8 клас 05.05.26 Урок № 55

 Тема: Міські та сільські населені пункти. Критерії їхнього розмежування в Україні та країнах світу. Класифікація міст за кількістю населення та функціями. Світові міста. Домашнє завдання: Опрацювати §53 (ст.254-260), оцінити свої досягнення за 12 балами (ст.260).

Усе населення країни проживає у населених пунктах — поселеннях. Усі поселення повꞌязані між собою різноманітними звꞌязками й разом складають систему розселення. Розселення населення неоднакове у різних регіонах країни. Це залежить від багатьох чинників: історичних подій минулого, виникнення та розміщення природних особливостей місцевості, виробництва та багатьох інших факторів. Система розселення – мережа населених пунктів на певній території з їх різноманітними зв'язками. Розрізняють дві основні форми розміщення населення – міську і сільську.  У світі не існує чіткого єдиного для всіх поняття місто. Для різних країн воно різне. За кількістю населення і людністю міста поділяються на малі, середні, значні, великі, найбільші, мільйонери.  Сільські населені пункти з’явились раніше міст. До сільських населених пунктів відносяться поселення, де люди переважно займаються сільським господарством. У розвинених країнах таких поселень від 30 до 70 %, а в країнах, що розвиваються до 90 %. Залежно від кількості населення сільські населені пункти поділяються на малі, середні, великі. Розрізняють також групову, розсіяну (фермерську) та кочову форми сільських поселень. В Україні існує 28 388 сільських населених пунктів.

Населений пункт -забудовані земельні ділянки, які використовуються для постійного місця проживання людей.

 Місто — населений пункт, кількість населення якого складає не менш 10 тис. осіб і більша частина (не менш 80%) зайнята не в сільському господарстві.

Критерії виділення міст :

·         кількість та густота населення;

·         види трудової діяльності жителів;

·         ступінь благоустрою;

·         міський характер забудови території;

·         наявність певних зручностей (каналізація, дороги із твердим покриттям)

·         культурно-побутові установи;

Скільки жителів мас бути в населеному пункті, щоб він називався містом, кожна країна визначає окремо.

У Франції поділ на міста та село має неформальний характер. Французи, зазвичай, суб'єктивно відрізняють місто, яке має більш ніж 10 000 жителів (місто) і те, яке має менше 10 000 (мале місто) . Для великих міст може бути використаний термін метрополія  (велике місто). В Японії статус міста надається таким містечкам або селам, кількість мешканців яких перевищує 50 000 осіб.                                                                                                                                                 В Данії  термін «місто» застосовується до пункту з кількістю жителів не менш 200людей, а відстань між сусідніми населеними пунктами до 200 метрів, називається «зоною міста».    Швеція відмінила офіційний юридичний термін місто у 1971 році. Використовується тільки слово муніципалітет.                                                                                                                      У Новій Зеландії - «місто повинне мати мінімальну кількість населення 50 000, бути переважно міським по характеру, бути самостійним підрозділом і головним центром діяльності в рамках регіону».                                                                                                                                         В Україні -  населений пункт, у якому проживає не менше 10 тисяч жителів, при цьому «переважна більшість» населення має бути зайнята у виробництві або сфері послуг. Із 1924 р. містами в Україні стали називати населені пункти з населенням 10 тис. осіб і більше, а селищами міського типу — із населенням не менше 3 тис. жителів (за умови, що більшість населення не зайнята в сільському господарстві). Такі критерії виділення міст і селищ міського типу збереглися в Україні й донині.

За величиною виділяють такі міста:

• найбільші міста, чисельність жителів в яких перевищує 1 млн. чол. В Україні таких міст п'ять – Київ, Харків, Одеса, Дніпропетровськ, Донецьк.

• великі міста — чисельністю від 250 тис. до 1 млн. чол.

• середні міста — від 100 тис. жителів до 250 тис.

• невеликі міста, від 50 до 100 тис. чол.

• малі міста — до 50 тис. жителів.

За адміністративними функціями в Україні виділяють такі міста:

• столиця України — Київ

• обласні центри. В Україні таких міст 24.

- міста республіканського підпорядкування. В Україні це Київ та Севастополь. Ці міста за юридичним статусом прирівнюються до областей.

• міста обласного підпорядкування, що прирівнюються за юридичним статусом до району;

• районні центри. Слід зазначити, що деякі районні міста є також містами обласного підпорядкування.

Міста класифікують також за переважаючими суспільними функціями:

1) головний адміністративно-політичний, промисловий, науковий,

культурний центр, столиця держави — місто Київ;

2) багатофункціональні (центри областей);

3) промислові центри (Кривий Ріг, Маріуполь, Кременчук);

4) переважно одногалузеві промислові центри (Комсомольськ);

5) транспортні центри (Гребінка, Конотоп, Жмеринка, Козятин);

6) місцеві господарсько-організаційні центри (переважно райцентри, малі міста);

7) міста-курорти (Трускавець, Моршин, Миргород);

8) міста — туристичні центри, центри паломництва (Хотин, Новгород-Сіверський, Вилкове, Почаїв).

Селище міського типу — перехідна форма населеного пункту, кількість жителів якого становить не менше 5 тис. осіб, за умови, що більшість населення (80 %) не займається сільським господарством. До селищ міського типу можуть бути віднесені населені пункти, розташовані при промислових підприємствах, залізничних вузлах, гідротехнічних спорудах, підприємствах із виробництва та переробки сільськогосподарської продукції, а також населені пункти, на території яких розташовані вищі та середні спеціальні навчальні заклади, науково-дослідні установи, санаторії та інші стаціонарні лікувальні й оздоровчі заклади, із кількістю населення понад 2 тис. жителів.

Село  - це населений пункт з кількома десятками або сотнями будинків індивідуальної забудови. У села переважне заняття жителів - це сільське господарство, промисли.

Як же розрізняють села ? За кількість населення :

v  дрібні  - менше 200 осіб

v  малі - 200 – 500 осіб

v  великі  - 500 та більше (до 5000)

За розселенням

ü  групове  - західна Європа, Японія,Україна

ü  розкидане(фермерський тип)  - США, Канада, Австралія

Світові (глобальні) міста — це ключові центри світової економіки, політики та культури, що впливають на глобальні процеси, такі як Лондон, Нью-Йорк, Токіо, Сінгапур та Гонконг. Вони є штаб-квартирами транснаціональних корпорацій, фінансовими хабами, транспортними вузлами та центрами інновацій. Згідно з даними, до топ-10 глобальних міст входять також Париж, Лос-Анджелес, Чикаго та Сеул. 

Основні ознаки: 

·         Глобальні фінансові центри: Лондон, Нью-Йорк, Токіо.

·         Мультинаціональні/культурні центри: Сінгапур, Гонконг, Париж, Лос-Анджелес, Франкфурт.

·         Ознаки: Висока концентрація іноземних банків, офісів ТНК, великі авіа- та пасажиропотоки (Атланта, Пек, Лондон).

·         Найбільші за населенням: Шанхай (24,2 млн), Карачі (23,5 млн), Пекін (21,2 млн). 

Світові міста класифікують за рівнем впливу на регіон та світ (наприклад, "дельта-міста" з меншим впливом, але важливою адміністративною роллю, як-от Відень або Ріо-де-Жанейро).

8 клас 30.04.26 Урок № 31

Тема: Фінансове здоров’я і грамотність. Чинники фінансового становища, які мають позитивний вплив на здоров’я і добробут. Банківські послуги. Вплив фінансових ризиків на безпеку, добробут та здоров’я. Підсумкова робота «Гр.2 Здоров’я».              Домашнє завдання: Опрацювати інформацію в підручнику (§18, ст.164-173), заповнити інтелект-карту на ст173.

Товарно-грошові відносини мають давню історію. Спершу люди обмінювалися товарами напряму — це називають натуральним обміном. Згодом з’явилися гроші, які виготовляли з дорогоцінних металів — золота і срібла, потім в обіг увійшли паперові гроші — банкноти, а сьогодні чимало платежів ми здійснюємо за допомогою електронних банківських операцій.

Сучасні паперові гроші — банкноти — вперше випустив Банк Стокгольма в 1661 році. Їхні попередники ввійшли в обіг у Китаї в VII столітті й існували паралельно з монетами та предметами натурального обміну.

Товарно-грошові відносини проникли в життя кожної людини. Для вас, восьмикласників і восьмикласниць, фінансова грамотність та вміння приймати зважені фінансові рішення — це насамперед уявлення про те, з чого складається сімейний бюджет, здатність планувати власні витрати, знання про основні принципи роботи банків та їхні послуги, а також про те, що таке податки і чому їх сплачують наші батьки, звідки беруться кошти для пенсій наших дідусів і бабусь.

Фінанси складаються з матеріальних цінностей, грошей готівкою та на банківських рахунках і нематеріальних активів. Як активні споживачі ми постійно користуємося послугами торгівлі, беремо участь у процесі обміну товарами, послугами, цінностями і грошима. Насамперед ідеться про роздрібну торгівлю, з якою ми маємо справу найчастіше в супермаркетах, або гуртову — коли товари закуповують великими партіями. Останнім часом усе більшої популярності набуває електронна торгівля: на інтернет-сайтах можна знайти величезну кількість пропозицій товарів на всяк смак від виробників чи продавців-посередників. У таких сервісах передбачено функції порівняння характеристик і цін товарів тощо. Задля збільшення прибутку працівники торгівлі розробляють стратегії розширення товарообігу, рекламу, корелюють ціни. Торгівля справді рухає прогрес, адже вона сприяє розвитку технологій та впровадженню інновацій у промислові процеси, сферу послуг тощо. Попит і пропозиція взаємозалежні. Вимірюючи обсяг товарів або послуг, які споживачі готові придбати, установлюють попит. З іншого боку, пропозиція — це те, що готові надати виробники товарів чи постачальники послуг на ринок за певний період часу і за певну ціну. На основі вивчення попиту та пропозиції формують ринкову ціну. Це сума, що є середньою на ринку й утворюється в результаті багатосторонніх угод. Спочатку в неї закладають вартість вироблення чи вирощування чогось, далі до цієї цифри додають вартість оброблення, паковання, перевезення, зберігання. Також у ціну входить оплата реклами і заробітна плата всіх причетних до процесу доправлення товару до споживача. В українському законодавстві визначено різні форми власності: приватну, колективну, комунальну, державну. Усі вони є рівноправними. Право власності означає можливість володіння майном, вільного користування та розпорядження ним. У приватній власності ми можемо мати квартиру, автомобіль і навіть компанію. Громади чи об’єднання осіб мають у колективній власності майнові комплекси, акціонерні товариства тощо. Наприклад, ОСББ — об’єднання співвласників багатоквартирного будинку. Ліси, земні надра, водні ресурси, а також підприємства стратегічного значення та установи перебувають у державній власності.

Інтелектуальна власність (англ. іntellectual property (ІР)) — результат інтелектуальної, творчої діяльності однієї людини (автора, виконавця, винахідника тощо) або кількох осіб.

Ми полюбляємо створювати відео, писати в блогах, публікувати подкасти. Це все є нашою інтелектуальною власністю, або ІР. Продукти своєї творчості ми здебільшого розповсюджуємо через мережу. Іноді трапляється, що їх привласнюють, подають під іншим авторством та ще й заробляють на цьому кошти. Щоб захистити свій винахід, технічну розробку чи мистецький твір, можна зареєструвати авторські права на нього. Патент, або свідоцтво про авторське право, видає Українська агенція з авторських та суміжних прав: https://uacrr.org.ua/. Для розвинутих країн повага до ІР — це норма, так само обов’язкова, як ПДР. Це повага до авторів, виконавців, винахідників тощо. А також розуміння того, що порушення прав інших людей у цій царині загрожує судовими розглядами. Хоча ніщо не може убезпечити від крадіжки на сто відсотків, але оформлене ІР — це гарантія визнання вашого авторства та отримання фінансового відшкодування в разі його порушення. З огляду на європейський курс України навіть у скрутний час, коли найважливішим є захист нашої землі та її громадян, маємо виховувати культуру поваги до авторського права для успішного розвитку в майбутньому.

Податки — це кошти, які вираховують із заробітних плат, гонорарів, інших прибутків на спільні потреби. Уяви, що ми з друзями скидаємося на роли — кожен дає трохи грошей, і всім вистачає. Так само і з податками: всі люди, які працюють, віддають частину своїх грошей державі. Потім ці гроші використовують на різні корисні речі: забезпечення всім необхідним шкіл, лікарень, прокладання і ремонт доріг, утримання поліції тощо. Податки сплачують громадяни в усіх країнах, без них життя людей було б набагато складнішим.

Що таке страхування? Уяви, що ти купуєш собі «захисний щит» від неприємностей — платиш трохи грошей компанії, яка обіцяє тобі допомогти, коли щось піде не так. Наприклад, якщо ти застрахував свій телефон і він раптом упаде у воду, компанія дасть тобі гроші на новий. Круто, еге ж? Застрахувати можна будь-що: здоров’я, майно, навіть життя.
Пенсія — це як скарбничка на майбутнє. Адже в похилому віці не всі можуть працювати. Тож поки ми активні, можемо самі відкладати гроші, а держава утворює фонд пенсійних коштів із наших податків. Потім, коли станемо дідусями та бабусями, матимемо достатньо коштів для життя. Усе залежить від нас — що раніше почнемо відкладати кошти, то крутіше житимемо у старості.

Із кожного виду заробітку ми сплачуємо податки — обов’язкові платежі до бюджету — у розмірах і в терміни, передбачені законодавством. Загальнообов’язкове державне соціальне страхування становить 22% отриманих прибутків. Саме з нього наповнюють пенсійний фонд. Крім цього кожен, хто купує нерухомість чи авто, також перераховує державі від 3% отриманих коштів як пенсійний збір.

Фінансове здоров’я – це здатність правильно планувати та контролювати свої гроші, забезпечувати потреби та уникати боргів.

Фінансове здоров’я і грамотність

·         Фінансова грамотність: знання та навички, що дозволяють правильно управляти власними грошима (планувати бюджет, накопичувати, інвестувати).

·         Фінансове здоров'я: стан, при якому людина спроможна покрити свої витрати, не має критичних боргів та має заощадження на випадок непередбачуваних ситуацій. 

Чинники фінансового становища, що впливають на добробут

Для покращення фінансового здоров’я важливо: 

·         Ведення особистого бюджету: облік доходів і витрат.

·         Заощадження («фінансова подушка»): кошти на випадок втрати доходу чи хвороби.

·         Раціональне споживання: купувати те, що потрібно, уникати імпульсивних покупок.

·         Планування: постановка фінансових цілей.

Банківські послуги для молоді

Банківські послуги забезпечують зручний доступ до грошей та їх зберігання: 

·         Банківські картки (дебетові): безпечний розрахунок та зберігання кишенькових грошей.

·         Мобільні застосунки: контроль балансу, перекази, оплата послуг.

·         Депозити (вклади): інструмент для накопичення та отримання невеликого прибутку.

Вплив фінансових ризиків на безпеку

Невміння користуватися фінансами може призвести до: 

·         Фінансових ризиків: шахрайство (фішинг), втрата картки, необачні онлайн-покупки.

·         Наслідків: стрес, конфлікти в родині, боргова залежність, зниження рівня життя.

·         Безпека: захист персональних даних (PIN-код, CVV-код) є основою фінансової безпеки. 

Підсумкова робота                                                                                                    

«Міф чи правда?»

1.   Фінансове планування потрібне лише дорослим.

2. Важливо відкладати частину грошей на заощадження.
3. Кредитні картки не мають негативних наслідків.
4. Вміння вести бюджет допомагає уникати стресу та непотрібних витрат.
5. Гроші варто витрачати лише на бажані речі, а не на потреби.
6. Планування витрат допомагає розуміти, куди йдуть гроші.
7. Вести облік кишенькових грошей – марна справа.
8. Економія на непотрібних витратах допомагає накопичувати на важливі цілі.
9. Обдумані фінансові рішення допомагають уникати конфліктів і стресу.
10. Важливо планувати не тільки витрати, а й можливі доходи. 

7 клас 30.04.26 Урок № 46

 Тема: Савани. Гілеї. Вертикальна поясність.                                                                         Домашнє завдання: Опрацювати §49 (ст.242-246), оцінити свої досягнення за 12 балами (ст.246).

Краще гір можуть бути тільки гори. 

Легенда про старейшину та гори

Старійшина далекого села біля гір Кавказу відправляв юнаків на високу гору. Бо кожному з них хотілося довести, що найсміливіший він, найвитриваліший.

...Ідіть, поки вистачить сил.Якщо тяжко буде- повертайтеся назад, але нехай кожний принесе мені гілочку з того місця, відкіля повернув додому.

Перший повернувся з гілочкою дуба.

-Ні, недалеко ти дійшов, тільки трохи піднявся...

Другий приніс гілку бука, а невдовзі з явився і третій з гілкою ялини.

-Молодець, юначе, далеченько піднявся,- мовив дідусь.

Довго не було четвертого хлопця, і як же були здивовані його товариші, тому , що в руках юнака не було нічого

- Тобі не потрібна гілка,- усміхнувся старий.                                                                                                             - Перемога сяє у твоїх очах, твоєму голосі. Це одна з вершин твого життя. Ти бачив гору у всій ії величі.

  Сьогодні кожному з вас потрібно буде піднятися на свою гору. І якщо все виконаєте правильно, то опинетеся на вершині гори і в ваших очах буде сяяти перемога, бо ви підкорите ще одну вершину знань.

 

Савани та гілеї Євразії — це унікальні тропічні екосистеми, розташовані переважно на п-ові Індостан та Індокитай. Гілеї (вологі ліси) характеризуються постійною вологістю, а савани — чергуванням вологого і сухого сезонів. Більш детально ознайомитися з темою можна за допомогою матеріалів про природні зони Євразії. 

Гілеї (вологі екваторіальні ліси)

У Євразії вони займають досить великі території і досить різноманітні. Одних тільки пальм нараховується понад 300 видів. На узбережжі Філіппінських островів та Малайського архіпелагу росте кокосова пальма. У екваторіальних лісах ростуть численні види бамбуків.

·         Розташування: Острови Малайського архіпелагу, півострів Малакка, південно-західне узбережжя Індостану.

·         Клімат: Екваторіальний — постійно гарячий і вологий (температура  +25 −28∘C

 цілий рік), опадів більше 2000 мм

·         Ґрунти: Червоно-жовті фералітні (дуже родючі за рахунок швидкого розкладання органіки).

·         Рослинність: Багатоярусні ліси (фікуси, пальми, папороті, ліани).

·         Тварини: Орангутани, гібони, макаки, носороги, різноманітні птахи. 

Савани та рідколісся

У саванах Євразії серед високих злаків ростуть пальми, акації, тикове і салове дерева. Зустрічаються ділянки рідкостійних лісів. Субекваторіальні вологі та перемінно-вологі ліси вкривають західне узбережжя Індостану, область нижньої течії Гангу і Брахмапутри, узбережжя півострова Індокитай і північну частину Філіппінських островів. Рослинність зони нагадує південніші вологі екваторіальні ліси, але деякі дерева в сухий період скидають листя. Тваринний світ саван і субекваторіальних лісів різноманітний. Багато копитних, особливо антилоп, багато мавп. Уздовж річок Індостану полюють тигри і леопарди. На Індостані і на острові Шрі-Ланка дотепер живуть дикі слони.

Розташування: Внутрішні райони півострова Індостан, частина Індокитаю.

Клімат: Субекваторіальний — жаркий, з чітким поділом на вологий (літо) та сухий (зима) сезони.

Грунти: Червоні та червоно-бурі фералітні.

Рослинність: Високі трави (слонова трава), акації, пальми, тікове дерево.

Тварини: Індійський слон, носоріг, тигр, гієна, багато плазунів. 

Екологічні проблеми

Вплив людини: Гілеї активно вирубуються під плантації (гевея, олійна пальма), а савани використовуються для землеробства.

Зміни клімату: Ближче до пустель савани стають «опустеленими».

Порівняння: Савани Євразії менші за площею, ніж в Африці, і мають видову специфіку.  

Висотна поясність у горах материка

  Гори займають у Євразії майже половину території. Своїми піднебесними вершинами найвищі гірські системи «розривають» кліматичні пояси й надають можливість за невеликий час побувати в різних природних зонах. Причому, чим гори ближчі до екватора й чим вони вищі, тим більше висотних поясів. Не дивно, що за різноманіттям кліматичних умов жодна гірська країна не може зрівнятися з Гімалаями.

Висотна поясність або висотна зональність — закономірна зміна природних комплексів у горах, зумовлена насамперед зміною кліматичних умов з висотою. З висотною поясністю пов'язане явище вертикальної зональності рослинності — це зміна зон рослинності, пов'язана із змінами клімату і грунтів в залежності від висоти над рівнем моря. Так, в аридних зонах пустельна рослинність при підйомі в гори послідовно змінюється зонами (поясами) степів, лісів, субальпійських і альпійських лук. високогірних тундр і одвічних снігів. Закон вертикальної зональності рослинності відкрито Одуїном і Мільн-Едвардсом (1832).

Якщо ми подивимось на карту Євразії,то ми побачимо, що значну площу займає помаранчево-червоний колір. Це - область вертикальної (висотної) поясності.  У Євразії, де гірсь­кі системи неоднакові за висотою, вертикальна поясність дуже різноманітна.  На півночі материка в горах тільки чотири пояси змінюють один одного. з просуванням на південь кількість вертикальних поясів зростає. Найбільш яскраво в Європі висотна поясність виявляється на південних схилах Альп, а в Азії – на південних схилах Гімалаїв. Так, в Альпах, найвищих горах Європи, налічують п’ять вертикальних поясів, які закономірно змінюють один одного.  Найбільшу кількість вертикальних поясів у горах Євразії мають пів­денні схили Гімалаїв.

Найвищі гори Європи — Альпи. Їхня найвища точка — г. Монблан — досягає висоти 4807 м. Крім того, ця гірська система є важливим кліматоподілом Європи. Льодовики і вічні сніги знижуються в Альпах до 2500–3200 м. Найвища гірська система Азії і всієї земної кулі — Гімалаї. Їх найвища вершина — г. Джомолунгма. Гімалаї є природною межею між гірськими пустелями Центральної Азії і тропічними ландшафтами Південної Азії.

Альпи

Альпи розташовані в межах помірного поясу. На їх південних схилах випадає багато опадів – до 3 000 мм за рік. Нижній пояс до висоти 1 000 м утворюють широколисті ліси з дуба, каштана, граба, ясена, бука. Вище ростуть мішані ліси з бука і ялиці, які з висотою змінюються на хвойні ліси, де крім ялиці ростуть ялина, модрина, сосна. На південних схилах Альп ландшафти нижнього висотного поясу до висоти 800 м мають середземноморські риси. У північних районах Західних Альп у нижньому поясі переважають букові і мішані ліси; у більш сухих Східних Альпах — дубові і соснові ліси чергуються із степовими луками. До висоти 1800 м розповсюджений другий пояс із дубовими і буковими лісами за участю хвойних порід дерев. Субальпійській пояс простягається до висоти 2300 м — переважає чагарникова і високотравна лучна рослинність. В альпійському поясі велика частина поверхні гір позбавлена рослинності або вкрита накипними лишайниками. Верхній пояс — пояс високогірних кам'янистих і льодовикових пустель, у якому вищі рослини і тварини практично відсутні. Перша достовірна спроба переходу через Альпи була успішною ще в III ст. до н.е. Альпи не такі важкопрохідні, їх подолали учасники дитячого хрестового походу з Німеччини в 13 ст. Кілька тисяч дітей і підлітків змогли подолати Альпи без підготовки. Часто, коли говорять про військові походи через Альпи, то мова йде про тяжкі бойові дії в умовах гірської війни. В реальності гори відносно невисокі. В Альпах є навіть «дорога немічних», по якій навіть людина із слабким здоров’ям може здійснити перехід. По «карнизах» (вузькі проходи подолати Альпи наважилися лише три полководці — Ганібал, Наполеон і Суворов. Ганібал вів через Альпи на Рим величезну на той час армію. При переході майже половину війська було втрачено через вузькі проходи-«карнизи». Про успіхи в пошуках слідів переходу карфагенян оголосила дослідницька група на чолі з професором Йоркського університету в Торонто. Дослідники вивчили відклади, які були відкриті під час розкопок на перевалі Коль-де-ла-Траверсетт. Перевал знаходиться між Францією та Італією на висоті майже 3000 м. Виявилось що в одному з шарів збереглися бактерії клостридії, які часто зустрічаються в кінських фекаліях і можуть залишатися в грунті тисячоліттями. Радіовуглецевий метод аналізу показав, що шар датується ІІІ ст. до н.е. Альпи є одним із найважливіших рекреаційних районів Європи.

Гімалаї

У Гімалаях – найвищих горах світу – через їх географічне розташування в субекваторіальному й тропічному поясах та грандіозну висоту спостерігається планетарний максимум висотної поясності. Це означає, що піднімаючись південними схилами від підніжжя до вершин, можна побувати в усіх природних зонах світу: від вологих субекваторіальних лісів до високогірної тундри. Так, біля підніжжя, там де рівнина переходить у передгір’я, тягнеться пояс субекваторіальних вічнозелених болотистих джунглів – тераїв. У цьому поясі ростуть пальми, мімоза, банан, перевиті ліанами. Трави сягають заввишки 5 м. У густих заростях водяться такі великі тварини, як слони, носороги, буйволи. У лісі багато мавп. Із хижаків водяться тигр і леопард. Колись у тераях були поширені озера і болота, що кишіли малярійними комарами. Нині вони здебільшого осушені. Вище джунглів до висоти 1 200 м розташовується пояс вічнозелених тропічних лісів, де ростуть салове дерево, деревовидні папороті, бамбук і численні ліани. Його змінює пояс субтропічних лісів з вічнозелених (сосна, дуб) і листопадних (магнолія, клен, каштан) дерев. На висотах вище 2 000 м панують широколисті ліси помірного поясу з дуба, клена, каштана, які переходять у хвойні  ліси із сріблястої ялиці, гімалайської ялини, модрини. Підлісок утворюють густі зарості рододендронів. Верхня межа лісу проходить на висоті 3 500 м.  Вище ліси розріджуються і змінюються субальпійським поясом з високотравними луками і чагарниками з ялівцю та рододендрона. Над ними розташовуються альпійські луки, де примули, анемони, маки утворюють барвисті трав’яні килими. На відмітках  5 500 – 6 000 м проходить снігова лінія, за якою – пояс вічних снігів і льодовиків.. Отже, жодні гори світу не мають таких колосальних контрастів ландшафтів, як Гімалаї. У Гімалаях у верхніх поясах зустрічається чорний гімалайський ведмідь, який на відміну від бурого ведмедя має на грудях на чорному хутрі білу пляму у вигляді літери V. До висоти 5 000 м піднімається сніжний барс. Мускусні олені (кабарги), дикі гірські барани й кози здатні долати скелясті стрімкі уступи. Повсюдно поширені гризуни, особливо підкоришники. Багато птахів, серед яких фазан данфе, дикий індик улар. Гімалаї є природною межею між гірськими пустелями Центральної Азії і тропічними ландшафтами Південної Азії.

Перша європейська жінка, яка підкорила Еверест – польська альпіністка Ванда Руткевич. У списку підкорювачів 900 прізвищ. Вище 7000 метрів  підніматись не потрібно, тому що там починається так звана «зона смерті». Вона не придатна до життя людини, організм не в змозі відновити тут сили навіть після середньої витрати енергії.