29 січня 2026 року Україна відзначає 108-у річницю пам’яті Героїв
Крут — молодих українських патріотів, чий подвиг став одним із
найяскравіших символів боротьби за незалежність і державність України.
29 січня 1918 року поблизу
залізничної станції Крути близько 400 українських добровольців — студентів
Київського університету Святого Володимира, гімназистів, курсантів військових
шкіл і вояків — вступили в нерівний бій із багатотисячними більшовицькими
військами, які наступали на Київ. Незважаючи на значну чисельну й технічну
перевагу ворога, українські захисники зуміли стримати його наступ і затримати
просування на столицю.
Бій під Крутами мав важливе
стратегічне значення. Затримка ворога дала уряду Української Народної
Республіки можливість виграти час для стабілізації ситуації в Києві, придушення
більшовицького заколоту на заводі «Арсенал» та укладання Берестейського мирного
договору, який на певний час забезпечив міжнародне визнання УНР і допомогу
союзників.
Попри героїзм українських
добровольців, бій завершився трагічно. Частина захисників загинула на полі бою,
а 27 студентів, які потрапили в полон, були розстріляні більшовиками. Їхня
смерть стала символом жертовності української молоді, готової віддати життя за
свободу своєї держави.
Пам’ять про Героїв Крут має особливе
значення для сучасної України. Вони були зовсім юними — багатьом із них було
лише 16–18 років, однак їхній вчинок став прикладом мужності, відповідальності
та любові до Батьківщини. Після звільнення Києва тіла загиблих були
перепоховані на Аскольдовій могилі, що стало актом загальнонаціональної
скорботи.
Після відновлення незалежності
України у 1991 році пам’ять про Героїв Крут була повернута з небуття. У 2006
році на місці бою відкрито Меморіал пам’яті Героїв Крут, а щороку 29 січня по
всій країні проходять заходи з вшанування їхнього подвигу.
Подвиг Героїв Крут залишається
актуальним і сьогодні. Він нагадує, що свобода та незалежність ніколи не є
даністю, а виборюються ціною великих жертв. Саме тому пам’ять про Героїв Крут є
невід’ємною частиною української історії, національної ідентичності та сучасної
боротьби за свободу.
Тема:Становлення
особистості.Духовний та моральний
розвиток особистості. Формування самосвідомості у підлітковому віці. Проєктна
діяльність «Я обираю здоровий спосіб
життя» («Твій здоровий ритм життя»). Домашнє завдання:Прочитайте
§11 підручника та виконайте завдання 1-3 (с. 116)
Виховуйте в собі Людину – ось що
найголовніше. Інженером можна стати за п’ять років, учитися на Людину треба все
життя.
Василь Сухомлинський
Людина
особистістю не народжується, а формується в системі історичних суспільних
відносин; вона є продуктом суспільства.
Особистість – це конкретний індивід, що
вирізняється неповторною сукупністю соціально значущих рис, які знаходять свій
прояв у його відносинах з іншими людьми.Однією з найяскравіших характеристик
особистості є їїіндивідуальність, під якою розуміють своєрідне, неповторне поєднання таких
психологічних особливостей людини, як характер, темперамент, особливості
перебігу психічних процесів (сприймання,
пам’яті, мислення, мовлення, почуттів, волі), особливості їїмотиваційноїсфери, спрямованості.Пізнання свого внутрішнього світу – справа непроста, потребує постійних
зусиль, волі. Але без цього особистість не матиме чітких життєвих цілей, сенсу
буття, успіху.Становлення особистості – це закономірний процес, у ході якого
підліток, з одного боку, перебуває під впливом оточуючих, а з іншого – може сам
на себе впливати, змінювати себе, обирати своє коло спілкування і форми
діяльності, набувати нового досвіду. Психічні властивості особистості
відчувають на собі вплив соціальних факторів, опосередковуються ними - і спілкування,
і спрямованість, і самосвідомість, і досвід, і інтелект, і темперамент. Однією
з властивостей людини, що формується під безпосереднім впливом суспільства,
взаємодії особистості з іншими людьми, є характер. Самосвідомість– це
здатність людської психіки усвідомлювати власні якості, властивості й ознаки. Становлення
особистості підлітка передбачає засвоєння ним системи суспільних цінностей. На
цей процес впливає близьке оточення, культурне середовище,
в якому перебуває підліток, субкультура, до якої він себе відносить, засоби
масової інформації та інші інформаційні джерела, спілкування в соціальних
мережах. Надає процесу особистісного становлення цільової спрямованості, створюючи тим самим виховне
середовище, навчальний заклад.Щоб «рости»
психічно і духовно, людині треба проникати в глибину тієї чи іншої цінності. Це
здійснюється за допомогою процесів пізнання, засвоєння. Наприклад, національна
свідомість формується шляхом вивчення рідної мови, історії та звичаїв свого
народу, народного мистецтва, родинно-побутової культури тощо.Життєві цінності – це те, що люди вважають важливим для свого життя, що
визначає мету й мотиви їхньої діяльності, про що вони мріють і чого прагнуть. У
кожного своя ієрархія (розташування від найвищого до найнижчого) цінностей.Духовність – це внутрішній світ людини, її стрижень, творча
спрямованість. Джерелом духовності є власний внутрішньо – психічний досвід
людини. Духовна людина є перш за все моральною
людиною, яка думає і діє відповідно до суспільних моральних правил. Саме
духовність одухотворяє людину і вирізняє її від світу тварин; є тим ідеалом, до
якого прагне людина у власному розвитку, формуючи для себе вищі цінності, які є
сенсом її життя.Самовизначення, яке є однією із складових духовного розвитку, передбачає, що людина може
планувати своє майбутнє. Для цього вона повинна розуміти, яке місце в людському
суспільстві їй хотілося б зайняти.Моральність - це внутрішня установкаіндивідадіяти
відповідно до своєїсовісті і свободи волі. Моральність — це особисте уявлення
про те, що є добрим чи поганим, прийнятним
чи неприйнятним. Життя багатьох людей перетворюється на існування
тільки через те, що вони не знають себе справжніх. Це породжує комплекси,
неадекватність у спілкуванні з іншими. Дуже важливо вміти розпізнати й
зрозуміти власний емоційний стан, усвідомити природу й мотиви своїх вчинків. Як
результат,- впевнена в собі людина має адекватну самооцінку. Людина здатна
керувати своєю внутрішньою енергією, руйнівну силу негативних емоцій
спрямовувати в конструктивне русло. Будь-яка емоція керує нашою поведінкою.
Той, хто не робить поспішних висновків і необдуманих вчинків, як правило,
відкритий усьому новому і не боїться експериментів. Як наслідок, така людина
складає враження спокійної і вдумливої. Мабуть,
однією з найсерйозніших і найважливіших перешкод на шляху до успіху в
майбутньому є відсутність цілеспрямованості. Виникнення мети, прагнення її
досягти спонукає нас до дій. Цілеспрямована людина обов’язково здійснить
задумане і отримає від цього задоволення. За таких умов особистість стає
здатною максимально реалізувати власний потенціал. Доля кожному дає шанс, та скористатися ним
може тільки цілеспрямована людина. Пізнання свого внутрішнього світу – справа
непроста, потребує постійних зусиль, волі. Але без цього особистість не матиме
чітких життєвих цілей, сенсу буття, успіху. Прагнення
до самовдосконалення
існує стільки ж, скільки існує людство. Усі ми дуже різні. І в кожного є свої
спонукання (мотиви) змінювати себе. Почати змінюватися ніколи не пізно. Перша
умова будь-якого самовдосконалення – прийняти себе таким, яким ти є насправді,
полюбити себе з усіма своїми чеснотами і недоліками, врешті-решт бути самим
собою. Лише за такого ставлення до себе має сенс кропітка робота. Інакше для чого вдосконалювати те, чого не любиш?Проблема стосунків між людьми
існує з давніх пір. Перш за все слід усвідомити головну закономірність. Вона
звучить так: “Ми завжди отримуємо те, що
даємо”. Це правило незмінно справджується й у вашому ставленні до
оточуючого світу і до самого себе. Ми знову й знову будемо ставати перед
власними вчинками, думками і бажаннями доти, доки не зрозуміємо залежності
своєї долі від них, доки не зрозуміємо, що оточуючий
світ і його ставлення до нас – тільки відбиття нашого ставлення до нього. Підліткам ще
далеко до істинної дорослості – і фізично, і психологічно, і соціально, але він
прагне до неї і претендує на рівні з дорослими права.Ви самі
обираєте, яким буде
ваше життя і
тільки від вас
самих залежить ваше майбутнє. Виникнення
мети, прагнення її
досягти спонукає нас до дій. Цілеспрямована людина
обов’язково здійснить задумане
й отримає від цього
задоволення. За таких
умов особистість стає
здатною максимально реалізувати
власний потенціал.Життя –
це не гра. Не можна повторити вже
зроблений вибір чи скасувати прийняте у минулому рішення. Не можна охопити
абсолютно все чи скористатися кожною можливістю. Не можна передбачити, які
можливості будуть у вас через тиждень або рік. Вам завжди бракуватиме часу,
варіантів вибору, грошей, можливостей тощо. Ви повинні будете платити за кожен свій
вибір у житті –
і часто ця плата буде перевищувати ваші сподівання.Будь-які спроби досягти професійного визнання,
зробити вражаючу кар’єру приречені на поразку, якщо людина не прагнутиме
гарного самопочуття, збереження здоров’я, довголіття. Ви знаєте, що здоров’я –
поняття комплексне, яке складається з фізичного, психічного, соціального і
духовного компонентів. Той, хто дбає про їх формування й збереження, буде
завжди успішним. Адже людина, яка часто хворіє, погано себе почуває, перебуває
у стресовому або депресивному стані, не може продуктивно працювати, своєчасно
виконувати завдання й доручення, цілком віддаватися улюбленій справі. У неї
зменшуються шанси кар’єрного росту. Навіть тимчасова (а тим більше –
періодична) втрата працездатності службовця внаслідок його слабкого здоров’я в
умовах конкуренції на ринку праці може призвести до відмови керівництва
підприємства продовжувати трудові відносини з ним.Однією з умов прийому на роботу в деякі фірми є відсутність шкідливих звичок
(паління, вживання алкоголю, пристрасть до азартних ігор тощо). Адміністрація
навіть підвищує заробітну платню тим, хто не палить. Ці витрати керівникам
компенсуються ефективною роботою персоналу. Більше того, зникає потреба в
обладнанні кімнат для паління, оплати лікарняних листів. Клієнти не скаржаться
на неприємний запах у приміщенні. Тож не за горами ті часи, коли відсутність
шкідливих звичок за рейтингами посідатиме перші рядки в умовах кастингів
прийому на престижну роботу.Доки у вас є цілі, є, до чого прагнути, ви живите, розвиваєтеся. Щоб цей
розвиток був динамічним, необхідно навчитися ставити перед собою цілі,
усвідомлювати чітко свою мету.Проаналізуйте, що треба зробити для здійснення вашої мрії і яких цілей ви
можете досягти на цьому етапі життя. Наприклад, якщо мрієте стати дипломатом,
треба вже тепер зосередитись на вивченні іноземних мов. Напишіть план
досягнення своєї мети і виконуйте його, щодня оцінюючи результати. У Віктора Гюго є такий вислів: “Ідучи з очима, завжди зверненими до сонця,
ти ніколи не побачиш тіні”. Тож звертайте завжди свій погляд до сонця!Поводьтеся так, ніби ви вже щасливі, і це
приведе вас до щастя.Кожного
разу, коли виходите з дому, йдіть з бадьорим виглядом, високо підніміть голову,
ніби вона увінчана короною, дихайте на повні груди, “пийте” сонячне світло,
вітайте посмішкою ваших друзів. Намагайтеся зосередитись на думці про те, що
вам хотілося б здійснити.Посміхайтеся! І люди, зігріті вашою посмішкою,
будуть тягнутися до вас! Ваша посмішка створить щастя у вашому домі, атмосферу доброзичливості в
спілкуванні. Тільки пам’ятайте: ця посмішка має йти від чистого серця, тоді ви
станете багатші з її милості.
Тема: Профорієнтація. Критерії і мотиви для вибору професії. Вибір професії
згідно з власними бажаннями, здібностями і перспективами на ринку праці.Практична робота № 16
«Виявлення професійних схильностей.» Домашнє завдання: Опрацювати
інформацію в §13 (ст.61-64), пройти
онлайн-профтестування та записати свої результатати.
Епіграф: «Коли корабель не знає в який порт
рухається, то ніякий вітер йому не буде попутним».Сенека (давньоримський філософ)
Глосарій:Професія – це рід трудової діяльності людини, яка володіє комплексом
спеціальних знань, практичних навичок, шляхом спеціальної освіти,
навчання чи досвіду, які дають можливість здійснювати роботу в певній сфері
виробництва. Спеціальність- вид занять у межах однієї
професії. Професіонал– людина яка зробила якесь заняття предметом своєї
постійної діяльності. Добрий фахівець, знавець своєї справи, спеціаліст. Ринок праці– це система суспільних відносин, пов'язаних з купівлею
і продажем трудових послуг працівників. Сфера формування попиту і пропозиції на робочу силу за допомогою ціни на працю.Вакансія – наявністьвільного робочого місця або посади на яку може бути прийнята
людина.Заробітна плата -
винагорода, обчислена, зазвичай, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує
працівникові за виконану ними роботу.Для
прийняття правильного рішення при виборі професії необхідно враховувати ряд
критеріїв – власні бажання, психологічні особливості, здібності та можливості,
потреби ринку праці, характер праці.«Ким
ти хочеш бути як виростеш?» - це питання одне із тих, що задають
найчастіше. Вибір професії порівнюють із другим народженням людини.Ми живемо в країні, яка поступово рухається в
напрямку європейського життя, запроваджуються різні стандарти, вимоги для
здобуття професій та виникає потреба в нових. Перед молоддю поступово з’являються
необмежені можливості для набуття будь-якої професії. Саме тому потрібно добре
усвідомлювати, як важливо обрати професію до душі, щоб вона не стала тягарем, а
приносила лише задоволення.Вибір професії — це важливий крок
у доросле життя. Це велика відповідальність перед батьками, перед суспільством,
а найголовніше перед собою. Робота і все, що з нею пов'язане, займає більшу
половину життя людини.Знайти себе в світі професії – означаєвідчувати себе потрібним людям, гідно
заробляти; розкрити своїздібності, досягти вершини успіху.Від того, як людина
працюватиме, буде залежати майбутнє не тільки її сім’ї, а й держави. Сьогодні у світі існує понад 60 тис. професій. «Професія (від лат. profession
— офіційне заняття, спеціальність) -вид трудової діяльності людини,
яка передбачає оволодіння комплексом спеціальних теоретичних знань і практичних
навичок у результаті спеціальної підготовки». Світ професій безмежний,
цікавий, на будь-який смак. Вибір професії у наш час – велика справа. Професія
– це наше життя. Можливо, ви ще не замислювались, яке то щастя мати хорошу
роботу, займатися улюбленою справою, одержувати достойну зарплату? Треба не
просто працювати, а працювати творче, щоб отримувати насолоду від виконаної
роботи. Коли робота виконана на совість, з душею, вона приносить не тільки
втому, але й велику радість, задоволення. Звичайно, успішне вирішення проблеми
вибору майбутньої професії залежить від багатьох обставин життя молодої людини.
Але провідну роль тут відіграє вміння правильно планувати своє життя, будувати
життєвий прогноз, передбачати можливі наслідки власних рішень і вчинків. В світі існує близько 60
тис. різних професій. Для прийняття правильного
рішення при виборі професії необхідно враховувати ряд критеріїв – власні
бажання, психологічні особливості, здібності та можливості, потреби ринку
праці, характер праці. Важливо прийняти правильне рішення, усвідомити
формулу вибору професії.Існує формула вибору професії, яка поєднує три
компоненти: «хочу» - «можу» -«треба».ХОЧУ – вибір професії має
відповідати вашим бажанням.МОЖУ-обираючи професію треба враховувати власні
здібності, можливості, характер, стан здоров’я.ТРЕБА - брати до уваги сучасну потребу в цій
професії, оцінити її перспективи на ринку праці. Критерії
вибору професії. Чинники, що впливають на вибір професії.
•Позиція батьків та старших членів родини;
•Вплив друзів на вибір професії;
•Вплив педагогів на вибір професії;
•Особисті професійні плани;;
•Інформованість про професії;
•Уподобання;
•Конкурентоспроможність професії на
ринку праці.
Як визначення схильностей впливає на вибір фаху?Для такого вибору потрібно знати свої індивідуальні особливості, інтереси, схильності. На
основі розвитку стійких інтересів формується схильність, прагнення людини до
певного виду діяльності. Інтереси та схильності можна визначити за допомогою
спеціальних методик, розроблених ученими-психологами. Для широкої орієнтації у
світі професій доцільно скористатися умовною системою розподілу їх за предметом
праці, розробленою психологом Є.О. Климовим. Він розподілив професії на п'ять
типів: Перший - «людина — людина», коли доводиться працювати переважно з людьми,
групами і спілками людей, колективами. Другий -
«людина — техніка», коли головним предметом праці є технічні системи,
механізми, матеріали, технічні об'єкти. Третій -
«людина — природа», коли головним предметом праці є живі організми
(рослини, тварини). Четвертий -
«людина — знакова система», коли провідним предметом праці є умовні знаки,
цифри, коди, природні та штучні мови, ноти тощо. П'ятий - «людина
— художній образ», коли головним предметом праці стають художні образи,
умови їхньої побудови.
Головна професія для вас зараз – це навчання в
школі. Навчайтесь старанно, наполегливо, пам'ятайте, що знання, які отримаєте у
школі, стануть опорою у вашому житті. Ким би ви не
мріяли стати, яку б професію собі не обрали, кожен повинен добре знати свою
справу, робити її чесно, вміло, але
пам’ятайте, що головною професією для вас сьогодні є професія школяра.Я бажаю вам, щоб ви
завжди твердо знали куди рухається ваш корабель. Попутного Вам вітру. Бажаю
зробити в житті правильний вибір.
Рекомендації«Вибір
майбутньої професії»
Вибираючи
свою майбутню професію, запам'ятай:
1. Вибір професії - важливий крок
у житті кожної людини, тому роби його усвідомлено, враховуючи свої схильності
та здібності.
2. Розділяй професії на хороші та
погані, цікаві й нецікаві, важкі й легкі.
3. Все залежить не від професії,
а відтвого ставлення до неї.
4. Не вибирай професію "за
компанію" разом зі своїми друзями. Пам’ятай: те, що підходить твоємудругові, може не підійти тобі.
5. Радься з батьками, друзями,
вчителями, але, беручи кінцеве рішення, прислухайся до своїх бажань та потреб.
6. Запам’ятай, що світ професій
набагато більшийкількості шкільних
предметів.
7. Не вибирай професію на
підставі свого улюбленого предмета у школі або ставлення до вчителя.
8.
Збирай як можна більше інформації про різні професії.
9. Вивчай самого себе, май чітке
уявлення про свої інтереси та схильності.
10. Уточни, чи є на ринку праці
попит на обрану тобою професію.
11. Найди можливість
поспілкуватися з представниками обраної тобою професії.
12. Якщо ти невдало обрав
професію, пам'ятай, що її можна змінити у будь-якому віці. Для цього потрібно
мати лише бажання.
АЛГОРИТМ
ПРОФЕСІЙНОГО САМОВИЗНАЧЕННЯ
·Визначте кілька професій,
які вам подобаються, до яких є потяг, існують принципи можливості успішного їх
освоєння й працевлаштування.
·Відшукайте якнайбільше
інформації про ці професії, познайомтеся з людьми цих професій.
·Вислухайте думки батьків,
учителів, друзів, проаналізуйте їх.
·Складіть список суттєвих
можливостей професії і проаналізуйте його відносно до своєї мети, очікувань,
мрій.
·Визначте фізичні та
психологічні якості, необхідні для кожної із професій.
·Зверніться до психолога з
проханням визначити ваші інтереси, здібності, темперамент, особливості пам’яті,
уяви тощо.
·Прислухайтеся до своїх
відчуттів, інтуїції.
·«Приміряйте» кожну з
професій. Порівняйте і зважте в «плюси» та «мінуси».
Міжнародний
день пам’яті жертв Голокосту відзначається за рішенням
Генеральної Асамблеї ООН від 1 листопада 2005 р. (резолюція № 60/7)
щороку 27 січня. У 2011 р. Верховна Рада України прийняла
рішення про відзначення 27 січня Міжнародного дня пам’яті жертв Голокосту в
Україні на державному рівні (Постанова ВРУ № 8605 від 5 липня 2011 р.).
Саме
цього дня 1945 р. Червона армія визволила в’язнів найбільшого в окупованій
Європі табору смерті Аушвіц-Біркенау в Освенцимі (на території Польщі), що став
жахливим символом Голокосту та нацистських злочинів у Другій світовій війні.
Глибоко символічно, що табір було визволено підрозділом І Українського фронту
під командуванням майора Анатолія Шапіро – українського єврея, уродженця
Харківщини.
Трагедія Голокосту є невід’ємною частиною національної історії та пам’яті
України. Саме на українській землі нацистами та їхніми поплічниками було
забрано життя у понад 1,5 млн українських євреїв (тобто кожен четвертий з понад
6 млн жертв Голокосту).
Ще
задовго до того, як нацисти застосували диявольську технологію убивства у
газових камерах Аушвіцу, у серпні 1941 р. поблизу Кам’янця-Подільського були
убиті понад 23 тисячі людей.
За
місяць, наприкінці вересня у Бабиному Яру нацисти позбавили життя майже 34
тисячі євреївкиян, а сама назва до того невідомої околиці української столиці
перетворилась на жахливий символ Катастрофи. Ботанічний сад у Дніпрі, Порохові
склади в Одесі, Сосонки біля Рівного, Богданівка та Доманівка на Миколаївщині,
Дробицький Яр у Харкові, соляні шахти в Бахмуті, Березовий рів на Чернігівщині…
В Україні немає міста, в якому б не було власного «Бабиного Яру». Жертви деяких
з них дотепер чекають на належне вшанування.
Оголосивши
27 січня Міжнародним днем пам’яті жертв Голокосту, Генеральна Асамблея ООН
закликала держави-члени розробити просвітницькі програми, щоб наступні
покоління зберегли пам’ять про цю трагедію з метою запобігання в майбутньому
актам геноциду.
Сьогодні світ вшановує пам’ять мільйонів людей, знищених
нацистським режимом лише за право бути собою.
Голокост — це трагедія, яка нагадує, до чого
призводять ненависть, мовчання й байдужість.
Пам’ять — це не лише про минуле.
Це відповідальність сьогодні — не допустити
повторення злочинів проти людяності, де б і ким би вони не чинилися.
Тема:Унікальність органічного світу
Австралії. Населення.Домашнє завдання: Опрацювати §29 (ст.138-142), переглянути відео, оцінити
свої досягнення за 12 балами.
Австралія — й насправді чудовий
материк!
Там мріє побувати кожен
мандрівник.
Англієць Метью Фліндерс
відзначився як слід —
Проплив навколо неї із заходу
на схід.
І назву цю чудову він їй
подарував,
З великим дуже сумом додому
повертав.
А австралійський клімат тут
дуже непростий:
Тропічний, субтропічний —
спекотний і жаркий.
В Австралії багатий і дивний
живий світ:
Єхидни, качкодзьоби, коали,
евкаліпт.
Моря тут є й протоки, і острів
не один.
Коралові споруди підносяться з
глибин.
Це — материк чудовий і люди там
живуть
І гостей з України там завжди радо ждуть!
«Словничок»
Ендеміки — рослини та тварини, які живуть лише в
певному, відносно обмеженому районі або групі районів.
Релікти — види рослин і тварин, залишки давньої
флори й фауни, що збереглися донині.
Скреби — зарості колючих чагарників або низькорослих дерев (евкаліптів та акацій) з дрібним твердим
листям.
Епіфіти — рослини, що живуть на інших деревах, використовуючи їх як місце
прикріплення.
Національний природний парк — природоохоронна територія
загальнодержавного значення, яка створюється з метою збереження,
поповнення та ефективного використання
природних комплексів і об'єктів, що мають
особливу цінність. У них охорона поєднується з
раціональною організацією відпочинку населення й
туризму.
Заповідник — ділянка території або акваторії, на
якій зберігають весь природний комплекс, заборонена
будь-яка господарська діяльність, окрім використання для комплексних наукових досліджень.
Австралія раніше
відокремилася від інших материків. Тому тут в ізоляції утворився своєрідний
рослинний і тваринний світ. Незвичайність Австралії полягає в тому, що це єдиний материк світу, територія якого зайнята однією країною, яка не має суходільних кордонів. Назва цієї держави – Австралійський Союз.
Рослинний світ Австралії
Близько 75% видів рослинматерика зустрічається лише тут. Інші 25%
мають близькі види в Південній Америці і Південній Африці. Це свідчить про те,
з якими материками в далекому геологічному минулому Австралія становила одне ціле.
Вона є частиною Гондвани. Природа створила в Австралії ніби великий заповідник,
де збереглося багато рослин, які вимерли на інших материках, а також тварин,
близьких до тих, що населяли нашу землю в давні часи. На материку
ростуть 34 тис. видів рослин, із них 3/4 – ендемічні. Серед ендеміків багато
видів евкаліптів і акацій, найтиповіших для Австралії сімейств рослин. Евкаліптів
у Австралії зростає понад 600 видів. Вони ростуть переважно у вологих місцях. Вони як
насоси викачують воду з ґрунту, добре осушують його. Їх називають «протигарячковими»
деревами, оскільки там, де вони ростуть немає боліт, а отже, немає умов для
розвитку личинок малярійних комарів. Це найвищі дерева планети. Висота
окремих досягає 100 метрів. Є евкаліпти низькорослі. Один з низькорослих видів евкаліптів
називається «тасманський дуб» з рідкою кроною. Евкаліптові ліси світлі та майже
не утворюють тіні. Листя евкаліптів містить цілющі ефірні олії, а деревина
дуже міцна. Кожний рік евкаліпти скидають кору, щоб та не заважала їм рости.
Блакитно-сіре листя евкаліптів надає лісам трохи сумного вигляду, в них майже
немає яскравої соковитої зелені. Навіть у найсухіші періоди ці дерева не
скидають свого листя, а повертають його ребром до сонця. Значна висота дерев не
пов’язана з погонею за світлом – таким шляхом вони захищають себе від лісових
пожеж. Ці ліси зосереджені на сході Австралії. Частина Великого Вододільного
хребта має назву Блу-Маунтіс (Голубі гори). їх так називають, завдяки голубому
відтінку листя евкаліптових лісів, які покривають схили. Це дерево має важку, щільну,
міцну деревину. Вона дуже цінується в кораблебудуванні. Довговічними є і
телеграфні стовпи з евкаліптового дерева. З листя виробляють лікувальну олію. Оскільки
клімат значної території Австралії відрізняється сухістю, у її флорі переважають
посухостійкі рослини: злаки, евкаліпти, зонтичні акації, пляшкове дерево тощо. Пляшкове
дерево має широку нижню частину стовбура, яка різко звужується догори. У дощову
пору року в стовбурі накопичується значний запас вологи, яку дерево
використовує в посушливий період. На національній емблемі Австралії зображено, крім
евкаліпта, ще й акацію. Акація – це ще один типовий представник рослинного світу
Австралії. Гілка з квітами срібної акації, зображена на гербі Австралії, є її
символом. Австралійські акації належать до родини мімозових. Усього їх налічується
750 видів. Ростуть вони в субтропіках і тропіках. Понад 50% усіх видів акацій
знаходиться в Австралії. Це кущі і великі дерева.
Тваринний світ Австралії
Своєрідність
тваринного світу Австралії дозволяє виділити її в особливу Австралійську
область. Фауна Австралії відрізняється стародавністю, високим ступенем
ендемізму, відсутністю копитних, приматів і хижих (крім дикого собаки
дінго, завезеного людиною). З-поміж
тварин найпоширеніші є сумчасті: кенгуру, вомбати, ведмідь – коала, білки,
летяги, соні та інші. Кенгуру
також є одним із символів Австралії (52 види). Незвичайний вигляд кенгуру
вразив перших європейців, які ступили на берег континенту. Найменші кенгуру
завдовжки 23 см, а найбільші – гігантські руді – до 2 м.В степах і заростях
чагарників живуть велетенські руді кенгуру, в лісах – сірі, також великі. Є й
дрібні кенгуру. Навіть у велетенських кенгуру малята народжуються крихітними –
3см. Самиця доношує її у своїй сумці понад
півроку. У кенгуру поганий зір, зате добрий слух. Колись кенгуру в Австралії
було дуже багато, але їх винищили за цінне хутро. Цікаве походження назви цих
тварин. Моряки, що плавали з Куком, ступивши на землю Австралії, побачили
дивовижних звірів, які пересувалися величезними стрибками. Коли моряки запитали
австралійців, як вони їх називають, ті відповіли: «кенгуру», що означає «не
розумію». На материку збереглися представники фауни мезозой і третинного
часу, у тому числі більшість існуючих на землі сумчастих, а також найдавніші із
ссавців - однопрохідні яйцекладні єхидна і качкодзьоб. Своїх малюків вони
виводять з яєць – як пташенят, а вигодовують молоком – як ссавці. Качкодзьоби – дивні тварини, укриті
густим хутром, які несуть яйця. Має дзьоб, перетинки між пальцями лап, як у
качки, а хвіст, як у борсука.Улюбленцем австралійців є сумчастий ведмідь коала. «Плюшевими ведмежатами» коалами, які люблять поїсти й поспати, милуються
всі любителі живої природи. Сумчатий ведмідь коала живиться евкаліптовими
листками. Укритий хутром. Дуже неквапливий у русі. Довжина тіла дорослого коали
50 см, маса – до 10 кг, а в дитинчат при народженні – 1,8 см і важать вони
близько 5 г. Досягнувши 7-8-місячного віку, дитинчата перебираються із сумки на
спину самки.Не перестають дивувати
людей і плосконосі ящірки, котрі бігають на двох задніх ногах, і різнобарвні
райські птахи, і папуги, і «колюча» єхидна.Різноманітність
видів тварин Австралії незначна. Серед звірів тут панують сумчасті.Відсутність
хижаків сприяла розвитку їхньої надзвичайної різноманітності. Крім усіх відомих
сумчастих – «кенгуру», коали, тут водяться сумчасті вовк, кріт, борсук, білка
та інші.А із сумчастих хижаків на
острові Тасманія жив сумчастий диявол. Серед чималої кількості тварин Австралії
9/10 видів ендемічні.На жаль, далеко не
всі вони можуть конкурувати з «переселенцями».Простори Австралії виявилися сприятливими для собак динго, лисиць,
пацюків, кроликів, горобців, овець та інших видів, завезених із інших
материків.Тільки в Австралії мешкають страуси ему і казуар, райський
птах, сміттєва курка, яскраво забарвлені папуги, дводишніа риба цератода(зяброве
і легеневе дихання). Вона є перехідною ланкою між амфібіями і рибами.
Чудернацький вид місцевості надають незвичайні споруди мурашок – термітники.
На материку Австралія існує багато проблем, пов’язаних із діяльністю
людини, що швидко та іноді безповоротно змінює природні ландшафти, порушує
рівновагу природних комплексів. Тому перед Австралією стоять невідкладні екологічні
проблеми: її природа потребує охорони. Завезення кроликів,що знищують значну частину пасовищ, сприяло зменшенню сумчастих. За
підрахунками вчених рослинною їжею, яку знищили кролі, можна було б прогодувати
від 75 до 150 млн. овець. Кролі стали лихом для країни. Зникли деякі види кенгуру, на межі вимирання сумчастий
вовк, деякі види вомбатів.Для збереження природних комплексів в Австралії створено понад 1200
територій, що охороняються, – резерватів, національних парків і заповідників. Організовано
мережу дослідницьких станцій, які вирішують проблеми попередження ерозії
ґрунтів, підвищення їхньої родючості. Для вирішення проблем водопостачання
австралійські вчені досліджують питання створення штучних дощів, опріснення
морської води.
Населення Австралії
Сучасне
населення Австралії складається з декількох етнічних груп, які істотно
відрізняються одна від одної: нащадків переселенців із Великої Британії та
Ірландії, переселенців з інших країн Європи й Азії та корінних жителів. Уважається,
що корінні жителі Австралії — аборигени, з'явилися на материку близько 40 тис.
років тому. На думку вчених, вони потрапили сюди з Південно-Східної Азії. Їх
відносять до особливої австралійської раси. Австралоїди
мають коричневий колір шкіри, темне, злегка кучеряве волосся, темні очі. До
початку колонізації материка в Австралії проживало близько 0,5 млн аборигенів. Їхні численні племена були
розкидані величезною територією, вони розмовляли різними мовами, вели кочовий
спосіб життя. Вони не мали постійних помешкань і свійських тварин, займалися
полюванням і збиральництвом. Із приходом колоністів їх відтіснили на незручні
землі півночі й заходу країни, примусили жити в спеціальних поселеннях —
резерваціях. Лише у другій половині XXст. корінні жителі були визнані громадянами країни й
одержали право на вільне пересування. Однак їх кількість істотно скоротилася і
становить щонайменше 50 тис. осіб. Англо-австралійці ведуть відлік своєї історії
перебування на материку з «Першого флоту». Так називалася група з 11 вітрильних
кораблів, які пристали до берега Австралії у січні 1788 р. і доставили перших
каторжників і їхній конвой. Каторжани, відбувши до кінця покарання,
облаштовувалися на континенті. У середині XIXст. перевезення засланих
було припинено, і до Австралії почали прибувати вільні жителі Британських островів.
У ті часи подорож із Європи до Австралії займала від семи місяців до року. У
наші дні переліт із Європи займає близько доби з двома посадками в Делі або
Сінгапурі.Нащадки переселенців із
Великобританії та Ірландії — англо-австралійці становлять 80% жителів материка.
Відкриття у XIX ст. золота і розвиток вівчарства привабили до Австралії
вихідців з інших країн Європи та Азії — німців, італійців, греків, голландців,
китайців. Є в Австралії й українці. Їхня кількість становить майже 32,2 тис.
осіб. Більшість із них проживають у великих містах — Сіднеї, Мельбурні,
Аделаїді.Мельбурн — «майже»
англійське місто з безліччю старовинних будинків і великою кількістю парків.
Історія Мельбурна починається з 1803 р., коли на берегах річки Ярра
виникло перше поселення колоністів. Сідней — найбільше австралійське місто з
нескінченними лабіринтами вулиць, широкими магістралями й безліччю хмарочосів.
Столиця країни — невелике місто Канберра (353 тис. жителів) — розташоване між
Сіднеєм і Мельбурном за 100
км від океанського узбережжя. Канберра спеціально
проектувалася як столиця. Це політико-адміністративний і культурний центр
країни. У ньому немає промислових підприємств, відсутні хмарочоси, проте дуже
багато зелені, ростуть дерева й чагарники, привезені з різних країн світу. Загалом
в Австралії проживають близько 20 млн осіб. Густота населення
дуже низька, розміщено воно дуже нерівномірно. Основна частина населення
проживає у містах, розташованих на узбережжі. Сільські населені пункти
складаються з малих сіл і ферм, які розділені великими відстанями. На
Австралійському континенті розташована лише одна країна — Австралійський Союз.
Це одна з найбільших за площею держав світу. Від кінця XVIIIст. Австралія була
колонією Великої Британії, але за порівняно короткий проміжок часу
перетворилася на високорозвинену країну. Цьому сприяли знайдені тут поклади
корисних копалин і природні умови, сприятливі для розвитку сільського
господарства. Провідне місце в економіці країни належить промисловості. Австралія
є одним із найбільших у світі виробників мінеральної сировини, велику частину
якої вона продає іншим країнам. Розвинуте автомобілебудування,
електроенергетика, металургія, нафтопереробна, хімічна, харчова галузі. Понад
сто років Австралія вважається одним із найбільших виробників вовни та
продуктів харчування — пшениці, м'яса, цукру, фруктів, меду. Провідне місце
посідає вівчарство. Австралійські мериноси (порода овець) дають більше половини
всього світового настригу високоякісної, кращої у світі тонкої вовни. Щоб
оглянути свої володіння, фермери використовують легкі літаки, за що австралійці
заслужили звання «найбільш літаючої нації».Великі відстані стали перешкодою для регулярного
відвідування учнями шкіл, які живуть на віддалених фермах. Однак маленькі
австралійці на віддалених фермах навчаються за допомогою радіотелефону,
телевізора й Інтернету. Учитель проводить уроки для учнів, які перебувають за
сотні кілометрів від нього, і при цьому задає й перевіряє домашні завдання.Нині і наші здобувачі освіти знайомі з такою формою навчання.
В Австралії добре розвинутий туризм. Мільйони людей з усієї земної кулі
приїжджають помилуватися унікальною природою цієї країни.
ПІДСУМОК:
·Сучасне населення Австралії — це корінні
жителі та переселенці, які складають на сьогодні його основну частину. Корінне
населення — аборигени — належать до австралоїдної раси. Майже 80% населення
країни — англо-австралійці, нащадки переселенців із Великої Британії та
Ірландії. Українська діаспора в Австралії становить близько 32,2 тис. осіб.
·Населення на материку розміщене
нерівномірно. Проживає в основному в містах.
·Австралійський Союз — єдина держава на
материку. Вона належить до економічно розвинутих держав світу. Має
високорозвинену видобувну й переробну промисловість, сільське господарство.
Австралійський Союз посідає одне з провідних місць у світі з видобування
корисних копалин, виробництва вовни та продуктів харчування.
