9 клас 20.11.25 Урок № 11

Тема: Тематичне оцінювання за розділом І «Безпека і здоров’я людини».                         Домашнє завдання: намалювати як ви дотримуєтесь ЗСЖ.    

https://naurok.com.ua/test/bezpeka-y-zdorov-ya-lyudini-9-klas-1783987.html

8 клас 20.11.25 Урок № 9

 Тема: Топографічні карти як різновид великомасштабних карт, їхні ознаки та використання в практичній діяльності. Масштаби, розграфлення та номенклатура топографічних карт.                                                                                                  Домашнє завдання: Прочитати §6 у підручнику (ст.27-29), переглянути відео в блозі, оцінити свої досягнення (ст.29).

Топографія — наукова дисципліна, що детально вивчає вимірювання, потрібні для зображення порівняно невеликих частин поверхні Землі на топографічних картах і планах.

Топографічні карти — великомасштабні загальногеографічні карти, що відображають розміщення і властивості основних природних і соціально- економічних об’єктів місцевості.

Географічні коордінати

На топографічних картах можна визначити географічні координати. Для цього звернемо увагу на внутрішнюрамку аркуша топографічної карти, що обмежує картографічне зображення. Її утворюють випрямлені дуги паралелей і меридіанів. У кутах рамок підписані їхні географічні координати. Паралельно до внутрішньої рамки проведена мінутна рамка — подвійна лінія, поділена на світлі й темні відрізки. Кожний відрізок уздовж західної та східної рамки карти відповідає 1' широти, а північної та південної — 1' довготи. Кількість мінутних відрізків на північній і південній сторонах рамки дорівнює різниці значень довготи західної і східної сторін. На західній і східній сторонах рамки кількість відрізків визначається різницею значень широти північної і південної сторін. На кожному мінутному відрізку точками позначені поділки секунд, що дорівнюють 10". Отже, для того щоб знайти географічні координати будь-якої точки, треба провести через неї до сторін рамки карти  дві лінії, які відповідали би паралелі та меридіану, і прочитати на рамці значення широти й довготи з точністю до секунд.

Прямокутна (кілометрова) сітка і прямокутні координати

Прямокутні координати – лінійні величини (абсциса та ордината), що визначають положення точки на площині відносно вихідних напрямків. Для кожної зони своя система координат. Осями координат є осьовий меридіан зони (вісь Х, заради уникнення від’ємних показників його умовно зміщують на 500 км на захід) та екватор (вісь Y).

Для полегшення визначення прямокутних координат і відстаней наносять кілометрову сітку, утворену вертикальними і горизонтальними лініями, проведеними через ціле число кілометрів.

Топографічні умовні знаки

Позамасштабними умовними знаками зображують місцеві предмети, площа яких не відображається в масштабі карти або плану.

Площинні умовні знаки застосовуютьдля заповнення контурів, що відокремлюють площу об’єктів, розміри яких (площу, конфігурацію)

можна виразити в масштабі карти або плану (наприклад, масив лісу, населений пункт, сад, озеро тощо).

Лінійні умовні знаки використовують для зображення об’єктів лінійного характеру, довжини яких мають вираз у масштабі карти.

Пояснювальні умовні знаки - літерні або цифрові позначення - застосовують для опису якісних і кількісних характеристик об’єктів, показаних на карті.

Вимірювання відстаней і площ на топографічній карті

Вимірювати відстані по прямій лінії найзручніше лінійкою, використовуючи числовий або іменований масштаб. Для точніших вимірів кривих ліній є спеціальний прилад - курвіметр.

Щоб визначити площу, використовують кілометрову сітку, підраховують кількість повних кілометрових квадратів, які потрапили в межі контура, що вимірюється. Квадрати, заповнені частково об’єктом, оцінюють за відсот-ками заповненої площини квадрата.

Щоб визначити площу, використовують кілометрову сітку, підраховують кількість повних кілометрових квадратів, які потрапили в межі контура, що вимірюється. Квадрати, заповнені частково об’єктом, оцінюють за відсот-ками заповненої площини квадрата.

Кути орієнтування

Підсумки уроку

Топографічні карти — це великомасштабні загальногеографічні карти, що відображають розміщення та властивості основних природних і соціально-економічних об'єктів місцевості. Під час складання топографічних карт в Україні використовують поперечно-циліндричну проекцію Гаусса-Крюгера. Топографічна карта світу має багатоаркушевий вигляд. Поділ карти на аркуші називають розграфленням, а прийняту систему позначення аркушів-  номенклатурою. В основу розграфлення й номенклатури топографічних та оглядово-топографічних карт усіх масштабів покладено розграфлення й номенклатуру аркушів міжнародної карти масштабу 1:1 000 000. Її рамки — трапеції, утворені меридіанами й паралелями, проведеними відповідно через 6° довготи й 4° широти. Внутрішню рамку аркуша топографічної карти утворюють випрямлені дуги параллелей і меридіанів. У кутах рамок підписані їхні географічні координати. Щоб визначити географічні координати певної точки, треба провести від неї до сторін рамки карти дві лінії, які відповідали би паралелі й меридіану, та прочитати на рамці значення широти й довготи з точністю до секунд. Положення точки в системі прямокутних координат визначають за допомогою кілометрової сітки. Умовні знаки — це система графічних, кольорових, літерних і цифрових позначень, які застосовують для позначення на карті різних об'єктів, їхніх кількісних і якісних характеристик. На карті для відображення геометричних особливостей об'єктів застосовують позамасштабні, площинні та лінійні умовні знаки. Форми рельєфу на топографічній карті показують горизонталями — умовними лініями, які з'єднують точки місцевості з однаковою висотою. Висоти окремих точок підписують цифровими значеннями, зокрема уріз води, абсолютну висоту місцевості, відносну висоту урвищ, виступів, терас, глибини яру, вимоїни, ями. Що ближче підходять горизонталі одна до одної, то більш крутий схил, що далі -  то схил більш пологий. Щоб розрізняти зображення пагорбів або западин, проводять бергштрихи - короткі штрихи, які вказують напрямок схилу. На топокартах можна визначити точно відстані між об'єктами (за допомогою лінійки, циркуля-вимірювача, курвіметра й масштабу), площі об'єктів (за допомогою кілометрової сітки), абсолютної висоти точок і перевищення між ними. У топографії виділяють кути напрямків двох видів. Перший — дирекційні кути, утворені вертикальними лініями прямокутної системи координат і напрямками ліній на місцевості. Другий — азимути, які утворюються лініями меридіанів та напрямками на об'єкт.

 

 

 

8 клас 19.11.25 Урок № 11

Тема: Презентація портфоліо проєкту «Щит безпеки».                                                        Домашнє завдання: Повторити інформаці «Вступу» та 1 розділу «Безпека» (ст.5-74), підготуватися до КПР.

Презентація портфоліо проєкту — це представлення зібраних матеріалів (прикладів робіт, результатів, опису завдань), що демонструє ваші навички та досягнення в рамках проєкту. Вона допомагає ознайомити аудиторію з результатами вашої роботи, підтвердити компетенції, показати професійний прогрес і досягнення. 

Структура презентації портфоліо

·         Вступ: Ознайомте з проєктом, його метою та вашою роллю.

·         Основна частина:

o    Опис проєкту: Представте основні етапи роботи та виклики, що виникали.

o    Демонстрація результатів: Покажіть конкретні приклади виконаних завдань, візуальні матеріали, посилання на проєкти або продукти.

o    Використані навички: Підкресліть, які навички та інструменти ви використовували для досягнення результату.

·         Висновок:

o    Оцінка та рефлексія: Проаналізуйте результати, визначте, що вдалося, а що можна покращити.

o    Підтвердження досягнень: Надайте відгуки клієнтів або колег, якщо вони є. 

Ключові поради

·         Будьте структурованими: Зберіть матеріали за логічною структурою, щоб презентація була легкою для сприйняття.

·         Демонструйте, а не просто розповідайте: Покажіть конкретні приклади своєї роботи, а не лише описуйте їх.

·         Підкреслюйте цінність: Поясніть, яку цінність приніс ваш проєкт, і які навички ви продемонстрували.

·         Адаптуйте до аудиторії: Враховуйте, для кого ви презентуєте свій проєкт, і підлаштовуйте зміст під їхні інтереси.

·         Використовуйте візуальні матеріали: Зображення, графіки та відео допоможуть зробити презентацію більш привабливою. 

 

Проєкт «Мій щит безпеки»                                                                                                                 для 8 класу може стосуватися особистої безпеки в інтернеті, вдома, на вулиці та під час надзвичайних ситуацій. Важливо сформувати навички безпечної поведінки, захистити себе від загроз і знати, як діяти в критичних ситуаціях. Тематика може охоплювати:

Розділи проєкту

·         Онлайн-безпека: правила використання інтернету, надійні паролі, захист від шахрайства, перевірка джерел інформації та антивіруси.

·         Безпека вдома: правила поводження з електроприладами, газовим балоном, правильна евакуація при пожежі, безпека в разі виявлення небезпечних предметів.

·         Безпека на вулиці: як поводитись під час зустрічі з незнайомцями, уникнення конфліктів та небезпечних ситуацій.

·         Перша допомога: як надати першу допомогу при травмах, опіках, отруєннях, а також як викликати екстрені служби.

·         Надзвичайні ситуації: дії під час стихійних лих, техногенних катастроф та інших надзвичайних ситуацій. 

Як зробити проєкт

·         Дослідження: вивчити правила безпеки, знайти приклади з реального життя, поспілкуватися з дорослими.

·         Створення: підготувати презентацію, лепбук, плакат або відео.

·         Виконання: провести тренування з евакуації, перевірити свою кімнату на наявність потенційних загроз.

·         Презентація: презентувати свою роботу однокласникам, обговорити виявлені проблеми та шляхи їх вирішення.

7 клас 19.11.25 Урок № 6

Тема: Закономірності розподілу опадів та циркуляція повітряних мас. Кліматичні пояси.  Визначення закономірностей розподілу кліматичних показників в основних та перехідних кліматичних поясах.                                                                                        Підсумкова робота (гр.2).                                                                                                                       Практична робота №4: Визначення закономірностей розподілу кліматичних показників в основних та перехідних кліматичних поясах.                                                                                                                                          Домашнє завдання: Опрацювати інформацію в §7-8 (ст.27-35), оцінити свої досягнення за 12-бальною шкалою в кінці параграфів (с.31,35).

Повітряні маси — це великі об’єми повітря, що формуються на певній території та мають відносно однорідні властивості. Залежно від районів утворення розрізняють чотири типи повітряних мас: арктичні (у Південній півкулі — антарктичні), помірні, тропічні і екваторіальні. Вони відрізняються насамперед температурою. Всі типи, крім екваторіального, діляться на підтипи: над материками формуються континентальні повітряні маси, а над океанами — океанічні. Вони відрізняються за кількістю вологи.

Властивості повітряних мас формуються залежно від районів їхнього формування. Переважання в певному регіоні в певну пору року певних повітряних мас створює характерний кліматичний режим цього регіону.

Висновок 1. Неоднаковий розподіл сонячного тепла на Землі та неоднорідний характер підстильної поверхні спричинюють формування різних за властивостями повітряних мас.

          2. Утворення поясів високого та низького тиску

У тропосфері повітряні маси перебувають у постійному русі. Який двигун їх переміщує?

Для того щоб зрозуміти закономірності загальної циркуляції повітряних мас, розгляньмо схему розподілу поясів атмосферного тиску над поверхнею Землі. Їх утворення пов’язане з властивістю повітря змінювати об’єм, а отже, і масу, залежно від температури.

Візьмімо один з меридіанів Землі, в уяві «розтягнімо» його від полюса до полюса та подивімося, як рухається над ним повітря.

Над екватором, де завжди тепло, нагріте повітря розширюються та піднімається вгору. У результаті в районі екватора утворюється область низького тиску. У високих шарах тропосфери повітря охолоджується, важчає, але не може спуститися вниз — йому заважають постійні висхідні потоки. Тому повітря розтікається вбік Північного й Південного тропіків, де й опускається до поверхні Землі. Цей низхідний рух утворює поблизу тропіків області високого тиску.

Опинившись біля поверхні Землі, повітря знову розтікається. Частина повертається до екватора та повторює своє коло. Друга частина повітря переміщується до помірних широт і підіймається вгору.

Висхідні потоки повітря утворюють у помірних широтах області низького тиску. Далі картина схожа на попередню: частина повітря замикає коло: помірні широти, верхні шари тропосфери, тропіки.

Інші частина переміщується до полюсів, охолоджується й спадними потоками утворює там області високого тиску.

Висновок 2. Отже, на Землі утворюються три пояси з перевагою низького тиску в районі екватора й помірних широт та чотири пояси з перевагою високого тиску поблизу тропічних широт і полюсів.

          3. Циркуляція повітряних мас. Постійні та змінні вітри

Вам відомо, що вітер утворюється внаслідок переміщення повітря з області високого тиску в область низького. Через утворення поясів високого та низького тиску над землею утворюються «вітригіганти», які переміщують різні за властивостями повітряні маси.

Таку систему повітряних течій планетарного масштабу називають загальною циркуляцією атмосфери.

Через утворення поясів високого та низького тиску формуються постійні вітри, які дмуть в одному напрямку протягом року, серед яких найбільш значущими є пасати, західні вітри та вітри полярних широт.

Загальна циркуляція атмосфери

Пасати — вітри, що протягом усього року дмуть від поясів високого тиску поблизу 30-х тропічних широт кожної півкулі до поясу низького тиску на екваторі. Під впливом обертання Землі навколо осі вони відхиляються і дмуть з північного-сходу в Північній півкулі і з південного-сходу — в Південній.

У помірних широтах переважать західні вітри. Вони утворюються під час переміщення повітря від тропічних поясів високого тиску у протилежний бік областей низького тиску помірних широт. Вони поступово відхиляються на схід та в помірних широтах стають західними.

Переважаючими вітрами полярних широт є північно-східні вітри в північній півкулі і південно-східні в південній.

Складовою частиною загальної циркуляції атмосфери є мусонні вітри. Мусони — сезонні вітри, що змінюють свій напрямок залежно від пір року. Утворення мусонів за своїм механізмом схоже на утворення бризів. Теплої пори року поверхня материків нагрівається сильніше, ніж вода. Це є причиною досить значної різниці в тиску атмосфери над су холодом і морем. Літом, коли сильніше нагрітий суходіл, з моря дме вологий вітер — літній мусон, який приносить щедрі опади. Взимку ж, навпаки, утворюється повітряний потік з холодного суходолу на тепліше море у вигляді сухого й холодного зимового мусону.

Чергування суходолу та моря та їхнє нерівномірне прогрівання ускладнює рухи повітря в атмосфері, спричиняє часті зміни погодних умов. Така непостійність обумовлення впливом величезних атмосферних вихорів — циклонів та антициклонів.

Висновок 3. Завдяки нерівномірному розподілу атмосферного тиску у тропосфері існує система постійних горизонтальних і вертикальних переміщень повітряних мас. Основним проявом циркуляції атмосфери є формування постійних і сезонних вітрів, мусонів, циклонів і антициклонів.

        4. Закономірності розподілу атмосферних опадів

Знання про розподіл поясів атмосферного тиску над поверхнею Землі дає можливість виявити загальну закономірність розподілу атмосферних опадів.

 «Схема руху повітря в тропосфері»

В областях низького тиску — над екватором та помірними широтами — переважають висхідні рухи повітря, вгорі воно охолоджується та насичується, утворюються опади. У поясах високого тиску — тропічних та полярних широтах з низхідними рухами повітря — опадів мало.

Висновок 4. Отже, розподіл опадів на Землі насамперед пов’язаний з утворенням поясів атмосферного тиску.

    

8 клас 19.11.25 Урок № 8

Тема: Практична робота № 3                                                                                                   Визначення проєкцій географічних карт за виглядом картографічної сітки; Визначення способів зображення об’єктів на картах природи та населення.                          Домашнє завдання: Намалювати карту району, в якому живете.

7 клас 18.11.25 Урок №5

Тема: Розподіл сонячної енергії та закономірності зміни температури повітря на Землі.                                                                                                                                Домашнє завдання: Прочитати §6 (ст.24-27), заповнити таблицю на ст.26.

   Клімат – багаторічний режим погоди, що характерний для певної місцевості. Клімат нашої планети дуже різноманітний. Його формування  залежить від багатьох чинників, що визначають характер клімату.  Клімати Землі дуже різноманітні. Чому в Антарктиді завжди холодно, а на екваторі жарко? Чому в одних куточках нашої планети щоденно йдуть дощі, а в інших місцях все живе потерпає від спеки? Для того щоб відповісти на ці питання, необхідно дізнатися про причини, що формують той чи інший клімат.

Кліматотвірні чинники. Кліматотвірні процеси проходять у конкретних географічних умовах земної кулі по різному та мають свою специфіку.  Клімат певної території визначається поєднанням багатьох умов, які називають кліматотвірними чинниками.

Основними кліматотвірними чинниками є:

- кількість сонячної енергії, яку отримує земна поверхня;

- характер підстильної поверхні;

- циркуляція повітряних мас.

 Сонячна енергія є основним джерелом життя на Землі та надає руху «механізмам» погоди.

Сонячна радіація — це кількість теплової та світлової енергії, що надходить на Землю від Сонця. Радіація є пряма і розсіяна. Сукупність прямої та розсіяної радіації, що надходить на Землю, називають сумарною радіацією. Кількість сумарної радіації перш за все залежить від широти місцевості: чим ближче до екватора, тим більший кут падіння сонячних променів, тим сильніше нагрівається земна поверхня. Від неї нагрівається й приземний шар повітря. Також кількість сонячного тепла, що надходить на Землю, залежить від прозорості атмосфери, абсолютної висоти місцевості, тривалості світового дня тощо. Розподіл сонячного тепла на Землі обумовлює одну з найважливіших географічних закономірностей — залежність температур повітря від географічної широти місцевості та висоти над рівнем моря. Цю залежність можна простежити за «Кліматичною картою світу». Чим ближче до екватора, тим більшим є кут падіння сонячних променів, тим сильніше нагрівається земна поверхня і вищою є температура приземного шару атмосфери.

 Складовими підстильної поверхні, що впливають на формування клімату, є наступні: рельєф та абсолютна висота місцевості. Високі гори є кліматичними бар’єрами. Висота місцевості над рівнем моря впливає і на кількість опадів (у горах їх більше, ніж на прилеглих рівнинах), і на температуру по вітря (чим вище, тим холодніше). У результаті в горах формується ви сотна кліматична поясність. Гори можуть перешкоджати проникненню певних повітряних мас, а рівнини — навпаки, сприяють проходженню вітрів вглиб материка.

 Прибережні течії. Морські течії охолоджують або роблять теплішим клімат території, біля яких проходять, впливають на розподіл атмосферних опадів (теплі течії збільшують, а холодні зменшують).

Віддаленість від океану. Залежно від цього формуються морські й континентальні типи клімату.

Відбивна спроможність поверхні (альбедо). Різні поверхні — ґрунт, вода, рослинність, лід — по-різному поглинають тепло й нагріваються. 

Неоднорідність підстильної поверхні впливає на розподіл температур та опадів.                              Особливу роль у формуванні клімату має водна поверхня океанів. У поверхневому шарі океанічної води накопичується основна маса тепла, що надходить до Землі від Сонця. Увібравши її, океани поступово віддають тепло атмосфері, формуючи температуру приземних шарів повітря.

Середньорічна температура поверхневих вод в океанах зазвичай вища за температуру повітря. Різниця збільшується від екватора до полюсів: в екваторіальних широтах температура повітря і поверхневих вод океанів майже однакова, у полярних – температура поверхневих вод океану вища, ніж температура приземних шарів повітря. Це означає, що обігрівальна роль океанів у високих широтах більша, ніж у низьких.

8 клас Урок №7 18.11.25

Тема: Підсумкова робота (Гр.1)                                                                                            Навчальний проект. Складання опису місцевості (об’єктів, явищ, процесів) за географічними картами (електронними, загальногеографічними, тематичними).             Дослідження: Використання сучасних навігаційних систем для власної безпеки та безпеки інших. Складання таблиці порівняльної характеристики  картографічних проєкцій та різних видів спотворень на географічних картах.                                            Домашнє завдання: Повторити інформацію в §4-5 (ст.20-26),  описати всі види  ізоліній.

   Для виконання навчального проекту зі складання опису місцевості потрібно вибрати певну територію на карті (електронній, загальногеографічній або тематичній) та проаналізувати її об'єкти, явища та процеси, використовуючи умовні знаки, масштаби та координати. На основі аналізу скласти детальний опис, який включає рельєф, гідрографію, рослинність, населені пункти, промислові об'єкти, шляхи сполучення та інші елементи залежно від типу карти. 

Етапи виконання проекту

1.      Вибір та вивчення карти:

·         Виберіть тип карти (загальногеографічну, тематичну, електронну) і конкретну територію для опису.

·         З'ясуйте масштаб карти та її проекцію (для загальногеографічних карт).

·         Ознайомтеся з легендою карти, щоб зрозуміти умовні знаки, які позначають різні об'єкти та явища.

2.      Аналіз об'єктів та явищ:

·         Рельєф: Опишіть основні форми рельєфу (гори, рівнини, низовини), їх висоту, крутизну схилів, наявність ярів, балок тощо, аналізуючи горизонталі та інші знаки.

·         Гідрографія: Опишіть річки (напрямок течії, швидкість, глибина), озера, болота, водоймища, звертаючи увагу на їхнє розташування та вплив на навколишню територію.

·         Природні зони та рослинність: Визначте тип природної зони, опишіть ліси, луки, степи, наявність корисних копалин.

·         Населені пункти: Опишіть розташування та розмір населених пунктів, їхню щільність, типи населених пунктів (великі, малі, аграрні, промислові).

·         Шляхи сполучення: Опишіть розташування доріг (залізничних, автомобільних), аеропортів, портів, їхню роль у зв'язку з населеними пунктами.

·         Промислові об'єкти: Знайдіть та опишіть промислові підприємства, їхню концентрацію та вплив на довкілля.

3.      Складання опису:

·         Структура опису: Розташуйте опис у логічній послідовності: загальний опис території, потім аналіз рельєфу, гідрографії, рослинності та природних ресурсів, а після – опис господарської діяльності та шляхів сполучення.

·         Використання умовних знаків: Використовуйте умовні знаки з легенди карти для пояснення розташування та характеру об'єктів.

·         Використання координатної сітки: Визначте координати об'єктів, щоб точно вказати їхнє положення на місцевості.

·         Тематичний аналіз: Для тематичних карт робіть акцент на об'єктах, які відповідають темі карти (наприклад, кліматичні карти — на кліматичні показники, геологічні карти — на геологічні утворення).

4.      Підсумковий аналіз:

·         Складіть загальний висновок про особливості місцевості, її господарську діяльність, проблеми та потенціал.

·         Порівняйте отримані результати з даними інших джерел (наприклад, електронних карт).                                                                         

Описування місцевості  за географічною картою України

Користуючись фізичною та адміністративною картою України шкільного атласу, з’ясуй:

1.       Де розташована область, у якій ти проживаєш? Обведи її межі на контурній карті. Підпиши назву обласного центру.

__________________________________________________________________________________________________________________________________________

2.       Які форми рельєфу переважають на її території (гори, височини, рівнини)? За шкалою висот визнач їхні висоти.

__________________________________________________________________________________________________________________________________________

3. Підпиши найбільші річки та озера області на контурній карті.

Висновок : ____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Дослідження

   Сучасні навігаційні системи (наприклад, GPS) дозволяють точно визначати місцезнаходження людини чи транспорту, прокладати найкоротші маршрути, відстежувати рух у реальному часі та швидко знаходити потрібні об’єкти. Це важливо для особистої безпеки (швидке реагування у разі надзвичайних ситуацій, виклик допомоги, пошук зниклих людей) та безпеки інших (контроль транспорту, координація рятувальних служб, уникнення аварій). У сучасному світі такі системи незамінні для захисту життя, здоров’я та майна.