Шановні учні, батьки, колеги! До нашої мирної, квітучої країни, до нашого рідного дому прийшла біда - війна. Ці страшні 5 букв несуть із собою біль, страждання, смерті, руйнування. Війна не шкодує нікого – ні дорослих, ні дітей. Особливо страшно те, що її учасниками стали 2 колись "братні" та дружні народи, які разом перемогли в іншій війні в 20 столітті, перемогли фашизм і звільнили Європу, в яку ми так хочемо сьогодні. Мій дід пройшов всю війну, дійшов до Берліна, захищав Україну та Європу, старший сержант, розвідник, герой. Його немає вже багато років, він жив у мирній Україні, відновлював її після війни, працював у колгоспі завгоспом. Під час ІІ світової війни не розрізняли – хто українець, а хто росіянин, всі разом захищали свою спільну багатонаціональну Батьківщину. Вона і зараз така ж багатонаціональна, але чому ж просуваються в країну танки, летять літаки та ракети, бомби руйнують мирні будинки? Чому захищають міста та села українські воїни, а воїнів сусідньої держави називають окупантами? Чому не знайшли спільної мови правителі та керівники, чому від цього страждають мирні жителі? Багато запитань, але мало відповідей... Школа довго навчалася на дистанційному навчанні, це важко і для дітей, і для батьків, і для вчителів, ми всі хочемо працювати у мирній, гарній школі, у своїх затишних кабінетах, бачити очі учнів, чути дитячий сміх, спілкуватися з колегами та батьками, приносити користь суспільству своєю працею, отримувати свою чесно зароблену зарплатню. З наступного тижня всі школи України йдуть на канікули, я бажаю дітям відпочити, почитати, віртуально помандрувати, реально поспілкуватися з друзями, позайматися спортом, надолужити втрачене у навчанні, а батькам – терпіння та мудрості, від вас, від ваших слів, поведінки, вчинків залежить виховання дітей. Я люблю свою країну, українську мову, це мова моїх покійних вже бабусі та дідуся, бабуся працювала в школі вчителем української мови, мої батьки все життя віддали школі та дітям, працювали вчителями-філологами. Я народилася, виросла, вчилася, працювала в Україні. У мене з одного боку всі родичі українці, а з іншого - болгари, я - українська болгарка, я також дуже люблю Болгарію, відпочивати там на морі, спілкуватися з людьми. І хоча я побачила майже всю Європу, побувала майже у всіх європейських столицях, але завжди під час своїх невеликих подорожей сумувала за Батьківщиною, за Україною, за мамою, за домом, за рідними та звичними природою, їжею, TV та ЗМІ. Зараз дуже тривожно і дорослим, і дітям, і учням, і батькам, і вчителям. У когось можуть виникнути страхи, безсоння, панічні атаки. Як психолог хочу запропонувати всім свою допомогу, можу вислухати, можу запропонувати психологічні техніки, щоб знизити чи прибрати ці емоційні стани. Тому всі, кому потрібна моя допомога, звертайтесь за телефоном +380964974285 (Viber, Telegram, WhatsApp), пишіть на e-mail kalayanovaa@bigmir.net. Я працюю щодня дистанційно, за необхідності особистої зустрічі з дорослим або дитиною, можна приходити до створеного у школі "Пункту психологічної підтримки населення" (корпус 1-класників). Прошу запам'ятати, що психологи працюють на запит того, хто до них звернеться, тому не треба боятися і соромитися, переживати. Зі свого боку я гарантую конфіденційність, тобто нікому не повідомлю, хто звернувся за психологічною допомогою та з якого питання. Ви можете також звертатися на Всеукраїнські "гарячі лінії" Телефонів довіри для дітей та дорослих, ці послуги безкоштовні, анонімні та конфіденційні. Я щодня в блозі повідомляю психологічну інформацію, рекомендації мої та колег-психологів для всіх учасників навчально-виховного процесу (учні, вчителі, батьки), і сподіваюся таким чином бути поруч і допомагати тим, кому потрібна моя допомога. У всіх дітей у школі є мої візитки з контактами, які я передавала для батьків, тому що у зв'язку з карантином, з дистанційним навчанням, практично не могла зустрічатися безпосередньо з батьками більше 2-х років. Бажаю всім здоров'я, позитивного психологічного стану, оптимістичного настрою, тому що від нас, дорослих, залежить і емоційне самопочуття тих, хто поряд – наших літніх батьків, діток, учнів. Бажаю, щоб з нами був БОГ, Віра, Надія та Любов, а Україну зберіг її ангел-охоронець та наші молитви.
Немає коментарів:
Дописати коментар