8 клас 07.05.26 Урок № 32

Тема: Роль меценатства для розбудови українського суспільства. Спонсорство та меценатство. Українські меценати.                                                                                                                    Домашнє завдання: Опрацювати інформацію в підручнику (§18, ст.172-173), виконати завдання № 1 на ст.173.

                 Наші добрі справи потрібні не тільки тим, кому ми допомагаємо, але й нам самим!

Благодійність — це добровільна, безкорислива діяльність фізичних або юридичних осіб, що полягає в особистій чи майновій допомозі тим, хто її потребує. Це прояв гуманності, спрямований на покращення життя, підтримку соціально значущих цілей, розвиток науки, культури чи освіти без отримання винагороди.

Спонсорство — це добровільна фінансова, матеріальна або організаційна підтримка фізичними чи юридичними особами певних заходів, проектів чи ідей в обмін на популяризацію власного імені, бренду або товарного знака. Це взаємовигідна угода, де спонсор отримує рекламу, а отримувач — ресурси для діяльності. 

Волонтерство — це добровільна, свідома, безкорислива суспільно корисна діяльність, що здійснюється окремими людьми або організаціями без розрахунку на фінансову винагороду. Воно спрямоване на допомогу іншим, розвиток суспільства та вирішення соціальних проблем, часто є невід'ємною частиною громадянської активності та особистої самореалізації.

Меценатство — це добровільна, безкорислива підтримка культури, мистецтва, науки та освіти, яка здійснюється у формі фінансової або матеріальної допомоги. Це благодійність, спрямована на розвиток інтелектуального та культурного потенціалу, що не має на меті отримання комерційного прибутку чи реклами.

Меценат - (від прізвища римського діяча І ст. до н.е., який уславився опікою мистецтва) – багатий покровитель наук і мистецтв.

Уявіть щедрого покровителя, чия пристрасть до мистецтва перетворює звичайні ідеї на шедеври, що змінюють світ. Меценати – це не просто багатії з глибокими кишенями, а справжні візіонери, які вкладають душу в культуру, науку та освіту. Вони стоять за кулісами великих відкриттів, підтримуючи таланти, коли держава чи суспільство відвертаються. Ці люди, від давньоримських патриціїв до сучасних українських бізнесменів, формують історію, роблячи її яскравішою та багатшою. Їхня роль особливо помітна в країнах з бурхливою історією, як Україна, де меценатство часто ставало рятівним колом для національної ідентичності. Слово “меценат” походить від імені Гая Цільнія Мецената, радника римського імператора Августа, який жив у I столітті до н.е. Цей аристократ не просто витрачав гроші – він створював екосистему для поетів і художників, таких як Вергілій та Горацій, дозволяючи їм творити без турбот про хліб насущний.  З часом поняття розширилося, охоплюючи всіх, хто безкорисливо підтримує культуру, освіту чи науку. У сучасному світі меценати – це часто підприємці або філантропи, чиї дії впливають на цілі покоління, роблячи їх невід’ємною частиною суспільного прогресу. Визначну роль українських меценатів у розвитку освіти, науки, культури, в духовній розбудові нашої держави заслуговує на вивчення. Бо несе в собі високу патріотичну ідею подвижництва багатьох вітчизняних діячів. Вони дбали не лише про зростання особистих статків, а й переймалися важливими проблемами збереження і подальшого розвитку української культури, робили значні матеріальні внески в її підтримку. В Україні меценатство має давні традиції, починаючи з часів Київської Русі, коли князі, як Ярослав Мудрий, фінансували будівництво храмів і освіту. Без державної підтримки культура виживала завдяки таким постатям, як гетьман Іван Мазепа, який у XVII столітті вклав мільйони в монастирі та церкви, роблячи їх центрами освіти. Його внесок у Києво-Печерську лавру – це не просто камінь і мозаїка, а символ національної стійкості. Пізніше, у XIX столітті, промисловці на кшталт родини Терещенків перетворили свої статки на фундаменти для музеїв і університетів, борючись проти русифікації через культурну підтримку. Ці приклади ілюструють, як меценатство в Україні часто було актом опору. Під час бездержавності меценати ставали охоронцями мови та традицій, фінансуючи видання книг і театри. Василь Тарновський, наприклад, зібрав колекцію, яка лягла в основу Чернігівського музею, зберігаючи артефакти від забуття. Така спадщина робить меценатство не просто благодійністю, а національним обов’язком, що триває й досі.                                                                 Сучасне меценатство має досить розвинені форми. Ми маємо приклади особистої благодіяльності та діяльності різних благодіяьних громадських обє'днань: фондів, фундацій та ін. Розвитку меценатства сприяє Закон України «Про благодiйництво та благодiйнi органiзацiї» та податкове законодавство, яке визначає пiльги тим, хто займається благодійною діяльністю. Серед сучасних меценатів фахівці, ЗМІ та громадянське суспільство називають Олександра Брея, колекціонера, експерта, мецената, видавця книг з українського мистецтва, батька-засновника першого в Україну аукціонного будинку, що стартував в 1994 році. Великий вклад у розбудову меценатства у сучасній Україні зробили: Віктор Пінчук, Рінат Ахметов, Дмитро Фірташ, Сергій Тарута,Фельдмана Олександра, Дмитро Андрієвський, Воронов Ігор, Новинський Вадим та ін.

У 2006 р. створено Благодійний фонд Віктора Пінчука, головою Фонду є Віктор Пінчук, та Центр сучасного мистецтва PinchukArtCentre — найбільший центр сучасного мистецтва в Східній Європі. Серед головних проектів: Акція «Година Бути разом», в рамках якої відбувся благодійний концерт сера Пола Маккартні на Майдані Незалежності в Києві; Проведено 11 масштабних виставок відомих зарубіжних та українських художників у PinchukArtCentre; У 2008 р. заснована Премія PinchukArtCentre — перша загальнонаціональна премія у сфері сучасного мистецтва. Вручається раз на два роки молодим українським художникам (до 35 років); У червні 2009 р. PinchukArtCentre представляв Україну на 53-й Венеціанській бієнале. В Українському павільйоні експонувалася виставка Іллі Чичкана (Україна) та Міхара Ясухіро (Японія) «Степи мрійників»; Підтримка камерного оркестру «Пори року» з моменту його заснування в 1993 р.

Рінат Ахметов - засновник Благодійних фондів «Розвиток України» та «Ефективне управління». Мету своєї меценатської діяльності бачить у підтримці найважливіших об'єктів української культурної спадщини та в розширенні доступу українських громадян до надбань світової культури. Найважливішими проектами є: Завершення реставрації Будинку митрополита на території «Софії Київської»;тВиставка бронзової скульптури з колекції Людовика XIV «Аполлон у кузні Вулкана» — перша виставка, привезена із Лувру в Україну; Робота над відновлення Національного музею народної архітектури та побуту в с. Пирогово; Фінансування веб-сайту про архітектуру України «Архітектурний процес».

Українці в діаспорі. Політична ідеологія деяких українців в діаспорі орієнтується на національну розбудову української державності. Серед українців діаспори меценатською діяльністю відзначились: Антонович Омелян, засновник благодійної фундації, яка опікується бібліотеками та музеями, зокрема, новим корпусом Бакалаврської бібліотеки Києво-Могилянської академії; Петро Яцик, який створив освітній Фонд, очолюваний нині його донькою Надією, і заснував Міжнародний конкурс знавців української мови; Джеймс Костянтин Темертей, що за пропозицією президента В.Ющенка провів і фінансував у Канаді виставку трипільської культури; Юрій Ємець, один із засновників Ліги українських меценатів, англомовний поет, бізнесмен, і культурний діяч; М. Фішер-Слиж, член управління Наукового товариства ім. Шевченка (США); Гуцуляк Ераст — сучасний спонсор Острозької академії; Степан Горлач, який тривалий час очолював Канадське товариство друзів України і в рік здобуття Україною незалежності обійшов її територію із півночі на південь і з заходу на схід; Яремко Іван — політичний і громадський діяч українського походження, засновник Програми багатокультурності та людських прав ім. Івана та Мирослави Яремків Торонтського університету (юридичний факультет) із Канади. Діаспору США представляють М. Коць, спонсор Асоціації дослідників голодоморів; Володимир Баранецький, голова Фундації Енциклопедії Українознавства у США, Олексій Воскобійник, який надав фінансову допомогу на розвиток україністики у Гарвардському та Пенсильванському університеті; Андрій Лисий, голова Фундації ім. І. Багряного. До когорти діячів діаспори долучаються Михайло Гоян з Австралії, засновник Фонду Марії і Михайла Гоянів «Українську книжку — українським дітям», В.Кашицький, меценат Львова і національного відродження в Україні з Польщі, Фальц-Фейн Едуард із Ліхтенштейну, учасник розвитку природоохоронної та еколого-освітньої діяльності заповідника «Асканія-Нова» та Української академії аграрних наук. Займаються благодійною справою також і громадські об'єднання — українські музеї Чікаго, Клівленда, Нью-Йорка, Риму, Філадельфії, Торонто та інші. Українською діаспорою створено ряд Фундацій, які переймаються проблемами українців, зокрема наслідками Чорнобильської катастрофи. Серед них — Канадський Фонд «Діти Чорнобиля».                                           У 2026 році меценати – це не архаїчні фігури з підручників, а динамічні особистості, які поєднують бізнес з соціальною відповідальністю. Вони відрізняються від звичайних філантропів тим, що фокусуються на довгостроковому впливі, часто інвестуючи в інновації. Наприклад, Білл Гейтс через свій фонд підтримує глобальні проекти в охороні здоров’я, а Ілон Маск фінансує космічні дослідження, роблячи науку доступною. У цифрову еру меценатство набуло нових форм: краудфандинг-платформи дозволяють тисячам “міні-меценатів” підтримувати проекти, перетворюючи ідеї на реальність за лічені дні. Мотивації сучасних меценатів різноманітні – від бажання залишити спадщину до податкових пільг. Деякі, як Опра Вінфрі, використовують свої платформи для освіти, фінансуючи школи в бідних регіонах. Інші, як український бізнесмен Віктор Пінчук, через фонд PinchukArtCentre підтримують сучасне мистецтво, роблячи Київ центром культурних подій. Ці приклади показують, як меценатство адаптується до викликів, таких як війна чи економічна криза, стаючи інструментом відновлення. У сучасній Україні меценатство грає ключову роль у збереженні культурної ідентичності, особливо після 2022 року. Бізнесмени, як Рінат Ахметов чи Петро Порошенко, інвестують у музеї та фестивалі, допомагаючи культурі вистояти під тиском. Наприклад, фонд “Відродження” Джорджа Сороса фінансує освітні програми, роблячи знання доступними для молоді. Це не просто гроші – це інвестиція в майбутнє, де культура стає зброєю проти забуття. У 2025 році уряд навіть схвалив законопроєкт про меценатство в культурі, визнаючи його як стратегічний напрямок (за даними сайту Ukrinform). Сучасні українські меценати часто поєднують традиції з інноваціями. Сергій Дулєпов, засновник ініціатив у сфері освіти, підкреслює, що меценат – це той, хто ініціює зміни. Його проекти показують, як підтримка мистецтва може стимулювати економіку, створюючи робочі місця в креативних індустріях. Такий підхід робить меценатство не елітарним хобі, а суспільним двигуном, що надихає інших на дії.                                                                          Стати меценатом не вимагає мільярдів – почніть з малого, як підтримка локальних художників. Спочатку визначте сферу, потім знайдіть проекти через платформи на кшталт Kickstarter. Нарешті, оцініть вплив: чи ваші кошти змінюють життя? Це процес, що приносить радість, роблячи світ кращим крок за кроком.

1.      Визначте інтереси: Оберіть сферу, яка резонує з вашою душею – мистецтво, наука чи екологія. Наприклад, якщо ви любите музику, підтримайте молодих композиторів.

2.      Дослідіть проекти: Шукайте таланти через соціальні мережі чи фонди. В Україні це може бути співпраця з Українським культурним фондом.

3.      Почніть з малого: Не чекайте статків – навіть 100 гривень на краудфандинг можуть запустити ланцюг подій.

4.      Оцініть вплив: Слідкуйте, як ваші інвестиції ростуть, і коригуйте підхід для максимальної ефективності.

Ці кроки роблять меценатство доступним для всіх. У 2026 році, з ростом цифрових інструментів, стати покровителем простіше, ніж будь-коли, і це може стати вашим шляхом до особистого зростання. Гляньте в майбутнє – меценатство еволюціонує з технологіями: блокчейн робить пожертви прозорими, а VR дозволяє віртуально відвідувати підтримані проекти. В Україні, з фокусом на відновлення після конфліктів, меценати інвестуватимуть у цифрову культуру, як онлайн-музеї. Прогнози на 2030 рік вказують на зростання корпоративного меценатства, де компанії, як Google, фінансують освіту для мільйонів. Це обіцяє світ, де кожен може бути меценатом, роблячи внесок у глобальну гармонію. Уявіть, як молоді українські митці, підтримані сучасними покровителями, створюють твори, що змінюють світогляд. Це не фантазія – це реальність, що наближається, де меценатство стає мостом між поколіннями. Його сила в тому, щоб надихати, і в 2026 році ми бачимо, як воно розквітає, ніби квітка після дощу.

8 клас 07.05.26 Урок № 56

Тема: Урбанізація. Міські агломерації. Мегаполіси.  Практична робота №17 (Гр.3). Дослідження «Порівняння показників співвідношення міського та сільського населення в різних регіонах України за статистичними даними».                                                    Домашнє завдання: Опрацювати §54 (ст.260-265), підготувати проект (презентація, реферат, плакат) за 1 з обраних тем на ст.264.

Урбанізація — історичний  процес зростання міського населення, швидкий ріст міст, зростання ролі міст у розвитку суспільства. Протягом багатьох років в Україні відбувається ріст міст і міського населення. Рівень урбанізації – це частка городян у загальній кількості населення країни. Даний показник виражається у відсотках. Частка міського населення й кількість міст особливо активно зростали протягом XX ст. Найвищі темпи урбанізації спостерігалися у 60—70 рр. XX ст. Найбільш урбанізованими є індустріальні райони Донбасу і Придніпров’я (частка міського населення — до 90 %). Найменш урбанізованими є деякі західні області України: Закарпатська, Чернівецька, Івано-Франківська, Тернопільська області.                            

Причини урбанізації:                                                                                                                                 1) перетворення сільських населених пунктів на міські (зрідка — побудови нових міст);                                   

2) міграції населення із сільських населених пунктів у міста (особливо великі: Надлишок робочої сили в сільській місцевості (аграрне перенаселення) обумовлений високою народжуваністю і природним приростом.

Проблеми урбанізації

Урбанізація неоднозначно діє на людське суспільство: з одного боку, місто надає людині ряд суспільно-економічних, соціально-побутових і культурних переваг, що позитивно позначається на його інтелектуальному розвитку, дає можливість для кращої реалізації професійних і творчих здібностей, з іншого - людина віддаляється від природи і попадає в середовище зі шкідливими впливами – забрудненим повітрям, шумом і вібрацією, обмеженою житлоплощею, ускладненою системою постачання, залежністю від транспорту, постійним змушеним спілкуванням з безліччю незнайомих людей – усе це несприятливо позначається на його фізичному і психічному здоров’ї.

Положення збільшується тим, що міста-гіганти розвивалися стихійно і, як правило, без обліку біологічних потреб і психологічних особливостей людини. Сучасне велике місто з його величезними прямокутними будинками зі скла і бетону, уздовж і поперек пересічений транспортними магістралями з нескінченним потоком автомобілів, що вивергають зі своїх надр задушливі вихлопні гази, обмеженими можливостями пішого пересування, безупинним шумом і нескінченою штовханиною придушує біологічну природу людини, позбавляє необхідного фізичного навантаження, гнітить його психіку. Утомлений житель міста, із властивої йому підвищеною дратівливістю, невмотивованою заклопотаністю, загальною млявістю, шукає звільнення від цього стану на лоні природи, у кіно, чи театрах, у телеекранів, у читанні чи літератури інших подібних заняттях, але це не дає бажаного результату. Утома накопичується і реалізується в порушенні тих чи інших функцій організму.

Проблеми, зв’язані з урбанізацією, необхідно вирішувати не окремими приватними заходами, вишукуючи скоростиглі і малоефективні рішення, а розробивши комплекс взаємозалежних соціальних, екологічних, технічних і інших мір. В усіх випадках людина і навколишнє середовище повинні розглядатися як єдине ціле.

За урбанізацію	Проти урбанізації
У місті простіше знайти роботу, навчання, більше можливостей для спілкування та проведення дозвілля (театри, кінозали, музеї, клуби); Краща якість медичного обслуговування; Кращі побутові умови, комунікації	Екологічні проблеми в місті значно гірші, ніж у селі; Міська метушня і надлишок спілкування впливають на психіку людей, Природа заспокоює; Міста є осередком злочинності; Безробіття, жебрацтво

В Україні існує 28 388 сільських населених пунктів. Для сільських населених пунктів, у розвинених країнах, характерний процес рурбанізації. Рурбанізація (від англ. rural — сільський та урбанізація) — процес поширення міських форм і умов життя на сільську місцевість,  тобто сприятливі умови проживання в міських поселеннях порівняно з сільськими.  Рурбанізація може виражатися у міграції міського населення в сільські поселення, розвитку форм господарської діяльності, що характерні для міст, у тому числі промисловості, сфери обслуговування та ін. При цьому відбувається залучення сільських жителів до міської культури, крім цього сільські поселення стають функціональною складовою виробничо-територіальних систем, що формуються на базі великих міст. Формування широких приміських зон навколо великих міст - субурбанізація. Субурбанізація має переваги (у так званій «котеджній забудові», яка дозволяє людям відчувати себе ближчими до природи. Процес зростання і розвитку приміської зони великих міст, унаслідок чого формуються міські агломерації. Субурбанізація є подальшим етапом урбанізації. Характеризується вищими темпами збільшення кількості жителів приміських поселень і міст-супутників порівняно з містами — центрами агломерацій.

Міські агломерації — це компактні скупчення міст, об'єднані інтенсивними трудовими, економічними та культурними зв'язками, з центром у великому місті. Мегаполіси (або мегалополіси) — це зрощені між собою найбільші агломерації, що утворюють суцільні урбанізовані зони, такі як Токайдо (Японія) чи Босваш (США). Міська агломерація - центр (або кілька) з передмістями, пов'язані «маятниковими» міграціями (щоденні поїздки на роботу).

Мегаполіс (Мегалополіс) - надурбанізована форма розселення, виникає при злитті великої кількості агломерацій.

 Найбільші мегаполіси світу:

1.       Токайдо (Японія): Від Токіо до Осаки-Кобе-Кіото, понад 60-70 млн осіб (найбільший у світі).

2.       Босваш (США): Північно-східне узбережжя від Бостона до Вашингтона (понад 50 млн осіб).

3.       Чипіттс (США): Зона від Чикаго до Піттсбурга.

4.       Блакитний банан (Європа): Європейська урбанізована вісь, що охоплює території від Великобританії до Північної Італії.

5.       Сансан (США): Узбережжя Каліфорнії від Сан-Франциско до Сан-Дієго.

 Найбільші агломерації світу (за чисельністю):

·         Токіо-Йокогама (Японія) — понад 40 млн осіб.

·         Делі (Індія).

·         Шанхай (КНР).

·         Сан-Паулу (Бразилія).

·         Джакарта (Індонезія).

Урбанізація призводить до того, що до 2050 року близько 80% населення планети житиме у великих містах. Найвищий рівень урбанізації (>90%) спостерігається в таких країнах, як Монако, Сінгапур, Ватикан.

 В Україні є міста-мільйонери за статистичними даними їх три: Київ (2,9 млн), Харків (1,45 млн), Одеса (1,02 млн). Дуже великі міста (500 тис. — 1 млн жителів) Дніпро (993 тис.), Донецьк (950 тис.), Запоріжжя (766 тис.), Львів (729 тис.), Кривий Ріг (646 тис.).                Середні міста (50—100 тис. жителів)  Бровари (99 тис.), Умань (87тис.), Мукачеве (85 тис.).                                                                                                                                                                         Малі міста, у тому числі:                                                                                                                Міста з населенням 20—50 тис. жителів: Охтирка (49 тис.), Марганець (48 тис.), Трускавець (29 тис.).

Міста з населенням 10—20 тис. жителів: Скадовськ (19 тис.), Старобільськ (18 тис.), Гребінка (11 тис.).

Міста з населенням менше 10 тис. жителів: Зіньків (9,9 тис.), Хотин (9,6 тис.), Моршин (6 тис.).

7 клас 07.05.26 Урок № 48

Тема: Узагальнення знань з теми «Євразія». Комплексна підсумкова робота №6 (гр.1, 2, 3)  

https://naurok.com.ua/test/vraziya-7-klas-964414.html                                                        

Домашнє завдання: Підготувати проєкт з 1 обраної теми.

Навчальні проекти з теми «Євразія» 

•          З історії дослідження та освоєння різних частин Євразії.

•          Великі дослідники Євразії.

•          Оймякон – «полюс холоду» північної півкулі.

•          Черрапунджі – «місто дощів».

•          Унікальні водойми Євразії: річки Янцзи, Хуанхе, Лена, Дунай, Ганг; озеро Байкал, Каспійське та Мертве моря.

•          Тайга – серце лісів Євразії.

•          Найвищі гори світу — Гімалаї.

•          Унікальні озера Євразії (Байкал, Каспійське море).

•          Сучасне зледеніння та багаторічна мерзлота на півночі Євразії.

•          Природні контрасти Євразії: від арктичних пустель до тропічних лісів.

•          Екологічні проблеми Євразії: забруднення атмосфери та вод.

•          Вплив людини на зміну природних ландшафтів Європи та Азії.

•          Особливості розміщення населення Євразії та контрасти густоти.

•          Народи та культури Євразії: подорож картою материка.

•          Найвідоміші природні об’єкти Євразії, що віднесені до Світової спадщини ЮНЕСКО.

9 клас 07.05.26 Урок № 32

Тема: Значення моральних цінностей для профілактики ІПСШ. Соціально-психологічні та медичні послуги держави для молоді. Практична робота .№22 «Ознайомлення з роботою установ, які надають соціально-психологічні та медичні послуги за місцем проживання».                                                                    Домашнє завдання: Переглянути відео з теми в блозі, виписати всі установи та ГО, ТД, по яким можна молоді отримати соціально-психологічні та медичні послуги в м.Ізмаїл.

 «Не має друзів рівних здоров’ю, не має ворогів рівних хворобі»                                             

Індійська мудрість

 «Відповідальність – означає покладений на когось або взятий на себе обов’язок відповідати за певну ділянку роботи, справу, дії, вчинки, слова». Що якщо розшифрувати по буквах дане поняття, то ключовими словами будуть: ВІ – володіти інформацією, Д – думати, П – приймати рішення, О – освіта, В – вибір, І – індивідуальність, Д – діяти, А – активність, Л – любов до себе, інших, світу, Н – незалежність, І – інтелект, С – сприяти, Т – творити. І ці ключові слова виражають ті умови, за яких людина може бути відповідальною. Тобто людина бере на себе відповідальність, коли вона володіє інформацією, з Любов’ю відноситься до себе, особистого здоров’я, інших, володіє навичками прийняття рішень, займає активну позицію.

Існують 4 принципи відповідальності:

1.                  Я відповідаю за все, що роблю. Якщо роблю щось не так, то визнаю свою помилку і не намагаюсь перекласти провину на іншого.

2.                  Я відповідаю за свою освіту і здоров’я;  інші не повинні робити за мене те, що я спроможний зробити для себе сам.

3.                  Я відповідаю за свої стосунки з людьми.

4.                  Я відповідаю за Землю: я повинен до неї дбайливо ставитися. Я маю зробити все, щоб зберегти природу для майбутніх поколінь.

Щоб прийняти в житті правильне рішення, потрібно спочатку продумати всі „за” і „проти”, задачі і цілі в житті, що стоять перед тобою, вирішити, що важливіше і лише потім робити вибір.    Протягом другої половини XX ст. і на початку третього тисячоліття спостерігається  стійка тенденція як у Європі, так і в Україні зниження віку сексуального "дебюту" молоді та підлітків. Переважно для періоду початку статевого життя характерна повна непоінформованість або недостатня інформованість партнерів щодо можливих  негативних та небезпечних наслідків незахищених сексуальних стосунків. Підлітки, безумовно, внаслідок психологічної незрілості не можуть об'єктивно оцінити кожну ситуацію, пов'язану з реалізацією цієї юнацької гіперсексуальності, в її розвитку і наслідках. У різні часи і в різних культурах це цілком компенсувалось моральністю, високим авторитетом інституту шлюбу, несприйняттям суспільством до-  та позашлюбних сексуальних стосунків. Традиційними для нашого народу високоморальними чеснотами були дівоча цнота та парубоцька гідність. У нинішньому суспільстві такі цінності не домінуються, а їхній вплив на молодь не є достатньо значущим. Утримання від раннього статевого життя єдиний засіб уникнення небажаної вагітності, осуду оточуючих, психологічних травм. Часом підліток вважає, що він вільна особистість і може робити все, що захоче, зокрема й у сексуальній сфері. Однак свобода завжди передбачає відповідальність. Там, де немає відповідальності, там немає й свободи. Вільна  людина за все відповідає сама, і тому вона вільна. Свобода існує для того, щоб ми могли приймати виважені, розумні рішення. Рішення почати сексуальне життя треба приймати, маючи відповідну інформацію. Велике значення для профілактики захворювань, що передаються статевим шляхом, має рівень морального розвитку людини. У разі відсутності моральних цінностей і принципів, аморальної поведінки, нехтування нормами й правилами суспільства ризик інфікування ІПСШ значно зростає. Будь-яка хвороба, це фізичне страждання, порушення роботи організму. Хвороб безліч, виникають вони з різних причин,підраховано, що 70% хвороб залежить від самої людини. Це шкідливі звички,порушення правил особистої гігієни,харчування,відсутність режиму роботи та відпочинку, забруднення середовища. На сьогоднішній день багато хвороб – це хвороби поведінки. В середовищі підлітків існує таке упередження: «Любов – для дівчат, секс - для юнаків». Якщо дівчина закохана, вона може піти на сексуальні стосунки бо боїться втратити коханого. ЗМІ активно рекламує «вільні статеві стосунки». Така інформація збуджує,займає думки, провокує на статеві стосунки. Внаслідок чого збільшується кількість ІПСШ,абортів, скалічених життів. Кожна людина має право на хибні думки:

·         чим раніше почнеш статеве життя,тим ти «крутіше», доросліше;

·         хто не з нами, той «малеча»;

  Багато молодих людей, не звертаючи уваги на попередження,починають статеві відносини і  при цьому  фізична близькість  не перероджується на емоційний та духовний зв'язок. Що ж може статися під час розриву цих відношень? Залишаються душевні травми, які довгі роки не дають людині жити повноцінним життям. Але надія є завжди! Почати робити правильний вибір ніколи не пізно! Ви молоді,талановиті люди. Ви повинні мати родини, любов, дітей.                 

 Соціальні послуги: що це та як їх отримати?Кожен з нас опинявся в ситуації, коли звертався за підтримкою чи допомогою до батьків чи друзів, але часом такої підтримки недостатньо. Якщо людина опинилась у скрутній ситуації, вона може звернутись за професійною підтримкою – соціальними послугами.                                                                                               

Соціальні послуги – це заходи з допомоги особам/сім’ям, які опинились у складних життєвих обставинах та не можуть самостійно подолати труднощі. Соціальні послуги можуть бути:                                                                                                                                                           * простими, які не потребують постійної комплексної допомоги, зазвичай вони є короткотривалими і разовими (наприклад, консультація чи представництво інтересів);                                                                                                                                                                *  комплексними – планомірна і тривала у часі послуга, яка потребує взаємодії фахівців (наприклад, соціальний супровід). Соціальні послуги може отримати кожен, хто їх потребує за місцем фактичного проживання (навіть якщо людина офіційно не зареєстрована).                          Ось кілька прикладів, хто і у яких випадках може звернутись за соціальними послугами:        *дорослі чи діти, які за станом здоров’я потребують послуг (втратили рухову активність, мають інвалідність, невиліковні хвороби, психічні розлади), а також їхні сім’ї                      * сім’ї, які зазнали шкоди внаслідок пожежі, стихійного лиха, катастрофи, бойових дій, терористичного акту, збройного конфлікту, тимчасової окупації                                                    * малозабезпечені сім’ї чи ті, в яких є безробітні                                                                                * сім’ї, які потребують підтримки у вихованні дітей (розлучення, яке впливає на дитину, одинокі батьки)                                                                                                                                                      *сім’ї, в яких батьки ухиляються від обов’язків                                                                                  * сім’ї, які виховують дітей сиріт,                                                                                                        * сім’ї, які виховують дітей, тимчасово залишених батьками (батьки-заробітчани)                    * діти-сироти                                                                                                                                          * діти, які перебувають в інтернатних закладах                                                                                

Послуги можуть надавати: державні надавачі соціальних послуг; громадські/неурядові організації; бізнес-структури; релігійні установи.                                                                            Для безкоштовного отримання соціальних послуг, необхідно звернутися до управління соціального захисту населення, яке проаналізує потреби та направить людину до відповідного надавача послуг: центру соціально-психологічної підтримки, центру матері та дитини, центру комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю, тощо. На всіх етапах з людиною будуть працювати фахівці з соціальної роботи/соціальні працівники/соціальні робітники, які відіграють ключову роль у наданні соціальної послуги. Залежно від кінцевої цілі соціальні послуги поділяються на: 1). соціальну профілактику – запобігти виникненню складних життєвих обставин та/або потраплянню особи/сім’ї в такі обставини; 2). соціальну підтримку – допомогти особі/сім’ї подолати складні життєві обставини; 3). соціальне обслуговування – мінімізувати для особи/сім’ї негативні наслідки складних життєвих обставин, підтримувати їх, допомогти включитись у громаду.                                                                                                                                  Види соціальних послуг                                                                                                                     Денний догляд - це соціальна послуга, спрямована на те, щоб допомогти дітям чи дорослим, які потребують сторонньої допомоги, забезпечити їх потреби у догляді та розвитку життєвих навичок. Підтримане проживання - це соціальна послуга, за умов якої людині, яка цього потребує, створюють умови для самостійного проживання, захищають її права та інтереси, залучають до діяльності територіальних громад.                                                                          Соціальна адаптація – це соціальна послуга, що допомагає інтегруватися у соціумі людям, які тривалий час спілкувалися тільки з обмеженим колом людей (через інвалідність, вік, інші чинники) чи перебували у закритих закладах. Йдеться, до прикладу, про дітей, яких виховували в інтернатах.                                                                                                                                                     Кризове втручання - це соціальна послуга, яку можна отримати протягом 24 годин після повідомлення про кризову ситуацію. До прикладу, якщо людина повідомила про насильство в сім’ї чи втрату дому. Спеціалісти надають екстрену юридичну, медичну або психологічну допомогу і притулок.                                                                                                                                   Фізичний супровід людей з інвалідністю - це соціальна послуга, спрямована на те, щоб допомогти людям з інвалідністю вільно пересуватися і комунікувати за межами дому.            Супровід під час інклюзивного навчання - це соціальна послуга, яка дозволяє дитині навчатися у звичайній школі та отримувати достатньо уваги від педагогів. Налагоджують ефективне інклюзивне навчання фахівціасистенти. Для кого ця послуга? Для дитини, яка, відповідно до висновку ІРЦ, потребує супроводу під час навчання.                                                               Консультування - це комплекс заходів, які треба людині або сім’ї, аби вийти зі складної життєвої ситуації і адаптуватися до нових життєвих умов. Консультування – це професійне спілкування між фахівцем і людиною, яка звертається за допомогою. Фахівці послуги – переважно психологи або педагогічні працівники, які пройшли спеціальну підготовку та володіють техніками консультування.                                                                                                        Соціальний супровід - це комплексна соціальна послуга, під час якої фахівці планомірно допомагають людині або сім’ї у складних життєвих обставинах подолати труднощі. 

Представницвто інтересів - це соціальна послуга, під час якої команда або фахівець стають посередниками і допомагають людям, які перебувають у складних життєвих обставинах. Ситуацію може спричинити інвалідність, вік, стан здоров’я, соціальне становище, життєві звички, спосіб життя тощо. Фахівці, які представляють інтереси, – це соціальні працівники або мультидисциплінарна команда.                                                                                                        Соціальна профілактика - це соціальна послуга, що має попередити, обмежити та зупинити негативні соціальні та особистісні явища. Фахівці складають індивідуальний план або профілактичну програму для людей, яким треба змінити небезпечну поведінку на таку, що мотивує до здорового способу життя (часто для людей, які мають залежність).                                   Посередництво (медіація) - це комплекс заходів, під час яких медіатор допомагає людям вирішити конфлікт і дійти згоди. З людьми, які звернулись за послугою, працює фахівець із соціальної роботи або соціальний працівник, який пройшов додаткове навчання, психолог, фахівець із медіації. Втім, соціальною послугою не можна скористатися, якщо сталося правопорушення або злочин, випадок насильства у сім’ї, торгівля людьми, жорстоке поводження з дітьми.                                                                                                                                                       Переклад жестовою мовою - за умовами соціальної послуги, перекладач допомагає людині, яка не чує, порозумітися із працівниками сфери надання соціальних, комунальних, адміністративних та інших послуг.                                                                                                                                    Догляд та виховання дітей в умовах, наближених до сімейних - комплексна соціальна послуга, яка полягає в забезпеченні наближених до сімейних умов проживання, формування та підтримку навичок самообслуговування, побутових навичок, необхідних для організації самостійного життя; виховання та розвиток індивідуальних здібностей, сприяння в отриманні освітніх, медичних, реабілітаційних і соціальних послуг.                                                                       Натуральна допомога - це  соціальна послуга, що допомагає людині або сім’ям отримати продукти харчування, засоби особистої гігієни та догляду, одяг, взуття, паливо тощо. Структурний підрозділ з питань соціального захисту населення вирішує: надавати послугу за рахунок бюджетних коштів чи відмовити. Недержавні надавачі соціальних послуг ухвалююють такі рішення самостійно.                                                                                                                             Перш ніж надати соціальну послугу, фахівці із соціальної роботи, соціальні працівники чи соціальні менеджери мають оцінити потреби людини або сім’ї, які потребують допомоги. У разі потреби можна залучити також медичних працівників. Соціальну послугу можна отримувати постійно, періодично або тимчасово, враховуючи ситуацію.                                       

Практична робота № 22 «Ознайомлення з роботою установ, які надають соціально-психологічні та медичні послуги за місцем проживання»                                                     Мета: ознайомлення з роботою установ, які надають соціально-психологічні та медичні послуги за місцем проживання.                                                                                                                                

Порядок виконання роботи                                                                                                                     

1. Пошук інформації щодо установ, які надають соціально-психологічні та медичні послуги за місцем вашого проживання. З’ясування їхньої адреси, контактних телефонів і часу роботи.            2. Обрання установи, з роботою якої ви хотіли б ознайомитися (наприклад, «Клініка, дружня до молоді»). Формування групи учнів, які підуть разом до цієї установи для ознайомлення.                3. Призначення відповідального, який домовиться про час вашого візиту до обраної установи.      4. Обговорення цілей і принципів роботи установи, про які необхідно дізнатися під час візиту (доступність, добровільність, доброзичливість, конфіденційність, анонімність та неосудливе ставлення до відвідувачів).                                                                                                                        5. Відвідування установи, яка надає підліткам соціально-психологічні та медичні послуги.            6. Підбиття підсумків відвідування.