26.02.26 Урок №23

Тема: Підсумковий урок за темою «Здоров’я». Комплексна підсумкова робота №2 «Гр.1 Безпека», «Гр.2 Здоров’я», «Гр.3 Добробут».                                                              Домашнє завдання: Підготувати презентацію з однієї теми (на власний вибір) з ІІ розділу «Здоровꞌя».

Комплексна підсумкова робота №2 (Гр.1,2,3) за темою «Здоров’я людини»

І рівень (1-3 бали)

Завдання з вибором однієї правильної відповіді (по 0,5 б)

1.    Яке твердження найточніше описує період «на порозі дорослого життя»?
А. Повністю незалежний період без змін.
Б. Період фізичного, емоційного та соціального становлення; зростає відповідальність.
В. Період, коли людина лише їсть більше.
Г. Лише період навчання в школі.

2.    Який із елементів НЕ входить у поняття «оздоровча система»?
А. Регулярна фізична активність
Б. Повноцінний сон
В. Ігнорування профілактичних щеплень
Г. Збалансоване харчування

3.    Основне джерело швидкої енергії для організму:
А. Білки
Б. Мінерали
В. Вуглеводи
Г. Вітаміни

4.    Чим може загрожувати підлітку необдумане дотримання модної дієти?
А. Поліпшення сну
Б. Нестачею важливих нутрієнтів і порушенням росту
В. Автоматичним зростанням успішності в школі
Г. Захистом від інфекцій

5.    Який спосіб обробки води в поході є найнадійнішим у більшості випадків?
А. Вживання сирої води без обробки
Б. Кип’ятіння води мінімум 1 хвилину
В. Залишити на сонці 10 хвилин
Г. Просто процідити через футболку

6.    Продукт із тривалим терміном зберігання, корисний під час воєнного стану:
А. Свіжі ягоди
Б. Консервовані овочі/м’ясо
В. Свіже молоко без консервування
Г. Сирі морепродукти

ІІ рівень (4-6 балів)

7.      Дайте визначення поняттям:

Здоровий спосіб життя - це ...

Моральна зрілість - це ...

8. Скласти короткий перелік (4 пункти) заходів оздоровчої системи школи, що школа може робити, щоб зміцнювати здоров’я учнів.

1.

2.

3.

4.

9. Охарактеризуйте вегетаріанську дієту та її наслідки для організму

Суть:

Переваги:

Недоліки та ризики:

ІІІ рівень (7-9 балів)

10.  Позначте на малюнку відділи травної системи:

 

11.  Прочитайте текст та дайте відповіді на запитання.
       Андрій з’їв салат, який простояв на столі цілий день у спеку. Через кілька годин у нього з’явився біль у животі та нудота.
Запитання:

1.      Що могло стати причиною отруєння?

2.      Які перші симптоми з’явилися?

3.      Як слід було правильно зберігати салат?

ІV рівень (10-12 балів)

12. Наведіть приклад збалансованого денного меню для підлітка (сніданок, обід, вечеря + один перекус).

Сніданок: 

 

Перекус:

Обід:

     Вечеря:

8 клас 26.02.26 Урок № 38

Тема: Основні зональні типи ґрунтів України. Азональні типи ґрунти. Карта ґрунтів. Грунтові ресурси та земельний фонд України. Заходи з раціонального використання і охорони ґрунтів. Підсумкова робота (Гр.2). Практична робота №12 «Порівняльний аналіз різних типів та підтипів ґрунтів України».                                                                  Домашнє завдання: Опрацювати §32 (ст.150-154), оцінити свої досягнення за 12 балами (ст.154).

 Залежно від складу, вмісту гумусу, потужності горизонтів виділяють різні типи грунтів. Першу  у світі їх наукову класифікацію створив відомий вчений і звсновник грунтознавства Василь  Васильович Докучаєв. Він виділяв десять типів грунтів, а сьогодні їх налічують понад 100. Сучасні грунти України сформувалися в післяльодовиковий період.  Їхній розподіл підпорядкований закону широтної зональності на рівнинах і вертикальної поясності в горах. Величезний вплив має рельєф місцевості, а також характер рослинного покриву в минулому й сьогодні.

         Основні типи грунтів:

Дерново-підзолисті грунти сформувалися під дубово-сосновими лісами з розвиненим травяним покривом в умовах надмірного зволоження. Площа — 2,5 млн. га; поширення — мішані ліси Полісся, Лісостепу та передгір'я Карпат; сформу­валися на льодовикових, водно-льодовикових піщаних та супіщаних відкладах; вміст гумусу — 5—2,5 %; мають значний (до 20 см) горизонт вимивання (підзолистий горизонт), кислу реакцію розчину; безструктурні з низьким вмістом поживних речовин. Характеристика – безструктурні, розсипаються, низька вологоємкість, висока водопроникність, органічні рештки вимиваються в нижні шари горизонту, формується білуватий горизонт вимивання, слабо родючі (1-1,5% гумусу), мають кислу реакцію(росте хвощ). Для підвищення їхньої родючості ефективно вносити органічні і мінеральні добрива, застосовувати вапнування (показую вапно). Так як землі перезволожені – їх осушують.

Сірі лісові грунти розвивалися в умовах теплого й помірного вологого клімату під грабовими, грабово-дубовими, іноді дубовими лісами з незначним травянистим покровом. Площа - понад 5 млн. га; поширені у лісосте­пові; широколистими лісами з густим трав’яним покривом; сформувалися на лесах; вміст гумусу 5—8 %; процес ви­мивання виражений слабо; мають слабо кислу ре­акцію ґрунтового розчину, дрібно грудкувату струк­туру; виділяють три підтипи: ясно-сірі, сірі лісові і темно-сірі опідзолені.

Характеристика – більш структурні, сформувались під широколистяними лісами, вміст гумусу – 2,5-4,5%, глибина гумусового горизонту 40-55 см, реакція нейтральна, для підвищення родючості вносять органічні  і мінеральні  добрива.

Чорноземні  грунти найбільш поширені у лісостепу і степу. У чорноземів грудкувато-зерниста структура, вони сформувалися в умовах достатньої кількості тепла, світла й вологи для розвитку травяної рослинності.

Чорноземи бувають: типові чорноземи, чорноземи звичайні, чорноземи південні.

«Чорноземні ґрунти (чорноземи типові)».

Площа — 7,7 млн. га; поширені в лісостепу під лучно-степовою рослинністю; сформувалися на ле­сах і лесоподібних суглинках; потужність гумусового горизонту - 65-150 см; вміст гумусу — 3,5-7 %; структура зернисто-грудкувата; високо родючі ґрун­ти, широко використовуються в землеробстві.

 «Чорноземні ґрунти (чорноземи звичайні)».

Площа — 10,9 млн. га; поширені у північному Степу, сформувалися під степовою рослинністю в умовах обмеженої вологості; ґрунтоутворююча по­рода - лесоподібні суглинки і леси; гумусовий го­ризонт—40—60см; вміст гумусу — 4,3—6 %; ґрунти сприятливі для росту і розвитку сільськогоспо­дарських культур.

 «Чорноземні ґрунти (чорноземи південні)».

Площа — 3,3 млн. га; поширені у південній час­тині Степу; утворилися на лесах і лесоподібних суг­линках під трав'яною рослинністю в умовах посуш­ливого клімату; гумусовий горизонт — 64- 68 см; вміст гумусу — 1,6—3,4 %.

Каштанові грунти поширені на півдні Причорноморської низовини й частини степового Криму та Приазов'я під порівняно бідною трав'янистою рослинністю. Площа - 1,2 млн. га; сфор­мувалися на лесових породах; потужність гумусового горизонту до 40 см; вміст гумусу — 2,5-3,6 %; струк­тура грудкувата; подекуди проявляються ознаки со­лонцюватості. Утворились на засолених ґрунтоутворюючих породах під ковила - типчаково-полиновими степами в умовах посушливого клімату, безструктурні, відносно родючі, вміст гумусу – до 4%, гумусовий горизонт становить 40-50 см, солонцюваті, мають лужну реакцію, тому ці ґрунти гіпсують(показую гіпс). Так як клімат посушливий, ці землі зрошують.

Лучні ґрунти сформувались у заплавах річок, мають краще виявлену зернисту структуру, 40см гумусовий горизонт, вміст гумусу 3-6%, реакція ґрунтового розчину нейтральна, родючі.

Коричневі грунти знаходяться на Південному березі Криму в умовах субтропічного клімату.

Солончаки і солонці. Площа - близько 20 тис. га; поширені фрагмен¬тарно на узбережжі Чорного моря, островах затоки Сиваш і в приморській частині річкових долин; характеризуються значною концентрацією легкорозчинних солей у поверхневій частині, часто з утворенням сольової кірки; концентрація солей від 3 до 25 %; мають дуже низьку родючість.

Торфові ґрунти. Площа — понад 1 млн. га; поширені на Поліссі і подекуди в Лісостепу в умовах надлишкового зволоження атмосферними та ґрунтовими водами; сфор¬мувалися під вологолюбною рослинністю і мають шар торфу понад 50 см; за товщиною торфу їх поділяють на торфово-глейові, торфово-болотні і торфовища; потребують регулювання водного режиму.

                                                                     Карта грунтів

На Поліссі найбільш поширені дерново-підзолисті ґрунти. Ці грунтиформуютьсяпід дубово-сосновимилісами з розвиненимтрав’янимпокривом в умовахнадмірногозволоження. Характеристика – безструктурні, розсипаються, низька вологоємкість, висока водопроникність, органічні рештки вимиваються в нижні шари горизонту(широкий горизонт вимивання), формується білуватий горизонт вимивання, слабо родючі (1-1,5% гумусу), мають кислу реакцію(росте хвощ). Для підвищення їхньої родючості ефективно вносити органічні і мінеральні добрива, застосовувати вапнування (підвищена кислотність). Так як землі перезволожені – їх осушують.

На Поділлі.Сірі лісові ґрунти розвивалися в умовах теплого й помірно вологого клімату сформувались під широколистяними лісами  з незначним трав’яним покривом. Їхнійверхній гумусово-акумулятивний горизонт має протяжність до 45—55 см і сірезабарвлення. Ціґрунтимістять 1,3—4 % гумусу. Кислотність нейтральна, для підвищення родючості вносять органічні  і мінеральні  добрива.

Центральна зона України. У лісостепу і степу найбільш поширені чорноземні ґрунти, що мають високий вміст гумусу. У чорноземівгрудкувато-зерниста структура, вони сформувалися в умовахдостатньоїкількості тепла, світла й вологи для розвиткутрав’яноїрослинності. Гумусовий горизонт 120-150 см, реакція нейтральна, ґрунти родючі

Для лісостепу характерні типові чорноземи. Гумусовий горизонт цих ґрунтів найбільш потужний і подекуди сягає 1,5 м, вміст гумусу змінюється від 2 до 6 % (на сході). У районах поширення типових чорноземів склалися найкращі умови для вирощування зернових культур.

Чорноземи звичайні поширені переважно на півночі степової зони, вони формувалися в умовах дещо зниженого зволоження під різнотравно-типчаково-ковиловою рослинністю. Потужність їх гумусового горизонту становить від 85 см на півночі (на межі з лісостепом) до 40 см на півдні. Вміст гумусу складає 3,8—6,5 %. Чорноземи звичайні характеризуються підвищеною вологоємністю і водопроникністю. Тому в теплу пору року вони затримують майже всі атмосферні опади.

Північну частину Причорноморської низовини й південну частину степового Криму займають чорноземи південні. Вони утворилися в умовах посушливого клімату, розрідженого трав’яного покриву ковилово-типчакових степів. Потужність гумусового горизонту відносно невелика — 45—65 см. Вміст гумусу становить 2,5—4,5 %.

На крайньому півдні України та в південній частині Херсонсьної області характерні каштанові ґрунти, що займають близько 5 % території України. Вони формувалися на засолених материнських породах в умовах бідної трав’яної рослинності, високих температур і браку опадів, безструктурні, відносно родючі, вміст гумусу – до 4%, гумусовий горизонт становить 40-50 см, солонцюваті, мають лужну реакцію, тому ці ґрунти гіпсують(показую гіпс). Так як клімат посушливий, ці землі зрошують.

На Південному березі Криму в умовах субтропічного клімату (волога й порівняно м’яка зима, сухе жарке літо) утворилися коричневі ґрунти. Вони містять 3,5—5 % гумусу й перериваються виходами скельних порід.

У Карпатах поширені малопотужні бурі лісові грунти. Вони формуються в умовах м’якої зими й прохолодного літа,  ґрунти гірських систем, що утворилися під широколистяними, мішаними, інколи хвойними лісами з розвинутим тряв'янистим покривом в умовах помірно теплого вологого клімату на різних за генезисом і гранулометричним складом ґрунтоутворюючих Бурі лісові ґрунти кислі (рН 3,2—4,5 застосовувати вапнування.

За розмірами території Україна є найбільшою країною Європи (після Європейської частини Росії), а за якісним складом ґрунтів та біопродуктивністю угідь — однією з найбагатших держав світу. Геополітичне положення України та її високий земельно-ресурсний потенціал обумовлюють провідну роль земельного фонду як одного з важливих ресурсів держави, що є первинним фактором виробництва і своєрідним фундаментом економічного розвитку.

Земельні ресурси — землі, що використовують або можуть бути використані в різних галузях господарства.

Земельний фонд України становить 60,4 млн га і складається із земель різного функціонального призначення, якісного стану та правового статусу. За цільовим призначенням земель та функціональним викорис¬танням земельний фонд України охоплює:

• сільськогосподарські угіддя (41,9 млн га, або 69,4 % земельного фонду);

• ліси та лісовкриті площі (10,4 млн га, або 17,2 %);

• забудовані землі під промисловими і транспортними об’єктами, житлом, вулицями тощо (2,3 млн га, або 3,8 %);

• землі, що покриті поверхневими водами (2,4 млн га, або 4 %);

• інші землі (3,4 млн га, або 5,6 %).

 Користувачами земель в країні є державні та колективні підприємства, установи, заклади, організації, кооперативи, акціонерні товариства, фермерські господарства тощо.

 Найвища сільськогосподарська освоєність земельних ресурсів характерна для Запорізької, Миколаївської, Кіровоградської, Одеської та Херсонської областей (понад 80 %). Розподіл земельного фонду України за землекористувачами ха­рактеризується такими співвідношеннями: державні та колективні сільгосппідприємства, кооперативи, акціонерні товариства, фермер­ські господарства — 46,7 млн га, або 77,3 % земельного фонду; лісо­господарські підприємства — 7,2 млн га, або 11,9 %; підприємства промисловості, транспорту, зв’язку та ін.— 2,1 млн га, або 3,5 %; за­клади науки, культури, освіти, охорони здоров’я та ін.— 0,2 млн га, або 0,3%; установи природоохоронного та рекреаційного призначен­ня — 0,3 млн га, або 0,5 %; водогосподарські підприємства — 0,5 млн га, або 0,8 %; житлово-експлуатаційні організації — 0,1 млн га, або 0,2 %; землі державної власності — 3,3 млн га, або 5,5 %.

 Ґрунти  - найважливіше природне багатство України. Водночас непродумане господарське використання ґрунтів призводить до негативних наслідків: погіршується їхня структура, зменшується родючість. Господарське використання земель має широкий  спектр: землі використовують найбільше в сільському господарстві, в промисловості, міста “розповзаються” і захоплюють нові території, прокладаються дороги, вирубуються лісові масиви тощо. Такий інтенсивний вплив на землю екологи називають антропогенним (від гр. Аntropos – людина). В результаті антропогенної діяльності скорочуються орні землі. Території повністю або частково позбавлені ґрунтів потребують рекультивації.

Руйнування грунту.

В Україні найвища розораність земель в світі (до 80%). Це призводить до:

- виснаження грунтів;

-  деградації грунтів;

- посилюється ерозія ґрунтів;

- внаслідок цього чорноземи, що знаходяться на Україні стають низькородючими;

- видобуток корисних копалин призводить до утворення кар’єрів та териконів;

- надмірне зрошення та осушення земель.

Несприятливі процеси, що відбуваються в ґрунтах: водна ерозія, геологічна ерозія, вітрова ерозія, забруднення ґрунтів, деградація земель, деградація ґрунтів, окиснення, заболочення, засолення, пересихання (опустелювання)

Рекультивація земель – це комплекс робіт, спрямованих на відновлення продуктивності і господарської цінності порушених земель, а також на поліпшення умов довкілля відповідно інтересам суспільства. Рекультивації підлягають усі землі, що зазнають змін у рельєфі, ґрунтовому покриві, материнських та підстеляючих породах, що відбуваються або вже відбулися у процесі гірничих, будівельних, гідротехнічних, геологорозвідувальних та інших  робіт. Слід рекультувати також еродовані грунти, а при відповідних умовах і землі з низькопродуктивними грунтами. Меліорація - система заходів, спрямованих на підвищення родючості ґрунтів та боротьбу з несприятливими процесами.

Потрібно зменшити антропогенний тиск на землю шляхом:

- скороченням ріллі;

- застосовування  правильної агротехніки;

- додержуватися правильної обробки грунту;

-  вносити переважно органічні добрива;

- кислі грунти – вапнувати, посушливі – поливати;

- не забруднювати гербіцидами та в міру вносити мінеральні добрива;

- дотримуватися сівозмін;                         

- систематично проводити лісонасадження.

 Рівень інтенсивності використання земельних ресурсів України є досить диференційованим у територіальному розрізі. Грунти потребують дбайливого використання та комплексної охорони (від ерозії, забруднення промисловими стоками, надмірної меліорації, перенасичення добривами тощо). Правові засади, економічні, екологічні, організаційні заходи щодо охорони зе­мель різного призначення в Україні закладені в Національній програмі охорони земель. Охорона земельних ресурсів регулюється Земельним кодексом України (2001). Зазначені документи передбачають чітке ви­значення прав та обов’язків землекористувачів, запровадження систе­ми заходів з метою збереження і поліпшення природних ландшафтів, відновлення і підвищення родючості ґрунтів, рекультивації земель, що зазнали впливу негативних явищ, захист від ерозії, заболочення, ущільнення, забруднення відходами та викидами. Однією з нагальних проблем сьогодення є раціональне викорис­тання та охорона земель України.

https://geomap.land.kiev.ua/soil.html

Підсумкова робота (Гр.2). Практична робота №12                                    ПРОВОДИМО ДОСЛІДЖЕННЯ                                                                                                                      «Порівняльний аналіз різних типів та підтипів ґрунтів України».

Приладдя: карти атласу: «Ґрунти», «Клімат» та «Рослинність України», текст та малюнки підручника, заготовка таблиці.

Завдання

1.    За текстом і малюнками 127–130 підручника та тематичними картами атласу складіть у формі таблиці характеристику одного з основних зональних типів ґрунтів України (на вибір).

Основні зональні типи ґрунтів України

№	Типи ґрунтів	Умови формування			Материнська порода	Ґрунтові горизонти	Властивості ґрунтів	Заходи меліорації
		Опадів за рік, мм	Зволоження (К)	Тип рослинності
1	Дерново- підзолисті
2	Сірі лісові
3	Чорноземи
4	Каштанові

2.    Проаналізувавши складену таблицю, з’ясуйте:

а) закономірності розташування основних типів ґрунтів на території України;

б) як залежать властивості ґрунтів від чинників ґрунтоутворення: клімату та рослинності;

в) необхідні види меліорації для різних типів ґрунтів.

3.    Поділіться результатами своїх досліджень з однокласниками.