піднявся,- мовив дідусь.
Довго не було четвертого хлопця, і як же були здивовані його товариші, тому
, що в руках юнака не було нічого
- Тобі не потрібна гілка,- усміхнувся старий.
- Перемога сяє у твоїх очах, твоєму голосі. Це одна з вершин твого життя. Ти бачив гору у всій ії величі.
Сьогодні кожному з вас потрібно буде піднятися на свою
гору. І якщо все виконаєте правильно, то опинетеся на вершині гори і в ваших
очах буде сяяти перемога, бо ви підкорите ще одну вершину знань.
Савани та
гілеї Євразії — це унікальні тропічні екосистеми,
розташовані переважно на п-ові Індостан та Індокитай. Гілеї (вологі
ліси) характеризуються постійною вологістю, а савани — чергуванням вологого і сухого сезонів. Більш детально
ознайомитися з темою можна за допомогою матеріалів про природні зони Євразії.
Гілеї (вологі
екваторіальні ліси)
У Євразії вони займають досить
великі території і досить різноманітні. Одних тільки пальм нараховується понад
300 видів. На узбережжі Філіппінських островів та Малайського архіпелагу росте кокосова
пальма. У екваторіальних лісах ростуть численні види бамбуків.
·
Розташування: Острови Малайського архіпелагу, півострів
Малакка, південно-західне узбережжя Індостану.
·
Клімат: Екваторіальний — постійно гарячий і вологий
(температура +25 −28∘C
цілий
рік), опадів більше 2000 мм
·
Ґрунти: Червоно-жовті фералітні (дуже родючі за
рахунок швидкого розкладання органіки).
·
Рослинність: Багатоярусні ліси (фікуси, пальми, папороті,
ліани).
·
Тварини: Орангутани, гібони, макаки, носороги,
різноманітні птахи.
У саванах Євразії серед високих злаків
ростуть пальми, акації, тикове і салове дерева. Зустрічаються ділянки
рідкостійних лісів. Субекваторіальні вологі та перемінно-вологі ліси вкривають
західне узбережжя Індостану, область нижньої течії Гангу і Брахмапутри,
узбережжя півострова Індокитай і північну частину Філіппінських островів.
Рослинність зони нагадує південніші вологі екваторіальні ліси, але деякі дерева
в сухий період скидають листя. Тваринний світ саван і субекваторіальних лісів
різноманітний. Багато копитних, особливо антилоп, багато мавп. Уздовж річок
Індостану полюють тигри і леопарди. На Індостані і на острові Шрі-Ланка дотепер
живуть дикі слони.
Розташування: Внутрішні райони півострова Індостан, частина
Індокитаю.
Клімат: Субекваторіальний — жаркий, з чітким поділом
на вологий (літо) та сухий (зима) сезони.
Грунти: Червоні та червоно-бурі фералітні.
Рослинність: Високі трави (слонова трава), акації, пальми,
тікове дерево.
Тварини: Індійський слон, носоріг, тигр, гієна, багато
плазунів.
Екологічні проблеми
Вплив людини: Гілеї активно вирубуються під плантації
(гевея, олійна пальма), а савани використовуються для землеробства.
Зміни клімату: Ближче до пустель савани стають «опустеленими».
Порівняння: Савани Євразії менші за площею, ніж в Африці,
і мають видову специфіку.
Висотна поясність у горах материка
Гори займають у Євразії майже
половину території. Своїми піднебесними вершинами найвищі гірські системи
«розривають» кліматичні пояси й надають можливість за невеликий час побувати в
різних природних зонах. Причому, чим гори ближчі до екватора й чим вони вищі,
тим більше висотних поясів. Не дивно, що за різноманіттям кліматичних умов
жодна гірська країна не може зрівнятися з Гімалаями.
Висотна поясність або висотна зональність — закономірна зміна природних комплексів
у горах, зумовлена насамперед зміною кліматичних умов з висотою. З висотною
поясністю пов'язане явище вертикальної зональності рослинності — це зміна зон
рослинності, пов'язана із змінами клімату і грунтів в залежності від висоти над
рівнем моря. Так, в аридних зонах пустельна рослинність при підйомі в гори
послідовно змінюється зонами (поясами) степів, лісів, субальпійських і
альпійських лук. високогірних тундр і одвічних снігів. Закон вертикальної
зональності рослинності відкрито Одуїном і Мільн-Едвардсом (1832).
Якщо ми подивимось на карту
Євразії,то ми побачимо, що значну площу займає помаранчево-червоний колір. Це -
область вертикальної (висотної) поясності.
У Євразії, де гірські системи неоднакові за висотою,
вертикальна поясність дуже різноманітна.
На півночі материка в горах тільки чотири пояси змінюють один одного. з
просуванням на південь кількість вертикальних поясів зростає. Найбільш яскраво в Європі висотна поясність виявляється
на південних схилах Альп, а в Азії – на південних схилах Гімалаїв. Так, в Альпах,
найвищих горах Європи, налічують п’ять вертикальних поясів, які закономірно
змінюють один одного. Найбільшу
кількість вертикальних поясів у горах Євразії мають південні схили Гімалаїв.
Найвищі гори Європи — Альпи. Їхня найвища точка — г. Монблан —
досягає висоти 4807 м. Крім того, ця гірська система є важливим
кліматоподілом Європи. Льодовики і вічні сніги знижуються в Альпах до
2500–3200 м. Найвища гірська система Азії і всієї земної кулі — Гімалаї.
Їх найвища вершина — г. Джомолунгма. Гімалаї є природною межею між гірськими
пустелями Центральної Азії і тропічними ландшафтами Південної Азії.
Альпи
Альпи розташовані в межах помірного поясу. На їх південних схилах випадає багато опадів – до 3 000 мм за рік. Нижній пояс до висоти 1 000 м утворюють широколисті ліси з дуба, каштана, граба, ясена, бука. Вище ростуть мішані ліси з бука і ялиці, які з висотою змінюються на хвойні ліси, де крім ялиці ростуть ялина, модрина, сосна. На південних схилах Альп ландшафти нижнього висотного поясу до висоти 800 м мають середземноморські риси. У північних районах Західних Альп у нижньому поясі переважають букові і мішані ліси; у більш сухих Східних Альпах — дубові і соснові ліси чергуються із степовими луками. До висоти 1800 м розповсюджений другий пояс із дубовими і буковими лісами за участю хвойних порід дерев. Субальпійській пояс простягається до висоти 2300 м — переважає чагарникова і високотравна лучна рослинність. В альпійському поясі велика частина поверхні гір позбавлена рослинності або вкрита накипними лишайниками. Верхній пояс — пояс високогірних кам'янистих і льодовикових пустель, у якому вищі рослини і тварини практично відсутні. Перша достовірна спроба переходу через Альпи була успішною ще в III ст. до н.е. Альпи не такі важкопрохідні, їх подолали учасники дитячого хрестового походу з Німеччини в 13 ст. Кілька тисяч дітей і підлітків змогли подолати Альпи без підготовки. Часто, коли говорять про військові походи через Альпи, то мова йде про тяжкі бойові дії в умовах гірської війни. В реальності гори відносно невисокі. В Альпах є навіть «дорога немічних», по якій навіть людина із слабким здоров’ям може здійснити перехід. По «карнизах» (вузькі проходи подолати Альпи наважилися лише три полководці — Ганібал, Наполеон і Суворов. Ганібал вів через Альпи на Рим величезну на той час армію. При переході майже половину війська було втрачено через вузькі проходи-«карнизи». Про успіхи в пошуках слідів переходу карфагенян оголосила дослідницька група на чолі з професором Йоркського університету в Торонто. Дослідники вивчили відклади, які були відкриті під час розкопок на перевалі Коль-де-ла-Траверсетт. Перевал знаходиться між Францією та Італією на висоті майже 3000 м. Виявилось що в одному з шарів збереглися бактерії клостридії, які часто зустрічаються в кінських фекаліях і можуть залишатися в грунті тисячоліттями. Радіовуглецевий метод аналізу показав, що шар датується ІІІ ст. до н.е. Альпи є одним із найважливіших рекреаційних районів Європи.
Гімалаї
У Гімалаях –
найвищих горах світу – через їх географічне розташування в субекваторіальному й
тропічному поясах та грандіозну висоту спостерігається планетарний максимум
висотної поясності. Це означає, що піднімаючись південними схилами від підніжжя
до вершин, можна побувати в усіх природних зонах світу: від вологих
субекваторіальних лісів до високогірної тундри. Так, біля підніжжя, там де
рівнина переходить у передгір’я, тягнеться пояс субекваторіальних вічнозелених
болотистих джунглів – тераїв. У цьому поясі ростуть
пальми, мімоза, банан, перевиті ліанами. Трави сягають заввишки 5 м. У густих
заростях водяться такі великі тварини, як слони, носороги, буйволи. У лісі
багато мавп. Із хижаків водяться тигр і леопард. Колись у тераях були поширені
озера і болота, що кишіли малярійними комарами. Нині вони здебільшого осушені. Вище джунглів до висоти 1 200 м
розташовується пояс вічнозелених тропічних лісів, де ростуть салове дерево,
деревовидні папороті, бамбук і численні ліани. Його змінює пояс субтропічних
лісів з вічнозелених (сосна, дуб) і листопадних (магнолія, клен, каштан) дерев.
На висотах вище 2 000 м панують широколисті ліси помірного поясу з дуба, клена,
каштана, які переходять у хвойні ліси із сріблястої ялиці, гімалайської
ялини, модрини. Підлісок утворюють густі зарості рододендронів. Верхня межа
лісу проходить на висоті 3 500 м. Вище ліси розріджуються і змінюються субальпійським поясом з
високотравними луками і чагарниками з ялівцю та рододендрона. Над ними
розташовуються альпійські луки, де примули, анемони, маки утворюють барвисті
трав’яні килими. На відмітках 5 500 – 6 000 м проходить снігова лінія, за
якою – пояс вічних снігів і льодовиків.. Отже, жодні гори світу не мають таких
колосальних контрастів ландшафтів, як Гімалаї. У Гімалаях у верхніх поясах
зустрічається чорний гімалайський ведмідь, який на відміну від бурого ведмедя
має на грудях на чорному хутрі білу пляму у вигляді літери V. До висоти 5 000 м
піднімається сніжний барс. Мускусні олені (кабарги), дикі гірські барани й кози
здатні долати скелясті стрімкі уступи. Повсюдно поширені гризуни, особливо підкоришники. Багато птахів, серед яких
фазан данфе, дикий індик улар. Гімалаї є природною
межею між гірськими пустелями Центральної Азії і тропічними ландшафтами
Південної Азії.
Перша європейська жінка, яка підкорила Еверест – польська альпіністка
Ванда Руткевич. У списку підкорювачів 900 прізвищ. Вище 7000 метрів підніматись не потрібно, тому що там
починається так звана «зона смерті». Вона не придатна до життя людини, організм
не в змозі відновити тут сили навіть після середньої витрати енергії.