9 клас 27.11.25 Урок № 12

 Тема: Збереження і зміцнення фізичної складової здоров’я. Взаємозв’язок складових фізичного здоров’я. Види рухової активності. Вплив рухової активності на фізичний, психологічний і соціальне благополуччя людини.                                                                                                       Практична робота № 12 «Визначення місця здоров’я в ієрархії власних життєвих  цінностей».    Домашнє завдання: Опрацювати інформацію в підручнику (§4-5,ст. 23-31).                                                                                                                               Все можна купити, тільки здоров'я - ні.                                                                                                                                        Народна мудрість

 Фізична активність людини впливає на якість та тривалість її життя. Про це знали ще у Стародавній Греції. Гіппократ наполягав, що брак фізичної активності шкодить здоров’ю, а фраза Аристотеля, що дійшла до нас: «Рух – це життя» – у сучасних умовах погіршення стану навколишнього середовища та «пандемії» малорухомого способу життя в комфортних умовах побуту, з фастфуд-харчуванням і гаджетами, звучить більш ніж актуально. Сьогодні багато лікарів висловлюються про те, що в найближчі десятиліття малорухливий спосіб життя може стати першорядною проблемою громадської охорони здоров’я. Тому поговоримо докладніше про важливість фізичної активності для  підтримки фізичного і психічного здоров’я. Коли мова заходить про фізичну активність, багато хто за «замовчуванням» думає про спорт. Однак фізична активність – це не аматорське, і тим більше не професійне заняття будь-яким видом спорту. Згідно ВООЗ, спорт є однією зі складових частин фізичної активності, яка включає в себе набагато більше її різновидів, і яка в цілому включає практично весь спектр м’язових дій людини.  Під терміном «фізична активність» мається на увазі (ВООЗ) сукупність будь-яких та різної інтенсивності рухів тіла, що виконуються протягом доби за рахунок роботи скелетних м’язів із витратою енергії. У класифікації фізичної активності виділяють такі типи:

• інтегрована у повсякденну діяльність, структурована, спеціалізована, цілеспрямована, запланована, регулярна, випадкова;
• господарсько-побутова, рекреаційна, виробнича/професійна, спортивна, фізкультурно-оздоровча, лікувальна, пов’язана з транспортом, дозвілля;
• спонтанна – примусово незмінена, помірковано підвищена – заняття фітнесом, активне дозвілля, надзвичайно підвищена – важка праця, спортивні навантаження;
• мала – некомпенсована, середня – компенсована, висока – суперкомпенсована, надмірна – зрив компенсації, перевтома, патологія;
• аеробна (кардіо), анаеробна (силова), вправи на гнучкість, вправи на баланс.

За рівнями фізичної активності виділяють 4 групи (класифікація по Розенблату та Трістану). У першу потрапляють люди, які зовсім не займаються фізкультурою, у другу – ті, які роблять зарядку і займаються фітнесом менше 4 годин на тиждень, у третю – тренуються від 4 до 10 годин, а в четверту – понад 10 годин на тиждень. За ступенем енергетичних витрат виділяють низьке, помірне та інтенсивне фізичне навантаження.  У понятті «здоров’я людини» виділяють 3 нерозривно пов’язані компоненти: біологічне, психічне та соціальне здоров’я. Біологічне здоров’я складається з 2-х підтипів – соматичного та фізичного. Соматичне здоров’я є закладеною природою біологічною програмою розвитку. Фізичне здоров’я виявляється у поточному стані та функціонуванні його клітин, органів та систем. Воно залежить від способу життя: рухової активності, харчування, загартування, дотримання правил особистої гігієни, поєднання часу праці та відпочинку, шкідливих звичок, поведінки.  Оцінюється фізичне здоров’я за такими характеристиками:

• стан органів та всіх систем організму;
• наявність/відсутність хронічних хвороб;
• функціонально-фізична підготовленість до фізичних навантажень та рівень фізичного розвитку:
• антропометричні дані;
• частота серцевих скорочень та артеріальний тиск у спокої та під навантаженням;
• життєва ємність легень, показники тестів на затримку дихання;
• стан вестибулярного апарату;
• м’язова сила;
• гнучкість;
• швидкість;
• загальна, швидкісна та силова види витривалості.

Важливими показниками фізичного здоров’я є ступінь опору зовнішнім впливам і адаптаційні можливості організму до змін, що відбуваються в середовищі існування. Згідно ВООЗ, цілеспрямована, регулярна, помірно-підвищена та компенсована фізична активність має такі впливи на здоров’я людини:

• поліпшення стану та функціонування серцево-судинної та легеневої систем, зниження активності системи згортання крові;
• підтримка здорової ваги;
• зміцнення м’язів та кісток;
• профілактика та лікування неінфекційних хвороб;
• зниження ризику розвитку хронічних метаболічних патологій;
• підвищення стійкості до інфекцій, коливань температури та атмосферного тиску, інших змін зовнішнього середовища;
• підвищення фізичної працездатності;
• зниження наслідків стресів, тривожності та депресії.

  Підтримка фізичної активності на рівні вище середнього є запорукою хорошого фізичного здоров’я у дітей, підлітків і молоді (3-17 років), оскільки малорухливий спосіб життя і нераціональне харчування призводить до розвитку ожиріння у 20 % у цієї вікової категорії, що проживають у розвинених європейських країнах.  Сукупність чотирьох факторів ризику: тютюн + алкоголь + брак овочів/фруктів та дефіцит фізичної активності – збільшує ризик смерті у 4,4 рази, трьох факторів – у 2,5, двох факторів – майже у 2, та 1 фактора – у 1,4 рази. Для підтримки здоров’я зв’язково-суглобового апарату рекомендується регулярно робити суглобову гімнастику, вправи на гнучкість та розтяжку. Регулярні фізичні вправи корисні для серцево-судинної системи у молодих, літніх, здорових та хворих людей. З цих причин фізична активність рекомендується в усьому світі для профілактики та лікування серцево-судинних захворювань.  Психічне здоров’я людини пов’язане з її самосвідомістю і залежить від мотиваційних потреб та вольових якостей. За визначенням ВООЗ під психічним здоров’ям мають на увазі стан людини, що дозволяє здійснювати самореалізацію та пізнавальні функції, адекватно протистояти звичайним стресовим ситуаціям, продуктивно працювати, контролювати емоції та поведінку, бути членом суспільства. У поняття психічного здоров’я, крім розуму, інтелекту, емоцій та рівнів  тривожності, також входить моральне здоров’я – система цінностей, встановлення та мотивація поведінки, вольові якості. На сьогоднішній момент відомо, що у переважній більшості випадків аеробна (кардіо) активність потенційно зменшує або уповільнює прогресування симптомів деменції, покращує просторове навчання та концентрацію уваги, скорочує дефіцит пам’яті. Оптимальний рівень рухової активності – такий обсяг і зміст рухової активності, що має забезпечувати природню потребу людини у русі задля зміцнення та забезпечення в подальшому свого здоров’я, сприяти профілактиці неінфекційних захворювань і підвищенню професійної працездатності, а також позитивно впливати на інтелектуальну складову життя людини. Аеробна активність – такий вид рухової активності, за якого основним джерелом енергії виступає кисень, його активний обмін та який характеризується значною інтенсивністю рухів і, як правило, підвищеною кількістю серцевих скорочень. Направлена на розвиток та покращення роботи серцевих м’язів, легень, зміцнення імунітету та загального самопочуття. Щоб правильно підтримувати рухову активність у віці 12-18 років потрібно дотримуватись таких рекомендацій. Аеробна активність: рекомендована рухова активність середнього та високого рівня інтенсивності має передбачати не менше 90 хвилин на тиждень у вигляді аеробних вправ. Руховою активністю рекомендується займатися не менше трьох – чотирьох разів на тиждень ( наприклад, по 25 - 30 хвилин на день). До рухової активності рекомендовано включати заняття з фізичного виховання, планові та факультативні заняття в межах навчального закладу, а також відвідування секцій, тренувань, які включатимуть рухові спортивні ігри, розтяжку, зарядку. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), 25% дорослих і понад 80% підлітків не дотримуються рекомендацій щодо рівня фізичної активності. Рекомендована ВООЗ норма фізичної активності - 150 хвилин ходьби у швидкому темпі або 75 хвилин пробіжки. Регулярні фізичні навантаження помітно зменшують рівень кортизолу (гормону стресу) в організмі людини. Кортизол виділяється під час стресових ситуацій та негативно впливає на наше здоров'я, зокрема, на мозок. Також під час фізичної активності наш організм виробляє хімічні речовини — ендорфіни та серотонін, які ще називають «гормонами щастя». Вони відіграють ключову роль у поліпшенні настрою, зменшенні больових відчуттів та стресу, а також підтримують загальний психічний стан. Доведено, що систематичні фізичні навантаження посилюють кровопостачання мозку та покращують його структуру. Нестача фізичної активності тісно повʼязана з більшим ризиком серцевих захворювань, інсульту та діабету другого типу, які зі свого боку є факторами ризику для розвитку деменції. Дослідження свідчать, що лише 30 хвилин помірних вправ можуть значно зменшити симптоми тривоги, а регулярні прогулянки (15–30 хв) перед сном покращують якість сну, пізнавальні (когнітивні) функції та емоційну саморегуляцію. Своєю чергою, підвищення когнітивної функції покращує пам’ять, концентрацію, мотивацію та швидше навчання. Включення фізичної активності в розпорядок дня часто призводить й до покращення настрою. Водночас, під час будь-якого фізичного навантаження варто стежити за своїм серцебиттям. Максимальна частота серцевих скорочень (МЧСС) під час тренувань визначається за формулою 220 (для чоловіків)/226 (для жінок) мінус вік людини. Важливо не перевищувати верхню межу МЧСС. Пам’ятайте, що цілісний підхід до психічного здоров’я, передбачає глибокий зв'язок розуму та тіла. Включивши фізичну активність у свій розпорядок дня, ви не просто тренуєте своє тіло, — ви надаєте силу своєму розуму для більшої яскравості та критичного мислення. Час обирати здоров’я! 

Практична робота

  Письмово оцініть зі списку свої життєві цінності і визначте, чому ви так оцінили здоровꞌя. Можете добавити в цей список якийсь свої цінності.

Перелік життєвих цінностей: здоровꞌя, родина, професія, любов, дружба, доброта, пізнання світу, подорожі, мистецтво, добробут, кар'єра, гроші, комфорт, освіта, особистісне зростання, повага до людей, віра в інших, надія, оптимізм, терпіння, здоров'я, толерантність, слава, чесність, сміливість, самоповага, соціальне визнання , справедливість, незалежність, можливість займатися творчістю, можливість допомагати людям.
Шкала оцінювання життєвих цінностей: «3» — життєва цінність максимально важлива; «2» — життєва цінність достатньо важлива; «1» — життєва цінність не дуже важлива.

 

8 клас 27.11.25 Урок №12

Тема: Кути орієнтування. Азимут географічний (істинний), азимут магнітний, дирекційний кут, румб. Визначення напрямків, відстаней, площ за топографічною картою.                                  Підсумкова робота (Гр.3) Дослідження. Визначення напрямків, відстані, площі та висоти точок за топографічною картою.                                                                                                                      Домашнє завдання: Прочитати §9-10 у підручнику (ст.37-42), підготуватися до КПР з І розділу «Картографічні джерела інформації».

 Топографічні карти є основним джерелом інформації про місцевість і використовуються для її вивчення, визначення відстаней і площ, напрямків, координат об’єктів та виконання завдань інших вимірювальних завдань. Вони широко застосовуються у військовій справі, будівництві, лісовій справі та сільськогосподарському провадженні, як засіб орієнтування в експедиціях, туристичних походах та поїздках тощо. Орієнтуватися за топографічною картою легко на відкритій (рівнинній, не зайнятій будівлями або лісом) місцевості, що має достатньо об'єктів-орієнтирів. Однак у лісі, горах або в умовах поганої видимості звірити карту з місцевістю важко, а часом і неможливо. Тоді рухаються за азимутом — кутом напрямку, який спочатку вимірюють на карті транспортиром, а на місцевості визначають за допомогою компаса.                            Азимут — з арабської «шлях», «напрямок».                                                                              Азимут — кут з даної точки між напрямком на північ і вибраний предмет на місцевості. Вимірюють у градусах від 0° до 360° і відраховують праворуч за ходом годинникової стрілки. Рух за азимутом дає можливість дійти до обраного об’єкта на місцевості за найкоротшою відстанню.

Відлік азимуту за компасом

1) Компас установлюють на рівну горизонтальну поверхню. Повертають так, щоб позначка 0 збіглася з північним кінцем стрілки.

2) Лінійку ребром кладуть на компас так, щоб вона проходила над центром компасу, а кінцем вказувала на обраний предмет. Таким чином, ми бачимо кут між північним кінцем стрілки компасу і частиною лінійки.

3) У місці перетину лінійкою шкали компасу читаємо позначення градусів кута. Це і є азимут на обраний предмет.

Рух за азимутом.

   Рух за азимутом потрібен, коли є завдання дістатися до місця, якого не видно з початкової точки. У такому випадку вказують азимут напрямку руху та відстань до потрібного місця. Рух за азимутом не означає, що слід постійно рухатися, дивлячись на компас. Достатньо в напрямку руху обирати проміжні добре видимі предмети (орієнтири) і рухатися до наступного. При цьому слід не тільки перевіряти азимут у проміжних пунктах, але й стежити за подоланою відстанню.

Вимірювання відстаней

- Приладами, рулеткою, спеціальними сучасними приладами (геодезичними).

- Кроками. Попередньо потрібно визначити середню довжину свого кроку.

- Пройти визначену відстань, підраховуючи кількість кроків, або за формулою s = h/4 + 37, де h — зріст у см.

- За часом ходьби. Середня швидкість пішої людини — 5 км/год.

- За видимістю певних предметів на місцевості. Наприклад, окреме дерево видно з відстані близько 2 км.

- За звуком. Наприклад, шум автомобіля чутно з відстані 2–3 км.

    При вимірюванні довжини складних звивистих та довгих маршрутів доцільно використовувати спеціальний механічний портативний пристрій – курвіметр. При вимірюванні відстаней курвіметром необхідно встановити його стрілку на позначку «0». Утримуючи курвіметр у вертикальному положенні, обводять його вздовж шуканого маршруту так, щоб коліщатко не відривалось від карти, а показники збільшувалися. Після завершення обведення отриманий результат перемножують на величину ціни поділки курвіметра.                     Визначення площ ділянок місцевості різної складності і конфігурації (населених пунктів, сільськогосподарських угідь, лісових масивів, водозбірних площ тощо) є невід’ємною складовою частиною топографічних робіт. При цьому площі на картах можна визначити трьома способами:

– графічним (за допомогою палетки або розбиття на геометричні фігури);

– аналітичним (використовуючи координати кутів повороту земельної ділянки);

– механічним (за допомогою планіметра).

Абсолютною висотою точки місцевості називають її висоту в метрах над рівнем моря. На всіх топографічних картах України рельєф зображується в Балтійській системі висот, тобто обчислення абсолютних висот ведеться від середнього рівня Балтійського моря.

Для визначення  напрямків на топографічній карті використовують мережу меридіанів і паралелей, а також поняття азимута (відстань між об'єктами вимірюється лінійкою на карті, а потім ця відстань множиться на масштаб карти); для визначення відстаней між двома точками на карті вимірюють відстань лінійкою і множать на величину масштабу (наприклад, для карти 1:25 000, 1 см = 250 м). Для визначення площ ділянок використовують різні методи, які залежать від форми ділянки, але в основному для визначення площі використовують масштабовану карту (наприклад, для масштабу 1:10 000 1 см² на карті відповідає 1 га на місцевості). 

Визначення напрямків

Напрямки на карті:

·         Меридіани показують напрямок Північ-Південь.

·         Напрямок Схід-Захід визначається паралельно до екватора.

Азимут:

·         Це кут між напрямком на північ і напрямком на даний предмет, що вимірюється в градусах за рухом стрілки годинника від  0° до  360°

·        Азимут використовується для точного визначення напрямків, наприклад, за допомогою компаса. 

Визначення відстаней

За масштабом:

1.      Виміряти відстань між двома точками на карті за допомогою лінійки (в сантиметрах).

2.      Помножити отримане число на величину масштабу карти (наприклад, якщо масштаб 1:25 000, то помножити на 25 000).

3.      Отримана відстань буде в метрах або кілометрах залежно від масштабу. 

Визначення площ

Площа ділянки:

·         Площа ділянки на карті відповідає площі її проекції на горизонтальну площину.

·         Наприклад, для масштабу 1:10 000: 1 см² на карті відповідає 10 000 м² або 1 га на місцевості.

8 клас 26.11.25 Урок №12

Тема: Підсумковий урок за темою «Безпека». Комплексна підсумкова робота №1 «Гр.1 Безпека», «Гр.2 Здоров’я», «Гр.3 Добробут».                                                                        Домашнє завдання: Намалювати комікс з тем розділку «Безпека».

https://naurok.com.ua/test/pidsumkova-kompleksna-robota-z-temi-bezpeka-lyudini-3542685.html

7 клас 26.11.25 Урок № 8

Тема: Комплексна підсумкова робота №1 (гр.1, 2, 3) зі Вступу та І розділу «Закономірності формування природи материків».                                                            Домашнє завдання: Повторити інформацію 1 розділу, оцінити свої знання в §9-10 за 12 балами.

 Учень виконує роботу за групами результатів:

Гр.1 Досліджує природу

Гр.2 Здійснює пошук та опрацьовує інформацію

Гр.3 Усвідомлює закономірності природи

 Комплексна підсумкова робота №1 (гр.1, 2, 3) зі Вступу та І розділу «Закономірності формування природи материків»

І. Виберіть одну правильну відповідь                                                                                               (0–1 бал за кожне питання)

1. Яке твердження про співвідношення материків та частин світу є правильним?

А На Землі існує 6 материків та 7 континентів.

Б Одночасно як материком, так і частиною світу є Африка.

В До складу континенту входить материк, або його частина, з прилеглими островами.

Г Частин світу, як і материків, виділяють 6, тому ці поняття цілком тотожні.

 2. Для створення карт використовують різні способи картографічного зображення, які обирає на свій розсуд автор карти задля того, щоб зображення було найбільш наочним та зрозумілим. Який зі способів зображення географічних об’єктів та явищ є неможливим?

А Середньорічна кількість опадів на кліматичній карті – спосіб ізоліній.

Б Платформи та області складчастості на тектонічній карті – якісний фон.

В Природні зони на карті природних поясів та природних зон – картограма.

Г Державні кордони країн на політичній карті – лінійні значки.

 ІІ. Виберіть три правильні відповіді із запропонованих семи варіантів                                    (0–3 бали за кожне завдання)

3. Які твердження про закономірності формування рельєфу та поширення корисних копалин ніколи не викликають сумнівів у геолога?

1 Сучасний рельєф виник унаслідок спільної дії внутрішніх та зовнішніх геологічних процесів.

2 У місцях розходження літосферних плит сформувалися найглибші частини океанів – глибоководні жолоби.

3 Давніми та найбільш стійкими ділянками земної кори є платформи, які знаходяться в середині літосферних плит.

4 Для того щоб з’ясувати, яка гірська система є старою, а яка молодшою, слід скористатися фізичною картою.

5 Найбільші поклади нафти та природного газу знаходяться в країнах, територія яких лежить на щитах давніх платформ.

6 У фундаменті платформ та в поясах складчастості часто знаходять корисні копалини магматичного походження.

7 Там, де знаходяться давні області складчастості, спостерігається рівнинний рельєф.

4. Щоб здобути необхідну географічну інформацію, слід правильно обрати тематичну карту, інакше потрібні вам дані можете не відшукати. Про що можна довідатися з кліматичної карти світу або окремих материків?

1 Простежити закономірності розміщення кліматичних поясів.

2 Прослідкувати райони поширення та напрям бризів.

3 Визначити середні температури січня та липня для певної місцевості.

4 Визначити середні температури кожного місяця року.

5 Скласти уявлення про напрямки постійних вітрів.

6 Знайти шляхи переміщення людей під час небезпечних погодних явищ.

7 Визначити середньорічну кількість опадів для певної місцевості.

 ІІІ. Завдання на встановлення відповідності («логічні пари»)                                                       (0–4 бали за завдання)

5. Вам відомо, що в природі все взаємопов’язане й сплетене в єдине ціле. Тому кожна закономірність має своє пояснення. Відшукайте відповідність між закономірностями в географічній оболонці та причинами, що обумовлюють їхній прояв.

1 Широтна зональність.

2 Вертикальна поясніть.

3 Природна секторність.

4 Ритмічність.

А Значні відмінності в будові земної кори, складі гірських порід та рельєфі.

Б Рухи Землі в Космосі: навколо своєї осі та навколо Сонця.

В Зміна властивостей повітря під час просування вглиб материка.

Г Кулястість Землі та нерівномірність надходження сонячної енергії.                                            Д Зміна співвідношення тепла й вологи з висотою.

8 клас 26.11.25 Урок № 11

 Тема: Системи координат. Визначення географічних і плоских прямокутних координат точок за топографічною картою.                                                                          Практична робота № 4 Визначення географічних і плоских прямокутних координат точок за топографічною картою.                                                                             Домашнє завдання: Прочитати  §7-8 (с.30-36), оцінити свої досягнення за 12 балами.

  Топографічні карти являють собою докладні, єдині за змістом і оформленням географічні карти, що відображають основні природні й соціально-економічні об’єкти. Серед них рельєф і гідрографічна мережа, берегові лінії та населені пункти, дороги й господарські об’єкти. Спотворення на топографічних картах практично відсутні, об’єкти місцевості передані досить докладно. Елементами градусної сітки є паралелі й меридіани, за допомогою яких визначають географічні координати (довготу і широту) точки. За топографічними картами її місце розташування можна визначити з великою точністю. Сторонами їхніх аркушів є меридіани й паралелі. Для визначення географічних координат на кожну карту наноситься додаткова рамка з поділками через одну хвилину (позначені по черзі однією жирною і двома тонкими паралельними лініями). Кожна хвилинна поділка розбита точками на шість рівних відрізків через 10′′. Щоб визначити географічні координати якої-небудь точки, треба провести через неї дві умовні лінії до сторін рамки карт і прочитати значення широти й довготи з точністю до секунд. Для нанесення на карту точки за заданими географічними координатами також використовується додаткова рамка з поділками через одну хвилину. На топографічних картах також нанесена прямокутна (кілометрова) сітка. Вона дозволяє встановити прямокутні координати будь-якої точки на карті. Це система координат, у якій за вісь X прийнятий осьовий меридіан 6-градусної зони, а за вісь Y — екватор. Точка їхнього перетину є початком відліку прямокутних координат кожної зони. По вертикалі (координата Х) указується відстань у кілометрах до даної точки від екватора (може змінюватися від 0 до понад 10 000 км на полюсах). По горизонталі (координата В) вказується число, де три останні цифри — це відстань від осьового меридіана зони (може змінюватися від 0 до 333 км). Для визначення прямокутних координат циркулем вимірюють по перпендикуляру відстань від даної точки до нижньої кілометрової лінії і за масштабом визначають її дійсну величину. Потім цю величину в метрах приписують праворуч від підпису кілометрової лінії, а при довжині відрізка більше ніж 1 кілометр спочатку складають кілометри, а потім також приписують кількість метрів праворуч. Це буде координата об’єкта Х. Так само визначають і координату Y (ординату), тільки відстань від даної точки вимірюють до лівої сторони квадрата. Використовуючи кілометрову сітку топографічної карти, можна нанести на карту точку за відомими прямокутними координатами. Нанести об’єкт на карту за прямокутними координатами можна циркулем або лінійкою. Для цього спочатку знаходять на карті квадрат, у якому має бути розташована дана точка. Так, наприклад, квадрат на карті масштабу 1 : 50 000, де кілометрові лінії проведені через 1 км, знаходять безпосередньо за координатами в кілометрах. На карті масштабу 1 : 100 000 лінії проведені через 2 км і підписані парними числами, тому якщо одна або дві координати об’єкта в кілометрах є непарними числами, то потрібно знаходити квадрат, сторони якого підписані числами на одиницю менше відповідної координати в кілометрах. Після знаходження квадрата, у якому розташована дана точка, розраховують відстані від нижньої і лівої сторін квадрата й відкладають їх у масштабі карти.

Алгоритм роботи з порахунку географічних координат

Географічні координати (широта й довгота) визначаються за допомогою мінутної рамки, що є зовнішнім обмежувальним контуром карти, а плоскі прямокутні координати (X та Y) – за допомогою кілометрової сітки, яка поділена на квадрати. 

Визначення географічних координат

1.       Знайдіть мінутну рамку карти. Це зовнішній контур, де в кутах та вздовж сторін вказані градуси, хвилини та секунди.

2.       Визначте географічну широту:

·         Знайдіть найближчу до вашої точки лінію широти (паралель), яка проходить нижче за неї. Запишіть її значення в градусах, хвилинах і секундах.

·         Виміряйте лінійкою відстань від цієї паралелі до вашої точки.

·         Переведіть цю відстань у хвилини і секунди, використовуючи масштаб карти.

·         Додайте отримані хвилини і секунди до значення паралелі, щоб отримати точне значення широти.

                        Визначте географічну довготу:

·         Знайдіть найближчу до вашої точки лінію довготи (меридіан), яка проходить ліворуч від неї. Запишіть її значення в градусах, хвилинах і секундах.

·         Виміряйте лінійкою відстань від цього меридіана до вашої точки.

·         Переведіть цю відстань у хвилини і секунди.

·         Додайте отримані хвилини і секунди до значення меридіана, щоб отримати точне значення довготи.

                        Запишіть координати у форматі: широта (Пн. Ш. або Пд. Ш.), довгота (Сх. Д. або Зх. Д.). 

Визначення плоских прямокутних координат

1.       Знайдіть кілометрову сітку: це сітка квадратів із стороною 1 км. Кожен квадрат має свій номер, що складається з координат X та Y. Це одна з найважливіших особливостей топографічних карт, за допомогою яких можна швидко визначити приблизне розташування об'єктів.

2.       Визначте координату Y:

·         Знайдіть найближчу до вашої точки горизонтальну лінію кілометрової сітки, яка проходить нижче за неї.

·         Запишіть числове значення цієї лінії.

·         Виміряйте відстань від цієї лінії до вашої точки в метрах.

·         Додайте це значення до числа на лінії, щоб отримати координату Y вашої точки.

                        Визначте координату X:

·         Знайдіть найближчу до вашої точки вертикальну лінію кілометрової сітки, яка проходить ліворуч від неї.

·         Запишіть числове значення цієї лінії.

·         Виміряйте відстань від цієї лінії до вашої точки в метрах.

·         Додайте це значення до числа на лінії, щоб отримати координату X вашої точки.

Запишіть плоскі прямокутні координати у форматі: X, Y.