7 клас 05.02.26 Урок № 24

Тема: Узагальнення знань з теми «Австралія». Комплексна підсумкова робота №3 (гр.1, 2, 3)                                                                                                                                        Домашнє завдання: Виконати проект з теми «Океанія».

 https://naurok.com.ua/test/geografichne-polozhennya-avstrali-doslidzhennya-ta-osvoennya-materika-tektonichna-budova-relef-korisni-kopalini-732380.html   

9 клас 05.02.26 Урок № 20

Тема: Емоційне благополуччя. Природа і види емоцій. Поняття  емоційної зрілості. Саморегуляція. Методи самоконтролю.                                                                                   Домашнє завдання: Опрацювати інформацію в §14 (ст.65-69); пройти тест «Оцінка самоконтролю у спілкуванні» (ст.158) та записати свій результат.

Притча «Про Чуму та страх»

Куди прямуєш? – запитав один паломник, зустрівшись із Чумою.

– Я йду в Багдад. Мені треба уморити п’ять тисяч людей.

Через кілька днів той же паломник знову зустрів Чуму.

– Ти сказала, що йдеш у Багдад, щоб уморити п’ять тисяч людей, а замість того ти вбила п’ятдесят тисяч, – докорив він Чумі.

– Ні, – заперечила Чума, – я погубила тільки п’ять тисяч, інші померли від страху…

   Усе, що відбувається в нашому житті, ми спочатку оцінюємо емоційно, а вже потім раціонально. Іноді наша реакція випереджає думку, і ми діємо майже рефлекторно.Часто  вона неадекватна, і ми розуміємо, що так не слід було чинити («Це був необдуманий вчинок, я діяв під впливом емоцій».) Такі дії можуть мати небажані наслідки — конфлікт, зіпсовані стосунки, підірвана репутація. Надмірна емоційність властива підлітковому віку. Це пов’язано з гормональною перебудовою організму. Адже якщо до початку статевого дозрівання концентрація чоловічих і жіночих гормонів в організмі дитини стабільна, то в підлітковому віці вона зростає у 10—20 разів. Лікарі називають це «гормональним бунтом». Він призводить до багатьох змін в організмі, у тому числі впливає на нервову систему.  Тому підлітки часто переживають сильні емоції, страждають від перепадів настрою, стресів і депресій.                                                      Кожен із нас є володарем унікального світу — нашого внутрішнього світу. У кожного володаря безліч підданих, серед яких — найрізноманітніші думки та емоції. На жаль, люди не завжди вправно керують ними, інколи самі потрапляють під владу своїх підданих (наприклад, песимістичних думок чи емоцій). Страх змушує відмовлятися від нових можливостей, образа — уникати спілкування, гнів — руйнувати стосунки, а почуття провини не дає рухатися вперед. Щоб не стати рабом своїх емоцій, не робити під їхнім впливом того, про що потім шкодуватимеш, треба вчитися не лише розпізнавати їх, а й керувати ними. Для ефективної саморегуляції важливо розрізняти свої емоції та розуміти їх причину.Усе, що відбувається в нашому житті, ми спочатку оцінюємо емоційно, а вже потім раціонально. Іноді наша  реакція випереджає думку, і ми діємо майже рефлекторно, зокрема коли виникає несподівана загроза життю. У таких випадках швидка реакція корисна — може навіть    врятувати. Однак часто вона неадекватна,  і ми розуміємо, що так не слід було чини ти («Це був необдуманий вчинок, я діяв під впливом емоцій».) Такі дії можуть мати небажані наслідки — конфлікт, зіпсовані стосунки, підірвана репутація. Емоційна саморегуляція — це розуміння природи емоцій, уміння розпізнавати їх і здатність володіти собою. Саморегуляція дає змогу досягати мети, уникати багатьох проблем, зберігати психологічну рівновагу і приймати зважені рішення у будь-якому віці й за будь-яких обставин.

Почуття — це сильні й тривалі емоційні стани, які відображають ставлення людини до конкретної події  чи особи.

Емоції — реакція людини на її ставлення до навколишнього світу.

Зовнішнім проявом емоцій є поведінка, вираз обличчя, або міміка, слова, жести, вигуки,  погляд, голос  тощо.  Існують різні варіанти класифікації емоцій, але традиційно їх поділяють на позитивні, негативні та нейтральні. Позитивними є радість, любов, щастя, задоволення, вдячність. Негативними — страх, гнів, сум, відраза, провина. Нейтральними емоціями є здивування, зацікавленість, мотивація, очікування. 

Десять базових емоцій

1.       Інтерес, цікавість – емоційний вияв пізнавальних потреб людини, основа творчості, проявляється у ставленні до нового, мотивує і збільшує працездатність. Інтерес до людей допомагає налагоджувати і підтримувати добрі стосунки.

2.       Радість – це емоційне вираження щастя.

3.       Здивування (подив) – різке підвищення нервової стимуляції, що виникає внаслідок несподіваних подій.  Ця емоція швидко виникає і зникає, спрямована на виживання.

4.       Гнів – бурхлива реакція на обмеження автономності, супроводжується станом «хаосу».  Гіркий досвід свідчить, що за спалахом гніву наступає довгий період «перефразування» ситуації: «Я міг би це сказати», «Чому я не зробив так…»

5.       Горе (страждання, сум) – реакція на життєву втрату, супроводжується відчуттям «порожнечі». Допомагає усвідомлювати значущість тих, кого любимо, згуртовує людей.

6.       Відраза («відвернення» – негативна реакція на їжу) – одна з емоцій та чуттєвих реакцій людини на щось огидне за смаком. Відраза, огида, презирство, зневага на всій земній кулі виражаються мімікою та жестами, що демонструють відкидання або дистанціювання від неприємного предмета, бажання позбутися від когось чи від чогось.

7.       Презирство/сором – найтоксичніші емоції. Не кожен може зізнатися навіть собі, не говорячи про інших, що переживає емоцію презирства чи сорому

8.       Сором – це емоція, що виникає у людини при здійсненні вчинків, що суперечать нормам моралі; переживається як обтяжливе занепокоєння, незадоволення собою, засудження своєї поведінки. Відчуття сорому виникає і при спогаді про принизливий вчинок, здійснений у минулому. Сором мотивує бажання сховатися, зникнути, має виразні тілесні симптоми – почервоніння, опускання очей тощо. Сором – це емоція, яку нам найважче дозволити собі переживати. Тому іноді люди маскують ці емоції  іншими.

9.       Провина – емоція, схожа на сором, оскільки також виникає у результаті неузгодження очікуваної та реальної поведінки.

10.   Страх – емоція, що виникає в ситуаціях реального або передбачуваного лиха, загрози біологічному або соціальному існуванню людини, реакція на «невідоме.

 Емоційний інтелект – EQ – це показник нашої здатності до спілкування, вміння усвідомлювати свої емоції та розуміти почуття інших людей.

Емоційно-компетентна людина – це:

}  психологічно врівноважена і здатна зберігати спокій у складних обставинах;

}  добре організована, вміє уникати емоційного вигорання навіть за напруженого робочого графіка;

}  розуміє почуття інших людей, ефективно працює в команді;

}  здатна до самомотивації;

}  може бути лідером, надихати і заохочувати інших.

Емоційна зрілість — це вміння керувати своїми емоціями та виявляти їх у тій формі, що прийнятна в суспільстві. Вона має велике значення для збереження здоров’я й досягнення професійного успіху. Набуваючи життєвого досвіду, ми поступово стаємо емоційно врівноваженими, емоційно зрілими. Емоційно зріла людина спокійно сприймає критику, неупереджено оцінює свої позитивні й негативні риси. Вона не звинувачує у своїх невдачах усіх, окрім себе. Емоційна зрілість дає можливість пристосуватися до змін, не впадати в розпач, якщо ваші плани руйнуються, спокійно йти назустріч чомусь новому. Це особливо важливо, якщо людина вимушена змінювати місце проживання, роботу, професію.

 Як навчитися керувати своїми емоціями?                                                                                                    Вміти розпізнавати емоції, приймати їх та правильно спрямовувати — безумовно важливо для кожної людини. Хороша новина в тому, що з цією навичкою не народжуються, її набувають протягом життя. Тому, щоб навчитися керувати своїми емоціями варто практикувати такі поради:

1. Усвідомлювати та аналізувати емоції. Почніть звертати увагу, що з вами відбувається протягом дня. Які емоції переживаєте? Чому вони виникли? Як впливають на ваші думки та поведінку? Найкращим способом буде робити це письмово, у своєму щоденнику відстежування емоцій.
2. Робити дихальні вправи. Коли відчуваєте себе емоційно збудженими, зробіть кілька глибоких вдихів і видихів. Це може стати вашим ритуалом заспокоєння та допомагати у стресових ситуаціях структурувати думки.
3. Візуалізувати. Техніка, яка може сприяти зміні емоцій. Наприклад, уявляючи себе спокійними у напружених ситуаціях.
4. Медитувати. Чудовий спосіб навчитися втихомирювати думки та споглядати на себе зі сторони в тих чи інших ситуаціях.
5. Займатися спортом. Регулярні фізичні навантаження сприяють розвитку самоконтролю та витривалості, що розвивають емоційну стійкість.
6. Звернутися до терапевта. Якщо ви відчуваєте, що не можете впоратися зі своїми емоціями самостійно, це погіршує ваш стан, якість життя — зверніться за професійною допомогою до фахівця.

Релаксаційні вправи.

Вправа 1. У вільні хвилини опановуйте послідовне розслаблення різних груп м’язів, дотримуючись таких правил:

• кожна вправа складається з трьох фаз: напружити — відчути — розслабити;

• напруженню відповідає вдих, розслабленню — видих. Можна працювати з такими групами м’язів: обличчя (лоб, очі, губи, зуби); потилиці, грудної клітки; стегон і живота.

Вправа 2. Уявіть, що перед вами на відстані 10-15 см висить пушинка. Дихайте тільки носом і так повільно, щоб вона не коливалася.

Вправа 3. Оскільки в ситуації роздратування, гніву ми забуваємо робити нормальний видих, — глибоко видихніть; затримайте дихання так довго, як зможете; зробіть кілька глибоких вдихів; знову затримайте дихання.

Вправа 4. Способи, пов’язані з використанням образів.

На центральну нервову систему впливають почуття та уявлення. З цим пов’язане використання образів. Щоб використати образи для саморегуляції, спеціально запам’ятовуйте ситуації, події, у яких ви відчували себе комфортно й розслаблено, спокійно, — це ваші ресурсні ситуації. Для цього запам’ятовуйте:

• зорові образи події (що ви бачите: хмари, квіти, ліс);

• слухові образи (які звуки ви чуєте: спів птахів, дзюрчання струмка, шум дощу, музику);

• відчуття в тілі (що ви відчуваєте: тепло сонячних променів на своєму обличчі, бризки води, запах квітучих яблунь, смак полуниці).

Якщо ви відчуваєте напруженість або втому:

• сядьте зручно, закрийте очі;

• дихайте повільно й глибоко;

• згадайте одну з ваших ресурсних ситуацій;

• проживіть ситуацію заново, згадуючи все, що її супроводжувало: зорові, слухові й тілесні відчуття;

• побудьте всередині цієї ситуації кілька хвилин;

• відкрийте очі й поверніться до роботи.

 Якщо гнівається хтось                                                                                                                             На когось чи на щось,

То впізнать його не важко,

Бо дивитись страшно й тяжко:

Губи випнуті, віддуті,

Рухи сильні і розкуті,

 Брови зсунуті і зморшка

Не красить його нітрошки..

З рота в нього грім гримить,

А в очах вогонь блищить.

Зуби стиснуті, скрегочуть,

Наче укусити хочуть.

 Все обличчя червоніє,

І людина навісніє.

                              Т. Цидзіна

4 лютого - Всесвітній день читання вголос

 4 лютого - Всесвітній день читання вголос (World Read Aloud Day)

Цей день започаткований у 2009 р. міжнародним освітнім проєктом LitWorld і відзначається в першу середу лютого у 173 країнах світу.

Читання – отримання нового знання, розширення словникового запасу, розвиток аналітичних здібностей, покращення зосередженності, зняття або зниження стресу, поліпшення концентрації та пам’яті, стимулювання розумового розвитку, пізнання світу, гарно і весело проведений час.

Читання вголос – надзвичайно корисна річ.

Читання вголос

·        стимулює розвиток мозку,

·        наповнює словниковий запас,

·        розвиває увагу та уяву,

·        залучає візуальне та слухове сприйняття,

·        покращує моторну активність (рухи губами).

Під час читання вголос з'являється ефект автореференції – схильність людини краще запам’ятовувати інформацію.

Свято спрямоване на те, щоб спонукати молоде покоління до читання книжки вголос разом із другом або друзями, обговорювати зміст твору, ділитися враженнями та думками стосовно прочитаного.

Учасники акцій, присвячених цьому дню, обирають книжку на свій смак, знаходять зацікавлену аудиторію і просто читають вголос.

В цілому, свято має надихати дітей і дорослих просто більше читати і спілкуватися між собою.

У багатьох соцмережах видатні і знамениті актори та громадські діячі читають вголос  і це має надзвичайно потужний відгук у зацікавленої аудиторії.

Тож, обирайте книгу і читайте, насолоджуючись улюбленими творами!

#Всесвітній_день_читання_вголос #WorldReadAloudDay

7 клас 04.02.26 Урок №23

Тема: Океанія. Підсумкова робота (гр.3). Дослідження: Складання порівняльної характеристики великих груп островів Океанії.                                                                     Домашнє завдання: Опрацювати §30 (ст.134-147), підготуватися до КПР з теми «Австралія».

   Серед величезних водних просторів Тихого океану розкидано безліч островів – великих і малих. Положення островів серед безмежного водного простору, віддаленість від материкового суходолу та один від одного мали відчутний вплив на природу островів та життя їх населення. Це – Океанія, найбільше у світі скупчення островів, які розташовані переважно в центральній і південно-західній частинах Тихого океану. Незважаючи на те, що острови відрізняються один від одного за віком, розмірами, походженням, їх природа, життя і заняття населення тісно пов’язані з Тихим  океаном.

Що таке Океанія? 

  Океанія – одна з найцікавіших територій Землі. Океанія включає понад 10 тис. островів загальною площею майже 1,36 млн км2. Це становить лише 2 % водного простору Тихого окену. Острови, як правило, групуються в архіпелаги, усередині яких відстань від одного острова до іншого досить невелика. Відстані ж між архіпелагами значні: наприклад, від Соломонових островів до Маршаллових — 1,9 тис. км, від Маршаллових до Гавайських - 3,2 тис.км. Найбільшими островами є  Нова Гвінея і Нова Зеландія.

Склад Океанії   

  За географічним положенням і природою острови Океанії умовно поділяють на три великі групи: Полінезію на сході, Меланезію на за­ході та Мікронезію на північному заході.

Особливості природи – походження островів

Більшість островів Океанії за походженням є вулканічними або кораловими. Великі острови, такі як Нова Зеландія, Нова Ґвінея, материково­го походження. На думку геологів, вони є залишками гірських па­сом давнього материка. Надзвичайна й неповторна природа островів Нової Зеландії. Вона відома своїми гей­зерами, льодовиками, частина яких спускається до океану, а також представниками рідкісних видів рослинного і тваринного світу. Тут ростуть деревоподібні папороті, сосни каурі, волокнистий новозе­ландський льон, живе триока ящірка гаттерія, птах ківі, у якого нізд­рі розташовані на кінчику дзьоба. У минулому зустрічався птах моа, зріст якого сягав 3 м.                                                                                                                                               Друга група островів має вулканічне походження або є надводними частинами гігантських гірських каньйонів, які піднялися внаслідок процесів складчастості на дні Тихого океану. До них належать Гавайські острови, Нова Каледонія, Фіджі, Самоа. На островах дотепер є  діючі вулкани, які інколи вивергають лаву та попіл.                                                                                        Порівняно з островами материкового походження, органічний світ вулканічних островів бідніший за видовим складом. Немає ссавців, за винятком тих, які сюди були завезені людиною. Тут мешкають пта­хи, плазуни, комахи. Ще одна група островів Океанії — це острови, утворені кораловими поліпами,— атоли. Зазвичай вони мають вигляд   неширокого кільця, усередині якого лежить мілководна затока — лагуна. Основою для побудови коралових колоній часто є вершина підводного вулкана. Атоли здіймаються над водою лише на кілька метрів, їх поперечні перерізи сягають від 2 до 90 км. Органічний світ атолів зовсім бідний: кокосова пальма, кілька інших видів дерев, трав'янистих рослин, ча­гарників.

    Природа – особливості  клімата 

  Клімат більшості островів Океанії теплий, м'який, без перепадів температур, вважається комфортним для проживання людей Середньорічні температури коливаються від +23 °С до, +28 °С. Вітри з океану значно пом'якшують спеку. Такі кліматичні умови в поєднанні з незайманою природою та кришталево чистою во­дою приваблюють туристів з усіх куточків Клімат Океанії переважно субекваторіальний та екваторіальний, на півдні — субтропічний і помірний морський. Більшість островів розташовані між тропіками. Це визначає високі температури та їх незначні добові й сезонні коливання, а також постійно високу вологість повітря й велику кількість опадів. Клімат деяких островів є м’яким і вважається комфортним для проживання людей. (Найбільш сприятлива температура для людей — від +18 до +24 °С, відносна вологість — від 50 до 75 %.)

Океанія майже навпіл поділена лінією зміни дат — умовною лінією, що розмежовує місця, які мають у той самий момент часу календарні дати, що відрізняються на добу. Тому коли, наприклад, на Каролінських або Маршаллових островах (Мікронезія) середа, на групі островів Лайн (Полінезія) ще вівторок.

Океанія — найбільш віддалений від інших материків Землі регіон. Протягом мільйонів років його рослинний і тваринний світ ізольований, тому там поширено багато ендеміків — видів, характерних тільки для певного, обмеженого територією, району Землі. На островах майже немає ссавців, зате велика кількість птахів, серед яких є такі екзотичні, як лірохвости, райські птахи, какаду, ківі, бур’янисті кури.

Рослинний та тваринний світ  

 Протягом мільйонів років його рослинний і тваринний світ ізольований, тому там поширено багато ендеміків — видів, характерних тільки для певного, обмеженого територією, району Землі. На островах майже немає ссавців, зате велика кількість птахів, серед яких є такі екзотичні, як лірохвости, райські птахи, какаду, ківі, бур’янисті кури, безкрила султанка, Гаттерія. Самий великий денний метелик – самка птахокрила королеви Олександри. Відомі рослини: кокосовая пальма, новозеландська сосна - ка́урі, або Ага́тіс, кодіеум пестролистий, ціатея.

Населення  

Меланезію населяють дві великі етнічні групи: меланезійці та папуаси, які вирізняються темною шкірою й кучерявим волоссям. Меланезійці належать до австралоїдного расового типу. Папуаси населяють Нову Гвінею й деякі райони Індонезії. За антропологічним типом вони близькі до меланезійців, але відрізняються від них мовою. У Мікронезії живуть мікронезійці, у зовнішньому вигляді яких представлені риси австралоїдної і монголоїдної рас, у них відносно темний колір шкіри, а волосся може бути хвилястим, прямим або кучерявим. Полінезію населяють полінезійці, які мають світло-коричневий колір шкіри й хвилясте волосся. У їхній зовнішності проглядаються риси європеоїдної та монголоїдної рас і меншою мірою — австралоїдної. Серед не аборигенів можна виділити дві підгрупи. Перша — це вихідці з Європи й Америки, які кількісно, як правило, переважають у колонізовуваних країнах. Друга — вихідці з Азії, у першу чергу з Індії, Китаю, В’єтнаму, Індонезії, Філіппін. Більшість їх (або їхніх предків) було завезено в Океанію як робітників для плантацій і гірничопромислових підприємств.                                              Меланезійці  та  папуаси – група народів, корінне населення Західної Меланезії, розмовляють папуаською мовою (о.Новая Гвинея).                                                                                   Мікронезійці і полінезійці – коріне населення Мікронезії і Полінезії (західна і центральна частина Океанії). Розмовляють місцевою мовою.                                                                          Маорі  – полінезійський народ в Новой Зеландії, мова – маорійська.

Країни  Океанії  

В Океанії розташовані такі держави: Вануату, Західне Самоа, Кірибаті, Маршаллові Острови, Науру, Нова Зеландія, Палау, Па­пуа — Нова Гвінея, північні Маріанські Острови, Соломонові Ост­рови, Тонґа, Тувалу, Федеративні Штати Мікронезії, Фіджі. Значна частина островів Океанії є володіннями Австралії, Великої Британії, Нової Зеландії, США, Франції.

До складу Меланезії входять: Нова Гвінея, Нова Каледонія, Соломонові острови, архіпелаг Бісмарка, Нові Гебриди (є частиною республіки Вануату), Фіджі. Головними островами й архіпелагами Мікронезії є: Маріанські, Каролінські (входять до складу держав Федеративні штати Мікронезії й Республіка Палау), Маршаллові, Гілберта, Банаба, Науру (територія однойменної держави). До основних груп островів Полінезії належать Гавайські, Туамоту, Тонга, Самоа, Суспільства, Маркізькі, Лайн (іноді сюди включають Нову Зеландію).

 Країни регіону поєднує колоніальне минуле, деякі з них досі залишаються залежними. США різною мірою зберігають контроль над Східним Самоа, Гуамом, атолом Джонсон, островами Мідуей, островом Уейк, Каролінськими, Маршалловими й Маріанськими островами. В Океанії багато незаселених островів й архіпелагів.

Нова Зеландія

 Найбільша країна регіону — Нова Зеландія. Вона включає два великі острови — Північний і Південний, роз’єднані протокою Кука, а також низку дрібніших островів. Свою назву держава отримала завдяки європейцеві, який першим ступив на її землю в 1642 р. Це був голландець Абель Тасман. Очевидно, відкриті землі своїми зеленими пагорбами нагадали відомому мореплавцеві вкриту лугами горбкувату Європу. Природа країни різноманітна й у багатьох відношеннях унікальна. У рельєфі Нової Зеландії вдало поєднуються рівнинні та гірські території, діючі та згаслі вулкани, засніжені вершини і піщані дюни. Більшість країни займають гори й горбкуваті місцевості, на рівнини припадає менш ніж десята частини території. Найбільша рівнина — Кентерберійська, розміщена на сході острова Південний. Її розміри й досить родючі ґрунти сприяли формуванню тут важливого сільськогосподарського району Нової Зеландії. У західній частині острова Південний здіймаються ланцюги найбільшої гірської системи — Південних Альп. Тут розміщена найвища точка країни — гора Кука (3754 м). Нова Зеландія входить до зони сейсмічної активності, підземні поштовхи тут відзначаються до 200 разів на рік, але руйнівні землетруси трапляються рідко. У країні поширені гейзери, грязьові «казани», гарячі джерела, у тому числі мінеральні. Протягом мільйонів років рослинний і тваринний світ Нової Зеландії розвивався ізольовано. Тому більшість рослин — ендеміки, серед яких — новозеландський клен, сосна каурі (вона досягає висоти 60 м і росте до 1000 років). Із папоротей найбільш відомою є циатея срібляста. Листя цієї рослини зображене на місцевій монеті номіналом в 1 цент.  Нова Зеландія — це єдине місце на планеті, де існують кілька різновидів безкрилих птахів. Користуючись відсутністю небезпечних наземних ворогів, вони втратили здатність літати. Зустрічаються такі екзотичні види, як ківі, совиний папуга (какапо), новозеландський пастушок уека. Ківі — неофіційна емблема Нової Зеландії й улюблений символ новозеландської культури, який зображують на монетах, поштових марках тощо. «Ківі» — жартівливе прізвисько самих новозеландців.  Економіка Нової Зеландії тривалий час ґрунтувалася на високорозвиненому сільському господарстві. Протягом останніх десятиліть країна досягла значних успіхів і в розвитку промисловості — сьогодні ця галузь дає близько чверті національного багатства. Найбільш розвинені виробництва пов’язані з наявними тут природними ресурсами й сільським господарством. Нова Зеландія є одним із лідерів у виробництві електроенергії за допомогою альтернативних джерел. Так, підземне тепло використовує одна з найбільших геотермальних електростанцій світу в Уаїракеї (острів Північний).

Коралові острови

В Океанії переважають острови вулканічного й коралового походження. Коралові острови поширені в тропічних широтах. Вони являють собою кільцеподібну смугу землі завдовжки сотні метрів, що оточує лагуну — невелику мілководну водойму. Походження коралових островів є унікальним: їх створили морські організми — коралові поліпи. Вони мають зовнішній вапняний кістяк, живуть великими групами в теплих і прозорих тропічних водах. Коралові поліпи прикріплюються до дна на глибинах до 50 м, розвиваються й ростуть, після смерті на їхніх кістяках поселяються нові організми. Шар за шаром коралові поліпи зводять своєрідні будівлі, частина з яких стає островами. Поліпи дуже вибагливі до середовища існування: живуть тільки у теплих водах (не нижче + 20 0С) на невеликій глибині (30 – 50 м), де достатньо кисню і світла. Прикріплюючись до дна, вони живляться планктоном та ростуть вгору і вшир. Скупчення коралових скелетів утворюють рифи – витягнуті у довжину смуги або атоли – невеликі острови кільцеподібної форми. Фундаментом для коралів зазвичай слугує вершина підводного вулкана. Тому багато вулканічних островів оточені кораловими рифами. Усі коралові споруди здіймаються над водою лише на кілька метрів. Тому коралові острови низькі. Вони рідко підносяться вище 5 м над рівнем океану і ледь помітні серед водних просторів. Ось чому легенди розповідають, що жителі Океанії «вивудили» свої  острови з океанічного дна. На багатьох островах існують чудові пляжі й ідеальні умови для підводного плавання в «коралових лісах». Дещо контрастує з цією ідилією бідний рослинний і тваринний світ, але це пояснюється тим, що коралові острови є досить молодими — їхній вік не перевищує сотень тисяч років. Найважливішим заняттям жителів Океанії є морський промисел. Здавна рибу ловили в різний спосіб: на гачки, гарпуни, сіткою, на мілководді — сачками й кошиками. При цьому жителі Океанії дуже дбайливо ставилися до природи островів. Вони знали, що лагуну атолу можна забруднити залишками їжі або навіть кров’ю риби, пійманої вудкою або острогою. Вода в лагуні стояча — краплі крові почнуть гнити й в океан підуть найбільш чутливі до гнилизни риби. Тому на атолах існував суворий закон: рибу в лагуні потрібно ловити так, щоб не поранити її. Рослинний світ коралових островів бідний. Вони вкриті вічнозеленими екваторіальними лісами, що складаються з панданусів, пальм, хлібного дерева, бананів, бамбука, деревоподібних папоротей, а внутрішні лагуни обрамляють мангрові зарості. Рідше на островах зустрічаються савани. Останніми сторіччями сюди були завезені шоколадне дерево, маніок, батат, цитрусові й фруктові дерева. Фауна островів нечисленна: тут живуть ящірки, кажани (деякі різновиди мають розмах крил до 1 м); із появою європейців з’явилися пацюки — споконвічні «супутники» мореплавців. Натомість тваринний світ океану багатий і досить різноманітний. Крім риб (у тому числі акул) і коралових поліпів, тут поширені ракоподібні, дельфіни, голотурії (морські огірки), губки, молюски (включаючи гігантську тридакну завдовжки до 1,4 м і вагою до чверті тонни), зустрічаються кити й дюгоні. Також на островах багато різноманітних морських птахів.

 Висновки

• Океанія розташована між Австралією й Малайським архіпелагом на заході й позбавленою островів смугою океану на півночі, сході й півдні. Вона поділяється на Меланезію, Мікронезію й Полінезію.

• За походженням острови Океанії переважно вулканічні й коралові. Материкове походження має Нова Зеландія (острови Південний та Північний) та Нова Гвінея, вони найбільші за площею.

• Країни регіону поєднує колоніальне минуле, деякі з них дотепер залишаються залежними.

• Більша частина островів лежить між тропіками. Це визначає високі температури і їх невеликі добові й сезонні коливання, а так само постійно високу вологість повітря й велику кількість опадів.

• Океанія — найвіддаленіший від інших материків Землі регіон. Тут є велика кількість ендеміків — видів, поширених тільки в цьому, обмеженому територією, районі Землі. На окремих островах легко порушити екологічну рівновагу.

                                                                                    ПРОВОДИМО ДОСЛІДЖЕННЯ

Складання порівняльної характеристики великих груп островів Океанії (робота в парах)

Приладдя: фізичні карта світу, кліматичні пояси світу, політична карта світу

Завдання

1.     На основі аналізу тексту підручника та відповідних карт     атласу дослідіть особливості природи і населення найбільших груп островів Океанії. Результати дослідження запишіть у таблицю.

Що	ГРУПИ ОСТРОВІВ в ОКЕАНІЇ
досліджуємо
	МЕЛАНЕЗІЯ		МІКРОНЕЗІЯ		ПОЛІНЕЗІЯ
Розміщення в регіоні
Склад островів
Походження та рельєф островів
Кліматичні пояси
Органічний світ
Населення
Країни

2.     На основі результатів дослідження зробіть висновок про особливості природи та населення Меланезії, Мікронезії та Полінезії. З’ясуйте причини такої своєрідності.

3.     Оцініть власну роботу та роботу однокласників.