9 клас 28.04.26 Урок № 31

Тема: Фінансові послуги. Банки. Кредити. Фінансові послуги в Україні. Аутсорсинг. Розвиток іт-аутсорсингу в Україні.                                                                                          Домашнє завдання: Опрацювати §42-43 (ст.233-243), виконати підсумковий тест на ст.243.

Біблійська притча про те, як слід поступати з коштами

Господар, від'їжджаючи у далеку путь, викликав до себе трьох своїх рабів і дав одному десять таланів (тодішніх монет), іншому - п'ять таланів, а третьому - один талан і наказав розпоряджатись ними до свого приїзду. Перший раб віддав отримані гроші морським торговцям, незабаром вони повернули йому борг і дали йому за користування ще стільки ж. Другий раб надав ці гроші купцям і через якийсь час також мав вдвоє більше. А третій раб боявся, щоб у нього злодії не вкрали отриманий талан, тому він закопав його у землю і чекав господаря. Нарешті господар повернувся і викликав своїх рабів для звіту. Перший раб віддав йому двадцять таланів і розповів як він використовував гроші господаря. Другий також віддав вдвічі більшу суму. Третій же відкопав свою одну монету і повернув її. Тоді сказав йому господар: "Поганий рабе, не зумів ти розпорядитись навіть тим малим, що тобі було надано. Тому і це від тебе забереться".

    Сучасний світ неможливо уявити без фінансів. Вони забезпечують функціонування усіх сфер людського суспільства. Використання фінансової інформації, застосування фінансових знань є необхідними елементами будь-якого напряму діяльності людини.  Фінансові послуги є важливим сектором третинної сфери господарства. Вони забезпечують обіг капіталу, розвиток підприємництва та добробут населення.

Ефективне функціонування будь-якої ринкової економіки потребує добре розвиненого фінансового ринку. Темпи зростання цього сектору особливо високі в тих країнах, господарство яких зазнає стрімкої модернізації. Через ринок фінансових послуг як посередника відбувається рух коштів від їхніх власників до користувачів. Роль посередників виконують фінансові установи, до яких належать банки, кредитні спілки, ломбарди, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди тощо.

Слово «фінанси» походить від давньофранцузького financio — «платіж».                                                        Фінанси — це розподіл виручених грошових коштів по фондах. Фінанси — не гроші, приблизно їх можна визначити як рух вартості у грошовій формі. Гроші співвідносяться з фінансами, як пасажири та пасажирські перевезення. Гроші є головним інструментом фінансів. Фінанси й фінансові відносини — тотожні поняття. Не всі грошові відносини є фінансами. Для ведення будь-якої діяльності потрібні грошові фонди. Для виготовлення готової продукції, забезпечення послуги, потрібні кошти на закупівлю сировини, оплату праці тощо. Підприємство може оперувати власними коштами — у разі їхньої нестачі брати в інших, у разі надлишку давати. Зазвичай такі операції не здійснюють безпосередньо, усі користуються фінансовими послугами спеціально створених для цього установ та організацій, зокрема банків, страхових, інвестиційних, лізингових, брокерських компаній тощо.

Інтернаціоналізація та глобалізація світової економіки зазвичай існує і в секторі фінансових послуг. Утворився світовий фінансовий ринок, тобто переміщення капіталу з однієї країни в іншу. Рух світових фінансових потоків проходить переважно через головні ринки: валюти, кредитів, золота. Це найбільш глобалізований сектор економіки — тут не існує кордонів, операції проводять цілодобово (тому в усіх великих фінансових установах встановлені годинники з часом різних куточків світу) у величезних обсягах. Учасники ринку є високонадійними та платоспроможними. Участь національних ринків в операціях світового ринку залежить від рівня розвитку, валютно-економічного стану, наявності розвиненої кредитної системи та діяльності фондової біржі, особливостей податкової системи, географічного положення (проведення операцій має певні часові межі). Унаслідок конкуренції у світі сформувалося кілька фінансових центрів, де зосереджені банки та спеціалізовані кредитно-фінансові інститути: Лондон, Нью-Йорк, Сінгапур, Сянган (Гонконг), Токіо, Цюріх, Вашингтон, Сан-Франциско, Бостон, Торонто, Франкфурт-на-Майні, Люксембург, Париж, Бахрейн та ін.

В учасників господарювання — підприємств, організацій та установ, окремих осіб, міжнародних організацій та держав — нагромаджуються грошові ресурси, які можна використовувати на розширення  виробництва, матеріальне стимулювання працівників, задоволення соціальних потреб. Економічні відносини, які виникають між ними у процесі розподілу цих ресурсів, а також самі грошові ресурси називають фінансами.

Фінансові послуги включають: 1) випуск платіжних документів, платіжних карток, дорожніх чеків та їх обслуговування; 2) довірче управління фінансовими активами; 3) діяльність з обміну валют; 4) надання коштів у позику, зокрема на умовах фінансового кредиту; 5) надання гарантій; 6) переказ грошей; 7) послуги у сфері страхування та пенсійного забезпечення; 8) торгівля цінними паперами та інше. Фінансові послуги є основою сучасної економіки.

Банки — це установи, які здійснюють грошові розрахунки, нагромаджують грошові кошти та інші цінності, купують і продають іноземну валюту, надають кредити тощо. Банківська система більшості країн є дворівневою. На першому рівні — комерційні та державні банки, які безпосередньо обслуговують клієнтів з метою одержання прибутку. Другий рівень утворює центральний банк, який випускає в обіг нові грошові знаки, здійснює грошово-кредитну політику в державі, організовує міжбанківські розрахунки, координує діяльність банківської системи загалом (є «банком банків»). Центральні банки – це переважно державні установи.

Кредит — це кошти й матеріальні цінності, що їх надає кредитор у користування позичальникові на визначений термін за умови повернення зі сплатою відсотків. Кредитування сприяє розвитку ринкової економіки. Кредит поділяють на фінансовий, товарний і кредит під цінні папери, які засвідчують відносини позики. У світовій економіці поширені міжнародні кредити , що одержують держави, банки, підприємці тощо від іноземних кредиторів або надають  іноземним позичальникам. Потужними зовнішньоекономічними кредиторами, поряд з комерційними і центральними банками країн, є міжнародні валютно-фінансові організації — Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світовий банк (СБ), Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР), Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР) тощо. Діють також клуби кредиторів — Лондонський і Паризький, які здійснюють наднаціональне регулювання міжнародних фінансових ринків, зокрема кредитів і боргів. Лондонський клуб здійснює регулювання приватної зовнішньої заборгованості, а Паризький — державної (або забезпеченої державою).

Світові  фінансові центри - це місця  зосередження банків, спеціалізованих кредитно-фінансових інституцій, що здійснюють міжнародні валютні, кредитні, фінансові операції, операції з цінними паперами та золотом. У фінансових центрах є великі фондові біржі — організаційно оформлені, постійно діючі ринки, на яких здійснюють торгівлю цінними паперами. Світові фінансові центри виконують функцію своєрідного «серця» глобального фінансового ринку, сприяючи розвитку світового господарства.

П’ятірка лідерів світових фінансових центрів: Лондон, Нью-Йорк, Сінгапур, Гонконг, Токіо. Лондон відомий насамперед ринками євровалютних операцій, фондових цінностей, золота. У Нью-Йорку розташовані штаб-квартири інвестиційних банків, що займаються операціями злиття та поглинання компаній. Сінгапур відіграє роль фондового акумулятора, Гонконг — центру міжнародного кредитування.

Фінансова глобалізація стала невіддільною частиною глобалізації усього світового господарства. У галузі фінансів процеси глобалізації значно відчутніші, ніж в інших сферах суспільного життя. Завдяки новітнім інформаційним технологіям фінансові посередники (банки, страхові компанії тощо) є двигунами глобалізації. Під впливом глобалізації з’явилися такі тенденції розвитку світових фінансових центрів: 1) консолідація фінансових центрів (є припущення, що Нью-Йорк, Лондон і Гонконг перетворюються на єдиний глобальний фінансовий центр із спільними правилами регулювання); 2) посилення ролі регіональних центрів Азії, Латинської Америки, Близького Сходу та Африки, які прагнуть до перерозподілу сфер впливу; 3) поступове перетворення світових фінансових центрів на потужні інформаційно-аналітичні та організаційно-управлінські комплекси, що володіють значним кредитним потенціалом.

Батьківщиною офшорів вважають Стародавню Грецію, де після введення в Афінах податку на експорт та імпорт товарів купці вирішили торгувати на сусідніх островах, на яких податків не існувало взагалі. Уперше в сучасному розумінні, слово “офшори” було використане в Англії на початку XVIII ст. І спочатку мало негативне значення. Офшори означало — погане. На сьогодні найвідомішими офшорними зонами світу є Панама, Кіпр, Гібралтар, Багамські острови, Ліхтенштейн та Ірландія. Усього в Україні працюють офшорні компанії з 35 юрисдикцій. Найбільш популярним залишається Кіпр.

Офшори — це країни і компанії, які слугують для залучення іноземних капіталовкладень, надаючи різноманітні пільги, насамперед в оподаткуванні. Країни, які створюють лояльні вимоги до податкових звітів для іноземних підприємців, зареєстрованих на її території, називають офшорними зонами. Переважно такі вимоги мінімальні або відсутні взагалі. Компанія, що зареєстрована в такій зоні й користується пільгами у сфері оподаткування, є офшорною компанією. По суті, офшорною є компанія, яка відкривається в країні, де законодавство дозволяє уникнути оподаткування, а її власникам надають широкі можливості приховати факт участі у бізнесі. У суспільстві багатьох країн (зокрема й України) поширене переконання, що бізнесменів у офшорні зони приваблює можливість ухилення від сплати податків або відмивання «брудних грошей». Офшорними зонами стають переважно малі країни,  такі як - Панама і Беліз у Центральній Америці, Ліберія і Сейшельські Острови в Африці, країни-карлики в Європі. Найбільше серед офшорів острівних держав і залежних територій, що розташовані в басейні Карибського моря. Деякі країни-офшори стали потужними світовими фінансовими центрами. Наприклад, Кайманові та Бермудські острови (британські володіння в Північній Америці) у згаданому рейтингу конкурентоспроможності входять у четверту десятку, а британські острови Джерсі, Гернсі (що у протоці Ла-Манш) і держава Ліхтенштейн — у п’яту десятку фінансових центрів світу. До нього також входять Британські Віргінські острови, Тринідад і Тобаго, Маврикій, Монако, Мальта, Кіпр, Панама та ін.

Сьогоднішня банківська система України є одним із найбільш розвинених елементів господарського механізму, оскільки її реформування розпочали раніше, ніж інших секторів економіки. Представлена вона Національним банком і десятками комерційних банків. Серед них кілька державних банків («Ощадбанк», «Укрсіббанк»), банки з державною часткою і приватні: з українським, іноземним (нідерландський ING, німецький Deutsche Bank, французький Credit Agricole, польський Кредобанк та ін.) чи змішаним (австрійсько-український «Райффайзен Банк Аваль») капіталом. Комерційні банки мають свої філії та відділення в обласних і районних центрах, найбільш розгалуженою є мережа Ощадбанку і ПриватБанку. Останнім часом кількість українських банків суттєво зменшилася. Банки з невеликим капіталом або ті, які збанкрутували чи опинилися на межі банкрутства, були злиті з іншими банками або ліквідовані. Проблемною стала діяльність навіть найпотужнішого в країні ПриватБанку, у зв’язку з чим держава націоналізувала його. Банківська система України має доволі скромне значення на світовому фінансовому ринку. Це свідчить про пасивну позицію українських банків щодо участі у процесах глобалізації банківської діяльності, недостатню конкурентоспроможність вітчизняних банків і вимагає впровадження спеціальних заходів з реформування вітчизняного банківського сектору. Щоб забезпечити надходження коштів в економіку і стабілізувати свою фінансову систему, наша держава співпрацює із зарубіжними фінансовими установами й міжнародними організаціями. Зокрема, Україна є позичальником валютних коштів у МВФ, СБ, МБРР, ЄБРР.  Топ-5 серед найбільших інвесторів України за 2020 р. є: Кіпр, Нідерланди, Велика Британія, Швейцарія, Німеччина, Британські Віргінські Острови і Беліз. Найчастіше капітал, який надходить із цих країн, має українське походження, оскільки був виведений раніше з України через офшорні компанії. Частка всіх інших країн у загальному обсязі інвестицій в Україну становить 10 – 12 %. Іноземні інвестиції, що надходять в Україну з офшорних зон, не супроводжуються припливом інноваційних технологій виробництва, сучасних методів організації бізнесу і передових практик його управління.

Фінансова грамотність допомагає зрозуміти ключові фінансові поняття і використовувати їх для прийняття рішень про доходи, витрати і заощадження, для вибору відповідних фінансових інструментів, планування бюджету, нагромадження коштів на майбутні цілі тощо. Фінансово грамотні люди більшою мірою захищені від фінансових ризиків і непередбачуваних ситуацій. Вони відповідальніше ставляться до управління особистими фінансами, здатні підвищувати добробут за рахунок розподілу наявних грошових ресурсів і планування майбутніх витрат. Фінанси пов’язані з благополуччям. Названо країни, в яких все добре. Лондонський аналітичний центр Legatum Institute склав рейтинг найбільш процвітаючих країн світу в 2017 році в рамках щорічного дослідження Prosperity Index. Експерти оцінили 149 держав за вісьмома критеріями: економіка, освіта, охорона здоров'я, особиста свобода, безпека, свобода підприємництва, управління і соціальний капітал. Лідером рейтингу опинилася Норвегія, вона була визнана також лідером за рівнем щастя. Серед найбільш неблагополучних країн в рейтингу стали: Чад, Афганістан, Судан, Центральноафриканська Республіка та Ємен. Україна посіла 112 місце. Найслабшими "місцями" України назвали безпеку та медицину, однак кращою в країні експерти визнали освіту. У нашій країні провідну роль у фінансово-кредитному та бухгалтерському обслуговуванні відіграють банки. В Україні існує дворівнева банківська система. Перший рівень очолює головний банк — Національний банк України (НБУ), який розташований у Києві. Він надає кредити уряду та іншим банкам. Другий рівень представлений комерційними банками.

Фінансова діяльність держави — одна з найважливіших сфер її діяльності, передбачених законодавством України, що виявляється у збиранні, розподілі та використанні потрібних державі грошових коштів.

Централізовані фонди публічних фінансів:

·         Державний бюджет України;

·         місцеві бюджети;

·         Пенсійний фонд України;

·         фонди загальнообов’язкового державного соціального страхування: від безробіття, від тимчасової втрати працездатності, від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

·         фонд гарантування внесків фізичних осіб;

·         золотовалютний резерв.

Фінансові послуги надають фінансові установи. Фінансова установа — юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, внесена до відповідного реєстру в порядку, встановленому законом. Фінансові установи — це банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг. Найбільш поширеними фінансовими послугами на вітчизняному ринку, що визначають його склад, є професійні послуги на ринку банківських послуг, послуги кредитних спілок, довірчих товариств, торгівців цінними паперами, зберігачів і реєстраторів, страхових і лізингових компаній, недержавних пенсійних фондів, ломбардів, послуги у сфері інвестиційної та інноваційної діяльності, з оцінювання майна та інші, що забезпечують оборот фінансових активів.

Аутсорсинг — це передача однією компанією на підставі договору певних бізнес-процесів або непрофільних функцій на обслуговування іншій компанії, яка спеціалізується у відповідній галузі. Така зовнішня компанія має назву аутсорсер. На відміну від послуг і підтримки, що мають разовий, епізодичний або випадковий характер, аутсорсинг забезпечує професійну підтримку безперебійної роботи окремих систем та інфраструктури на основі тривалого контракту (не менше 1 року). Основний принцип аутсорсингу: «Залишаю за своєю фірмою тільки те,що можу зробити краще від інших. Зовнішнім компаніям віддаю те, що вони можуть зробити краще від мене». Найчастіше на аутсорсинг віддають: ведення бухгалтерського обліку, прибирання приміщень і прилеглих територій, організацію харчування працівників, навчання молодих співробітників, послуги переказів, обслуговування та ремонт обладнання, автотранспортні, охоронні послуги, ІТ-послуги та інші. Передати на аутсорсинг можна будь-який вид діяльності, який здійснюється в межах компанії. Аутсорсинг можливий не лише у сфері послуг, а й у матеріальну виробництві. Удаючись до аутсорсингу, компанія йде на обдуманий крок, оскільки це значно спростить її діяльність.

Аутсорсинг інформаційних технологійу світі

Як вам уже відомо, одним з основних напрямів розвитку сучасного світу є інформатизація. Застосування інформаційних технологій (ІТ) спрямоване на отримання, обробку, зберігання і передачу інформації, обсяг якої постійно зростає. На світовому ринку ІТ-послуг явним лідером є Північноамериканський регіон (США, Канада), який суттєво випереджає Азійсько-Тихоокеанський та Європейський регіони . Найбільш перспективним напрямом у наданні ІТ-послуг став аутсорсинг інформаційних технологій (ІТ-аутсорсинг). На нього припадає понад 2/3 усіх контрактів, що укладаються на світовому ринку аутсорсингу взагалі. До ІТ-аутсорсингу вдається дедалі більше компаній, оскільки в їхній діяльності сфера застосування інформаційних технологій постійно розширюється. Клієнтами ІТ-аутсорсерів у всьому світі є транснаціональні промислові корпорації, великі банки, державні установи, малий і середній бізнес. Основними сферами глобального ІТ-аутсорсингу є фінансові послуги (майже четвертина контрактів), енергетика та різні галузі матеріального виробництва. Найбільшими у світі постачальниками послуг ІТ-аутсорсингу є компанії, зареєстровані у США (IBM, Dell, Cognizant, CSC та ін.), Канаді (CGI), Ірландії (Accenture), Франції (Capgemini) та ін. Водночас майже в кожній четвертій найбільшій угоді, укладеній на світовому ринку аутсорсингових ІТ-послуг, виконавцями є спеціалісти з Індії.

IT-аутсорсинг в Україні

Протягом останніх десятиліть розширюється ринок IT-аутсорсингу в Україні. Якщо у 2003 р. обсяг ринку становив 110 млн дол. США, то у 2016 р. цей показник перевищив 3 млрд дол. У 2020 р. Україна посіла 28 місце серед країн світу за індексами аутсорсингової привабливості, а у 2021 р. — 42 місце. За валютними надходженнями в загальному обсязі українського експорту ІТ-послуги посідають третє місце після аграрної та металургійної продукції. Ключові переваги розробки програмного забезпечення полягають у тому, що для збільшення обсягів виробництва не потрібні значні інвестиції в основні засоби, оскільки головний актив ІТ-галузі — людський фактор — програмісти. За даними Асоціації IT України, наша країна посідає четверте місце у світі за кількістю сертифікованих ІТ-спеціалістів (після США, Індії, Росії). Це свідчить про наявність величезного потенціалу зростання галузі. ІТ-компанії, які займаються аутсорсингом, є в усіх регіонах України. Найбільше великих компаній — у Києві, Харкові, Львові, Дніпрі та Одесі, менше — у Вінниці, Івано-Франківську, Черкасах, Запоріжжі. Аутсорсинг — важлива складова сучасної глобальної економіки. Він сприяє міжнародному поділу праці, підвищує ефективність підприємств та створює можливості для розвитку України у сфері послуг.              Поширеними в Україні є послуги фрілансу. Це робота працівників поза компанією без укладання з ними довгострокових договорів. Україна — серед лідерів у Європі за розробкою програмного забезпечення на засадах фрілансу.                                                                                        Фінансова грамотність — це навичка ХХІ століття.

8 клас 28.04.26 Урок № 53

 ма: Релігія як явище культури. Світові та національні релігії. Держава і релігія. Найпоширеніші релігійні конфесії в Україні. Підсумкова робота (Гр.1).

Домашнє завдання: Опрацювати §51 (ст.243-249), пілготувати інформацію про релігійний склад населення Одеської області або Ізмаїльщини. 

Те, чим є для корабля керманич, для колісниці візник, для пісні заспівувач, для війська полководець і для держави закон, для світу є Бог.                                                                                                                     Арістотель

Релігія (від лат. religio — «благочестя», «побожність», «свя­тиня», «предмет культу») — одна з форм культури, світогляд, що полягає в поклонінні вищим силам, а також освяченні норм моралі. Релігія відігравала і продовжує відігравати важливу роль як в особистому і соціальному житті людей, у житті держави, такі в міжнародних відносинах. Значним є внесок релігії у форму­вання етносів, у розвиток їхньої культури, державності. Релігійні вірування та пов’язані з ними обряди виникли ще за часів первісної людини. Це був фетишизм (шанування неживих предметів та приписування їм надзвичайної сили), анімізм (вірування в духів та безсмертну душу людини), тотемізм (віра у священних тварин та рослин, їхню надзвичайну спорідненість з людьми), культ предків. Релігійні вірування були примітивними, людина вірила лише в ті сили, які її реально оточували. їх можна вважати суто етнічними, оскільки вони рідко виходили за етнос, у межах якого сформувались. Проте глибинні язичницькі корені початкових релігійних форм простежуються у найбільш складних сучасних релігійних системах. Сучасні релігії, залежно від їх поширення та ролі, поділяють на світові, тобто ті, що сповідують у багатьох країнах, і національні, притаманні одному або ж не багатьом народам. Існують три світові (універсальні) релігії: християнство, мусульманство (іслам) та буддизм. Поява універсальних релігій мала великий вплив на культуру етносів. Релігійні вчення сприяли більш швидкому процесу еволюції етносу.

Релігії

Світові	Національні	Традиційні
Християнство Іслам                Буддизм	Індуїзм (Індія) Іудаїзм (Ізраїль) Конфуціанство (Китай) Даосизм (Китай) Синтоїзм (Японія)	Фетишизм (Західна Африка) Тотемізм (в аборигенів Америки й Австралії) Шаманізм (у народів Сибіру і Кореї) Культ предків (у народів Східної Азії)

Християнство — релігія, що базується на вірі в Ісуса Христа. Основні положення християнства (догми) сформульовані в Біблії та постановах Вселенських соборів. Центральне місце посідає до­гма воскресіння Ісуса Христа. Усі три гілки християнства — като­лицизм, православ’я і протестантизм — об’єднують близько 2 мі­льярдів вірян у всьому світі. Православ’я більш поширене в країнах Східної Європи та Близького Сходу; католиків найбільше у Захід­ній Європі, у країнах Америки; протестанти поширені в Німеччи­ні, Швейцарії, Великій Британії, скандинавських країнах, Канаді, Австралії, США та ін.

Іслам (від араб. покірність), або мусульманство, — релігія, що базується на вірі в єдиного всемогутнього бога Аллаха і його пророка-посланника Мухаммеда (або Магомета, звідки ще одна на­зва релігії — магометанство). У цій релігії виділяються дві основні течії — сунізм та шиїзм. Найбільше мусульман мешкає в Азії і Аф­риці, а їхня загальна кількість у світі сягає 1 мільярда та продов­жує швидко збільшуватися.

Буддизм — єдина зі світових релігій, що базується не на вірі в Бога, а на вірі в Будду — просвітленого, яким за певних обставин може стати будь-хто, якщо звільнить душу від страждань, зумовле­них нездійсненними бажаннями. Буддизм поширений в Індії, Мон­голії, Китаї, Шрі-Ланці, частково в Середній Азії і Сибіру (450 млн вірян).

Релігійні особливості мусульманства в поєднанні з сучасними тен­денціями розвитку геополітики, економіки, ідеології, культури при­звели до зростання в міжнародних відносинах ролі країн ісламського світу. Крім того, багато військово-політичних конфліктів у сучасному світі почалися з протистояння прихильників різних віросповідань.

Релігійний склад населення України

  Україна — багатоконфесійна держава, на 1 червня 2000 року офіційно було зареєстровано 24,3 тис. релігійних організацій-громад, що належать до 90 конфесій. Найбільш численними є християнські конфесії. На сьогодні Україна - багатоконфесійна держав. Найпомітнішими серед них є: Українська православна церква (УПЦ), Українська православна церква - Київський патріархат (УПЦ-КП), Українська автокефальна православна церква (УАІЩ), Українська греко-католицька церква (УГКЦ), Римсько-католицька церква (РКЦ), євангельські християни-баптисти (ЄХБ), християни віри євангельської (ХВЄ), адвентисти сьомого дня (АСД), свідки Ієгови, а також мусульманська, реформатська та іудаїстська церкви, що становлять 97,1% всієї релігійної мережі України.

Християнська церква України — явище тисячолітньої куль­тури. Вона почала свою морально-виховну місію з первісної язичеської релігії, що не мала засад моральності. В основі взаємовідносин у тогочасному суспільстві лежали користь, шанування найстаршого та підкорення найсильнішому. Церква розкрила значення гріха, а над усім внутрішнім світом лю­дини і зовнішньою її поведінкою поставила Бога як пильного Суддю. Церква відкрила для людини поняття Божественного Закону. Вона формувала етику, духовну культуру, світогляд. Церква підкреслювала рівність усіх людей перед Богом без формального знищення рабства, одним тільки визнанням рабів рівноправними членами Церкви. Важлива роль Церкви у державному об’єднанні розрізнених слов’янських племен, сприянні їхній централізації навколо Києва. Незаперечна за­слуга Церкви в розквіті освіти на Русі і розвитку церковного мистецтва. В XI столітті християнство розкололося на два напрями: православ’я і католицизм. Вони відрізняються особливостями дог­матики, культу та організації. Істотна догматична розбіжність — питання про походження Святого Духа: католики вважають, що він походить і від Бога-Отця і від Бога-Сина, православні — тільки від Бога-Отця. На відміну від православних, католики думають, що крім раю та пекла існує «чистилище» — проміжна ланка. Якщо всі католики організаційно єдині і підпорядковані Римській католицькій церкві (РКЦ) на чолі з Папою Римським, то православні мають автокефальні (незалежні) національні церкви. Всього їх 15: Московська, Константинопольська, Єрусалимська, Грузинська та ін. У католицизмі велику роль відіграє чернецт­во — тільки через священнослужителів може дійти звертання до Бога. У православ’ї священнослужителі можуть бути одруже­ними або дають обітницю безшлюбності, у католиків — целібат (обов’язкова безшлюбність). Є деякі відмінності й у відправленні служб: у православних храмах допускається лише хоровий спів, але не органна музика, віруючі моляться стоячи; католики хрестять дітей, обливаючи їх водою, православні — тричі занурюючи їх у воду; є відмінність у накладенні хреста — православні хрестяться справа наліво і триперстям тощо. Деякі православні церкви пішли на зближення з католицтвом і визнали верховенство Папи Римського (уніатські, або греко-католицькі). У XVI ст. в результаті так званої Реформації від католи­цизму відколовся протестантизм (від слова «протест»), який відкинув владу Папи Римського і став третім основним на­прямом християнства. Протестантизм висунув три основних принципи в християнстві: порятунок особистою вірою, свя­щенство всіх віруючих і винятковий авторитет Біблії. Кожний християнин, будучи обраний і хрещений (хрещення дорос­лих людей), отримує посвяту на спілкування з Богом, право проповідувати і здійснювати богослужіння без посередників (церк­ви, духівництва). Богослужіння зводиться до проповіді, молитви і співу псалмів рідною мовою. У протестантизмі існує кілька течій, церков, відомих як «пізній протестантизм»: баптисти, методисти, адвентисти, свідки Єгови, п’ятидесятники та ін.   Православ’я — традиційно найбільш впливова конфесія в Україні. Три його основні православні церкви в цілому налічу­ють майже 12 тис. громад. Кожна з конфесій має свою структуру: громади (формуються за територіальною ознакою) поєднуються на єпархії, існують монастирі, духовні навчальні заклади, пері­одичні видання, недільні школи та ін. Українська православна церква Московського патріархату налічує 8590 громад. Найбільша кількість громад УПЦ у Вінницькій, Хмельницькій, Закарпат­ській, Рівненській, Волинській областях. Згідно з офіційною статистикою Українська православна церква Київського патрі­архату має 2,5 тис. громад, які знаходяться у Львівській, Івано-Франківській, Київській і Тернопільській областях. Українська автокефальна церква має понад 1 тис. парафій, що зосереджені в трьох галицьких областях (Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська). У 1989 році Українська греко-католицька церква була легалі­зована (з 1946 року церква перебувала на нелегальному становищі) і відновила свою структуру. УГКЦ має більш 3200 громад, які зосереджені в основному в Галичині. Серед церков, що активно розвиваються, треба відзначити римсько-католицьку, яка налічує близько 800 громад, духовним центром її є Львів. Широко представлено в Україні церкви протестантсько­го напряму. Вони є одними з найбільших за кількістю своїх прихильників у країнах СНД, бо поєднують 5590 громад. Найбільш значні громади мають християни-баптисти, християни віри євангельської (п’ятидесятники), адвентисти сьомого дня та ін. Баптистські громади найбільш поширені в Чернівецькій, Київській областях; п’ятидесятники — у Рівненській, Волинській. У про­тестантських церквах України існують республіканські духовні центри. Зросла в Україні і кількість мусульманських громад, існують у багатьох містах іудаїстські релігійні громади. Останніми роками стали поширюватися нові релігійні на­прями і течії, серед них виділяється віра бахаї. Це наймолодша зі світових релігій. Людству, такому різноманітному за рівнем економічного розвитку, культурою, традиціями і соціальним досвідом, бахаї пропонують новий спосіб життя, що ґрунтується на принципах Єдності Бога, Єдності людства, Єдності релігій, по­долання забобонів (релігійних, расових, класових, національних та ін.), гармонії релігії та науки, незалежного пошуку істини, загальної обов’язкової освіти, рівності чоловіків і жінок тощо. Останнім часом зростає науковий інтерес до сакральної географії — такого явища, як паломництва. Паломництво (з лат. palma — «пальмова гілка», «проща») — мандрування богомольців до «святих місць»: у християн — до Єрусалима, у мусульман — до Мекки і Медини. Термін походить від звичаю прочан привозити з Єрусалима пальмову гілку. Важливу роль у духовному житті суспільства відіграє релігія. Існують універсальні та етнічні релігії. Певною мірою із національним складом населення пов’язана і його релігійна орієнтація. Зміни в релігійну конфігурацію України вносили постійні перерозподіли її земель державами-сусідами, активна місіонерська діяльність католицької церкви та різних протестантських течій країн Європи. Так, католицизм в Україну (переважно в Галичину, на Волинь, Поділля) принесли поляки, а протестантські вірування, зокрема лютеранство, баптизм і адвентизм на її південь — німці-колоністи. Разом з міграцією із Західної Європи в Україну євреїв сюди прийшов іудаїзм. Іудаїзм також сповідували караїми і кримчани. Іслам в Україні — це перш за все кримські татари. А також представники кавказьких і середньоазіатських поволзьких народів колишнього СРСР. Таким чином, релігійне життя України стає більш склад­ним і різноманітним. Реалії духовного життя України націлені на створення формули гармонійного співіснування всіх релігійних напрямів і течій, які повинні знайти опору в мину­лому, у традиціях, вміти адаптуватися в сучасності, перебороти нерозуміння або неприйняття, знайти розумну міру, можливість для діалогу релігій.

40 років Чорнобильській трагедії (26.04.1986-26.04.2026)

Цей дощ - як душ. Цей день такий ласкавий.
Сади цвітуть. В березах бродить сік.
Це солов’їна опера, Ла Скала!
Чорнобиль. Зона. Двадцять перший вік.
Тут по дворах стоїть бузкова повінь.
Тут ті бузки проламують тини.
Тут щука йде, немов підводний човен,
і прилітають гуси щовесни.
Але кленочки проросли крізь ґанки.
Жив-був народ над Прип’яттю - і зник.
В Рудому лісі виросли поганки,
і ходить Смерть, єдиний тут грибник.

Ліна КОСТЕНКО

26 квітня 1986 року - дата, яка розділила історію на «до» та «після». Минуло 40 років від аварії на Чорнобильській атомній електростанції - однієї з наймасштабніших техногенних трагедій в історії людства.

Рятувальники, військові, правоохоронці, медики, працівники станції та тисячі ліквідаторів діяли в умовах, де ціна помилки вимірювалася життям. Саме їхні рішення, мужність та самопожертва не дозволили трагедії стати ще масштабнішою та стримали поширення радіації.

Сьогодні ми згадуємо тих, чиї життя забрала ця аварія, і тих, хто досі живе з її наслідками. Їхній досвід і біль - не абстрактна історія, а жива пам’ять, яка залишається з нами.

Чорнобиль - це не лише про минуле. Це про відповідальність сьогодні. Про ціну людських рішень. І про силу тих, хто здатен діяти навіть тоді, коли здається, що шансів немає.

Чорнобильська катастрофа в цифрах і датах

·        1977 року запустили перший блок Чорнобильської АЕС.

·        2 роки пропрацював четвертий енергоблок ЧАЕС - на повну потужність його запустили 1984 року. Це був “наймолодший” і найсучасніший реактор.

·        2 дні світ нічого не знав про вибух.

·        30 співробітників АЕС загинули внаслідок вибуху або гострої променевої хвороби протягом кількох місяців з моменту аварії.

·        500 тисяч людей померли від радіації, за оцінками незалежних експертів.

·        8,5 мільйонів жителів України, Білорусі, Росії в найближчі дні після аварії отримали значні дози опромінення.

·        90 784 особи було евакуйовано з 81-го населеного пункту України до кінця літа 1986 року. 

·        Понад 600 тисяч осіб стали ліквідаторами аварії - боролися з вогнем і розчищали завали.

·        2293 українських міст і селищ із населенням приблизно 2,6 мільйона людей забруднено радіоактивними нуклідами. 

·        200 тисяч квадратних кілометрів - на таку територію поширилася дія радіації. Із них 52 тисячі квадратних кілометрів – сільськогосподарські землі. 

·        10 днів - з 26 квітня до 6 травня - тривав викид активності з пошкодженого реактора на рівні десятків мільйонів Кюрі на добу, після чого знизився у тисячі разів. Фахівці називають цей період активною стадією аварії.

·        11 тонн ядерного палива було викинуто в атмосферу внаслідок аварії на 4-му енергоблоці Чорнобильської АЕС.

·        400 видів тварин, птахів і риб, 1200 видів флори продовжують існувати в “зоні відчуження”, де через істотне та катастрофічне забруднення повітря, ґрунтів і вод заборонено проживати людям.

·        з 26 квітня по жовтень 1986 року Чорнобильська АЕС не працювала. У жовтні 1986-го 1-й і 2-й енергоблоки було знову введено в експлуатацію; у грудні 1987 року відновив роботу 3-й. 4-й енергоблок не запрацював.

·        1991 рік - на 2-му енергоблоці сталася пожежа, внаслідок якої була заблокована робота цього реактора.

·        Грудень 1995 року - підписано меморандум між Україною та країнами “Великої сімки” і Комісією Європейського Союзу, відповідно до якого почалася підготовка програми повного закриття станції. 

·        15 грудня 2000 року - Чорнобильську атомну електростанцію зупинено повністю.

·        Вересень 2010-го - закладка фундаменту під новий саркофаг над зруйнованим 4-м енергоблоком, у квітні 2012-го стартувало будівництво арки, що мало накрити “Укриття”, у жовтні 2011 року на майданчику комплексу “Вектор” почалося будівництво Централізованого сховища відпрацьованих джерел іонізуючого випромінювання. 

·        29 листопада 2016 року завершили насування арки над 4-м енергоблоком.

·        14 лютого 2025 року російський ударний безпілотник типу “Шахед” (Герань-2) пошкодив укриття 4-го енергоблока Чорнобильської АЕС.

За матеріалами Українського інституту національної пам’яті 

Квітують вишні попід тином,
Крокують парком тато з сином.
Світ посміхається, весна…
Та ніч прийшла до нас страшна,
Лунає вибух, все палає,
Дим на дороги, дах лягає.
Страшні години почалися,
Які в роки перелилися.
Біда життя забрала в мить,
Серце від горя так щемить.
Чорнобиль — рана, що болить,
Памʼять не стерти, не зломить.
Щира подяка героям ЧАЕС,
Тим, хто живий, хто пішов до небес.
Низький уклін вам усім до землі,
Бо ви для світу життя зберегли.

Тетяна Прокоф’єва

Онлайн-вікторини для учнів:

https://wordwall.net/uk/resource/58299755

https://learningapps.org/watch?v=p3sez9rdj18

9 клас 23.04.26 Урок № 30

Тема: Запобігання захворюванням, які передаються статевим шляхом. Вплив психоактивних речовин на репродуктивне здоров’я. Профілактика вроджених вад. Практична робота № 21 «Відпрацювання навичок отримання достовірної інформації про інфекційні та неінфекційні захворювання у своєму середовищі».        Домашнє завдання: Опрацювати інформацію в підручнику (§23-24, ст.112-118); письмово відповісти на одне з запитань на ст.117.

«Поведінка  є  таким  самим  джерелом  патології,  як  гени  й середовище...  Неправильна  поведінка  людей  є  більш  частою  причиною  їхніх захворювань, аніж зовнішні дії  чи слабкість природи людини».                                                                                                                                                                                                                                                                             М. Амосов

  Народження дитини – це диво, щастя для кожної людини. Але, на жаль, цього дива може і не статися, якщо змолоду недбайливо ставитися до свого здоров’я.  

  Інфекції, що передаються статевим шляхом (ІПСШ) – це інфекції, які зазвичай передаються від однієї людини до іншої під час сексуального контакту. Існує понад 25 різних статевих інфекцій, що характеризуються різними симптомами. Хто може заразитися статевими інфекціями? Кожен, хто мав незахищений статевий контакт із зараженою людиною. Щоб заразитися, достатньо лише одного статевого контакту з інфікованою людиною.  На сьогодні більше 1 мільйона випадків захворювань, що передаються статевим шляхом, відбувається щодня у всьому світі. Щорічно 357 мільйонів випадків ЗПСШ припадає на 4 хвороби: урогенітальний хламідіоз, гонорею, сифіліс та трихомоноз. Близько 500 мільйонів людей у світі є зараженими вірусом простого герпесу ІІ типу. Більше 290 мільйонів жінок на планеті заражені папіломавірусами. За даними МОЗ в Україні щорічно реєструється близько 400 тисяч нових випадків хвороб у такому порядку: сифілісу, гонореї, хламідіозу, герпесу, сечостатевого мікоплазмозу, генітального кандидозу і трихомоніазу. За результатами численних досліджень встановлено, що наявність ІПСШ суттєво підвищує ризик передачі та інфікування ВІЛ статевим шляхом. Зокрема передачі ВІЛ сприяють сифіліс, генітальний герпес, гонорея, хламідіоз, трихомоноз, кандидоз, мікоплазмоз та інші венеричні інфекції.

До ЗПСШ відносять:

·         вірусні інфекції: ВІЛ - інфекція, герпевірусні інфекції ( геніальний герпес, цитомегаловірусна інфекція, загострені кондиломи (ураження, які спричинює папілома вірус людини), гепатит С, гепатит В, контагіозний молюск тощо;

·         бактеріальні інфекції: сифіліс, гонорея, м’який шанкр, пахова гранульома (венерична лімфогранульома), хламідійна лімфогранульома, хламідіоз, урогенітальний мікоплазмоз, уреаплазмоз;

·         протозойні інфекції (викликані найпростішими): трихомоніаз;

·         грибкові інфекції: кандидоз (молочниця), гарднерельоз;

·         паразитарні захворювання: педикульоз, короста.

Профілактика ІПСШ:

-          Утримання. Надійним способом запобігання зараженню статевими інфекціями – не мати орального, анального або вагінального статевого контакту.

-          Використання презервативів. Презервативи – засіб контрацепції, однак презервативи захищають тільки шкіру, яку вони покривають. Будь-які бородавки в зоні статевих органів, не покриті презервативом, можуть спровокувати зараження іншої людини.

-          Розмова. Поговоріть зі своїм партнером про безпечний секс, наприклад про використання презервативів. Якщо у вас новий партнер, варто поміркувати щодо того, аби ви обоє перевірилися на наявність статевих інфекцій перед початком сексуальних стосунків.

-          Обстеження. Регулярно проходьте огляди, якщо маєте активне сексуальне життя. Навіть якщо у вас відсутні будь-які симптоми. Не всі статеві інфекції проявляються одразу, якщо проявляються взагалі.

-          Гігієна. Дотримання особистої гігієни, використання тільки своїх засобів гігієни, рушників, білизни.

-          Щеплення. На сьогодні для попередження зараження гепатитом В та вірусом папіломи людини можна пройти щеплення.

Вплив ПАР на репродуктивне здоров`я

Куріння: передчасні пологи або мертво народження; недостатня маса тіла дитини при народженні; синдром раптової смерті новонароджених; респіраторні інфекції, бронхіальна астма, отит; відставання інтелектуального розвитку, проблемна поведінка.

 Зловживання алкоголем: безпліддя чоловіка і жінки; викидень на ранніх термінах вагітності; народження дітей з фізичними та розумовими вадами (дефекти розвитку голови, обличчя, кінцівок і серця, сплющення верхньої щелепи, розумова відсталість і підвищене емоційне збудження.)

  Наркотики: вроджені вади розвитку плода, передчасні пологи і мертво народження.

   Репродуктивна система дуже чутлива до надходження алкоголю. Виснаження нервової та гуморальної систем негативно позначається на функції статевих органів, перебігу статевого циклу. Уживання алкоголю часто супроводжується випадковими статевими стосунками, наслідком яких є розповсюдження венеричних захворювань. Перебування алкоголю в організмі є причиною порушень у розвитку та дозріванні статевих клітин, позначається на формуванні тканин плода, становленні його . фізіологічних систем, шкодить фізичному та психічному здоров'ю дітей. Створено спеціальний термін — синдром алкогольної фетопатії, що об'єднує наслідки впливу алкоголю під час внутрішньоутробного розвитку дитини. Проявляється він уродженими аномаліями нервової та серцево-судинної систем, відставанням дитини у розвитку. Діти, народжені від матерів які курили під час вагітності, часто мають змінену реактивність організму, слабку і нестійку нервову систему. В організмі дівчинки-підлітка вже є всі ті клітини, що передадуть майбутньому потомству генетичну інформацію. І вже в підлітковому віці на них впливає алкоголь, тютюн і наркотики. Потомство наркоманів страждає від усіляких каліцтв, порушень роботи нервової системи та інших фізіологічних систем організму. Але найчастіше це потомство просто не народжується, оскільки гине. Особливою небезпекою для потомства є зловживання наркотичними препаратами під час вагітності. Наркотичні речовини потрапляють у плід і отруюють його. Наркотики потрапляють і в материнське молоко, тому мати-наркоманка не може годувати свою дитину.

Слід знати про таке:

- жіночий організм більш чутливий до алкоголю, аніж чоловічий; у жінок швидше виникає алкогольна залежність;

- під впливами алкоголю в ранній період вагітності зародок або гине, або порушується його розвиток;

- новонароджені діти алкоголіків відрізняються маленькою масою і довжиною, розміри їхнього мозку зменшені;

- діти алкоголіків погано розвиваються і вчаться, часто хворіють;

- плід може успадкувати пристрасть матері до спиртного, у нього може виникнути підвищена чутливість до алкоголю;

- у питущої жінки згасає інстинкт материнства, незрідка вона перестає піклуватися про дітей і відмовляється від них.

Здоровий спосіб життя – усвідомлене, відповідальне, активне ставлення до власного здоров’я, метою якого є формування, збереження і зміцнення всіх складових здоров’я.                       Людське здоров’я та життя – найбільші життєві цінності, вартість яких складно  оцінити. Відповідальне ставлення до їх збереження та покращення – найбільше, що людина може зробити для себе та оточуючих.                                                                                                  Відповідальність – означає покладений на когось або взятий на себе обов’язок відповідати за певну ділянку роботи, справу, дії, вчинки, слова. Якщо розшифрувати по буквах дане поняття, то ключовими словами будуть: ВІ – володіти інформацією, Д – думати, П – приймати рішення, О – освіта, В – вибір, І – індивідуальність, Д – діяти, А – активність, Л – любов до себе, інших, світу, Н – незалежність, І – інтелект, С – сприяти, Т – творити. І ці ключові слова виражають ті умови, за яких людина може бути відповідальною. Тобто людина бере на себе відповідальність, коли вона володіє інформацією, з Любов’ю відноситься до себе, особистого здоров’я, інших, володіє навичками прийняття рішень, займає активну позицію.

Практична робота №21 «Відпрацювання навичок отримання достовірної інформації про інфекційні та неінфекційні захворювання у своєму середовищі»

Порядок виконання роботи

Виконайте вправу за такими послідовними етапами.

1. Етап планування. Визначте, яку інформацію щодо інфекційних та неінфекційних захворювань ви хотіли б отримати. У якій формі?

2. Етап отримання інформації.
1) Зберіть інформацію про інфекційні та неінфекційні захворювання в різних джерелах інформації.
2) Визначте мету поширення цієї інформації (хто поширює, з якою метою тощо).                                         

3) Визначте, на яку аудиторію розрахована ця інформація (фахівці, дорослі, молодь, підлітки).
4) Визначте якість та оцініть достовірність отриманої інформації,

3. Етап підбиття підсумків.

Проаналізуйте результати своєї роботи. Зробіть висновки​.