8 клас 12.03.26 Урок №42

 Тема: Природні зони України: мішаних і широколистих лісів. Степова природна зона України. Лісостепи.                                                                                                                  Домашнє завдання: Опрацювати §37 (ст.176-181), оцінити свої знання за 12 балами (ст.181).

Цей ліс живий   у нього добрі очі .

Шумлять вітри у нього в голові.

Старезні пні, кошлаті поторочі,

літопис тиші пишуть у траві.

Дубовий Нестор дивиться крізь пальці

на білі вальси радісних беріз.

І сонний гриб в смарагдовій

фуфайці дощу напився і за день підріс.

Багряне сонце сутінню лісною

у просвіт хмар показує кіно,

і десь на пні під сірою сосною

 ведмеді забивають доміно.

Малі озерця блискають не злісно,

колише хмара втомлені громи.

Поїдемо поговорити. з лісом,

 а вже тоді я зможу                                                                                                                                       І з людьми..       

 Ліна  Костенко

 

План характеристики природної зони:

1.  Розташування  території - географічне положення.

2.   Кліматичні особливості ( кількість  і  режим опадів, температури січня й липня)

3.   Переважання типів ґрунтів, умови його утворення

4. Особливості рослинного покриву, основні види типових рослин.

5.   Особливості тваринного  світу.

6.   Видозміни природних комплексів людиною.

  Україна — дивовижна країна. Вона має різні природні зони: ліси, гори, річки, степи. Кожна з них особлива, кожна має свою красу й багатство.

Якщо мандрувати сушею від Північного полюса на південь, то можна спостерігати, що великі ділянки земної поверхні з однаковою природою змінюють одна одну. Такі ділянки Землі називають природними зонами.

У природній зоні однакова погода впродовж року, подібні ґрунти, рослини і тварини.

У північній півкулі з півночі на південь розташовані такі природні зони: арктичні пустині, тундра, тайга, мішані ліси, лісостеп, степи, пустині.

У горах природні зони змінюються від підніжжя до вершин.

Територія України лежить у зонах мішаних лісів, лісостепів і степів. Українські Карпати і Кримські гори вважають окремими природними (фізико-географічними) країнами.

Мішані ліси

Зона мішаних лісів займає північну частину України. її поверхня рівнинна. Зону мішаних лісів називають Українським Поліссям. На території цієї природної зони багато річок. Це — край озер і боліт. Там створена велика штучна водойма — Київське водосховище.

У зоні мішаних лісів весна прохолодна. Літо тепле, вологе. Влітку сонячні промені добре нагрівають землю, адже сонце високо піднімається на небосхилі. Осінь дощова. Зима сніжна, не дуже холодна, з відлигами.

Завдяки значній кількості опадів річки Полісся повноводні. Навесні, під час танення снігів на них бувають тривалі повені. Дощова і тала вода повільно просочується в ґрунт, тому й утворюються болота. Підземні води виходять на поверхню численними струмками. Вони живлять річки, озера, болота.

У лісах рослини ростуть ярусами. Верхній ярус утворюють дерева. Середній, який називають підліском, — кущі. Нижній — трав'янисті рослини і гриби.

У північній частині зони мішаних лісів переважає хвойне дерево сосна звичайна і листяне — дуб звичайний. Південніше, крім дуба, разом із сосною ростуть граб, береза, липа, осика, клен, вільха. Підлісок утворюють кущі ожини, шипшини, барбарису, ліщини, малини. На заболочених місцях поширені брусниця і чорниця.

Ранньою весною в лісі першими зацвітають підсніжники, проліски, ряст, анемона. Пізніше — конвалія, фіалки, купина, сон-трава. Влітку між деревами залишаються лише вологолюбиві, тіневитривалі рослини — папороті, мохи, копитняк. Інші трав'янисті рослини ростуть на галявинах і узліссях. Серед них: звіробій, деревій, валеріана, ромашка, іван-чай. У мішаних лісах багато грибів.

Восени з листяних дерев і кущів опадає листя. Більшість трав'янистих рослин відмирає. Опале листя і відмерлі рослини утворюють лісову підстилку, яка затримує вологу в ґрунті. Поступово перегниваючи, вона перетворюється на поживні речовини для рослин.

У зоні мішаних лісів різноманітний тваринний світ. Тут водяться травоїдні звірі: зубр, лось, олень благородний, козуля, заєць, миші. Хижі — вовк, лисиця, рись, тхір чорний, куниця лісова. Є також і всеїдні — дика свиня, борсук, білка, їжак.

Біля лісових водойм селяться бобри, видри, ондатри. У лісі й на узліссях живуть гадюки та ящірки. З водою пов'язане життя вужів, жаб, тритонів. Річки й озера багаті на рибу.

У лісовій підстилці, під корою дерев, на рослинах живе багато комах. Вони є кормом для птахів. Більшість птахів прилітає навесні з теплих країв. Це — солов'ї, зозулі, шпаки, мухоловки, іволги. На лісових озерах і болотах з'являються лелека білий, журавель сірий, кулики, лебеді. Постійними мешканцями зони мішаних лісів є рябчик, глухар, тетерук, сова сіра, дятел великий.

Щоб зберегти і примножити природу зони мішаних лісів, створено Поліський, Рівненський та інші заповідники.

Лісостеп

Чим далі на південь від зони мішаних лісів, тим більше з'являється безлісних ділянок — ділянок степу. Територія, на якій чергуються ділянки лісу і степу, називається лісостеповою зоною.

У лісостеповій зоні тепле літо і помірно холодна зима. Опадів випадає менше, ніж у зоні мішаних лісів, але більше, як у степах. На степових ділянках переважає чорноземний ґрунт. Природні умови сприятливі для росту і розвитку дикорослих та багатьох культурних рослин. У цій зоні переважно трапляються ділянки листяних лісів. Там живуть тварини, більшість яких поширені і в зоні мішаних лісів.

Степ

На південь від лісостепу до Чорного й Азовського морів розкинулася безлісна територія — степова зона України. Степ — це не лише простір без дерев, а цілий світ із власною красою й багатством. Поверхня степів рівнинна, з горбами, ярами й балками.  

У зоні степів сонце знаходиться вище на небосхилі, ніж у зоні мішаних лісів. Тому сонячні промені падають на степову зону пряміше і дужче нагрівають земну поверхню.

У степах літо довге, сонячне, жарке. Опадів випадає мало. Осінь тепла. У другій половині осені йдуть дощі. Зима коротка, холодна, малосніжна. Весна настає рано. Через те, що температура повітря різко підвищується, волога з ґрунту швидко випаровується.

Навесні і влітку гарячі суховії часто зумовлюють посухи. Взимку холодні вітри спричиняють хуртовини й чорні бурі. Вони руйнують родючий шар ґрунту.

Степовою зоною до морів течуть великі річки України. У дельті Дунаю багато прісних озер, а на узбережжі Чорного моря — солоних озер-лиманів. На Дніпрі побудовано каскад штучних водойм — водосховищ.

У степовій зоні ростуть трав'янисті рослини. Дерева і кущі зустрічаються на берегах водойм і в балках. Тільки там їм вистачає вологи.

Яскравий і різнобарвний степ ранньою весною. Коли в ґрунті ще достатньо вологи, з'являються ранньоквітучі рослини: півники, гіацинти, крокуси, горицвіт, тюльпани, півонії, маки. До настання спеки рослини відцвітають і дають насіння. їх наземна частина відмирає. У ґрунті залишаються бульби, цибулини, кореневища, де накопичуються поживні речовини. Завдяки цим речовинам рослини виростуть і розквітнуть наступної весни.

Ранньоквітучі змінюються рослинами, які пристосувалися до спеки й нестачі вологи.

Улітку в степу з являються полин, типчак, ковила. Одні рослини мають довге коріння, яким з глибини дістають воду. В інших — жорсткі або вузькі опушені листки. Через них випаровується дуже мало води.

У середині літа від спеки починають висихати всі рослини. Вітер підхоплює їх і котить клубками по степу, витрушуючи дозріле насіння. У цю пору степ сірий і непривітний.

У степовій зоні бідніший тваринний світ, ніж у лісі. Майже всі тварини набули жовто-сірого забарвлення, яке робить їх менш помітними серед пожовклої трави.

Більшість тварин живе в норах. Це гризуни: бабаки, ховрахи, хом'яки, миші, тушканчики. Добре розвинутими передніми зубами вони гризуть рослини. Риють нори лисиці, тхори, борсуки. Для звірів нори є схованкою під час небезпеки й несприятливої погоди, місцем народження малят. А для деяких з них — місцем зимового сну або сплячки, накопичення запасу кормів. У норах дрібних звірів селяться плазуни, зокрема гадюка степова, черепаха степова, ящірка прудка.

Завдяки вмінню швидко бігати від ворогів рятуються рідкісні степові птахи — дрофа, стрепет. З ранньої весни в степах чути спів жайворонка степового. Подає голос і перепілка. Походжає рідкісний птах — журавель степовий. Високо в небі літають хижі птахи: орел степовий, кібчик, лунь степовий, боривітер. Вони полюють на гризунів і дрібних птахів.

У степах безліч комах: метеликів, жуків, сарани, коників. Кормом для них є різні частини рослин. Комахи, в свою чергу, є кормом для птахів, плазунів і земноводних.

Для збереження природи в степовій зоні створено заповідники, серед яких: Асканія-Нова, Луганський, Український степовий.

ВИСНОВКИ

  Природні зони України (мішаних лісів, лісостеп, степ) простягаються із північного заходу на південний схід, змінюючись відповідно до зростання континентальності клімату та зменшення вологи. Полісся (північ) має хвойно-широколисті ліси, центральний лісостеп — поєднання лісів і степу, а південь займають безлісі чорноземні степи. 

1. Зона мішаних і широколистяних лісів (Українське Полісся)

Розташування: Північ України (бл. 20-24% території).

Клімат: Помірно континентальний, вологий (опади 600-700 мм).

Ґрунти: Дерново-підзолисті, сірі лісові, торфово-болотні.

Флора/Фауна: Сосна, дуб, граб, береза; лось, козуля, кабан, вовк, лисиця, поліський зубр. 

2. Лісостепова зона

Розташування: Центральна частина, смуга від Молдови до Росії (бл. 33% території).

Клімат: Перехідний: від помірно вологого на заході до континентального на сході.

Ґрунти: Чорноземи типові, сірі лісові.

Флора/Фауна: Дубово-грабові ліси чергуються з лучними степами. Багатий тваринний світ (мікс лісових і степових видів). 

3. Степова природна зона

Розташування: Південь та південний схід України.

Клімат: Континентальний, посушливий (опади <400 мм на півдні).

Ґрунти: Чорноземи звичайні та південні, каштанові.

Флора/Фауна: Ковила, типчак, стоколос; гризуни (ховрахи, бабаки), степові птахи (жайворонки, орел). 

Господарська діяльність: Лісова зона — лісове господарство; Лісостеп — вирощування зернових, цукрових буряків; Степ — зернове господарство, соняшник. 

7 клас 12.03.26 Урок №34

Тема: Перемінно-вологі ліси. Степи. Пустелі й напівпустелі. Вертикальна поясність гір.                                                                                                                               Домашнє завдання: Опрацювати §38 (ст.190-195), підготувати проект (реферат,презентація,комікс) з 1 обраної теми.

 Важко уявити географію без карти.

Тож уважно, друзі, подивитись варто.

Північна Америка. Природні зони –

Як незвично вони розташовані.

Арктичні пустелі, тундра, тайга –

Їх нам представлять вівцебик та вільха.

Далі відвідаємо різні ліси:

Як не вивчати такої краси?!

Степ, лісостеп і зона пустель,

Висотна поясність гір Кордильєр.

Про все ви сьогодні дізнаєтесь, діти.

Тож давайте працювати і знанням радіти.

 Північна Америка вирізняється різноманітністю природних зон, що змінюються від Арктики до тропіків. Основні зони включають степи («прерії») у центрі, пустелі та напівпустелі на південному заході, а також перемінно-вологі ліси на південному сході. На материку Північна Америка. розташовані такі природні зони - арктичні пустелі, тундра і лісотундра, тайга, змішані і широколисті ліси, степ, лісостеп і прерії, пустелі і напівпустелі, савани і рідколісся, перемінно-вологі ліси, твердолисті ліси та чагарники. У розташуванні природних зон на материку є деякі особливості. На півночі вони змінюють одна одну за рухом з півночі на південь. При цьому на сході континенту природні зони тундри і лісів дещо зміщені до півдня порівняно з його західною частиною. Пояснюється це значним впливом Арктики і холодних течій. Південніше широти Великих озер зміна зон відбувається зі сходу на захід. Якщо рухатися від узбережжя Атлантичного океану до Скелястих гір, то зона лісу змінюється зоною лісостепів  і степами, тому що саме в цьому напрямку зменшується кількість опадів. Таке незвичайне розташування зон визначається, головним чином, рельєфом, впливом океанів і пануючих вітрів.

   Лісостеп і степ. На південь від тайги і на захід від мішаних і широколистих лісів, у районах із недостатньою кількістю опадів (400-500 мм), розташовані лісостепи й степи. Зона лісостепів Північної Америки простягається в меридіональному напрямку в центральній частині материка між Скелястими горами та річкою Міссісіпі. Ці великі безлісні простори помірного та субтропічного поясу, вкриті трав’янистою рослинністю на родючих чорноземних та каштанових ґрунтах, називають преріями.  Слово «прерія» -  французького походження. Так переселенці називали трав’янисту рослинність горбистих рівнин, що буквально означало «луг для випасання корови». Колись у преріях буяло царство пишних трав’янистих рослин: бородача, ковили, бізонової трави. Тут паслися стада бізонів, прудко бігали вилорогі антилопи, злітали зграї птахів, лисиці та койоти полювали на численних гризунів. У більш зволоженій східній частині висота трав сягала трьох метрів! Сприятливі умови прерій із м’яким кліматом, родючими ґрунтами спричинили перетворення цих територій на поля та пасовища. Раніше прерії простягалися приблизно на 3700 км у довжину та 700-800 км у ширину. Зараз природні ділянки прерій залишилися лише на заповідних територіях. Через знищення природного середовища тваринний світ степів і лісостепів небагатий. Численними залишилися гризуни – ховрашки, хом’яки, байбаки, лугові собачки. Із плазунів водяться гадюка звичайна, гримуча змія; багато степових птахів. Ближче до Кордильєр опадів випадає ще менше, тому рослинність стає біднішою.

Субтропічні вологі вічнозелені мішані ліси ростуть на жовтоземах і червоноземах. У лісах переважають дуб, магнолія, бук, сосна, на заболочених ділянках — болотний кипарис.

 Пустелі й напівпустелі займають окремі простори на узбережжі Тихого океану й між хребтами Кордильєр. Вони характеризуються сухістю кліма­ту, інтенсивним фізичним вивітрюванням, засоленістю ґрунту й слабким розвитком рослинності.

 У субтропічних пустелях Мексиканського нагір’я ростуть кактуси, агави, колючі чагарники. На сході субтропічного поясу — зона змінно-вологих вічнозелених субтропічних лісів (дуб, бук, магнолія) на лісостепів і червоноземних грунтах, на заболочених ділянках росте болотний кипарис. У субтропічних гірських лісах на узбережжі Тихого океану ростуть секвої — хвойні дерева висотою понад 100 м, діаметром до 9 м.

Зони саван і рідколісся, тропічних лісів.   У тропічному поясі поширені савани і рідколісся, на узбережжі Мексиканської затоки в межах Центральної Америки — савани і вологі тропічні ліси. На заході субтропічного поясу розміщена зона твердолистяних лісів і ча­гарників. У лісах на західних схилах гір поширені вічнозелені дуби, сосни, секвої, які належать до реліктів. На Примексиканській і Приатлантичній низовинах та на півострові Флорида розташовані мусонні й перемінно-вологі ліси. Тут, на жовтоземах і червоноземах, ростуть сосни, дуб, магнолія. Із тварин зустрічається опо­сум, рись, видра, ондатра.

Висотна (вертикальна) поясність – це зміна природних комплексів гір з висотою. Різноманітність висотних поясів залежіть від географічного поясу, висоти гір, орієнтації схилів. Із збільшенням висоти гір і з наближенням до екватора зростає кількість висотних поясів. Найнижчий висотний пояс гір збігається з природною зоною сусідньої рівнини.) У Кордильєрах чітко виражена висотна поясність, яка визначається висотою гір і положенням окремих їхніх частин у різних кліматичних поясах. Подібно до Анд, тут відбувається зміна набору висотних поясів залежно від географічного поясу, абсолютної висоти хребтів та іх орієнтації . На заході Кордильєр Аляски через низькі температури і рясні опади снігова лінія розташована дуже низько. Тому хвойні ліси, що вкривають нижні частини схилів, підіймаються тут майже до поясу снігів та льодовиків. Південніше, у Кордильєрах Канади, західні схили гір (у середньому до висоти 1 500 м) вкриті вологими хвойними лісами. Вище вони поступаються гірській тундрі, яку з просуванням на південь змінює пояс субальпійських та альпійських луків.                                                                                                                                                                                                                                            Висновки

1. Перемінно-вологі (мішані та широколисті) ліси (Південний схід):

Клімат: Субтропічний, вологий, літо тепле, зима м'яка.

Рослинність: Дуб, магнолія, тюльпанове дерево, сосна.

Ґрунти: Жовтоземи та червоноземи.

2. Степи (Прерії) (Центральна частина):

Клімат: Континентальний, літо спекотне, зима холодна, опадів небагато.

Рослинність: Ковила, бізонова трава (переважно розорані під посіви зернових).

Ґрунти: Родючі чорноземи та каштанові ґрунти.

3. Пустелі й напівпустелі (Південний захід, міжгірні плато):

Клімат: Тропічний пустельний, дуже спекотний і сухий.

Рослинність: Кактуси, агава, полин, чагарники (креозотовий кущ).

Ґрунти: Сіроземи, пустельні кам'янисті.

4. Вертикальна поясність гір (Кордильєри):

Зміна природних зон залежить від висоти та експозиції схилів.

На заході (вологі схили): Нижній пояс — ліси, вище — хвойні ліси, альпійські луки, вершини — сніг і лід.

У внутрішніх районах (сухі схили): Починається з пустель, переходить у сухі степи, вище — рідколісся.

 Над самим горизонтом тьмяно світило сонце, ледве видиме крізь млу і густий туман, який лежав щільною пеленою, без видимих меж і контурів. Десь там, за цими похмурими пагорбами, лежить Велике Ведмедяче озеро, і в тому ж напрямі проходить страшний шлях Полярного кола. Річка, посеред якої він стояв, була притокою ріки Коппермайн, а Коппермайн тече на північ і впадає в Північний Льодовитий океан. Він бачив ці місця на карті Компанії Гудзонової затоки. Залишившись один, він не збився зі шляху. Він знав, що ще трохи — і він підійде до того місця, де сухі ялиці і ялини, низенькі і чахлі, оточують маленьке озеро Титчинничилі, що на місцевій мові означає: «Країна Маленьких Палиць». Біл почекає його там, і вони удвох спустяться річкою Диз до Великого Ведмедячого озера, а потім переправляться через озеро і підуть на південь, поки не дістануться річки Маккензі. Обернувшись і підвівшись на лікті, він почув гучне пирхання і побачив великого оленя, який насторожено і з цікавістю дивився на нього. Ні дерев, ні кущів — нічого, окрім сірого моря мохів, де лише зрідка виднілися сірі валуни, сірі озерки і сірі струмки. Небо теж було сіре. Ні сонячного променя, ні проблиску сонця! Назустріч йому з каменів і купини піднялися білі куріпки, зашелестівши крилами і кричучи: кр, кр, кр… Місцевість була йому тепер незнайома, олені траплялися дедалі частіше і вовки теж.

«Жага до життя» Джека Лондона 

Навчальні проекти з теми «Північна Америка»

•          Багаторазове відкриття Америки: як були відкриті різні частини материка.

•          Унікальні форми рельєфу в Кордильєрах та вулкани Мексиканського нагір’я.

•          Оцінка кліматичних умов окремих частин Північної Америки для життя і господарської діяльності людини.

•          Унікальні водойми материка: річка Міссісіпі, Великі Американські озера. Ніагарський водоспад. Великий каньйон Колорадо.

•          Найвідоміші природні об’єкти Північної Америки, що віднесені до Світової спадщини ЮНЕСКО.

9 клас 12.03.26 Урок № 25

Тема: Узагальнення та систематизація знань з ІІІ розділу «Психічна і духовна складові здоров’я».                                                                                                                   Домашнє завдання: Підготувати презентацію з однієї теми (на власний вибір) ІІІ розділу.

https://naurok.com.ua/test/9-klas-psihichna-ta-duhovna-skladovi-zdorov-ya-682392.html

7 клас 11.03.26 Урок № 33

Тема: Природні зони Північної Америки. Арктичні пустелі. Тундра. Ліси помірного поясу. Підсумкова робота (гр.2).                                                                                          Домашнє завдання: Опрацювати §37 (ст.183-190), підготувати повідомлення про природоохоронні території материка.

План характеристики природної зони

1.       Географічне положення.

2.       Особливості клімату.

3.       Переважаючі типи ґрунтів.

4.        Характерні представники рослинного світу.

5.        Типові представники тваринного світу. 

     Розподіл природних зон у Північній Америці, як і на інших материках, відповідає закону широтної зональності, який, як вам відомо, полягає в поступовій зміні природних зон від екватора до полюсів. Зміна природних зон залежить від співвідношення тепла та вологи. У Північній Америці в зв’язку з особливостями географічного положення існують природні зони, відсутні на материках тропічних широт. Розміщення природних зон на рівнинах Північної Америки тісно пов'язане з особливостями зміни клімату. На півночі материка спостерігається широтна зональність природних зон: вони простягаються з заходу на схід й змінюють одна одну з півночі та південь. Однак в середній і південній частинах природні зони витягуються з півночі на південь. Це пояснюється різницею у зволоженні й температурах прибережних та центральних частин материка в межах помірного та субтропічного кліматичних поясів. На нерівномірність зволоження східних, центральних та західних частин материка впливають гори: Аппалачі та Кордильєри. Прибережні частини більш зволожені. Там виникають лісові ландшафти. В центрі материка, де опадів менше – степові. Біля півострова Каліфорнія холодна течія спричиняє опустелювання узбережжя. Цим пояснюється меридіональне простягання природних зон в межах помірного, субтропічного та тропічного поясів. Розміщення природних зон Північної Америки має певні особливості. Межі її природних зон значно більші, ніж на інших материках, відхиляються від широтного простягання. Це залежить від впливу рельєфу, океанів та океанічних течій, співвідношення показників тепла і вологи. Найбільшу площу на материку займають природні зони помірного поясу. На півночі материка, відповідно до закону широтної зональності, природні зони арктичних пустель, тундри, лісотундри і тайги витягнуті із заходу на схід, а от лісостепи, степи й пустелі в середній і південній частині – із півночі на південь. Ще одна особливість природних зон Північної Америки є їхня різноманітність. На континенті представлені майже всі природні зони Північної півкулі, за винятком вологих екваторіальних лісів. Значні площі в західній частині займають області висотної поясності. У міру просування на південь відбувається порушення широтного простягання природних зон: у східній частині материка хвойні ліси поступово переходять у мішані, розповсюджені в області Великих озер і басейні річки Св. Лаврентія, а в середній частині материка тайга змінюється лісостепом і степом. Зона арктичних пустель охоплює Гренландію і велику частину островів Канадського Арктичного архіпелагу. Улітку на звільнених від снігу і льоду ділянках, на кам'янистих і болотистих ґрунтах ростуть мохи і лишайники. З льодовикового періоду тут водиться вівцебик. Південніше, через узбережжя материка й острови, із заходу на схід простяглася зона тундри. З півдня вона обмежена полярним колом. Ґрунти тундри болотяного і тундрово-глеєвого типу. У північній частині тундри ростуть мохи і лишайники, а в південній — болотні трави, чагарники буяхів і чорниць, низькорослі зі скривленими стовбурами берези, верби, вільха. У тундрі широко розповсюджені торф'яні болота. Тут зустрічаються песці, лемінги, полярний вовк; у прибережних водах водяться тюлені, моржі. На північному узбережжі материка зустрічається білий ведмідь. У помірному поясі материка найбільші площі зайняті лісами.                                                                У зоні тайги розвиваються підзолисті ґрунти. У тайзі ростуть переважно хвойні дерева — чорна і біла ялина, бальзамічна ялиця, американська модрина, сосни, а з листяних — паперова береза, осика. З хижих звірів у лісах водяться рисі, чорні ведмеді, вовки, лисиці; є лісові олені, лосі, скунси, дикобрази і цінні хутрові звірі — соболь, бобер, ондатра.                                                    На західних приокеанічних схилах Кордильєр ростуть густі хвойні ліси з туї, ситхінської ялини, дугласової ялиці. Зустрічаються тут і широколистяні породи (орегонський дуб). Ліси піднімаються по схилах гір до висоти 1000–1500 м. Вище вони рідшають і переходять у гірську тундру. Для фауни характерні багато місцевих видів: ситхінський олень, ведмідь-гризлі, північно-західний вовк, скунс, тихоокеанський єнот; у річках багато лососевих риб. На сході материка тайга змінюється зоною мішаних лісів, а також змінно вологих лісів. Клімат тут більш м’який і вологий. У ґрунтовому покриві панують дерново-підзолисті ґрунти. Головні породи дерев — цукровий клен, східний хемлок; зустрічаються теплолюбні рослини: бук, дикий виноград. З просуванням на захід континентальність клімату зростає, узимку трапляються сильні морози. У лісах домінує осика, бальзамічна тополя, біла, чи паперова, береза. На сході материка за зоною мішаних лісів розташовується зона широколистяних лісів. Морози бувають рідко. У незайманих лісах Аппалачів зустрічаються десятки видів дубів, каштани, клени, буки, тюльпанове дерево, платан. Для фауни характерні віргінський олень, ведмідь барибал, деревний дикобраз, віргінський опосум, місцеві види кажанів. Зустрічаються скунс, рись, єнот, видра, кріт, землерийка.  Від окраїн усередину материка лісові ландшафти змінюються лісостеповими. Ця підзона складається з лісостепу і прерій. На відміну від лісостепової підзони, прерії мають краще зволоження. Зараз прерії розорані. Із ссавців для них характерний бізон (у заповідниках), койот, ховрашок, бабак, лугова собачка й інші гризуни. Багато степових птахів: луговий тетерев, індичий гриф і інші. Зустрічаються гримучі змії, звичайні гадюки. Зона пустель і напівпустель помірного поясу займає внутрішні плоскогір'я Кордильєр. У розрідженому рослинному покриві переважає чорний полин на сіро-бурих ґрунтах. На південному сході субтропічного поясу на жовтоземах і червоноземах виростають мусонні мішані ліси. Поряд із хвойними породами зустрічаються карликові пальми і чагарникові вічнозелені дуби. Болотисті ділянки зайняті болотним кипарисом. Поширені черепахи, алігатори. Ближче до Кордильєр опадів випадає ще менше і рослинність стає біднішою; низькі трави — трава Грама (злак) і бізонова трава (багаторічний злак висотою лише 10–30 см), — ростуть окремими пучками.  Напівпустелі і пустелі займають значну частину внутрішніх плоскогір'їв Кордильєр, Мексиканського нагір'я і Каліфорнійського узбережжя. На сірих і бурих ґрунтах ростуть колючі чагарники, кактуси і полин, а на засолених ґрунтах — солянки. Вічнозелені субтропічні ліси виростають на півдні Міссісіпської та Приатлантичної низовини. На коричневих ґрунтах ростуть дуби, магнолії, буки. Найвище дерево планети — секвоя — досягає висоти 100 м і більше. Трохи нижче за неї мамонтове дерево. У Центральній Америці і на схилах берегів Карибського моря знаходяться зони саван і вологих вічнозелених лісів.                                                                                           Зона мішаних і широколистих лісів. У східній рівнинній частині материка, охоплюючи територію навколо Великих Північноамериканських озер, лежить зона мішаних та широколистяних лісів. Під мішаними лісами поширені родючі сірі лісові ґрунти, під листяними — бурі лісові. М'який і вологий помірний клімат мішаних лісів сприятливий для росту бука, липи, дуба, жовтої берези, білої і червоної сосни. У широколистих лісах ростуть дуби, каштани, тюльпанове дерево, платани. Тваринний світ широколистих лісів зазнав великих втрат унаслідок освоєння території людиною. Подекуди тут збереглися дикобраз, олені, чорний ведмідь барибал. У передгір’ях трапляється пума.  Єнот-полоскун має дивну звичку промивати у воді різні речі, зокрема свою здобич: рибу, рака або жабу. Іноді зустрічається скунс – тварина  розміром з кішку. Відчувши небезпеку, стає на передні лапи і випускає на ворога струмінь їдкої рідини, яка може ненадовго осліпити. За це називають скунса північноамериканською вонючкою. В зоні мішаних і широколистих лісів трапляється опосум – єдина сумчаста тварина, що живе в Північній Америці. Це – сумчаста миша. Самиця, приносячи десяток дитинчат, носить їх на спині. Має смачне м'ясо.                                                                                                                                               Загальна кількість рослин Північної Америки становить 300 видів. Вони вражають розмірами і швидкістю зростання. Тут багато унікальних видів: тюльпанове дерево, гікорі, туя, секвоя, магнолія. У північній частині материка поширені карликові верби, ягідні чагарники і берези.      Тваринний світ материка надзвичайний. В тундровій зоні можна зустріти північного оленя, білого ведмедя, песця. Там же живуть полярний вовк і ласка. У тайговій зоні численні хутрові звірі: видра, скунс, соболь. Серед хижих тварин зустрічаються ведмеді, вовки, рисі, росомахи. З гризунів: пацюк ондатра і канадський бобер. Примітний гризун вегетаріанець — поркупайн, який живе на деревах. У складі фауни широколистяних лісів представлений вид сумчастих щурів — опосум. На південному сході материка можна зустріти алігатора і алігаторова черепаху. Із земноводних цікава велика зелена жаба, довжина якої сягає 20 см. Степу і Лісостепу населені антилопами-вилоріг, койотами, бізонами, борсуками і степовими тхорами.                       Пташина фауна материка нараховує 600 видів птахів. Тут можна зустріти зграї ібісів, пеліканів, фламінго, каліфорнійського грифа і куріпку, а також десятки видів колібрі, ареал проживання яких досягає Аляски. Вік мечохвостів, близько 200 мільйонів років, доводить, що це одні з найдавніших тварин, що живуть у наші дні. Їх часто називають живими копалинами, оскільки нинішні тварини практично нічим не відрізняються від найдавніших копалин примірників, так що їх вік підкреслюється тільки доісторичною зовнішністю. Значна кількість скам'янілостей мечохвостих змушує припустити особливу їх численність у минулі епохи, однак твердий панцир добре зберігається, і цілком можливо, що останки інших, свого часу більш численних, видів просто не дійшли до наших днів. Унікальні субтропічні чагарники, які американські індіанці називали "па-хай-оки", або "трав'яниста вода", займають площу приблизно 7000 км². Колись вони займали територію в 10361км²., але і тепер це одне з найбільших збережених у світі прісноводних боліт. Територія національного  парку Еверглейдс становить майже 5700 км², класифікується як заповідник дикої природи, і разом з 189 км². заповідника Форт-Джеферсон отримала міжнародний статус природної спадщини, біосферного заповідника. У Еверглейдсі переважають величезні густі, місцями непрохідні зарості мечтрави, що досягає у висоту 4 м. Район порізаний каналами і усіяний озерцями відкритої води, на яких ростуть латаття і пухирчатки. Пухирчатка специфічним чином пристосувалася до існування в цих водах: вона володіє маленькими повітряними бульбашками, в які потрапляють комахи і личинки, їх рослина потім перетравлює, отримуючи необхідні поживні речовини. Більш 150 різних видів риб зустрічається в прибережних водах, забезпечуючи гарне харчування численних птахів, рептилій і ссавців.                                                               

   Експрес-тест

1.Яка з природних зон, наведених нижче, відсутня на материку?

а. Степи           б. Тайга        в. Савани         г. Вологі екваторіальні ліси

2.Дерево - довгожитель материка:

а. Мамонтове       б. Дуб       в. Модрина      г. Осика

3.Кліматичний пояс, у якому переважно розташовуються степи:

а. Арктичний КП      б. Субарктичний КП       в. Помірний КП        г. Тропічний КП

4.Частина материка, для якої найбільш характерні області висотної поясності:

а. Західна        б. Східна         в. Північна         г. Південна

5.Найпоширеніша рослина Мексиканського нагір'я:

а. Агава            б. Кактус           в. Сосна            г. Юка

6.Яка рослина зображена на прапорі Канади?

а. Дуб            б. Секвоя           в. Клен            г. Бек

9.Преріями називають зону:

 а. Саван           б. Лісів          в. Пустель              г. Степів

9 клас 10.03.26 Урок № 25

Тема: Узагальнення знань з розділу ІІІ «Вторинний сектор господарства».                    Домашнє завдання: Підготувати презентацію з однієї теми (на власний вибір) ІІІ розділу.                                                                                                https://naurok.com.ua/test/vtorinniy-sektor-gospodarstva-9-klas-2189609.html

 

8 клас 10.03.26 Урок № 41

Тема: Природний комплекс (ландшафт) як просторово-цілісна система. Районування природних комплексів України. Антропогенні ландшафти.                                                Домашнє завдання: Опрацювати §35-36 (ст.167-176). Знайти в художніх творах (вірші, проза) опис ландшафтів України.                                 https://new.osvitanet.com.ua/heohrafiia/heohrafiia-8-klas/

Ми живемо на нашій планеті серед безлічі знаків питань, які щедро ставить перед нами природа…

            Ейвельманс (Бельгійський вчений)

 Ландшафт (з німецької — краєвид) — цілісна природна система, яка сформувалась у процесі тривалого взаємозв’язаного та взаємозумовленого розвитку природних компонентів. Слово «ландшафт» з’явилося у літературі на початку XIX ст., а наукового значення набуло наприкінці XIX ст. Вчення про природні комплекси дає відповідь на три питання. Що? Де? Чому?    Природні компоненти зв’язуються в єдине ціле, що складається з окремих компонентів, між якими існують постійні взаємозв’язки і це - система. Компоненти природи — рельєф, гірські породи, клімат, води, рослинність і тваринний світ, ґрунти — утворюють єдину цілісну систему, усі елементи якої існують не ізольовано один від одного, а взаємопов'язані. Так, характер рельєфу конкретної території зумо­влюється її геологічною будовою та кліматичними особливостями; клімат переважно залежить від кількості надходження тепла і вологи тощо. Унаслідок тривалого взаємопов'язаного та взаємозумовленого розвитку природних компонентів на певних територіях виникають різні за розмірами ділянки з певною однорідністю фізико-географіч­них умов — природно-територіальні комплекси (ПТК) або ландшафти. Наукові до­слідження ландшафтів відбиваються у ландшафтних картах, описах територій і складаються в нову галузь географічної науки — ланд­шафтознавство. Ландшафти поділяються на природні й антропогенні. Природний ландшафт складається з природних компонентів (гірські породи, повітря, вода, ґрунт, живі організми). Взаємодія між ними обумо­влюється фізико-географічними ландшафтоутворюючими явища­ми. Антропогенні ландшафти — це природні комплекси, зміни яких пов'язані з господарською діяльністю людини. Антропогенними   ком­понентами ландшафту є сільськогосподарські угіддя, меліоративні системи, населені пункти, лісонасадження, водосховища, транспор­тні шляхи тощо.                                                                                                    Відмінність ландшафтів зумовлюється впливом різних чинни­ків ландшафтотворення, які за значенням і носіями поділяють на такі:

 

Головні		Радіаційний		Сонячна енергія
		Тектонічний		Енергія земних надр
Похідні		Циркуляційний		Енергія Сонця і земних надр перетворюєть­ся і переноситься повітрям, водою тощо
		Антропогенний		Перетворена та спрямована людиною енер­гія Сонця, Землі, повітря, води тощо

 Під впливом зовнішніх чинників (радіаційного та циркуляційного) насамперед формуються особливості приземного шару повітря — по­года і клімат, а під впливом внутрішнього (тектонічного азонального) чинника — гірські породи та рельєф. Інші природні компоненти є на­слідком спільного впливу всіх чинників.

Запитання та відповіді про ландшафти

• Що таке ПТК (ландшафт)? Ландшафт (ПТК) — це сукупність пов'язаних між собою при­родних компонентів на певній території; різноманітність ландшафтів обумовлюється впливом різних чинників ландшафтотворення.
• Які основні чинники формування ландшафтів? Сонячна енергія (радіаційний); енергія земних надр (тектонічний), циркуляційний, антропогенний.
• Які існують одиниці класифікації ландшафтів? Виділяють такі одиниці класифікації природних ландшафтів:  клас — тип (підтип) — вид.
• За якою ознакою виділяють класи ландшафтів? За переважаючим впливом тектонічного чинника, приналежністю до платформи чи областей складчастості, відповідно гір чи рівнин, а також за особливостями циркуляції атмосфери.
• Які класи ландшафтів виділяють? Виділяють два класи – рівнинні й гірські.

У межах України рівнинний східно -  європейський клас ландшафтів займає більше 94% її площі, гірський карпатський близько 5%, а гірський кримський – 1%.

·         За якими ознаками виділяють типи й підтипи? За змінами показників забезпеченості теплом і вологою.

·         Як впливає діяльність людини на формування ландшафтів? Сучасні ландшафти території України зазнали істотних змін під впливом господарської діяльності людини. Унаслідок використання різних видів ресурсів більша частина природних ландшафтів перетво­рилася на антропогенні.

Основні закономірності поширення рівнинних типів ландшафтів України:

1)  мішано-лісові ландшафти переважають на півночі України, у межах піщаної Поліської низовини;

2)   широколистяно-лісові — на заході Подільської височини;

3)   лісостепові — у центральній частині України;

4)   степові — у південній і східній частинах України.

Степові ландшафти за відмінністю в коефіцієнті зволоження і ґрун­тово-рослинним покривом поділяють на три підтипи: північностеповий (1с = 0,6—0,5), середньостеповий (1с = 0,5—0,4), сухостеповий, або південностеповий (1с = 0,4—0,3).

Окремим типом є заплавні ландшафти — лучні та болотні, форму­вання яких залежить не від коефіцієнта зволоження, а від зволожен­ня ґрунтовими водами на заплавах річкових долин.

Види ландшафтів формуються відносно однорідним впливом радіа­ційного, циркуляційного й тектонічного чинників, поєднання яких зумовлює відповідний рельєф, склад гірських порід, рівень залягання ґрунтових вод, місцевий клімат, ґрунтово-рослинний покрив. Назва виду ландшафтів складається за принципом:

рельєф + гірські породи + ґрунт + рослинність.

  Для класифікації знань про природно-територіальні комплекси використовують поняття «фізико-географічне районування». Під ним розуміють виявлення та дослідження системи підпорядкованих один одному природних регіонів (країн, зон, провінцій, областей, районів). За цим самим принципом створюють і карти фізико-географічного районування.

Фізико-географічне районування передбачає виділення та описання великих територій, для яких характерна певна єдність і неповторність компонентів природи.

На основі ієрархії ландшафтів виділяють природні територіальні одиниці фізико-географічного районування з урахуванням зональних та азональних факторів.

Природний (географічний) пояс – це природні комплекси, які смугами простягаються у широтному напрямку і змінюють один одного від екватора до полюсів. Географічні пояси різняться між собою кількістю тепла, переважаючими повітряними масами і пануючими вітрами. Географічні пояси називаються за відповідними кліматичними поясами.

Природна зона, фізико-географічна зона – частина географічного поясу з однорідними кліматичними умовами. На території України виділяють такі  природні зони  - мішаних, широколистяних лісів, лісостепів, степів.

Азональним одиницям районування ландшафтів відповідають типи, що не залежать від географічної широти. Найбільшими азональними ландшафтами є материки й океани. В межах перших виділяють природні країни, в основі виокремлення яких закладена одиниця класів ландшафтів, а саме рівнини та гори. Природна країна – великий азональний комплекс географічної оболонки, що вирізняється подібністю тектонічної будови та однорідності рельєфу. Також до азональних компонентів відносять: природні провінції (краї), області, райони, місцевості, урочища, фації. Взагалі фізико-географічне районування проводиться з метою полегшення описання природних територій на науковій основі. Тому воно має велике значення для поглиблення уявлень про закономірності природних умов територій, зокрема території України. Чим детальніше здійснено фізико-географічне районування, тим кращою виявляється вивченість території. Оскільки господарська освоєність території України є високою, розв'язання проблем природокористування потребує всебічного врахування природних умов і ресурсів.

Одиниці природних ландшафтів

 

Одиниця ФГ районування	Характеристика	Приклад
природний пояс	простягається у широтному напрямку і змінюється від екватора до полюсів	помірний пояс, субтропічний пояс (пд берег Криму)
природна зона	однорідність кліматичних умов, грунтово-рослинного покриву, тваринного світу, режиму водойм	зона мішаних, широколистяних лісів, лісостеп, степ
природна країна	великий азональний компонент географічної оболонки з подібною тектонічною будовою та однорідністю рельєфу	південно-західна частина Східно-європейської рівнини, Українські Карпати,  Кримські гори
природна провінція (край)	частина природної зони (або підзони), що виділяється за морфологічними особливостями рельєфу й континентальністю клімату; в горах – характером висотної поясності	Подільсько-Придніпровський край, Лівобережно-придніпровський лісостеповий край,  Східно-європейсий лісостеповий край

 Найбільшою природною екосистемою, найбільшим природним  комплексом - ландшафтом є наша планета Земля. Тож любімо цю унікальну цілісну  систему та зберігаймо її рівновагу!