5 клас 01-02.10.26 Урок № 5

Тема: Інструктаж з БЖД. Матеріали (інгредієнти) та інструменти для виготовлення виробу (за проєктом). Раціональне використання матеріалів. (Гр.3) Технологія виготовлення виробу. Поняття «технологічна операція». Особливості та технологія обробки конструкційних матеріалів (деревинні, текстильні та з металу) ручним способом. Проєкт № 1. «Серветка».                                                                         Домашнє завдання: Переглянути відео в блозі, принести все необхідне для вишивки серветки.

Матеріали та інструменти. Для створення будь-якого виробу (аплікації, підставки, серветки тощо) необхідні дві речі: те, із чого ми робимо, і те, чим ми робимо.

Конструкційні матеріали — це все, з чого виготовляють вироби.

·         Деревинні: фанера, ДВП, шпон, бруски.

·         Текстильні: тканина, нитки, пряжа, фетр.

·         Метали: тонкий листовий метал, жерсть, дріт.

Інструменти та пристосування — це предмети, якими обробляють матеріали.

·         Для розмічання: олівець, лінійка, кутник, циркуль.

·         Для різання та обробки: лобзик, ножиці, кусачки, напилок, наждачний папір.

 Раціональне використання матеріалів. Економія — це головне правило майстра. Щоб берегти природу та кошти, матеріали слід використовувати раціонально (розумно):

·         Правильне розмічання: починайте розмічати деталі від краю матеріалу (наприклад, кута листа фанери чи тканини), а не з середини.

·         Щільне розташування: розміщуйте шаблони деталей якомога ближче один до одного, щоб залишалося менше відходів.

·         Повторне використання: зберігайте великі залишки (клаптики тканини, обрізки фанери) — вони знадобляться для дрібних деталей наступних виробів.

Технологічна операція — це закінчена частина технологічного процесу, яка виконується на одному робочому місці над однією деталлю. Простими словами: кожна окрема дія, яку ви робите з матеріалом, є операцією.
Приклади операцій: розмічання, різання, шліфування, склеювання, фарбування.

Технологія та особливості обробки матеріалів ручним способом. Процес виготовлення виробу завжди йде за чітким планом. Нижче наведено покрокову технологію обробки для різних матеріалів.

Деревинні матеріали (фанера, ДВП)                                                                                    Підготовка: зачистити поверхню фанери наждачним папером.                                                    Розмічання: перенести контури деталі за допомогою олівця, лінійки або шаблону.                 Різання: випиляти деталь за допомогою ручного лобзика. Лобзик тримають перпендикулярно до фанери, рухи мають бути плавними.                                                                                       Оздоблення: зачистити краї (крайки) напилком або наждачною шкуркою, щоб прибрати заусенці. Покрити фарбою чи лаком.

Текстильні матеріали (тканина, фетр)

1.       Підготовка: випрасувати тканину (якщо потрібно) та розкласти її на столі без складок.

2.       Розмічання: приколоти шаблон шпильками й обвести його крейдою або шматочком мила (олівець на тканині погано видно).

3.       Різання: акуратно вирізати деталь кравецькими ножицями чітко за лінією розмічання.

4.       З'єднання та оздоблення: зшити деталі ручними стібками (наприклад, вперед голкою або петельним швом), прикрасити вишивкою чи бісером.

Метал (дріт, тонка жерсть)

1.       Вирівнювання: перед роботою дріт вирівнюють (протягують між двома дощечками або через ганчірку).

2.       Розмічання: відміряти потрібну довжину лінійкою, позначити місце згину чи розрізу маркером.

3.       Різання: відрізати або відкусити дріт за допомогою кусачок чи гострогубців. Ніколи не ріжте дріт ножицями для паперу!

4.       Формування: зігнути дріт за допомогою плоскогубців або круглогубців за схемою виробу.

Підготовка до роботи: матеріали та інструменти.                                                                      Перед початком будь-якої практичної роботи необхідно обладнати робоче місце (верстат або стіл) та підготувати інструменти відповідно до матеріалу:

·         Для деревинних матеріалів: фанера, ДВП, пиломатеріали; олівець, лінійка, кутник, лобзик або ручна ножовка, шліфувальна шкурка (наждачний папір), рашпіль.

·         Для текстильних матеріалів: тканина, нитки; крейда або олівець, ножиці, ручні голки, шпильки, наперсток.

·         Для металу (тонколистового): жерсть, мідний або алюмінієвий дріт; лінійка, рискач (чертилка), ножиці по металу, плоскогубці, круглогубці, напилок.

9 клас 28.09.26 Урок № 4

Тема: Світова економіка. Спеціалізація території та міжнародний поділ праці. Світовий ринок. Формування світової економіки. Багаторівневість світової економіки. Типи економічних систем. Типізація країн світу за рівнем економічного розвитку, місце України в ній. Захист проекту №1 (тема за вибором) Гр.1,Гр.2,Гр.3                    Домашнє завдання: Опрацювати §6-8 (ст.31-47), закінчити свій проект з однієї обраної теми І розділу.

У наші дні економічний розвиток будь-якої країни залежить не лише від результатів внутрішньої господарської діяльності, а й від її участі у світових економічних відносинах.

Світове господарство (світова економіка) — це історично складена сукупність національних економік країн світу, що пов'язані між собою економічними та політичними відносинами завдяки міжнародному поділу праці.

Спеціалізація території (міста, району, регіону, країни) — це переважний розвиток тих галузей господарства, для яких на певній території умови є най­кращими, і більша частина продукції йде на обмін. Залежно від масштабів те­риторіального поділу праці, визначають різні рівні спеціалізації територій: спеціалізація населеного пункту, району, регіону, країни.

На характер спеціалізації впливає низка природних та суспільно-географічних чинників: наявність певних видів природних ресурсів, забезпеченість трудовими ресурсами та ступінь їх кваліфікації, національні й релігійні традиції, рівень соціально-економічного розвитку (зокрема успіхи країни в науково-технічному прогресі). Важливим чинником є економіко-географічне положення території.

Світове господарство (світова економіка), світовий ринок

У повсякденному використанні часто застосовують поняття «світова економіка», «світове господарство», «міжнародна економіка»,але одностайного розуміння та визначень цього поняття не існує. Економісти акцентують увагу на економічних аспектах, історики — на історичних, фінансисти трактують з точки зору капіталу тощо. Нам, географам, потрібно урахувати всі підходи, адже ми маємо єдину платформу — нашу Землю. Спробуємо сформувати своє визначення, але зробимо це наприкінці уроку. Напевно, тільки підкорення полюсів та найвищих вершин світу не мало під собою економічної мети. За дослідниками йшли торговці. Почав формуватися світовий ринок товарів. Задля посилення та поліпшення торгівлі людство вдосконалювало транспорт,можливість збільшення товарообороту підштовхнула розвиток машинної індустрії. Починає утворюватися міжнародне господарство.

Національні господарства світу починають підлаштовуватися не тільки під внутрішні, але й під запити світового ринку товарів. У державах усі елементи господарств починають розвиватися,оцінюватися з точки зору світової ринкової економіки. Наприклад,інфраструктура. Транспортні шляхи збільшуються, орієнтуються і на кордони країни, порти зростають надзвичайними темпами.

Одним з наслідків стає територіальний перерозподіл світу. Отже, елементи національних господарств стають світовими елементами. Сітка взаємозв’язків між ними стає щільнішою. Отже,ми бачимо формування світової системи господарства (є елементи,є зв’язки, посилюється цілісність).

Як у будь-якої системи, тут теж формується своя структура, аналогічна структурі національної економіки:

- галузева — так само виокремлюють три сектори економіки;

- функціональна — концентрація (шалена концентрація металургії в Рурі, Лотарингії); кооперування (аж до утворення міжнародних союзів, організацій тощо за певним напрямом;наприклад, Європейське об’єднання вугілля та сталі шести європейських країн); комбінування (США та Росія можуть перероблювати та зберігати відпрацьоване паливо АЕС різних країн); спеціалізація (регіони виробництва чаю, країни-банкіри); агломерування (Рейнсько-Рурський мегаполіс);

- територіальна — географія галузевих, міжгалузевих структур, формування та зміни простору відповідно до центрів тяжіння та так званої «периферії».

Отже, спочатку найбільш важливим чинником були природно географічні відмінності, спочатку це спонукало окремі країни «перекроювати» світ. Після Другої світової війни на тлі зростання машинного виробництва, нових наукових розробок окремі держави зрозуміли, що краще «відвойовувати» ділянки міжнародного поділу праці за рахунок машин, технологій, кваліфікації трудових ресурсів. Яскравим прикладом стала Японія. Окремі країни навчилися використовувати своє вигідне економіко-географічне положення, як, наприклад, Сінгапур.

Таким чином, окремі держави розвиваються за принципом політики автаркії (ізоляції), політики вільної торгівлі або політики протекціонізму (меркантилізму). Остання форма є найбільш поширеною.

1. Формування світової економіки та світовий ринок

·         Світова економіка (світове господарство) — це історично сформована сукупність національних економік країн світу, які пов'язані між собою міжнародними економічними відносинами.

·         Світовий ринок — це сфера сталих товарно-грошових відносин між країнами, що базується на міжнародному поділі праці.

Етапи формування світової економіки:

1.       Аграрний (доіндустріальний): господарство країн ізольоване, переважає натуральний обмін та сільське господарство.

2.       Індустріальний (XVIII — середина XX ст.): поява великої промисловості, розвиток транспорту (залізниці, пароплави), формування світового ринку.

3.       Постіндустріальний (з кінця XX ст. до сьогодні): провідна роль сфери послуг, високих технологій (ІТ, біотехнології) та глобалізація.

2. Спеціалізація території та міжнародний поділ праці

·         Спеціалізація території — це зосередження виробництва певних товарів чи послуг на тих територіях, де для цього є найкращі умови (природні ресурси, кваліфікована робоча сила, географічне положення).

·         Міжнародний географічний поділ праці (МГПП) — це процес спеціалізації країн на виробництві певних видів продукції чи послуг та обмін ними на світовому ринку

3. Багаторівневість світової економіки

Сучасне світове господарство є багаторівневим і складається з підсистем різного ступеня розвитку:

·         Ядро (Центр): високорівневі постіндустріальні країни (США, Японія, країни Західної Європи), які контролюють капітал, технології та інформаційні потоки.

·         Напівпериферія: країни, що швидко розвиваються (Бразилія, Індія, Китай), які мають потужну індустріальну базу, але залежать від технологій Центру.

·         Периферія: переважно аграрні країни, що розвиваються (країни Африки, Латинської Америки), які є постачальниками дешевої сировини та робочої сили.

4. Типи економічних систем

Залежно від форми власності на ресурси та механізму координації економіки, виділяють чотири типи систем:

Тип системи	Кому належать ресурси?	Як приймаються рішення?	Приклад
Традиційна	Громаді, сім'ї (натуральне господарство)	На основі звичаїв, традицій та релігії	Деякі племена Африки чи Азії
Командно-адміністративна	Державі	Централізовано державою (планова економіка)	КНДР, СРСР у минулому
Ринкова	Приватним особам та фірмам	Самим ринком (попит і пропозиція), держава не втручається	Чистий капіталізм XIX ст.
Змішана	Приватним особам та державі	Ринковими механізмами, але з регулюванням та соціальним захистом від держави	Більшість сучасних країн (США, Німеччина, Україна)

5. Типізація країн за рівнем економічного розвитку та місце України

Для оцінки рівня розвитку використовують показник ВВП (внутрішній валовий продукт) на душу населення та ІЛР (індекс людського розвитку). За класифікацією ООН та Всесвітнього банку країни ділять на такі групи:

1.      Економічно розвинені країни:

Країни «Великої сімки» (G7): США, Японія, Німеччина, Франція, Велика Британія, Італія, Канада.

Малі високорозвинені країни Європи: Швейцарія, Норвегія, Австрія тощо.

Країни переселенського капіталізму: Австралія, Нова Зеландія, Ізраїль.

2.       Країни з перехідною економікою: колишні соціалістичні країни, які переходять від планової до ринкової системи. До цієї групи традиційно відносять Україну, а також Молдову, Грузію тощо.

3.       Країни, що розвиваються: найбільша група країн (Азія, Африка, Латинська Америка). Серед них виділяють:

Нові індустріальні країни (НІК): Південна Корея, Сінгапур, Тайвань, Малайзія.

Нафтоекспортні країни: Саудівська Аравія, ОАЕ, Кувейт.

Найменш розвинені країни: Сомалі, Чад, Афганістан.

Місце України у світовій економіці:

·         За класифікацією ООН Україна належить до країн із перехідною економікою.

·         У міжнародному поділі праці (МГПП) Україна традиційно спеціалізується на агропромисловому комплексі (один із найбільших у світі експортерів соняшникової олії, кукурудзи, пшениці), чорній металургії (експорт сталі та чавуну) та ІТ-секторі (аутсорсинг програмного забезпечення).

·         Сучасний стан економіки України трансформується під впливом євроінтеграційних процесів та наслідків війни, через що країна активно перебудовує логістичні ланцюги та інтегрується в європейський ринок

 

Теми проектів до І розділу «НАЦІОНАЛЬНА ТА СВІТОВА ЕКОНОМІКА»

 

1.      Роль географічної науки у вирішенні важливих проблем розвитку країни.

2.     Критичне оцінювання сучасної економічної ситуації в Україні, її місця серед країн світу.

3.     Аналіз та оцінка власних можливостей у зростанні добробуту своєї родини та держави.

4.      Позитивні та негативні наслідки глобалізації.

5.      Роль ТНК та міжнародних організацій у розвитку національних економік.

Розробка уроку за матеріалами Інтернету та з використанням ШІ.

6 клас 25.09.26 Урок № 4

Тема: Художнє конструювання. Графічне зображення виробу. Конструкційні матеріали (інгредієнти) та інструменти для виготовлення виробу (за проєктом) та їх властивості (технологічні, механічні, геометричні). Проєкт №1 «Листівка».            Домашнє завдання: Прочитати §3 (ст.15-20), переглянути відео в блозі.

Людина по своїй натурі – художник: вона скрізь і всюди намагається внести красу. Український письменник Максим Рильський

   З давніх – давен люди намагалися прикрасити своє житло і все тим, чим їм доводилося користуватися у побуті і в процесі трудової діяльності. Під час виготовлення будь якого виробу людина думала не тільки про практичне призначення, а й намагалася зробити кожну річ красивою. Краса і користь у діяльності людини завжди були не роздільні. Для досягнення цієї єдності, виготовленні вироби оздоблювалися.  При  цьому вони користувалися життєвим досвідом і власним художнім смаком.

Художнє конструювання як складова процесу проектування

Нова річ має бути на тільки оригінальною, не менше захоплення повинна викликати і краса виробу. Тому в конструюванні широко використовують різні засоби мистецтва, зокрема художнє конструювання та оздоблення виробів.

Художнє конструювання – розроблення нового зразка виробу із застосовуванням  елементів мистецтва та декоративного оформлення. Обов’язковою умовою художнього конструювання є розробка ескізу або малюнка – схеми, на якому відображають розміри майбутнього виробу, його геометричну форму і, обов’язково, малюнок, за яким буде оздоблюватись виріб. Його виконують на креслярському папері, а потім, з допомогою копіювального паперу переносять на заготовку. Виготовлення або удосконалення будь якого виробу ґрунтується на наукових розробках і закономірностях художньої творчості. У сучасних конструкторських бюро вироби проектує не одна людина, а група фахівців різних професій. У результаті творчої праці досягається технічна і художня досконалість виробу. Основним фахівцем у процесі художнього конструювання є дизайнери. Цей спосіб дає можливість найповнішого втілення фантазій у різних виробах.

Принципи конструювання можна визначити формулою КОРИСТЬ + ЗРУЧНІСТЬ + КРАСА Кожен компонент цієї формули визначає сукупність певних факторів, а саме: техніко-економічних, ергономічних, естетичних.

Ниткова графіка - графічна техніка отримання зображення на картоні чи іншому твердому матеріалі. Ниткову графіку також інколи називають ізографіка або вишивка на картоні.  Ниткова графіка, як вид декоративно – прикладного мистецтва, вперше з’явилася  в Англії  в  XVII ст. Англійські ткачі придумали особливий спосіб переплетення ниток. Вони забивали в дощечки цвяхи й у певній послідовності натягали на них нитки. У результаті виходили ажурні мереживні вироби, які використовувалися для прикраси житла.

Практична діяльність учнів

• вибір теми листівки (святкова, вітальна, тематична);
• створення ескізу;
• добір ниток і матеріалів;
• планування послідовності виконання роботи.

Обладнання та матеріали

• картон або щільний папір (основа листівки);
• нитки муліне, пряжа різних кольорів;
• клей ПВА або канцелярський;
• олівець, лінійка;
• ножиці;
• зразки листівок у техніці ниткографії або ілюстрації.

Основні вимоги до листівки

·         оригінальність форми чи конструкції

·         доцільність та кількість витраченого матеріалу на виготовлення виробу

·         естетичний вигляд

·         відповідність розмірів виробу його призначенню

·         функціональність

·         зручність у використанні

·         мала вартість

·         простота конструкції

БЖД перед роботою.

1. Необхідно надіти на себе спецодяг, волосся прибрати під головний убір (косинку).

2. Слід перевірити відсутність іржавих голок і шпильок.

3. Необхідно підготувати робоче місце до роботи, прибрати всі сторонні предмети.

Вимоги безпеки під час роботи з ножицями та голками

1. Зберігати голки і шпильки допускається тільки у визначеному місці (подушечці, спеціальній коробці тощо), не дозволяється залишати їх на робочому місці.

2. Не допускається використання в роботі іржавих голок та шпильок, категорично заборонено брати голки і шпильки до роту.

3. Виконання шиття ручними голками дозволяється лише з використанням наперстка.

4. Викрійку до тканини слід прикріплювати гострими кінцями шпильок в напрямку від себе.

5. Ножиці необхідно зберігати у визначеному місці, класти їх зімкнутими гострими кінцями від себе, передавати один одному ручками (кільцями) вперед.

6. Не допускається відкушувати нитки зубами, їх необхідно відрізати за допомогою ножиць.

Вимоги безпеки після закінчення роботи

1. Після закінчення заняття перевірити та перерахувати наявність голок, шпильок, ножиць та іншого використовуваного інструменту та матеріалу.

2. Навести порядок на робочому місці.

3. Зняти спецодяг, привести себе в порядок і ретельно вимити руки з милом.