Тема: Світовий ринок товарів та послуг. Сучасні тенденції розвитку міжнародної торгівлі. Торгівля в Україні. Домашнє завдання: Опрацювати §37-38 (ст.206-215), відповісти на запитання: «Україна в ЄС - позитивні та негативні наслідки» або створити презентацію «Об’єкти Світової спадщини ЮНЕСКО в Україні».
Жодна країна світу не може обійтися без
торгівлі. Торгівля акумулює в собі специфічні особливості вироблених товарів і
наданих послуг, їх споживчі якості, уявлення покупців про можливості товарів
задовольняти потреби. За допомогою зовнішньої торгівлі національна економіка
взаємодіє з господарствами інших країн. Завдяки міжнародній торгівлі
досягається вищий рівень задоволення потреб для населення кожної з торгуючих
країн (хоча, може, і не однаковою мірою). Кожен із нас майже щодня користується
послугами торгівлі. Тому надзвичайно важливо розуміти особливості розвитку та
сучасні форми організації торгівлі в Україні та світі. Торгівля — вид економічної діяльності,
що забезпечує обіг товарів, тобто їхнє переміщення із сфери виробництва у сферу
споживання. Тут відбувається купівля і
продаж товарів. Торгівля виникла в сиву давнину, коли в окремих виробників
з’явилося більше продукції, ніж необхідно для власних потреб. Надлишки
продукції ставали товаром, тобто річчю, яка отримала вартість: споживчу
(завдяки своїм властивостям задовольняла певні потреби споживачів) і мінову
(здатність обміну на інші речі-товари). Спочатку це був натуральний. Згодом
обмін набув товарно-грошової форми: виник процес купівлі-продажу товару,
виражений у грошовому еквіваленті: товар — гроші — товар. Власне, з цього
моменту започатковується торгівля і формується ринок, де внаслідок взаємодії
продавців та покупців встановлюється ціна на товар і відбувається
купівля-продаж товарів у грошовій формі. Продавцем продукції міг бути як її
виробник, так і посередник між виробником і споживачем — купець, що займався
торговельною діяльністю. Основними формами торгівлі є внутрішня і зовнішня, а
також оптова і роздрібна. Якщо продаж здійснюється в межах однієї країни, то
торгівлю називають внутрішньою, а якщо між країнами — зовнішньою.
У ринковій економіці торгівля є однією з найбільш розповсюджених сфер
підприємницької діяльності і застосування праці. Вона виконує низку важливих функцій:
1) доставляє товари до споживачів;
2) продовжує процес виробництва
у сфері товарного обігу (сортування, комплектування, пакування товарів);
3) змінює форму вартості з
товарної на грошову і навпаки;
4) надає торгові послуги
населенню в процесі реалізації товарів.
Сучасна торгівля має розгорнуту мережу підприємств із зберігання,
транспортування і реалізації товарної продукції. Рівень розвитку торгівлі
характеризує обсяг і структуру споживання в країні.
Залежно від того, що реалізовує торговельна діяльність — матеріальні речі
чи послуги, її поділяють на торгівлю товарами і послугами. Для конкретної
країни торгівля може бути внутрішньою і
зовнішньою. Оптова торгівля охоплює продаж товарів партіями для виробничого
споживання (підприємствам) або для їхнього перепродажу (торговим закладам). Її
здійснюють великі торговельні компанії, торгові доми, дистриб’юторські фірми
тощо. Роздрібна торгівля займається продажом товарів безпосередньо громадянам —
кінцевим споживачам. Основну частину роздрібної торгівлі здійснюють у
магазинах. Водночас поширені інші її форми: на ярмарках і базарах, у дрібних
стаціонарних та пересувних торгових точках, через торгові автомати, посилкова
(поштова) й електронна торгівля (через інтернет-магазини), мережевий маркетинг
(просування товарів і послуг від виробника до споживача шляхом прямого контакту
людей).
МІЖНАРОДНА ТОРГІВЛЯ І СВІТОВИЙ РИНОК.
Зовнішня торгівля є формою міжнародної торгівлі. Міжнародна торгівля — це
обмін товарами і послугами між продавцями та покупцями різних країн. Як
результат, відбувається переміщення товарів через митні кордони різних держав,
де на товари, які ввозять у країну чи вивозять з неї накладають певні державні
податки — мита. Результатом міжнародної торгівлі є виникнення світового ринку
товарів і послуг.
Учасниками світового ринку є державні органи різних рівнів (центральні,
регіональні, муніципальні), а також підприємства й організації та окремі особи,
які мають право на зовнішньоекономічну діяльність. Впливовими гравцями на
світовому ринку є ТНК, міжнародні організації та регіональні міждержавні
об’єднання. Основними центрами
формування торгових зв’язків на світовому ринку є міжнародні товарні біржі,
міжнародні ярмарки, товарні аукціони, торгові доми, торгові виставки.
Зовнішня торгівля (ЗТ) є
основним напрямом господарської діяльності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД). Зовнішньоторговельні
операції складають 80% всіх операцій, які включає ЗЕД суб'єктів світового
господарства. Це означає, що у зовнішній торгівлі насамперед, і розкривається
головний зміст господарської діяльності суб'єктів ЗЕД.
По критерію суб'єктів, що
здійснюють зовнішньоторговельні операції можна виділити:
1. Зовнішня торгівля держави - це
сукупність експортно-імпортних операцій окремої країни.
2. Зовнішня торгівля окремих
суб'єктів ЗЕД - це сукупність експортно-імпортних операцій, який здійснює
кожний з них окремо.
Основними інфраструктурними елементами ринку товарів і послуг виступають біржі.
Біржа є ринковою організацією (установою), де здійснюється продаж великих
партій товарів або послуг, цінних паперів, валюти, інформації,
науково-технічних розробок, а також наймання робочої сили на основі договорів.
Світовий ринок - система обміну товарами і послугами, що виникла на основі міжнародного поділу праці й міжнародних валютно-кредитних і фінансових відносин. Функціонально світовий ринок є полем та результатом докладання праці, капіталу, природних та інших ресурсів. Організаційно цей ринок є сукупністю прямих взаємовигідних договорів (між рівноправними партнерами), спрямованих на задоволення потреб у товарах та послугах, забезпечення необхідними ресурсами та отримання доходу. Етапи еволюції світового ринку: внутрішній ринок (форма господарського спілкування, за якою виробник самостійно продає товари всередині країни), національний ринок (внутрішній ринок, частина якого орієнтується на іноземних покупців), міжнародний ринок (частина національних ринків, що безпосередньо пов'язана із закордонними ринками). Основи світового ринку: матеріально-технічні (міжнародний поділ праці); соціально-економічні (економічне відособлення суб'єктів в особливій національно-господарській формі, що обумовлює товарно-грошовий характер зв'язків між ними). Суб'єктами світового ринку є державні органи різних рівнів (центральні, регіональні, муніципальні), а також підприємства й організації, міжнародні організації (при наданні фінансово-кредитної допомоги та інвестиційних коштів), транснаціональні корпорації та міжнародні об'єднання, окремі особи. Об'єктами світового ринку є товари й послуги, що обертаються в міжнародній торгівлі, фактори виробництва. Інфраструктура світового ринку представлена міжнародними економічними, фінансово-кредитними установами і організаціями як загальносвітового (СОТ, Міжнародна торгова палата, Міжнародний валютний фонд, Європейський Союз тощо), так і регіонального значення (Європейський банк реконструкції та розвитку та НАФТА, АСЕАН тощо). Видами міжнародної торгівлі є: експорт (реалізація товарів і послуг за кордон) та імпорт (придбання товарів і послуг за кордоном). Форми міжнародної торгівлі представлені: обміном споживчими вартостями (засоби виробництва й предмети споживання); обміном технологіями (ліцензії, патенти, «ноу-хау»); торгівлею послугами (інжиніринг, консалтинг, обробка та передача інформації, експертиза проектів); безвалютним товарообігом (компенсаційні угоди, бартер кліринговий і паралельний). Кількісна оцінка міжнародної торгівлі надається за допомогою відповідних показників. Наприклад, сума експорту та імпорту є зовнішньоторговим оборотом країни. Зовнішньоторгова квота: відношення зовнішньоторгового обігу до обсягу валового внутрішнього продукту країни: Зовнішня торгівля товарами — найстаріша форма міжнародних економічних відносин. Незважаючи на відносне зменшення значення, вона продовжує відігравати важливу роль у розвитку господарства всіх країн світу. Обсяг світового експорту товарів на початку ХХІ ст. перевищив 12.трлн. дол. США та продовжує щорічно збільшуватися. В епоху НТР суттєво змінилася товарна структура торгівлі. У структурі експорту спостерігається зниження часток сільськогосподарської продукції та мінеральної сировини. Більша частина обороту загальносвітової зовнішньої торгівлі товарами — це результат взаємних торговельних зв’язків між економічно розвиненими країнами. Останніми десятиріччями стрімко зростає частка Китаю. Кредитно-фінансові відносини (міжнародна міграція капіталу) полягають у вивезенні капіталу, що відбувається у різних формах:
• міжнародні займи і кредити (вивезення
позикового капіталу);
• прямі
закордонні інвестиції (капіталовкладення, що передбачають створення власного
виробництва за кордоном, або придбання контрольного пакету акцій місцевих
кампаній).
Вагомий вплив на всю світову економіку справляють
прямі інвестиції, які мають тенденцію до стрімкого зростання. Так, якщо на
початку 80-х років їх загальний обсяг у світі становив 450 млрд дол., то
наприкінці 90-х років — понад 3 трлн дол., а на початку ХХІ ст. — 3,5 трлн дол.
Активну роль у нарощуванні прямого зарубіжного інвестування відіграють ТНК,
котрим належить основна його частина. На сучасному етапі практично всі країни є як
експортерами, так і імпортерами прямих інвестицій, хоча їх розподіл на терені
світового господарства досить нерівномірний. Нині у світі сформувалась триполюсна
структура прямих іноземних інвестицій: США, Європейський Союз, Японія.
На них припадає 4/5 загального обсягу міжнародних інвестицій. Для країн, що
розвиваються, та країн з перехідною економікою найбільшим регіоном розміщення
іноземного капіталу є Південно-Східна Азія, в тому числі й Китай, який домінує
в азіатському інвестиційному бумі. Важливими регуляторами міжнародного руху
капіталу є Міжнародний банк реконструкції та розвитку(МБРР) та Міжнародний
валютний фонд (МВФ).
Світовий ринок послуг — це система
міжнародних відносин, що існує на основі міжнародного поділу праці, де основним
товарним об’єктом виступають різноманітні види послуг. Охоплює
науково-технічне співробітництво, міжнародний туризм, транспортні послуги.
Науково-технічне співробітництво є важливою формою міжнародних економічних
зв’язків, яка обумовлена НТР та поглибленням міжнародної спеціалізації не лише
у виробництві, а й галузі наукових досліджень. Вона проявляється в міжнародному
обміні науково-технічними знаннями, а також у здійсненні спільних наукових
розробок і проектів.
Сучасні тенденції розвитку світової торгівлі На початковому етапі розвитку світової торгівлі в ній переважав вивіз із аграрних країн сировини і продовольства і зворотні поставки в ці країни з індустріальних країн готової продукції. В середині ХХ ст. на частку сировинних товарів припадало 2/3 експорту, на готові вироби - 1/3. У міру розвитку дедалі більшого значення набував експорт обладнання. Значним поштовхом до зміни структури експорту стала науково-технічна революція, яка вплинула на характер вивезення капіталу і обумовила зростання частки продукції обробних галузей промисловості і зменшення - добувних. На сучасному етапі характерними стали випереджаючі темпи зростання міжнародної торгівлі готовими промисловими виробами, а в них - машинами та обладнанням. Ще більш високі темпи зростання торгівлі продукцією засобів зв'язку, електро- та електронної техніки, комп'ютерами тощо. Внаслідок розвитку промислової кооперації в межах ТНК інтенсивно розширюється обмін комплектуючими, вузлами до агрегатів та ін. Частка готових виробів складає більше 70% світової торгівлі товарами. Сектором торгівлі, що найбільш динамічно розвивається, є торгівля наукоємними товарами. У цьому зв'язку різко зріс обмін науково-технічними, виробничими, фінансово-кредитними послугами, а також з'явились їх нові види: інжиніринг, лізинг, консалтинг, інформаційно-обчислювальні послуги. Отже, ще один феномен динаміки світового товарообігу - прискорене зростання міжнародної торгівлі послугами: послуги зростають більш високими темпами, ніж зовнішня торгівлі в цілому. Причини такого зростання дуже різноманітні. Це і різке зменшення транспортних витрат, яке підвищило мобільність товаровиробників і споживачів послуг; і виникнення нових форм і засобів супутникового зв'язку та відеотехніки, які дозволяють відмовитись від особистого контакту продавця з покупцем; і вплив технічного прогресу, який підвищив попит на послуги, які раніше мали товарну форму (фінансові, банківські, страхові тощо). Відносно низька питома вага на світовому ринку сільськогосподарської продукції та продуктів харчування значною мірою пояснюється розширенням його виробництва в промислово розвинених країнах, а отже, і зниженням попиту на світовому ринку. У тих країнах світу, де проблема самозабезпечення продовольством не вирішена, як правило, відсутні необхідні фінансові можливості для імпорту продукції сільського господарства. Проте на початку ХХІ століття спостерігається зростання цін на сировину в цілому та на сільськогосподарську зокрема. До тенденції розвитку сучасної світової торгівлі можна також віднести розширення товарообміну між розвинутими країнами. В цілому останні двадцять років частки основних груп країн в зовнішньоторговельному обороті змінились незначним чином: розвинені країни - 70-76%, країни, що розвиваються - 20-24%, колишні соціалістичні країни - 6-8%. Розвинені країни забезпечують більше 80% експорту машинотехнічної продукції, основний обмін якою здійснюється в межах цієї групи країн. Утримання позицій країн, що розвиваються, здійснюється за рахунок нових індустріальних країн Південно-Східної Азії.
Основні напрями зовнішньоторговельних зв’язків Країни, які домінують у світовій торгівлі і міжнародних фінансах, передусім США, Велика Британія, Японія, Швейцарія, є одночасно країнами базування транснаціонального капіталу. Саме цим зумовлена відносно висока узгодженість геополітичних інтересів їх національної еліти і світової олігархії. Нині істотно змінилася товарна структура міжнародної торгівлі. Зросла купівля та продаж готових товарів, скорочуються - сировини та продовольства. Виникла нова форма торгівлі - технологіями: ліцензіями, патентами, технічним досвідом. Головним продавцем технологій на світовому ринку є США, а покупцем - Японія. У наш час суттєво зростає роль міжнародної торгівлі послугами. Раніше це були переважно транспортні послуги. Під впливом науково-технічного прогресу зросла роль експертно-консультативних послуг (інжинірингу). Це стосується передусім таких видів діяльності, як проектування та будівництво, модернізація промислових підприємств, геологічні розробки тощо. Послуги можуть бути: фінансові, рекламні, готельні, охоронні, медичні, роялті (періодичні виплати як компенсація за використання патентів, авторських прав, природних ресурсів тощо) а також пов’язані з використанням інтелектуальної власності. Для цього має бути мережа установ на території інших держав. 90 % світового експорту послуг і 80 % його імпорту припадають на високо-розвинуті країни. Перші місця у торгівлі послугами посідають Японія, США та Німеччина. Японія відома експортом банківських послуг, США -інжинірингових, рекламних, готельних та страхових. Світова організація торгівлі (СОТ). Провідною у сфері зовнішніх економічних зв’язків є Світова організація торгівлі (СОТ), членами якої є 164 учасники (у тому числі й Україна), частка яких становить понад 96 % обсягів світової торгівлі. Головна функція СОТ - це встановлення правил міжнародної системи торгівлі. За останні роки значно розширилася сфера діяльності СОТ, яка на сьогодні виходить за рамки торговельних стосунків. Членство в СОТ стало обов’язковою умовою для будь-якої країни, що прагне інтегруватися у світове господарство. Штаб-квартира СОТ розміщується у Женеві (Швейцарія). Цілі організації визначено в преамбулі Марракеської угоди про її утворення. Основними з них є підвищення життєвого рівня країн-учасниць, забезпечення повної зайнятості громадян, постійне зростання доходів і ефективного попиту, розширення виробництва товарів і послуг та торгівлі ними, оптимальне використання світових ресурсів, захист і збереження навколишнього середовища, забезпечення для країн, що розвиваються, такої участі в міжнародній торгівлі, яка відповідала б потребам їх економічного розвитку.
Географія світової
торгівлі
У 50–60-х роках ХХ ст. світовими лідерами у зовнішній
торгівлі була група економічно розвинених країн, країни «Великої сімки»,
Нідерланди, Бельгія, Швеція, Швейцарія
У 70–80-х роках
додалися нові індустріальні країни Східної Азії (Республіка Корея,
Гонконг, Сінгапур, Тайвань) та Латинської Америки (Мексика), а на початку ХХІ
ст. — Китай
Найбільшим споживачем імпортної продукції залишаються США
Що до експорту
послуг - США, Велика Британія, Німеччина, Франція, Китай, Нідерланди,
Японія, Індія (майже половина світового експорту послуг)
Трохи більше від половини глобального експорту-імпорту як
товарів, так і послуг припадає на 10 основних гравців: Китай, США, Німеччину,
Великобританію, Японію, Францію, Нідерланди, Гонконг, Корею та Італію.
Головним міжнародним регулятором торговельних відносин на
глобальному рівні є Світова організація торгівлі (СОТ).
Європейський Союз є найбільш потужним інтеграційним
об’єднанням, яке включає 28* європейських країн.
Головні регіони світової торгівлі Головний обсяг товарообігу припадає на
високорозвинуті країни. Головний її осередок - Європейський Союз. Основними його цілями
є: по-перше, створення економічного союзу, що передбачає спільну зовнішню
економічну політику, спільний ринок послуг, матеріальних благ, капіталу та
праці; по-друге, створення монетарного союзу з єдиною валютою євро; по-третє,
створення політичного союзу зі спільною зовнішньою політикою, а також
впровадженням спільного громадянства.
Другим за
товарообігом є Східно-азійський регіон.
Головними суб’єктами міжнародної торгівлі там є Китай, Японія, Індія, нові індустріальні країни (зокрема Республіка
Корея, Сінгапур, Сянган, Тайвань) та нафтодобувні держави Перської затоки.
Потужним регіоном світової торгівлі стає Асоціація
держав Південно-Східної Азії (АСЕАН). Країни-учасниці цієї організації
проголосили своєю метою створення внутрішнього ринку, сприяння економічному,
соціальному та культурному розвитку регіону.
Третє місце за обсягами зовнішньої торгівлі посідає Північна Америка з національними
господарствами США, Канади та Мексики,
які створили торговельну організацію НАФТА (Північноамериканська угода про вільну торгівлю). Організація має
континентальні масштаби. Вона об’єднує лише три, але досить великі за
територією, людськими ресурсами та економічним потенціалом країни й має
всебічний характер. Метою НАФТА є запровадження ефективного механізму співпраці
між країнами-учасницями, розвиток тристоронньої, регіональної та
багатосторонньої економічної співпраці, створення умов для справедливої
конкуренції, збільшення доцільності інвестування. Також помітним є значення у
світовому товарообігу Росії, Австралії,
Бразилії та Південної Африки. Роль інших регіонів у світовій торгівлі
значно менша.
Показники зовнішньої торгівлі
Обсяги зовнішньої торгівлі зазвичай визначають зовнішньоторговельним
обігом, тобто сумою експорту та імпорту, виражених у грошовій формі. Різницю
між розміром експорту та імпорту називають сальдо зовнішньої торгівлі. Якщо
експорт перевищує імпорт, то сальдо зовнішньої торгівлі називають додатним,
якщо навпаки — від’ємним.
Всі ці тенденції у розвитку зовнішньоторговельних зв’язків визначаються
такими чинниками:
1) подальшим прискореним
розвитком науково-технічного прогресу (НТП), який вимагає об’єднання зусиль
багатьох країн для його реалізації в економіці;
2) поглибленням міжнародного поділу праці;
3) проведенням державами світу
зовнішньоторговельної політики, спрямованої на, з одного боку, розширення зон
вільної торгівлі, а з іншого — на протекціонізм, тобто захист вітчизняної
економіки від іноземних конкурентів.
При цьому виникає видиме протиріччя між високорозвинутими країнами, яким вигідна вільна торгівля без будь-яких обмежень, і країнами, що розвиваються, які намагаються шляхом протекціонізму пожвавлювати економічний розвиток окремих галузей. Особливістю сучасної світової торгівлі є її високі темпи розвитку. Обсяг світового експорту товарів на початку XXI ст. перевищив 19 трлн дол. і щороку продовжував збільшуватися на декілька відсотків. Так тривало до 2019 року. У товарній структурі світового експорту виділяють три основні групи товарів: сільськогосподарська продукція, паливо та продукція добувної промисловості, промислові товари. Співвідношення між основними складовими товарного експорту постійно змінюється. Серед експорту сировинних товарів переважають нафта, нафтопродукти та природний газ.
На початку XX ст. переважала торгівля сировиною та продовольством. У наші дні найбільшу питому вагу мають товари промислового виробництва.
