7 клас 30.04.26 Урок № 46

 Тема: Савани. Гілеї. Вертикальна поясність.                                                                         Домашнє завдання: Опрацювати §49 (ст.242-246), оцінити свої досягнення за 12 балами (ст.246).

Краще гір можуть бути тільки гори. 

Легенда про старейшину та гори

Старійшина далекого села біля гір Кавказу відправляв юнаків на високу гору. Бо кожному з них хотілося довести, що найсміливіший він, найвитриваліший.

...Ідіть, поки вистачить сил.Якщо тяжко буде- повертайтеся назад, але нехай кожний принесе мені гілочку з того місця, відкіля повернув додому.

Перший повернувся з гілочкою дуба.

-Ні, недалеко ти дійшов, тільки трохи піднявся...

Другий приніс гілку бука, а невдовзі з явився і третій з гілкою ялини.

-Молодець, юначе, далеченько піднявся,- мовив дідусь.

Довго не було четвертого хлопця, і як же були здивовані його товариші, тому , що в руках юнака не було нічого

- Тобі не потрібна гілка,- усміхнувся старий.                                                                                                             - Перемога сяє у твоїх очах, твоєму голосі. Це одна з вершин твого життя. Ти бачив гору у всій ії величі.

  Сьогодні кожному з вас потрібно буде піднятися на свою гору. І якщо все виконаєте правильно, то опинетеся на вершині гори і в ваших очах буде сяяти перемога, бо ви підкорите ще одну вершину знань.

 

Савани та гілеї Євразії — це унікальні тропічні екосистеми, розташовані переважно на п-ові Індостан та Індокитай. Гілеї (вологі ліси) характеризуються постійною вологістю, а савани — чергуванням вологого і сухого сезонів. Більш детально ознайомитися з темою можна за допомогою матеріалів про природні зони Євразії. 

Гілеї (вологі екваторіальні ліси)

У Євразії вони займають досить великі території і досить різноманітні. Одних тільки пальм нараховується понад 300 видів. На узбережжі Філіппінських островів та Малайського архіпелагу росте кокосова пальма. У екваторіальних лісах ростуть численні види бамбуків.

·         Розташування: Острови Малайського архіпелагу, півострів Малакка, південно-західне узбережжя Індостану.

·         Клімат: Екваторіальний — постійно гарячий і вологий (температура  +25 −28∘C

 цілий рік), опадів більше 2000 мм

·         Ґрунти: Червоно-жовті фералітні (дуже родючі за рахунок швидкого розкладання органіки).

·         Рослинність: Багатоярусні ліси (фікуси, пальми, папороті, ліани).

·         Тварини: Орангутани, гібони, макаки, носороги, різноманітні птахи. 

Савани та рідколісся

У саванах Євразії серед високих злаків ростуть пальми, акації, тикове і салове дерева. Зустрічаються ділянки рідкостійних лісів. Субекваторіальні вологі та перемінно-вологі ліси вкривають західне узбережжя Індостану, область нижньої течії Гангу і Брахмапутри, узбережжя півострова Індокитай і північну частину Філіппінських островів. Рослинність зони нагадує південніші вологі екваторіальні ліси, але деякі дерева в сухий період скидають листя. Тваринний світ саван і субекваторіальних лісів різноманітний. Багато копитних, особливо антилоп, багато мавп. Уздовж річок Індостану полюють тигри і леопарди. На Індостані і на острові Шрі-Ланка дотепер живуть дикі слони.

Розташування: Внутрішні райони півострова Індостан, частина Індокитаю.

Клімат: Субекваторіальний — жаркий, з чітким поділом на вологий (літо) та сухий (зима) сезони.

Грунти: Червоні та червоно-бурі фералітні.

Рослинність: Високі трави (слонова трава), акації, пальми, тікове дерево.

Тварини: Індійський слон, носоріг, тигр, гієна, багато плазунів. 

Екологічні проблеми

Вплив людини: Гілеї активно вирубуються під плантації (гевея, олійна пальма), а савани використовуються для землеробства.

Зміни клімату: Ближче до пустель савани стають «опустеленими».

Порівняння: Савани Євразії менші за площею, ніж в Африці, і мають видову специфіку.  

Висотна поясність у горах материка

  Гори займають у Євразії майже половину території. Своїми піднебесними вершинами найвищі гірські системи «розривають» кліматичні пояси й надають можливість за невеликий час побувати в різних природних зонах. Причому, чим гори ближчі до екватора й чим вони вищі, тим більше висотних поясів. Не дивно, що за різноманіттям кліматичних умов жодна гірська країна не може зрівнятися з Гімалаями.

Висотна поясність або висотна зональність — закономірна зміна природних комплексів у горах, зумовлена насамперед зміною кліматичних умов з висотою. З висотною поясністю пов'язане явище вертикальної зональності рослинності — це зміна зон рослинності, пов'язана із змінами клімату і грунтів в залежності від висоти над рівнем моря. Так, в аридних зонах пустельна рослинність при підйомі в гори послідовно змінюється зонами (поясами) степів, лісів, субальпійських і альпійських лук. високогірних тундр і одвічних снігів. Закон вертикальної зональності рослинності відкрито Одуїном і Мільн-Едвардсом (1832).

Якщо ми подивимось на карту Євразії,то ми побачимо, що значну площу займає помаранчево-червоний колір. Це - область вертикальної (висотної) поясності.  У Євразії, де гірсь­кі системи неоднакові за висотою, вертикальна поясність дуже різноманітна.  На півночі материка в горах тільки чотири пояси змінюють один одного. з просуванням на південь кількість вертикальних поясів зростає. Найбільш яскраво в Європі висотна поясність виявляється на південних схилах Альп, а в Азії – на південних схилах Гімалаїв. Так, в Альпах, найвищих горах Європи, налічують п’ять вертикальних поясів, які закономірно змінюють один одного.  Найбільшу кількість вертикальних поясів у горах Євразії мають пів­денні схили Гімалаїв.

Найвищі гори Європи — Альпи. Їхня найвища точка — г. Монблан — досягає висоти 4807 м. Крім того, ця гірська система є важливим кліматоподілом Європи. Льодовики і вічні сніги знижуються в Альпах до 2500–3200 м. Найвища гірська система Азії і всієї земної кулі — Гімалаї. Їх найвища вершина — г. Джомолунгма. Гімалаї є природною межею між гірськими пустелями Центральної Азії і тропічними ландшафтами Південної Азії.

Альпи

Альпи розташовані в межах помірного поясу. На їх південних схилах випадає багато опадів – до 3 000 мм за рік. Нижній пояс до висоти 1 000 м утворюють широколисті ліси з дуба, каштана, граба, ясена, бука. Вище ростуть мішані ліси з бука і ялиці, які з висотою змінюються на хвойні ліси, де крім ялиці ростуть ялина, модрина, сосна. На південних схилах Альп ландшафти нижнього висотного поясу до висоти 800 м мають середземноморські риси. У північних районах Західних Альп у нижньому поясі переважають букові і мішані ліси; у більш сухих Східних Альпах — дубові і соснові ліси чергуються із степовими луками. До висоти 1800 м розповсюджений другий пояс із дубовими і буковими лісами за участю хвойних порід дерев. Субальпійській пояс простягається до висоти 2300 м — переважає чагарникова і високотравна лучна рослинність. В альпійському поясі велика частина поверхні гір позбавлена рослинності або вкрита накипними лишайниками. Верхній пояс — пояс високогірних кам'янистих і льодовикових пустель, у якому вищі рослини і тварини практично відсутні. Перша достовірна спроба переходу через Альпи була успішною ще в III ст. до н.е. Альпи не такі важкопрохідні, їх подолали учасники дитячого хрестового походу з Німеччини в 13 ст. Кілька тисяч дітей і підлітків змогли подолати Альпи без підготовки. Часто, коли говорять про військові походи через Альпи, то мова йде про тяжкі бойові дії в умовах гірської війни. В реальності гори відносно невисокі. В Альпах є навіть «дорога немічних», по якій навіть людина із слабким здоров’ям може здійснити перехід. По «карнизах» (вузькі проходи подолати Альпи наважилися лише три полководці — Ганібал, Наполеон і Суворов. Ганібал вів через Альпи на Рим величезну на той час армію. При переході майже половину війська було втрачено через вузькі проходи-«карнизи». Про успіхи в пошуках слідів переходу карфагенян оголосила дослідницька група на чолі з професором Йоркського університету в Торонто. Дослідники вивчили відклади, які були відкриті під час розкопок на перевалі Коль-де-ла-Траверсетт. Перевал знаходиться між Францією та Італією на висоті майже 3000 м. Виявилось що в одному з шарів збереглися бактерії клостридії, які часто зустрічаються в кінських фекаліях і можуть залишатися в грунті тисячоліттями. Радіовуглецевий метод аналізу показав, що шар датується ІІІ ст. до н.е. Альпи є одним із найважливіших рекреаційних районів Європи.

Гімалаї

У Гімалаях – найвищих горах світу – через їх географічне розташування в субекваторіальному й тропічному поясах та грандіозну висоту спостерігається планетарний максимум висотної поясності. Це означає, що піднімаючись південними схилами від підніжжя до вершин, можна побувати в усіх природних зонах світу: від вологих субекваторіальних лісів до високогірної тундри. Так, біля підніжжя, там де рівнина переходить у передгір’я, тягнеться пояс субекваторіальних вічнозелених болотистих джунглів – тераїв. У цьому поясі ростуть пальми, мімоза, банан, перевиті ліанами. Трави сягають заввишки 5 м. У густих заростях водяться такі великі тварини, як слони, носороги, буйволи. У лісі багато мавп. Із хижаків водяться тигр і леопард. Колись у тераях були поширені озера і болота, що кишіли малярійними комарами. Нині вони здебільшого осушені. Вище джунглів до висоти 1 200 м розташовується пояс вічнозелених тропічних лісів, де ростуть салове дерево, деревовидні папороті, бамбук і численні ліани. Його змінює пояс субтропічних лісів з вічнозелених (сосна, дуб) і листопадних (магнолія, клен, каштан) дерев. На висотах вище 2 000 м панують широколисті ліси помірного поясу з дуба, клена, каштана, які переходять у хвойні  ліси із сріблястої ялиці, гімалайської ялини, модрини. Підлісок утворюють густі зарості рододендронів. Верхня межа лісу проходить на висоті 3 500 м.  Вище ліси розріджуються і змінюються субальпійським поясом з високотравними луками і чагарниками з ялівцю та рододендрона. Над ними розташовуються альпійські луки, де примули, анемони, маки утворюють барвисті трав’яні килими. На відмітках  5 500 – 6 000 м проходить снігова лінія, за якою – пояс вічних снігів і льодовиків.. Отже, жодні гори світу не мають таких колосальних контрастів ландшафтів, як Гімалаї. У Гімалаях у верхніх поясах зустрічається чорний гімалайський ведмідь, який на відміну від бурого ведмедя має на грудях на чорному хутрі білу пляму у вигляді літери V. До висоти 5 000 м піднімається сніжний барс. Мускусні олені (кабарги), дикі гірські барани й кози здатні долати скелясті стрімкі уступи. Повсюдно поширені гризуни, особливо підкоришники. Багато птахів, серед яких фазан данфе, дикий індик улар. Гімалаї є природною межею між гірськими пустелями Центральної Азії і тропічними ландшафтами Південної Азії.

Перша європейська жінка, яка підкорила Еверест – польська альпіністка Ванда Руткевич. У списку підкорювачів 900 прізвищ. Вище 7000 метрів  підніматись не потрібно, тому що там починається так звана «зона смерті». Вона не придатна до життя людини, організм не в змозі відновити тут сили навіть після середньої витрати енергії.

8 клас 30.04.26 Урок № 54

Тема: Розселення людей по планеті. Густота населення. Територіальні відмінності густоти населення у світі й Україні. Підсумкова робота (Гр.2).Дослідження. Визначення регіонів України з найбільшою і найменшою густотою населення.

Домашнє завдання: Опрацювати §52 (ст.250-254), виконати проект для краєзнавця (ст.254).

 Географія населення, одна з основних складових соціально-економічної географії, набула в наш час надзвичайної актуальнос­ті. Людина є найвищою цінністю на Землі, її трудовим та інтелек­туальним потенціалом, основою розвитку, носієм духовної культури. Людина — головна продуктивна сила суспільства, за­вдяки їй створюються всі матеріальні і духовні блага. Водночас лю­дина є не тільки виробником, але й головним споживачем цих благ світу.

Демографія — наука про закономірності відтворення населен­ня. Вона вивчає процеси народжуваності, смертності, шлюбності, освіченості, міграції, зайнятості, віковий та статевий склад насе­лення та ін.                За даними демографічних досліджень на початку нашої ери на Землі нараховувалося близько 200 млн осіб, у 1000 р. — 275 млн, у середині XVII ст. — 500 млн, у 1850 р. — 1,3 млрд, у 1900 р. — 1,6 млрд, у 1950 р. — 2,5 млрд, у 1970 р. — 3,6 млрд, у 1999 р. — 6 млрд. Зараз (2026 р.) на Землі живуть близько 8 млрд осіб. За розрахунками ООН, найближчими роками ця цифра збіль­шуватиметься в середньому на 78 мільйонів щорічно.

    Населення на нашій планеті розміщується дуже нерівномірно. Наявність питної води, близькість до моря, родючі ґрунти, сприятливі кліматичні умови та інші природні чинники визначали кількість розміщення населення в тому чи іншому регіоні світу. З розвитком цивілізації до них додаються соціальні, економічні, екологічні чинники. Простежити особливості розміщення населення дасть змогу показник густоти населення.

Густота (щільність) населення — ступінь населеності певної території; розраховується діленням наявного населення на площу території, країни загалом чи окремого регіону.                                                                      Густота населення — це кількість жителів на 1 км², яка відображає нерівномірність розселення. У світі середня густота становить ≈40 осіб/км², з максимумами в Азії та Європі. По­над 2/3 населення світу сконцентровано на 8 % суходолу, близько 85 % про­живає в Східній півкулі, 60 % — у помірному поясі Північної півкулі, більш ніж 50 % на низовинах і майже 1/3 в приморській смузі. На сучасному етапі розвитку людства розміщення населення дедалі більше залежить від соціально-економічних чинників — розміщення виробництва, комфортних умов життя тощо.

Окремі регіони Землі відрізняються великим скупченням насе­лення:

1)                  східноазіатський (Китай, Японія, Корея) — густота населення 200-400 осіб/км²;

2)                  південноазіатський (Індія, Банґладеш, Шрі-Ланка, Пакис­тан) — 300-800 осіб/км²;

3)                  європейський — понад 100 осіб/км²;

4)                  південно-східно-азіатський (Індонезія, Таїланд, Філіппіни та ін.) — 400-500 осіб/км².

 Територіальні відмінності густоти населення у світі

Населення світу розміщене вкрай нерівномірно, що зумовлено природними та історичними чинниками: 

·         Найбільш заселені регіони: Велика Азія (Південна, Східна), Європа. Тут зосереджено понад 80% населення.

·         Найменш заселені регіони: Полярні райони, пустелі, високогір'я (Гренландія — 0,027 особи/км², Монголія — 2 особи/км², Амазонія).

·         Чинники: Сприятливий клімат, родючі грунти, близькість до моря, давня історія землеробства.        

Густота населення України

Середня густота населення України становить близько 74,5 осіб/км, вища за світову, але зменшується через депопуляцію, з найбільшою концентрацією у Львівській/Дніпропетровській областях та найменшою — у Чернігівській. 

Регіональні відмінності:

Найвища густота: Західна Україна (Львівська, Чернівецька області) та промисловий Схід (Дніпропетровська, Донецька області — до 2014 р.).

Найнижча густота: Північ (Чернігівська — 32,5 особи/км², Житомирська) та Південь (Херсонська — 37,2 особи/км², Миколаївська).

Урбанізація: У містах (особливо Київ, Харків, Одеса) густота дуже висока (1500–4000 осіб/км²), тоді як сільська місцевість рідко заселена.

Тенденції: Через депопуляцію (перевищення смертності над народжуваністю) густота населення в Україні зменшується. 

На розміщення (щільність) населення впливають історичний та природний чинники. Історичний виражений в історії заселення окремих територій — відкритті, колонізації та освоєнні нових земель. Найбільш яскраво проявилась дія цього фактору для Росії, Канади, СІНА, країн Африки, Латинської Америки, Австралії.                                          

Наслідки прояву природного чинника:

-           Основна частина населення світу проживає на рівнинах, більше половини його — на низовинах, в горах — лише 8% населення світу.

-           Більшість населення світу проживає в помірному і субтропічному кліматичних поясах. Менше всього заселені арктичні й тропічні пустелі, тайга, тундра й вологі екваторіальні ліси.

-           Найвища щільність населення спостерігається в долинах великих річок (Інд, Ганг, Брахмапутра, Янцзи, Хуанхе, Ніл, Волга, Міссісіпі).

-           Населення концентрується поблизу узбережжя морів і океанів.

-           Родючі ґрунти сприяють розвитку землеробства й «притягують» населення.

Земля, як планета людей, дуже різноманітна за умовами, сприятливими для проживання. Усім відомо, що є території, абсолютно не придатні для життя людини, а є місця, де населення проживає у вкрай тяжких умовах, пристосовуючи свій спосіб життя до цих умов. Наша Україна розташована в благодатних широтах, де гармонійно взаємодіють клімат, рельєф, ґрунти, різноманітний рослинний та тваринний світ, приваблюючи людей на ці території. Проте, в останні роки спостерігається ситуація, коли обезлюднюють українські села, а міста, які колись були «мільйонерами» за кількістю населення, давно втратили свій статус.

У ХХІ ст. кількість населення Землі продовжує збільшуватися, хоча темпи зростання уповільнюються. Приріст населення сві­ту відбувається за рахунок країн із другим типом відтворення, який характерний для країн, що розвиваються. Кожному типу відтворення населення відповідає свій тип віко­вого складу. У розвинених країнах відбувається процес старін­ня нації.

Нерівномірні тенденції процесів відтворення населення у різ­них регіонах світу призвели до загострення демографічних проблем.

9 клас 30.04.26 Урок № 31

 Тема: ВІЛ/СНІД: проблема людини і проблема людства. Формула індивідуального захисту. Тестування на ВІЛ-інфекцію, гепатити В і С. Протидія дискримінації ВІЛ-позитивних людей.                                                                                                      Домашнє завдання: Опрацювати інформацію в підручнику (§25-26, ст.119-131); намалювати листівку «10 фактів про ВІЛ/СНІД (або про гепатити В та С).

Байка Езопа «Жаби»

Серед зеленого поля було невеличке блакитне озерце. Жили в ньому дві жаби. Зиму перебули вони щасливо. В озері було багато поживи, і жаби нічим не клопоталися. 
Але настало таке спекотне літо, що озерце висохло, зосталася від нього маленька калюжка. У ній і ховалися жаби, нарікаючи на жорстоку долю. 
- Довго тут не висидиш,- каже якось одна жаба.- Щодень стає жаркіше,- скоро й ця вода висохне. 
- Авжеж,- відповідає друга.- Треба шукати кращого місця. Може, десь недалечко є річка чи більше озеро. Пересиділи б там спеку, а з першими дощами повернулися б сюди. 
- Гаразд,- погодилася перша.- Зараз же вирушаймо. 
- Коли так, то й так. Уперед! 
Вилізли жаби з озерця, подалися шукати ліпшого притулку. Незабаром бачать - колодязь. 
- О! Там є вода! - сказала одна жаба.                                                                                                      Доплигали вони до колодязя, зазирнули. 
- Ну й глибоко! 
- А скільки води! Стрибнемо? Де ще знайдеш краще? 
І перша жаба вже намірилася стрибнути, як інша скрикнула.                                                            - Стій, дурепо! - спинила її подруга.- А коли й тут висохне вода? Звідси вже не вилізеш - високо. Краще пошукаймо іншого місця, де ми будемо в безпеці; навіщо стрибати в першу-ліпшу яму, не думаючи, що буде по тому?

 На нашій планеті три інфекції збирають найбільшу кількість жертв: малярія, СНІД, туберкульоз.  ВІЛ/СНІД зꞌявився відносно недавно - близько 40 років тому.                           

Трохи статистики: Сьогодні число ВІЛ – інфікованих у світі перевищує 30 млн., а померло від цієї хвороби 6 млн. людей. Щоденно у світі заражається ВІЛ понад 6 тис. людей, що дає змогу говорити про пандемію СНІДу. Україна за темпами розвитку епідемії ВІЛ-інфекції посідає друге місце в Європі, і 5 у світі, наздоганяє навіть Африку. Середня тривалість життя ВІЛ – інфікованої людини становить приблизно 12 років, однак сучасні препарати збільшують цю цифру в 2-3 рази. На сьогодні,на жаль,не існує вакцини для профілактики СНІДу і не достатньо ефективні методи лікарської терапії цього захворювання. Сучасні препарати для лікування СНІДу діють в середині клітини, не дозволяючи ВІЛ розмножуватись. За оцінками ВООЗ у світі пів мільярда людей хронічно інфіковані гепатитом В або С, у більшості ця хвороба приводить до цирозу або раку,якщо її не лікувати. Всього існує 5 видів гепатитів, і від деяких е вакцини та лікування, а від деяких і немає. Шляхи передачі ВІЛ та гепатитів та умови їх передачі однакові у цих хвороб, хоча ВІЛ - це хвороба крови та імунної системи, а гепатит - хвороба печінки (від гр. «гепато»), і ще ці хвороби об’єднує їх вірусна природа.

ВІЛ – це збудник захворювання на ВІЛ-інфекцію 

Вірус – мікроорганізм, який можна побачити тільки під електронним мікроскопом

Імунодефіцит – неспроможність імунної системи захистити організм від інфекцій

Людина – організм, у якому розмножується вірус

СНІД

Синдром тому, що в людини виникає багато різних симптомів та захворювань

Набутий – передається на генетичному рівні

Імунний – тому, що вражає імунну систему

Дефіцит – тому, що імунна система ослаблена і не здатна боротися із інфекціями

      Від зараження ВІЛ-інфекцією нас захищає не імунітет, а наша поведінка. Зокрема, наше відповідне ставлення до цієї проблеми і толерантне ставлення до людей з ВІЛ, наші знання про шляхи передавання і вміння безпечно поводитися з кров’ю інших людей.

     Відомо три шляхи інфікування ВІЛ-інфекцією.

1.   Від матері до дитини. 
2.   Статевий. Навіть при єдиному контакті можна інфікуватися, тому такий контакт має бути тільки між дорослими людьми, які чітко уявляють наслідки таких дій. Ні за яких обставин це не може бути примусово, за порадами подруг, друзів, заради моди.
3.   Через кров.

Стадії захворювання ВІЛ/СНІДом

ПЕРІОД ВІКНА.  Відбувається ВІЛ-інфікування. Більшість людей не помічають, що інфіковані, але дехто може на короткий час занедужати. Хворі люди інфікують інших, хоча обстеження  на ВІЛ-позитивну пробу може не виявити. Триває   2-12 тижнів може тривати до 6 місяців. Тому лікарі рекомендують робити повторний аналіз.

БЕЗСИМПТОМНИЙ ПЕРІОД.   Появляються у крові антитіла, які уможливлюють діагностування  ВІЛ-інфекції. Відсутні симптоми або поява деяких з них: втрата ваги, надмірна втома, пітливість, пронос, температура довгий час  до місяця тримається 37-37,5 . Можливо, коли раптово піднімається температура до 40 і так же раптово падає. Ніяких ознак інших хвороб не має. Триває від 6 місяців до 10 і більше років
 СТАДІЯ СНІДУ. Виникнення загального імунодефіциту. На тлі загального імунодефіциту виникають різні інфекції, або злоякісні пухлини, що призводять до смерті. Людина вмирає від того, що організм не здатен боротися з хворобою. Хвороби виснажують організм. Триває від 6 місяців до 12 і більше років.

Формула індивідуального захисту від ВІЛ

На індивідуальному рівні ризику ВІЛ-інфікування можна уникнути або суттєво зменшити його за допомогою простої формули: «Утримання, вірність, захист, стерильність».

  Серед всіх вірусних гепатитів найчастіше зустрічаються гепатити В і С. Ці захворювання передаються через кров і статевим шляхом, протікають переважно безсимптомно і призводять до розвитку важких ускладнень. Збудником гепатитів В і С є вірус. Він дуже стійкий до різних хімічних і фізичних дій, тому простого миття, кип’ятіння недостатньо для знезараження предметів, які контактували з кров’ю хворого. Цим пояснюється поширення інфекції. Вірус гепатиту С представлений 11 генотипами. Кожен з них має своє географічне поширення, чутливість до лікування і здатність викликати певні особливості хвороби.  При обіймах, поцілунках, побутових контактах інфікування вірусними гепатитами не відбувається. Проте близькі хворих людей повинні враховувати, що джерелом небезпечних вірусів є приладдя для гоління, зубні щітки, манікюрні та педикюрні інструменти хворого, а також інші предмети, на які потрапляє кров. Беручи до уваги шляхи передачі цих інфекцій, можна виділити наступні групи ризику зараження парентеральними гепатитами:

·          Ін’єкційні наркомани.

·         Люди, які мають безладні статеві зв’язки.

·          Сексуальні партнери хворих на гепатит.

·         Родичі і співмешканці хворих гепатитом.

·         Медичні працівники.

·         Гомосексуалісти і люди, які віддають перевагу збоченій формі сексу (при таких сексуальних контактах висока ймовірність травмування слизових оболонок і відповідно зараження).

·         Діти, народжені від хворих гепатитом матерів.

·         Люди, які страждають недугами, які вимагають переливання крові або гемодіалізу.

·         Особи, які часто піддають своє тіло татуажу і пірсингу.

Гепатит В і гепатит С мають схожі симптоми. Від моменту попадання вірусу в організм до появи ознак хвороби при гепатиті В проходить в середньому 2-6 місяці, при С – 1,5-2 місяці. Початок захворювання може бути гостро вираженим або прихованим.

При гострому початку з’являються такі ознаки гепатиту:

·         жовтизна шкіри і білків очей;

·         потемніння сечі;

·         світлий стілець;

·         висока температура тіла;

·         слабкість, погане самопочуття;

·         нудота.

Лікування гепатитів В і С. При гострій формі хвороби специфічне противірусне лікування не проводиться. Хворим рекомендується дієта, спокій, дезінтоксикаційна терапія. Якщо виявлено хронічний гепатит, противірусна терапія дозволяє попередити розвиток цирозу, поліпшити стан хворого, проте повного одужання не гарантує. Схема лікування хворих з хронічним гепатитом В включає: дієту з мінімальним вмістом тваринних жирів і високим вмістом ліпотропних продуктів (рослинних масел, нежирних молочних продуктів, риби, пектинових овочів і фруктів), а також повна відмова від алкоголю. При гепатиті С також важлива дієта і відмова від алкоголю.

Профілактика вірусних гепатитів

Для гепатиту В найбільш ефективна профілактична міра – це вакцинація. Вона здійснюється за наступною схемою: дитина отримує три дози препарату – в перші дні життя, в місяць і півроку. Імунітет формується практично у всіх щеплених і зберігається 10 і більше років. Ревакцинація через кожні 10 років проводиться за наявності показань (наприклад, якщо людина входить в групу ризику). Дорослі також повинні робити цю процедуру. Заходи профілактики гепатиту В такі ж як і при гепатиті С, від якого щеплення немає: захищені статеві контакти, використання одноразових шприців, по можливості мінімізація відвідувань салонів манікюру, пірсингу, татуажу, дотримання заходів безпеки в побуті (для близьких хворого на гепатит), відповідальне ставлення медичного персоналу до своїх обов’язків (по дезінфекції інструментарію) і т.д

За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), на кінець 2023 року у світі налічувалося 39,9 мільйона людей, які живуть з ВІЛ. Понад 354 мільйони людей живуть з хронічним вірусним гепатитом B  або C. В Україні, за офіційними даними станом на 01.01.2024 року, під медичним наглядом перебувало 157 435 людей, які живуть з ВІЛ. За оціночними даними 2019 року, в Україні інфіковано ВГC орієнтовно 5% населення, з них близько 3,6% мають хронічний вірусний гепатит C. Вірусним гепатитом B, за цими ж оцінками, інфіковано 1,5% населення. Однак багато людей, які живуть з ВІЛ та/або вірусними гепатитами (ВГ), не знають про це. В умовах війни ризики інфікування ВІЛ та вірусними гепатитами зростають. Це відбувається через збільшення кількості травм, поранень, контактів з кров’ю та неможливістю всюди належниим чином забепечити інфекційний контроль обмеженим доступом до бар'єрної контрацепції. Саме тому потреба в тестуванні на ці інфекції стає ще актуальнішою. Своєчасно встановлений діагноз та вчасно розпочате лікування дозволяє зменшити смертність, подальше поширення ВІЛ-інфекції та вірусних гепатитів і уникнути серйозних ускладнень для здоров’я людини. Аби вчасно виявити ВІЛ-інфекцію або вірусний гепатит B чи C знадобиться лише кілька крапель крові і до 30 хвилин часу.

Методи діагностики ВІЛ-інфекції і вірусних гепатитів

·         інструментальні методи — імуноферментний аналіз;

·          швидкі тести.

Імуноферментний аналіз дослідження крові на вміст серологічних маркерів ВІЛ та вірусних гепатитів B і C проводиться із застосуванням спеціального обладнання, тому здійснюється лише в лабораторіях закладів охорони здоровя; проведення цього аналізу потребує від декількох годин до кількох днів для отримання результату. Здебільшого, такий метод використовується для дослідження великої кількості зразків крові пацієнтів (наприклад, під час обстеження крові донорів, а також для обстеження вагітних жінок). Швидкі тести не поступаються за своєю точністю інструментальним методам, але дозволяють отримати результат тестування вже через 15–30 хвилин. До того ж отримати послугу з тестування на ВІЛ або вірусні гепатити B і C можна безпосередньо під час звернення до сімейного лікаря або іншого надавача послуг зі скринінгу.

Зробити тест на ВІЛ та/або вірусні гепатити можна:

·          у сімейного лікаря;

·         у неурядових організаціях;

·         у закладах охорони здоров’я, позначених на картах:

      де зробити тест на вірусні гепатити — карта закладів на сайті Центру громадського здоров’я України: https://tinyurl.com/mtscehdu

де зробити тест на ВІЛ — карта закладів: https://tinyurl.com/bcv9m4xn

Всі обстеження пропонуються безоплатно та конфіденційно, оскільки ці послуги входять до складу різних пакетів послуг Програми медичних гарантій.                                                              

Що робити, якщо результат тесту позитивний? Не панікуйте. Зверніться до лікаря. За його призначенням вам зроблять додаткові дослідження, щоб підтвердити чи спростувати результат тестування. У разі підтвердження діагнозу, лікар призначить відповідне лікування.  У випадку вірусного гепатиту C лікування триває від 3 до 6 місяців — 90–95% хворих повністю одужує. Лікування вірусного гепатиту В у більшості випадків є пожиттєвим, і хоча не досягається повного одужання, лікарські засоби ефективно контролюють вірус в організмі та запобігають ураженню печінки. Чим раніше буде виявлено вірус та розпочато лікування – тим вищі шанси на повне одужання або контроль вірусу. Пацієнтам, яким встановлено діагноз ВІЛ-інфекція, пропонується антиретровірусна терапія (АРТ) для зниження вірусного навантаження в організмі до невизначального рівня, внаслідок чого людина не може передати вірус іншим. Якщо результат негативний і є ризики інфікування надалі, вам нададуть рекомендації щодо профілактики, в тому числі доконтактної профілактики. Наразі існують ефективні ліки, які закуповуються державою. Відтак лікування ВІЛ та вірусних гепатитів є безоплатним для пацієнтів.             

 Дискримінація – це обмеження прав частини населення за певною ознакою. Такою ознакою може бути будь-яка значуща відмінність особистості, наприклад раса, національність, стать, релігійні переконання, інвалідність, рід занять, стан здоров’я.                                                         

Стигма (від грец. stigma — тавро, пляма, ярлик) — це характеристика людини або групи, що є свого роду вадою та спричиняє прагнення покарати, ізолювати або якось інакше принизити людей. Стигма є надзвичайно сильним соціальним ярликом, що змушує ставитися до людини як до носія небажаної риси.  

Будь-яка людина має однаковий ризик заразитися вірусом імунодефіциту. На сьогодні ВІЛ/СНІД не зважає на такі традиційні кордони, як статева належність, сексуальні вподобання, спосіб життя, соціальний статус чи расу. Всі ми рівні перед ризиком бути враженими ВІЛ-інфекцією, і тільки від нас самих, від нашого розуміння ризику, від нашої поведінки залежить наше здоров’я. Хворі на СНІД – такі ж люди, як усі. І кожен може опинитися на їхньому місці. Наше завдання – застерегти людство від цієї страшної хвороби. І жити, щоб бути здоровими, кохати і бути коханими па просто щасливо жити на цій прекрасній Землі!