Тема: Поняття
про ресурсозабезпеченість. Забезпеченість мінеральними ресурсами.
Закономірності поширення мінеральних ресурсів.Забезпеченість України
паливними ресурсами. Шляхи покриттядефіцитупаливавУкраїні. Видобування нафти,
природного газу та вугілля у світі. (Гр.3)
Тема: Інструктаж з БЖД. Творчість
народних майстрів України різних регіонів та майстрів інших народів, що
проживають в Україні. (Гр.2)
Характерні ознаки технології виготовлення та оздоблення виробів, поширені в
регіоні проживання. Проєкт № 2«Ялинкова прикраса».Домашнє завдання: Переглянути відео у блозі з теми, принести всі
матеріали для виконання вашого проєкту (бумага,матеріал, клій, ножиці).
Художні промисли регіонів України
Кожен
історико-етнографічний регіон України має свої унікальні техніки, орнаменти та
кольорову гаму.
Полтавщина (Опішня та
Решетилівка):
Опішнянська кераміка славиться розписним глиняним посудом і скульптурними
фігурками звірів із рослинним орнаментом. Решетилівка відома вишивкою
«білим по білому» та рослинним килимарством.
Прикарпаття та Гуцульщина
(Косів):
Косівська мальована кераміка внесена до спадщини ЮНЕСКО. Її легко впізнати
за поєднанням трьох кольорів: зеленого, жовтого та коричневого на білому
тлі. Також тут розвинені різьблення по дереву та ліжникарство (ткацтво
вовняних ковдр).
Дніпропетровщина (Петриківка): Петриківський розпис
вирізняється яскравими квітковими візерунками, «цибулинками» та «калиною».
Майстри використовують пензлі з котячої шерсті та навіть власні пальці.
Львівщина та Закарпаття: Регіон відомий яворівською
дерев’яною іграшкою з традиційним розписом, гуцульською вишивкою бісером
та плетінням із лози в селі Іза.
Полісся та Волинь: Край славиться ткацтвом
перебірних рушників із геометричним червоно-чорним орнаментом та плетінням
виробів із соломки та берести.
Мистецтво народів, що проживають в
Україні
Культура
України є багатогранною завдяки майстрам інших національностей, які століттями
живуть поруч.
Кримські татари: Відомі золотим шитвом (миклама),
двосторонньою вишивкою (татар ішлємє), мідним карбуванням та
традиційною керамікою Орьнек (орнамент також під охороною ЮНЕСКО). Відомий
кераміст Рустем Скибін відроджує стародавній орнамент «орнек».
Болгари та гагаузи (Південь
України, Бессарабія):
Майстрині славляться ткацтвом яскравих смугастих безворсових килимів та
доріжок із яскравими квітковими візерунками , вишивкою національних
костюмів, гончарством та лозоплетінням.
Румуни та молдовани
(Буковина, Закарпаття, Одещина):
У їхній творчості переважає бісерна вишивка сорочок, килимарство з
геометричними та квітковими мотивами, а також художня обробка дерева.
Угорці та румуни (Закарпаття
і Буковина).
Народні умільці виготовляють плетені меблі з лози, розшивають святковий
одяг бісером і створюють керамічні кахлі. Відомі вишивкою хрестиком та
гладдю (переважно червоними або чорними нитками), мереживоплетінням і
розписом меблів.
Євреї: Залишили вагомий спадок у
художньому кам’яному різьбленні та по дереву, ювелірному мистецтві
(філігрань) та традиційній паперовій витинанці (рейзеле) - ажурні
паперові витинанки із зображенням птахів, левів і рослин).
Творчість
народних майстрів різних регіонів України
Кожен
історико-етнографічний регіон України сформував власні неповторні техніки,
кольорову гаму та візерунки.
Олександр
Пажимський, брати Герасименки. Великі сюжетні розписи на стінах та чорно-червона
геометрична вишивка.
Декоративно-ужиткове мистецтво Одещини
(Північного Причорномор’я) поєднує українські народні традиції з культурним
впливом болгар, гагаузів, молдаван та
інших народів краю.Найбільш поширеними видами
декоративно-ужиткового мистецтва є килимарство,
художнє ткацтво, гончарство, лозоплетіння та декоративний розпис.
Це
різноманіття відобразилося в яскравій колірній гамі, поєднанні різних технік та
використанні місцевих природних матеріалів.
Основні
види ремесел та технології виготовлення
Кишинівське та бессарабське
килимарство (ткацтво).
Вироби виготовляють на вертикальних або горизонтальних ткацьких верстатах
із натуральної овечої вовни та бавовни. Для техніки характерне безворсове
гладке плетіння, яке створює чіткий двосторонній малюнок. Килими та доріжки. На Одещині (особливо
в Савранському, Балтському та південних районах) традиційно тчуть
безворсові килими-ліжники та яскраві смугасті доріжки. Їх прикрашають
геометричними та рослинними орнаментами, серед яких часто зустрічаються
троянди на темному або світлому тлі.
Художня вишивка. Для оздоблення одягу та
рушників використовують лляні або конопляні полотна. Основними техніками є
хрестик, гладь, вирізування та мережка, які часто комбінують в одному
виробі. Для півдня регіону
характерні яскраві квіткові візерунки та оберегові символи.
Гончарство та кераміка. Вироби формують із місцевої
червоної та білої глини на гончарному крузі або способом ручного ліплення.
Після випалювання посуд і сувеніри покривають поливою (глазур'ю) для
міцності та блиску. У селах Одещини здавна виготовляли макітри, глечики,
миски та куманці. Місцева кераміка часто має теракотовий відтінок і
вкривається поливою з простими хвилястими лініями.
Керамічні іграшки. Майстри ліплять традиційні
свищики у формі птахів, коників або баранців, які розписують природними
барвниками.
Лозоплетіння та плетіння з
рогозу (чакану).
Майстри використовують гнучку вербову лозу або сухе листя болотяного
рогозу, якого багато в плавнях Дністра та Дунаю. З цих матеріалів виготовляють кошики для збору врожаю, хлібниці,
таці та легкі плетені крісла. Застосовують техніки простого,
пошарового та ажурного плетіння.
Вироби з соломи та
кукурудзяного листя. Народні умільці створюють обереги, дідухи,
солом'яні капелюхи (брилі) та декоративні панно.
Витинанка та розпис. Витинанки вирізають
ножицями або спеціальним ножем із паперу для прикрашання вікон і стін.
Південний розпис (зокрема степовий) виконують пензлем на дереві, глині чи
стінах хат. Для розпису
використовують яскраві сонячні барви, зображуючи степові квіти, виноград
та птахів.
Писанки та дряпанки.
Напередодні великодніх свят на Одещині розписують яйця воском. У місцевих
орнаментах переважають солярні знаки, колоски та хвилі, що символізують
родючість і море.
Плетені
кошики та меблі. Завдяки близькості річок Дунай та Дністер на Одещині
добре розвинене плетіння з вербової лози та рогозу. З цих матеріалів
виготовляють кошики для збору врожаю, хлібниці, таці та легкі плетені
крісла.
Характерні
ознаки оздоблення виробів Одещини
Орнаментика. Переважають рослинні та
геометричні мотиви. На килимах і вишивках часто зображують пишні троянди
(ружі), виноградну лозу, соняшники, а також ромби, зірки та хвилясті
лінії, що символізують воду і море.
Колірна гама. Характерним є контрастне
поєднання насичених кольорів. На бессарабських килимах переважає чорний
або темно-синій фон, на якому яскраво виділяються червоні, рожеві, зелені
та жовті квіти.
Композиція. У вишивці та килимарстві
часто використовують центричну композицію (великий букет у центрі) або ритмічне
повторення візерунка по краях виробу (кайму).
Додатковий декор. Святковий одяг та предмети
побуту нерідко прикрашають бісером, лелітками, бахромою та плетеним
мереживом.
Осередок / Народ
Вид мистецтва
Характерні ознаки (кольори, візерунки)
Петриківка
Декоративний розпис
Яскраві квіти, ягоди калини, птахи на білому або чорному тлі.
Косів
Мальована кераміка
Зелений, жовтий і коричневий кольори на білому тлі; сюжети з життя.
Опішня
Гончарство
Рослинні візерунки, хвилясті лінії, глиняні баранці та леви.
Кримські татари
Орнамент Орьнек, вишивка
Символічні рослинні та геометричні знаки, шиття золотими нитками.
Болгари Бессарабії
Ткацтво, вишивка
Контрастні геометричні смуги, яскраві червоні, зелені та чорні нитки.
Тема:Інструктаж з БЖД. Традиції використання колірної
гами під час виготовлення виробів декоративно-ужиткового мистецтва. Творчість
народних майстрів України різних регіонів та майстрів інших народів, що
проживають в Україні. (Гр.2) Проєкт № 2 «Панно». Домашнє завдання:Переглянути
відео у блозі з теми, принести матеріали для виконання проекту в своїй техниці
(картон,ножиці, крупи, клей та інше).
Колірна
гама — в образотворчому мистецтві це гармонійно взаємопов’язані відтінки
кольорів (з одним головним).
У
декоративно-ужитковому мистецтві кольори поділяють на кілька основних груп:
Ахроматичні
(безбарвні)
— білий, чорний і всі відтінки сірого.
Хроматичні
(кольорові)
— всі кольори спектра (червоний, жовтий, синій тощо).
Активні (теплі) — червоний, оранжевий, жовтий.
Вони ніби «приближують» предмет, привертають увагу, несуть енергію.
Пасивні (холодні) — синій, блакитний, зелений,
фіолетовий. Вони заспокоюють, створюють відчуття простору та прохолоди.
Символіка кольорів в українській
традиції
Кожен
колір у народному мистецтві (вишивці,
писанкарстві, кераміці, килимарстві) мав глибоке символічне значення:
Червоний — символ життя, енергії, сонця,
кохання, радості та потужного захисту.
Чорний — символ землі, родючості,
добробуту, а в певних контекстах — жалоби чи суму (часто поєднується з червоним
у вишиванках).
Білий — символ чистоти, святості, невинності,
божественного світла.
Жовтий (золотистий) — символ сонця, тепла, пшеничного
врожаю, мудрості та достатку.
Зелений — символ молодості, весняного
пробудження природи, здоров'я та життя.
Синій / блакитний — символ неба, води, здоров'я та
духовного оберега.
Творчість
народних майстрів України різних регіонів та майстрів інших народів,що
проживають в Україні
Україна
має багату спадщину декоративно-ужиткового мистецтва, і кожен регіон славиться
своїми унікальними ремеслами та майстрами:
Регіональні особливості народних
майстрів України:
Петриківський розпис
(Дніпропетровщина)
— всесвітньо відомий квітковий орнамент (майстри Тетяна Пата, Федір Панко,
Марія Примаченко як яскраве явище наївної творчості).
Гончарство (Опішня на Полтавщині,
Косів на Івано-Франківщині, Вінниччина) — виготовлення та розпис глиняного посуду,
керамічних іграшок-свищиків.
Вишивка та ткацтво (Решетилівка
на Полтавщині, Карпати, Київщина)
— традиційні орнаменти, вишиванки, килими. Традиційне поєднання білого полотна
з червоними та чорними нитками на Поділлі чи Наддніпрянщині або поліхромні
(багатобарвні) вишивки Західної України.
Писанкарство. Кожен регіон України та кожен
орнамент мають свою гаму. Поєднання жовтого, червоного та чорного на писанках
символізувало багатий урожай і зв'язок із предками. (різні регіони України,
зокрема західні області та майстри на кшталт Ярослава Осадци).
Різьблення та художня обробка
деревини (Карпати, Гуцульщина)
— дерев'яні шкатулки, меблі, музичні інструменти.
Кераміка (наприклад, опішнянська):
використання глинистих природних кольорів (охристий, коричневий, зелений, білий
та темно-вишневий).
Центральна Україна (Полтавщина,
Дніпропетровщина, Черкащина)
Петриківський розпис
(Дніпропетровщина):
Всесвітньо відомий декоративний розпис із квітковими орнаментами. Його традиції
розвивали такі майстри, як Марфа Тимченко, Федір Панко, Василь Соколенко, Роман
Бурбела та сучасні художники.
Гончарство (Полтавщина): Головним центром є селище
Опішня, де творила відома династія гончарів Пошивайлів (зокрема, Микола
Пошивайλο). Також славиться Решетилівка як осередок художнього ткацтва та
килимарства (родина Пілюгіних).
Західна Україна (Карпати,
Гуцульщина, Покуття, Львівщина, Буковина)
Косівська кераміка (Івано-Франківщина): Мальована розписна кераміка (із
занесеним до спадщини ЮНЕСКО розписом), представлена роботами багатьох поколінь
косівських майстрів (наприклад, родина Бойчуків).
Художня обробка дерева та музичні
інструменти: На
Гуцульщині славиться Космач (родини Дзвінчуків, майстри цимбал і дерев'яних
виробів) та майстри народних інструментів, такі як М. Тафійчук.
Ткацтво та ліжникрівство: На Львівщині та Гуцульщині
(Яворів) майстрині (як-от Н. Кіщук та Г. Копилчук) створюють знамениті вовняні
ліжники.
Писанкарство: Розпис яєць із регіональними
особливостями (майстри на кшталт Ярослава Осадца).
Південь та інші регіони
Лозоплетіння: Село Іза на Закарпатті є відомим
осередком виробів із лози (майстри на кшталт М. Симуляка).
Чорнодимлена кераміка: Поширена на Галичині (Гаварівщина,
майстер М. Гавришків).
Традиційні маски та карнавальні
обряди: Села
Красноїльськ і Вашківці на Буковині (майстри І. Травницький, В. і Л. Столяри),
які виготовляють унікальні маски для Маланки.
Творчість інших народів, що проживають
в Україні:
Україна є
багатонаціональним краєм. Свої традиційні ремесла та
промисли в українську культуру інтегрували кримські
татари (кераміка, ювелірна справа, ткацтво, вишивка), болгари, греки Приазов'я, поляки, угорці та інші етнічні спільноти. Взаємозбагачення
культур проявляється в орнаментах, техниках обробки металу, виготовленні
кераміки чи народному одязі.
Тема: Лісове господарство в
Україні. Основні лісові пояси світу. Збереження лісових ресурсів. Захист проекту№2 (тема за
вибором) Гр.1,Гр.2,Гр.3Домашнє завдання:Опрацювати
§15 (ст.85-91). За допомогою ресурсів Інтернету дізнатися: яку площу займають ліси у вашому
регіоні (Одеська область/Ізмаїльській
район). Обчисліть показники лісозабезпеченості та
лісистості вашого регіону.
Лісове господарство – галузь економіки, що вивчає, веде облік і
відтворення, охорону і захист лісів, а також регулювання їх використання в
цілях задоволення потреб у лісових ресурсах. Лісове господарство складається з:
лісництва, лісозаготівлі, одержування та первинного оброблення технічної або
паливної деревини, збирання дикорослих лісових продуктів.
Лісові ресурси України
Україна належить до малолісистих та лісодефіцитних
країн.
Лісозабезпеченість
території – показник, розрахований шляхом
ділення площі лісів на кількість населення світу, країни (області).
Лісозабезпеченість населення країни становить: 10,4 млн. га : 37 млн. осіб =
0,28 га на одну особу (удвічі менше, ніж середній показник у світі)
Лісистість
території — відношення площі
лісів до загальної площі території. Лісистість території України становить 16 %
(при науково
обґрунтованій оптимальній нормі не менше 20%), світу – 30,5%
Загальні
запаси деревини оцінюються приблизно в 2,1 млрд м³.
Територіальний
розподіл: основні лісові масиви зосереджені на Поліссі та в Українських
Карпатах (найвища лісистість у Закарпатській області — понад 51%). У південних
і східних областях лісистість дуже низька. До лісового фонду України належать
усі ліси незалежно від форми власності та призначення.
Порода склад:
Переважають
мішані та листяні породи (дуб, бук, граб, сосна, ялина, ялиця).
Ліси
України сформовані понад 30 видами деревних порід, серед яких домінують сосна,
дуб, бук, ялина, береза, вільха, ясен, граб, ялиця.
До
особливостей лісів та лісового господарства України належать:
-відносно низький середній рівень лісистості
території країни;
-зростання лісів у різних природних зонах
(Полісся, Лісостеп, Степ, Українські Карпати) з найбільшою концентрацією в
Поліссі та Карпатах;
-переважно екологічне значення лісів та висока
їх частка (до 50%) з режимом обмеженого лісокористування;
-високий відсоток заповідних лісів (15,7 %),
який має стійку тенденцію до зростання;
-значна площа лісів у зоні радіоактивного
забруднення;
-половина лісів України є штучно створеними і
потребують посиленого догляду (кожний другий гектар лісу створений штучно).
Ведення
лісового господарства країни здійснюють відповідно до Державної цільової
програми «Ліси України».
Загальні
середньорічні обсяги заготівлі деревини в останні роки в середньому становлять
близько 16 млн. м3.
Лісове господарство світу:
головні показники
Загальна
площа лісів світу: ~4,1–4,2 млрд га (близько 30–32% суші).
Загальний
запас деревини: близько 530 млрд м³.
Середня
лісозабезпеченість: близько 0,54 га на одну людину.
Основні лісові пояси світу
Усі ліси
світу поділяють на два великі пояси:
Північний лісовий
пояс(помірні та частково субарктичні шир.): РФ, Канада, країни Північної Європи. Площа
тут відносно стабільна або навіть зростає завдяки раціональному господарюванню.
Переважає хвойна деревина (ялина, сосна, модрина) — цінна сировина для
целюлозно-паперової та деревообробної промисловості.
Південний лісовий
пояс(екваторіальний, субекваторіальний і
тропічний шир.): Amazonia в Південній Америці (Бразилія), Центральна
Америка, західна частина
екваторіальної Африки (зокрема басейн річки Конго), Південно-Східна Азія, північний схід Австралії. Найбільші
лісові масиви тут зосереджені в Бразилії, Колумбії, Конго, Мозамбіку,
Індонезії, Малайзії. Площа
цих лісів стрімко скорочується через масові вирубки під сільськогосподарські
угіддя та неконтрольовану заготівлю. Переважає листяна (твердолистяна) деревина
(червоне, чорне, ебенове дерева).
Лідери
із заготівлі деревини у світі: США, Китай, Індія, Бразилія, Росія.
Головні проблеми
використання лісів
Надмірні
та незаконні вирубки (нелегальні лісозаготівлі).
Зменшення
біорізноманіття та деградація екосистем.
Лісові
пожежі та поширення шкідників (наприклад, хвороб і короїдів).
Недостатні
темпи та якість лісовідновлення.
Наслідки
зміни клімату (посухи, всихання соснових і ялинових лісів).
Шляхи збереження та раціонального
використання лісових ресурсів
Для
збереження лісів застосовують такі заходи:
Раціональне лісокористування:
вирубка лише стільки деревини, скільки встигає відновитися (дотримання принципу
невичерпності).
Лісовідновлення та
лісорозведення: створення штучних насаджень, заліснення еродованих земель та
схилів.
Створення природоохоронних
об'єктів: заповідники, національні природні парки, заказники.
Протипожежний та санітарний
захист: моніторинг лісів, боротьба зі шкідниками та лісовими пожежами.
Глибока переробка деревини
замість експорту сировини (кругляка) та розвиток паперопереробки (використання
макулатури).
Нормативно-правовий контроль та
посилення відповідальності за незаконні вирубки з боку держави.
Це цікаво
Праліси та старовікові ліси – недоторкані ділянки, які існують і розвиваються
під впливом природи. У справжньому лісі повинні бути і старі, і молоді, і
повалені дерева. Адже що різноманітніший ліс, то більше в ньому життя.Завдяки цьому вони мають
високу життєздатність, стійкі проти несприятливих впливів, забезпечують
надзвичайно важливі екосистемні послуги (регулювання клімату, очищення води,
утримання вуглецю, збереження унікального біорізноманіття та виняткових
естетичних, екоосвітніх цінностей тощо), котрі не в змозі повноцінно надати
господарські ліси. Після знищення, праліси неможливо відтворити. На сьогоднішній день їх
значною мірою знищено. У Європі залишки пралісів збереглися лише у Карпатах, на
Балканах і північній Росії. Такий праліс є в Житомирській області, але зараз до нього
вже дуже близько підкрався видобуток бурштину. У Хмельницькій області в
Сатанові залишився буковий праліс. Також це шмат лісу Голосіївського
національного парку. Він був ще до того, як з'явився Київ. Там є старі дерева,
які мають по декілька століть. Але таких місць в Україні дуже мало. Та й
загалом природних лісів у нас залишилося менше як 10%, усім їм загрожує повне
знищення.
Тема: Інструктаж з БЖД. Поняття про
композицію. (Гр.1)Традиції
використання колірної гами під час виготовлення виробів декоративно-ужиткового
мистецтва. Проєкт № 2«Ялинкова прикраса».Домашнє завдання: Намалювати кольоровий ескіз свого майбутнього виробу.
Композиція (від лат. compositio — складання, поєднання) —
це побудова художнього твору, правильне розміщення та поєднання всіх його
елементів у єдине гармонійне ціле.
Щоб виріб
виглядав привабливо, майстри використовують основні закони та засоби
композиції:
·Рівновага. Усі деталі візерунка мають бути збалансовані, щоб жодна частина виробу не
здавалася візуально «важчою» чи порожньою.
·Симетрія та асиметрія. Симетрія — це дзеркальне розташування елементів
відносно центральної осі (надає спокою та урочистості). Асиметрія —
нерівномірне розташування деталей, яке додає малюнку руху та динаміки.
·Ритм. Послідовне
чергування однакових або схожих елементів через певні проміжки (наприклад,
повторення квітів чи геометричних фігур у вишивці чи розписі).
·Композиційний центр (домінанта). Головний елемент виробу, який першим привертає увагу
(виділяється більшим розміром, яскравим кольором або розташуванням у центрі).
·Контраст і
нюанс —
протиставлення (велике/мале, темне/світле) або м'які переходи кольорів і форм.
Колір
—
один з основних художніх засобів створення виробів у декоративно-ужитковій
творчості й одна з ознак видимих нами предметів, усвідомлене зорове відчуття.
Основи кольорознавства
Колірна гама — це сукупність кольорів та їхніх відтінків, які
гармонійно поєднуються в одному виробі. Усі кольори поділяють на дві великі
групи:
1.Хроматичні
(кольорові): усі кольори
веселки та їхні відтінки (червоний,
жовтий, синій, зелений тощо).
2.Ахроматичні (безбарвні):білий, чорний
та всі відтінки сірого.
Також хроматичні кольори поділяють за
температурою:
·Зелений колір може бути як теплим (із додаванням жовтого), так і
холодним (із додаванням синього).
Колірне
коло — абстрактний ілюстративний спосіб відображення
безперервності переходів між кольорами. Сектори кола забарвлені в різні колірні
тони, розміщені в порядку розташування спектральних кольорів.
Традиції
використання кольорів в українському мистецтві
В українському
декоративно-ужитковому мистецтві (вишивці, писанкарстві, гончарстві,
петриківському розписі) колір завжди мав не лише естетичне, а й глибоке
символічне значення. Вважалося, що певні кольори здатні оберігати людину.
Колір
Традиційне
символічне значення в Україні
Червоний
Символ
любові, радості життя, енергії сонця, захисту та родинного тепла.
Чорний
Символ
родючої української землі, багатства, мудрості та пам'яті про предків.
Білий
Символ
чистоти, світла, святості, невинності та доброго початку.
Синій
Символ
неба, води, душевного спокою, очищення та жіночої енергії.
Жовтий (золотий)
Символ
сонця, стиглого зерна, достатку, радості та небесного вогню.
Зелений
Символ
весни, пробудження природи, молодості, життя та надії.
Особливості колірних поєднань за регіонами та
техніками:
·Вишиванки: Класичне поєднання червоного з чорним на білому тлі характерне для
багатьох регіонів України, проте на Полтавщині поширені білі вишивки по білому,
а на Борщівщині — густі чорні чи темно-вишневі мотиви.
·Петриківський розпис: Яскраві, насичені кольори (малиновий, зелений,
жовтий, синій), що імітують багатство
української природи.
·Писанкарство: Використання традиційної символіки та обмеженого, але насиченого набору
природних барв (воскова техніка — батік).
·Кераміка (наприклад, Косівська чи Опішнянська): Використання природних глиняних кольорів із
додаванням зеленого, жовтого та коричневого розпису.
Регіональні
особливості колірної гами:
·Полісся та Волинь: переважають стримані поєднання червоного та білого
кольорів із невеликим додаванням чорного або синього.
·Поділля: характерна
насичена, контрастна гама з домінуванням чорного кольору в поєднанні з
червоним, жовтим та зеленим.
·Полтавщина: відома технікою «білим по білому», де використовують білі, сірі, бежеві та
ніжно-блакитні відтінки.
·Гуцульщина та Закарпаття: яскрава, багатоколірна (поліхромна) гама, де
поєднуються жовтий, оранжевий, червоний, зелений та фіолетовий кольори.
Як вдало підібрати кольори для власного
виробуПід час
створення ескізу власного виробу дотримуйтеся кількох простих правил:
·Правило
трьох кольорів. Для
гармонійного вигляду виробу бажано використовувати не більше 2–3 основних
кольорів (один головний — для фону, другий — для основних елементів, третій —
для дрібних акцентів).
·Контраст або
нюанс. Ви можете обрати контрастне
поєднання (протилежні кольори, наприклад, синій і жовтий — для яскравості) або нюансне
(близькі відтінки одного кольору, наприклад, блакитний і синій — для спокійного
вигляду).